Слава навіки Богу! Почекайте, Бог любить Вас, а тому після проблеми, котра Вас спіткає, Ви поміняєтесь.

Слава навіки Богу! В таких випадках потрібна порада і підтримка місцевого духівництва.

Слава навіки Богу!
Дорога Мар'янко, покладіть всі свої труднощі на Бога і довіряйте тільки Йому, і через якийсь час Ви переконаєтесь, що все є добре.

Слав навіки Богу!
Думаю, що буде, бо як прийом ліків для статевого потягу є грішне, так, думаю, і навпаки також є грішне, бо воно все є якось не природним.

Слава Ісусу Христу! Слава навіки Богу!
Дорога Катерно, дуже благородну мрію Ти плекала, але Богу служити можна, маючи родину, чоловіка і діток. Таке служіння є дуже до вподоби Богу, Бог бажає, щоб кожна сім'я була домашньою Церквою, де би всі разом практикували віру в Бога, приступали до святих Тайн. І якби було багато таких родин, світ би змінився у кращу сторону.

Слава навіки Богу!
Дорога Тетянко, Ви ще така молода і у Вас все попереду, а Ви впадаєте у відчай. Все буде добре!!! Най Вам щастить!!!

Слава навіки Богу!
Дорога Інно, я не знаю подрібно про Ваше одруження, але якщо ви разом з чоловіком домовитесь про свої майбутні плани, а Церковний Трибунал доведе про неважність вашого Церковного шлюбу, ви можете піти в монастир, а чоловік завести собі сім'ю.

Слава навіки Богу!
Дорога Валентино, дякую Вам за листа. Ви пишете, що практикуєте свою віру, приступаєте до сповіді, до Святого Причастя. Це є дуже добре, так і продовжуйте, але мусите про себе більш детально у сповіді розповісти cвященнику, ну може так, як Ви описала у листі. Це тому, що він на місці, знаючи Вас, будучи Вашим духівником, зможе Вам порадити щось більш слушне, ніж я по Інтернету.

Слава навіки Богу!
Дорога Анно, читаючи Вашого листа, я так і не зрозумів, що Вам бракує? Чоловік є, скоро, так розумію, появиться на світ і маленьке ангелятко. Саме для того поєднуються двоє молодих, щоб одне одного доповнити, допомагати одне одному, насолоджуватися одне одним та продовжити рід людський. Саме так говорив Вам cвященник, гадаю, перед шлюбом. Все нормально, не все відразу можна придбати, помаленьку будете все мати, але тепер мусите думати за здоров'я дитинки. Ви ж хочете, щоб дитинка родилась здоровою, а це залежить від Вас. Прийде час, і Ви повернетесь додому. Все буде добре, у відчай не потрібно впадати.

Слава навіки Богу!
Дорога Анно, читаючи Вашого листа, складається враження, що Вас нічого не турбує, окрім грошей. Вас не турбує здоров'я дитинки, а воно повністю тепер залежить від Вашого спокою. Хіба все щастя у грошах? Сучасна молодь молиться якось так: "Дай нам, Боже, але дай відразу". Так не буває! Всьому свій час, але головне - жити тепер потрібно для дитини, щоб немовлятко здоровим народилося.

Христос Воскрес!
Дорога Людмилко, батькам потрібно допомагати все життя, а не тільки п'ять років. Заповідь Божа говорить: "Люби батьків своїх, будеш добре жити". Це одна з Заповідей, де Господь відразу обіцяє результат виконання заповіді. Продовжуйте турбуватися за маму, а для того, щоб практикувати свою віру, не багато потрібно часу. Це, якщо Ви мала на увазі, що занедбала віру свою, а якщо Ви мала на увазі, що не вийшла заміж до 39 років, не переживайте, Бог і за те потурбується, лише віруйте.

Слава навіки Богу!
Дорога Наталія, нічого не потрібно видумувати, а просто вірити в Бога і молитись, щоб провадив дорогою Спасіння Святий Дух.

Славімо Його!
Дорога Софійко, Ти мусиш бути мудрою, бо Твоє ім'я про це говорить. Мудрою в плані своєї віри і розуміти, що у світі є сили, котрі протистоять одна одній. Сили невидимі, але відчутні за своїм впливом кожній людині. Кожна людина, в тому числі і Ти, має від Бога свого Ангела Хоронителя, котрий заохочує молитися, читати Біблію і нарешті вірити в Бога, але є такі ж самі сили, яких дія на людей є зовсім протилежна. Вони наганяють на людину найперше лінивство, різні сумніви в плані, чи є Бог, чи може Його немає; коли людина молиться, тоді в голову лізуть всякі думки, часто погані і т.д. Саме тому Ісус каже, що Царство Боже потрібно брати силою в боротьбі з тими силами зла.

Слава навіки Богу!
Поради всі у Біблії, бери і читай.

Слава навіки Богу!
Як Ви думаєте, чому батьки Ваші дали Вам таке гарне ім'я - Вікторія? Ви ж мусите такою і бути, а тому моліться, відганяйте думки погані, а Бог буде Вам завжди на допомозі.

Слава Ісусу Христу!
Отче, маю дуже багато запитань, на які ніяк не можу знайти відповіді.

1. Півроку тому у мене розбився в автокатастрофі хлопець, з яким ми зустрічалися 4 роки. Він був далеко не ревним християнином, а за день до того у нас була інтимна близкість вперше. Я чудово розумію, що це величезний гріх, вже протягом півроку жалію за це. Одразу ж після його смерті я посповідалась, але все одно дуже важко на душі. Важко не тільки за себе, а й за нього, адже він не встиг розкаятися у цьому страшному гріху. Я щодня молюся за нього, дуже важко це пережити, мучить совість, що, можливо, це сталося через те, що у нас були стосунки? Я завжди картаю себе, адже ми в ту ніч посварилися і, можливо, так сталося через мене? Отче, поможіть, що робити далі? Чи можна якось спокутувати і його, і свій гріх?

2. Дуже часто, читаючи Святе Письмо, ріжуть вуха такі слова: "Боже мій, Боже мій, чому Ти мене покинув?" або "О, роде невірний, скільки ще буду з вами?". Отже, виходить, що Ісус також нарікав? Я дуже заплуталась у цих словах, і вони довгий час мучать мене. Роз‘ясніть, будь ласка.

3. Дуже часто помічаю за собою, що стаю черствою, не маю співчуття до інших, під час молитви у мене не котяться сльози, не має того щирого розкаяння, яке було раніше. Я не хочу втрачати Бога, адже і так дуже часто це робила. Прошу, підкажіть, як розбудити у собі щирий жаль і каяття за гріхи?

4. Інколи так буває, що мене ображають, не розуміють, звинувачують у тому, чого я не робила, а я замість того, щоб прощати і не звертати уваги, роблю таке ж. Знаю, що це ображає мого Господа, але під впливом емоцій нічого не можу з собою зробити. Щодня молюся «Отче наш» і «Богородице» за кожного, хто образив, але образа не проходить. Дайте пораду!

5. Я неодноразово чула, що коли вервичку моляться у колі сім‘ї, то ця молитва є значно сильнішою, ніж коли кожен окремо. Проте, коли ми починаємо молитися вервичку, наприклад, із моєю мамою, я не можу зосередитися, мене не влаштовує темп, хоча я завжди їй про нього нагадую, і молитва тоді йде не від серця, адже постійно такі чинники збивають мене. Для мене значно простішою і дієвішою є молитва, коли я молюся сама, без участі інших. Чи правильно це? Я знаю, що Ісус казав, що "де моляться двоє і троє в моє ім‘я, там я серед них", але нічого не можу із собою зробити.

6. Чи можуть душі проститися її гріхи, якщо за неї постійно моляться її живі близькі люди?

Отче, прошу вибачення за такий великий об‘єм листа, просто дуже потрібна Ваша порада і допомога! Дякую Вам за Вашу працю! Нехай Господь благословить і допомагає Вам у Вашій нелегкій життєвій дорозі!

Анастасія
Львів
Україна
Греко-католичка
Дата - Tuesday, 03 Apr 2018, 09:04:18

Слава навіки Богу!
Дорога Анастасіє, дякую за Вашого листа, а особливо за його об'єм, бо саме тим об'ємом Ви і відповіла собі майже на всі свої запитання. У житті нічого не зміниться, до тих пір, до поки людина сама в собі не зміниться. На життя потрібно дивитись, як на подарунок від Бога, і дуже ним цінувати, завжди і всюди дякувати Богу, але щоб воно і насправді так відбувалось потрібне правдиве розкаяння. Іван бачив, що до нього йдуть, як до якогось чаклуна, щоб водою у формі обряду обмити душу від гріхів, а такого не буває, його в природі не існує. Покаяння - це зміна стилю, форми життя. Коли людина міняється сама в собі - все міняється. Саме тому Ісус казав "о, роде невірний", бо віри не було у батька, і могли апостоли молитись, коли сам батько в це не вірив. Покаяння, але правдиве, та тверда віра в Бога все поміняють.

Слава Ісусу Христу!
Дорога Катерино, чи воно є покарання, мені важко судити, можу нагадати тільки слова Ісуса на Страшному Суді: "Я голодував - ви Мене не нагодували, у тюрмі був - не провідали й не потішили, подорожуючим був - не прийняли Мене", і так далі.

Славімо Його!
Дорогий Андрію, читаючи Вашого листа, складається таке враження, що Ви злий на весь світ та ще й на Бога.
Щоб ми з Вами порозумілись, і я не став у Ваших очах ще одним ненависником, напишу коротко. Людина народжується до цього життя земного не від якихось заслуг перед Богом, а виключно від Ласки Божої до людини. Бог дає життя, а до життя дає кожному таланти згідно його здібностям. Той, хто отримав п'ять талантів, вміло ними орудував, добре та в багатстві жив, а той, що отримав один, і той закопав, бідував та на кінець ще й покарання поніс. Бог не є справедливий, Бог є МИЛОСТИВИЙ. Якби Бог давав кожному по справедливості, то гіркий хліб був би для світу, але Бог дає, на щастя наше, від безмежної Своєї Ласки по Його Милості.

Доброго дня, отче.
Я заздрю сестрі і не можу нічого з цим подіяти. Заздрю за розум, за красу, хоч я не є гірша за неї, за впертість і самозакоханість, інфантильність, вміння фліртувати. При тому всьому, вона ще й страшенно самовпевнена. Коли я намагаюсь абстрагуватись від неї, мені не виходить, бо вона весь час перетягує ковдру на себе, весь час вона має бути в центрі уваги. Я знаю, що вона мені теж заздрить, але не в такій мірі, як я їй. Було, що мій хлопець говорив з нею, потім, коли ми стояли у довгій черзі, де перед нами прийшли люди, яких не було раніше, він сказав мені, що Катя би не вистоювала чергу, а все б порішала і посміхнувся. Я це сприйняла, як докір. Стала ревнувати. Навіть коли він сміявся з її, на мій погляд, примітивного жарту, я стала дуже ревнувати, і ми ледь не посварилися. А ще під час розмови з нею він дуже веселий. Врешті, я дала йому зрозуміти, що не хочу, щоб він дзвонив їй і піднімав слухавку, коли вона дзвонить. Коли ми з ним наодинці, я починаю думати, а чи не радів би він більше, якби тут була вона? Бо я за все переживаю, гризуся, я не можу вільно посміхатися і радіти життю. Тому я часто в задумі, а він мені весь час говорить - посміхайся. Навіть коли їм, то переживаю, щоб не переїсти. Ця заздрість мені вже не дає спокою. Я думаю, що я не така красива на обличчі, як вона, і мене це засмучує кожен раз, коли її бачу. Вона хвалиться своїми успіхами, а я не можу це слухати. Я маю успіх, але я все одно переживаю, що це не є достатньо, що воно не так має бути. Переживаю, що лінуюся, і мені важко заставити себе вивчити мову, яку вона вчила у своєму університеті. Дідо (наш авторитетний дідо) вважав її розумнішою. Вона так і заявляє - я найкраща, я принцеса. Неодноразово вона мене ображала і принижувала все моє дитинство без батьків. Я вже не маю до неї почуття любові, але змушена жити під одним дахом ще довго. Напевно, у мене депресія, бо дуже мало чого залишилось, що мені приносить радість. Мені ніхто ніколи не казав, що я красива, розумна, талановита, що я чогось доб'юся в житті. І до цих пір мені ніхто цього не каже. А я не маю стільки самовпевненості, як сестра, щоб говорити це сама собі і всім іншим вголос. Я ненавиджу, коли люди себе вихваляють. Хоч сестра це робить у суміші з інфантильністю і фліртом, то це виглядає, але вона ж старша за мене. У всіх нас є вдосталь проблем. Але у мене навіть як є якась радість, то вона вже не тішить мене. Я не вірю, що у мене зіпсувався характер, бо я пам'ятаю, що у мене були дуже світлі помисли в дитинстві. Жаль, що та єдина людина, якій я заздрю в цьому житті, яка мене з'їдає зсередини, живе зі мною в одній кімнаті.

Оксана
Кременець
Україна
Православна
Дата - Tuesday, 27 Jun 2017, 20:20:44

Слава Ісусу Христу!
Дорога Оксанко, дякую Тобі за листа і кажу Тобі, роблячи висновок з листа, що Ти направду розумна дівчина, а розумні бувають тільки гарними - як душевно, так і на вроду. Заздрість - це, звичайно, риса з числа не найкращих, але постарайся її якось в собі перемогти і станеш ще гарнішою. Вихвалятись так само погано, тому старайся якось побороти в собі все негативне й побачиш, який гарний світ, а відтак напиши мені.

Слава Ісусу Христу! Слава навіки Богу!
Дорогий Іване, половина відповіді Ви собі дав Сам, але це (варто почати молитись, читати Святе Письмо і т.д.) - тільки засоби для доброго служіння Богу. Ви мусите продовжувати практикувати служіння людям. Робити кругом себе добро. Всюди, де б Ви не був, служіть ближньому з любов'ю, а щоб не забракло сил - моліться.

Слава навіки Богу!
Дорога Вікторіє, спокуси все були, є і все будуть, а у монахів чи у монахинь їх набагато більше, та вони постійно перебувають в боротьбі з ними і в такий спосіб проявляють свою любов до Господа Бога. Старайтеся і Ви так поступати і тим самим укріпляйте свою віру, та черствість душі помалу пропаде. Досконалих людей на землі немає, але багато хто до неї стараються іти. Нехай щастить!

Слава навіки Богу!
Дорога Мар'яночко, до церкви потрібно ходити на Літургію, на котрій Тобі приємно бути й молитися, котру править cвященник, котрого Тобі приємно слухати - як молитву, так і проповідь. Пройде певний час і Тобі буде щось бракувати, якщо не вислухаєш Літургію, але для того потрібний час. Тримайся!

Священник у нас хороший, нещодавно говорила з ним стосовно себе. Він обіцяв допомогти вилізти з цього болота. Але тепер він напевно не хоче, бо я знову гуляю з друзями, п'ю, як і раніше, а в глибині серця хочу змінитися.

Мар'яна
Мукачево
Україна
Греко-Католичка

Якщо Ви, Мар'янко, по п'яні впадете в болото, Ви ж в ньому не залишаєтесь довго, а вилізаєте з нього, так ось так і старайтеся вилізти зі свого невтішного стану і тим самим змінитеся.

Слава Ісусу Христу!
Вибачте, що знову пишу Вам.
Отче, мені сняться сни, де я бачу диявола, він говорить до мене. Після сна прокидаюся, то немов паралізована, не можу поворухнутися. Чи може це щось означати?
Боюся, бо моя 3-є рідна сестра "має диявола", є опанована ним. Наперед дякую за відповідь!

Мар'яна
Мукачево
Україна
Греко-Католичка

Слава навіки Богу!
Мар'янко, це вже щось з ряду поганого. Цінуйте своєю душею. Знову раджу вилізти зі свого невтішного стану.

Я стараюся, але знову спокуси... Знову впадаю в гріх. Потім боляче, душа болить, багато плачу. Та молюся.

Мар'яна
Мукачево
Україна
Греко-Католичка

Слава навіки Богу!
Дорога Лола, Ви дуже правильно міркуєте, бо воно насправді так і є. Досконалої людини немає на землі, але до досконалості саме така дорога, якою Ви йдете, тому тримайтеся і вперед. Радий за Вас!

Слава Ісусу Христу!
Дорога Ліля, те, що злоститесь на себе саму, є дуже добре, бо не всякий може злоститись на себе і тим самими самокритично до себе ставитись. В людині є якийсь такий елемент, котрий здібний всіх і вся звинувачувати у своїх проблемах, але тільки не себе. Ліля, мені щось здається, що є близько до розгадки планів Божих щодо Вас. Бог може саме у такий спосіб бажає Вас покликати до служби Йому, бо коли у житті все гладко, то не дуже й помітна Божа ласка, а майже всі заслуги людина звикла собі приписувати, а відтак Бог у житті таких не дуже й потрібен. Такий допуст Божий у житті Вашому є Вам на користь! Зважте про все та прийміть правильне рішення. Нехай Вам щастить.

Воістину Воскрес!
Дорога Анночко, це все, про що описуєте, є нормальним життям. Те, що Ви читаєте якусь молитву, складену й написану кимось, хто відчував саме такий душевний стан, як його відчуваєте Ви, є також добре, але молитва - це розмова з Богом, і Бог так само, як і кожна людина, любить розмову не завчену, а свобідну й душевну, щоб вона виходила не тільки з уст, а особливо виходила з серця людини. Спокуси, про котрі описуєте, є так само фізіологічні, а тому не потрібно про них замовчувати, бо тоді сповідь є важною. Тримайтесь, Анночко, буде все добре.

Слава Ісусу Христу!
Дорога Дарія, тепер переживаємо Великодній піст і саме в цей час кожний християнин старається примиритись з Богом через сповідь, а тому бажано приступити до сповіді, і так, як написано в листі, а може й більше, розповісти cвященнику. Далі все піде добре.

Слава Ісусу Христу!
Дорога Марічко, питаєш, як тобі бути? Все дуже просто. Ти просила Бога: "Боже, пошли мені дитину саме від цього чоловіка, а я після сорока років присвячу своє життя Тобі". У Бога немає часу минулого, теперішнього й майбутнього, як воно є у нас, людей. Бог знав наперед Твою обіцянку, а тому й задовольнив Твоє прохання Тобі. Тепер справа за Тобою. Після 40 років Тобі не потрібно йти до монастиря й примати вічні обіти, а потрібно просто практикувати свою віру в Бога. Не пропускати молитву, не пропускати Літургію по неділях й святах, часто сповідатися й приступати до Причастя. Це і буде означати, що Ти віддала життя своє на славу Божу.

Слава Ісусу Христу!
Іванку, нікого не слухай, а бери й женися, як отримаєш у Церкві Боже благословіння на подружнє життя, дивися собі на жінку, скільки забажаєш, і життя стане цікавим, а за таблетки забудеш.

Славімо Його!
Не можу сказати, хто вселився у Вас, але можу сказати - віра у Бога і непохитна віра допомагає, а така половинчата, гнівлива й суперечлива жодної користі не приносить. Мусите собі твердо постановити - Бог і тверда віра у Нього, тоді буде відчутна Його ласка, або ворожка і всезагальний гнів на всіх і вся.

Слава навіки Богу!
Дорога Іринко, Ви ще така молода, а плани Ваші такі якісь туманні й не впевнені. Ви дуже правильно розумієте деякі варіанти з свого релігійного життя, і це є дуже похвально. Мама з бабцею напевно мають набагато меншу віру в Бога, ніж Ви пишете, що Ваша віра мізерна. Не потрібно спокушати Бога, бо це від лукавого, а потрібно твердо вірити й кріпити свою віру в Бога, нехай діється Його воля у Вашому житті. Ніхто не може розгадати волю Божу щодо Вашого життя, в тому числі і воск, цим Ви можете тільки прогнівити Бога. Думаю, потрібно просто жити для себе, маю на увазі, - спочатку трудитись у науці, щоб отримати добрі знання й диплом, а там саме по собі все стане на свої місця. Не потрібно підганяти життя. На все свій час і Ваш принц прийде. Вас турбує те, що подружки вже давно розбрелися по парам, а на Вас, так як і Ви, не звертають увагу. СП каже, що всі ті, котрі були першими, залишаться позаду, а задні вийдуть вперед. Все буде добре, тільки вірте в Бога, практикуйте свою віру, а відтак переконаєтесь, наскільки Бог Вас любить.

Слава навіки Богу!
Дорога Іринко, розумію Ваш душевний стан і не знаю, чи моя відповідь принесе Вам якусь потіху. Справа в тім, що коли помирають такі немовлятка, вони є якраз тими ангелами в Небі, котрі моляться до Бога за своїх батьків. Кожна мама бажає вдосталь насолодитись новим життям, котре вона в співпраці з Творцем принесла на світ, але життя дає Бог, і Він має свій план, щодо конкретного життя. В таких випадках, може воно якось і не звично звучить, сама по собі жалоба і не є жалобою, а, навпаки, біля Божого Престолу є Ваш ангел. Бог ніколи й нікого не карає, але може допустити якісь покарання, і то для того, щоб оберегти людину від чогось гіршого. Сподіваюсь, що народження цієї дитинки було для Вас не одиноке, а тому дякуйте Богу за все і всюди, і прийде той час, коли радість Ваша вернеться до Вас. Божого Вам +Благословіння. З Новим Щасливим Роком!

Слава навіки Богу!
Дорога Олено, ніякий докір з боку не має такої дієвої сили, як докір власного сумління. Від докору власного сумління не сховається людина так само, як від власної тіні. Якщо не можете очистити у сповіді душу перед своїм cвященником зі зрозумілих причин, підіть сповідатися десь в інше місце, де зможете почистити душу, не ховаючи жодного гріха, а відтак побачите, що все помалу минеться.

Слава навіки Богу!
Ісус каже: Не кляніться перед Богом, а казати просто так, - так, або ні, - ні, бо все, що більше від цього - то все від лукавого. Читай Матея 5:33-37.

Христос Воістину Воскрес!
Дорогий Віталику, мусиш собі намітити в житті якусь мету і до неї йти. Знайди собі якусь улюблену справу - хобі - і присвяти їй свій час. Потрібно пробіли заповнювати чимсь любимим. Попробуй читати Біблію, почни практикувати свою віру в Бога, але не потрібно боятися нікого, бо якщо з Тобою Бог, то хто може бути проти Тебе!!! Нехай щастить!

Слава навіки Богу!
Люба Катеринко, Ти так гарно про все написала, що мені аж забажалося Тебе побачити. Гадаю, що Ти занадто самокритично описуєш себе, може воно й не все так погано, як описуєш. До сповіді обов'язково піди - й перед постом, і по його закінченні. На Паску зроби собі щось таке на подобі аналізу, як Ти провела час ВП, чи виконала хоч щось з того, що обіцяла Богу після сповіді у плані поправитись. Хлопця бережи, але не потрібно зайвих ревнощів. І ніколи не потрібно забувати, що кожна людина є створіння рук Божих, а нарікати на свою подобу - це нарікати на Бога, мовляв, Він не зовсім хороший Майстер у творінні. Яка би людина не була, вона є Божим творінням, а відтак Божою дитиною. Бог Отець має свій особистий план у кожній людні, а тому нехай діється воля Божа. У Тебе будуть дуже гарні дітки. Нехай щастить!

Слава навіки Богу!
Так, є гріхом, бо потрібно радіти і тільки радіти від того, що без наших заслуг Бог дарував нам життя.

Слава навіки Богу!
Дорога Анночко, кажете, що відчуваєте себе самотньою, і кажете так само, що Вас любить Бог! А хіба того мало, що з Вами - Бог? Гадаю, найбільше багатство, що може мати людина, - це перебувати в Божих обіймах. Анночко, віддайте своє життя на Божу волю. Логічно з людського погляду, що життя мало би складатись якось по-людському, так, як у широкого загалу, але у Вашому житті може зовсім інші плани Божі, а тому не потрібно себе саму заганяти в той кут, бо з Вами Бог і нехай буде Його воля, а я бажаю Вам щастя й обільних Його ласк!!!

Слава навіки Богу!
У таких випадках, Андрійку, потрібно не тільки ходити до церкви, але каятись і йти до сповіді, а відтак помалу все налагодиться.

Слава навіки Богу!
Ви добре бачите своє життя і даєте правильну оцінку своїм вчинкам, а тому не потрібно тратити віри в Бога, а, навпаки, повністю покластися на Його волю, і буде все гаразд.

Слава Ісусу Христу!
Я у великому відчаї, тому звертаюсь до Вас! Мені 30, я розведена, а вийшла заміж у 19, родила дівчинку, але вона померла через важку травму голови. Із тяжкої втрати і відчаю мене не полишало бажання мати дитину, тому я завагітніла вдруге, проте так само у хлопчика травма голови при родах, але після 2-х місяців лікарень ми якось викарабкались на світ Божий. Правда, дуже з великими ускладненнями, у нас один діагноз суперечив другому, тобто при одному потрібно було одне лікування, а при другому - інше, а це є нереально, і тому можливості вилікуватись були на нулю. Ми "стояли на місці, не розвивались", 4 роки та пневмонія зломила. Бог забрав в мене і сина. За той час стосунки з чоловіком значно погіршились, він не витримував тих стресів, почав пити, гуляти, підняв на мене руку і після смерті дитини ми розійшлись. Через деякий час я знайомлюсь в соц.мережах з чоловіком, який мене підтримав і запропонував не серйозні стосунки. Я, вагаючись, погодилась. Може себе пожаліла з відчаю, але чомусь не відчула провини, бо до місяця часу після розлучення з чоловіком я дізналась, що він має дівчину і вона вагітна, зараз у них двоє дітей. Чомусь мені легко було відпустити його, йшла до голови думка, що коли зі мною щастя не мав, то хай з іншою має. Хоч і були обіди, але те, що скандалив, а як на людину, то ні. А я сама так і прив'язалась до нового знайомого, бо його уважне ставлення до мене, хоч я і була дуже повна, не погіршилось. Він коректно про це сказав, так що в мене появився стимул похудати, появився стимул жити взагалі далі. Але на одній із зустрічей він сказав, щоб я не мала на нього ніяких надій, так як у нього є людина для життя. Ми розійшлись на 9 місяців, а потім якось зустрілись, він сказав, що зараз сам, але чому - не розказав. А після нашої інтимної зустрічі в соцмережі написав - жонатий... І я знала, що таке може бути, але це як ніж у серце. Якось зустрілись, поговорили, сказали одне одному, що не будем зустрічатись, та від того тільки наплакалась більше. Так, ніби втратила щось важливе, і ми все одно зутрічались, так як я ще й схудла на 37 кг з 120. Весь цей час я молились і просила в Бога розуміння, терпіння, чому я вертаюсь до нього, знаючи свідомо, як грішу. Ніби установка в мозку не зраджувати. Він такий, який є, можливо, і з недоліками, але найкращий і такий рідний, а всі інші - просто прохожі, як гості в моєму житті, які не мають до мене ніякого відношення. Така ситуація триває вже 5-й рік, а минулого року мені поставили діагноз такий, що дуже мала ймовірність мати дітей, до речі, в його сім'ї дітей немає, і для нього це болюче питання. Коли питала це, при тому, що з жінкою прозустрічались 7 років і 3 в шлюбі. В мене порушення зі щитовидною залозою, тому у такому відчаї. Звичайно, все розповіла йому, навіть просила, що роджу дитину для себе, але хотіла б від нього. Він вибачився, що то він винен, що дав мені повід, але так не можна, і після моїх слів я думала, що він просто втече з мого життя, а він, навпаки, багато розраджував і частіше дзвонив. Одного разу я знову заговорила про серйозні стосунки, та він розрадами, спокійним голосом пояснив, що в нього свої плани на життя, а за жінку. Одного разу я пробувала побудувати нові стосунки та зрозуміла, що брешу і собі, і новій людині, і сказала всю правду йому. Він сказав, що радий за мене, а мені було боляче це чути від нього. Я проплакала годину, з часом я сказала, що сама не змогла в нових стосунках, і знову домовились зустрітись. Я не знаю, що мені ще зробити, як би я не пробувала змінити ситуацію ми все одно вертаємось одне до одного, хоча і маємо різні поняття про наші стосунки, і розумію, що сама виновата, але змінити нічого не можу, бо стає тільки гірше, і не знаю, як. А він приходить і йде, і так стоїть життя на місці… Пройшов час, я дізналась що його жінка молодша за мене на три, а за нього на п'ять років, і досить красива… Душевному болю не було меж - і за себе, і за неї, і за всю ситуацію в цілому, чому так?.. Під час таких стресів, які я сама собі збираю, щоб хоч якось відучити себе від нього, я настроюю себе на розмову відмовити йому та проходить час, нерви заспокоюються, і я бачу в ньому все одно рідну людину, якій не хочеться казати нічого поганого… Що це означає? Про серйозні стосунки у нього і мови не йде… Саме молитви мене заспокоюють, але вберегтись від спокуси не можу, то як любов у 15 років наївна. Молячись, я багато зрозуміла про сутність життя, хоч і не можу сказати, що є сильно побожною. Моя побожність ще дуже мала. Проте, мене лякає ще менша побожність моєї матері, яка виїхала за кордон вже багато років тому. І, молячись, не розуміє тих Божих законів, як розумію я. Я себе не підношу вище, але коли намагаюсь щось мамі пояснити, то виходить, що я тільки осуджую її за її життя, на що вона лише обижається. Моя мама з татом не шлюбовані, та тато помер у віці 44 роки від тяжкої хвороби. Мама залишилась сама досі. Та якось вона зізналась, що робила аборт, бо спочатку не хотіла дитини, приймала якісь ліки, а потім передумала, та лікарі сказали, якщо приймала ліки, то краще аборт, бо не знати, що вийде. Потім мама ще народила сестру, зараз сестра живе з чоловіком в цивільному шлюбі, дітей ще нема… Не хочу конкретно звинувачувати маму, та читала, що за аборт розплачуються за життя, і чи саме «а то мав бути брат» він забрав тата свого і моїх дітей до себе. ВІД ТАКОЇ СИТУАЦІЇ ЖИВУ У ПОСТІЙНІЙ ДЕПРЕСІЇ, НЕ ЗНАЮ, ЧОГО ЧЕКАТИ ВІД ЖИТТЯ ДАЛІ, БО ЯК МАМА, ТАК І Я, БАГАТО НАГРІШИЛИ. ЯК НАМ В ПЕРШУ ЧЕРГУ ВИЙТИ НА ДОБРУ ДОРОГУ? ЩИРО ПРОШУ МУДРОГО СЛОВА!!!
P.S. Мій колишній чоловік подавав на уневажнення шлюбу, та про результат я не знаю, як би так було розрішено питання, чи я б була повідомлена? Шлюб брали в Греко-католицькій Церкві.

Марина
Івано-Франківськ
Україна
Греко-Католичка
Дата - Tuesday, 09 Jun 2015, 14:46:02

Слава навіки Богу!
Дорога Маринко, дякую Вам за такого змістовного листа. Воно добре, що Ви вилила всю свою біль. Те, що Ви так самокритично про все написала, говорить за самосвідомість життя. Прийде час, і все помалу налагодиться, просто, впадаючи в самоосуд, не можна осуджувати чужі помилки, а тим більше - помилки мами. Життя - складна штука, за те воно і є вчителькою життя, і чим далі - Ви будете ставати кращою її ученицею. Живіть з вірою та упованням на Бога, бо Бог нікого не судить. Судять люди, а цього бережіться. Трибунал міг і не повідомити Вас про уневажнення.

Щиро дякую Вам, що не оминули моє запитання. Єдине, підкажіть, як правильно мені молитись і до кого, бо ж розумію, що по молитві та вірі дається, і неможливе може можливим стати, тому молилась, щоб люблячий чоловік був зі мною, а також розумію, що якщо їх Бог поєднав, в них значить і своя доля, і історія. Тому не маю права молитись собі та при усім моїм розумінні сама собі не можу дати раду. Поки що ні з ним, ні без нього перспективи іншої не бачу. Дуже прошу, Пане Отче, помоліться за мене, щоб прийшло до мене мудре рішення, і на добру волю воно пішло. Наперед щиро дякую!!! Нехай Вас береже Господь, бо саме через Вас вселяє в людські серця Свою любов тепло і радість.

Марина
Івано-Франківськ
Україна
Греко-Католичка

Дорога Маринко, я стараюсь кожний день по можливості молитися і за таких, котрі пишуть мені листи й просять про молитву, а тому буду молитись і за Вас за вашим наміром. Правильно молитися потрібно прямо до Бога, а всіх святих Божих угодників просити про їх заступництво.

Слава Ісусу Христу! Дуже потрібна Ваша допомога!!! По інтернету мені згодились допомогти люди. Кажуть, що з Печерської Лаври, але треба багато відмолювати, очищати і молитовні заговори. Також потрібні гроші - вже відправила 7 тисяч, сама не знаю, як. А тепер хочуть техніку, золото і не тільки. Кажуть, треба почистити для ритуалу. Договорились, щоб я нікому не розказувала, але я боюсь, що це афера. А по їх словам, як вже почала, то треба дійти до кінця, дороги назад немає. Не маю, з ким порадитись, дуже прошу допомоги!!!

Марина
Івано-Франківськ
Україна
Греко-Католичка

Слава навіки Богу!
Дорога Маринко, не ображайтесь, але, спілкуючись з Вами, я схиляюсь до думки, що Ваш чоловік правий. Ви просила про молитву, і я Вам пообіцяв молитися і молюся, але Ви почала шукати порятунку десь і заплатила за це гроші. Це значить, що Ваша віра - не віра. Я Вам писав, щоб Ви молилась прямо до Бога, а Ви шукаєте якогось іншого бога. Бачу, що Бог дуже любить Вас і не хоче, щоб пропала Ваша душа, а тому й допустив, щоб залишилась без чоловіка, без грошей й без нічого, а тоді, напевно, й дійдете до розуму та зрозумієте, що всім управляє Єдиний Бог через Церкву Свого Сина Ісуса Христа, котрий роздає Свої Ласки не за гроші.

Дякувати Богу, що дав мені розум звернутися до Вас. А потім розповісти мамі. І так я вийшла з того трансу і перестала відповідати на дзвінки. Я все одно прошу Бога допомоги, лиш у відчаї попала під такий вплив і навіть, молячись, не бачу просвітку, у душі не відчуваю тепла.

Марина
Івано-Франківськ
Україна
Греко-Католичка

Останнім часом, і не тільки, я знаходжу різні підозрілі предмети. Це самій зрозуміло, що не чистих рук справа, і багато моїх знайомих говорять, що такі речі треба відробляти, бо не розуміють, як така, як я, і з такими можливостями, одна, от і повірилось, що люди збоку бачать більше, бо в самих сімейні справи в порядку. Напевно, я ще не вмію знаходити відповіді у молитвах, про які все ж таки не забуваю, хай не щодня, але молюсь. Спостерігаю з дитинства, що люди в моєму житті затримуються на певний період часу (хтось більше, хтось менше) і йдуть. Їм зі мною стає недобре, а я завжди залишаюсь при своїх інтересах.
Вибачте за такго нетактовного листа.

Марина
Івано-Франківськ
Україна
Греко-Католичка

Ісус, Божий Син, кожного разу, як допоміг тій чи іншій людині, казав: "Тобі допомогла твоя віра!!!" Вам також допоможе, постарайтесь зрозуміти правильно, а саме, або Бог, або злий дух - в залежності від віри Вашої. Кому і чому вірите, той і допоможе!