Запитання cвященнику УГКЦ - Він і вона. Частина 3. Християнство
Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий!                І коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю, то я ніщо!                І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю, то пожитку не матиму жадного!                Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається,                не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого,                не радіє з неправди, але тішиться правдою,                усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!                Ніколи любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч існує знання, та скасується.               
УкраїнськоюХристиянський портал

Додатково

 
Запитання cвященнику УГКЦ: Він і вона. Частина 3.
   

Читайте також: частина 1, частина 2, частина 4, частина 5

 
 
Слава Ісусу Христу. Наперед дякую Вам за відповідь. Я вже 2 роки дуже люблю одну дівчину, яка вже зустрічається з хлопцем. Її почуття до нього згасли, і вона завжди була поряд зі мною, і хотіла, щоб ми були парою. Але пройшло вже півроку, і вона далі з ним зустрічається. Зрозуміла, що вона мені просто як друг. Зараз я її так полюбив, що не можу без неї. Порадьте мені, будь ласка, що мені робити, чи варто молитися за те, щоб вона полюбила мене, і ми були разом?

Андрій
Тернопіль
Україна
Католик
Дата - Wednesday, 26 Feb 2014, 18:00:13

Слава навіки Богу! Краще знайти іншу.

Слава Ісусу Христу!
Мої близькі знайомі, троюрідні брат і сестра між собою, почали зустрічатись. Про можливі негативні наслідки з медичної точки зору я знаю. Скажіть, будь ласка, де саме у Святому Письмі вказується на заборону шлюбу до 4-го покоління включно (прочитала у Ваших відповідях)? Вони між собою є гарна пара і прекрасно відносяться один до одного. Якщо вони все-таки захочуть взяти шлюб, чи має право cвященник їх обвінчати?


Наталія
Луцьк
Україна
Католичка
Дата - Wednesday, 26 Feb 2014, 21:59:42

Слава навіки Богу!
Так говорить Кодекс Канонів для Східної Церкви, а дозвіл на шлюб може дати місцевий єпископ.

Слава Ісусу Христу! Отче, в мене до Вас пара запитань... В мене є хлопець, з яким взаємне кохання... Заміжня ще не була, але інтимні стосунки були. Знаю, щодо весілля треба берегти свою незайманість, ну але так вже сталося, що втратила... Ходила до церкви, сповідалася, казала cвященнику, що сотворила гріх - втратила незайманість, причастилася, але продовжую підтримувати дальше інтимні стосунки. Чи правильно роблю, адже до весілля неможна, а я вже жінка? Й ще одне запитання... Кажуть, що при критичних днях до церкви йти неможна, бо жінка стає нечистою... Я стараюся дотримуватись цього, але нещодавно в мене були критичні, на третій день в неділю встала зранку, подивилася, критичні закінчилися, я пішла до церкви, поцілувала образ, послухала службу, прийшла додому, а критичні продовжилися, й це недає мені спокою, це означає що моя кров тепер нечиста? Й що мені робити?

Надія
Турка
Україна
Католичка
Дата - Wednesday, 26 Feb 2014, 13:35:07

Слава навіки Богу! Дорога Надійко, хочу Тобі відповісти так, що ми разом порозважаємо над ситуацією. Пишеш, що вже не дівчина, а живете собі з хлопцем, як чоловік з жінкою. Такі випадки в житті бувають, але напевно Ти чула від старших людей, що навіть оті пари, котрі є вінчаними і мають цивільній шлюб, не мають права приступати до сповіді, бо там немає покаяння, а є лише сповідь, і це виходить, що така людина прийшла Богу збрехати, мовляв, вона кається, що так грішно робить, але відійде від сповідальниці і знову за своє. Про Твій стан напевно ніхто не знає, окрім Тебе самої і хлопця. Ти хотіла показатися на людях, що каєшся, сповідаєшся, причащаєшся, і було би це дуже добре, але насправді Ти Богу збрехала, бо знову згрішила, і таким чином придбала собі, окрім всіх попередніх гріхів, ще й гріх святокрадства, бо свідомо сповідалась, не розкаюючись, і з гріхом прийняла Святе Причастя, а воно є "Святе для Святих". Висновок собі зроби сама. Те, що Ти пишеш за критичні дні, нехай би було за Твоєю логікою, але в даному випадку Ти відцідила комара, а слона проковтнула!

Чи можуть проживати троюрідні брат і сестра, як сім'я?

Маряна
Розділ
Україна
Католичка
Дата - Thursday, 20 Feb 2014, 14:19:08

Ні, не можуть.

Слава Ісусу Христу. Отче, наперед вибачаюсь, бо, можливо, моє запитання уже повториться. Та я перечитала ряд сторінок і не знайшла подібної відповіді. У мене є син 30 років. 7 років тому він одружився і взяв шлюб у Греко-католицькій церкві села. По ряду причин (одна з яких - складна операція мого сина) у них до сих пір немає дітей. Та 6 місяців тому моя невістка залишила сина, сказавши, що розлюбила, і пішла геть. Тепер подає його на розвід громадський. Думаю, що вона живе з іншим. І не має наміру повертатись до сина. Син і невістка тимчасово на навчанні за кордоном. Як здійснити розрив шлюбу? Хто має бути ініціатором? Чи обов'язково їм двом бути при розводі у церкві? По якій причині можливий розвід? Скільки часу це може тривати? Чи видається який-небудь документ, що засвідчує про розвід? Якщо вона оббреше мого сина перед церковним судом, де шукати потім правди? Щиро дякую за відповідь. Слава Ісусу Христу.

Леся
Львів
Україна
Католичка
Дата - Thursday, 20 Feb 2014, 15:29:50

Слава навіки Богу! Дорога п. Леся, у Церкві такого поняття, як розрив шлюбу, не існує, бо те, що Бог поєднує, людина розірвати не може. Церковний Трибунал може тільки, якщо знайде відповідні до цього причини, уневажнити його; а щоб Ви зрозуміла, це значить визнати його, як такий, котрий не відбувся. Все те, про що Ви описуєте, не може служити для уневажнення. Це можуть бути доказами для цивільного розводу, а Церква дивиться на шлюб зовсім з іншої точки зору.

Слава Ісусу Христу!
Два роки тому я розлучився з дружиною, за її ініціативою, у нас є донька. Вінчання було у православній церкві Київського патріархату. Рік тому я одружився вдруге, але вінчання у нас не було. Я хотів би обвінчатись вдруге. Куди мені звернутись за розвінчанням?


Ігор
Рівне
Україна
Католик
Дата - Thursday, 20 Feb 2014, 17:04:10

Слава навіки Богу! Потрібно звертатись туди, де вінчався.

Як довго триває процес уневажнення шлюбу?

Вікторія
Городенка
Україна
Православна
Дата - Tuesday, 11 Feb 2014, 10:47:11

Досить довго.

Христос Рождається! В мене таке запитання: мій хлопець був одружений, прожив у шлюбі 1 рік, шлюб був розірваний за ініціативою його колишньої дружини, оскільки вона стверджувала, що не щаслива з ним, і він її ображає. Він намагався зберегти сім'ю, але вона була категорично проти збереження сім'ї. Через рік розлучення (офіційного) ми почали з ним зустрічатися (до того, як він був одружений, ми не зустрічалися), він вирішив взяти церковне уневажнення шлюбу, щоб ми одружилися, але його колишня дружина намагається цьому перешкодити. Чи отримає він уневажнення без її згоди?

Вікторія
Городенка
Україна
Православна
Дата - Tuesday, 11 Feb 2014, 09:26:44

Славімо Його! Дорога Вікторія, я не можу вирішувати уневажнення шлюбу за Церковний Трибунал, бо все залежить від того, які будуть подані аргументи Трибуналу для уневажнення. Аргументи, Вами написані, не є причиною уневажнення.

Слава Ісусу Христу! Пане-Отче, у мене до Вас прохання: порадьте мені, як далі поступати? Я три роки не живу з чоловіком, ми розійшлися по моїй вині. Він взяв шлюб другий раз в Православній Церкві і має сім'ю. Ми з ним перебували ще у шлюбі, я подала на унезаконення шлюбу і нам відмовили. Примирення неможливе - у нього є дитина. Я не можу піти до сповіді... Не знаю, як далі поступити... І чи може Православна Церква дати шлюб, коли він ще перебуває у шлюбі в Греко-Католицькі Церкві?

Марія
Коломия
Україна
Католичка
Дата - Tuesday, 04 Feb 2014, 09:16:47

Слава навіки Богу! Дорога п. Марія, якщо Ви живете одна, то маєте право йти до сповіді, але, якщо бажаєте завести нову родину і вже маєте друга, до сповіді не можна до тих пір, поки все не владнаєте. Мусите знову подати на уневажнення шлюбу, а те, що у православних жонатого чоловіка повінчали, не є чудом, у них такий "порядок".

Слава Ісусу Христу. Ми з чоловіком недавно одружилися. Я зараз вагітна. Я люблю його дуже, і він мене теж. Коли я виходила заміж, я знала, яким він є. Він надто спокійна людина. Я - нормальна людина, хочу близкості з ним, бо я люблю його. Для мене це багато значить, ми стаємо одним цілим. Я не раз можу почати його цілувати, коли ми лежимо в ліжку, але він на це ніяк не реагує, лежить і дивиться серіали. Потім я повертаюсь від нього, і він далі мовчить. Потім я починаю плакати, і в мене стається нервовий зрив, я не можу спати, а він може спокійно заснути. І ніколи від нього не було ініціативи в ліжку. І де та любов, про яку він каже? Я не знаю, що мені робити, чи нам варто розійтись? Скажіть, як часто має бути інтимна близькість одружених? Чи раз в місяць достатньо, може то я не права? Я постійно через то плачу, і це погано впливає на дитинку. Дякую.

Юля
Львів
Україна
Католичка
Дата - Tuesday, 04 Feb 2014, 08:55:08

Слава навіки Богу! Дорога Юлько, я так зрозумів, що Ваш чоловік є дуже добра, порядна людина і в його виправдання можу сказати таке припущення, що може він просто оберігає Вас, зважаючи на Вашу вагітність. Якогось спеціального розкладу інтимної близькості в родинах, гадаю, не існує, бо вже те, що родини одна на одну не подібні, то й розклад один для всіх не підійде, але, гадаю, що один раз на місяць - це і направду досить-таки мало. Ви любите одне одного - це дуже добре, і цим майже про все сказано. Про розрив сім'ї навіть думати не смійте - це гріх. Кожна жінка має від Творця свою красу для чоловіка, щоб він її любив, але може не кожна жінка може оту красу йому припіднести так, щоб він її належно оцінив. Жінка може дуже смачно готувати, але якщо вона не вміє той святковий обід у всій його смакоті апетитно, засервіровано покласти на стіл, свято не вдасться. Я розумію, що ініціатива повинна би виходити від чоловіка, але він у Вас, як бачите, не дуже ініціативний, а це може й добре, не буде задивлятись за чужими жінками, а у родині ініціативу проявіть Ви, а чоловік не має права відмовити, бо то є його обов'язок, а ще краще - зробіть так, щоб він побачив всю красу Вашу, і ініціатива появиться. Серіали відпадуть.

Слва Ісусу Христу! Хотіла б запитати, чи допускається гомологічна інсемінація, якщо є єднання чоловіка і жінки, а сперма отримана внаслідок перерваного статевого акту, чи не буде тоді це гріхом? Читала, що деякі методи допускаються Церквою. Підкажіть, Отче, які ще є можливі методи, які не будуть гріховними? Читала в "ХАРТІЇ ПРАЦІВНИКІВ СЛУЖБИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я": «Не забороняється категорично застосування таких штучних засобів, які призначені лише або для поповнення природного акту, або для досягнення мети природного акту, здійсненого звичним способом» 71. Такою є гомологічна інсемінація, тобто інсемінація спермою чоловіка (у межах подружжя), за умови, що сперму отримано під час нормального подружнього акту. Дякую!

Світлана
Львів
Україна
Католичка
Дата - Tuesday, 04 Feb 2014, 08:44:13

Слава навіки Богу! Дорога п.Світлано, все, що відбувається у природній спосіб, з наміром дарувати одне одному подружню любов, з наміром продовження в родині роду людського - є святим і Богом благословенним. Все, що виходить за межі цього, як би там його не оправдували, є гріхом і потребує покаяння, а не виправдання.

Слава Ісусу Христу! Отче, підкажіть, будь ласка, як бути? Я зустрічаюся з дівчиною вже 3-й рік, і вона ревнує мене до моєї мами, робить скандали, свариться - і все через те, що мама говорить до мене ласкаві слова "ТИ МІЙ СИНОЧОК ДОРОГЕНЬКИЙ, ЦІЛУЮ ТЕБЕ" і так далі. Я її дуже сильно кохаю, хочу бути з нею завжди і одружитися в майбутньому, а вона через ревнощі говорить образливі слова, щоб я з мамою не спілкувався і тому подібне. А я знаю, що це моя мама рідна і цього не роблю. Отче, допоможіть мені, благаю, що мені з цим робити? Як змінити мою дівчину? І чи варто? Що мені робити? Дякую.

Роман
Львів
Україна
Католик
Дата - Tuesday, 17 Dec 2013, 22:08:29

Слава навіки Богу! Дорогий Романе, мама тільки одна, а дівчат багато і красивих. Жінка так само, Богом благословенна, є тільки одна, з якою потрібно пов'язати все своє життя, а тому варто подумати - а що буде далі, як вже будете в шлюбі. Ось тому мусиш зважити всі "за" і "проти" і прийняти єдине правильне рішення.

Христос Рождається. Отче, із чоловіком я одружена 5 місяців, з них 2 місяці проживаємо окремо. Дайте, будь ласка, відповідь на запитання, якщо чоловік сказав до мене: "Що шлюб для нього був неправдивий, і він примусово йшов до шлюбу". Хоч вагітною я не була, і він сам запропонував одружитись. Отче, чи зможу я отримати уневажнення церковного шлюбу? Дякую.

Лілія
Тернопіль
Україна
Католичка
Дата - Tuesday, 28 Jan 2014, 16:46:19

Славімо Його! Дорога Лілія, шлюб може бути Богом благословенний тільки при абсолютно непримушеній згоді двох сторін і без жодної умови, а якщо такого не було і Церковний Суд це доведе, тоді таке подружжя є неважним.

Христос Народився!
Отче, мені потрібна Ваша допомога. Чи можна чотирирідним сестрі з братом починати спільні стосунки, а також одружуватись, народжувати дітей? Чи Церква ухвалює такі пари?
Наперед щиро дякую!


Христина
Стрий
Україна
Православна
Дата - Tuesday, 21 Jan 2014, 20:15:39

Славімо Його! Церква забороняє шлюб до четвертого роду включно, але місцевий Єпископ може дати на шлюб диспензу.

Христос Народився! Підкажіть, будь ласка, де я з дівчиною можу пройти науку в Києві перед шлюбом? Якщо можна, підкажіть телефон або адресу.
Дякую.


Вадим
Київ
Україна
Православний
Дата - Wednesday, 22 Jan 2014, 20:29:10

Славімо Його! Дорогий Вадим, передшлюбну науку проходять у того священика, котрий вас буде вінчати, там де ви ходите в церкву.

Христос Народився! Допоможiть, будь ласка, знайти правильний вихiд з моєї ситуацiї! Живемо з чоловiком уже 8 рокiв разом, у 2009 роцi сталося у нас непоправне горе - трагiчно при пожежi, яка була у чоловiка вдома, загинула наша 3.5 рiчна донечка та свекор. На даний час у нас є однорiчна донечка Богданка, проте чоловiк з перших днiв пiднiмає на мене руку, випиває майже кожного дня, зраджує з iншими жiнками, вдома не буває по декiлька днiв. Кiлька мiсяцiв назад він потрапив у ДТП з чужими жiнками у нетверезому станi. Я все це терпiла та приховувала вiд своїх рiдних, та коли кiлька днiв пiсля ДТП вiн прийшов додому (а ми живемо у мене вдома з батьками) у нетверезому станi та жорстоко побив мене та мою бабусю, яка була у мене на той час, та погрожував побити маленьку донечку, я не витерпiла та зi страху за життя маленької крихiтки наступного дня сказала, що жити так бiльше не можу. На даний час вiн живе у своєї мами, на мої постiйнi прохання змiнитися, забути все, що було, та жити за Божими Заповiдями та обiтницями, якi ми давали одне одному, коли вiнчалися, вiдповiдає смiхом та каже, що так буде завжди, а я повинна терпiти. Допоможiть, будь ласка, я не знаю, що менi робити, щоб правильно поступити по-християнськи. Наперед дякую.

Вiкторiя
Iвано-Франкiвськ
Україна
Православна
Дата - Thursday, 23 Jan 2014, 00:03:34

Славімо Його! Дорога Вікторія, мало потрібно потерпіти і жити саме так, як зараз ви живете, - нарізно. Пройде певний час, і воно так, як у каламутній воді, все осяде, заспокоїться, а тоді і зійдетесь до спільного життя.

Христос народився!
Отче, мені потрібна Ваша допомога. Чи можна чотирирідним сестрі з братом починати спільні стосунки, а також одружуватись, народжувати дітей? Чи Церква ухвалює такі пари?


Христина
Стрий
Україна
Православна
Дата - Wednesday, 15 Jan 2014, 17:46:15

Славімо Його!
Церква забороняє шлюб між родичами до четвертого роду включно, але на шлюб у четвертому роді може дати диспензу місцевий ієрарх.

Христос Народився!
Отче, я звертаюсь до Вас за порадою!
Мені через півроку буде 17, у мене є хлопець, який старший від мене на 7 років. Ми зустрічаємось майже 2 роки і думаємо робити весілля, але мої батьки розведені і знаходяться за кордоном, мама і тато мають свої сім'ї, і мама проти нашого шлюбу, сказали, щоб ми чекали до 19-20 років, це мінімум. Спитавши її, чому, вона сказала, що я ще не бачила світу, не поступила ще і не знаю, що це таке: дискотеки, дівчата, наука... Сказала, що будуть кращі від нього, щоб я не спішила. І заборонила мені виходити заміж. А коли я сказала про це хлопцеві, він дуже обурився, що в деяких думках я підтримала свою маму, спочатку він сказав мені, що ми одружуємось або ні, потім я сказала, щоб ми почекали до 18 років і тоді будемо вирішувати. На це він не відповів нічого... Я дуже кохаю його і думаю, що ці почуття взаємні, тому що він заради мене кинув курити, кинув компанії, друзів, кожні вихідні ми проводимо разом, він допомагає мені у всьому. Але він є дуже "вспильчева" людина - якщо щось не по його, він робить все, що він хоче. Порадьте мені щось, будь ласка, бо я дуже сильно заплуталася і не знаю, що мені робити. З однієї сторони, мама говорить добре, тому що мені буде ще більш боляче, якщо ми одружимось і через рік розведемось, а з другої, я дуже кохаю його і не хочу втрачати, я хочу мати сім'ю з ним (сама її не мала, батьки залишили мене з бабусею і дідом-алкоголіком, коли мені навіть не було 3-х років, хоча вони помагають мені матеріально). Як мені зробити краще - просити хлопця, щоб він чекав, чи просити маму, щоб дала благословення в 18 років? Я дуже боюсь подружнього життя, бо ніколи не знала і не бачила його, виросла тільки в криках, бійках і істериці.


Анна
Івано-Франківськ
Україна
Католичка
Дата - Thursday, 16 Jan 2014, 10:37:26

Славімо Його!
Люба дитинко, Ти ще і направду така молода. Читаючи листа приходжу до висновку, що в Тебе і не було щасливого дитинства, а тому, Анночко, щоб не красти від Тебе щастя, раджу Тобі послухати маму. Якщо твій хлопець і направду любить Тебе і хоче мати собі таку молоду дружину, а у свої 24 він мав би мислити більш розважно, то він почекає поки Тобі не виповниться 18, щоб ваш шлюб можна юридично оформити в державних органах, а так само взяти шлюб у Церкві. До слова, якщо батьки не дають згоду на шлюб, cвященник не повінчає. Анночко, потерпіть ще 1.5 року, вивчайте одне одного. В таких справах спішити не варто і це в різних варіантах піде вам тільки на користь. Дякую за порозуміння.

Доброго вечора, о.Михайло. Де вiнчатися молодим, коли молодий - православний, а молода - греко-католичка? Вiру нi один мiняти не збирається. Дякую.

Олена
Одеса
Украина
Православна
Дата - Wednesday, 15 Jan 2014, 16:48:53

Слава Ісусу Христу!
Така пара, де би не повінчалась, не має перспективи. Краще почекати і ще багато раз все, як слід, обдумати.

Я знаходжусь зараз в складній ситуації, тому прошу допомогти мені відповісти на декілька запитань. Справа в тому, що я вже майже другий рік живу в США. В мене зав'язались стосунки з найкращим другом, ми живемо разом вже 5 місяців. Я завагітніла, і ми очікуємо на поповнення. Я дуже хотіла одружитись і взяти шлюб у церкві до народження дитини, але це неможливо, оскільки він в процесі розлучення із своєю колишньою дружиною. Чи можна нам взяти шлюб у церкві після народження дитини? Я дуже хочу зробити це в Україні. І чи можна охрестити дитину, якщо ми ще не одружені?
І ще одне - чи можу я йти до сповіді, оскільки я живу з чоловіком, який "технічно" ще є одружений, і це рахується як порушення 9-ї заповіді Божої, але я і після сповіді продовжуватиму жити з ним. Як тут вчинити?


Орися
Львів
Україна
Католичка
Дата - Tuesday, 14 Jan 2014, 21:54:08

Слава Ісусу Христу.
Дорога Орися, це порушення не тільки 9-ї Заповіді, бо вона забороняє побажання до того гріха котрий ви допустили проти 6-ї. Поки ви не візьмете шлюб у Церкві, до сповіді не може приступати - ні твій друг, ні Ти сама, бо тут практично відсутнє покаяння, ви ж збираєтесь взяти шлюб, але його поки що немає - живете в гріхові. Дитинку похрестити можна, але, гадаю, буде краще похрестити її після того, як візьмете шлюб, щоб у метрику не писати, що дитя незаконно народжене.

Слава Ісусу Христу. Отче, ми із моїм молодим чоловіком хочем взяти шлюб. Наші батьки розписані, але у шлюбі не перебувають, чи можем ми взяти шлюб? Чи потрібно батькам брати зараз шлюб?

Мирослава
Долина
Україна
Православна
Дата - Wednesday, 01 Jan 2014, 12:52:16

Слава навіки Богу!
Дорога Мирославо, вітаю ваш добрий намір і нехай + Благословить вас Господь. В принципі, ви можете брати Церковний шлюб, бо те, що батьки не є в шлюбі, не є перепоною для вашого шлюбу. Хочу нагадати, що діти невінчаних батьків рахуються незаконно народженими. Зробіть мудро, повінчайтесь разом - і батьки, і діти, дешевше обійдеться, бо весілля буде одне на всіх, а головне - батьки не будуть жити з гріхом.

Чи є це гріхом, коли я прошу чоловіка про погладжування жіночих органів перед статевим актом, або після? Інакше не отримую задоволення і дуже нервую. Без цього можу відмовляти у близькості.

Марія
Галич
Україна
Католичка
Дата - Wednesday, 01 Jan 2014, 18:10:07

Слава Ісусу Христу!
Дорога Марія, якщо Ви з чоловіком є у Церковному шлюбі, то гладьтеся собі на здоров'я, любіться і обов'язково одне одного задовольняйте, бо це сам Бог вас благословив на чоловіка й жінку. Відмовляти у близькості є гріхом, бо Ви обіцяла - любов, але якщо Вам цього бракує, спробуйте чоловікові якось делікатно пояснити, що Вам саме так є дуже приємно, і якщо він Вас любить, то мусив би виконувати Ваші бажання і нічого йому не станеться з його рукою.

Слава Ісусу Христу! Підкажіть, будь ласка, чи можна робити весілля 22 лютого (Заупокійна субота)?

Світлана
Львів
Україна
Православна
Дата - Wednesday, 01 Jan 2014, 20:59:54

Слава навіки Богу!
Можна, це не є забороненим часом.

Слава Ісусу Христу! Я незаміжня, мені 25. Звати мене Оля. Я зустрічалася з хлопцем, якого дуже сильно кохаю. Зустрічалися ми давно, десь біля 5 років. Та це були дивні стосунки - ми більше були порізну, як разом, часто сварилися. Таке враження, що і він, і я хотіли бути разом, але щось не виходило в нас, бо й разом ми бути не могли. За цей час, коли ми не спілкувалися, і він, і я пробували зустрічатися з іншими, але все одно нас щось зводило разом, і я розуміла, що він - та людина, з якою я б хотіла бути завжди, без якого я не можу жити. Лише рік тому в мене були перші інтимні стосунки, як не дивно - з ним. Я хотіла сама цього, бо він - той, кого я вже так давно кохала, і всім серцем бажала, щоб він став моїм чоловіком. Я знаю, що це гріх, але дуже важко стримати себе. Та все чомусь в нас не складалося: ми не розуміли один одного, сварилися, розходилися, потім знову сходилися... В мене таке враження, що хтось, або щось не дає нам бути разом. Я не можу без нього, але з ним також. Він то уважний, милий, то враз байдужий, такий чужий... То я впевнена, що він мене кохає, то - що я для нього нічого не важу в житті. Може я помиляюся, не знаю. Я часто хожу в церкву, сповідаюся кожен місяць, молюся за нас, але нічого не допомагає. Десь три тижні тому сталося так, що я завагітніла. Сказала йому про це. Він не так це сприйняв, як мені того хотілося, сказав, що не готовий, що ще не час. Я не чекала такої відповіді, бо ми неодноразово говорили про це. Я довго не знала, що робити, в голову лізли погані думки: потрібна мені ця дитина, чи ні, як сприймуть цю новину мої батьки, друзі... Врешті я наважилася залишити диину, незважаючи а те, що ніхто мене не підтримав, ні батьки, ні він. Він не відповідав ні на мої дзвінки, ні на СМС. Мені так було боляче і страшно... Я не зала, правильно я роблю чи ні. Я весь час плакала й нервувалася, думала про все: про те, що скажуть мої друзі, знайомі, колеги на роботі, як воно буде далі, як я буду одна з дитиною, про все, але не про дитину. Я впала в депресію, постійно плакала, не виходила з дому, ні з ким не спілкувалася. І сталося так, що я втратила дитинку. Лікарі просто не змогли її врятувати, сказали, що це через нерви, пережитий стрес. Мені так жаль... Я  досі не можу пробачити це ні собі, ні йому. Адже, якби я не нервувалася, то цього могло б і не бути, а якби він мене підтримав, то мене б підтримали й рідні, і я б не нервувалася. Я могла б стати самою щасливою, бо любила і його, і нашу дитинку, а стала такою нещасною. Я так боюся, що я в цьому винувата, що не вберегла, що це мій гріх. Я так жалію, правда хотіла дитинку, не знала, що так станеться. Чому він так зробив зі мною? Чому залишив мене одну це пережити? Я все йому виговорила, сказала все, що думаю... Звинуватила у всьому його. Декілька днів назад він попросив пробачення, сказав, що жаліє, що так вийшло, що сам не знає, чому так зробив, напевне, через боязнь, шок, неготовність і страх. Він сказав, що кохає мене і хоче від мене дітей, і я так само... Але чи можна таке пробачити, чи можна йому довіряти після цього? Якась моя сторона і хоче це пробачити, але інша не може. Я кожен раз про це думаю і йому говорю, звинувачую його в цьому. Я дуже сильно його люблю, і він мене, напевно, що любить, але я не знаю, що мені робити. Чому нічого в нас не виходить, це не моя доля, чи хтось, або щось нам заважає, не дає бути разом, чи це Господь нас випробовує, чи це Він не хоче, щоб ми були разом? Може він не той? Я Вас дуже прошу, напишіть мені відповідь на мою поштову адресу, порадьте, що мені робити, куди йти, пробувати зберети ці стосунки, чи почати життя з чистої сторінки? І, будь ласка, моліться за мене і мою дитинку... Дякую...

Ольга
Україна
Католичка
Дата - Tuesday, 24 Dec 2013, 04:54:19

Слава навіки Богу!
Дорога Олько, дякую Тобі за такого змістовного листа. В житті всяке буває, стається і таке в житті, яке трапилось і в Твоїм житті. Спробуй почати все з нового листа, бо якщо за такий довгий час ви не змогли найти між собою порозуміння, то це насторожує. Ти пишеш, що дуже любите одне одного, але там, де є справжня любов, а не корисна, там жодних перепон бути не може і час та готовність - все на часі. Якщо пара не підтримує одне одного, це вже важко назвати парою, а кожне за себе. Сталося так, як сталося, а Ти мусиш собі зробити з цього висновки. Піди до сповіді, почни практикувати свою віру і починай життя з нового листка, а якщо він має бути Твій, він сам прийде, а як прийде - умова - під вінець. Не потрібно боятись, що покине, прийде інший, що буде мати намір будувати родину, а Ти, гадаю, цього бажаєш. Веселих Тобі Різдвяних свят та щасливого Нового Року!

Слава Ісусу Христу! Я дуже сильно заплуталась в житті і прошу Вашої допомоги. Я зустрічаюся з хлопцем вже більше 3-х років. Мені 26 років, а він старший на 5 років. Він дуже любить мене, піклується, кличе заміж. На початку знайомства я не сприймала його серйозно, але він сильно до мене прив'язався, і я до нього привикла. Я вже більше року не даю йому відповідь на його пропозицію, мене сильно мучать різні сумніви. Справа в тому, що я ніяк не можу пийняти його таким, яким він є. Він дуже високий (1,95) та худенький, у нас різниця 30 см. І багато людей звертає на це увагу. Батьки мої ніколи зі мною на тему зустрічання з хлопцем нічого не говорять, але я не бачу з їх сторони особливого захвату від мого вибору. Мама каже, щоб сама все рішала. Сестра натякає мені, що він мені не зовсім підходить. Я пробувала і розходитись з ним, але сильно мучилась. Я до кінця не знаю, чи люблю його по-справжньому, чи ні. Мені важко без нього, але і коли я хочу дати йому відповідь "ТАК", мене мучать переживання. Я розумію, що зовнішність - це не важливий чинник, але до мене ці сумніви самі по собі приходять. Я починаю "придиратися" до нього і в інших аспектах. І ще мені дуже тяжко, що я не можу бути до кінця з ним щирою, я розумію, що дуже довго його тримаю, він вірить, що я його люблю, а я ніби люблю, але і мучать всякі думки. Що мені зробити, щоб зрозуміти нарешті, яким має бути мій правильний вибір? Дякую за відповідь.

Марія
Львів
Україна
Православна
Дата - Tuesday, 17 Dec 2013, 21:31:18

Слава навіки Богу! Дорога Марічко, там, де є справжня любов, сумніви відсутні; там, де є любов, ніяких висотних чи низинних перепон не існує, або, вірніше, не звертай на них жодної уваги, прив'язка і привичка не є слушним аргументом, щоб пов'язати долю, а тому потрібно в цій справі, зваживши всі "за" і "проти", знайти золоту серединку, щоб потім не було мучительно боляче.

Слава Ісусу Христу! Отче Михайло, трохи невдобно таке питати. Чи не є гріхом хотіти мати чоловіка cвященника і навіть молитись у цьому намірі?

Дівчина
Івано-Франківськ
Україна
Католичка
Дата - Tuesday, 17 Dec 2013, 20:35:29

Слава навіки Богу! Такий намір, дитино, не є гріхом, а, навпаки, потрібно дуже багато та щиро молитись, щоб Бог допоміг бути гідною супутницею для чоловіка cвященника, бо Тобі прийдеться тримати не три кути в хаті, як то звикли в народі казати, а всі п'ять. Молись і проси, а Бог почує і дасть Тобі. +Нехай Бог благословить!

Слава Ісусу Христу!
Чи варто одружуватися хлопцеві і дівчині, коли вони вже до весілля сваряться, розходяться і миряться? Чи варто дівчині виходити заміж за хлопця, якому вона вже до весілля терпить йому його дурні примхи? Знаю дівчину, яка сварилася і розходилася зі своїм хлопцем, і так було три рази. Чому сварилися, я всього не знаю, але знаю, що її хлопець дуже хотів з нею інтимних стосунків, а вона не хотіла цього і сварила його за це, і посварилися вони із-за цього. Рік він її уникав, а потім деякий час писав і дзвонив їй, добивався її, і вона йому простила, і тішиться що вони знову разом. На моє питання, чи вона думає що буде з ним щаслива, вона відповіла, що не знає. Казала що він її довго добивався, і добився, з депресії її витягнув, казала, що це у неї така доля, що вони мають бути разом. Вона вірить у Бога, ходить до церкви, молиться, читає релігійні книги, любить вишивати образи бісером. Її хлопця особисто я не знаю, але бачив його сторінку у соціальній мережі. На сторінці всякі приколи і аніґдоти з матюками. Написано його світогляд - "Світський гуманізм". Напевно, його це все цікавить. Я питав дівчину, чи зможе вона побудувати з ним християнську сім'ю і бути щасливою. Казала, що не знає свого майбутьнього, мусить йому терпіти, і вона його добре знає, який він, і знала, на що ішла, мирючись з ним, бо у неї така доля. Дехто каже, що всі нормальні люди сваряться, ніколи не буває гладко. Але чи дійсно всі нормальні люди сваряться? Я віруючий, ходжу до церкви, молюся, читаю релігійні книги, слухаю релігійну музику. Я спілкувався з цією дівчиною, і ми побачили одне в одному багато спільного, одинакові інтереси, захоплення, одинакові смаки, між нами було взаєморозуміння, я відкрив їй своє серце, я міг все їй розказати, і знав, що вона мене зрозуміє, і я її завжди розумів. Я її дуже сильно душею полюбив і побачив у ній дівчину своєї мрії. Вона мені казала - така наша доля, що ми не разом. Вона завжди все відказувала на долю. Вона була заручена і нічого не могла вже змінити.
Недавно вона вийшла заміж. А мені тяжко на душі. І думаю, у чому полягав Божий промисел, що я серед тисяч людей знайшов дівчину, у якій побачив ту людину, яку прошу у Бога, і так багато спільного між нами, і так одне одному підходили, і порозумілися? Невже така доля, чи тільки її вибір? Чи це була Божа воля на те, аби ми знайшли одне одного, чи випадковість? Я не знаю.
Я написав Вам, у яку ситуацію я попав, бо мені важко на душі, що втратив дорогу мені людину, яку любив.


Василь
Коломийський р-н.
Україна
Католик
Дата - Wednesday, 11 Dec 2013, 19:35:40

Слава навіки Богу!
Дякую, Васильку, що написав, гадаю, легше стало на душі. У листі багато раз пишеш про долю. Так то воно так, але долю людина собі сама творить. Знаю, що Ти багато читаєш, в тому числі, і Святе Письмо. Як Ти міг не згадати на слова Ісуса: "просіть, шукайте, стукайте, майте віру в те, що робите, і буде вам так!" Чому, коли вона про все розповіла і пожалілась, Ти їй не допоміг, а звалив все на долю, щоб вона все життя мучилась? В родині, де одне одного терплять, а не люблять і розуміють, де немає однодумства, важко чогось досягнути. Аналізуючи Твої листи, гадаю, що Ти є або дуже скрупульозним, або просто бажаєш розширювати свій кругозір, щоб не мати сліпу віру і добре орієнтуватись у житті. Гадаю, це добре, але цей випадок нехай буде Тобі для науки, що коли знайдеш бажану і підходячу перлину, не відпускай її, щоб потім боляче не мучився.

Слава Ісусу Христу, дорогий отче! Дякую за те, що завжди читаєте наші листи і даєте слушні поради!
Хотілось би поділитись з Вами своїми переживаннями. Моїй бабусі не дуже поталанило з дідусем, бо він її ображав і мав пристрасть до алкоголю. Аналогічна ситуація склалася і в моєї мами щодо батька. Нещодавно я розійшлась із хлопцем з його ініціативи, який був дуже добрим, вихованим, побожним і, найголовніше, без шкідливих звичок, ще й до мене добре відносився. Дуже важко переносила розрив стосунків. І ще й до того всього постійно закрадається думка, що він був тим, про кого я мріяла, що більше мені так не поталанить. Думаю, а раптом моя доля буде такою, як в мами і бабусі... І від цього ще сумно.
Отче, допоможіть зібратися з думками і повірити в те, що мене чекає така доля, про яку я мрію. Скажіть, будь ласка, як випросити в Бога доброго, побожного, люблячого чоловіка без поганих звичок і як забути хлопця, якого я так сильно любила? Буду Вам вдячна за пораду, Ваша підтримка мені дуже зараз потрібна!



Олена
Чернівці
Україна
Католичка
Дата - Tuesday, 10 Dec 2013, 13:17:35

Слава навіки Богу!
Дорога Оленко, Ти думаєш, що від Бога потрібно просити собі доброго чоловіка, а я кажу, що Бог сам знає, що Ти маєш мати доброго чоловіка. Найперше, шукай Царства Божого і Його справедливості, а все те, що Ти потребуєш, Тобі додасться. Те, що було, вже минуло, і не тримай його в голові. Молись і виконуй свої обов'язки, а принц прийде сам по собі. Нехай щастить.

Слава Ісусу Христу!
Отче, я б хотіла Вас запитати, чи можна брати дівчину собі на весілля за дружку, якщо вона вже була розписаною в РАГСі і нещодавно розлучилась (шлюбу вони не брали)?


Марія
Тернопіль
Україна
Католичка
Дата - Wednesday, 27 Nov 2013, 19:50:00

Слава навіки Богу!
Гадаю, доню, що Ти заслужила собі кращої дружки, яка не має за собою "хвостів". +Нехай Бог благословить Тебе разом з половинкою та зішле на вас обільні ласки!

Слава Ісусу Христу! Чи поцілунок в губи з хлопцем є гріх?

Катерина
Львів
Україна
Католичка
Дата - Wednesday, 13 Nov 2013, 15:56:34

Слава навіки Богу!
Догорога Катеринко, сам по собі поцілунок не є гріхом, бо це жест любові, але дивлячись, хто цілує того хлопця, і з яким наміром.

Слава Ісусу Христу, дорогий отче!  Я живу в сім'ї не християнсько зразковій, бабуся з дитинства привчала мене ходити до церкви, а я лінувалася. Лише коли поступила в університет, я познайомилась із дівчатами, з якими привчилась ходити до церкви. Їздила на реколекції, прощі і тепер всім завдячую Богові за те, що Він вислуховує мої молитви. Моя подруга познайомилась із семінаристом, через рік вийшла за нього заміж і запропонувала мені з кимось із семінаристів познайомитись. Мене така пропозиція не приваблювала, бо, як і інші сучасні дівчата, я мріяла про принца на білому мерседесі. В подруги на весіллі я познайомилась із декількома семінаристами, сподобалось їхнє товариство, і я відчула внутрішнє бажання мати чоловіка-cвященника. Наразі я в пошуках своєї другої половинки, були хлопці, які пропонували зустрічатися, але я відчувала, що це не моє. Думка про можливість одруження із семінаристом мене чогось гріє і окриляє. Задумуюсь... Може це покликання? Отче, що Ви думаєте на рахунок цього?

Олена
Чернівці
Україна
Католичка
Дата - Tuesday, 12 Nov 2013, 12:57:40

Слава навіки Богу!
Дорога Оленко, дякую Тобі за лист.
Добру думку маєш і може саме тому вона Тебе окрилює. Але мушу Тобі щось по секрету сказати. Бути дружиною cвященника досить-таки важко. Воно збоку здається, що та пані священицька дуже добре мається. Це щось на подобі того, коли ми спостерігаємо, як хтось смачно, не знаючи того смаку, їсть дуже кислого лимона, то нам аж слинка потече, але коли його самі спробуємо, тоді можуть і сльози потекти. Це я до того, що бути жінкою cвященника - це значить служити Богу і людям. Таке служіння є дуже до вподоби Богу, але воно потребує багато жертовності і витривалості, і такі риси можуть бути наслідками великої любові і віри в Бога. Я радий за Тебе, Оленко, що Ти маєш такий добрий намір, дай Бог, щоб той Його поклик не згас у серці Твоїм. Молись, щоб Він послав Тобі саме такого семінариста,  котрий би Тобі підходив по всім параметрам, щоб Ти несла свій хрест, не нарікаючи на долю, а дякуючи Богу. + Нехай благословить Тебе Бог!!!
Як знайдеш семінариста і вже буде йти до весілля, похвались, на весілля не напрошуюсь, хоча знаю, що у Чернівцях дуже гарні весілля, але буду дуже радий за вас.

Слава Ісусу Христу! Скажіть, будь ласка, як поступити: ми з чоловіком не хотіли грішити різними протизаплідними засобами, а також і не хочемо більше дітей (четверо дітей вже є). На даний момент він мене намовляє на цей гріх, а якщо ні, то?..  Як поступити, що можна, а що ні? Дякую.

Христина
Київ
Україна
Католичка
Дата - Thursday, 07 Nov 2013, 08:00:21

Слава навіки Богу!
Дорога п. Христино, дякую Вам за діточок, нехай їх Бог благословить разом з їх батьками, щоб виросли вони на славу Божу, а на втіху родичам. Всі противозачаточні засоби рахуються гріхом. Як бути у вашій ситуації? Бог так створив жінку, що на протязі місяця є період безплідності. Цей час і є для ваших втіх, щоб не впадати у гріх.

Слава Ісусу Христу! Я хочу, щоб Ви мені порадили. Мені 16, я маю синочка, маю хлопця, живемо разом, йому 25 років :) Ми завжди з ним сваримося, ми не можемо довіряти одне одному, я його ревную, і він не може до мене поставитися серйозно, завжди каже, що я - "малолєтка", щоб йому щось вказувати, щоб я ним не командувала. Каже, що я ще замала, але я його дуже люблю і не хочу з ним розлучатися, та і в нас є спільний синочок. Я просто вже не можу терпіти, як він мене зневажає.

Ірина
Самбір
Україна
Католичка
Дата - Wednesday, 06 Nov 2013, 14:12:51

Слава навіки Богу!
Іринко, дорога, чоловіка потрібно не тільки любити, але й слухати - інакше як доведеш йому, що Ти його любиш?

Доброго дня, шановний о.Михайло, прошу допомогти мені. Я - порядна жінка і матір, мені 41 рік, з чоловіком розведена 8 років, вже не надіялась в своєму житті на щастя. Зустріла чоловіка, все здавалось добре, але він - cвященник Греко-Католицької Церкви. Йому 48, він сам вже 7 років, жінка виїхала з України, з нею його пов'язують тільки діти. Ми вже немолоді, почуття і відносини серйозні, я з усією відповідальністю розумію його посаду, він і Церква є нероздільні, і я готова залишити його заради людей і його благополуччя. Але невже  нічого не можна зробити, щоб всі були щасливі? Чи може Греко-Католицький cвященник розлучитись і взяти другий шлюб? Що я можу зробити для нашого майбутнього? Що робити? Як помогти йому, що порадити?
Вибачте якщо була некоректна і дякую за відповідь.


Ірина
Володимирволинськ
Україна
Католичка
Дата - Wednesday, 06 Nov 2013, 12:31:57

Слава Ісусу Христу!
Дорога п. Ірино, я не сумніваюсь у Вашій добропорядності, але є деякі "але". Які можуть бути серйозні почуття між добропорядною пані та cвященником, а тим більше Греко-католицьким, котрий має законну жінку та дітей? І те, що пишете, що готова зробити, відразу зробіть! Та глибоко задумайтесь над тим, до чого дійшли, разом зі своїм "щасливчиком". Він повинен дуже добре знати про свій священицький сан і не потребувати Вашої поради. Щастя було дано Богом Вам і йому у свій належний час, треба було цінувати те щастя і берегти, як зіницю ока, а не тепер, у полудень віку, його шукати, та ще у такий спосіб. Ніхто не є без гріха, але такий гріх є публічним, котрий може привести до згіршення і зневіри багатьох, чи витримають ваші душі того тягару?

Слава Ісусу Христу! Дякую Вам за відповідь. Відчуваю, що потребую спілкування з Вами. Це допомагає мені морально. Я спілкуюсь зі своїм cвященником, він радить мені молитись і не давити на чоловіка, а розмовляти і чекати. Приходили разом, пробував cвященник пояснити йому ситуацію, що потрібно налагодити своє становище. Але переконати не зміг. В мене до Вас запитання: чи було б правильно піти від чоловіка, залишити його самого, якщо він не прислухається до повчань? Чи, можливо, я потрібна йому для того, щоб підтримати і все-таки своїм прикладом (молитва, Служба Божа) доказати, що є пріорітетом у житті християнина? Звичайно, що, як і в кожній сім'ї, у нас бувають конфлікти, але ми швидко їх влагоджуємо. Ми обоє грішні і пов'язли по самі вуха (вибачте за фразу). Ще Ви писали, що потрібно зробити іспит совісті за все життя, проаналізувати. Колись, 15 років тому, я зустріла чоловіка, ми планували одружуватись, але я завагітніла, і він навідріз відмовився брати на себе відповідальність за дитину (робив кар'єру). Поставив мені умову: або він і ми живемо разом, або дитина і я сама. Я вибрала останнє, народила сина і пять років сама його виховувала. Якось пішла до сповіді і попала до cвященника, який був "місіонарем" (не знаю чи правильно написала). Тоді я висповідалась так, як ніколи. З усього життя.  Я відчула неймовірне полегшення (СПРАВЖНЯ СПОВІДЬ). Він порадив відбути дев'ятницю у церкві (кожну п'ятницю місяця всеношна, сповідь і Причастя) за те, щоб Господь послав мені доброго чоловіка. По закінченні дев'ятниці через 4 місяці я зустріла свого теперішнього чоловіка, за якого молюся і питаю поради. Це не було навмисне знайомство, це були дуже екстремальні обставини (революція). Чи можна це розцінити, як знак Господа, про що я просила? Бо живемо ми вже 8 років. І ще один момент. В цей час, коли я познайомилась з чоловіком, батько мого сина одружився. От такий збіг обставин. Прошу, поясніть, як, на Вашу думку, себе правильно поводити? Вибачте, що набридаю, але мені це дуже важливо. Дякую за увагу.
Мене звати Орися.


Віруюча
Львів
Україна
Католичка
Дата - Tuesday, 05 Nov 2013, 08:15:50

Слава навіки Богу!
Накінець ми познайомились, п. Орисько, а то Ви, як партизанка, назвала себе віруючою.
Ви поступила правильно, що зберегла дитятко, так поступають істинні мами. Молодець! Щодо Вашого чоловіка - я так зрозумів, що його Вам послав сам Бог, бо Ви просила Його в цьому наміренні. У Бога можливо всяке, а раз так, то Божим даром потрібно цінувати і зробити з нього чоловіка законного - прийняти Церковний шлюб. У Вас жодної перепони, а він мусить навести лад з попереднім життям. Священник Вам добре радив, ось так потрібно і поступити, і це він мусить сам упорядкувати, з Вашою допомогою, бо ж Ви сама такого чоловіка просила від Бога. Ось так і буде правильно, допоможіть йому, а тим самим і самій собі, бо третього може і не бути.

Добрий день! Взагалі я - греко-католичка. В мене запитання. Мій чоловік має тітку (молоду), а в неї 11-літня донька, а її чоловік помер. От він вважає її своєю дитиною, так він каже (бо виросла в нього на очах), що має до неї батьківські почуття. Старається допомогти їм. Одним словом, коли буває в себе вдома, то працює на дві сім'ї (по дому). Ну і звичайно до мене, тобто до нас додому, вже приїжджає ніякий. Так буде все життя? Бо я вже не витримую. Може, я не права? І так повинно бути в сім'ях?.. І взагалі, що робити мені? Як ставитись до цієї ситуації? Бо мені, відверто кажучи, неприємно. Дякую за відповідь.

Лілія
Івано-Франківськ
Україна
Католичка
Дата - Thursday, 31 Oct 2013, 09:38:17

Слава Ісусу Христу!
Дорога п. Лілія, Ви маєте таке гарне квіткове ім'я. Ці квіти мають надзвичайно приємний запах, то є дух тієї квітки, а тому, гадаю, Ви так само маєте дуже гарний характер, і аура навкруг Вас так само є приємна і добродійна та доброзичлива. Я розумію Вашу стурбованість за чоловіка, і Ви є права. Питаєте, чи воно буде так завжди? На це запитання відповісти важко мені, але хотілось би, щоб і Ви, і чоловік Ваш, завжди були таким милосердними, бо милосердні зазнають Божого милосердя. Що Вам робити і як бути у цій ситуації? Допоможіть чоловікові у його добрій справі, візьміть на себе половину того тягару і йому буде легше. Дай Бог, щоб ви завжди мали силу і кріпость допомагати потребуючим і щоб ніколи не потребували допомоги з боку.

Слава Ісусу Христу. Отець Михайло, я відчуваю на душі дуже великий гріх...
Я зустрічаюся з хлопцем 4 роки, і все іде ніби до весілля. Він каже, що любить, і я люблю, мені здається, що навіть сильніше, ніж він...
Але в мене проблема, він мені ні в чому не довіряє, дуже ревнує, може підняти руку...
Отче, що мені робити, бо маю гріх - я йому поклялась смертю своїх батьків, їхнім здоров'ям, бо боялась йому признатись, що зареєстрована "в контакті", що говорю з хлопцями на парі (я - студентка), що фотографувалась на парах з одногрупниками, що пізно лягаю спати, що нікуди з групою не ходила відпочивати. Він мені нічого не дозволяє, я навіть з хати без його дозволу вийти не можу... Я до сестри не можу поїхати в гості, бо він не дозволяє... Я дуже боюся його втратити і на такі дрібниці брешу.
І ще одна проблема - він православний, я - католичка, мої батьки проти, щоб я брала шлюб в православній церкві, а він не хоче іти в католицьку. Що робити?
Я люблю своїх батьків  і не можу піти проти їх волі. І його люблю. Я прошу в Бога пробачення і здоров'я для моїх батьків.
Отче, чи сприймає Бог мої клятви до  уваги? Я ж не від щирого серця клянусь, а щоб хлопець вірив. Я БОЮСЬ за батьків, за себе, за своє життя.
Поможіть, будь ласка, направте на добру дорогу. Чекаю відповіді.
Завчасно Дякую.

Маріанна
Львів
Україна
Католичка
Дата - Wednesday, 30 Oct 2013, 11:40:47

Слава навіки Богу!
Дорога Мар'янко, батьків потрібно слухати! Це так Заповів Бог. Вони ж Тебе породили, виховували, піклувались за Тебе, і як хотіли, так і далі бажають Тобі лише добра. Ти належиш разом з батьками до Церкви Христової, у котрій є Божа благодать і звичайно є спасіння для душі, а тому поміняти Божу ласку на щось - є важким гріхом, що тягне за собою всі наслідки, як в дочасному житті, так і у вічності. Батьки одні, Бог один, Церква одна і віра також одна, а хлопців, та ще таких недовірків, - хоч тин городи. Піди, Мар'янко, до сповіді і більше до того гріха не повертайся і побачиш, що все поміняється. Бог дивиться найперше на серце людини, а лише потім слухає її уста.  

Я брала шлюб в 1993 в УГКЦ. Давно розлучилася. Чи можна взяти церковний розвід, а потім шлюб з іншим чоловіком? Дітей немає.

Скарлет
Тернопіль
Україна
Католичка
Дата - Wednesday, 23 Oct 2013, 21:04:20

Слава Ісусу Христу!
Церква Христова ніяких розводів не дає, бо там, де Бог поєднує двох, людина їх роз'єднати не може. Але Церква через свій Трибунал може дослідити і, якщо знайде відповідні причини, що шлюбу, як такого, не відбулося, і Бог із-за певних причин не поєднав двох в одне ціле, уневажнить так званий попередній шлюб, і колишня так звана пара є повністю вільна, і може брати шлюб.

Слава Ісусу Христу! Дорогий отче, допоможіть мені врятувати мою сім`ю. Я одружена з чоловіком три роки, в нас росте прекрасна донечка, ми її дуже любимо, але між собою ми постійно «гриземося». Причина в тому, що в нас відсутнє взаємопорозуміння. Ми обговорюємо кожну ситуацію, і таке враження, що ми не чуємо одне одного, в нас немає спільних інтересів. Я схиляюсь до моральних цінностей, а чоловік - до матеріальних. Я випрошую в свого чоловіка увагу до себе, любов і ніжність, а мій чоловік відповідає мені: «що тобі в житті ще потрібно, твій чоловік не п’є, не гуляє, гроші заробляє». Ми настільки зараз віддалені одне від одного, що інтимні стосунки в нас відсутні вже півроку. Я красива, доглянута, цікава жінка. Я хочу прекрасного сімейного життя і чоловіка, який би мене цінував і любив. Відчуваю себе нещасливою! Ми на грані розлучення. Моє питання заключається в наступному: коли ми збирались одружитись, ми замовили собі обручки - одна половина з білого золота, друга з жовтого, а між ними рів, який від’єднує одну частину від іншої. Ми іноді думаємо, що відсутність в нашій сім`ї порозуміння є саме через таку форму обручки. Ми праві? Чи можливо нам варто купити гладкі з одного кольору золоті обручки і посвятити їх? Якщо так, як правильно зробити? Що зробити з теперішніми?

Оксана
Львів
Україна
Католичка
Дата - Wednesday, 23 Oct 2013, 17:07:59

Слава навіки Богу!
Дорога Оксанко, шкода, що я не бачу Вас, а відтак не можу оцінити правдивість описання вашого образу, тому вірю написаному. Радити щось слушне, не знаючи досконало родину, важко, але, виходячи з того, що написано, у Вас прекрасна родина. Чоловік має прекрасну красуню-жінку, кожного дня має непересічну нагоду насолоджуватись її красою! Жінка має прекрасного чоловіка, що дбає про родину, не заглядає у чарку і не шукає жіночої краси "збоку", що у наш час є дуже важним у родині. Здається, все гаразд, але ні, відсутнє саме головне - ласка.
Оксанко, в кожній людині, а особливо у жінці, повинна бути гармонія душі (характеру) і вроди. Бог Вам дав гарну жіночу красу не для того, щоб Ви нею в дзеркалі любувалась, а її дано для того, щоб нею любувався Ваш чоловік. Ви вже не належите собі, так само як і Ваш чоловік належить не собі, а Вам. Може чоловік затурбований справами чоловічими, бо він - голова сім'ї, а Ви постарайтесь знайти мудрий (у жінок це в генах закладено ще від Єви) спосіб припіднести йому свою красу і розкіш, щоб він, розслабившись від буднів, побачивши красу своєї жінки і насолоджуючись її красою, дарував Вам свої чоловічі ласки. Ви побачите, що все стане на своє місце, а обручки тут ні до чого, але щоб Вам не залишалось жодних сумнівів, щодо щастя у родині, купіть собі гладенькі, так, як і задумали, нехай cвященник їх вам поблагословить і живіть собі щасливо, не турбуйтесь завтрашнім днем, бо він сам за себе потурбується. Нехай щастить!!!

Слава Ісусу Христу! Будь ласка, отче, поможіть. В мене таке питання - я познайомився з дівчиною, але її батьки і мої батьки сказали, що ми є родичі в п'ятому поколінні. То чи можна нам зустрічатися, і чи в нас буде все добре?

Андрій
с.Іванівка
Україна
Православний
Дата - Wednesday, 23 Oct 2013, 18:42:13

Слава навіки Богу!
Андрійку, Церква забороняє шлюб до четвертого роду включно, і про це вам скаже ваш cвященник, як будете йти до його зголошуватись.

Слава Ісусу Христу! Підкажіть, будьте ласкаві, чи може вважатись неважним шлюб, якщо перед його взяттям пара розходилась за ініціативою хлопця, так як він не вважав правильним продовжувати стосунки? Але під впливом батьків з обох сторін і докорами дівчини, вирішив зробити правильний вчинок і таки одружився. Прожили майже три роки і розійшлися. Зараз у нього інша сім'я, але уневажнити шлюб він не хоче. Мав негативний досвід спілкування з священослужителями. До церкви відмовляється ходити, тільки у великі свята. Що робити у такій ситуації?

Віруюча
Львів
Україна
Католичка
Дата - Tuesday, 22 Oct 2013, 07:23:49

Слава навіки Богу!
Така причина може послужити для уневажнення шлюбу.

Слава Ісусу Христу! Отче, тиждень тому я задавала запитання стосовно уневажнення шлюбу, але не почула від Вас жодної поради, що робити у випадку, якщо чоловік віддалився від Церкви і не має бажання приступати до сповіді і до Св. Причастя. Відповідно, уневажнити шлюб не хоче у зв'язку з небажанням спілкуватися зі cвященниками. Колись він ходив до церкви, сповідався і все було гаразд, але щось у нього сталося в житті, і він потребував поради у cвященника, на що останній знехтував ситуацією (що було насправді для всіх таємницею). Признаюся Вам, отче, що я його теперішня жінка, ми розписані, маємо діток. Але життя без Божого Благословення неповноцінне. Як переконати чоловіка зробити "порядок" в душі? Він є справжнім чоловіком, роботящим, сім'янином, займається вихованням дітей. А от до Церкви - ніяк... Що маю робити я? Я молюся за нього, хотіла відбути дев'ятницю до Юди-Тадея, але для повноцінної молитви треба приступити до сповіді і до Св. Причастя, а мені зась. Я все одно молюсь. Як діяти правильно? Може, є якась спеціальна молитва в таких ситуаціях? На Вас надія. Підкажіть! Слава Ісусу Христу!

Віруюча
Львів
Україна
Католичка
Дата - Wednesday, 30 Oct 2013, 08:43:48

Слава навіки Богу!
Дорога п. Віруюча, є така приказка, що під лежачий камінь вода не тече. Якщо ваш розписаний чоловік не буде і надалі працювати з уневажненням свого шлюбу, буде ігнорувати Церкву, віру в Бога, свою гріховну провину перекладати на cвященника, все так і залишиться без Божої ласки. Ісус закликає кожну людину до покаяння, а не до оправдовування! Грішити - то є людська справа, але залишатись у гріхові, а ще у такому, який змахує на гріх проти Святого Духа, що не відпускається ні тут на Землі, ні на Небі - є диявольська справа. Ви, пані Віруюча, мусите собі добре усвідомити, у якому стані живете, і про яку повноцінність тут може йти мова, де Ви отримали Боже Благословіння? Діяти правильно потрібно так: глибоко розважити над своїм життям, зробити іспит совісті, і це так потрібно робити, щоб самому себе осуджувати, і дуже суворо, а тоді піти до свого cвященника, там де ходите в церкву, і про все йому розповісти, та попросити, щоб допоміг спочатку уневажнити шлюб, якщо таке буде можливо зробити, а вже потім просити його, щоб Благословив вас, як родину.

Слава Ісусу Христу. Прошу у Вас, отче, поради. Мій чоловік пішов від мене до мами і сестри, він, як сліпий, їх слухає. Ми з ним прожили 4 роки, але великих сварок між нами не було. Але він завжди повертався до своїх рідних і виконував все, що вони казали, а я завжди була на останньому місці. Я його дуже люблю і не можу змиритися з його вибором. В голову лізуть різні погані думки. Як мені його повернути? Як мені жити далі з цим? Дякую.

Тетяна
Вінниця
Україна
Православна
Дата - Tuesday, 15 Oct 2013, 07:12:53

Слава навіки Богу!
Дорога Тетяно, якщо Ви дуже любите свого чоловіка, як воно і належить, та хочете його повернути в родину, мусите найперше заспокоїти саму себе і вияснити для себе, чому він, немов сліпий, слухає своїх рідних, у чому вони його так легко переконують, що він навіть кидає жінку і йде жити до мами і сестри. Де причина такої легковажності? Шукайте найперше причину у собі, і якщо таку знайдете, негайно її потрібно виправити. Щось мусить бути в тому, мусить бути причина, що між вами немає порозуміння. Причину ту потрібно ліквідувати, і життя піде в тому руслі, в котрому і повинно проходити.

Слава Ісусу Христу!!! Отче, хочеться почути Вашу думку! Скажіть, якою, на Вашу думку, повинна бути їмость для свого чоловіка? Яку роль відіграє їмость у громадському житті? Як Ви вважаєте, бути їмостю - це покликання? Цікавлюсь, бо з дитинства була така мрія, і ось Господь винагородив мене, здійснивши її частково, давши мені хлопця-семінариста, який вчиться на першому курсі, з усіма труднощами. Знаю, що бути їмостю нелегко, але хотілося б все-таки почути Вашу думку! Дякую наперед.

Юля
Стрий
Україна
Католичка
Дата - Wednesday, 09 Oct 2013, 00:56:29

Слава навіки Богу!
Дорога Юлько, в народі говорять, що жінка у хаті тримає три її кути. І це є правда, але їмость повинна тримати всі п'ять. Священник разом з жінкою, це є слуги Божі, котрі повинні бездоганно пильнувати на довірені їм людські душі.
У громадському житті вона має бути взірцем доброї практикуючої християнки. В певній мірі це є покликання. У Твоїм випадку Ти ж сама собі таке покликання випросила.

Доброго дня! Допоможіть розібратися! Живу з хлопцем вже майже два роки разом без шлюбу (зустрічаємося вже більше трьох років). Плануємо весілля аж літом (ще майже рік), так як зараз нема грошей на весілля. Хлопець - віруюча людина. Я раніше до церкви ходила тільки на Великдень, ніколи не сповідалася (так мене виховували, нерелігійна сім'я). Півтора роки тому пішла до сповіді, але cвященник не дав розрішення, бо я живу з хлопцем без шлюбу. Мене дуже мучить совість за неспокутані гріхи, я хочу бути відкрита перед Богом. Але виходить, що я ще рік носитиму цей тягар гріха? Може неправильно так ставити питання, але чому тоді мій хлопець сповідається і отримує розрішення, а я - ні?

Олена
Київ
Україна
Католичка
Дата - Tuesday, 08 Oct 2013, 07:15:11

Слава Ісусу Христу!
Якщо Ви бажаєте бути відкрита перед Богом, то відкривайте Йому свою душевну тайну, беріть свого хлопця за руку, ідіть з ним разом до cвященника і розкажіть cвященникові про вашу ситуацію. Візьміть в Церкві шлюб, а заробите гроші - справите весілля, заодно можна і хрестини. Такий порядок у християн, і в цьому розібратись легко, просто дотримуватись Божого Закону і все.

Добрий день! Я хочу дати на службу за навернення чоловіка в сім'ю. Ми з чоловіком не живемо разом вже рік і 5 місяців, і я не знаю, що робити і як мені вернути доньці батька. Нашій донечці вже 2 роки та 7 місяців, і я не хочу, щоб донька росла без батька. Чоловік перестав цікавитися нами і відвернувся. Може є така молитва, яка допоможе його навернути до нас, і щоб ми знову були разом однією сім'єю?.. Я хочу дати на службу на нас трьох - чоловіка звати Сергій, а донечку звати Даринка. Допоможіть.

Олександра
Броди
Україна
Католичка
Дата - Wednesday, 25 Sep 2013, 14:04:13

Слава Ісусу Христу!
Я буду згадувати за вас у Літургії, але Вам краще піти до свого храму, там замовити Святу Літургію, приступити до сповіді і до Святого Причастя на тій Літургії.

Слава Ісусу Христу! Мене цікавить офіційна думка Церкви про ставлення, про почуттєві задоволення при зустрічі, поцілунках, обіймах чи сидіннях на колінах, які я не можу контролювати. Хоч вони не довгі, в мене є виділення слизу... Чи це гріх???

Андрій
Івано-Франківськ
Україна
Католик
Дата - Thursday, 19 Sep 2013, 23:37:36

Слава навіки Богу!
Церква рахує за гріх порушення 6 та 9 Заповідей.

Слава Ісусу Христу! Отче Михайле, пишу Вам у відчаї і розраховую на Вашу пораду. Чи можливо для семінариста будувати стосунки та одружуватися з дівчиною, яка отримала уневажнення шлюбу, так як був серйозний дошлюбний обман зі сторони нареченого? Я нещодавно познайомилася із семінаристом 6-го курсу Івано-Франківської духовної семінарії. Він одразу почав питати, чи я незаймана, і чи не була одружена. Якщо отримала уневажнення і нотар, який вів цей процес, сказав, що не має жодних перепон, щоб бути з семінаристом. Як бути? Адже уневажнення доводить, що такого шлюбу не було взагалі. Отче, підкажіть, як вести себе в даній ситуації? І чи потрібно мені свідомо відмовлятися від свого щастя, якщо на життєвій дорозі трапляються майбутні священнослужителі? Нехай Бог береже Вас!

Лана
м.Славута
Україна
Католичка
Дата - Tuesday, 17 Sep 2013, 08:37:03

Слава навіки Богу!
Дорога Лана, Церковний Трибунал визнав, що ваш шлюб був неважний, а це значить, що Ви є цілком вільна людина і, керуючись почуттям любові, бо саме це є головна причина для шлюбу, Ви маєте право віддати своє серце тому, з ким зможете прожити своє родинне життя. Моя підказка така - бути жінкою cвященника досить-таки важко. То з боку здається, мов вона велика пані, а насправді вона несе разом з чоловіком весь той вантаж служіння Богу і людям. Слуга - не пан! Від щастя свідомо відмовлятись не варто, бо це є свого роду Божа ласка і, звичайно, у деякій мірі поклик Божий. Не забудьте запросити на весілля. +Нехай Бог благословить!

Слава Ісусу Христу! Мені 25 років, незаміжня, довго не складувалися стосунки з хлопцями. Нещодавно була на пішій прощі до Бичкова в намірі знайти собі пару. Не знаю, чи це збіг обставин, а може і справді Бог почув мене, але я зустріла хлопця. Він одружений, має дитину, але з жінкою не живе. За його словами, вона йому зраджувала, а пізніше сама вигнала з дому. Шлюб він брав у православній церкві, бо він є православним. Чи можу я у майбутньому взяти з ним шлюб у католицькому храмі? Дякую!

Ірина
Ужгород
Україна
Католичка
Дата - Wednesday, 11 Sep 2013, 18:43:12

Слава навіки Богу!
Дорога Іринко, тішуся тим, що Ти брала участь у пішій прощі до Бичкова, у котрій, як розуміти з Твого листа, брали участь й православні, і звичайно тим, що Ти мала такий собі принципово людський вигідний намір. Бог вислуховує наші молитви, "просіть і дасться вам, шукайте і знайдете...", але не все їх задовольняє, бо, як апостол каже, не так просимо, або не про те просимо. Видно і в Твоєму випадку щось не так пішло, бо той хлопець, який має жінку і дитину, м'яко кажу, носить вже інакше ім'я, а не хлопець, і йому прийдеться довести перед Церковним Трибуналом, що шлюбу в його житті не було, хоча дитина залишиться при живих батьках сиротою. І тільки після такої довгої процедури уневажнення шлюбу можна буде взяти шлюб у католицькому храмі.

Слава Ісусу Христу! Дякую Вам за відповідь. А скільки, як правило, часу займає уневажнення шлюбу? І чи вважається подружня невірність дружини вагомою причиною для уневажнення шлюбу?

Ірина
Ужгород
Україна
Католичка
Дата - Tuesday, 24 Sep 2013, 16:46:50

Слава навіки Богу!
Уневажнення триває досить-таки довго, а подружня невірність дружини не може бути навіть найменшою причиною для уневажнення (невірність дружини - вина чоловіка).

Слава Ісусу Христу! Отче, допоможіть, будь ласка, не знаю, як мені жити далі. Зараз у мене такий стан душі, що нічого мене не тішить, важко прокидатися, важко розмовляти, важко жити, біль у серці і в душі не вгамовується... Я вийшла заміж молодою, мій чоловік старший від мене, ми обвінчалися, бо любили одне одного, у нас маленький синочок, живемо разом уже 4 роки. Жили ми не дуже добре, бо чоловік має пристрасть до алкоголю, почав вживати алкоголь, і почало руйнуватися наше сімейне життя, почав пропадати з друзями по барах, дискотеках, почав ображати мене, постійно дорікаючи, що я сама у всьому винна... Скандали, сварки, п'янки з друзями - це те, що бачила моя дитина. Мої благання не допомагають, дійшло до того, що він почав піднімати на мене руку, я йому все прощала, молилася, просила Бога, щоб допоміг нам, щоб пробачив йому. Я любила свого чоловіка і він мене, довіряла йому, а нещодавно дізналася, що він мене зрадив, так просто, легковажно і неодноразово з людиною, яку я добре знала. Цілий рік він мене обманював, але все одно не переставав пити і піднімати руку на мене, я все одно прощала і поверталась до нього. Коли я дізналась про зраду, ніби світ провалився, він спочатку заперечував, але признався, сказав, що любить мене, що це була помилка, і він боїться втратити мене, що покине пити і житиме для нас з сином, я повірила йому, пробачила зраду і повернулася заради сім'ї... Але нічого не змінилося, він знову п'є, ображає мене... Допоможіть, будь ласка, підкажіть, як жити далі, чому так сталось, чому людина, яка любить, яка дала обітницю вірності на Євангелії, так вчинила? Допоможіть розібратися в складній ситуації, бо життя стало пеклом для мене... Як жити далі???

Наталя
Львів
Україна
Православна
Дата - Wednesday, 21 Aug 2013, 12:49:58

Слава навіки Богу!
Дорога Наталю, родина - це святе поєднання Богом благословенне і радити щось збоку дуже важко, бо потрібно дуже досконало знати подружжя. Найкращий порадник у родині - це любов, бо вона все стерпить, все простить і т.д. Гадаю, що молитва і ще раз молитва до Бога Отця може щось вдіяти у Вашій ситуації. Тіште себе вірою, що воно з часом все налагодиться, і Ваш чоловік дуже пожаліє за свої вчинки.

Доброго дня Вам! Дуже прошу Вашої поради. Що мені робити, щоб мій чоловік мені не зраджував? Ми у шлюбі 16 років, маємо сина і донечку. Чоловік старший від мене на 10 років. Я його дуже кохаю, не можу жити без нього. Все йому пробачаю. У мене вже немає сил терпіти його зверхнє відношення до мене. Я не гуляю з подружками, лише дім, робота і побутові проблеми. Він казав, що близькі тілесні відношення з іншою жінкою - це не зрада, а що любить він лише мене. Ще - що йому дужа шкода розведених жінок чи вдовиць, каже: "Знаєш, як їм важко?". Мені так важко на душі! Я молюся щодня. Дуже часто молюся дев'ятницю до святого Юди Тадея. Цей великий святий дійсно мені допомагає - чоловік повертається додому раніше, не кричить на мене. Але нещодавно я заїхала до нього на роботу, привезла йому обід, а він з іншою жінкою мило собі розмовляють. Ворота були закриті, і я не бачила, що вони там робили. Під деревом на пеньку стояли 2 бокальчики. Вона якраз мала виходити. Ця жінка, Наталка, старша від мене, чоловіка нагнала, бо казала, що той ні риба, ні м'ясо. Після того, як вона пішла, мій чоловік почав казитися: кричав на мене, чого я його не попередила, що приїду, і що взагалі у нього тут робота, і він ремонтував їй скутер (для чого було закриватися?). Я мовчки все слухала і лише молилася. Я сказала, що почекаю на нього, щоб повертатися разом додому. Зі мною він довго не розмовляв. Через декілька днів чоловік спитав мене: "Хіба тобі так погано, що я вже не курю, сильно не пиячу, приходжу до тебе додому?" За Наталю я поклала свічку і дала на службу. Чоловікові вже 45. Скільки ще мені терпіти і чи варто заради дітей? Пишу це, а з очей сльози не перестають литися, ніяка робота мене не береться. Дуже боюся вчинити якийсь важкий гріх. Як мені бути? Дуже дякую.

Олеся
Коломия
Україна
Православна
Дата - Tuesday, 13 Aug 2013, 14:38:39

Слава Ісусу Христу!
Дорога Олесько, дуже добре розумію Твою ситуацію і щиро Тобі співчуваю. Що можна в таких випадках радити, окрім молитви і уповання на Бога? Та Ти і сама переконалась, що молитва допомагає. Молись, Олесько, і не далеко той час, коли все налагодиться, а гадку про важкий гріх потрібно викинути з голови, бо чоловіча зрада того не гідна. Нехай Тобі щастить по житті, а Мати Божа тримає під своїм покровом.

Слава Ісусу Христу!
Отче, знову пишу до Вас і прошу Вашої допомоги. Чоловік в "Однокласниках" шукає жінок, які б допомогли йому знайти роботу за кордоном, це його пояснення... Як Ви вважаєте, реально так знайти роботу?
А мені нічого не говорить про це, я сама знаю про таке... Обручку не носить і далі, а коли я нещодавно запитала його про це, він відповів: "Ти цим ще більше відкидаєш мене від себе. Слідкуєш за дзвінками, СМС і т.д." Ну що мені робити?
Хіба, коли існують матеріальні проблеми, немає любові в сім'ї? Я її не відчуваю і не знаю, що робити, хіба, якщо важко, то потрібно так поводитися? Він не цілує мене, а просто притулиться - це не любов, а ми вже 25 років разом в шлюбі... Порадьте, що робити? Життя іде, а виходить, що коли немає грошей, а є борги, то любові немає! Хіба це справедливо, хіба важко сказати добре слово дружині, я ж розумію, що йому важко? Він працює, але не заробляє так, щоб погасити борги, які виникли через допомогу дітям отримати освіту. Я ж також працюю, а не сиджу вдома, але не всі можуть мати таку зарплату, яка б покривала всі витрати у сім'ї. То що, знайомитися з жінками в "однокласниках" для пошуку роботи за кордоном? Я не розумію цього, може Ви мені щось поясните, бо я вже не знаю, що робити. Хіба можна жити і не говорити про любов, але якщо її немає... Може, він мене розлюбив? Молюся і прошу у Бога, щоб дав мені силу і здоров'я витримати це все, просто хочу, щоб я знала, що він мене любить... Але я цього не бачу, хіба важко сказати про любов, мені це потрібно, але чоловік цього не хоче робити і все через фінансові проблеми. Хіба проблеми з грошима переважають любов до дружини? Я ж також стараюся заробити, але не поводжуся так, ніби чоловіка не існує... Будь ласка, порадьте мені, Отче, буду чекати на Вашу пораду. Може Отець хоче нас випробувати на вірність, але я ніколи не думала і не могла б навіть подумати про те, щоб з кимось спілкуватися з чоловіків в інтернеті, і взагалі не розумію тих жінок, які з чужими чоловіками спілкуються у соціальних мережах...
Я вірю і знаю, що Отець зі мною і якщо Він мені такі дає випробування, то я буду це терпіти. Можливо, щось зміниться з чоловіком, але життя іде, а любов і ласка, ніжність і вірність допомагає жити і вірити... Дай, Боже, розуму моєму чоловікові і здоров'я. Отче, дайте пораду, як мені діяти, що робити?
Чекаю на Вашу допомогу. Слава Ісусу Христу!

Слава навіки Богу!
Дорога пані, Ви дуже гарно закінчила писати свого листа, бо пишете, що вірите в те, що Отець є з Вами. Цим все сказано, з нами Бог і чи варто страхатись від того, про що Ви так детально описуєте? Звичайно, ні! Все буде добре, Ви візьміть ініціативу любові, і подружньої ласки на себе, бо чоловік з віком набрався може комплексів, але так само потребує від Вас ласки. Ви не чекайте одне на одного, а проявіть свою гарячу любов до чоловіка і побачите результат. Віруйте, моліться та любіться і все буде добре, а борги з часом покриєте.

Слава Ісусу Христу! Я зустріла хлопця, він був в шлюбі, вінчався, має сина, але з дружиною не живе. Синові, здається, два роки. Ми почали зустрічатись, але моя мама категорично проти. Я не знаю, що робити. Чи варто брати на себе такий гріх? Я, здається, все життя такого, як він, шукала, я його кохаю. Він каже, що не збирається вертатись до дружини. Порадьте щось.

Мар'яна
Коломия
Україна
Православна
Дата - Wednesday, 24 Jul 2013, 23:20:23

Слава навіки Богу!
Мар'яна, мама права і потрібно її слухати й виконувати її волю, бо через 3 роки твій так званий тобою "хлопець" з дитиною і жінкою знайде собі ще одну Мар'яну, а ти залишишся з дитиною сама!!! І будеш писати за своє горе і помилку. Не розбивай сім'ю! Це смертельний гріх! І якщо не жалієш дитину, що свідомо робиш її сиротою, жалій свою душу, котра за це буде терпіти пекельні муки вічно.

Слава Ісусу Христу! Отче, звертаюсь до Вас за порадою. З хлопцем я зустрічаюсь вже 5 років, і от ми вирішили обвінчатись. Але вся справа в тому, що в нього почали проявлятись негативні риси характеру: нестриманість у висловлюваннях, різкуватість, підвищення голосу... Я завжди хотіла мати справжню християнську родину, без криків і скандалів, з діточками; але тепер мене мучать сумніви - чи є правильним моє рішення і чи не буду жаліти я потім все життя? Як вчинити, як впевнитись, що це саме та людина, з якою можна прожити все життя? І ще, хотілося б додати, що мої батьки з самого початку наших стосунків були не раді моєму вибору, але з часом змирились. Може вони вже тоді знали, що в нас може не скластись?

Галина
Львів
Україна
Католичка
Дата - Tuesday, 16 Jul 2013, 17:25:58

Слава навіки Богу!
Дорога Галинко, життя прожити - це не поле перейти, воно дається кожній людині від Бога один тільки раз і прожити його з постійним наріканням за помилковий вибір було б нерозумно. У таких делікатних справах важко щось слушне порадити, бо Ви мусите сама собі все зважити. Мусите враховувати думку батьків, бо вони мають більший життєвий досвід, а те, що вони вже змирились, то це, напевно, із-за любові до Вас.

Слава Ісусу Христу! Отче, зараз в моєму житті здається настала "чорна смуга" - проблеми в сім'ї, в навчанні, смуток і печаль постійно супроводжують мене через те, що я розійшлася з хлопцем, якого любила. Ми познайомились в церкві, в нас спільні погляди і розуміння один до одного. Стосунки вже йшли до весілля, але в його житті з'явилася інша дівчина, і ми розійшлися. Мені б хотілося, щоб він повернувся, бо відчуваю, що ця людина стала рідною і важко буде ще комусь так довіряти і любити, як його... Але може це не моя доля і варто відпустити? Порадьте, як мені вчинити? Дуже потрібна Ваша порада!

Олена
Чернівці
Україна
Католичка
Дата - Thursday, 11 Jul 2013, 09:44:57

Слава навіки Богу!
Почекай мало, Оленко, час все вилікує і розрадить, а Твій принц ще прийде! Минуле хай буде тобі за науку.

Христос Воскресе. Батюшка, подскажите, пожалуйста, мне советом. Я встречался с девушкой 5 лет, любили друг друга, было всякое. Она - регент, я - певчий. Год назад я заболел, что-то со спиной, ну, начал унывать, скорбить, она пыталась меня утешить, но я был сам не свой, расставались даже, но мне удалось ее уговорить не расставаться. Но почти ничего не изменилось. На Пасху после службы произошла небольшая ссора, после чего она мне написала и сказала, что мы расстались. Прошло уже 2 месяца, мне до сих пор тяжело, я предпринимал попытки вернуть ее, но в результате ничего. Она говорит, что не любит, чувства прошли и уже общается с другим. Мне не горько, что с другим, а горько, что я был глупым, гордым и дураком, и упустил свою любовь. Что мне делать?

Владимир
Нальчик
Кабардино-Балкария
Православний
Дата - Wednesday, 10 Jul 2013, 17:58:49

Слава Ісусу Христу!
Зроби собі правильні висновки із всього, що сталось, і нехай воно Тобі за науку буде в майбутньому житті. Ти нічого не втратив, просто подивись кругом і побачиш, скільки гарних дівчат, а для життя головне, щоб душа була в неї гарною. Нехай щастить.

Слава Ісусу Христу! Потребую Вашої поради. Мені мій хлопець запропонував одружитися. Нам би підходив місяць жовтень або листопад цього року, але проблема в тому, що у мене 19 січня цього року померла бабця (татова мама), а мої батьки можуть лише раз на рік приїхати додому з-за кордону (там працюють), і лікарка говорить, що треба вже думати про дітей, бажано, якнайшвидше. Не знаю, що робити, з одного боку - батьки, з іншого - наречений. Я не хотіла б організовувати бенкет, проте, він наполягає, а для мене саме головне в одруженні - вінчання. Чи можна вінчатись, коли жалоба? Чи потрібно чекати до зими, щоб організувати весілля (вінчання і банкет)? Дякую за відповідь!

Галина
Самбір
Україна
Католичка
Дата - Thursday, 04 Jul 2013, 19:47:33

Слава навіки Богу!
Дорога Галино, найперше, вітаю і бажаю Щастя і Обільних Ласк Божих у шлюбному житті.
Вінчатись можна будь коли, Тайну подружжя можна відслужити в любий час. Інша справа з весіллям, гучними забавами, що їх Церква забороняє робити у заборонені (під час посту) часи, або в часі жалоби.

Слава Ісусу Христу!
о.Михайло, звертаюсь до Вас із такою проблемою, як брак довіри до Бога і невміння чекати...
Мені 24 роки і до відносин з хлопцями в мене ставлення - одне, своє, на все життя. Тому раніше симпатії були, але до справжніх відносин ніколи не доходило.
Нещодавно познайомилась з хлопцем, з яким є спільні інтереси, цікаво проводити час і починає з'являтись почуття. Я дуже прошу Бога, щоб саме Він допоміг мені зробити правильний вибір, бо щиро вірю, що з Його поміччю зможу побудувати щасливу хорошу сім'ю. Але, стільки років чекань тих відносин таки даються взнаки... В моїй голові існує якась неправильна схема - хочу відразу дізнатись, моє чи не моє, щоб не захопитись надаремно, а потім дуже важко від цього відходити... Проте, в даному випадку людина зайнята, багато працює і мабуть не може приділяти мені стільки часу, скільки я б хотіла. А мені важко, бо ж хочу знати відповідь вже! Я знаю, що це неправильно...
Тому, як побудувати добру модель стосунків, навчитись чекати і по-справжньому довірити цю мрію відносин і сім'ї Богу? Бо на словах я то кажу, що все віддаю в Божі руки і на все свій час і т.д., але важко чекати...
І ще одне запитання: чому, коли дуже просиш про щирі відносини лише зі своєю людиною, але на шляху зустрічаються люди, які насправді не є твоїми? Це я про попередні відносини. Вибачте, що стільки всього понаписувала, і дякую!..

Христина
Львів
Україна
Православна
Дата - Tuesday, 02 Jul 2013, 08:29:45

Слава навіки Богу!
Дорога Христинко, я чомусь не можу зрозуміти, чому наші дівчата у 24 роки вважають вже забагато, вважають час молодості загубленим, якщо в ньому не було багато романсів. Але, якщо би у те дівоче серце напхалось багато всяких хлопців, хіба би воно почувало себе легко? Бог так створив кожну людину, що вона є для Нього окремим створінням зі своєю власною путівкою в житті. Одні виходять заміж дуже рано, але життя не складається, бо не все було прораховано, а головне, не було любові і самопожертви для другої половинки і т.д. Твій підхід до такої відповідальної справи, гадаю, є правильним, бо любов повинна бути і серцем, і розумом, щоб потім не було мучительно боляче за помилковий крок, а 24 - це не вік. Молись, щоб Святий Дух провадив Тебе по доріжці життя, підказував і радив, а відтак буде все гаразд, бо щоб раз відрізати, скільки раз потрібно міряти? Ну ось, бачиш, знаєш, поступай і Ти так.

Слава Ісусу Христу! В мене така ситуація: я знаходжусь в церковному шлюбі з одним чоловіком, але розлучена з ним державою давно, і на даний момент вагітна від іншого чоловіка, з яким живу зараз і плануєм наше з ним майбутнє (дитина бажана). Чи охрестить cвященник дитину, коли вона народиться, якщо в мене церковний шлюб з іншим (з ним вже рік не проживаю)?

Маріанна
Львов
Україна
Католичка
Дата - Tuesday, 02 Jul 2013, 07:34:57

Слава навіки Богу!
Священник дитинку охрестить, але у метриці є така графа "не законно народжено", і cвященник буде змушений дитинку туди так і записати. В майбутньому може жодної виписки з метрики і не потрібно буде, але якщо все-таки така виписка буде кудись потрібна, то цей ярлик буде з дитиною все життя.

Слава Ісусу Христу! На даному етапі життя я дуже потребую Вашої поради. З чоловіком прожили у шлюбі більше 4-х років, а тоді дуже сильно посварились і він пішов від мене. Уже пару місяців живемо окремо. Я його просила, благала вернутись, дати ще один шанс. А він не хоче, каже, що не може зі мною жити. А тепер хоче і юридичного розлучення. Я розумію, що давала клятву Богові завжди бути поруч з цим чоловіком, маю до нього почуття і хочу бути з ним. Розумію, що інколи була неправа, визнаю свої помилки, та нічого не можу вернути назад. Допоможіть. Підкажіть, як врятувати шлюб?

Іра
Тернопіль
Україна
Католичка
Дата - Tuesday, 02 Jul 2013, 13:53:59

Слава навіки Богу!
Дорога Іра, розуміючи Ваш теперішній стан, хотілось би Вам підказати щось таке, яке б і направду допомогло, але яка може бути допомога між двома, де одне одному перед Божим Лицем пообіцяли у Христовій Церкві брати собі свідомо і добровільно одне одного за дружину і чоловіка, і лише так cвященник їх запрошує до храму, а там вже молоді присягнули одне одному любов, вірність і послух, а тоді cвященник, представник Церкви, як свідок вашої присяги, об'явив вас чоловіком і жінкою. Підказка одна - те, що наобіцяли, виконуйте, і буде все гаразд, моліться одне за одного, носіть тягарі одне одного і все. Колесо давно вигадали, і його вигадувати вже не потрібно, а тільки вдосконалювати. Моліться і все стане на свої місця.

Слава Ісусу Христу!
Не знаю, з чого починати... В понеділок (8.07.13) ми з чоловіком пішли на планове УЗД (21 тиждень).
На якому нам сказали жахливі новини. Що у дитинки вада розвитку, ЦНС, внутрішня гідроцифалія. Іншими словами, водянка головного мозку. І станом на сьогоднішній день вже займає всю порожнину головного мозку... Шансів народити здоровеньку дитину немає. Дали нам декілька днів для роздумів - чи переривати вагітність, чи родити маля. Спілкувались не з одним лікарем, ніхто не дає втішних порад чи новин. Батьки чоловіка сказали йти на переривання. А чоловік не може ніяк оговтатись від цих новин. А самим важко прийняти будь-яке рішення... Я не хочу йти на переривання, совість мучить, душа розривається. Чоловік не хоче, щоб дитя жило в муках, і ми не змогли йому нічим помогти... Він наголошує, що рішення має бути нашим, а не лише моїм. В мене вже ні сил, ні сліз нема... Мені вкрай необхідно почути Вашу думку!

Надія
Жовква
Україна
Православна
Дата - Tuesday, 09 Jul 2013, 14:24:20

Слава навіки Богу!
Дорога п. Надіє, навіть розуміючи Ваші побоювання, розуміючи Ваш розпач і, звичайно, душевний стан, я можу сказати таку думку, якої притримується Христова Церква. Навмисне людиновбивство є гріхом, що кличе про помсту до Неба.

Слава Ісусу Христу! Я хочу до Вас звернутися за порадою. Оскільки я християнка, я вірую в Бога і молюся. В мене сталась в житті страшна проблема, яка не дає жити ні мені, ні двом іншим чоловікам. Я після весілля закохалась в рідного брата свого чоловіка і вже рік, як не можу від нього відмовитись. Він через мене йшов на крок самогубства... Якщо я не буду з ним, то він собі вкоротить життя. Я не можу цього позволити... І це все серйозно... А чоловік в мене хороший, все знає і терпить, але і мучиться. Я не хочу чоловікові заподіяти горя, краще б я страждала, лиш не він. Але я до нього звикла, а люблю його брата і страшенно переживаю, щоб брат не вчинив самогубства. Як далі жити? З ким? Підкажіть мені, будь ласка, бо в мене самої немає сили жити далі. І підкажіть молитву від самогубства. Дякую, чекаю на допомогу.

Жасмін
Кривий ріг
Україна
Православна
Дата - Wednesday, 26 Jun 2013, 18:48:18

Слава навіки Богу!
Дорога Жасмін, молитися потрібно, щоб Бог зіслав на всіх вас Свого Святого Духа, а Той Святий Дух просвітив вам голови, що це не є за християнською мораллю, а тим більше - православною. Маєш чоловіка, от і живи з ним, попроси від нього вибачення, може він більш моральний і великодушний і пробачить, а брат його, якщо совісті і голови не має, то тоді залишається Тобі за нього і себе тільки й молитись 50-й псалом, хоча б п'ять разів щоденно.

Слава Ісусу Христу! Отче, порадьте, будь ласка, як бути, що робити, коли шлюбний чоловік після 25 років подружнього життя не носить обручку? Знаю про деякі його гріхи по відношенню до мене (хоча вірю, надіюся, щодо чогось серйозного не доходило) з чужими жінками, може і не знаю багато чого... Коли запитую про це, то він колись говорив, що він байдужий для мене, але це неправда, і він це знає, а тепер просто не відповідає нічого і не носить обручку на руці... Вона в нього в гаманці... Як мені поводити себе, я дуже нервуюся через це, молюся, знаю, що все в руках Божих, але просто так жити і не знати, чому, так важко і не хочеться. Порадьте, будь ласка, що робити?

Наталія
Тернопіль
Україна
Католичка
Дата - Tuesday, 04 Jun 2013, 10:51:52

Христос Воскрес!
Дорога п. Наталко, бережіть свої нерви і не звертайте уваги на таке, котре після 25 років подружнього життя вже саме по собі ні про що не говорить. Ви думаєте, що без обручки на руці вашого чоловіка важко визначити його вік, або хтось може собі подумати, що він ще юнак для романтики? Ні, думаю, це не так, бо буває і навпаки, що обручка служить ширмою для чогось серйозного з чужими жінками. Після такого стажу подружнього життя, чи обручка є на руці, чи її немає, якщо людина є схильна до "серйозного", вона для нього не є забороною, а тим більше чужим жінкам, обручка для них не є перепоною. Моліться і дякуйте Богу за все, а обручку порадьте чоловікові носити на руці, щоб часом її не загубив.
+ Нехай Бог благословить вас обох!

Отче Михайле! Хочу Вас запитати, чи можна брати в дружини розлучену жінку? Якщо можна, то за яких умов? Наприклад, коли помер її чоловік, чи залишив її з дітьми?

Андрій
Тернопіль
Україна
Католик
Дата - Tuesday, 21 May 2013, 19:07:58

Христос Воскрес!
Дорогий п. Андрію, Христова Церква ніколи не міняє своєї думки про шлюб. Тайна подружжя для кожної родини може бути у житті тільки один раз. Брати собі для родинного життя дружину, це не купити собі, ну скажімо, авто, яке можна міняти скільки завгодно, а це раз і на все життя. Церква благословить пару чоловіка й жінку для того, щоб вони в любові одне одного доповнили і в такий спосіб продовжили людський рід - співпрацювали з Творцем. Якогось іншого наміру для уділення цієї Тайни бути не може. Це все, що потрібно для шлюбу. Якщо від жінки помирає чоловік, вона стає вільною, яку звикли іменувати "вдова", а не "розведена". До слова, Церква такого терміну не вживає, бо його не практикує, може бути в окремих випадках розділення стола і ліжка, але це не є розведення, яке ми по-світськи розуміємо. Для того, щоб взяти собі за дружину, як Ви пишете, розведену жінку з дітьми, то якщо вона була у шлюбі і має у шлюбі діток, мусить довести у Церковному Трибуналі, що такого шлюбу в принципі не було, а був просто гріх, а як Трибунал все зважить і шлюб уневажнить, можна її брати за жінку.

Христос Воскрес! В мене скоро весілля, мама наполягає взяти за дружку мою двоюрідну сестру, але вона живе з хлопцем, її батьки не проти. Я просто трохи розгублена, чи прислухатись до мами, але вона в церкві стелитиме мені рушник, а сама живе подружнім життям без шлюбу. Порадьте, будь ласка, як мені правильно поступити? ДЯКУЮ.

Христина
Шкло
Україна
Католичка
Дата - Thursday, 16 May 2013, 23:06:48

Воістину Воскрес!
Вітаю, Христино, з одруженням і, звичайно, бажаю Тобі обільних Божих ласк у подружньому житті, щастя, здоров'я і любові до кінця віку.
Мушу Тебе похвалити за нелегковаження у шлюбі і Твоя розгубленість є оправданою. Христино, Твоя мама може всього того і не знати, що знаєш Ти про сестру, а тому поступи так, щоб виконати 4-ту Заповідь, розкажи мамі про своє застереження і поясни, що свідомо щось порушити є гріхом, і наслідок того гріха може бути не зовсім приємним, а там вже як вирішить мама, але вона мусить те зробити свідомо. Мою відповідь можеш передати мамі. +Нехай Благословить вас!

Христос Воскрес! Мучить мене одна проблема. Я була одружена. Чоловік ходить в автокефальну православну церкву. Шлюб брали у греко-католицькій. Проживши майже три роки у шлюбі, я випадково дізнаюся, що у мого чоловіка дуже погане кримінальне минуле (10 років у місцях позбавлення волі в іншій країні за групове згвалтування, випустили за хорошу поведінку через 6 років). І дізналась, що він був одружений два тижні чи два місяці - не пам'ятаю (без церковного шлюбу). Так адвокат йому порадив: одружитися в тюрмі, тоді пом'якшують покарання, хоча цього не сталось. До нашого з ним вінчання він мені признався, що був засуджений, але казав, що безневинно, що потрапив у якусь бійку з хлопцями, а тут міліція зразу приїхала, а вони незаконно в чужій країні, без документів, тому і посадили його. Взнавши всю цю жахливу правду, я не змогла змиритися, впала у велику депресію, у мене в голові почали вимальовуватись жахливі картини. Хоча, він все заперечував, казав, що його підставили. Я ходила на консультації до юристів, адвокатів, всі казали, що навіть у чужій країні 10 років за дрібне хуліганство не дають, що це дійсно було згвалтування. Я подала на розлучення, він зовсім не заперечував. У шлюбі маю дитину. Скажіть, будь ласка, чи у моєму випадку розлучення - це гріх? Адже мені казали, що якщо людина йде на вінчання і приховує серйозні деталі свого життя від своєї другої половинки, то такий церковний шлюб є недійсний. І головне, що я не жалію, що розлучилась, мені набагато краще живеться без цієї людини.

Оля
Тернопіль
Україна
Католичка
Дата - Tuesday, 14 May 2013, 19:35:13

Воістину Воскрес!
Життя людське досить таки складне, але часто людина сама собі його ускладнює. Різні помилки можуть трапитись, та людина, якщо їх своєчасно визнає, більше в подібну халепу не потрапляє, а довго мучиться в докорі совісті і постійно перебуває у покаянні. Буває і таке в житті, як воно трапилось і з вашим шлюбом. Шкода, що так ламається життя людини, бо така рана швидко не гоїться. Гадаю, що Церковний Арбітраж прийме до уваги Вашу аргументацію.

Христос Воскрес! Отче, порадьте, як бути. Мій хлопець розведений з жінкою вже три роки, мають дитину і наразі перебувають у шлюбі. Справа в тому, що ми любимо один одного і хочемо узаконити свої стосунки, хочемо взяти шлюб. Я не знаю, як правильно поступити, без шлюбу жити - гріх. А що робити, якщо Церква не буде мати підстав, щоб уневажнити їх шлюб? Та чи правильно це? Їх дитина народжена в шлюбі!!!

Вікторія
Львів
Україна
Православна
Дата - Wednesday, 15 May 2013, 11:50:47

Воістину Воскрес!
Вікторія, Ти або поміняй собі ім'я, або і направду мусиш сама себе перемогти.
Що це за такий хлопець у Тебе, що має законну дружину і дитину? Церква ніяких розводів не дає і таких не визнає! Ти що, не в змозі собі справжнього свобідного хлопця знайти? Як Ти будеш дивитись на оту сироту при живих батькові і матері? Ти добре подумай, бо той, так званий тобою "хлопець", знайде собі і при тобі якусь красавицю, а тоді вже буде запізно. Питаєш, чи це правильно, а Ти постав себе на місці тої жінки-матері і дитинки, а тоді зрозумієш, правильно чи ні. Запам'ятай, що той, хто у такі ігри грає, від таких і постраждає.

Порадьте, як бути, я розлучена 10 років. Дітей не було. Зараз маю другого чоловіка. Чи можна взяти церковне розлучення? Я дуже хочу знову сповідатися і причащатися!

Скарлет
Тернопіль
Україна
Католичка
Дата - Tuesday, 07 May 2013, 20:50:54

Христос Воскрес!
Церква не розлучає, але Церковний Трибунал може шлюб уневажнити, якщо знайде для того підставу.

Слава Ісусу Христу! Питання, яке я хочу задати, стосується лише мене. В мене така ситуація: я перебувала у Церковному шлюбі, тепер розвелась з цією людиною, але шлюбний розвід триває дотепер! А я розписалась з іншим чоловіком, і тепер ми чекаємо на дитину, на дівчинку. Чи похрестять нам її в церкві? І через скільки я б змогла взяти шлюб з другим чоловіком після розторгнення першого? Чи можна брати хресних, людей, в яких ми були хресними батьками? Будь ласка, дайте відповідь. Чекаю. Дякую.

Тоня
Івано-Франківськ
Україна
Католичка
Дата - Tuesday, 07 May 2013, 07:52:37

Христос Воскрес!
Дорога Тоня, дитинку похрестять обов'язково, шлюб можна взяти відразу, як тільки Трибунал уневажнить існуючий, а хресних можете запрошувати своїх кумів.

Слава Ісусу Христу!
о.Михайле, прошу Вашої думки щодо такої ситуації... Проживаю у цивільному шлюбі з чоловіком, який розлучений законно, але є у шлюбі церковному. До Причастя cвященник йому йти не дозволив, спершу рекомендував отримати церковне розлучення, звернувшись до церкви Св. Юра. Щодо мене... Чи маю я право сповідатися і причащатися? Попередньо дякую за увагу і християнське слово!

Сорея
Львів
Україна
Католичка
Дата - Wednesday, 01 May 2013, 17:57:28

Слава навіки Богу!
Дорога п.Сорея, cвященник поступив згідно з Церковним правом. Ваш цивільний чоловік повинен за порадою cвященника звернутись до Церковного трибуналу, отримати там уневажнення шлюбу, а відтак полагодити ваш родинний стан через Тайну Подружжя, а тоді відпадуть самі по собі всі незручні запитання.

Здравія Вам, Батюшка! В мене до Вас велике питання, яке терзає мене досить довго... Для чого чоловікові потрібна жінка та навпаки? Я приходжу в цей світ один, один його бачу таким, який він є для мене, все що робиться перед моїми очима - все для мене, стало бути, приймаю відповідальність за все, що робиться. Для чого жінка? Монахи ж без жінок до Бога йдуть. А треба точно вибрати... Як краще до Бога йти? Дякую за відповідь.

Олександр
Харків
Україна
Православний
Дата - Thursday, 28 Mar 2013, 08:20:14

Вітаю Вас, п.Олександре!
Ви досить добре мислите, що дорога до Бога кожної людини є своя, але для чого чоловікові жінка і навпаки? То тут відповідь така: щоб співпрацювати з Богом Творцем у продовженні роду людського!!! Якби Ваша мама не мала Вашого батька, то напевно я би не мав такої приємної нагоди, щоб прочитати Вашого листа і з Вами приємно спілкуватись.

Слава Ісусу Христу. Мене звати Марина, ми з чоловіком вінчані і розписані, маємо двох малих синочків - 2 рочки і 2 місяці. Пишу до Вас, тому що тяжко на душі, не знаю, що мені робити в тій ситуації, до якої дійшла. Останнім часом ми з чоловіком дуже сваримось, він постійно мене ганить перед будь-якою людиною. За його словами, інші жінки кращі, одна я непутяща. Він дедалі частіше заводить мову про розлучення. А ще він в мене не байдужий до спиртного, доки не п'є - людина як людина, допоможе і в роботі, і приголубить, і поговорить, а як вип'є, то і посилає, матюкає, може з хати вигнати, бо він на «своїй території» (я з Волині, а живемо в нього на Закарпатті) і йому все дозволено, може руку підняти на мене і на рідну матір, і діти його не спиняють. Говорить, що діти - це моя проблема. Хоче, щоб я його одного слухала, бо він в усьому правий, а я - ніхто і ніщо. І до батьків моїх мене не пускає, постійно їх зневажає, бо вони мають йому все дати (від будинку цілого і все, що в ньому, має бути, і до нього). Я в безвиході, що робити, може дати йому розлучення, як він постійно про це говорить? Вибачте за багатослівність. Вилила Вам душу і стало легше. Чекаю відповіді. Наперед дякую.

Марина
Міжгір'я
Україна
Православна
Дата - Tuesday, 26 Mar 2013, 19:47:40

Слава навіки Богу!
Дорога Маринко, дякую за лист!
Читаючи його, я починаю червоніти за свого земляка, що так погано рекламує нашу сильну чоловічу стать. Розлучитись - це один з самих легших варіантів вирішення сімейної проблеми, але самий гірший. Ви розлучитесь і зробите діток сиротами при живих батьках, подасте їм такий приклад для життя, котрий заслуговує на осудження. Ви посієте у душі ваших діток дуже погане зерно, котре проросте і може дати такі ж погані плоди, а вкушати від них прийдеться і вам - батькам.
У часі Великоднього посту наш народ з давніх-давен звик очищати і душу, і тіло. Може саме цей час, час, коли спасіння до нас наблизилось, варто би вам задуматись над тим, що життя швидко минає, але часто-густо не так, як від нас би хотів його бачити Отець Небесний. Батьки несуть відповідальність за своїх діток перед Богом, і прийде той час, коли будуть вимушені прозвітувати за їх виховання!!! А що скажете Богу ви за своїх синочків, якщо розлучитесь???
Маринко, моліться і Бог Вам підкаже кращий варіант! Моліться за чоловіка також, щоб він усвідомив, що оковита - поганий порадник. Час Великоднього посту використайте на збереження родини.

Слава Ісусу Христу. Я заміжня, маю 2 синочка - 2 роки і 2 місяці. Тяжко мені на душі от і пишу до вас. Ми з чоловіком майже 4 роки одружені. Було все добре, а потім все змінилося в нашому шлюбі. Живемо ми з його мамою (тато помер, 3 роки минуло). Мене свекруха не злюбила, я для неї погана, каже, що непутяща і лінива, хоче, щоб я по господарству все робила, на ниві, і ще й на роботу ходила, а вона би тільки командувала. Та й не любить вона мене, я чужа, і чоловікові внушила все найгірше про мене, він тепер мене зневажає, і так само мене ганить, мені здається, що не любить вже більше. Коли я першою дитиною була вагітна, мені свекруха сказала «бодай ти пропала», а коли другою «бодай втопилася», ніби смерті мені бажає, а я таких слів боюсь. Я просила чоловіка, давай купим будинок або збудуємо, а він не хоче, бо без копійки сидітимеш, голодуватимеш, а тут усе є. Тільки шлюб наш тріщить. Я розлучатись не хочу, гріх великий, та й дітей шкода. Ще й до всього чоловік любить випити, а тоді ще більша біда, нема життя всім нам. Тяжко психологічно в нашій сім'ї, одні сварки, нерви вже нікудишні... Порадьте, що робити, я думаю про розлучення. За розлучення матиму гріх один, а коли житиму з ними, грішна буду набагато більше... Чекаю відповіді. Дякую.

Марина
Міжгір'я
Україна
Православна
Дата - Tuesday, 02 Apr 2013, 09:49:16

Слава навіки Богу!
Дорога Маринко, ви дорослі, турбуєтесь, як розуміти з листа, тільки за себе, а за діток ви подумали? Що буде з дітками, що буде з тими хлопчиками? Який приклад ви їм подаєте до наслідування сварками і, на кінець, вашим розлученням? Ви, живі батьки, зробите своїх діток сиротами. Як поясните синочкам, що всі дітки мають татка, а у них його немає, або навпаки? Бог гріхи пробачить, але чи пробачать дітки, вони ж носять ваші гени і можуть поступити за вашим прикладом, а відтак й гріх вам залишиться.
Варіант розводу є найгіршим для вирішення проблеми! Моліться і просіть Бога, щоб підказав Вам щось краще.

Слава Ісусу Христу! Не знаю, як коротко розповісти про свою проблему... Я заміжня, ми вінчалися у церкві, я релігійна людина з дитинства, для мене це не була данина моді, а спосіб жити щасливо з чоловіком без гріха. Після одруження ми почали жити з чоловіком у мене вдома з батьками, але чоловіка як підмінили, він приходив додому пізніше, весь час сидів у комп'ютері, не хотів близькості зі мною. За сім місяців нашого життя у нас секс регулярно 2-4 рази в місяць, і це при тому, що ми - молоде подружжя. Спочатку я намагалася з ним поговорити, але він не йшов на контакт, мовчав, після чого я просто впадала в істерику від його холодності. Так сталося, що ми посварилися з моїми батьками, які не витримали наших конфліктів, і ми пішли жити до його батьків, але там було те саме - весь час комп'ютер, ніякої близькості. Я хочу дитину, а він боїться того, я пробувала все налагодити, але марно. Я не витримала і просто зібрала речі і пішла від нього до батьків, а він навіть не намагався мене спинити, зараз я три дні живу в себе, але він не намагається нічого вирішити. Я не хочу розлучення, я як в ступорі, у мене відчуття, що все навколо пливе, душа розривається від болю, я так хочу дитину, але боюся, що своєю холодністю він відбив мені бажання до близькості з ним, мати спільну дитину... Що мені робити, отче?

Зоя
Херсон
Україна
Католичка
Дата - Wednesday, 20 Mar 2013, 09:53:40

Слава навіки Богу!
Дорога Зоя, не все у житті так просто, а тим більше у подружньому житті, і про це напевно вам cвященник не один раз говорив у передшлюбній науці. Ви направду молода пара і ще напевно не до кінця розумієте одне одного, але для цього потрібен час. Я, звичайно, не лікар і не можу судити, скільки раз має бути у молодій родині секс, щоб народити дитинку, але мені здається, що для того вистачить і одного разу. Думаю, що у вас є щось інше, а тому, дорога Зоя, Ти повинна розумно скористатись своєю жіночою ніжністю, теплотою, красою, одним словом, своєю жіночою привабливістю, щоб чоловік постійно бажав Тебе любити. Виходячи з Твого листа, більше не знаю що радити.

Дякую, отче, що відгукнулися на мій лист, мені навіть нема з ким поговорити про це. Я тепер настільки розчавлена, що не можу видавити з себе ніяку ніжність, мої почуття знівечили... Як з цим бути? За ці дні ми спілкуємося з чоловіком через інтернет, але він мені ще жодного разу не натякнув на примирення, мені здається, що йому так комфортніше, ніяких обов'язків, живе собі, як хоче...

Nelia
Зоя
Херсон
Україна
Католичка

Тепер не знаю, як правильно Тебе називати - Неля, чи Зоя?
Зараз є час Великоднього Посту, коли християни очищаються від всякого гріха, а головне - від гніву!!! Зроби так: вернись до чоловіка, так, так, я розумію, що переступити через себе важко, але корисно!!! І попроси вибачення і у чоловіка, і в його батьків, мотивуючи це тим, що так радить поступати у цей час Церква і Твоя віра у Бога!

Отче, а куди мені повертатися? Я що, маю скласти сумку і прийти - візьміть мене назад? Так мій чоловік за ці дні жодного разу не сказав "повертайся", він бачив, що я зі сльозами на очах пакую сумки, і не промовив жодного слова, не сказав "не йди". Ви мені радите переступити через себе? А чого Ви моєму чоловіку таке б не порадили, якби Ви були жінкою, Вам би було приємно, що Вам морочили три роки голову, клялися у коханні, а коли Ви одружилися, чоловік не хоче спати з Вами і боїться дітей мати? Для нього головне - комп'ютер, його хобі і він сам. А чим я завинила перед його батьками? Що постійно піклувалася за їх сина, готувала, прибирала? Чого лише я маю іти на самопожертву? Я пішла на неї, через чоловіка я посварилася зі своїми батьками і у нас дотепер напружені стосунки, ще не раз вони мені згадують і будуть згадувати, чого я пішла за ним. Чоловік навіть при вчорашній з ним розмові не сказав "давай підемо на квартиру окремо від всіх", я це запропонувала, на що він відповів "як піти, всі гроші підуть на квартиру, а ще ж треба одітися, скласти гроші, їду купити". Ви скажете, що це чоловік? Та варто ходити все життя до церкви і вести праведний спосіб життя, коли немає за це нагороди, чого зовсім непорядні дівчата мають і люблячого чоловіка, і дитину, а я не можу на них просто дивитися, мені 28 років, життя розвалюється, мені просто хочеться взяти і перерізати собі вени!

Nelia
Херсон
Україна
Католичка

Слава Ісусу Христу!
Дорога Нелі, вени собі не ріжте, бо життя налагодиться, а мені пробачте.

Слава Ісусу Христу! Шановний Отче, порадьте, може є молитва за те, щоб чоловік навернувся до дружини і дітей з любов'ю до них? Він любив нас з дітьми, як були малі, проводив вільний час і мені допомагав. А тепер як вдома, то сидить мовчки, чи телевізор дивиться, чи читає, а кругом нього - ми, розказуємо, як день пройшов, що думаємо, але він не реагує ні на що, навіть коли звернутися до нього. Каже: "Я не хочу про це говорити", "Не розумію", і т.д. Хочу ще поїхати всією сім'єю в Почаїв, чула, що там є cвященник, який виганяє нечистого з душі. Розкажіть, будь ласка, коли саме можна їхати і чи варто? Я боюсь, чоловік знову його впустить...

Олена
Івано-Франківськ
Україна
Католичка
Дата - Wednesday, 20 Mar 2013, 08:49:33

Слава навіки Богу!
Дорога п. Оленка, розумію Вашу турботу, але підказати Вам щось конкретного не можу, бо той монастир у теперішній час належить до РПЦ і що там у ньому тепер твориться, не знаю. Знаю лише з розповідей тих людей, які туди їздили, що від них питались, хто вони за віросповіданням, і якщо казали, що вони не належать до РПЦ, то від них не приймали навіть пожертву на молитву. Як там є насправді, не знаю, і порадити нічого не можу.

Як правильно поступити, якщо чоловік хоче користуватися презервативами, а жінка вважає, що це гріх? Відмовляти чоловікові в близькості також не можна, це ж жінки, можна сказати, обов'язок, і відмова може призвести до зрад. А користуватися протизаплідними засобами - це також гріх. Між чоловіком і жінкою дуже добрі відносини, але переконати чоловіка неможливо, в нього слабка віра в Бога, він боїться, щоб жінка не завагітніла, так як в них вже є діти. А природнім методам планування сім'ї він не вірить. Як правильно в цій ситуації поступити жінці?

Тетяна
Івано-Франківськ
Україна
Католичка
Дата - Wednesday, 04 Jul 2012, 21:03:19

Слава Ісусу Христу!
Нехай жінка зробить з чоловіка практикуючого християнина і буде мати нагороду ще й на Небі.

Скажіть, будь ласка, чи може бути за дружку дівчина, яка не була в шлюбі, але має дитину (хлопець її покинув, взнавши, що вона вагітна, і дитину вона виховує сама)?

Ольга
Львів
Україна
Католичка
Дата - Thursday, 14 Mar 2013, 13:47:02

Слава Ісусу Христу!
Дорога Оля, на жаль, вона дружкою бути не може, а тільки подружкою, хоча ота дівчина-мама молодець, що не вчинила так, як ото дуже модно робити сьогодні - вбивати своїх рідненьких діток ще у своїй утробі. Хоч вона дружкою і не буде, але Бог потурбується і за неї та за її дитятко!!!

Здравствуйте. Я развелась со своим мужем в 1998 году, мы венчались в костеле. Сейчас уже 8 лет я во втором браке и у нас по непонятной причине нет детей. Делали все возможное - и эко, и обследование. Мне 40 лет, шансов все меньше и меньше. Мой первый муж давно женат и имеет двоих детей. Напишите, пожалуйста, куда и кому я могу написать, и на каком языке, чтобы получить церковный развод? Спасибо за ответ.

Марина
Гамбург
Германия
Католичка
Дата - Tuesday, 12 Mar 2013, 17:34:19

Слава Ісусу Христу!
Вам потрібно звернутись до того cвященника, що вас вінчав, або у той костел, де ви вінчались (бо там про ваш шлюб є запис у метриці), з проханням про уневажнення шлюбу.

Слава Ісусу Христу! Отче, як мені бути, порадьте. Чоловік мій каже: "Відчуй, як я тебе люблю!", а я не можу побачити його любов, бо відчуваю від нього лише вимоги - в усьому він винить мене, навіть у тому, що не відчуваю його любові. Чоловік спілкується зі мною тільки запитаннями, і хоч би як я відповіла, завжди після моєї відповіді він незадоволений. Коли я починаю з ним розмову про дітей, про якісь справи для сім'ї, то теж закінчується тим, що чоловік починає кричати і винить мене. Не можу ні сваритися з ним, ні плакати, бо розізлиться - ні поговорити, вже не раз пробувала. Отче, чи то буває така любов? Що мені робити?

Олена
Івано-Франківськ
Україна
Католичка
Дата - Wednesday, 20 Feb 2013, 08:29:27

Слава навіки Богу!
Дорога Оленка, в людей різні характери бувають і навіть такий буває, як він є у Вашого чоловіка, але у кожному характерові можна знайди добру, благу, або, якщо хочете, слабку частичку, через котру, вміло використовуючи її з боку, можна поміняти цілий характер людини. Проаналізуйте по всіх параметрах свого чоловіка і Ви обов'язково, своїм жіночим відчуттям, віднайдете оту зернинку, з котрої поміняєте свого чоловіка на такого, якого сама собі його бажаєте. Вам обов'язково це вдасться. Нехай щастить!

Слава Ісусу Христу!
Не допомагають молитви, розуміння, терпіння вривається, Отче... Чоловік мене послав на *** за те, що я просила пояснити, чому він мені каже неправду, чому приховує від мене навіть дурнички... Не кажіть, що мені треба бути терплячішою, бо я настільки вірила, що мій чоловік зміниться, що він мені доводив, а я погоджувалася з тим, що мені привиджувалося, все не так, як я бачила на власні очі! Люблю його, тому намагалася врятувати сім'ю, шукала причину в собі. А тепер не можу більше... Після того, як нині попросила чоловіка - скажи, яка моя поведінка спонукає тебе брехати мені, і він відповів: "пішла на ***". Отче! Який гріх маю, що маю терпіти це? Я ладна в пеклі варитися, аби на дітей моїх не перейшла така доля! Я грішна, звичайно, але не більше, ніж в буденних справах, визнаю і каюся. Але за який гріх отаке? Переглядаю своє життя по днях... Шукаю провину... Що мені зробити, аби чоловік поважав мене?!
Просити його? Просила. Догоджати? Догоджала. Але бачу, як кажуть "пусти свиню під стіл - вона на стіл полізе", так і є.
Чекаю Вашої поради. Як за соломинку буду триматися за Ваші поради, бо розум підказує вдатися до ворожок, а я боюся того гріха. Допоможіть, благаю!

Олена
Івано-Франківськ
Україна
Католичка

Слава навіки Богу!
Дорога Оленко, того, кого Бог любить, того і випробовує!!! Ви щоб ніколи не нарікала на долю, на Бога, а дякуйте Йому за те, що Він саме Вам довірив такого хреста нести і коли вже відчуєте, що сил забракло, просіть Його у своїх молитвах, і Бог обов'язково Вас підтримає!!! Не тратьте віру і уповання на Бога. З нами Бог!!! Душею легковажити і так легко віддавати її до пекла - великий гріх, бо вона є Подоба Божа, і має до Бога вернутись!!!
Те, що Вас чоловік посилає, ну що ж, і таке зустрічається в житті, але Ви йому скажіть, що таке його посилання не обов'язкове до виконання, хочете йти - підете, а якщо не хочете - не підете. Одним словом, прийміть його посилання за жарт, і він більше того робити не буде.

Слава Ісусу Христу!
Найперше, прийміть від мене щиру подяку за Вашу підтримку і пораду. Дякую Господу Богу і Вам, що не дали мені "впасти".
Отче, вибачте, що знову Вас тривожу, але я знайшла порятунок у Ваших листах і маю ще прохання: навчіть, будь ласка, коли (в який час року) читаються дев'ятниці:
- до Непорочного Серця Марії - у першу суботу місяця, але чи є різниця в який місяць починати читати?
- дев'ятниця Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа;
- чи є час, визначений для початку читання дев'ятниць до св.Миколая, до св.Йосифа, та для інших дев'ятниць;
- "Таємницю щастя" - чи є важливо коли починати промовляти?
Мені ще не раз буде потрібна Ваша допомога, бо я тільки вчуся і намагаюся відкрити душу для Бога. Хай береже Вас Бог!

Олена
Івано-Франківськ
Україна
Католичка

Слава навіки Богу!
Травень і жовтень Церква присвячує Богородиці, тоді можна молитись особливо до Неї.
Від Воскресіння до Зіслання Святого Духа можна молитися до Воскресіння Ісуса.
У грудні місяці до Миколая.
У січні - до Йосифа, а про щастя просіть по понеділках, він присвячений Ангелам.

Христос Рождається! Отче, я хотіла запитати про таке: скажіть, якщо людина вдруге вступила в шлюб після невдалого першого, і є діти і в першому, і в другому шлюбі, то який шлюб рахується дійсним? Я не знаю, чи було вінчання, але вони були офіційними.
Вибачте, ще одне питаннячко: якщо жінка була православна, а чоловік - греко-католик, але згодом жінка стала ходити разом з чоловіком до греко-католицької церкви, сповідатися і причащатися там, то чи вважається цей шлюб дійсним? Таїнство Вінчання проводив православний cвященник. Це два різних випадки, дві різні сім'ї. Вибачте, якщо трохи заплутано розповіла. Дякую Вам за терпіння.

Інна
Тернопіль
Україна
Католичка
Дата - Wednesday, 13 Feb 2013, 15:41:28

Славімо Його!
Шлюб рахується дійсним той, котрий пара брала у Церкві. Цивільні шлюби перед Богом не рахуються, бо світ іде до того, що помалу узаконює одностатеві шлюби, а це вже - Содом!!!
Якщо пара брала шлюб у Церкві, хай буде і в православній, шлюб є дійсним і така пара є перед Богом, як чоловік і жінка. Вони можуть користуватись всіма Тайнами.

Слава Ісусу Христу! Отче, у мене до Вас таке запитання. Я зараз зустрічаюся і живу з чоловіком, який є розлучений і його перша жінка взяла унезаконення у Православній церкві. Вона вже вдруге взяла шлюб і народила дитину. Ми є греко-католики обоє. Він подав на унезаконення в Трибунал Греко-католицької церкви, оскільки ми чули, що шлюб у Греко-католицькій церкві можна отримати тільки після позитивного рішення Церковного трибуналу. Я вірю що ця людина послана мені Богом, оскільки ми зустрілися після моєї Прощі в Зарваницю, де я просила Бога, щоб послав мені людину, яка б мене любила і яку б я любила... І через два дні дійсно сталося чудо, ми зустрілися і кохаємо одне одного. Але на нашому шляху є труднощі зі сповіддю, нас не хочуть сповідати, і що нам робити? Якщо ми не знаємо, яке буде рішення Трибуналу, як нам поступати, порадьте, отче, щось, будь ласка. Так дуже важко жити!!! Наперед щиро вдячна за відповідь. Вибачте за можливий сумбур у моїй розповіді, але так багато хотілося Вам розказати, щоб Ви щось порадили.

Мирослава
Тернопіль
Україна
Католичка
Дата - Tuesday, 12 Feb 2013, 13:56:59

Слава навіки Богу!
Дорога Мирославко, вже той факт, що ви зустрілись після Прощі і молитви з тим наміром, щоб Бог Тобі послав людину, яку б Ти полюбила, а вона Тебе, - говорить про багато!!! Бог вислухав Твою молитву і, як бачиш, задовольнив її. Те, що є певні складності у взятті шлюбу, воно інколи таке буває, щоб може зміцнити віру вашу, але ви моліться, бо, якщо Бог вислухав Твою молитву на Прощі, Він вислухає її і тепер, а відтак буде все за вашими молитвами і вашою вірою!

Слава Ісусу Христу! Отче, щиро дякую Вам за щирі і мудрі відповіді. Прошу, зрозумійте мене правильно... Я жодним чином себе не хочу оправдовувати, бо прекрасно розумію, що проваджу гріховне життя. Я просто хочу розібратися у собі, у своєму житті і прийняти правильне рішення, а сама собі ради не даю, тому прошу допомоги cвященника, як намісника Бога на Землі. Отче, ще хочу пояснити, чому ми живемо без шлюбу... У червні мені виявили кісту груді, лікарі сказали, що це від нерегулярного або відсутності статевого життя (мені 32 роки) і потрібно його врегулювати. Ми маємо бажання виправитися, але у нас немає можливості взяти шлюб. Отче, як мені бути, як поступати: розійтися з людиною, яку люблю, чи, вірячи в те, що нас сам Бог звів, разом жити так??? Дуже прошу Вашої поради!

Мирослава
Тернопіль
Україна
Католичка
Дата - Wednesday, 20 Feb 2013, 12:57:24

Слава навіки Богу!
Дорога Мирославочко, я добре Вас розумію і вашу ситуацію, але пораду можу Вам дати тільки таку, яку дає Церква Христова, що я вже і робив, а як намісник Бога на Землі раджу Вам - щиро моліться до Бога, щоб знову вислухав Ваші молитви, бо те, що в людей неможливо, у Бога все можливо.


Читайте також відповіді священника УГКЦ (по темах):


Также Вы можете задать вопрос священнику Римо-Католической Церкви (РКЦ)


Будь ласка, перед тим, як задати запитання cвященнику, ПЕРЕЧИТАЙТЕ запитання/відповіді на вищевказаних сторінках – можливо, що на таке питання отець Михайло ВЖЕ ВІДПОВІВ

Термін відповіді на Ваше запитання може складати від декількох днів до декількох місяців


На запитання відповідає о. Михайло Шелемба

Рекомендуйте цю сторінку другові!



Підписатись на розсилку




Християнські ресурси

Нове на форумі

Проголосуй!