Слава навіки Богу!
Дорога Юлько, на своє запитання Ви собі сама відповіла, але поговорити на цю тему зі cвященником у храмі потрібно.

Доброго вечора... Отче, що робити, щоб змінити себе?..

Інна

Слава Ісусу Христу!
Дорога Інночко, просто взяти і змінити всі погані риси свої на добрі.

Слава Ісусу Христу!!!
Отче, я б хотіла дещо запитати Вас. От багато, я знаю, є таких психологічно-виснажених, знервованих людей. Вони на все звертають увагу, нервуються... І таких людей родичі стараються віддати хоч на тиждень до монастиря, щоб та людина там заспокоїлася, відійшла від тих всіх проблем. Там є молитви, часта сповідь, Причастя. І як не як, я думаю, що це людині тій допомагає. Чесно, я про це не раз думала, щоб самій поїхати на тиждень до якогось монастиря, і там трошки заспокоїтись, бо вдома мені, Отче, вже вкрай важко, із-за цих нервів, страху, негативних чи навіть і позитивних сильних емоцій мені теж важко. Я себе завжди заспокоюю молитвою, та все одно...
В мене, Отче, просто дуже сильно болить голова, а вона мене часто болить. Головокружіння, стискає у скронях, потилиця болить, і є навіть так, що після сильних нервів, на другий день у мене в очах все розпливається, в вухах щось дзвенить, я цілий день хочу спати, одним словом, я сама не своя! І під час таких болів у мене з'являється страх, що все!!! Вже кінець!!! Я безсильна!!! Я бачу картини часто перед собою, які я пережила (реанімація, крапельниця, для мене це просто...)! А ще гірше, Отче! Що коли я говорю про це своєму татові по скайпу, він каже, що тут я сама винна, що доводжу себе до такого. Може й так! Та я вважаю, що коли людині, а його рідній дитині, важко психологічно, то замість того, щоб підтримати, він, навпаки, мене пригнічує, робить мені ще більше боляче. Повірте, я в шоці!!!
І знаєте, Отче, мене ще дуже заспокоює, коли я читаю такі рядки - чи в Біблії, чи в спільнотах в контактах, маленький абзац з Євангелія. На сьогоднішній день. Усі святі Отці, кажуть, що чеснота терпеливості є більшою, аніж воскрешати померлих. Сказав ангел до Товії: "Тому, що Бог любить тебе за твою праведність, зіслав на тебе терпіння - сліпоту". Кого Господь любить, того досвідчає. Я це знаю, Отче, та коли ще раз мені ці рядки повторюються, я переконана, що Господь Бог мене дійсно любить.
І ще, Отче, я тепер на Вознесіння Христове ішла до сповіді, до хорошого старого cвященника, і він мені сам порадив: чи не хотіла б я на пару днів поїхати в якийсь хороший монастир, там мені, він сказав, буде легше. Чесно, я задумалась над цим, що він сказав, бо і до нього я теж не раз про це думала. Та все одно, Отче, мені ще цікава Ваша порада. Що Ви скажете? Нехай Благословить Вас Господь!!!

Олена

Слава навіки Богу!
Дорога Оленко, в Тебе появилася дуже гарна й корисна думка, та й порада cвященника є надзвичайно мудра. Якщо з'явиться навіть найменша можливість піти до монастиря - потрібно обов'язково піти. Ти дуже добре зрозуміла зі Святого Письма, що Бог любить настільки сильно людину, що у самий різноманітний спосіб веде її до досконалості, допускаючи різні випадки, навіть інколи не дуже й приємні. На тата не потрібно ображатися, він Тебе дуже любить, але саме в такий спосіб проявляє свою любов до Тебе, і Ти мусиш це зрозуміти, не пригнічуючи себе чимось таким, що, мовляв, батьки Тебе не люблять.

Воістину Воскрес!
Дорога Галинко, та Бог є всюди у своєму створінні. Подивіться кругом себе й відразу збагнете, що все прекрасне створив саме Бог Творець. З думками боротися важко, вони приходять людині в голову спонтанно, бо в такий спосіб той рогатий хоче звести людину з вірної дороги. Моліться 90 псалом.

Христос Воскрес! Отче, дякую Богу, я вже приїхала задоволена з паломницької поїздки! Ми були у Лагевниках, Кракові, Ченстохові два дні, і ночували ми в духовному готелі, то є монастир, нас там гарно прийняли))), був сніданок, вечеря, ну і молитви до Ченстоховської Богородиці! Там було так гарно!!! І туристів було дуже багато. Ходили ще по музеях. З нами їхало п'ять cвященників, які нас там сповідали і службу не раз правили. Ну і на останок ми поїхали в Люблін, а потім додому. Так як для першого разу, то було важкувато, але дуже гарно!!! І cвященник знову почав назбирувати людей на серпень до Франції в ЛЮРД! І бажання є велике, а як там буде, не знаю!? На все воля БОЖА!!!

Олена

Воістину Воскрес!
В Люрд потрібно їхати, там дуже гарно! Тішуся!

Слава Ісусу Христу! Мене звати Катерина, мені 30 років. В мене від першого чоловіка є син. З чоловіком ми були тільки розписані, шлюбу не брали. Практично не жили, сина я виховувала сама, бо йому було все одно. Розвелась вже десь 4 роки тому. Зараз живу з іншим хлопцем, все було в нас добре, але, правда, ми не розписані. Я знаю, що то страшний гріх. Але ми планували до кінця року взяти шлюб. І така ситуація, що я просто розгублена, я не знаю, що мені робити.
Ми почали сваритися через те, що він хотів сексу, але я не хотіла. Так тривало десь два тижні. Тоді він пішов з дому і забрав всі речі. Я потім зрозуміла, що зі мною - я просто завагітніла і змінився трохи характер. Але мій хлопець зрадив мене з іншою. В мене серце розривається, я не знаю, що маю робити - чи простити і потім має зраджувати мене, чи зробити великий гріх (аборт)? Підкажіть мені, будь ласка, бо я в розпачі. Дякую Вам...

Катерина

Христос Воскрес!
Катеринко, в жодному випадку аборту не роби. Ти ж, якщо й згрішила, але Ти не є вбивця, та ще й рідної дитинки, котру навіть ще й не бачила й не чула. Як воно буде гарно казати Тобі: "МАМКО, дякую ТОБІ, що дала мені життя". Розумію твою розпач, але не зроби того гріха, бо воно Тобі не дасть спокою, поки жити будеш, а хлопець прийде.

Все, що є поза рамками гріха, не є гріхом.

Вітаю пана!
А хто Вас примушує вірити в Бога? Хоча в Бога вірить і сам Сатана, тільки не кається!

Слава Ісусу Христу!
Дорога Оксано, потрібно піти до сповіді, бо щось так розумію з листа, що відчувається душевний біль. У сповіді потрібно сказати, навмисно чи не навмисно втрачено дитину.

Отче, дитинку втрачено ненавмисно. Ми не хотiли втрачати дитинку! Отче, якщо дитинку втрачено ненавмисно, ми виннi чи не виннi?

Оксана
Вiнницька область
Україна
Православна

Гріх - це добровільне та свідоме порушення волі Божої.

Отче Михайле, дякую Вам, що маю можливiсть до Вас звернутись. Отче, я дуже кохаю свого чоловiка i вiн мене. Ми з ним вiнчанi. Я у нього друга дружина. Вiн у мене перший чоловiк. З першою дружиною вiн не був вiнчаний i розлучився по причинi її зради. Спочатку, як ми одружились, усе було добре. Але я виявилась не готовою сприймати його минуле. Колись я спитала його: "Чи я твоя перша любов?" Вiн вiдповiв: "Так". I я сказала, що вiн моя перша любов. Зараз я розумiю, що ми iз-за сiмейної кризи, щоб не ображати один одного, сказали неправду, що ми один в одного першi любовi. Я стала шукати в iнтернетi його дружину (хотiла порiвняти нас) i свого колишнього хлопця (хотiлось знати, як вiн). Менi було важко, коли я бачила пари, якi один в одного першi. Я думала, чому в нас не так? Я весь час випитувала чоловiка про його колишнє життя. У нас було багато сварок. В жовтнi 2013 р. я дiзналася, що мiй чоловiк на сайтi vkontakte зайшов на сторiнку своєї колишньої дружини. Ми дуже посварилися в цей вечiр. Ми кричали. Я подумала, що вiн шукав її на сайтi через "Пошук". Я спитала його, чи вiн вводив в "Пошуку" її iм'я i прiзвище. Вiн вiдповiв: "Так". Менi було дуже образливо! Хоча я сама вводила в "Пошуку" iм'я i прiзвище колишньго хлопця. В груднi 2013 року я дiзналась, що вагiтна. Як ми радiли! Я з першого дня любила свою дитинку. Я пiшла в церкву попросити Бога, щоб з дитинкою було все гаразд. I до лiкаря звернулася. Але через усi стреси я хотiла виславити своє "Я". Я сказала, що мiй колишнiй хлопець - моя перша любов, i що колишня дружина мого чоловiка - його перша любов. Хоча в душi ми розумiли, що це правда. Адже в кожного було своє життя до шлюбу. Я думала, що якщо скажу йому все саме погане, то все погане зникне з нашого життя. Я сказала, що наш шлюб - помилка i наша дитинка - помилка, i я зроблю аборт. Але я як казала це, жодне слово не вважала за правду, адже я любила нашу дитинку з першого ж дня i не вважала наш шлюб помилкою. Так сталося, що на шостому тижнi вагiтностi 20 грудня 2013 р. у мене почалася кровотеча. Ми дуже злякалися. Разом читали "Отче наш". Ми просили Бога, щоб Вiн врятував дитинку! Лiкар призначив менi лiки, щоб зупинити кров. Я сказала чоловіку, що вiн - моя перша любов, i вiн сказав, що я - його перша любов. Це була неправда. Ми були ладнi на все, аби врятувати нашу дитинку! Просили вибачення один в одного. 24 грудня 2013 р. у мене вискочив рецидивуючий герпес i знову почалася кровотеча. Десь 29 грудня наша дитинка завмерла. ОТЧЕ, Я НЕ ХОТIЛА, ЩОБ ТАК СТАЛОСЯ! Чому Бог не врятував нашу дитинку? Лiкарi сказали, що це могло статися через неправильну генетику, гормональнi порушення, iнфекцiї. Ми не знаєм, чи ми виннi. Отче, я не знаю, що думати. А ЯКЩО ЦЕ СТАЛОСЯ IЗ-ЗА НАС? Ми жили весь час в стресах. Це могло вплинути на моє здоров'я. А раптом через стреси у мене порушився гормональний фон? А раптом у мене через стреси вискочив герпес? Я виную себе! ЯК У НАС МОЖЕ БУТИ ВСЕ, ЯК РАНIШЕ ДОБРЕ, ЯКЩО МИ МОЖЕМ БУТИ ВИННI У ВТРАТI ДИТИНКИ? Данi дослiджень кажуть, що у 1% рецидивуючий герпес впливає на дититину. Але цей 1% є. У березнi 2014 р. у мене виявили пiдвищений чоловiчий гормон. Я пролiкувалась. В спокiйнiй розмовi виявилось, що мiй чоловiк не вводив в "Пошуку" iм'я i прiзвище колишньої дружини. Вiн побачив її в "Друзях" свого друга. Вiн не пам'ятає, як вiдповiв, що вводив в "Пошуку" iм'я i прiзвище колишньої дружини, i не знає, чому вiн так вiдповiв. Я вибачилась перед ним, що вводила в "Пошуку" iм'я i прiзвище колишнього хлопця. Отче, сталось чудо. З моїми i чоловiковими поганими аналiзами я вагiтна. Нам уже 7 мiсяцiв. Ми дуже радi! Але я так страждаю через втрату дитини. А раптом ми виннi? ЯК У НАС МОЖЕ БУТИ ВСЕ, ЯК РАНIШЕ ДОБРЕ, ЯКЩО МИ МОЖЕМ БУТИ ВИННI У ВТРАТI ДИТИНКИ?

Оксана
Вiнницька область
Україна
Православна
Дата - Wednesday, 18 Mar 2015, 13:21:37

Слава Ісусу Христу!
Дорога Оксано, про втрату дитини я відповів у попередньому листі, а що до родинних стосунків, то навчіться одне одного не обманювати, одне одному довіряти, а помилки прощати, і в такий спосіб будете подібні до Отця вашого Небесного, а Він буде вам на допомозі.

Слава Ісусу Христу! Мене вже давно дуже мучить одна проблема. Це питання для мене дуже важливе, бо ходіння до церкви для мене завжди було дуже великим обов'язком. Одного разу, десь років сім назад, мені стало погано в церкві (запаморочення, шум в вухах), я одразу вийшла надвір, після цього в мене появився ніби як страх, що я можу втратити свідомість, але я ходила до церкви так, як і завжди, кожноі неділі, проте достояти до кінця вдавалося не завжди! Через це я стала рідше ходити до церкви, а після появи дитини не завжди була можливість. Зараз мене сильно мучить сумління, що я так закинула себе духовно, давно не сповідалася, проте найгірше те, що я дуже боюся, що як зайду до церкви, то щось станеться. Останній раз була в церкві на Різдво і коли стояла службу, то відчувала якесь сильне внутрішнє напруження, хоча заставляла себе про то не думати, але мене зараз все частіше мордує думка - "чому так?". Я з такою насолодою завжди ходила до церкви, могла стояти на самому переді, відстояти дві служби і нічого зовсім не було, а тепер стаю по-ближче до виходу, бо боюся того стану! Я сильно цим переймаюся, порадьте, як мені це подолати? Невже це від злого таке, я цього завжди найбільше боялася і боюся! Дуже дякую!!!

Ганна
Івано-Франківськ
Україна
Греко-Католичка
Дата - Tuesday, 24 Feb 2015, 12:23:53

Слава навіки Богу!
Дорога Ганночко, не потрібно нічого боятися, а просто піти до сповіді і Ви відразу відчуєте духовне полегшення.

Слава Ісусу Христу!
Дорогий Дмитрику, чим я Тобі, дитино, можу допомогти, хіба що порадою почекати трохи ще з родинним життям. Сім'я - це дуже відповідальна справа, а тому не потрібно з цим спішити. Твоя принцеса ще напевно набуває собі якусь професію в навчальному закладі. Почекай трошки, влаштуй своє життя, і як побачиш, що вже зможеш утримувати родину, ось тоді й прийде Тобі друга половинка.

Слава Ісусу Христу!
Дорогий Дмитре, я розумію Вашу біль, бо і я її відчуваю. Слово Боже каже нам, що всяка влада є від Бога, і воно так є. Але ота влада, котра довела до кровопролиття, була нам допущена за наші гріхи, а за гріх плата - покута. Ось і покутуємо. Страждають праведні за грішних, як і Христос постраждав не за свої гріхи, бо Він їх не мав, а постраждав за грішників. В Неділю Квітну, коли Ісус прийшов до Єрусалиму, всі кричали "Осанна", а як отримали взятку від юдейського духовенства, (і тоді була корупція) почали кричати "Розіпни, наш цар - Кесар!", але коли наїлись вдосталь безкоштовного хліба, тоді кричали, що Христос - Цар і хотіли Його силоміць на Трон поставити. Дмитро, не тратьте віру, з нами Бог! Не багато часу пройде і Ви разом зі мною побачите, що Бог і насправді все може!!!

Слава навіки Богу!
Дорога Тетянко, з листа я зрозумів, що родина Ваша є богобійна, і щоб не переступити Божої волі, приходиться жити Вам так, як Ви описуєте. Бог поєднує чоловіка з жінкою для насолоди одне одним, для доповнення одне одного. Сімейне життя в плані Божому ні в якому разі не має бути якимось тягарем, а навпаки. Розумію чому про свою проблему бажаєте отримати відповідь в Інтернеті, але сама по собі відповідь чи порада Вам не допоможе, а тому поступіть так: зараз час ВП, коли широкий загал іде до сповіді, підіть і ви з чоловіком. Ваш cвященник допоможе вам розібратися в родинному житті. Не потрібно боятися, або стидатися про все розказати, це ж все природно, а він підкаже й порадить, як бути. Тільки не потрібно чекати до Пасхи, а підіть вже, бо тоді будуть черги, і cвященник не зможе за браком часу як слід розібратися у всьому й порадити.

Слава навіки Богу!
Дорога Агнеско, в таких глибоко родинних справах важко щось слушне порадити, але позаяк присутній страх Божий у серці Вашому, то нехай Всевишній через Святого Духа покерує у родині вашій.
Чоловік напевно рахує, що він заробляє гроші для родини і з нього досить. Таке буває, що чоловіки мають різні характери, одні кидаються у бізнес, роботу, багатство, інші люблять собі погуляти, задивлятися на інших, але жінка, як то в народі звикли казати, - в сім'ї є шия, хоч чоловік є головою, але вона повертається так, як того забажає шия.
Агнеско, розуміючи Твою молодість та потребу ласки, можу порадити: бережи те, що маєш, бо воно Твоє, а дитинка - Боже благословіння. Чоловік, думаю, час від часу приїздить додому, а ось тоді постарайся насолодитися ним досхочу, не потрібно соромитись жіночою винахідливістю, це чоловікам подобається, і Ти побачиш бажаний результат відразу. Він навіть не захоче знову їхати на роботу. Пиши, Агнеско, радий був поспілкуватись. Нехай щастить.

Слава Ісусу Христу!
Дорога Марточко, Бог приймає розкаяння за гріхи від самого грішника (того, хто їх скоїв) і відпускає їх грішникові, якщо бачить щире розкаяння та бажання поправити своє життя. У Вашому випадку було б добре проаналізувати власне життя, а не осуджувати бабцю.

Слава навіки Богу!
Дорогий Богданку, молитися буду, але в цій, такій дуже простій ситуації, що Тобі здається дуже складною та невирішальною, зроби просту річ - віддай своє життя у руки Божі, нехай керує життям Твоїм Бог! Не потрібно перечити тещі та жінці - нехай буде по-їхньому, і мир в родину прийде сам по собі. Почни практикувати свою віру в Бога і віддай життя своє на волю Божу, нехай буде воля Божа, а тоді все налагодиться. Все буде гаразд, тільки віруй!

Слава Ісусу Христу, святий отче! Наперед дякую Вам за увагу та відповідь. Підкажіть мені, будь ласка, як боротися з самотністю? Чомусь все життя складається так, що мені складно спілкуватись з людьми, знайти друга, кохання. Трапляється дуже багато хороших людей на моєму шляху, з якими мені б хотілося продовжувати спілкування, пізнавати їх, іти по життю. Та всі якимось чином покидають мене. Це не через сварки, розчарування чи ще шось, а просто так. Напевно, мене тягне до них більше, ніж їх до мене. І напевно вся причина у внутрішній самотності. От тільки чим її заповнити чи як позбутися, не знаю. Я ставлюсь до людей дуже добре, щиро люблю кожного, дбаю, намагаюсь допомагати. Колись прочитала слова когось зі святих чи священослужителів, на жаль, не пам'ятаю чиї, про те, що головна причина самотності - це звичка засуджувати. Начебто, такого у мене нема... Скажіть, чи справді цей світ в більшості байдужий, якщо так, то чим же живуть такі люди, як не життям іншим, допомогою і любов'ю до ближнього, і як жити таким, як я? Чи це в мені є якийсь прихований гріх, який породжує таку прив'язаність до людей, і якщо так, які чесноти йому протилежні? Гордість? Мабуть, я би позбавилась цього відчуття, створивши сім'ю, але, на жаль, нікому я ніколи не подобалась і не подобаюсь, і треба чекати свого часу. Мені 21. А може від того, що мене саму ніхто не любить, бо батьки мої розлучені, рідний батько живе у Росії, і після розлучення з мамою не любить і мене; мама - така жінка, яка не розуміє такі речі як ніжність, душевне спілкування, вона каже, любов до дітей - це дати їм хорошу освіту, "вивести в люди", добре одягати і годувати і таке інше. Довіритись їй не виходить, бо особисті переживання вона розглядає або як якісь дрібниці, не варті уваги, бо головне ж - це навчання, кар'єра, а не така маячня, або ж жорстко критикує, мене й не виховували ніколи в тому, що стосується духовних речей. Вітчим мій дуже хороший, проте він весь час на роботі, працює у військовому шпиталі, та й соромно і незвично з ним говорити про щось особисте, більше жарти і буденне. В будь-якому випадку, я так хочу позбутись самотності, і якщо вже мене ніхто не любить, хоча б мати кого любити. Люди чомусь відштовхують це. Особливо нинішні чоловіки, всі хлопці, які подобались мені, були занадто самодостатніми, щоб моя турбота була їм корисною, а тому я інколи вагаюсь, а чи правильно розумію жіноче призначення як помічниці і жіночність взагалі?
Вибачте мені, будь ласка, за такий сумбурний і довгий монолог... Я так втомилась від цього, хоч загалом почуваюсь щасливою і спокійною людиною, проте після чергового разу, коли якась людина іде з мого життя, думаю про все це, і знов дуже і дуже сумно. Спілкувалась про це з багатьма людьми, але проблему так і не вирішила. Ви - моя остання надія, хоча напевно з Вашої поради і слід було починати. Просто в нас в православ'ї, в Харкові, церква в тому, що стосується особистого спілкування зі cвященником, наявності власного духівника, сповідь, дуже сувора, і прийти до цього самостійно через якусь відгорожу між духовенством і прихожанами так складно, особливо, коли до церкви ходиш з родини і знайомих лиш ти один. В Харкові дуже і дуже мало релігійних людей. Натомість, побувавши у Львові на службах греко-католиків, я зрозуміла, як хочу зблизитись, у вас все якось набагато простіше, добріше, і я навіть задумуюсь над тим, аби перейти в греко-католицтво, так би мовити, бо в ваших храмах відчула щось зовсім інше, наче благословіння, якого не було в храмах інших конфесій. Проте, це вже інше питання, перепрошую. Так от, тому я намагалась вирішити проблему самостійно.
Дякую, що вислухали, отче, бережи Вас Боже.

Анастасія
Харків
Україна
Православна
Дата - Thursday, 25 Dec 2014, 22:44:31

Слава навіки Богу!
Дорога Анастасійко, дякую щиро Тобі за такого душевного листа! Мушу Тобі сказати, що Ти і сама догадуєшся, чому саме так складується у Твоїм житті. Так, були якісь непорозуміння між батьками, а воно відбилось на дитині. Маму також можна зрозуміти, бо не все гладко склалось в її долі. У відчай не потрібно падати, бо Ти ще така молоденька і не можеш знати всіх тонкощів життя, а тому і здається Тобі, що тратиш людей. Це не так, бачиш, Ти мене знайшла. Пиши, запитуй і не будеш самотня. Будемо спілкуватись, можеш і по скайпу! Нехай +Благословить Тебе Господь!

Слава Ісусу Христу!
Дякую Вам, святий отче! Отже, я бачу свої помилки правильно?
Ще б хотіла спитати Вас, бо не знайшла відповіді в інтернеті, про таке - як я знаю, Церква і Бог знають нас під тим ім'ям, яким хрестили, а воно не завжди співпадає з мирським. От мене назвали батьки Алісою, а в православ'ї такої святої нема, тож хрестили Анастасією, і цим ім'ям я підписалася до Вас. Намагалась знайти про те, чи визнають різні конфесії святих одне одного, і які є в греко-католицтві. Бо знаю, що свята Аліса є в католиків, і знаєте як кумедно - як я знайшла в інтеренеті, її шанують 12 червня, а мій день народження - 13-го. Можливо, то навіть якийсь знак :) Я подумала, якщо греко-католики мають тих самих святих, що і православні, то назватись Алісою буде неправильно для Вас. А може Ви б могли порадити якусь книгу, де цікаво розповідають про греко-католиків? Я завантажила собі катехизу, а от таку, щоб було саме про організацію церкви написано, не можу обрати книгу.
Дуже рада, що знайшла Вас, бережи Вас Господь!

Анастасія
Харків
Україна
Православна

Слава Ісусу Христу!
Дякую Вам, святий отче, за таке цікаве пояснення. Також хочу Вас привітати з прийдешнім Новим Роком. Я от зараз дивлюсь трансляцію з церкви святого Йосафата у Львові. Знаєте, останнім часом маю бажання сповідатись. Але так складно підготуватись до цього, бо боюсь сорому перед духівником, а ще не маю його. Читала, що треба просто ходити до церкви та придивлятись до них, обрати того, якому відчуєш, що зможеш добре довіритись. Але я все одно не можу переступити через сором'язливість... Як підкажете підготуватись та знайти духівника, якому можна сповідатись?

Анастасія
Харків
Україна
Православна

Слава навіки Богу!
З Новим роком Вас, Анастасійко! Сором за гріхи - це признак розкаяності, що і повинно бути в першу чергу для сповіді, бо сама по собі сповідь без покаяння нічого не дає, і без покаяння Бог гріхи не відпускає. Ви дуже добре оцінюєте сам процес сповіді. Підберіть собі духівника, cвященника, котрому зможете відкрити свою душу, щоб її добре почистити від гріхів. Перед сповіддю потрібно зробити собі іспит совісті, проаналізувати своє життя, понаходити в ньому свої гріхи, на перший раз їх можна навіть записати собі на папірець, щоб не забути і так іти до сповіді. Нехай щастить!!!

Христос народився!
Зі святом Вас, святий отче!
Дякую Вам, готуюсь до сповіді, але дуже боюсь, що не вийде. Саме того боюсь, що не зможу очиститись, бо мій гріх тяжкий. І навіть після сповіді буде переслідувати... Бог пробачає усі гріхи, навіть тяжкі і повторювані? Я так хочу позбутись цього гріха, забути його, але не впевнена, що так буде, надто це в мені давно сидить... Але і не можу більше, з кожним днем все тяжче і тяжче. Маю надію, Бог допоможе. Я от Вам написала, а згодом побувала в нашій Греко-католицькій церкві в Харкові, вона єдина в області, неподалеку від міста, і дуже сподобався там cвященник. Чи можна мені, православній, сповідатись саме там? Гарного Вам і Вашій родині свята Різдва!

Анастасія
Харків
Україна
Православна

Славімо Його!
Щиро вдячний, дорога Анастасійко, за привітання та побажання. Я також бажаю Тобі, щоб все те, що собі сама забажала, збулося. Сповідатися можна і потрібно! Намір до поправи говорить, що людина кається. Буває, не відразу вдається поправити життя, але після сповіді є така молитва: "Щиро жалію за скоєні гріхи свої, каюся за них та обіцяю з допомогою Божою життя своє поправити..." Сама людина без Ласки Божої важко справить своє життя, але, якщо буде постійно благати Бога про допомогу, Він допоможе, і з часом людина стане на путь, що веде до досконалості.

Слава Ісусу Христу! Святий отче, довго не відповідала Вам, бо вирішила вже сповідатись, і потім Вам розказати, як все пройшло. Довго мучилась, ніяк не могла дійти до храму. Обдумувала свій гріх, дуже себе винила, потім стала думати, що так - то вже нездорово, і поки я не готова до сповіді. Тоді доходило до того, що вже знову знаходились якісь виправдання тим гріхам, кожному своє, і може й сповідь не потрібна? Такі думки, врешті, стала думати, що я просто жалюгідна і не варто мені йти, бо не можу випрацювати правильне ставлення і правильно не сповідаюсь, і тоді матиму ще більший гріх перед Богом.. Сьогодні вирішила - піду до храму, просто відстою службу, хай мені проясниться, як жити далі. І сталося все дуже дивно - запізнилась на електричку, яка везе до нашого греко-католицького храму, тоді пішла в православний, віднесла пакета пожертву, постояла там на утрені, бо до наступної електрички ціла година, думала, хоч на Літургії постою. Приїхала, а в храмі пусто, виявилось, що я якимось чином переплутала дні і на 8 годину служба - то завтра, а сьогодні - раніше. В храмі лиш був cвященник, дуже молодий, я якось спочатку і не роздивилась, що то не звичайна людина... Спитала, чи можна сповідатись, а він каже - так, я саме cвященник, можу зараз Вас сповідати. Я тоді подумала, що сам Бог мене привів, раз сама не змогла дійти, - за таких вже дивних обставин все склалось, і наплутала, і запізнилась, тож вирішила сьогодні й сповідатись. Священник перед початком дав мені книгу про сповідь, бо я сказала, що вперше... І там я прочитала, що при сповіді дуже часто буває спокуса впасти у відчай, бо здається, гріх настільки тяжкий чи їх багато, що мені не місце у храмі і на сповіді, саме як мені ці дні думалось. В храмі тоді я була сама, як розридалась... Сама сповідь пройшла добре, мені було дуже важко і соромно, проте cвященник виявився безмежно добрим, він просто кивав головою, а я подумала - хіба ж я заслужила таке ставлення, і від цього ще більш соромно... Дякую Богу, що Він мене привів, і саме до такої людини (то інший cвященник сьогодні був, але він дуже лагідна людина, кращого б мені годі й уявити), знаєте, я так рада. Але переживаю, аби не забути цей сором і біль, щоби наступного разу при спокусах про нього згадувати і він мені допомагав боротись. Як Ви і написали, я дуже запам'ятала ці слова - постійно благати Господа допомогти. А Він настільки добрий, як цей cвященник сьогодні, Він сам мене привів на сповідь, сам все влаштував і допоміг... Дякую Вам за всі настанови!!

Анастасія
Харків
Україна
Православна

Христос Рождається! Славімо Його!
Тішуся!!!
Слово Боже каже, що коли навертається з грішної дороги до Бога якась людина, то на Небі більша радість від її навернення, а ніж від всіх небесних праведників. Нехай щастить!!!

Славімо Його!
Дякую за привітання! Нехай Триєдиний Бог буде Тобі на опіку, зішле Свої обільні Ласки, та Голос Отця назве і Тебе своєю Любою Дитиною!

Слава навіки Богу!
Дорога Анастасіє, людина зазвичай розмірковує чисто по-людському, але в Бога все можливе - навіть таке, про котре людина міркує навіть так, як Ти, а тому не потрібно брати собі всяке в голову, а віддати все в руки Божі, а тоді буде все ок!

Слава навіки Богу!
Дорога Яночко, мені, звичайно, важко Вам щось слушне порадити, бо з написаного видно, що у Вас така ситуація, як і у багатьох інших дописувачів. Звичайно, cвященник, знаючи людину менш-більш докладніше, знаючи її життя, порадить щось, порадить, на що потрібно звернути увагу, чого триматися, як поступати у тих чи інших ситуаціях і т.д. Думаю, було б добре порадитись з Вашим місцевим cвященником. Він напевно більше знає про Вас, а падати у відчай не потрібно, і віру тратити також, бо якщо Ви молитесь, то віруйте, що Бог вислухає Вас і зробить так, щоб і у Вашому житті появилась ціль життя. Нехай +Благословить Вас Господь!

Слава Ісусу Христу!
Дорога п.Любов, пишете, що хрестили Вас у православній церкві. У ті смутні для Церкви Христової часи багато кого хрестили там, де тільки могли, або і взагалі не хрестили. Тайна хрещення, котру, доречі, може виконати кожний християнин, проказавши Її формулу, очищує слід Первородного гріха з душі того, кого хрестять, та тим самим похрещена людина вже є християнином, але це не значить, що саме РПЦ, як про це інколи наголошують її служителі. Чудо зцілення, яке сталося з Вами, напевно є знак Божий, і те, що Ви сьогодні відвідала Богослужіння в костелі Церкви Христової, і там відчули правдиву Благодать Божу, говорить лише про те, що Бог Вас дуже любить, а сама Його благодать від того, що Ви Його знайшла. Предки напевно так само приклали багато зусиль для Вашого навернення до правдивої віри і Церкви. Практикуйте віру Вашу і відчуєте всю Божу любов! Божого Вам +Благословіння!

Слава навіки Богу!
Дорога Оленочко, розумію Вашу розпач, а, розуміючи, співчуваю! Життя - складна штука, а тому потрібно би йти в ногу з сучасністю, зараз я говорю не про сайт знайомств. Цей сайт не для серйозних намірів, а для коротких спілкувань і так далі, або, як там часто пишуть, без всяких зобов'язань. Світ зі своїми поглядами на життя пішов дуже далеко, але часто-густо не дорогою моралі і дивиться на життя зовсім з іншого боку, а тому напевно і склалось так у Вас з англійцем. Оленко, все, що в житті людини відбувається, йде лише до найкращого, і цей випадок з англійцем напевно Бог спланував по-другому. Не мучте себе, а знайдіть собі людину не віртуальну, а реальну! Мусите проаналізувати себе у плані поведінки жіночої, може воно щось не зовсім так, як бажають чоловіки, бо якщо чоловікові добре вгодити у всіх випадках життя, то він Вас ніколи не покине та й буде вірний до смерті!!! Кожна жінка є створена Богом для любові, "любіться!!!", - сказав Творець і заклав у неї якусь особливість у жіночості, а тому у рамках розумного скористайтеся цим, і небагато часу пройде - побачите результат! Нехай щастить!

Слава навіки Богу!
Дорога Оксанко, щось більшого за молитву та Святу Літургію немає, а тому продовжуйте в тому ж намірі.

Слава Ісусу Христу!
Дорогий Юрію, Ісус каже так: "Хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе самого, бере на себе свій хрест та йде за мною... В такий спосіб спасе свою душу, бо наслідить Царство Небесне". Ісус каже: "Щасливі - голодні, спраглі, переслідувані, засмучені, плачучі", а в побуті нам хочеться зовсім протилежного, бо щасливі ситі, багаті і т.д. Звичайно, щоб все це прийняти за основу нашого життя, мусимо мати і практикувати живу дієву віру в Бога. Життя складне, але Ісус каже: "Прийдіть до Мене всі втомлені життям, і Я облегшу життя ваше". Все, що Бог допускає в житті нашому, є виключно людині на користь, якщо Він, вислухавши нашу молитву, й не відразу задовольняє її, то значить, - Бог хоче нам дати щось більше!

Слава навіки Богу!
Дорога Яночко, Тобі тільки так здається, на перший погляд, що не можеш знайти свій шлях. Ти його давно знайшла і ним ідеш, бо обов'язок бути мамою - це є велика відповідальність перед Богом, перед Церквою, перед суспільством. Бути мамою - це значить співпрацювати з Творцем у продовженні роду людського. Жінка, котра не народжувала, дуже важко і боляче переносить своє становище у цьому житті, бо вона в принципі не відбулася як жінка, як мати. Розуміючи Твою стурбованість - раджу бути взірцевою мамою, а все те, що не вистачає, з часом - знайдеш!

Слава Ісусу Христу!
Отче Михайле! Я вже не раз Вам писала, і знову хочу написати те, що мене мучить, можна так сказати. Тема є на сьогодні - це мої вороги. Я знаю, що за ворогів треба завжди молитись, бо вони не розуміють, що роблять, і те, що говорять. Та я є дівчина, що беру все близько до серця, я, як бачу, що людина є зразу ніби хороша, то я швидко входжу їй в довіру. Та тепер я зрозуміла, що це, як нечистий дух мене просто випробовує, чи я піддамся йому, чи ні!? І я інколи піддавалась. Мені тепер дуже боляче, важко.
Почалось все з того, що я як лежала три роки назад в реанімації, і мене як вже повільно виписували, я була ще дуже слабкою, я мала навіть свого психолога, до якого ходила, щоб він мені допоміг вийти з того поганого стану. В лікарні був один психолог (жінка), а вже як виписали мене з лікарні, то був другий психолог, молодий хлопець, на три роки старший, якому 29 років. Він мені показався дійсно дуже хороший, мудрий, спокійний, він вже був жонатий, мав дітей. Мої батьки і я дійсно побачили в ньому хорошу людину! В мене не раз, як були труднощі, він мене вислуховував і, можна сказати, що допомагав. То за це я йому щиро дякую! Та потім все поступово і непомітно я почала замічати, що він є дуже фальшивий зі мною. Зразу, як я була ще при слабкій свідомості, я йому дійсно ввійшла в довіру, та коли я вже набралась повної своєї свідомості, я в його очах побачила такий фальш, обман, мені зараз так важко, Отче! Важко за те, що всі ці три роки я йому була відкрита, розказувала всі свої секрети - про батьків, за роботу їхню, за сестру, то не так все я йому розказувала, як він мене все випитував!!! І ще я відчула, що я вже від нього зробилась як залежна! Я кожного тижня до нього ходила по 2-3 рази, і всі секрети - домашні, мої - все йому розказувала, та від нього я вже ніякої поради навіть і не чула! Мої батьки, старша сестра не раз мені говорили, щоб я перестала до нього ходити, бо вже нема такої потреби! Чесно, я вже це теж замічала, та не могла в собі це перебороти, щоб до нього більше не ходити! А як бачилась з ним, то з кожним днем він мені робився все більш фальшивим і фальшивим!!! І до чого я ще веду, Отче! Цей Андрій Романович, якому 29 років, він напевне ще думав, що я ще при слабкій свідомості, і одного разу при зустрічі я йому принесла показати свою лікувальну олію, яку мені вислав один хлопець зі Шрі-Ланки, вона для мене є дуже цінна і лікувальна від головної болі, від цієї олії, коли нею натирати голову, гарно волосся росте. Я як йому показала, він зразу мені сказав: "Знаєш, в моєї жінки так волосся випадає останнім часом, ти б не могла в того хлопця ще замовити, або цю дати мені, а він тобі нехай ще вишле!?" Знаєте, Отче! Я була просто в шоці (негативному). Та потім я те забула і пропустила попри вуха. Другий інцидент був, що він на мені заробляв свої гроші таємно, я вже пізніше дізналась. Він допоміг мені зареєструватись на одному сайті, де я невеликі гроші заробляла, та я як робила ту роботу, йому проценти приходили у два рази більше, і я про це нічого не знала, а він мені лиш постійно говорив: "Оленка! Чому ти не робиш роботу, де я тобі допоміг зареєструватись!?". Третій інцидент був такий, що він до мене подзвонив і сказав, щоб я вже до нього приїхала терміново. Був сильний дощ, а робота в нього далеко від мого дому. Я з повагою до нього зразу лишила свою роботу вдома і поїхала маршруткою, трошки змокла, та коли я приїхала до нього, то його не було. Я його ще чекала десь годину. І він як з'явився, він ніби почав розпитувати, як мій день пройшов, як мої справи?! Я була дуже здивована! Та потім виявилось, що йому від мене було потрібно написати дві заяви, йому по роботі. Перша заява від мого імені, друга заява від моєї мами, і мали бути два різні почерки, щоб ніхто нічого не запідозрив, що писала одна й та сама людина! Я погодилась написати йому з повагою, написала різними почерками. Та знаєте, Отче! Він мене потім сильно принизив і зробив мені боляче!!! Я щиро написала йому ті дві заяви з різними почерками, а він перед моїм носом, очима показав ті дві карточки і сказав: "А тепер дивись, як ти написала!? Ти все зіпсувала!!!" Мені так стало важко!!!!! Після того я пішла, і був далі дощ, він мав машину, а мені далеко було добиратись, маршрутки не було. Він лиш так з усмішкою сказав: "Оленка! Ти як дійдеш додому під таким дощем?!" Я промовчала, з думками я була, що нічого йому б не сталося, щоб він відвіз мене додому під такий дощ! Мені чомусь тоді так було важко, що якщо б мені знову хтось сказав, що я роблю щось не так, то я б зірвалась. Я тоді навіть легенько втратила контроль над собою. І був ще один такий випадок, що я як прийшла до нього, ми щось розговорились, та і то в його очах я бачу, ну просто підлість. Я йому якось була навела один такий приклад, що за своїх ворогів треба завжди молитись, що б вони тобі не зробили! В ньому я тоді побачила, ну якусь зависть, злість, а я спокійно говорила. Він мені зразу сказав: "Оленка! Ну от поясни мені, ти так часто говориш, що треба завжди молитись, не так за себе, а за ворогів своїх! Чому? Який смисл??? Ти мене просто смішиш!!!" Я йому трошки пояснила, та він, я бачила, все одно був далекий від моїх слів.
Отче, от така моя історія. Якщо можете, напишіть мені якусь відповідь. Бо цих ворогів так багато і знаю, що варто за них помолитись, бо я вважаю, що крім того, що я молюся за них, я ще себе очищаю від їхніх пакостей, які вони мені наробили!
Нехай благословить Вас Господь!

Олена

Слава навіки Богу!
Дорога Оленко, дякую Тобі, що так гарно написала про своє життя. Бог якось так планує життя людини, що добрій людині посилає добрих, а тому, гадаю, Ти так само заслужила зустріти тільки добрих і порядних. Можливо, було б добре поміняти психолога, а може взагалі його не потрібно. Молитися потрібно за всіх і звичайно за ворогів, щоб їх попросту не водилося на нашій дорозі. Молись, Оленко і нехай Всевишній вислуховує Твої молитви і приймає їх. Нехай щастить Тобі!

Слава Ісусу Христу!
Отче Михаїле! Я б з Вами хотіла поділитись маленькою проблемою, яка сталась позавчора (28-го вересня, неділя). Зразу я думала, що цей день проведу вдома, буду читати Паїсія Святогорця. Та три сторінки прочитала і все. Далі ніяк нічого в голову не лізло. Мама побачила, що мені скучно, важко і сказала, що: "може піди собі сама в місто, пройдися!?". Мені це сподобалось. Я зібралась і пішла, з гарним настроєм. І як була в місті, то зайшла випити теплої, доброї кави, настрій теж був хороший. Правда, зустріла свою однокласницю уже з двома дітьми, яка почала мене обсипати багатьма компліментами. Хоча мені це було "не дуже". Правда, зустрілась я потім з мамою і її подругою, і ми вирішили піти в кафе на коктейль, бо в мами 27-го вересня був день народження. І знаєте, Отче, дякую БОГУ, що від того кафе була пару кроків церква, до якої я люблю інколи ходити. Я як сиділа в тому кафе, я відчула, що мені поступово робиться погано. Люди, які там були, вони мені були вже як в тумані, музика, яка грала, я її майже не чула, і мене зразу охопив сильний страх!!! Що знову буде швидка, реанімація...
Я швиденько вийшла з того кафе, мама теж. Думала, що на свіжому повітрі мені перейде, та ні. Я тоді швиденько побігла до своєї церкви, там навіть служба правилась. І не знаю, Отче, чи Ви колись стикались з таким!? Мене що на дворі, а що у церкві морозило, трусило, рукі мокрі були, холодні, в голові недобре було. Правда, добре, що цього ніхто не помітив. І дякую Богу, що я вже там відчула, що мені проходить, там я навіть розплакалась, Отче. Може, це і не є такою сильною проблемою!? Ну, для мене була!!! Страх, швидка, реанімація...
І думала я, Отче, що піду в місто, відпочину, забуду про всі свої труднощі, а ці труднощі і там мене знаходять!!! Отче, мені інколи здається, що я вже безсила!!! Я здаюся. Я просто хочу вже навіть до БОГА!!! Нехай Благословить Вас Господь, Отче Михаїле!!!

Олена

Слава навіки Богу, Оленко!
Кажеш, що хочеш до Бога, а хіба Ти без Бога живеш? Якщо це і насправді так, то життя Твоє в небезпеці! Але, посуди сама. В кафе Тобі стало зле, а там, де Бог, все пройшло! Старайся бути постійно з Богом і не бійся, все буде гаразд!!!

Слава Ісусу Христу!!!

Дякую, Отче, за Вашу відповідь, було приємно від Вас листа получити, та трошки страшно було його прочитати, де рядки слів були: що життя моє є в небезпеці! Та нічого, Отче, Михаїле, я думаю, що з Вашою допомогою цими листами я буду вже захищена, я буду в безпеці!!!

Знаєте, Отче, я собі люблю інколи читати книжку Паїсія Святогорця, том 5, "Пристрасті і Чесноти", і я там пару днів тому такі абзаци прочитала, що вони точно мене стосуються! Мені навіть трошки неприємно було за себе! Хоча, я усвідомлюю, що то дійсно так. У цих всіх томах Паїсія там всі рядки, абзаци цікаві, хороші, повчальні, і я дуже рада, що ці всі томи попались мені в руки.

У главі 2, тема: Гордість різноманітна; прихована гординя:
Геронде, Ви сказали, що в мені є прихована гординя. Що таке прихована гординя?
- це внутрішня гординя, а внутрішня гординя набагато гірша за зовнішню.
- а чим зовнішня гордість відрізняється від внутрішньої?
- зовнішня гординя помітна й тому легко піддається лікуванню. Людину, що має зовнішню гординю, можна впізнати і за одягом, і за ходою, і за розмовою. Але буває, що скажеш такій людині кілька слів, і вона починає виправлятися, а прихована гординя дуже підступна й тому з трудом піддається зціленню. Вона ховається глибоко, оточуючі її не бачать, і тільки досвідчена людина здатна розпізнати її. На приховану гординю страждають, в основному, люди духовного життя. Ззовні вони можуть здаватися смиренними й благочестивими, а в душі можуть приховувати таку гординю, що тільки тримайся! Так що, тангалашка може бути одягнений і в лахміття...
- а людина, яка має приховану гординю, відчуває її?
- якщо спостерігає за собою, то відчуває.
- мені здається, що той, хто має приховану гординю, не відчуває в душі спокою.
- спокою від Бога не відчуває, навіть не знає, що це таке, але заспокоює свій помисел.
- Геронде, що може допомогти мені розпізнати приховану гординю і як боротися, щоб позбутися її?
- уявімо, що ти ревно подвизаєшся й помисел тобі говорить, що ти робиш щось велике, що ти доброчесна людина. Якщо так, тоді в тобі є гординя, але ти її приховуєш. Якщо придивишся, то ти її побачиш, що задоволення, яке ти відчуваєш, помилкове. Щоб прихована гординя відійшла, тобі потрібно зненавидіти цю неправду й відігнати її від себе. Люди гидують тими, у кого є зовнішня гординя, і цим допомагають їм виправитися. А ті у кого є внутрішня, прихована гординя, щоб її позбутися, повинні самі погидувати собою. Також, якщо ти даєш іншим право робити тобі зауваження, то цим теж собі допомагаєш, тому що прихована гординя виходить назовні, стає явною, а потім поступово зникає.

І ось, Отче Михаїле! Ці рядки, які я прочитала, мені соромно, що вони мене стосуються, бо я зрозуміла, що в мені є прихована гординя. Та як позбутися, набратися сил?! Не знаю. Тут все написано, як позбутися. Але буде важко так все зробити.

Нехай Благолословить Вас Господь!!!

Олена

Слава навіки Богу, дорога Оленко!
Мушу зробити комплімент, Ти маєш не прихований філософський талант! Кожна людина є складне Боже творіння, яке Бог, створивши її, пускає в дорогу життя. Дорога ця немов коло, бо звідки людина вийшла, туди має й повернутись. Від Бога і до Бога. Людина хоч і складне Боже творіння, але не факт, що досконале, а ось та дорога,- дорога до досконалості. Ти, Оленко, є саме на тій дорозі, бо коли людина здатна бачити в собі мінуси, коли людина, читаючи, бачить у тексті себе, немов у дзеркалі, слухаючи повчальну проповідь, гадає, що вона про неї, вона робить перші кроки до досконалості, до Бога!

Слава Ісусу Христу! Отче, я б хотіла Вам дещо написати за одну свою подругу, Інна звати, і вік їй, і мені - 26 років. Вона мені останній час робить інколи боляче. Ми знаєм одна одну ще зі школи, ми дружили гарно. Та тепер все змінилось. Знаю, не може все стояти на одному місці, та... Її батьки, Отче, розвелися, і мама її є завідуюча одного магазину, а тато пішов теж наліво. Хоча тато в неї хороший, а от мама - не дуже. І коли моїй подрузі було важко, вона знала, що й мені не солодко, то вона зразу прийшла до мене, бо знала, що я її зрозумію. І зразу вона дійсно була мені хорошою подругою, та зараз в її очах я бачу зависть, гордісь, високомірність, що вона є хтось, а я ніщо. Вона як інколи іде попри мене, вона може і не привітатись. Було один раз так, що вона мене запросила на весілля своє, вона знала, що я не піду щодо свого стану здоров'я! Та вона просто хотіла показати мов свою повагу, якої взагалі там нема! Вона просто ще прийшла, бо треба було її чоловікові вишити сорочку на весілля, і вона думала, що я це зроблю, та уви... Узори, які вона хотіла, я не вишивала! По очах її я побачила, що вона була трошки зла, і вона мені потім сказала, що хоче картини, яка висить у мене на стіні, а картина вишита, велика, я її дуже любила. Я у відповідь відповіла, що ні. Та вона ще більше розізлилась. Я довго не думала, не хотіла бути такою мов поганою, сказала їй, що, мовляв, купи тканини, ниток, і я вишию тобі. І що Ви думаєте, Отче Михаїле, який результат!? Дуже поганий, картину я її вишила, подарувала, а тепер від чужих людей у колективі я дізнаюся, що картина їй не подобається. Для мене це було принизливо чути, де є ще інші люди, і мені таке говорять. Правда, моя картина трошки світліша, а в неї темніша від панами. Я не очікувала такого.
І друга ситуація, це коли я була два роки тому в реанімації. В мене була сильна судорога. Спершу я взагалі втратила пам'ять і надовго, десь через пару тижнів, я повільно приходила до тями, своєї свідомості. І я пам'ятаю, що як біля мене був тато, я його просила, що хочу в монастир Дору, а потім і не проти, щоб на цвинтар поїхати до свого діда, баби, свого маленького братика Василька, якого я взагалі не бачила. Тато мені пояснював, що це неможливо, та в той момент я чомусь пригадала Інну, цю подругу, і була впевнена, що вона мене навіть в такому стані відвезе, я чомусь думала, що вона завжди надасть мені допомогу, коли мені знадобиться. Я у своїй підсвідомості не раз бачила її, її машину. А зараз наяву вона навіть не хоче вітатись! А як привітається, то вже з примусу. Чесно, мені боляче, принизливо.
І навіть сьогодні, Отче Михаїле, я з нею зустрілась, розказала за цю реанімацію, а вона мені зразу: то ти як, була вже на кладовищі!? І тобі вже стало краще!? Отче, я була в шоці від її відповіді. Я думаю, вона просто холодна, черства людина. Чесно, мені цього кладовища зараз і не потрібно так сильно. Я можу і почекати, і можу маршруткую поїхати, та на той час я маршруткую не могла поїхати, а бачила я її у своїй підсвідомості. От така в мене історія. Дайте якусь відповідь, Отче Михаїле, не знаю, може і я в чомусь не права!?
Нехай благословить Вас Господь!

Олена

Слава навіки Богу!
Дорога Оленко, дякую за листа. Хочу вірити, що Ти маєш більше подружок і, гадаю, зациклюватись на цій одній не варто. Далі, потрібно розуміти, що вона вже має родину і зовсім інше життя, а відтак і погляди інші. Ти мусиш берегти своє здоров'я, а тому сприймати життя філософськи й не так глибоко. Все буде гаразд.

Слава навіки Богу!
Павлику, четверта Божа Заповідь про що вчить? Ти забув? Виконуй її і не порушуй!
Людина здобуває науку не для того, щоб віддалятись від Бога, а навпаки, Його краще пізнавати, а відтак Його любити і Йому служити, а в Тебе як це виглядає?

Воістину Воскрес!
Дорогий Влад, совість є найліпшим порадником для людини, і якщо вона дорікає, це значить, що людина ще не повністю віддалась в руки сатані. Підіть до сповіді, поміняйте свій погляд на життя та рід заняття.

Слава Ісусу Христу! Отче, що робити, коли в своїй обраній професії я не відчуваю покликання, справжнього призначення і потрібності мене в ній? Розумію, що змінити своє життя ніколи не пізно, але те, до чого тягнеться душа, є зовсім неперспективним зараз, тому, виконуючи щоденні обов'язки, я гублю власне обличчя, ніби актор на сцені театру - усмішка для людей, а смуток в серці. Може це і не є настільки важливим, та я переживаю, що пішла не тим шляхом, який для мене обрав Господь, адже Він нагородив мене талантом, про який я іноді жалію, не використовуючи його.

Наталія
Львів
Україна
Католичка
Дата - Tuesday, 29 Apr 2014, 14:09:20

Христос Воскрес!
Дорога Наталочко, потрібно розвивати талант той, який є від Бога, а тоді все стане на свої місця.

Слава Ісусу Христу! Дорога Наталочко, людині властиво помилятися, а тим паче, коли вона щось робить, бо не помиляється тільки той, хто нічого не робить. Якщо проявляється жаль за свої помилки, - це дуже добра риса, бо жаль - це перша сходинка до покаяння, а саме до цього закликає всіх Господь наш Ісусу Христос: "покайтеся і будете жити"! З Богом життя має сенс. Це не значить, що якщо людина живе з Богом в душі, вона вже свята, вона просто удосконалює свою віру в поради Сина Божого, і це допомагає людині жити. А робити потрібно саме те, що радить Ісус, - покаятись, прийняти Господа у своє життя і з Ним іти по житті.

Слава навіки Богу! Дорога Наталочко, зараз такий час, що більшість віруючих християн бажають обновити чистоту своєї душі і йдуть до сповіді, зробіть і Ви так само. Практикуйте свою віру в тайні від усіх, хто цього не сприймає. Нехай у Вашу душу і совість загляне один тільки Бог. Практикуйте свою віру, немов у підпіллі, і не далеко той час, коли Ви відчуєте її результат. Нехай +Благословить Господь.

Слава навіки Богу!
Дорога Марічко, тішуся за Тебе і твоє таке мудре розважання, але маю Тебе потішити тим, що ніхто не може примусити людину скоїти смертельний гріх навмисного людиновбивства. Ти можеш відмовитись виконувати такі злочинні накази, і Ти будеш права, а я позгадую за Тебе у своїх молитвах.

Слава навіки Богу! Бог праведників любить, а грішників милує.

Слава навіки Богу! Павле, Павле, де Твоя віра? Чому Ти Бога приймаєш у характері людини? Ти маєш правду, люди судять і часто поступають так, як поступив старший брат блудного сина, але Тебе нехай ото не турбує. Ти йди до Бога. Те, що докоряє сумління, є добре, і цим часто орудує рогатий, бо йому не до вподоби, що людина вже перестала йому служити. Потрібно пам'ятати, що після покаяння за гріх злий на деякий час відступає, але потім бере з собою ще сімох, гірших за себе, на допомогу, а тому потрібно багато молитись, сповідатись і Причащатись, щоб Бог допоміг витримати.

Потрібно підніматись, а якщо сили немає, потрібно молитись, і Бог подасть руку, як зробив Він це потопаючому Петрові.

Молитись, читати Святе Письмо і розважати над прочитаним.

Слава навіки Богу! Дорога Анастасія, саме так - Бог створив людей по-парно, але не повісив на них ярлики, хто чий повинен бути. Тому потрібно молитись, щоб Бог у свій спосіб вказав, кому з ким бути разом.

Слава навіки Богу! Христинко, Ви не маєте падати у відчай, на все прийде свій час, і Ваш принц появиться у Вашому житті. Ви тільки просіть Бога, щоб він був добрим, бо інколи краще без нього, ніж все життя плакати та нарікати.

Юля
Київ
Україна
Католичка
Дата - Tuesday, 21 Jan 2014, 14:00:12

Славімо Його!
Дорога Юлько, дякую Тобі за такого приємного листа. У наш час мало хто з дівчат є такої думки і таких планів, які вони є у Тебе. Це є дуже добре!!! Всі варіанти твоїх мрій у житті є дуже добрими і моральними, та, гадаю, що якою би Ти дорогою по житті не пішла, кожна з них буде дуже Богу приємна. Бути духівником через Інтернет не вийде, а тому мусиш собі підібрати підходячого cвященника-духівника, котрий і буде провадити Твоє практикуюче християнське життя, а відтак він дасть добру пораду, якою дорогою йти по житті.
+Нехай благословить Тебе Господь!!!

Слава навіки Богу!
Дорога Іринко, дякую за листа. Гадаю, що вже саме написання листа зробило якесь полегшення на Вашій душі. Гніву на cвященника тримати в серці не потрібно. Він може не до кінця зрозумів Вашого покаяння, або не так зрозумів. Не всі можуть, а тим паче при сповіді, чітко викласти свій гріх, або гріхи. Саме краще у сповіді говорити суто про гріх - чітко і коротко. Святих на землі немає, бо поки є життя, буде і гріх. Святі на небі. Іринко, моліться так: "Боже прийми мене такою, якою я є, а зроби з мене таку, яку хочеш мене Собі мати."

Слава навіки Богу!
Вихід - поверніть собі Рай, чи Вам відчуття Юди більш до вподоби?

Володимир
Івано-Франківськ
Україна
Католик
Дата - Wednesday, 11 Sep 2013, 20:59:03

Слава навіки Богу!
Чудний Бог у своїх Божих справах, щодо нашого спасіння. Він Сам бере на Себе наше людське тіло разом з нашими провинами і оселяється поміж грішників, котрі Його, кінець-кінцем, на хресті вб'ють, як самого гіршого розбійника. Він кличе собі за апостолів простих рибалок, митаря, гонителя християн - таких кличе, котрі по міркам людини не зовсім підходять до цієї праці. Він випробовує віру Авраама і багато таких чудних прикладів містить в собі історія людства, але все це діялось для того, щоб кожна душа наслідила вічні Божі Двори у Небі.
У Твоєму випадку, дорогий п. Володимир, так само є Божий план спасіння, і на певний відрізок часу було дано Богом Тобі відчути всю Божу ласку при зміні людиною свого життя. Але відвічний ворог людини, дідько, цього терпіти не може, а тому всякими хитрими згубними методами, старається відвернути людину від Бога, від молитви, від віри, що приходиться переносити і Тобі. Ісус ясно говорить, що Царство потрібно здобувати силою, а тому бажаю Тобі міцної віри і все побореш на дорозі до досконалості.

Павло
Львів
Україна
Католик
Дата - Thursday, 04 Jul 2013, 11:03:13

Слава навіки Богу!
Дорогий Павле, хочеться мені відповісти на Вашу проблему якось так, щоб хоч мало Вас потішити.
Уже дві тисячі років християнство штудує над дуже простою наукою нашого Спасителя Ісуса Христа, яку Він назвав - Істинною. Коли у нас все гаразд по житті, то най би було, але коли щось не так, як собі запланували, то часто-густо звідкись починають братиcя нарікання, шукаємо якихось рідкісних молитов, щоб відразу допомогли, або поміняли наше життя у кращий бік. Якось воно у Христовій Церкві так, як у автоматиці - натиснув на відповідну кнопку і вже є результат, натиснув на іншу - вже є інший бажаний результат і т.д. Прийшов у храм, замовив С.Б. і вже до вечора маєш за своїм наміром, ранком, в обід і ввечері відмолився відповідну молитву і на другий день результат на яву. У принципі, у Бога можливо навіть і таке, але Ісус вчить нас, що кожний, хто хоче йти за Ісусом, нехай зречеться сам себе, бере на себе свій хрест і йде слідом. Розгадати Божу волю досить-таки важко, чому воно в одній родині так добре все ведеться, а в іншій якась карма, як пишете в листі, але одне ясно, що Він хоче кожному добра, в т.ч. і Вам. Моліться і за все щиро дякуйте Богу, Бог чекає від Вас глибокої віри і довіри до Нього, чекає не якоїсь спеціальної, а щирої душевної молитви. Моліться просто, але щиро від душі і серця і буде все гаразд.

Інна
Тернопіль
Україна
Католичка
Дата - Wednesday, 29 May 2013, 15:17:38

Христос Воскрес!
Дорога Інна, буду старатись згадувати про вас у молитві. Ви правильно розважаєте над життям і тим, що різне може бути у житті людини. Може Бог хоче, щоб людина поміняла свій стиль життя, поміняла своє не зовсім впевнене покладання на Божу ласку. Причин може бути багато, та вони є допущені Богом виключно для добра людині, і якщо людина це сприйме без нарікання, а з терпінням, то завжди станеться так, що притерпівий до кінця спасенний буде у самому найширшому розумінні цього слова. Нехай щастить і не тратьте віру, а візьміть собі за взірець життя праведного і багатостраждального Йова.

Тарас
Львів
Україна
Католик
Дата - Tuesday, 21 May 2013, 16:32:12

Воістину Воскрес!
Вітаю Тебе, Тарас, із закінченням університету і так собі гадаю, що батьки фінансували Твоє навчання у Львові для того, щоб Ти через науку набув собі якусь спеціальність і заробив собі у такий спосіб на канапку. Батьки фінансували Тобі роки навчання тому, що вони Тебе люблять і бажають Тобі добра, а Ти на них за це злишся? Гадаю, що жодної лекції по злобі на батьків ні Тобі, ні цілій групі, жоден професор не читав. Батьків потрібно любити і прислухатись до їх порад, все зважувати, розказати їм про своє бачення, находити з ними який узгоджений варіант, не засмучувати їх, а тільки радувати, і Ти побачиш дуже хороший і приємний з того результат, бо 4-а Заповідь каже: люби батьків своїх - будеш довго і добре жити!!!

Ніка
Тернопіль
Україна
Католичка
Дата - Tuesday, 14 May 2013, 17:15:38

Христос Воскрес!
Дорога Ніка, прийміть мої щирі співчуття.
Четверта Заповідь Божа радить нам шанувати своїх батьків та ніколи їх не осуджувати за їх вчинки, а тому моліться за душу усопшого батька, жертвуйте за нього свої добрі вчинки, пожертви, Святе Причастя, замовляйте Службу Божу і т.д. З мамою постарайтесь не заводити тему розмови, яка, відчуваєте, може її дратувати.

Зоряна
Львів
Україна
Католичка
Дата - Tuesday, 14 May 2013, 11:52:29

Воістину Воскрес!
Дорога Зоряно, розумію Вашу життєву ситуацію, на котру хочете почути якусь пораду, власне, тому і пишете цього листа, де від початку і до його кінця майже нічого втішного. Гадаю, що Ви і сама добре розумієте своє становище, а як його поправити, то тут я можу порадити тільки те, чого радить робити кожному з нас наш Спаситель Ісус Христос. Він закликає - покайтесь, що значить, від самого початку потрібно Вам все полагодити так, як то ведеться у Церкві Христовій. Аборт - це смертельний гріх навмисного людиновбивства та ще й рідної дитини рідною мамою! Цей гріх кличе про помсту до Неба. Такі гріхи всюди однакові!

Анна
Івано-Франківськ
Україна
Католичка
Дата - Wednesday, 08 May 2013, 15:12:22

Воістину Воскрес!
Дорога Анночко, Ви так гарно написала, що навіть я зрозумів, у чому справа. Бог створив людину і дарував їй свобідну волю і розум, і ніколи не втручається у людські справи, порушуючи волю людини. А це значить, користуйтеся розумом, вибираючи собі спутника, а Бога просіть, щоб підказував, радив і допомагав Вам у виборі.

Андрій
Черкаси
Україна
Інше
Дата - Wednesday, 10 Apr 2013, 21:56:37

Слава навіки Богу!
Андрійку, якщо Ти відчуваєш десь там у глибині своєї душі, що тягне Тебе служити Богу, то це вже напевно і є той поклик Божий. Бог собі кличе для служіння того, кого сам хоче покликати, щоб той відрікся самого себе, своїх рідних, брав на себе хрест і йшов за Ісусом. Це справа Божа. Те, що Ти зробив собі іспит совісті і віднайшов за собою, що в житті було в Тебе не все гаразд і християнин Ти нікудишній, - це також дія Святого Духа, бо саме по собі воно не буває, щоб людина безпричинно оцінювала себе самокритично.
Перед Великоднем знайди таку можливість і піди до сповіді, а піди там, де відчуєш довіру до cвященника і так, як Ти мені пишеш, розкажи йому. Це буде початок практикування віруючого християнина для тебе.

Слава Ісусу Христу! Отче маю, таку проблему - потребую Вашої поради. Зустрічаюся з хлопцем 3,5 роки, плануємо одружитися найближчим часом, але... В мене є бажання, щоб людина, яка планує прожити зі мною все життя, підтримувала мене духовно, тобто мала таку ж віру, як і в мене, у Бога. Спочатку, коли ми тільки починали зустрічатися, він ходив зі мною до церкви, вірив в Бога і молився, і все було чудово. Згодом він дуже розчарувався в Церкві і в cвященниках, і категорично відмовляється вірити в те, що там говорять. Можливо, є проблемою те, що ми почали вести статеве життя, хоча ми не раз разом говорили про це і ходили сповідатися з того, в кінцевому результаті то привело до того, що він не хоче тепер ні стримуватися, ні відмовлятися від того. Мене це мучить, але постійні сварки через те мене втомлюють, і я здаюся... Я знаю, що це великий гріх і що це погано, але я не можу змінити це... Але ще більше мене мучить те, що він перестав вірити у все, що говориться в церкві, і ходить туди тільки через те, що цього хочу я. Ось передаю частину його слів:
"Я не боюся і не живу для прощення. Просто хочу жити і знати правду, нехай жорстоку, але правду. Я не вірю в слово "гріх", воно мене злить і бісить. Чому люди самі собі гріхи шукають, а потім їх самі і прощають? Невже так легко з себе змити злочин? Не думаю. Я просто хочу прожити життя, я не шукаю спасіння, я стараюся брати від життя те, що воно дає, не знаю, чи колись шукав спасіння, а Бога завжди просив за те, що є тут на землі, і вибачався, і каявся для того, щоб тут все налагодилося. Я не прийшов у це життя, щоб марити про наступне, напевне, аж зараз це почав розуміти, почав думати про молитви. Чому ми їх читаємо? Це ж не наші, це кимось написані, а ми їх просто бубонимо для кількості, щоб помогло... А хрестимся? Ти колись задумувалася, для чого? І в такій кількості? Раніше для мене це було, як пошана, віддача чогось, показ, що я вірю, а зараз просто легше вклонитися, а не махнути рукою. Які ми немічні люди - все життя просимо просимо, просимо, просимо, а чим ближче до кінця, тим більше просимо, і про що ми тільки не просимо, про оцінки, про жінку, про сім'ю, про здоров'я. Я заплутався, я тут тільки один сенс бачу - ми боїмося, і для того треба когось завжди збоку, от і просимо, і молимось, і часто тільки просимо, а навіть не дякуємо. Я знаю, чого я так мучуся, бо відчуваю, що мені 21 рік милили очі і не можу це прийняти, борюся сам з собою і стає смішно з відповідей cвященників чи їхніх наук. Я все більше бачу їхню скриту суть, людську суть".
Після таких його слів в мене не з'являється слів йому відповісти... Прошу Вас, дайте мені хоч якусь відповідь... Що я маю на це йому відповідати? Щиро вдячна Вам наперед!
З повагою, Ірина.

Ірина
Львів
Україна
Католичка
Дата - Wednesday, 27 Mar 2013, 20:44:52

Слава навіки Богу!
Дорога доню Іринко, якщо Ти направду любиш свого хлопця, допоможи йому, а тим самим допоможеш сама собі. Поміняйте собі і своєму хлопцеві cвященника, знайди такого, котрий би зміг його переконати. Думки і переконання Твого хлопця просто потрібно професійно, по-батьківськи духовно направити і буде все гаразд.

Добрый день! У меня такая ситуация и я не знаю, как в ней разобраться и не брать грех на душу. Я замужем, мой муж из многодетной семьи - три брата и сестра. Но свекровь заботится только о своей дочери и о старшем брате, а мы как отшельники! Очень обидно, как поступать в таких ситуациях?

С уважением,
Катерина Валериевна
Украина, г.Киев

Вітаю Вас, п.Катерино!
Не по-батьківськи, коли батьки роблять певну різницю між дітьми, приділяючи одним більше уваги, а іншим менше, або взагалі не зважаючи на дітей. У таких випадках потрібно набиратись мужності і не піддаватись спокусі нарікання на Бога, на батьків, на життя і так далі. У світі є багато несправедливості. Бог інколи таке допускає в житті людини і це з наміром, щоб людина задумалась над своїм життям, що може інколи вона повинна більше звертатись у молитвах за порадою до Бога. Задумуватись про своє дочасне життя-буття, і що її очікує попереду. Людина, котра гріха боїться, то є Божою дитиною і Бог своїм дітям, на відміну від людини, завжди прийде на допомогу, не роблячи ніякої різниці між ними. Бог повільний до гніву, що праведних любить, а грішників милує.

Велике ВАМ Спасибі за те, що підтримали мене в цій ситуації! Я вірую в Бога і не хочу брати гріх на душу, душе хочу сповідатися, бо вже багато накопичилось на серці, нажаль, такі вчинки спонукають нас на такий гріх, як злість і ненависть! Підкажіть, будь ласка, до якого святого звернутися з молитвою в такій ситуації, щоб у моїй сім'ї все було гаразд?

Катерина
Київ
Україна

Катеринко, звертайтесь прямо до Ісуса, Він саме краще розуміє всі наші проблеми, бо Він є Істинний Богочоловік, який розуміє нас, людей, бо сам взяв на себе наше немічне тіло, а допомагає нам божою допомогою, бо є Сином Божим.

Соломія
Львів
Україна
Католичка
Дата - Wednesday, 13 Mar 2013, 17:12:02

Слава навіки Богу!
Дорога Соломійка, сама грішна думка ще не є важким гріхом, головне її своєчасно приборкувати, щоб вона не перейшла у дію!
Те, що Ти соромилась і не могла підвести своїх очей до ікони і, як пишеш, відразу за свої грішні думки розкаялась, - це дуже добре і Богу до вподоби, бо Ісус, починаючи свою публічну місійну діяльність, запросив нас саме до покаяння.
Дідько набагато сильніший від кожного з нас і дуже добре обізнаний з нашими слабими місцями, а тому старається саме там спокушати людину. Думку нічим не відженеш, хіба що молитвою, що Ти і зробила!!!

Анна
Львів
Україна
Католичка
Дата - Tuesday, 12 Mar 2013, 16:54:17

Слава навіки Богу! Дорога Ганна, на своє запитання Ви собі сама відповіла, а мені залишається тільки подякувати Вам за інформацію.

Анна
Львів
Україна
Католичка
Дата - Wednesday, 06 Mar 2013, 13:47:19

Слава Ісусу Христу!
Дорога Ганночка, Ти так про все описуєш, що якби не написала про свій вік, можна подумати, що Ти вже пенсіонерка. Перед Тобою прекрасне щасливе життя і принц Твій ще знайде Тебе. Пишеш, що не можеш розкаятись. Так, це важко зробити, бо розкаятись - значить переступити через саму себе, всіх оправдати, а себе оскаржити.
Не знаєш, як сповідатись? А ось віддрукуй свого цього листа, що його мені написала, піди до сповіді, прочитай його і буде Тобі сповідь, бо вже оте саме слово "живу неправильно" і означає розкаяння. Послухай, що порадить Тобі cвященник, постарайся так зробити, як він порадить і побачиш через певний час РЕЗУЛЬТАТ!!!

Мирослав
с. П'ядики
Україна
Православний
Дата - Tuesday, 11 Dec 2012, 11:50:00

Слава навіки Богу!
Щоб не забували, що ми ще не є в Царстві Його! Виконуючи Його волю всіма нашими силами, до того Царства бажали потрапити, де вже немає всього того, про що Ви описуєте.

Ірина
Львів
Україна
Православна
Дата - Tuesday, 13 Nov 2012, 16:10:41

Слава навіки Богу!
Дорога Іринко, Бог хоче, щоб Ви повністю поклалася на Нього. Ви багато берете на себе, а Він цього не бажає, бо каже: "Без Мене ви робити нічого не можете". Він хоче, щоб слова Вашої молитви не розходились з ділом - "Отче, нехай буде Твоя воля". Бог хоче дарувати Вам щастя.

Ірина
Львів
Україна
Православна
Дата - Tuesday, 13 Nov 2012, 16:22:39

Просіть отця, щоб знову благословив читати.

Олександр
Полтава
Україна
Православний
Дата - Thursday, 13 Sep 2012, 11:05:39

Слава навіки Богу!
Дорогий Олександре, не потрібно нічого починати, бо Ти вже почав. Потрібно закінчити навчання, полюбити свою професію і роботу, а вона цікава і не бідна. Пишеш, що втомився від світського життя, сам шукаючи вихід із скрутних ситуацій. Думаєш, що Бог забув за Тебе. Це, можливо, і так, але, можливо, потрібно запитати себе, а що я зробив для того, щоб не самому розв'язувати проблеми? Напевно, Ти, Сашко, прослухав у світській суєті слова Божі, де Він каже: "Прийдіть до Мене всі втомлені своїми буднями і Я вам допоможу!" На це, Олександре, варто звернути увагу!

Лілія
Кам'янець-Подільський
Україна
Православна
Дата - Wednesday, 08 Aug 2012, 09:54:01

Слава навіки Богу!
Дорога Ліля, Бог не хоче, щоб Ти мучилася, Він є Любов і Добро і хоче кожному добра; а хоче, щоб Ти мучилася - сатана, той самий, котрий і Єву спокусив, але Ти борися з ним і побореш його - так, здається, казав Шевченко.

Василь
Коломийський р-н.
Україна
Католик
Дата - Wednesday, 25 Jul 2012, 19:39:23

Слава навіки Богу!
Щоб Бога пізнати, Бога любити, Богу служити, а відтак отримати блаженну вічність у Небі.

Тетяна
Гостомель
Україна
Православна
Дата - Tuesday, 24 Jul 2012, 20:09:38

Слава Ісусу Христу! Дуже гарні плани маєте, моліться і Бог Вам допоможе, але робіть це з твердою вірою і упованням на Бога. Не нарікайте на світ, а просто відійдіть від нього і присвятіть своє життя на те, щоб прославляти Бога. Хто на Бога уповає, тому Бог допомагає!

Оксана
Іваничі
Україна
Православна
Дата - Thursday, 14 Jun 2012, 07:32:34

Слава навіки Богу!
Оксаночко, добре снилось, бо ось ми і розмовляємо через Інтернет, я Ваш віртуальний cвященник, а Ви моя віртуальна вірниця.
Оксаночко, перед Вами таке прекрасне життя, а Ви кажете, що життя втратило сенс. Ні, не втратило, все, що в житті людини відбувається, його Бог так планує, щоб воно вийшло на добро і благо людині. Ми не можемо розгадати Божі плани, але Бог знає, що для нас буде кращим. Не втрачай віри і надії на Бога, проси Його у своїх молитвах, розповідаючи Йому про свої життєві плани, а наприкінці доклади: "нехай буде Твоя воля, Боже".
+ Божого Вам благословення! Нехай щастить по житті.

Мирослав
Галичина
Україна
Католик
Дата - Tuesday, 27 Mar 2012, 17:51:35

Слава навіки Богу! Мирославку, та це ж язичники, погани або хрещені нехристи.

Мирослав
Галичина
Україна
Католик
Дата - Tuesday, 27 Mar 2012, 17:54:33

Слава Ісусу Христу! Прочитай Від Луки 6:31-36, Від Луки 18:18-27, Від Матея 25:31-46 і ще багато де Господь говорить про те, як нам, простим людям, прямувати до досконалості.

Мирослав
Галичина
Україна
Католик
Дата - Tuesday, 27 Mar 2012, 17:57:16

Взяти на себе свій кожноденний хрест і йти за Ним, плачучи над собою і своїми гріхами.

Сергій
с.Стоянів
Україна
Католик
Дата - Wednesday, 12 Oct 2011, 19:40:16

Слава навіки Богу!
Дорогий Сергійку, навіть не можеш собі уявити, як Ти мене обрадував своїм запитанням. Найперше те, що починаючи свій трудовий путь, Ти не забуваєш про Бога, а хочеш іти дорогою свого земного життя разом з Богом! Це прекрасно! У наш час далеко не всі є подібної думки.
Сергійку, Ісус Христос через Своє Святе Євангеліє каже нам: "...хто хоче спасти свою душу, той її погубить, але той, хто погубить свою душу Мене ради та Євангелії, той її спасе. Бо яка користь людині від навіть здобутого нею всього світу, якщо вона душу занапастить, бо взамін душі нічого дати не можна". Тому, каже Ісус, хто бажає спасіння, нехай зречеться себе самого, візьме на себе свій хрест кожного дня і йде за Мною.
Богу можна служити, та ще й навіть дуже добре, будучи на роботі, заробляючи собі на хліб насущний. Бог є люблячим Батьком, котрий все дуже добре розуміє, навіть ліпше, як ми собі про це можемо уявити. Бути взірцевим християнином, як каже Христос, в цьому грішному світі, і не соромитись Іменем Ісуса Христа, є не простою справою, а це і буде завданням Тобі, Сергійку, проповідувати Ісуса і правдиве християнство своєю взірцевою поведінкою на своїй роботі між колегами. Гадаю, Ти знаєш, що у церквах зараз практикують правити Святу Літургію кожного дня і навіть поза робочим часом, так що можливість слухати і брати активну участь у Літургії можна в любий день, а не лише у свято.
Хочу Тобі побажати в переддень Покрова Пресвятої Богородиці, щоб Тобі постійно був на допомогу Господь Бог, на Котрого Ти так уповаєш, а Мамка Божа нехай тримає Тебе під своїм покровом.
+ Божого Тобі Благословіння! З любов'ю, о. Михайло.

Іра
Львів
Україна
Католичка
Дата - Tuesday, 11 Oct 2011, 15:40:24

Слава навіки Богу!
Може, Іринко, тільки молитва має бути грунтована на глибокій вірі.

Вікторія
Харків
Україна
Православна
Дата - Thursday, 22 Sep 2011, 09:55:56

Вітаю Вас, п.Вікторія!
Почніть все з молитви і покаяння за те, що віра Ваша охолонула, і все стане на свої місця.

Тарас
Львів
Україна
Католик
Дата - Wednesday, 18 May 2011, 13:03:15

Воістину Воскрес! Дорогий Тарасе, те, що Ти так турбуєшся за своє життя, як дочасне, так і вічне, є похвально й Богуугодно, але буває так, що для спасіння не потрібно так багато, як Ти собі уявляєш, а потрібно виконувати тільки те, що Ісус сказав багатому юнакові: "Виконуй Заповіді Божі і будеш мати життя". Постарайся і Ти, Тарасику, робити все у рамках дозволеного і виконувати Заповіді Божі, і буде все гаразд!!! Обільних Божих ласк Тобі!

Галина
м.Тернопіль
Україна
Католичка
Дата - Friday, 26 Nov 2010, 17:26:46

Слава навіки Богу! Дорога п. Галино, розумію Ваші муки, але подивіться на цю біду Вашу з іншого боку. Звичайно, поміняти вже хресну матір не можна, бо Тайна хрещення вділяється раз у житті, так і молимось - "вірую в одне хрещення". Ви проявіть жіночу мудрість і не звертайте жодної уваги на обзивання, просто їх не слухайте, а коли відчуєте слабість у терпінні, подякуйте Богу, що Він саме Вам доручив такого хреста нести, і ніколи щоб не понарікала на свою долю, а просто попросіть Божої допомоги нести важкого хреста. Не падайте духом, майте віру в Бога і буде все гаразд!

Олег
Пустомити/містки
Україна
Католик
Дата - Wednesday, 07 Jul 2010, 18:15:46

Дорогий Олег! Апостол каже так: "зло страждає хто у вас, хай молитву діє, радісно кому на душі, нехай співає..." Тут така справа, що довіру можна втрати, але втратити віру і надію на Бога - це вже гріх проти Святого Духа. Прислухайтесь до поради Апостола, допоможе!

Андрій
Львів
Україна
Католик
Дата - Tuesday, 11 Jan 2011, 20:51:10

Славімо Його! Дорогий Андрійку, це і направду складна ситуація. Гадаю, що краще у цих питаннях може би Тобі звернутися до свого семінарського духівника. А моя особиста думка така, що якщо Ти не маєш поклику до священичого служіння, то все життя Ти будеш просто мучитися, а не служити Богу й людям. Гадаю, що краще бути добрим практикуючим християнином, а ніж поганим cвященником. Андрійку, це дуже відповідальний крок, мусиш порадитися з духівником та, звичайно, з батьками.

Андрій
Львів
Україна
Католик
Дата - Thursday, 13 Jan 2011, 07:39:38

Так, Ти правий Андрійку, тепер потрібно визначитись. Буде більшим гріхом мучити себе й інших, виконуючи насильно пастирську службу. Андрійку, піди й розкажи все батькам, обґрунтуй свої погляди на ситуацію, кінець-кінців, де би Ти не навчався, все рівно батькам потрібно фінансувати навчання Твоє. Але дуже добре потрібно Тобі все до дрібнички проаналізувати, зважити всі "за" і "проти", бо спортом Ти можеш займатись і будучи cвященником. Пригадай життя Івана Павла. Він дуже любив спорт і займався спортом, і таке полюбляння не є гріхом, може в такий спосіб Ти зможеш нести Христа до молоді, до спортсменів і т.д.

Вдячна буду, коли прочитаєте мою розповідь і підкажете, який може бути вихід з такої ситуації.

З повагою, п. Люба.

Львів
Україна
Православна
Дата - Friday, 12 Nov 2010, 13:56:36

Слава навіки Богу!
Дорога п. Люба, я прочитав Вашого листа і дякую Вам за таку подрібну розповідь. Саме більше мені сподобалося те, де Ви пишете: "ненавиджу пекло і не хочу туди йти". Це і є вагомою причиною того, що я буду якось намагатись Вам порадити, за допомогою Божою, як Вам бути далі, щоб оминути того самого пекла.
Розпочнемо з того, що в Царство Боже жодна душа грішна не попаде, але, хто є без гріха? Апостол Павло каже, що всі грішили, та й якщо відверто в цьому признатись, - воно так і є. Але для кого ж тоді Царство? Всі грішні, та ще й правила життя такі, котрі майже жодна людина на протязі життя виконати не може. Так, воно насправді складно побудоване - наше життя, що людина родиться на цей світ без своєї волі (Ваше зауваження: навіщо було народжуватися, навіщо було створювати таку душу???), але Бог сотворив Людину на свій образ і подобу, це значить - при її створінні (народженні) дав їй Свій образ і Подобу - безсмертну душу (частка Боже, яка є вічна), розум - щоб ним користала так, аби не вгодити тій душі в пекло, а свобідну волю, як один з елементів (демократії) Образу Божого, щоб їй в цьому не заважати. Святий Августин каже, що Бог створив людину без її волі, але спасти її, без волі людини - Тайни Покаяння, - не може.
Пані Люба, складна Ваша розповідь, але я тішуся тим, що Ви все-таки просите поради, - чисто моя порада: зверніться за порадою до Вашого духовного отця в Тайні Покаяння.

Вся біда в тому, що людина в деяких випадках є навіть менш мудра, ніж тварина.
В науковій літературі описана історія із життя вовків. В одній зграї вовків ватажком була вовчиця.
Коли вона відчула, що постаріла, то уступила своє місце без бою молодому вовку. Сама ж зайнялася догляданням вовченят зграї.

В інших зграях дуже часто старого ватажка загризають. Бо він не хоче уступити місце сильнішим і спритнішим.

Мені дуже жаль літніх людей, які вже не можуть працювати із-за старості. Не вміли і не вміють ефективно господарювати (бо видно по плачевних результатах), а й далі змушують інших беззаперечно себе слухати і виконувати свої накази. При цьому інша точка зору абсолютно не приймається. Зразу наводиться єдиний аргумент - обзивання, роздавлювання, розтоптування, вішання ярликів і створювання людині комплексів.

Після вчорашніх чергових стичок зі своєю мамою я знову говорила їй і пояснювала, що по трупах можна добратися тільки до вершин земної влади, але не до неба. Якщо людина вважає себе вічно правою і безгрішною, але при цьому оточуючі її люди із-за неї грішать, то їхній гріх і на цій людині теж лежить. Значить, вона своєю поведінкою, своїми словами спричинилася до того, що в людей така реакція. Ніколи людина, яка загубила хоча б одну людську душу і не розкаялася в цьому, Царства Небесного не успадкує!

Мало говорити: «Боже, я тебе люблю!» Треба ще показувати свою любов. В даному випадку хоча б спокійно вислухати людину, хоч деколи іти хоча б на якісь уступки.

Якщо людина привикла кричати, сваритися, обзивати всіх, не поступатися ні на крок, — то куди вона може з такими здобутками потрапити? На Небеса? Там панує мир і злагода! Крики і прокльони в іншому місці! Але після розмови кожен залишився зі своїми інтересами і своєю правдою.

Тому я в котрий вже раз сказала мамі: «Я буду приїжджати, допомагати тобі. Але спілкуватися з тобою буду через своїх дітей. Бо кожне наше з тобою спілкування закінчується тільки надбанням для нас нових гріхів».

Я не знаю, чи я правильно вчиняю, тому і написала Вам все це.

З повагою, п. Люба

14. 11. 2010 р.

Слава навіки Богу! Дякую Вам, п. Люба, за листа і запевняю Вас, що дуже розумію Ваші обставини. Дякую Вам за легенду, бо вона і насправді є дуже повчальною, але шкода, що багато хто її не читав і не чув, а тому і маємо те, що маємо. За час моєї служби приходилось зустрічатися з вірниками різних професій і якось я так дослідив, що саме колишні педагоги (не всі, але переважно вони), якісь озлоблені на всіх, а особливо на дітей, на молодь, вони все знають, всіх готові навчати і т.д. Ще років 20 тому не було в Церви належних приміщень-класів для проведення уроків катехизації, і дітей ми збирали після Богослужіння прямо в храмі. Діти, як і всі діти, повні енергії, залишали після себе сміття, і як не парадоксально, вірники з порозумінням до цього відносились, а декотрі колишні педагоги робили зауваження: "Бачите, що наробили ваші діти!" Пані Люба, Ви дуже гарно все розумієте. У Вашій ситуації мусите допомогти найперше Вашій мамі, а відтак і собі також, щоб не порушити Божу заповідь: "люби батьків..." Робіть свою справу, не звертайте уваги на дорікання, щоб спілкування не переростало у сварку та й буде все гаразд. Нехай щастить!

Анна
Львів
Україна
Католичка
Дата - Tuesday, 13 Jul 2010, 09:50:51

Слава навіки Богу! Бог вислуховує всі молитви, але якщо, як Ви пишите, вони безрезультатні, тоді тут апостол дає нам таку відповідь, що молитву до Бога потрібно відмовляти не з подвійною душею, якщо просите й не одержуєте, значить, або зле просите, або не те просите, що потрібне для спасіння. Ісус говорить: "Просіть і дасться вам, шукайте й знайдете, стукайте й відчиниться вам", - це слова Господа нашого Ісуса Христа, вони гідні віри. Причину все потрібно шукати в собі і тоді буде все гаразд.