Авва Ісая про подвижництво та безмовність Християнство. Православ'я. Католицтво. Протестантизм. Духовна спадщина святих отців (Том VI)
Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий!                І коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю, то я ніщо!                І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю, то пожитку не матиму жадного!                Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається,                не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого,                не радіє з неправди, але тішиться правдою,                усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!                Ніколи любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч існує знання, та скасується.               
УкраїнськоюХристиянський портал

Додатково

 
5. Авва Ісая про подвижництво та безмовність[1]
   

1. Три чесноти повсякчас охороняють ум: устремління до Бога, мужність і трудолюбивість.

2. Якщо узрить в собі ум такі три чесноти: розсудливість, що чітко розрізняє добро і зло, передбачення будучих подій і незлягання з жодним вражим помислом, то урозуміває, що осягнув безсмертя.

3. Є три чесноти, що просвічують ум: не пам'ятати злоби ближньому своєму; зносити все в житті без збентеження; добро творити тим, що зло нам творять. Сі три чесноти породжують інші три, вищі від них: не пам'ятати злоби ближньому своєму зроджує любов; зносити все в житті без збентеження приносить лагідність; добро творити тим, що зло нам творять, дарує мир.

4. Ось чотири чесноти, що очищають душу: мовчання, зберігання заповідей (послух), умертвлення і смиренномудрість.

5. Авва Ісая сказав: «Я – немов той кінь без господаря: хто лиш забажає, сідає на нього і їздить; коли ж відпустить його, то інший хтось одразу сідає на нього і їздить».

6. Бережися, щоб не усолоджувався ти тим, чим раніше грішив, щоб не відновились у тобі колишні гріхи твої. Полюби смиренність – і вона вбереже тебе від гріхів твоїх. Віддай серце твоє у послух отцям твоїм – і благодать Божа спочине на тобі. Не вважай себе мудрим, щоб не впасти тобі в руки ворогів твоїх. Привчи язик твій просити прощення – і смиренномудрість зійде на тебе. У келії твоїй не занедбуй рукоділля, Писання і молитви. Щоденно мисли собі так: нині ще маю потрудитися у світі сім, а завтра не знаю, чи зможу зробити се, – і не згрішиш перед Богом.

7. Не будь черевоугодником, щоб не відновились у тобі колишні гріхи твої. Працюючи, не нудьгуй, щоб не напастували тебе вороги твої. Поучайся у сокровенному – і зійде на тебе супокій Божий. Довго молись із сльозами на очах – і помилує тебе Бог, скинувши з тебе ветхого чоловіка гріховного.

8. Труд, убозтво, усамітнення, страждання і мовчання породжують смиренність, – а за смирення прощаються людині усі гріхи її.

9. Якщо бореться із тобою пристрасть блудна, постійно томи себе чуванням, голодом і спрагою, а також упокорюйся перед усіма. Якщо краса тілесна почне раптом притягати серце твоє або вирине похітливе бажання жінки, то згадай про сморід, який буде в гробі, – і заспокоїшся.

10. Брате, поки ти ще в світі сім, не давай спокою плоті своїй, і не вір їй, коли бачиш її спокійною від пристрастей. Бо демони часто притаюються на якийсь час, і якщо людина занедбає спасіння своє, то несподівано нападають на бідну душу і схоплюють її, як малу пташину; якщо ж переможуть її, то немилосердно упокорюють усіляким гріхом. – Стіймо ж у страсі Божому й бережімо себе, роблячи й далі діло своє і зберігаючи всі чесноти, які трощать злобу ворогів. Труди й подвиги теперішнього короткого часу не тільки охороняють нас від злих діл, а й вінці приготовляють душі ще перед ісходом її із тіла. Постараймося ж, браття, маючи на собі печать святого Хрищення, відірватися від гріхів наших, щоб знайти милосердя у день Суду. Подвизаймося, возлюблені, бо час короткий. Блажен, хто турбується про се вдень і вночі.

11. Якщо серце твоє розкрадають вороги і ти не знаєш, що робити, знай, що сьому сприяє якесь діло твоє. Якби Гедеон не наказав був порозбивати глечиків, то не видно було б світла свічок (Суд. 7:19). – Так і людина: якщо не зненавидить тіла свого, то не побачить світла Божества.

12. Якщо в огородженому місті якась частина муру зруйнована, то вороги, бажаючи прорватися до міста, штурмом беруть саме цю неукріплену її частину. Хоч сторожа і стоїть біля воріт, але протиборствувати ворогам не може, поки не буде відбудована зруйнована частина муру. – Так само монах не може протистояти ворогам своїм, як і осягнути вищої досконалости, поки панує над ним яка-небудь пристрасть.


[1] Грецька Патрологія, т. 40.

[ Назад ]     [ Зміст ]     [ Вперед ]


Нагору



Рекомендуйте цю сторінку другові!






Підписатись на розсилку




Християнські ресурси

Нове на форумі

Проголосуй!