8. Про Божу благодать та свобідну волю - первоначала духовного життя

Святий Йоан Касіян - Огляд духовної боротьби

187. Постійно пам'ятаймо: нам ніколи не осягти досконалости тільки своїми власними зусиллями, хоч би як невтомно вправлялися і подвизалися ми в усякій чесноті. Людські зусилля не мають такої вартости й сили, щоби піднести на висоту святости та блаженства, якщо Сам Господь не допоможе нам і не знесе серця нашого во вишнє. Тому щомиті разом із Давидом взиваймо до Бога: Стопи мої твердо тримаються Твоєї стежки, і ноги мої не спіткнулись (Пс. 17:5), щоб невидимий керманич людського духа повертав до чеснот волю нашу, таку схильну до пороків через незнання добра чи через спокушування пристрастей. Про це дуже чітко сказав Пророк в одному вірші псалма: Штовхнув мене сильно, щоб аж повалити, але Господь прийшов мені на допомогу (Пс. 118:13). Перший піввірш вказує на слабкість нашої волі, а другий — на повсякчас готову поміч Господа, Котрий щоразу, коли ми починаємо вагатися, простягає до нас Свої руки, підтримує і утверджує нас, щоб ми не впали. Жодна людина не має у собі достатньо сил досягнути праведности і, постійно вагаючись, щомиті може впасти. Милість же Господня підтримує її, щоб вона, навіть упавши зі слабкости своєї волі, не пропала цілковито (Повч. 3:12). І хто ж настільки самовпевнений і засліплений, аби думати, що не має потреби у постійній Божій помочі? Та ж Сам Господь у Євангелії навчає: Як неспроможна гілка сама з себе плоду принести, якщо не перебуватиме вона на виноградині, ось так і ви, якщо не перебуватимете в Мені. Я — виноградина, ви — гілки. Хто перебуває в Мені, а Я в ньому, — той плід приносить щедро. Без Мене ж ви нічого чинити не можете (Йоан 15:4-5). Як же нерозумно, навіть по-святотатськи — завдячувати свої добрі діла своїм зусиллям, а не благодаті Божій, коли вагомі слова Господні свідчать, що без Його помочініхто не може приносити духовних плодів. (Повч. 3:16)

188. Начало всього доброго в нас залежить від особливого Божого веління і звершення чеснот від Нього нам дається. Ми ж повинні коритися Господньому Провидінню щодо нас та приймати Божу поміч. Людина заслуговує на нагороду чи покарання залежно від того, чи з побожною смиренністю покладається на Провидіння Боже. Це видно з одужання єрихонських сліпців. Те, що Господь проходив попри них, є благодать Божого Провидіння і милости. А те, що вони взивали: Змилуйся над нами, Господи, Сину Давида (Мт. 20:31), то в цьому виявилась їхня віра й надія, а прозріння їхнє — знову ж таки — милосердя Боже. (Повч. 3:19)

189. Хоч би як дбайливо хлібороб обробляв свою землю, однак не може сподіватися на врожай, якщо на оброблений ґрунт не пошле Господь плодотворного дощу і поліття. Як лінивим хліборобам, що дбайливо не обробляють землі, Бог не дає плоду, так і працелюбним безкорисна повсякчасна турбота про неї — без милосердя Божого. Так само і в духовному житті. Людські зусилля потрібні, та без благодаті Божої людина ні в чому не досягне поступу. Бог є первоначало не тільки діл, а й помислів благих. Він звіщає нам Свою святу волю і дає силу сповняти те, чого ми праведно бажаємо: Бо всяке добре даяння і всякий звершений дар з висоти є, що сходить від Отця світла (Як. 1:17). (Повч. 13:3)

190. Воля Божа така: щоб людина, створена Ним, не загинула, а жила повіки. Якщо Господь узрить у людському серці хоч іскру добра, то Своєю благодаттю не дасть їй загаснути. Бажаючи, щоб усі спаслися і пізнали істину, Він усіляко роздмухує цю іскорку. Благодать Божа близька до всіх людей і всіх без винятку кличе до спасіння та пізнання істини: Прийдіть до Мене всі втомлені й обтяжені, і Я облегшу вас (Мт. 11:28). (Повч. 13:7)

191. Часто нам незрозуміло, як наше спасіння може залежати від нашої волі, хоча сказано: Як схочете бути слухняними, то їстимете від благ країни (Іс. 1:19). Бо ж спасіння є діло не того, хто хоче, ані того, хто біжить, але Бога, що милує (Рим. 9:16). І якщо Бог воздає кожному згідно з його ділами, якщо Він Сам викликає у нас і хотіння, і діяння за Своїм уподобанням (Флп. 2:13), то чому нам наказано зготовити собі нове серце й новий дух? (Єз. 18:31). Водночас Сам Господь мовить: Я дам їм одне серце й вкладу в них новий дух (Єз. 11:19). Щоб прояснити ці сумніви, потрібно пам'ятати, що нашому спасінню співдіє як благодать Божа, так і наша свобідна воля. Людина, наприклад, може бажати чесноти, та потрібна Божа поміч, щоби сповнилося її бажання, подібно до того, як хворому не вистачає самого лише прагнення бути здоровим, якщо податель життя Бог не зцілить його. Добрі бажання можна здійснити лише завдяки Божій благодаті. Для цього достатньо згадати слова Апостола: Бажання бо добро творити є в мені, а добро виконати, то — ні (Рим. 7:18). (Повч. 13:9)

192. Багатьох цікавить, коли благодать навідує людину: тоді, коли зринає в ній добре бажання, чи, навпаки, добре бажання зроджується в ній тоді, коли відвідує її благодать Божа? Обидва твердження правдиві. Наприклад, Господь Сам покликав Собі на службу Савла і митаря Матея — Закхей же та розбійник на хресті своїм бажанням випередили Господню благодать. Коли Бог бачить, що ми схиляємося до добра, то укріплює наше бажання. А якщо ми не бажаємо добра чи охололи до нього, то спасенно навертає нас до нього. (Повч. 13:11)

193. Не слід думати, що людська природа здатна лише до самого зла. Творець посіяв у наших душах насіння усіх чеснот і зрощує їх Своїм милосердям. Однак людина наділена свобідною волею: приймати чи не приймати благодатне Боже діяння. Якби наше спасіння не залежало від нас, Апостол не сказав би: Працюйте над спасінням вашим в острасі та трепеті. Якби ж усе залежало тільки від нас, то він не додав би: Бо то Бог викликає у вас і хотіння, і діяння за Своїм уподобанням (Флп. 2:12-13). Благодать Божа і випереджає наше бажання, як мовить Пророк: Мій Бог — моє милосердя! Хай Бог прийде мені назустріч (Пс. 59:11), і слідує за нашою волею,як сказано: Моя молитва вранці йде Тобі назустріч (Пс. 88:14). (Повч. 13:12)

194. Благодать Божа схиляє людську волю до добра, та від людини теж очікує відповідних зусиль. Вона не обдаровує своїми ласками легковажних, зате будить їх з холодної безпечности. Свої дари щедро посилає після прагнень і трудів людських. Попри все це благодать завжди дається даром, тому що безмірною щедрістю відплачує за нікчемні людські зусилля. Отож яким би великим не був людський труд, він нездатний окупити дарів благодаті. Хоч святий Павло і каже, що він працював більше всіх Апостолів, однак додає, що той труд не йому належить, а благодаті Божій, що зо мною (1 Кор. 15:10). Словом працював Апостол виражає зусилля своєї волі, а словами: Не я, але благодать Божа — Божу поміч; слова зо мною свідчать про те, що благодать прийшла до нього не в стані його бездіяльности чи безтурботности, а під час праці.(Повч. 13:13)

195. Різними й незбагненними способами Бог дбає про наше спасіння. У людині, що бажає та шукає його, Він посилює це її бажання, а в тих, кому бракує його, зроджує. А головне — сповняє спасенні прагнення, вдихає святі думки або ж утверджує їх. Тому в своїх молитвах ми називаємо Господа і Покровителем, і Спасителем, і Помічником. Він — наш люблячий Отець та співчутливий Лікар. Бог усе звершує в нас: когось навертає до спасіння та запалює у ньому прагнення вишнього, в комусь довершує добрі починання, а чесноти доводить до досконалости. Когось Він стримує від падіння, а комусь дає нагоду до спасіння. Декотрихспомагає, а деяких схиляє до добра. Завжди і всюди Господь звершує усе: будить, допомагає й утверджує, але ніколи силоміць не втручається у свобідну волю людини. (Повч. 13:18)

[ Назад ]     [ Зміст ]     [ Вперед ]

[ Cкачати книгу: "Святий Йоан Касіян Римлянин" ]

[ Купити книгу: "Святий Йоан Касіян Римлянин" ]

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!