 |
 |
 |
|
|||
| |||
| |||
| |||
|
|
|
|
|
|
Святий Йоан Касіян - Огляд духовної боротьби 5. Є три різновиди відречення од світу: перший -покинути всі багатства й розкоші його; другий -зректися колишніх звичаїв, пороків і пристрастей: як душевних, так і тілесних; третій — відвернути свій ум від усього теперішнього й видимого і звернути його на прийдешнє й невидиме. Одночасно всіх цих трьох зречень зажадав Господь від Авраама, коли сказав йому: Вийди з землі твоєї, з твоєї рідні, і з дому батька твого (Бут. 12:1). З землі твоєї означає відректися від мирського багатства та земних надбань; з твоєї рідні — від колишнього способу життя, звичок і пороків, що від самого народження немов зріднилися з нами; а з дому батька твого -від усякого спогаду про світ і всього, що в ньому. Таке відречення можливе лише тоді, коли помремо з Христом для марноти світу цього і споглядатимемо, як каже Апостол, вже не те, що перед нашими очима, а невидиме: Видиме бо — дочасне, а невидиме — вічне (2 Кор. 4:18). Тож вийдім серцем із цього дочасного й видимого дому, а очі та розум свій звернім на ту оселю, що в ній будемо перебувати вічно. Коли живемо як люди, але не воюємо із спонук тілесних у Господі (2 Кор. 10:3) — тоді слова блаженного Апостола ділом і життям своїм проголошуємо: Наше громадянство в небі (Флп. 3:20). 6. Невелику користь матимемо, якщо з усією ревністю віри зречемося першого, тобто багатства та земних надбань, але не зречемося другого — колишнього способу життя, звичаїв і пороків його. Якщо ж спроможемося на перше й друге, тоді зможемо осягнути й третє — вийти з дому колишнього батька свого, тобто, скинувши з себе ветху людину, цілковито прикувати погляд ума до небесного. -Коли бажаємо сподобитися істинної досконалости, мусимо зректися батьків, вітчизни, багатств та втіх мирських — як тілесно, так і душевно — щоб ніколи вже не повертатися до того, що раніше з презирством відкинули. Інакше уподібнимося до виведених із Єгипту ізраїльтян, котрі хоч скуштували манни небесної, все ще бажали нечистих і скверних єгипетських наїдків, кажучи: Добре нам було в Єгипетській землі, сидівши круг казанів з м'ясом (Вих. 16:3; Чис. 11:5). Хто, відрікшись од світу, повертається до колишніх турбот і пожадань його, той своїми ділами й думками верзе те саме, що й вони: Добре було мені в Єгипетській землі, тобто в світі. Тільки тілесне відречення од світу, чи переселення з Єгипту в інше місце не принесе нам жодної користе, якщо одночасно не зречемося світу й серцем, що є вище й корисніше. Про зречення, яке назвали ми тілесним, Апостол мовить: Якби я роздав бідним усе, що маю, та якби віддав моє тіло на спалення, але не мав любови, то я не мав би жодної користи (1 Кор. 13:3). Тобто: якби зрікся усього, нічого собі не залишив, став мучеником, віддав на палення свою плоть, ще й життя своє пожертвував за Христа, та притім був нетерплячим, гнівливим, заздрісним чи гордим, лютував від зневаг людських або домагався свого, думав про лихе чи нетерпеливо й неохоче зносив усе зло, заподіяне мені, — то відречення і спалення зовнішньої людини не принесло б мені жодної користи, бо внутрішня людина моя залишалася б поневоленою пристрастями. 7. Отже, ревно дбаймо про те, щоб внутрішня наша людина також скинула з себе всі пристрасті минулого життя. Бо вони, приростаючи до тіла й душі, стають другим єством її. І якщо ми тут не відсічемо й не відкинемо їх геть від себе, то після нашого відходу з цього світу вони й там будуть мучити нас. Як чесноти, або сама любов — їхнє джерело — роблять свого причасника як у земному, так і в потойбічному житті прекрасним і світлосяйним; так гріхи, покривши свого часу душу огидними струпами, супроводять її, заплямлену, у безконечне буття. Красу або потворність душі породжують чесноти або пороки. Вони чинять душу або світло-сяйною і прекрасною, тож вона стає гідною пророчого слова: І Цар жадатиме краси твоєї (Пс. 45:12) — або так очорнюють і спотворюють її, що вона сама, визнаючи своє осквернення, каже: Смердять, загнивши, мої рани через мій нерозум (Пс. 38:6). Отож чесноти або пристрасті — це набуток, що нерозлучно буде супроводити нашу душу. — Як жоден цар не зможе його нам дати, так жоден ворог — відібрати. Це і є наше правдиве багатство, бо навіть смерть не відніме його від душі. Боротьба з пристрастями неминуче постає
перед тими, хто зрікся світу. Позбутися лихих пристрастей означає умертвити
їх. Святий Касіян загально розмірковує про боротьбу з пристрастями в своїх
творах Про боротьбу тіла й духа та Про вісім головних
пристрастей і боротьбу з ними, а також докладно описує боротьбу
з кожною із восьми головних пристрастей у книгах постанов. Подаємо з цих
писань найсуттєвіше. [1] Повч. третє.
[ Назад ] [ Зміст ] [ Вперед ] [ Cкачати книгу: "Святий Йоан Касіян Римлянин" ] [ Купити книгу: "Святий Йоан Касіян Римлянин" ]
Рекомендуйте цю сторінку другові! |
|
|
|
|
|
