Устав життя на самоті. Святий Антоній Великий.

3. Устав життя на самоті 17

1. Подаю ці правила так, як прорік їх Господь устами моїми для тих, що бажають узяти на себе важке ярмо пустельництва. Треба підкоритися цим заповідям, а хто порушить хоча б одну з них, той найменшим назветься у Царстві Небеснім (Мт. 5:19).

а) Зовнішній хід і порядок такого життя

а) Віддалення од світу і співжиття з людьми

2. Хто хоче спастися цілковитим відреченням од світу, нехай не залишається у домі своєму й не живе в тому місті, де грішив; також нехай не відвідує батьків і рідних своїх, бо це приносить шкоду, і гинуть плоди життя. (3,16)

3. Не повертайся до міста, в якому ти колись грішив перед Богом. (3,25)

4. Не ходи дивитися, як живуть твої рідні, ані не дозволяй їм приходити дивитися, як ти живеш; і навіть зовсім не зустрічайся з ними. (1,11)

б) Вибір пустельництва

5. Наші отці духовні твердять, що пустиня є придатним місцем для роздумів про смерть і надійним захистом від захоплення світськими справами, що турбують плоть. (2,82)

6. Хто живе в пустині у мовчанні, той визволений від трьох видів боротьби: зі слухом, язиком, та огляданням того, що може уражати серце 18. (3, 15)

7. Пильнуй, аби не спокусив тебе помисел, що пустиня - це місце для байдикування. (2,91)

в) Келійна самота

8. Віддаляючись од житейського гамору, залитися на самоті й станеш прочанином. Сидіння в келії 19 буде для тебе те саме, що вирушати до чужої країни. (2,49)

9. Якщо кудись підеш, - намагайся якнайшвидше повернутись до усамітнення свого, щоб віддатися молитвам своїм. (3,10)

10. Коли підеш на жнива, - не барися там, але скоро повертайся до усамітнення свого. (1,42)

11. Коли відвідуєш якогось брата, - не затримуйся довго в келії його. (1,24)

г) Келійні заняття і порядки

12. У келії своїй займайся рукоділлям, читай псалми й молися. (1, 65)

13. Отож, перебуваючи в келії, читай писання, молися до Бога і займайся рукоділлям. (3,45)

14. Щодня дотримуй посту до дев'ятого Часу, окрім суботи і дня Господнього. Коли настане дев'ятий Час, іди до келії своєї (внутрішньої) 20 і перед їдою прокажи молитву свою. Опісля читай або молися поперемінно. (1,3)

ґ) Молитвослов'я і коліноприклоніння

15. Читай молитви в установлені години, не роблячи винятку для жодних, аби за це не довелось відповідати. (1, 6)

16. Перед тим, як підеш до церкви, проказуй уночі молитву свою 21. (1,13)

17. Молися у келії своїй перед тим, як підеш до церкви. (1,45)

18. Перед спільною молитвою з братами і після неї завжди молися у келії своїй і ніколи не лінуйся цього робити. (3,68)

19. Часто схиляй коліна і не лінуйся цього робити, аби не вмерти лихою смертю. (3,61)

20. Коли молишся, не лінуйся, бо лінива молитва - порожні слова. (2,63)

21. Коли молишся і думаєш про Бога, - будь як птах, що легко і високо ширяє. (1,59)

д) Читання і богомисленні роздуми

22. Читай святі писання - вони визволять тебе від нечистоти та розженуть нечисті помисли. (3,27)

23. Якщо будеш постійно і старанно читати писання та зберігати заповіді, то милосердя Боже перебуватиме з тобою. (3,66)

24. Роздумуй над ділами Божими і не будь лінивим у молитві. (2,63)

25. Монах, що сидить у келії своїй із замкненими устами й не пам'ятає про Бога, схожий на зруйнований дім за містом, повний всякої нечистоти; бо хто тільки хоче винести сміття з дому свого, туди його відносить. [Суть: мовчить устами, марить умом, потурає помислам і захоплюється серцем, -усе це є тим гріховним сміттям, що його біси вкидають до душі]. (3,67)

е) Рукоділля і всяка інша праця

26. Тіло треба поневолювати й томити довготривалою працею. (3,60)

27. Працюй у келії своїй - і серце твоє буде смиренне. (2,50)

28. Спонукуй себе до рукоділля - і вселиться в тебе страх Божий. (3,35)

29. Будь старанним у рукоділлі - й зійде на тебе страх Божий. (3,35)

30. Перебуваючи в келії, працюй руками, але притому не залишай імени Господнього, а постійно май його у думці своїй, повчайся ним у серці своєму й хвали його устами своїми, промовляючи: «Господи Ісусе Христе, пошли мені поміч Твою» або: «Славлю Тебе, Ісусе Христе, Господи мій». (3, 28)

є) Їжа

31. Установи собі час для їди і споживай їжу для підкріплення тіла свого, а не для насолоди. (3,60)

32. Їж просту і дешеву поживу. (2,83)

33. Споживай хліб свій безмовно й помірно; пильнуй, щоб сидів ти за столом скромно. (3,7)

34. Не їж досита. (1, 52)

35. Не будь жадібним і ласим до їжі, щоб не відновились у тобі попередні гріхи твої. (1,67)

36. У середу і п'ятницю не звільняй себе від посту, хіба через важку недугу. (1,21)

37. М'яса зовсім не їж. (1,20)

38. Не підходи до місця, де точать вино. (1,19)

39. На зібрання та гостини не спіши. (1,30)

40. Якщо прийдеш до якогось місця, де готують спільну трапезу 22, спожий її та віддай подяку Богові. (1,35)

41. До трьох чарок вина не додавай четвертої, хіба під час якоїсь важкої хвороби 23. (3,23)

42. Не відразу простягай руку до того, що пропонується тобі. (1,68)

43. Якщо ти молодий, - не простягай руки своєї поперед інших, бо це нескромно. (1,79)

ж) Сон

44. Спи мало - і Янголи відвідають тебе. (1, 53)

45. Коли ти здоровий, - не здіймай пояса свого. (3,22)

46. Коли лягаєш спати, - не тримай руки при тілі, щоб навіть несвідомо не згрішити. (3,21)

з) Одежа

47. Удень і вночі будь у каптурі та мантії і в усій одежі своїй, як в'язень і затворник. (1,37)

48. Не носи одягу, яким міг би ти величатися і хвалитися. (1,43)

49. Одежу свою бережи, щоб у день суду не виявитися тобі нагим серед збору інших 24. (3,5)

и) Убогість

50. Не тримай нічого понад те, що тобі потрібне, ані не даруй більше від того, що можеш. (1, 12)

51. Убогість - це ніщо інше, як поміркованість у всьому, або такий стан, коли задовольняються малим. (2,49)

52. Люби наругу більше від пошани, скорботи тіла більше від спокою, а нестачу (потрібних) речей - більше від достатку. (2,52)

і) Церковне богослужіння 25

53. Церковні справи [доглядання церкви й богослужінь] слід доручити вірній і богобоязливій людині. (1,11)

54. Як тільки задзвонять, не лінуйся негайно йти до церкви. (3,9)

55. Не покидай богослужінь, аби не стало це тобі каменем спотикання і сіткою. (3,26)

56. У церкві ніколи не розмовляй. (1,25)

57. Не заходь до такої церкви, в якій збирається багато народу. (1, 28)

58. У церкві не ховай свого мерця [тобто не думай, як улаштувати життєві справи свої]. (1,29)

й) Взаємини

аа) Відносини з аввою, отцем духовним, старцями і тими, що досягнули поступу

59. Не приступай до жодного діла, яке б незначне воно не було, не порадившись з аввою [настоятелем] монастиря 26. (1, 32)

60. Перед аввою і вищими від себе не помножуй слів. (2,37)

61. Візьми собі до серця ось це: слухати отця свого, - тоді вселиться у тебе страх Божий. (3,38)

62. Досконалістю подвигу твого є послух; добре людині, якщо вона несе ярмо Господнє від молодости - служить і підкоряється. (2,92)

63. Не будь неслухняним, бо будеш знаряддям і посудиною всього зла й неправди. (3,37)

64. Зі смиренністю та плачем проси отця свого, аби він навчив тебе того, чого ще не вмієш, - і не будеш засоромлений. (3,47)

65. Пам'ятай завжди про того, хто тебе навчає на спасіння, і від нього старайся пізнати животворні заповіді, тоді життя твоє буде згідне з волею Господа, як написано у блаженного апостола Павла: Про це міркуй, будь увесь у цьому, щоб поступ твій усім був очевидний (1 Тим. 4:15). (2,48)

66. Якщо ти щиро схилив шию під ярмо послуху, - то уважно слухай, що тобі говорять і потім добросовісно сповняй усе так, як від тебе вимагають. (2,53)

67. Не приховуй від отця гріха свого. (3,54)

68. Щодня навчайся добрих звичаїв від старших своїх. (1,31)

69. Духовних отців своїх шануй більше, ніж батьків тілесних, тому що вони займаються тобою ради Бога. (2,38)

70. Живи так, щоб отці монастиря, які тебе духовно породили, раділи славою твоєю у зборі Святих. (3,6)

71. Усіляко дбай про те, щоб благословення старців монастиря спочивало на тобі. (3,3)

72. Не всім відкривай помисли свої, а тільки тим, що можуть спасти душу твою. (1,41)

73. Не всім відкривай думки свої, щоб не бути спокусою братові своєму. (3,34)

74. До всіх май приятельський голос, але не всіх май за порадників. (2,69)

бб) Ставлення до всіх

75. Намагайся жити так, щоб усі люди тебе благословляли. (1,57)

76. Пожурися з братом твоїм і щиро співчувай йому. (2, 29)

77. Якщо хтось із братів дуже просить тебе про поміч, - працюй з ним увесь день. (3,21)

78. Приятелів наперед випробовуй життям і не зі всіма зближуйся, не всім довіряйся, тому що світ повний лукавства. Вибери собі одного брата, що боїться Господа, і з ним дружи як брат із братом. А найліпше - прилинь до Бога, як син до батька, бо всі люди впали в лукавство, за винятком небагатьох. Уся земля повна суєти, зла і скорбот. (2,70)

вв) Ставлення старших до молодих

79. Якщо перестав ти грішити, то в імені Господнім повчай тих, що зневажають те святе ім'я. І коли вони мертві й відпали від живого Бога, - постарайся, аби покинули мертві діла свої, оживотворилися й удостоїлися слави. (2,56)

80. Напоумляй [і виправляй] своїх [духовних] дітей нещадно, бо тобі докорятимуть за них, якщо вони виявляться осудженими на Страшному суді. (1,51)

81. Картай нещадно, але зі страхом Божим. З усіма поводься однаково. Незважаючи на особу, направляй її словами істини. (3,4)

82. Якщо котрийсь брат прийде до тебе й відкриє думки свої, - нікому їх не переказуй, але молися за себе і за нього, щоб вас обох спас Господь. (3,1)

83. Не відкидай того, хто шукає віри Христової. (1,40)

84. Хто не приймає настанов твоїх, - тому їх не кажи. (2,68)

85. Нічого не пропонуй комусь за правило, поки сам того не сповниш на ділі. (2,62)

86. Найпотворніше - заповідати іншому робити те, чого сам не робиш; бо з чужих діл ми не будемо мати ніякої користи. (2,66)

гг) Поводження з хворими

87. Встаючи вранці кожного дня, піклуйся про хворих, які у вас є. (1, 2)

88. Відвідуй хворих і прислуговий їм. (1,55)

89. Усе зайве, що можеш, роздай хворим монастиря. (1,12)

90. Якщо авва доручить тобі прислуговувати хворим, - служи їм від усього серця, щоб отримав ти подвійну нагороду від Бога [за послух, виконаний з любов'ю]. (2,42)

ґґ) Поводження з прочанами

91. Якщо прийде до тебе котрийсь брат, хоч і невчасно, прийми його з радістю, щоб віддав він подяку Богові й на тебе не прогнівався. (1, 8)

92. Коли прийде до тебе якийсь брат, упокори себе в усьому перед ним, покажи йому гостинність ради Господа і бійся вознестись гордістю. (2,42)

93. Обличчя твоє завжди повинно бути сумовите; хіба коли до тебе прийдуть брати-прочани, тоді хай вигляд твій буде радісний. (1, 74)

к) Взаємне поводження

94. Будь скромним у всіх ділах твоїх. (1, 77)

95. У поведінці та взаєминах з іншими людьми дотримуйся правила бідного жебрака: не величайся, коли бесідуєш, ані коли співаєш гімн чи похвальну пісню Богові. І коли зійдешся з братами, - слова твої нехай будуть щирими. (2,78)

96. З підлітком і юнаком не заводь розмови, а тим паче - дружби; і до спільноти таких не приймай, аби не дати місця дияволові. (1, 4)

97. З підлітком зовсім не розмовляй, бо стане це тобі каменем спотикання. (1,16)

98. Не бери за руку брата, що стоїть біля тебе, і не торкайся щік його (чи старший він, чи молодший від тебе). (3,22)

99. З усіх сил віддаляйся од людей, позбавлених розуму і поради. (2, 64)

100. Якщо любиш спокійне життя, - не входь у коло тих, для кого вся турбота - про марноту, а якщо випадково потрапиш у їхнє товариство, будь таким, якби тебе там не було. (2,71)

л) Про спілкування з братами

101. Не підвищуй голосу (завжди мовчи в келії), хіба тільки для молитов, приписаних уставом.(1, 44; 2,35)

102. Уникай пустомовства (загнуздуй уста).

103. Не будь багатомовним, щоб не віддалився од тебе Дух Божий. (2,23)

104. Преславне діло - зберігати мовчання. Наслідуй Господа, Який мовчав, незважаючи на сан Ірода. (2,57)

105. Коли зійдешся з вірними, радше слухай і збагай, що кажуть інші, та з готовістю виконуй спасительне. Це буде набагато краще, ніж говорити самому. (2, 54)

106. Коли прийдеш до когось, - нехай страх Божий буде в серці твоєму, і стережи уста свої, щоб у мирі повернутися до келії своєї. (2,36)

107. Мудрий муж добре знає, як себе поводити, тому й не поспішає говорити, але зважує, де треба щось сказати, а де - слухати; навпаки, чоловік, ніколи не караний, зовсім не зберігає довірених йому таємниць. (2,67)

108. Не балакай занадто з братами; якщо ж будеш їх про щось питати, - то коротко й смиренно. (2,39)

109. Слова твої хай будуть солодкістю в напоумлення. Пам'ятай, що від слів - і слава, і приниження. (2,32)

110. Не говори роздратовано, але хай слова твої будуть мудрі й розсудливі, так само, як і мовчання твоє. Наслідуй премудрих отців наших, котрих і мовчання, і слова завжди були повні мудрости та розуму. (2,27)

111. Уста твої хай завжди слідують за розумом, бо слова без розуму є остюками й голками колючими. (2,61)

112. Уникай брехні, бо вона оджене від тебе страх Божий. (3,22)

113. Уста твої повинні завжди говорити тільки правду. (2,51)

114. Темою розмов твоїх хай буде добродійство Всевишнього Бога; тим станеш гідним удостоїтися від Нього, ще більших ласк. (2,57)

115. Не питай про лихі діла, але тікай від них якнайдалі. (2, 31)

116. Не заводь пустих розмов і до тих, що їх плетуть, не наставляй вух, аби не зачерпнула душа твоя від них зла. (2,56)

117. Ненавидь пусті бесіди про все, що від світу цього. (2,14)

118. Завжди утримуйся від жартів та забавних розмов. (2,65)

119. Не кричи й не говори голосно та швидко, бо написано: В багатомовності гріха не бракуватиме; хто стримує язик, той розумний (Прип. 10:19). (2,46)

120. Не будь упертим і не наполягай на слові своєму, щоб не ввійшло в тебе зло. (1,62)

121. Не клянися зовсім - ні в безсумнівній, ні тим більше - в сумнівній справі. (1,27)

м) Поводження поза келією

122. Якщо потрібно тобі піти до міста, - не йди сам. (1,17)

123. Коли подорожуєш, читай (псалми напам'ять) і роздумуй. (1,33)

124. Подорожуючи з братами, віддаляйся від них, щоб трохи зберегти мовчання. (1,75)

125. Ідучи дорогою, не розглядайся направо й наліво, а уважно роздумуй над псалмами та молися Богові в умі. Де б тобі не довелося побувати, з жителями того місця не братайся. (1, 76)

126. У натовп світських людей не вмішуйся; але й фарисея не наслідуй, що чинив усе напоказ. (1, 9)

127. Жінці заборони наближатися до себе й не дозволь, щоб вона ввійшла до твого житла [кімнати], бо слідом за нею іде буря помислів. (1,10)

128. З жінкою не їж і з підлітком не заводь дружби ніколи. (3,18)

129. Коли доведеться тобі десь ночувати, - не накривайся однією накидкою з кимось іншим. (1,80)

130. Не лягай на одну лежанку з молодшим від себе. (1,5)

131. Удвох не спіть на одній ряднині, хіба примусить крайня нужда. Хоч би це був батько або брат твій, допускай то з великим страхом. (3, 19)

132. У монастирських гостинницях не засиджуйся. (1,26)

б) Устрій внутрішнього життя

а) Головне- ревність

133. Ревно набувай чесноти, щоб, інакше, не вселилося в тебе недбальство. (2,15)

134. Бійся охолодження божественної любови. (2,11)

135. Не повертай назад від добрих діл, до яких ти приступив. (2,10)

136. Не звертай з дороги усамітнення твого. (2, 13)

137. Не покидай трудитися задля чеснот, щоб не стати лінивим та недбалим і не згрішити в останню годину, але люби Господа до самого кінця - і одержиш милість. (2,97)

138. Як руїни поза містом служать звалищем Для смердючих гидот, так душа того, хто ліниво і Мляво усамітнено живе, стає вмістилищем усіх пристрастей і гріховних нечистот. (1,69)

б) Правило життя - воля Божа в заповідях

139. Якщо ти доручив себе Богу, - зберігай заповіді Його, а що тобі велиться, - роби старанно, нічого не опускаючи; бо інакше не простяться тобі попередні гріхи твої; а якщо твердо постановиш сповняти все, то будь певним, що колишні гріхи твої вже прощені. (3,17)

140. Думки твої постійно повинні бути зайняті божественними заповідями, які намагайся сповняти всіма силами, не покидаючи жодної, щоб душа твоя не стала вмістилищем усіх нечистот. (3,3)

141. Якщо приступаєш до якогось діла і не вбачаєш на це волі Божої, - нізащо його не чини. (2,58)

в) Мета - слава Божа

142. Усіляко дбай про те, щоб прославлявся (через тебе) Отець твій, що на небі (Мт. 5:16). (1,50)

г) Пам'ять - будитель і піддержувач ревности аа) Про обіт і перший запал

143. Заради тлінних речей не відступай від Бога, але пригадай, що обіцяв ти, коли палав у тобі запал твій - угодити Богові. (2,98)

144. Старайся не забувати значення габіту твого, що в нього ти зодягнувся на початку; пам'ятай і про сльози покаяння твого, які ти тоді проливав, - і спішно відхились від думок недобрих, що підступно підкрадаються, аби втягнути тебе і в явні негідні діла. (2,99)

145. Постійно та щиро кайся, ні на одну хвилину не піддавайся недбальству чи лінивству. (3,46)

бб) Про зразкових ревнителів

146. Не бери прикладу з того, хто гірший від тебе, але з того, хто ліпший від тебе. (2,3)

147. Хай будуть тобі зразком і прикладом ті, що полюбили Господа усім серцем своїм і постійно намагаються угодити Йому добрими ділами. Не соромся просити в них уроків життя, бо вони досконалі в чеснотах. (2,19)

148. Не наслідуй тих, що турбуються про мирське, бо ні в чому не матимеш поступу, але змагайся з тими, що ради Господа поневірялись [і поневіряються] в горах та пустинях (Євр. 11:38), - аби зійшла на тебе сила згори. (2,20)

вв) Про обіцяні блага

149. Якщо будеш сповняти все, що заповідано тобі, то здобудеш спадкоємство, яке око не бачило, й вухо не чуло, яке і на думку людині на спало (1 Кор. 2:9). (2, 16)

150. Поки ще є час - уживай світло пізнання на те,щоб удостоїтись бути серед праведних. (2,19)

гг) Про смерть і суд

151. Пам'ятай, що юність твоя перейшла, сили вичерпались, а немочі зросли. Наближається вже час твого відходу, коли даси звіт Богові про всі діла свої. Знай також, що там ні брат не викупить брата, ні батько не визволить сина. (2,75)

152. Завжди пам'ятай про відхід з тіла і не випускай з гадки вічного засуду; якщо будеш так чинити, то повіки не згрішиш. (2,81)

153. Думай про себе й кажи: «Я не перебуду в цьому світі більше сьогоднішнього дня», - і ніколи не згрішиш перед Богом. (1, 66)

154. Кожного дня думай собі, що це єдиний день залишився тобі в цьому світі - і захорониш себе від гріхів. (3,48)

155. Келію свою перетвори у темницю, зберігаючи в думці, що все вже для тебе скінчене й ось-ось вдарить час відходу твого з цього світу. (2,76)

156. Пильнуй себе, щоб не бути відкинутим у будучому віці. Горе недбалим, бо наблизився їхній кінець і нема їм помічника, ні надії на спасіння. (2,95)

ґ) Благодатна поміч Божа, власні зусилля та подвиги - творці поступу

аа) Поміч неба, зумовлена молитвою

157. Господь наш Ісус Христос хай поможе нам усе робити для Його слави. (1, кінець)

158. Передусім засилай безнастанну молитву і завжди дякуй Богові за все, що діється з тобою. (1,1)

159. Намагайся безперестанку молитися зі сльозами на очах, щоб змилосердився над тобою Господь і стер з тебе провину, тобто стару людину. (1, 70)

160. Не переставай проливати молитовні сльози - і Бог змилосердиться над тобою і зцілить усі хвороби душі твоєї. (3,69)

161. Якщо хочеш догодити Богові, - віддай себе Господу Ісусу Христу, і Він врятує тебе й охоронить. (2,72)

бб) Власні подвиги й зусилля

162. Подвизайся у праці, убогості, паломництві, нестатках і мовчанні. Усе це зробить тебе смиренним, а смиренність принесе тобі відпущення гріхів. Смиренність - у тому, щоб чоловік уважав себе грішником і думав, що нічого доброго не чинить перед Богом; аби докладав зусиль до мовчання і себе вважав за ніщо; не був упертим, наполягаючи на слові своєму; щоб відкладав волю свою, обличчя опускав додолу, смерть мав перед очима, брехні та пустих балачок остерігався; настоятелеві не заперечував, терпеливо зносив зневагу і примушував себе благодушно нести всілякі труднощі й скорботи. Постарайся, брате, зберігати ці правила, щоб не було безплідним життя твоє. (1,17)

163. Позбавмо спокою наше тіло і мало цінуймо це життя, - щоб жити у Бозі, Котрий у день Суду запитає нас, чи страждали ми ради Нього, чи терпіли спрагу й наготу, чи стогнали з глибини нашого серця, чи випробовували самих себе, чи гідні ми Бога. Отож докладаймо зусиль для скрухи й журби над гріхами, щоб знайти Бога. Знехтуймо тілом, аби спасти душі наші. (3, 14)

164. Вибери собі працю, і вона разом з постом, молитвою і чуванням визволить тебе від усіх нечистот, тому що праця рук очищує серце, а з чистоти серця душа приносить плід. (3,29)

165. Люби милосердя, одягнись у віру. Не дозволяй серцю своєму задумувати лихе, але примушуй його відплачувати добром за зло, шукай милосердя та спокою і змагай до всіх прекрасних діл. (2, 33)

д) Настрої душі, що зумовлюють поступ

аа) Перебування в Бозі зі страхом та ревністю і відвернення од гріха й світу

166. Душа твоя хай лине до Господа повсякчас, тіло ж нехай залишається на землі - як статуя і бовван. (2,59)

167. Стій завжди у правоті перед обличчям Господнім. (3,8)

168. Страх Божий постійно повинен бути перед нашими очима, також і пам'ять про смерть та відраза до світу й усього мирського. (2,13)

169. Вмирай кожного дня, щоб жити; бо хто боїться Бога, той житиме повіки. (2,96)

170. Чувай безнастанно, щоб не впасти у лінивство і недбальство. (2,95)

171. Зненавидь усе мирське і віддали його від себе - інакше воно віддалить тебе від Бога. (3, 70)

172. Ненавидь усе, що шкодить душі твоїй. (2,6)

бб) Терпеливість

173. Усе роби з терпеливістю - і Бог допоможе тобі в усіх ділах твоїх і в усьому, що б не сталося з тобою. (2,21)

174. Не будь слабодухом.(3,71)

175. Будь добрим у всьому, що робиш по волі Божій. (2,21)

176. Не сумуй через помисли, що нападають на тебе у келії. Знай, що Господь задля твого труду [ради Нього] не забуде про тебе. Так ітимеш вперед і благодать Божа допоможе тобі. (2, 18)

177. Мужність є нічим іншим, як твердістю в істині та протидією ворогам; коли не відступиш перед ними, - вони відступлять і більше не покажуться. (2,85)

вв) Сокрушення і плач

178. День і ніч уболівай над гріхами своїми. (1, 36)

179. Запали свічник свій оливою сліз. (1,38)

180. Неустанно плач над гріхами своїми, немовби мав ти мерця у келії своїй 27. (1,49)

181. Обличчя твоє завжди мусить бути сумовите, щоб вселився у тебе страх Божий. (1, 74)

182. Не вважай себе за щось велике, але постійно ридай над гріхами своїми. (3,30)

гг) Смиренність

183. Люби смиренність, і вона покриє усі гріхи твої. (1,61; 3,36)

184. Будь смиренним по всі дні життя твого і докладай зусиль до усього прекрасного. (2, 30)

185. Того, хто слабший від тебе в чеснотах, вважай рівним собі; рівного собі в чеснотах шануй як такого, що значно перевищує тебе в досконалості. (2,17)

186. Не заздри тому, хто йде вгору, але радше всіх людей вважай вищими від себе, - щоби з тобою був Сам Бог. (2,9)

187. Не ходи з гордими, але з покірними. (2,25)

188. Будь у всьому смиренним - у поставі, в одежі, в сидінні, у стоянні, в ході, у ліжку, в келії та в усій поведінці. (2,77)

189. Якщо почнуть тебе хвалити за діла твої, -не радій і не насолоджуйся тим; утаюй добрі діла свої, скільки можеш; не дозволяй кому-небудь говорити про них і всіляко старайся уникати людських похвал. (2, 79)

190. Бійся стати відомим через якесь діло своє. (2,5)

191. Якщо хтось докорятиме тобі справедливо за якийсь гріх, - впокори себе й отримаєш вінець. (2,43)

192. Привчи уста свої говорити кожному: «Прости мені» - і прийде до тебе смиренність. (1,64)

193. Звикни, щоб уста твої завжди кожному братові говорили: «Прости мені». Якщо постійно благатимеш: «Прости мені», - то скоро здобудеш смиренність. (3,42)

194. Будь готовим на всякий осуд говорити: «Прости мені», тому що така смиренність нищить усі підступи ворога. (1,72)

195. Знай, що смиренність є нічим іншим, як усіх людей вважати кращими від себе. Пам'ятай, що ти винен у багатьох гріхах; голову свою тримай похиленою додолу, а язик твій нехай завжди буде

140 Св. Антоній Великий готовий казати тому, хто образить тебе: «Прости мені, владико мій!» Постійною ж темою твого роздумування нехай буде смерть. (3,49)

196. Люби працю, підкоряйся усім, уста свої тримай замкненими - і досягнеш смиренности. Смиренність же принесе відпущення всіх гріхів твоїх. (3,72)

197. Передусім не вважай себе «чимось великим», бо лише так зродиться у тобі смиренність; смиренність же породить науку [досвідченість і здорове думання]; наука зродить віру, віра породить надію, надія зродить любов, любов породить покору, а покора - незмінну постійність [непохитність у доброму]. (2,1)

е) Подвиги боротьби з гріхом

аа) Боротьба з помислами

198. Далеко відганяй од себе злі помисли, віддаючи себе Богові. (з,зз)

199. Не за кожним помислом своїм слідуй. (3, 7)

200. Помисли і бажання свої не здійснюй. (3,51)

201. Не дозволяй умові своєму копирсатися в колишніх гріхах, щоб вони не відновились у тобі. (1,60)

202. Не повертайся в умі своєму до гріхів, які ти колись вчинив, щоб вони знову не постали в тобі. Будь певний, що вони прощені тобі тоді, коли ти передав себе Богові в покуті, й нітрохи в цьому не сумнівайся. (3,40)

203. Про задоволення і втіхи, яким ти віддавався під час свого недбальства, не згадуй, і розмов про них не заводь, кажучи: «Я це вчинив або те порушив», - бо це може стати тобі каменем спотикання. (3,43)

204. Про пристрасті, яким ти віддавався у світі, зовсім не згадуй, аби не збудити похітливости, яка б знову викликала в тобі спокуси. (3, 46)

бб) Боротьба з різними поганими бажаннями

205. Апостол Йоан усі людські похоті звів до трьох головних, кажучи: Все, що у світі, - пожадливість тіла, пожадливість очей і гординя життя (1 Йоан 2:16). Пожадливість тіла є насичення черева багатьма різноманітними стравами, за якими слідує тілесна розпуста. Пожадливість очей ідолом своїм має матеріяльні блага, володіючи якими око або звеличується, або вкладає в серце нечисті образи. Гордість - це мирська любов до гучної слави [висока думка про себе, самохвала і жадоба хвали від інших], котра засідає в головах наших через суєтне марнославство та будь-яку проминаючу марноту. (2,89)

206. Тікай від прив'язаности до майна і непослуху, але передусім - від об'їдання, щоб не заплутатися тобі в тенетах власних похотей, бо вони проганяють страх Божий з серця і сором з обличчя. Свого любителя передають низьким і безсоромним ділам та відчужують від Бога. (3,58)

207. Відкинь від себе гнівливість і зодягнися в лагідність, вирви геть розбещене око й заміни його на просте [дитяче, чисте]. (2,2)

208. Утікай від гніву і хорони себе від похоти, а також від усіляких гріховних пожадань. (2,88)

вв) Боротьба з насолодами

209. Людина, що любить насолоди [тільки приємного шукає], до жодного діла непридатна. (2,74)

210. Не будь любителем насолод, бо таких не вислуховує Господь. (2,74)

211. Тіло і втіхи його ненавидь, тому що вони повні зла. (3,52)

212. Плоть свою виснажи так, щоб вона була подібної до тієї, що лежить на ложі хвороби. (3,62)

гг) Боротьба з гнівом і його породженнями

213. Якщо нападе на тебе гнів, поспішно відганяй його подалі від себе - і будеш радіти по всі дні життя твого. (2,84)

214. Ніколи ні на кого не гнівайся і всім прощай. (3,31)

215. Якщо хтось несправедливо докорятиме тобі, - не гарячкуй. (3,53)

216. Будь мудрий, і уста тих, що погано говорять про тебе, загороджуй мовчанням. (2,86)

217. Не зважай на те, що хтось погано відзивається про тебе, бо це одна з хитростей ворогів наших, якою вони перешкоджають людині пізнати правду. (2,87)

218. Не будь скорий до гніву і не тримай зла на того, хто довів тебе до гніву. (3,55)

219. Якщо зазнаєш зневаги, не май неприязні до зневажника свого, але скажи: «Я гідний того, щоб усі брати гордували мною». (2,40)

220. Не нарікай і нікого не зневажай. (2,8)

221. Не віддячуй злом за зло, ні образою на образу, бо завданим тобі злом чи образою упокоряє тебе Сам Господь, коли бачить, що ти не упокоряєш себе. (2,45)

222. І молоді, і старі нехай моляться, щоб не підпасти їм під тиранію і гнів. (2,84)

223. Хто наставляє другу щоку тому, що його вдарив, той повний ласки у нарузі своїй. Господь наш Ісус Христос ніколи не покине такої людини, бо Він благий і спішить на поміч душам, які терплять ради Нього і шукають Його, дає їм силу і кріпость, поки вони не утвердяться в спокою [від пристрастей]. Отож радій, коли приходять скорботи і збентеження, бо за ними зріють солодкі плоди. (2,93)

224. Не бійся наруги від людей. (2,4)

ґґ) Боротьба з осудженням

225. Якщо побачиш, що котрийсь брат згрішив, не стався до нього з погордою, не відвертайся од нього і не осуджуй його, бо інакше сам потрапиш до рук ворогів твоїх. (1,59)

226. Не чини нікому зла и нікого не осуджуй. (2,24)

227. Не підставляй вуха свого, щоб почути погане про інших, але люби всіх людей - і будеш жити. (2,44)

228. Не осуджуй нікого, бо в осуді - твоє падіння. (2,80)

229. Не докоряй братові своєму, хоч би порушив він усі заповіді, інакше й сам упадеш до рук ворогів своїх. (3,39)

230. Не осуджуй нікого зі смертних, щоби Бог не погордив молитвами твоїми. (3,64)

231. Нікому ніколи не зауважуй його недоліків. (1,23)

232. Нікому не докоряй за його немочі. (1,47)

дд) Боротьба з пихою і зарозумілістю

233. Коли твориш милостиню, не виставляй цього на показ. (1,34)

234. Якщо духовно подвизаєшся, не хвалися цим. (1,39)

235. Про добре діло, яке маєш намір вчинити, не кажи нікому наперед, але спершу зроби його. (1, 48)

236. Коли сповниш якісь діла чеснот, не мудруй високо про себе і не кажи: «Я те і те вчинив», бо якщо будеш так робити, - не будеш розумним. (2,65)

237. Не будь славолюбним і в серці своєму не хвалися, кажучи: «Я досягнув поступу в тому і тому». Помисли такі пашать пихою, і хто ними сповнений, той став житлом нечистих духів. (3,59)

ее) Боротьба з чоловікоугодництвом і лицемірством

238. Не відрікайся від волі Божої, щоб сповнити волю людей. (2,7)

239. Заповіді Божі не порушуй заради дружби людської. (3,24)

240. Не будь лицеміром або підлесником, тим більше брехуном. (2,26)

241. Не тільки перед людьми видавайся праведним, але сам перед собою будь розумний, лагідний, благодушний, терпеливий, ревний, чоловіколюбний. (2,28)

єє) Боротьба з гордістю

242. Не величайся ділами своїми. (1, 73)

243. Не звеличуйся у гордості і не хвалися. (2,46)

244. Гордість далеко прожени від себе; ближнього ж твого і всіх людей вважай ліпшими від себе. (3,53)

245. Нема більшого нещастя, як спричинити комусь скорботу і звеличуватися над іншими. (2,60)

246. Не вважай себе мудрим, бо гордістю вознесеться душа твоя - і впадеш до рук ворогів твоїх. (1,63)

247. Не вважай себе мудрим і всезнаючим [не кажи: «Сам знаю, сам вмію зробити»], бо пропаде труд твій і виявиться, що корабель твій даремно плив дотепер. (3,41)

Закінчення

248. Хто не буде сповняти усього приписаного, той спонукує Бога до гніву. Я, Антоній, кажу тобі істину. Отож прихили вухо твоє до слів моїх і заховай їх у серці твоєму та знай, що цими заповідями я передаю тебе Творцеві. Якщо ти збережеш їх, -будеш радіти з усіма Ангелами, а всіх злих духів переможеш. Ходи, отже, у цих заповідях - і Бог буде з тобою, Ангели Господні носитимуть тебе; душа твоя наповниться благовонними пахощами Святих, а обличчя твоє засяє світлом блаженних, і ти станеш святилищем Богові, як і всі Святі, і зустрінеш, врешті, Господа з веселістю й радістю, і почуєш голос Його: Гаразд, слуго добрий і вірний. У малому ти був вірний, поставлю тебе над великим, увійди в радість твого пана (Мт. 25:21). (3,77)

249. Не порушуй жодної з цих настанов - і Господь наш Ісус Христос обдарує тебе спокоєм та звершить у світі діло, до якого ти приступив. Наші отці й ті, що їх наслідували, стали досконалими через це. (2,22)

250. Якщо до сказаного захочеш додати ще якісь добрі діла, - додай, безнастанно возсилаючи благодарення Господу нашому Ісусу Христу. (3, 22)

251. Кожну ніч сльозами скроплюй ложе своє та упокорюй себе перед Христом Господом, щоб стер Він гріхи твої і знову відновив тебе, поміг творити добрі діла і дарував у спадкоємство вічне Царство Своє. Нехай єдиному Господу буде хвала, честь, слава і поклоніння з преблагим Отцем і Святим Духом нині, повсякчас і навіки-віків. Амінь! (2, 100)