Надія на допомогу Святої Богородиці

За царювання Льва VI Філософа (886-911) у 910 р. під час вторгнення сарацин до Грецької імперії святий Андрій Юродивий та його учень Єпіфаній, перебуваючи 1 жовтня в Константинопольському храмі, де зберігалась риза Богороди­ці, під час всеношного недільного співу побачили в повітрі чудесне з'явлення Пресвятої Діви Богородиці в оточенні пророків, апостолів та ангелів. Уся осяяна, ніби сонячним світлом, вона молилася за грішників і покривала християн чесним своїм омофором. Побачивши це з'явлення, Андрій за­питав свого учня Єпіфанія: «Бачиш, брате, Царицю й Боги­ню всіх, яка молиться за весь світ?» — «Бачу, святий отче, і жахаюсь», — відповів йому Єпіфаній. З'явлення було прославлене спочатку тими, хто молився у храмі, а згодом і в усьому Константинополі.

Мешканці міста, почувши про це, зраділи, що Бог молит­вами Заступниці визволить їх від біди, яку заподіяли воро­ги, що вдерлися в їхню імперію. І справді, невдовзі після з'явлення Богородиці ворогів церкви було переможено.

Честь установлення цього свята належить російській цер­кві, яка з самого початку увірувала у покрову Богоматері й освятила день з'явлення її урочистим святкуванням. Воно сталося 1 жовтня (за старим стилем), і цього дня церква встановила свято Покрови Пресвятої Богородиці. Прослав­ляючи свою небесну Заступницю, церква співає: «Сьогодні ми, православні люди, радісно святкуємо, осяяні Твоїм, Божа Мати, з'явленням, і, здіймаючи очі до Твого пречистого обра­за, уклінно просимо: покрий нас чесною Твоєю покровою й виз­воли нас від усякого зла, благаючи Сина Твого, Христа Бога нашого, щоб спас душі наші».

Це свято велике, окрім Божої служби, православна церква служить акафіст Покрові Богоматері. У ньому часто повторюються такі слова: «Радуйся, Радосте наша, покрий нас від усякого зла чесним Твоїм омофором».

Покров Божої Матері над православною церквою засвідчують спогади про благодатну допомогу Божої Матері віруючим. Можна, скажімо, пригадати заступництво Божої Матері за місто Почаїв, що на Тернопільщині.

Чудеса ікони Пресвятої Богородиці «Почаївська»

Божа Матір з'явилась двом монахам і пастухам на Поча-ївській горі близько 1340 р.

У 1559 р. через Волинь їхав митрополит Неофіт з Кон­стантинополя. Він заїхав у гості до панни Ганни Гойської. При від'їзді він подарував їй ікону Пресвятої Богородиці, яку привіз із Константинополя. Ця ікона тривалий час знаходи­лась у домі Гойської, яку потім вона перевезла у свій маєток, неподалік від Почаївської гори. На той час у ній уже були мо­нахи. У 1597 р. чудотворна ікона Богоматері була урочисто перенесена на Почаївську гору і передана на вічне зберігання монахам. Після смерті Гойської ікону забрав Андрій Фарлей, але після зцілення своєї дружини повернув її до монастиря. Тут з іконою Божої Матері почали відбуватися різні чудеса.

Дуже багато зцілень було до 1675 р„ коли турки напали на Почаївський монастир. Миряни і монахи звернулись із щирою молитвою до Пресвятої Богородиці. На ранок ігумен монастиря побачив, що турки готуються до нової атаки. Усі почали молитися і зі сльозами благати: «Помилуй нас, Ма­тір Божа! Ти заступниця роду християнського, не дай нам, недостойним слугам Твоїм  загинути».

І молитва була почута Пресвятою Богородицею. Ігумен звелів співати акафіст Богоматері. Коли заспівали перший акафіст «Взбранной Воеводе...» над храмом з'явилась Божа Матір із військом ангелів з мечами. Вона стояла у сяйві світ­ла і Своїм омофором покривала Почаївський монастир.

Спочатку це сяйво викликало в турків ще більше бажан­ня взяти монастир. Але раптом на них напав страх і вони почали запитувати православних полонених: «Звідки ця Гос­пожа і багато воїнів з нею?» їм сказали, що в монастирі знаходиться чудотворна ікона Божої Матері. Деякі турецькі воїни почали пускати стріли в небесних ангелів, але вони поверталися назад і влучали у турків. Вороги в паніці розбіг­лися і залишили Почаїв.

Усі чудеса, які були пов'язані з Почаївською іконою, не­можливо описати, їх було дуже багато. Як і колись, тепер немає жодної хвороби, жодного горя і жодної тяжкої нужди, в якій Цариця Небесна Почаївська не надавала б допомоги при першому проханні до Неї.

Чудесна ікона Казанської Божої Матері

Ікона Казанської Божої Матері з'явилася 28 червня 1579 р. (за старим стилем) дівчинці Мотроні в м. Казані. За царя Федора Івановича в 1593 р. на місці з'явлення ікони бу­ло побудовано храм та Богородицький жіночий монастир.

Ікона Казанської Божої Матері була привезена в Москву в 1612 р. Після того як 1610 р. був скинутий з престолу цар Василь Іванович Шуйський, у країні точилися міжусобні війни. Цим скористалися шведи й поляки, які грабували та палили міста й села, захопили Москву. Російський народ по­чав створювати партизанські загони та народне ополчення для боротьби з ворогами. Казань прийшла на допомогу, вис­лавши свої дружини до Москви з Казанською іконою Божої Матері. Воїни були укріплені вірою в образ і надіялись на силу Пресвятої. Прибувши до Москви, дружини відбили у ворогів Новодівичий монастир, взяли у полон дві роти поля­ків і майже 500 німців. Ікона перебувала в Москві до зими.

Пізніше ікону привезли до Ярославля, куди з Нижнього Новгорода прибули дружини Мініна й Пожарського. Воїни З дні постували і з молитвою звернулися по допомогу до Господа та Пречистої Його Матері. Бог почув молитви, і за Його допомогою ворогів було вигнано із Суздаля, а потім і з Москви. Поляки здали місто і попросили пощади в Пожар­ського. Як щиросердна подяка Господу Богу, був проведений хресний хід, урочисте моління, а ікону Казанської Божої Ма­тері було перенесено на Лобне місце.

За повелінням Петра І ікону перевезли з Москви до Санкт-Петербурга. Тепер ікона Казанської Божої Матері зберігається в Казанському соборі.

Чудеса ікони Пресвятої Богородиці "Володимирська "

У 1395 р. татарський хан Тамерлан привів незчисленні ор­ди на Руську землю і хотів знищити християнство, захопити Москву та інші міста й підкорити їх. Дізнавшись про це, великий князь Василь Дмитрович зібрав свої війська і пішов з Москви до Коломни назустріч ворогові. Тамерлан захопив Казанське князівство і наблизився до берегів Дону. Князь зі своїм військом і народом, знаючи^силу і лють ворога, звер­нувся з молитвою до Господа про Його допомогу. Усі, підняв­ши руки догори, зі сльозами на очах стали молитися Богу і Пресвятій Богородиці про порятунок Батьківщини. Великий князь попросив митрополита Кипріяна, щоб той оголосив про піст і звелів усім щиро молитися. Великий князь звелів при­везти з Володимира чудотворну ікону Божої Матері, написа­ну, за переказами, євангелістом Лукою. Ікону з великими по­честями було привезено до Москви. Народ зустрів її ще за містом, і всі перед іконою плакали й молились. Молитва на­ших предків була почута. Як свідчить переказ, без будь-якої на те причини Тамерлан почав тікати з наших земель.

Як бачимо, наші предки не стали на коліна перед воро­гом, а з щирою молитвою звернулися до Бога Сильного й Живого та на одного Нього поклали свою надію, і Він почув їхню молитву й прохання Його Матері, врятував русів від ворога.

Чудесна ікона Пресвятої Богородиці «Донська»

За часів царя Федора Івановича на Русь нападали два во­роги: король шведський пішов на Новгород, а кримський ца­ревич Нарадин зі своїм братом — на Москву. Царевич підій­шов близько до Москви, розмістивши своє військо на Вороб­йових горах. Федір Іванович, відправивши більшу частину війська на захист Новгорода, побачив повну неможливість із своїм нечисленним військом вступити в бій із татарами. Він з щирою молитвою звернувся до Господа і Пресвятої Богоро­диці, просячи в Них допомоги в боротьбі з ворогом. Цар пі­шов у Благовіщенський собор, взяв ікону Пресвятої Богоро­диці «Донська» і зробив хресний хід навколо стін Кремля і рядів своїх воїнів. Молитва народу і благочестивого царя бу­ла почута. Вночі цар отримав одкровення від Цариці Небес­ної, що силою Сина її та Бога, за її проханням, вороги будуть переможені. На другий день Нарадин напав на руських. Бій тривав майже добу. Раптом татар охопив великий страх, вій­сько супротивника почало швидко відступати. Через деякий час Нарадин, бажаючи відплатити за поразку, в тому ж році знову напав на Москву. Але знову отримав поразку. Як свід­чить літопис, ворог був переможений сильною десницею Си­на Божого, за проханням Богоматері, Пречистої Богородиці.

На тому місці, де стояла чудотворна ікона, було споруд­жено чоловічий монастир. Пізніше татари нападали на Курську область і знову були переможені заступництвом Пресвятої Богородиці.

Я у своїй книжці навів лише окремі приклади допомоги Цариці Небесної. Варто зазначити, що в Україні і Росії немає такого міста, яке б не отримувало заступництва Пресвятої Бо­городиці та Її чудотворних ікон. Отже, Цариця Небесна є для нас вогняним стовпом, який супроводжує і наставляє сущих у темряві, є нашим покровом. Вона від усіх наших ворогів визволяє і від бід заступає, а ми є її дітьми — грішними, але улюбленими Нею. Ми повинні дорожити милостями Цариці Небесної, залишатися завжди вдячними їй і не забувати, що наша подяка буде приємною їй тоді, коли ми будемо слідува­ти і ходити шляхами Господніми — жити за заповідями, даними її Сином, Господом нашим Ісусом Христом.

Про ікону Пресвятої Богородиці «Несподівана Радість»

О Пресвята Діво, Всеблагого Сина Мати Всеблага, Царс­твуючого граду і святого храму цього покрова, всіх сущих во гріхах і скорботах, бідах же і хворобах вірна, Прохальнице і Заступнице! Прийми молебний спів цей від нас, недостойних рабів Твоїх, Тобі возносимий: і як давнього грішника, котрий повсякдень чимало разів перед чесною Твоєю іконою молився, не відкинула єси, але несподівану радість покаяння тому дала єси, і ревним до Сина Твого клопотанням цього до прощення гріш­ника схилила єси, і нині не відкинь моління нас, недостойних ра­бів Твоїх, але умоли Сина Твого і Бога нашого, щоб усім нам, що з вірою і молінням перед цілительним образом Твоїм поклоня­ються, по потребі кожного несподівану радість дарував...

З молитви Пресвятій Богородиці на честь її ікони

«Несподівана Радість»

Святитель Димитрій Ростовський, вихованець і педагог Києво-Могилянської академії, син козацького сотника й ктитора Свято-Кирилівської церкви у Києві Сави Туптала, за­лишив нам у спадок не лише «Житія святих», а й інші тво­ри, передусім «Руно орошеное», де він, зокрема, розповідає про дивовижну історію ікони. Це ікона Пресвятої Богороди­ці «Несподівана Радість».

Жив у давні часи один грішник, на його рахунку було чи­мало недобрих справ, але при всьому цьому жодної справи він не зробив, не помолившись. І передусім перед іконою Бо­жої Матері, яку глибоко шанував і любив схвильовано та щиро. «Радуйся, Благодатна, Господь з Тобою...» — саме ці слова, мовлені колись Богородиці архангелом Гавриїлом, часто повторював грішник.

Дивне поєднання, але воно часто трапляється навіть у за­пеклих кримінальних злочинців, професійних убивць, які, обікравши, а то й загубивши невинні душі, каються в молит­вах і навіть чекають за це винагороди — відпущення гріхів. Вони просто не знають, що, розкаявшись, не можна грішити знову, не можна обманювати всевидячого Бога, що кара не­одмінно прийде. І буде плач і скрегіт зубний...

Одного разу той грішник взявся вкотре за свої нечесні справи і, як завжди, звернувшись до ікони Божої Матері, помолився. І тут раптом затрусило бідолаху: побачив він, що зображення Богоматері почало рухатись. А у Божес­твенного Немовляти відкрилися виразки на руках, на ногах і в боці, з них ринула кров. Упавши на землю, злочинець закричав: «О Всеблагая Царице, хто це зробив?» — «Ти й інші грішники знову і знову розпинаєте своїми гріхами Мо­го Сина як колись це зробили іудеї, — відповіла Богома­тір. — Ви звете Мене милосердною, навіщо ж зневажаєте й ображаєте своїми беззаконними справами?» — «Владичи­це, — аж плакав грішник, — нехай мої гріхи не здолають Твоєї невимовної благості та щедрот Твоїх. Ти єдиная надія для всіх грішних. Моли ж за мене, грішного, Сина Твого і Бога нашого!»

Богородиця, відчувши справжнє розкаяння в словах гріш­ника, звернулася з молитвою до Свого Сина, але Він тільки похитав головою.

Пречиста Діва повторила вдруге Своє моління Немовля­ті Христу, але Він був невблаганний і, лише зглянувшись на невідступну молитву Матері, відповів: «Я виконаю Твоє прохання. Хай збудеться побажання Твоє. Ради Тебе відпускаються цій людині гріхи. Нехай же він на знак про­щення припаде вустами до Моїх ран».

Грішник, якому таким дивним чином просяяло невичер­пне милосердя Богоматері, звівся із землі і поцілував вираз­ки Спасителя свого. Відтоді став він жити чистим, справед­ливим життям.

Ця подія і дала віруючим привід до написання ікони Бо­жої Матері «Несподівана Радість». На цій іконі зображено чоловіка, який молиться на колінах перед ликом Богоматері, а під образом написано перші слова цієї історії: «Який без­законний чоловік».

Ікона уславилася багатьма чудесами, зокрема зціленням глухої жінки, яка не чула навіть великодніх дзвонів. Лікарі не могли їй допомогти, а ікона... Коли ця жінка з подругою підійшла до ікони і попросила відслужити молебень, нещас­на раптом почула слова пасхального тропаря: «Христос вос­крес із мертвих...», — потім тропаря Богородиці й після того хвороба зникла, мов її й не було.

[ Назад ]     [ Зміст ]     [ Вперед ]

[ Cкачати книгу: "Надія на Господа" ]

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!