Древній патерик - Про святих старців - чудотворців Християнство. Православ'я. Католицтво. Протестантизм. Древній патерик. Про святих старців - чудотворців
Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий!                І коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю, то я ніщо!                І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю, то пожитку не матиму жадного!                Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається,                не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого,                не радіє з неправди, але тішиться правдою,                усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!                Ніколи любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч існує знання, та скасується.               
УкраїнськоюХристиянський портал

Додатково

 
Про святих старців - чудотворців
   

Древній патерик

РОЗДІЛ XIX. Про святих старців - чудотворців


1. Сказав авва Дула, учень авви Висаріона: коли ми йшли берегом моря, я відчув спрагу і сказав авві Висаріонові: Авво, я спраглий. А авва помолився і каже мені: Пий із моря, і одразу вода стала солодша, і я напився. Опісля я зачерпнув води в посудину, на випадок, якби згодом схотілося б пити. Як авва це побачив, сказав мені: Навіщо ти зачерпнув води? Я сказав йому: Прости мені, авво, може, ще схочеться пити. І сказав старець: Бог, що є тут, є Богом усюди.

2. В иншу пору, як Висаріонові було треба, він помолився, перейшов пішки Хризорою і вийшов на берег. А я здивувався і поклонився йому, кажучи: Як ти відчував свої ноги, коли йшов по воді? І старець каже: До п'ят я відчував воду, а решта було тверде.

3. Иншого разу, коли ми йшли до иншого старця, сонце було низько над заходом. А старець помолився, кажучи: Благаю Тебе, Господи, щоби стояло сонце, аж я прийду до раба Твого, — і було так.

4. Прийшов якось у скит один біснуватий, і молилися за нього в церкві, та не виходив біс, бо був лютий. І казали клирики: Що робитимемо з цим бісом? Ніхто не може його вигнати, крім авви Висаріона. Та як станемо його кликати для цього, він не прийде в церкву. Зробімо ж так: ось, він перед всіма приходить до церкви, улаштуймо, щоби недужий сидів на його місці, а як він прийде, станемо на молитву і скажемо йому: «розбуди брата, авво». Так і вчинили. І як прийшов старець рано, стали на молитву і сказали йому: Розбуди брата, авво. Він сказав йому: Встань і вийди звідси, і зараз вийшов із нього біс, і видужав чоловік від того дня.

5. Говорили старці авві Іллі в Єгипті про авву Агатона, що він добрий брат. І говорить їм старець Ілля: Добрий у своєму поколінні. Кажуть йому: А в порівнянні з древніми? — І відповів: Сказав я вам, що він добрий у своєму поколінні, а щодо древніх, то я видів чоловіка, що міг затримати сонце на небі, як Ісус Навин. І, почувши це, здивувалися і прославили Бога.

в. Одна жінка, що мала в грудях недугу, звану раком, почула про авву Лонгина й шукала нагоди стрінутися з ним. Він жив дев'ять миль на захід від Олександрії. Коли ж шукала його жінка сталося так, що той блаженний збирав дрова коло моря; коли побачила його жінка, не знаючи, що то він сам, питає його: Авво, де живе Божий раб, авва Лонгин? А він сказав: Чого ти хочеш від того обманця? Не йди до нього, бо він обманець. Чого ж тобі треба? Жінка показала недугу. Старець перехрестив те місце і відпустив жінку, кажучи: Йди, Господь тебе оздоровляє. А Лонгин не може тобі допомогти. Жінка повірила слову і відійшла, і скоро виздоровіла. Коли вона оповідала про це декому й описувала старця, дізналася, що то був сам авва Лонгин.

7. Ще якось инша жінка, що мала на руці невиліковну недугу, прийшла з иншою жінкою і стала ждати під віконцем старцевої келії, бо він сам там сидів. Він відсилав її, кажучи: Йди геть, жінко. Та вона далі стояла і не говорила нічого, бо боялася. Коли ж він пізнав і розвідався, чого їй потрібно, встав, замкнув перед нею віконце та сказав: Іди, нема в тебе нічого злого. Й одужала жінка від цієї години.

8. Ще иншого разу принесли до нього біснуватого; та він сказав тим, що принесли: Я не можу вам нічого зробити, але краще йдіть до авви Зенона. Авва Зенон став на молитву й почав щемити біса, проганяючи його. А біс закричав: Може, думаєш, що задля тебе виходжу? Оце авва Лонгин молиться і говорить на мене Богові — і я відходжу, бо боюся його молитов, а тобі я й відповіді не дав би.

9. Говорили про авву Макарія, що він, ідучи зі Скиту і несучи кошики, сів і молився, кажучи: Господи, Ти знаєш, що я не маю вже сили. І одразу опинився він над рікою, біля того місця, куди йшов.

10. Мав якийсь чоловік у Єгипті розслабленого сина й приніс його до келії авви Макарія та, лишивши хлопця у сльозах біля дверей авви, відійшов поодалік. Старець виглянув, побачив хлопця, що плакав, і каже йому: Хто тебе сюди приніс? Хлопець відповів: Мій батько полишив мене тут і відійшов. Каже йому старець: Устань, пошукай його, і одразу хлопець встав, знайшов свого батька і пішли вони, радіючи, до свого дому.

11. Авва Сисой говорив: Як був я у Скиті з аввою Макарієм, пішли ми разом із ним жати сім нив, коли це якась жінка, вдовиця, що збирала за нами колосся, не переставала плакати. Прикликав тоді старець власника поля і сказав йому: Що з тією старицею, що вона плаче? А він каже: Її чоловік мав від когось заставу, та нагло помер і не сказав, де його положив, а господар застави хоче її й дітей собі в невільники. Каже йому старець: Скажи їй, щоби прийшла, коли ми відпочиватимемо під час спеки. Коли жінка прийшла, каже їй старець: Чого так плачеш безнастанно? А жінка каже: Мій чоловік умер, взявши заставу від одного чоловіка й, умираючи, не сказав, де її поклав. І мовив їй старець: Ходімо, покажи мені, де ти поховала чоловіка. І взяв братів та вийшов з нею. А як прийшли на місце, сказав старець жінці: Іди собі додому. І коли ми помолилися на цьому місці, покликав старець мертвого, кажучи: Де ти поклав чужу заставу? А він відповів: У моєму домі вона схована в ногах моєї постелі. І сказав йому старець: Засни знову до дня воскресення. Як побачили це брати, впали зі страху йому до ніг. А старець сказав їм: Не задля мене робилося це, бо я ніщо, тільки задля цієї вдовиці й сиріт учинив Бог це діло; а велике те, що Бог шукає безгрішної душі, й чого б вона не попросила, одержує. Він прийшов і сказав удовиці, де лежить застава; вона ж узяла її, віддала господарю і визволилася сама й її діти. На вістку про це всі дуже прославили Бога.

12. Авва Милисій переходив через одне місце і побачив, що якісь люди тримають ченця, як винного в убивстві. Старець підійшов і розпитав брата, а пізнавши, що на нього звели наклеп, каже тим, що його тримали: Де вбитий? Ті показали йому мертвого. Він підійшов до вбитого й звелів усім молитися. Коли сам простягнув руки до неба, мертвий воскрес. І сказав йому старець при всіх: Скажи нам, хто тебе вбив? А він сказав: Я увійшов до церкви і дав пресвітерові гроші, а він устав, задушив мене і відніс та кинув мене у монастир авви. Але прошу взяти від нього гроші й віддати моїм дітям. Тоді сказав йому старець: Іди, спи, аж прийде Господь і збудить тебе. І він одразу знову упокоївся.

13. Прийшло раз багато старців до авви Пімена; один мирянин, родич авви Пімена, мав хлопця, в котрого за дією диявола обличчя було відвернене назад. І як побачив його батько, що в Пімена зібралося множество старців, взяв хлопця і сів плачучи перед монастирем. Тоді вийшов якийсь старець і, побачивши його, спитав: Чого ти плачеш, чоловіче? А він сказав: Я родич авви Пімена, а це сталася така спокуса з моєю дитиною І хотіли ми принести його до самого старця, та боїмося, що він не схоче нас видіти. І як довідається, що я тут, пошле прогнати мене; та, знаючи про вашу присутність тут, я наважився прийти. А тепер, як хочеш, авво, візьми дитя й змилуйся наді мною та помолися за нього. Старець узяв його, вернувся до зібрання старців і вчинив обачно: як приніс, нічого не сказав авві Піменові, тільки, почавши від молодших братів, говорив: Хрести дитя знаком хреста. Змусивши усіх по порядку хрестити маля, підніс його до авви Пімена. Та він не хотів його перехрестити, але отці просили його, кажучи: Зроби, авво, як і всі ми. А він, зітхнувши, встав і помолився, кажучи: Боже, уздорови свій твір, щоби не володів ним ворог. І, перехрестивши його, зцілив і віддав батькові здоровим.

14. Оповідав один із отців про авву Павла, що жив у долішніх сторонах Єгипту, у Тиваїді, що він тримав у руках гадюк і скорпіонів і розривав їх по половині, немов якусь тканину павука. Браття поклонилися йому і сказали: Скажи нам, що ти робив, що отримав таку благодать? А він відповів: Простіть мені, отці. Якщо хтось здобуде чистоту, все покориться йому, як Адамові, коли він перебував у раю, поки переступив заповідь.

15. Один мирянин, що мав сина, ішов до авви Сисоя на гору авви Антонія, та під час дороги умер його син. А він не журився, тільки взяв його до старця з непохитною вірою і припав до нього з сином, немов кланяючись, щоби отримати благословення від того старця. А вставши, лишив батько хлопця біля ніг старця і вийшов з келії. Старець же думав, що дитина кланяється йому і каже: Встань і йди геть, бо не знав, що той умер. А він зараз воскрес і вийшов. Як побачив його батько, здивувався і, вийшовши, поклонився старцеві та звістив йому про цю подію. Як старець це почув, зажурився, бо не хотів, щоби так було. І наказав батькові учень старця, щоби він нікому не розповідав про це до смерти старця.

16. Один старець, що був пустельником над Йорданом, під час спеки зайшов до одної з печер, а з неї показався лев і почав скреготати зубами, і ричати. А старець йому каже: Чого злостишся? Місце помістить і мене, і тебе. Коли ж не хочеш, то встань і вийди. Лев не стерпів цього і вийшов.

17. Один зі старців прийшов до скиту в Теренуфим і там жив. Принесли йому задля подвижницького труду трохи вина. А инші, що чули про нього, привели до нього одного біснуватого. І почав біс зневажати старця і говорити: До того винопійця привели мене? Старець із покірливосте не хотів був його виганяти, але задля його прокльонів сказав: Вірю Христові, що ще не скінчу я пити цієї чаші, як ти вийдеш. І тільки-но почав пити старець, закричав біс, кажучи: Палиш мене. І поки він скінчив чашу, вийшов біс за Божою благодаттю.

18. Жили в скиті рідні брати, і сталося, що один із них захворів; тоді другий брат прийшов до церкви і просив у пресвітера приношення за недужого. Почувши це, пресвітер каже братам: Ходімо, відвідаймо недужого брата. Прийшли вони і помолилися та відійшли. А наступної неділі питає пресвітер про недужого: Як там брат? Брат недужого сказав: Помолися за нього. Пресвітер знову узяв братів і пішов з ними до хворого брата. Як вони прийшли і сиділи, почав він умирати. Коли ж одні з братів говорили, що він удостоївся Утішителя (Святого Духа), а инші сумнівалися в цьому, тоді поглянув на них брат умираючого і сказав їм: Чого сумніваєтеся? Хочете довідатися, яку він має силу? І обернувся та сказав своєму братові: Відходиш, мій брате? А він сказав йому: Так, але помолися за мене. Він же сказав: Направду, брате, не позволю тобі вмерти скоріше за мене. А, обернувшись до тих, що сидять, сказав: Дайте мені рогожу і покривало, і, взявши, схилив голову і перший віддав душу, а опісля й недужий. І зараз отці приготували обох, винесли і поховали з радістю, що сподобилися вони умового світла.

19. Брат мав провідника старця, а бачачи, що він гарно приготовляв померлих до похорону, сказав йому: Чи й мене, як я умру, так приготовлятимеш? А він сказав йому: Так само приготовлятиму й тебе, поки не скажеш «досить». Недовго опісля помер брат, і слово перейшло в діло, бо він приготовив його побожно і сказав до нього при всіх: Чи добре я приготовив тебе, сину? Чи ще чого бракує? І заговорив мертвий: Добре, отче, бо ти сповнив обіцянку.

20. Один старець скитянин пішов із братом зачерпнути води. Брат, що прийшов до криниці швидше, побачив дракона і вернувся, та сказав про це старцеві. А старець каже: Йди, наступи йому на голову, та брат налякався і не пішов. Коли ж пішов старець, звіря, побачивши його, засоромилося і втекло в пустелю.

21. Говорили про одного старця, що його келія завжди була ясна, наче вдень, і він читав і працював у ній, як удень, так і вночі.

22. Був инший старець, що з надмірного подвижництва мав ушкоджені ноги, так, що протягом довго часу не міг рухатися, а коли вийшов шкутильгаючи і став приготовляти їжу, то з'явився перед ним ангел, торкнувся його уст і сказав: Христос — для тебе правдива пожива і напій, — й, оздоровивши його, відійшов. А він взяв пальмового пруття і став робити поворозки для звірів. Якісь люди захотіли відвести до нього кульгавого для зцілення і саджали його на віслюка. Та тільки-но його ноги торкнулися поворозки, що її зробив святий, одразу видужав хворий. На благословення багатьом хворим посилав він пояси, і немічні одразу ж зцілювалися з недуги.

23. Одному святому старцеві довелося раз послати свого учня, щоби той приніс води із криниці. Коли він пішов, то побачив в долі гаспида і не набрав води, а вернувся і сказав йому: Умремо ми, авво, бо я бачив гаспида в криниці. Та він умовив його, щоби не боявся і киваючи головою сказав: Як сатана схоче, щоби в криниці був змій або гаспид і попав у водні джерела, то невже ти ніколи не будеш пити? І пішов старець і сам зачерпнув повну посудину та перший попробував кажучи: Де покладено хрест, там не має сили жодне зло.

[ Назад ]     [ Зміст ]     [ Вперед ]

 

[ Cкачати книгу: "Древній патерик" ]


Нагору



Рекомендуйте цю сторінку другові!






Підписатись на розсилку




Християнські ресурси

Нове на форумі

Проголосуй!