7. Поради подвижникам [1]

ПОДВИЖНИЦЬКІ НАСТАНОВИ СВЯТОГО ЄФРЕМА СИРІЙСЬКОГО

1. Початок монашого зречення - страх Господній; монах, який не має його, опиниться поза воротами Царства Небесного. Початок доброго життя для монаха - пізнання Бога; незнання Бога затьмарює душу монаха.

2. Добрий спадок для монаха - невинність і святість; втрачає спадщину Отців той монах, який їх не має.

3. Подвиг для монаха - вивчення Писань і виконання заповідей Божих; без цього монах - не подвижник.

4. Їжа для монаха - чинити волю Божу; смачні наїдки не поставлять монаха перед Христом, бо вони йдуть до нутра і виходять геть (Мт. 15:17).

5. Ноги монаха нехай стирають церковні сходи, а не вештаються безчинно з дому в дім.

6. За порадою нехай іде монах до розумного; порада нерозумного хай не замешкує в серці його.

7. Монах, що чуває з псалмами і духовними піснеспівами, проганяє від себе нічні мрії; монах, який гордиться своїми добрими ділами і безпечно спить, - готує для себе пастку.

8. Мужній монах хрестом Христовим уникає диявольських сітей.

9. Монах, який схилився до землі і бачить лише земне, в усьому поводиться по-диявольськи - противиться заповідям, лукавить, сам собі догоджає.

10. Думка монаха нехай завжди буде спрямована на добро. Вправи для монаха - добрі помисли. Чування монаха приборкують нечисті помисли.

11. Нива, яку обробляє монах, - добра душа, яка приносить євангельський плід. І монах, який на ній працює, першим куштує з її плоду.

12. Безсмертна сила монахів - убозтво, що несе хрест; грошолюбство згубне для них, бо загороджує перед ними Царство Небесне.

13. Добрий дар монахові - невинність, яка з Іллею на колісниці підносить його на небо. Сила невинности - стриманість у їжі; монах, що впивається вином, осквернює плоть свою.

14. Сльози, що проливаються з очей, - дерево життя, що росте у висоту смиренномудрости. Монах, що їх набув, пожне добрий плід.

15. Монах, який усім голосить про свій дар, викликає огиду; такий почує від Господа: Ти вже одержав свою нагороду (Мт. 6:2). А хто стидається говорити, того винагородить Господь, Який знає все потаємне.

16. Коли воздаєш Богові Боже, не вихваляйся, монаше, але з молитвою говори до Господа: Твоє від Твоїх приношу Тобі, Владико, і тільки в Тебе шукаю спасіння для душі.

17. Монаха, який з чистим серцем проказує нічні молитви, чує Господь, вдень же робить його світлим, як день, все більше і більше просвітлюючи його.

18. У гордині монаха не спочине Господь; в смиренномудрості ж його оселиться Дух Святий.

19. Хітон монаха (не тканий, а духовний) нехай ніколи не буде очорненим. Такий монах опівночі увійде разом із Женихом до чертогу.

20. Щоб зустріти Жениха, припаси, монаше, оливи, бо якщо не матимеш що долити до світильника, щоб ясно горів, то залишишся поза чертогом разом з нерозумними дівами.

21. Ангельське життя монаха нехай спопеляє гріхи й безнастанно приносить благі плоди покаяння.

22. Життя монаха нехай накладе печать умертвління похоті на всі члени його: взірець для нього -життя Йоана Предтечі.

23. Збурення бісівське нехай оминає монахів; тиша ангельська хай торжествує в них. Коли находить буря бісівська, стримуй, монаше, гнів свій, бо життя твоє завжди повинно бути облечене в ризу лагідности й терпіння.

24. Монах, який горить духом (ревности до Бога), - проганяє бісів; а монах, що змагається з братом через гордовите суперництво, прикликає до себе диявола.

25. Сонце нехай не заходить у гніві твоєму, а твій недоладний крик, що виходить з роздратованої гортані твоєї, хай не порушує спокою братів.

26. Слухати піснеспіви не відмовляйся, бо це ангельські співи; галасу ж бісівських видовищ уникай, бо це принада лукавого.

27. На чолі твоєму нехай завжди буде хрест Христовий, а в серці - страх Божий.

28. Безмовність з чистим серцем намащують монаха єлеєм Духа Святого.

29. Добра вдача породжує братолюбіє і проганяє чвари.

30. Хто злучився з Господом, не віддасться дияволу, щоб не зазнати ганьби у весільному чертозі.

31. Нездоланний щит монаха - ангельські співи на його вустах; погибель - сон, миліший йому, ніж співи.

32. Скарб монаха - добровільна вбогість; монах, що в неї зодягнувся, - Божественний. На небі збирай собі скарб, бо там - нескінченні віки насолоди.

33. Ум твій нехай завжди буде зайнятий Божественними Писаннями. Двері свої зачини не залізними замками, а наріжним каменем (Іменем Господа Ісуса).

34. Неземним стає лице монаха під час молитви; сліди духовної радости, що її він щойно пережив, звеселяють усіх інших монахів.

35. Монах, який не дбає про своє черево й не любить вина, стає подібним до Ангелів.

36. Невимовна краса - сяюча в душі монаха невинність; найогиднішим стає його обличчя, коли осквернена цнота.

37. Найгірше для монаха - впасти в гріх; він поїдає усе добро монаха, як вогонь солому.

38. Монах, подолавший світ, стає співбесідником Христа, а пов'язаний мирськими ділами не вгодний Владиці Христові.

39. Убогий монах - найвірніший проповідник Царства Небесного; а уражений грошолюбством вже знайшов собі погибель.

40. Окраса молодого монаха - невинність, чистота.

41. Дорогоцінність для монаха - послух; хто набув його, того почує Господь.

42. Лише благі слова нехай промовляє монах і устами своїми хай глаголить слова Всевишнього.

43. Нехай монах з власної волі голодує, щоб упокорити земне тіло і вознести небожительку -душу.

44. Нехай монах віщує словеса істини; брехні ж хай не знають уста його.

45. Почувши різке слово, не спалахуй, але змирися; тому що, ставши посередником миру, отримаєш за це нагороду і назвешся сином Всевишнього.

46. Лев страшний для диких віслюків; таким нехай буде і монах для похітливих помислів.

47. Монах, який порушує піст, подібний до того, хто підкопує основу стовпа, на якому живе.

48. Що вихор, який здіймає порох на рівнині, -то гордовитий монах, який збурює в монастирі пристрасті.

49. Ангел на землі - добрий монах, неуражений стрілами сластолюбства.

50. Не будь гордим, щоб не зазнати тобі страшного падіння. Наслідуй смиренномудрість Павла, щоб стати співспадкоємцем з ним.

51. Бери приклад з лагідного Мойсея, щоб Бог перемінив скам'яніле серце твоє на водне плесо і ти, відчувши благотворність цього, зміг співати хвалу Йому: Веде мене на тихі води Господь (Пс. 23:2).

52. Пізнай усю красу смиренномудрости й обери її собі, бо вона підносить до неба. Добра винагорода чекає на смиренномудрих - Царство Небесне. Не знехтуй ним.

53. Нехай зненавидить молодий монах марнославство і утверджується в невинності. Монах, зростаючий в ній, - Богом освячений саджанець.

54. Піст - узда монахові; хто скидає з себе цю вуздечку, стає гарячим жеребцем (Єр. 5:8). Молодий монах, який не приборкує черева, не втримається від плотського гріха.

55. Удень і вночі старанно молиться ревний монах: б'є себе в груди, проливає сльози - і сходить на нього єлей з неба.

56. Дерево життя на землі - монах, який відкинув пристрасті й прийняв ангельське життя.

57. Найгостріший меч на диявола - псалом на вустах монаха.

58. Сухе дерево в Єлисея видобуло з глибини земної залізо; висохле тіло монаха видобуває душу з глибин пристрастей. Піст монаший висушує потоки похоті. Кінець посту для монаха - смерть; до самої своєї кончини хай не перестає він постити.

59. Меч монаха проти пристрастей - чування на молитві. Молитва монаха не має кінця; тому нехай завжди благословляє він Господа.

60. Монахові, який не стримує язика свого в день гніву, не легко впоратися і з пристрастями. Монах, що піддається гнівові, вбиває душу свою і гострими стрілами ранить ближнього свого.

61. Озброюй себе ще перед тим, як підступить до тебе спокуса, - це допоможе тобі вміло здолати її.

62. Не збирай багатства і не догоджай плоті; дорога вузька й тісна вимагає позбутися всього, що не йде нам на добро. Наслідуй Павла, який усе втратив і вважав усе за сміття, аби Христа придбати (Флп. 3:8). Багатство й догоджання плоті не допустять до воріт небесних. Полюби вбогість і стриманість - і не залишишся поза цими воротами.

63. Вогонь, що палить монаха, - похітливість, розпалена вином. Христос - невичерпне джерело; припади до Нього й загаси мерзенний вогонь.

64. Не говори злих слів, бо будеш як той виноградник, що родить терня. Найприємніші слова вимовляй, коли розмовляєш із ближнім, наслідуючи бджолу, що завжди приносить солодкий мед, - і нема в ньому гіркоти.

65. Легковажний монах хвилюється від бурі помислів; монах, що опанував себе, укріплюється словами Євангелія. Недбалого ж монаха пригнічують помисли, як терня пшеницю.

66. Не тримай у серці своєму зла на свого брата, щоб міг ти сказати на молитві: Прости.., як і ми прощаємо (Мт. 6:12).

67. Вінець похвали для монаха - мир і святість; хто їх здобув, той побачить Господа (Євр. 12:14).

68. Мудрість монаха - не в тому, аби знати, як треба подвизатися, а в тому, щоб самому розумно подвизатися. Такий монах вчить інших не словом, а ділом.

69. Мудрого монаха не уразять стріли полчищ бісівських; він скріплює себе хрестом Христовим і трощить голову змія.

70. Дорогоцінний скарб для монаха - невинність, осяяна світлом милостині. Хто їх здобув і зберіг, напевно увійде до весільної світлиці.

71. Тримайся заповідей Всевишнього, зберігай правила Отців - і успадкуєш Царство Небесне.

72. Монах, що зухвало дозволяє собі різні вольності, - піддається спокусі й ловиться в сіті диявольські; а на лагідного чекають мир і вінець святости.

73. Монах, який забагато їсть, впадає у спокуси і нічні мріяння; а той, що постить, має неосквернене ложе і спокійний сон.

74. З монахом, який Бога боїться, не станеться нічого злого, бо такого Господь охороняє і в день смерти буде в нього жертва примирення.

75. Покора монаха не у великих подвигах пізнається, а випробовується в спокусах. Вірне терпіння монаха в скорботах дає йому правдиву надію. І нехай живе він у терпеливості до останнього подиху, тому що спасеться той, хто витриває до кінця (Мт. 10:22). Терпи, монаше, бо час терпіння короткий, а віки насолоди - нескінченні.

76. Нехай не вмовкають монаші піснеспіви, бо Серафими славословлять вічно. На вустах твоїх, монаше, нехай буде духовна пісня, що полегшує тягар спокус, які на тебе насідають.

77. Покірний монах з благою мужністю стоятиме під хрестом, адже на хресті - Господь, Який був покірним аж до смерти, смерти ж хресної.

78. Нехай голос монаха в молитовній покорі щиро підноситься до Бога з непорушних уст.

79. Правдиве світло на землі - монах, який не схибив язиком своїм. А якщо він не осквернив і тіла свого гріхами, то він - друг Христовий.

80. Якщо монах має страх Божий, то він - як скеля непорушна. Монаха, який не набув страху Божого, легко полонить ворог.

81. Чистим світлом на землі є той монах, який нічого не має, бо корінь усього лиха - грошолюбство - не приносить добрих плодів (1 Тим. 6:10).

82. Ліпше монахові їсти м'ясо й пити вино, аніж у пересудах пожирати братів своїх.

83. Золото випробовується у вогні, а монах - серед інших монахів.

84. Щоб перемогти ворога, руки монаха нехай завжди будуть преподобно простягнені до Бога, як у Мойсея, що руками зобразив хрест і переміг Амалика.

85. Щедра благодать спочиває на монахові, який розіп'яв себе і щоденно вмирає; радіють з нього Ангели, приймаючи його до Царства Небесного.

86. Уздечка для пристрастей - піст, а вмертвління пристрастей - молитва з милостинею.

87. Біліший від снігу монах, який вищий за плотські пристрасті; забажавши єдиного Христа, узрить він, як Господь увінчає його в день милости.

88. Монах-обмовник розжене багатьох монахів і втратить друзів. Нашіптуванням своїм змій вигнав Єву з раю; подібний до нього і монах-шептун, бо він і душу ближнього занапащує, і своєї не спасає.

89. Хто розумно співає в серці своєму, того вислухає Господь. Душа монаха нерозсіяним оком хай пильно вдивляється в Господа, тому що вона зреклася світу й поєдналася з Христом, тож має нехтувати всім земним.

90. Душа монаха, сповнена духовними пахощами, свято охороняє себе від змія, щоб не набратися від нього похітливої скверни. Хто має в серці страх Божий, того не торкнеться скверна похоті.

91. Старайся завжди бути щирим і простим; не май одне на серці, інше - на вустах, бо це лукавство.

92. Люби правду і не обманюй, бо брехня - від диявола.

93. Не плати злом за зло; якщо хтось заподіє тобі зло, прости йому, щоб і тобі простив Бог.

94. Якщо полонило тебе злопам'ятство, щиро помолись за свого брата, - і злопам'ятство відступить від тебе.

95. Гляди, не впускай до себе пристрасти заздрощів, щоб диявол не поглинув тебе живцем, але скоріше висповідайся і моли Бога, щоб вибавив тебе від такої небезпеки.

96. Якщо побачиш, як хтось чинить гріх, не розголошуй про це, не осуджуй його і не май до нього ненависти, щоб і самому не впасти в такий самий гріх, а краще скажи: «Я гірший від нього; сьогодні согрішив він, а завтра можу згрішити я».

97. Знай також і те, що біси бояться мовчання, посту, чування, стриманости, смирення, молитов, сліз та інших подвижницьких чеснот.

98. Якщо хочеш, щоби Бог дарував тобі сльози, скруху й безстрастя, постійно пам'ятай про смерть і гріб свій.

99. Якщо спокусить тебе диявол і ти впадеш у легкий чи тяжкий гріх, то не зневірюйся і не прирікай себе на загибель, але висповідайся й покайся -і Бог не відвернеться від тебе.

100. Не люби ходити до міста. Якщо не бачитимеш гріховного, - залишишся чистим.

101. Не пий вина до сп'яніння, бо тоді серце твоє несамовито рватиметься до потіх.

102. Не їж двічі на день, аби не стало грубим тіло твоє, а з ним не зміцніли й пристрасті.

103. Багато не спи, але постійно проси Божої помочі, щоб вивільнився ти немов той птах із сильця (Прип. 6:5).

104. Не говори багато, щоб не сказати неправди.

105. Не здобувай нічого понад те, що дійсно потрібне; будь поміркованим у потребах.

106. Мовчи і роби своє діло.

107. З усіх сил стримуй свій язик і черево.

108. Май смиренномудрість; будь таким, нібито ні про що не знаєш або просто неук.

109. Будь лагідним з усіма людьми.

110. Багато завдають шкоди балачки і сміх, тому розумна людина зберігає мовчання.

111. Завжди пам'ятай про смерть - і спокуса ніколи не доведе тебе до падіння.

112. Увечері і зранку сам себе іспитуй, як провів ти час; але це неможливо зробити без труду (постійної до себе уваги і нагляду за серцем).

113. Бійся Бога, бо перед Ним відповідатимеш за всі діла свої.

114. Кожного дня запитуй себе, яку пристрасть ти подолав.

115. Хто вірить, що буде суд, той не судить нікого, але себе самого пильнує й боронить від найменшого зла.

116. Хто вірить, що тіло його воскресне, той дбає, щоб очистити його від усілякої скверни.

117. Зі страхом Божим роби все, що потрібно тобі робити; нічого не роби проти совісти своєї; прислухайся до неї, щоб вона була сторожем твоїм і вмить виявляла тобі прогрішення твої, не полишала тебе і не дала впасти в руки ворогів твоїх.

118. Знай, коли розум монаха починає втікати від власної волі й прибігати до Бога, спочатку зазнає він нудьги. Її можна подолати молитвою і постійними роздумами про Бога; роздуми ці підтримує здержливість, а здержливість - праця. Це й є та вузька дорога, що веде до життя (Мт. 7:14).

119. Якщо воістину полюбив ти Господа та стараєшся осягнути майбутнє Царство і склав ти обіт трудитися через свої гріхопадіння, то пам'ятай про суд і вічні муки, зі страхом чекаючи свого відходу з цього світу.

120. Не прив'язуйся ні до грошей, ні до майна, ні до батьків, ні до мирської слави, ні до друзів, ні до рідних, ні до братів та й взагалі ні до чого земного. Зовсім не дбай про це, не турбуйся; перерви всякі зв'язки, відклади печаль і зненавидь усе це. Навіть власне тіло звільни від усього земного і радісно йди слідом за Христом, завжди дивись на небо і звідти чекай помочі. Смерть настигне зненацька, суд близький. І горе неготовим!