Святі преподобні отці Варсануфій та Йоан - Декілька слів про життя і твори Християнство. Православ'я. Католицтво. Протестантизм. Святий Йоан Ліствичник
Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий!                І коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю, то я ніщо!                І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю, то пожитку не матиму жадного!                Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається,                не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого,                не радіє з неправди, але тішиться правдою,                усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!                Ніколи любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч існує знання, та скасується.               
УкраїнськоюХристиянський портал

Додатково

 
Святі преподобні отці Варсануфій та Йоан - Декілька слів про життя і твори [1]
   

Святий Варсануфій був родом з Єгипту. Вже з молодих років палав бажанням до подвижницького життя. Проходячи якось повз кінські перегони й бачачи, як там кожний намагається обігнати іншого, мовив собі в думці: «Бачиш, як старанно подвизаються шукачі тлінних вінців? - Чи не більше повинні подвизатися ми, спадкоємці Царства Небесного?» І вийшов з того видовища, ще більше палаючи духом до подвижництва.

Невідомо, чи жив святий Варсануфій у якійсь обителі Єгипту. За переданням, він був ченцем у Палестині. Коли прийшов до Єрусалиму поклонитися святим місцям, - лишився там і спочатку подвизався під проводом старця Маркела, а згодом перейшов до обителі авви Серида, що поблизу Ґази. Тут, прагнучи вищого подвижництва, він зачинився у малій келії зовні обителі, в якій перебував у найсолодшій безмовності.

З обителі приносили Варсануфієві тільки три хлібці на тиждень. Але він настільки віддавався плачу, черпаючи велику відраду, невимовну солодкість од сліз, що нерідко задовольнявся тільки одним хлібцем або ж не з'їдав і його. Споживав їжу один-два рази на тиждень, бо часто був надхнений до їжі духовної, від солодкости якої забував про їжу земну.

Омиваючи себе повсякчасними сльозами, блаженний Варсануфій так очистив серце своє від душевних і тілесних пристрастей, що став недосяжним для усіх стріл ворожих, здобув мир помислів, який є вмістилищем дарувань Святого Духа. Врешті, в ньому заснув або, ліпше мовити, вмер усякий пристрасний порух і земне мудрування, тому й назвав він затвор свій гробницею.

Відтоді, як очистив Варсануфій серце своє од пристрастей і сподобився стати храмом і житлом Святого Духа, - збагатився він високотворною істиною і досконалою смиренномудрістю. Вважав себе землею і порохом - на ділі, а не на словах тільки, тож завжди казав собі: «Хто я такий?» і «Хто вважає мене за щось?» Через таке смирення сподобився він од Бога найбільшої з усіх чеснот - розсудливости.

Удостоївся також великий Варсануфій дару прозріння, яким, за поясненням преподобного Петра Дамаскина, осягається сокровенна суть людини.

Через прозріння сподобився Варсануфій дарувань прозорливосте й пророцтва: бачив події на відстані, немовби вони відбувалися перед його очима, а майбутнє - як сьогочасне. Завдяки живій благодаті Божій він розпізнавав бажання та схильності людей і відповідав їм, не прислухаючись до їхніх слів, а до ума й помислів їхніх.

Постійно прокладаючи, за словом божественного Давида, сходження в серці своєму до Бога й додаючи смирення до смиренности, безмовність до безмовности і любов до любови, удостоївся він, накінець, і найвищого дарування - піднесення до Бога, в якому вознісся до сьомого неба не на мрійних крилах помислу, але в невимовній силі Духа. Там був поблагословенний і бачив невимовні блага й тайни Царства Божого, не знаючи, чи то було в тілі, - чи без тіла, подібно до великого Павла (2 Кор. 12:3).

І було дано йому велике дарування - чудотворення. Іменем Владики Ісуса Христа Варсануфій воскрешав мертвих, виганяв бісів, зціляв невиліковно хворих, творив інші чудеса й, подібно до Іллі, закривав і відкривав небо (1 Цар. 18:30-46; Лк. 4:22-30; Як. 5:10,20).

Таких великих дарувань сподобився і високу досконалість чеснот осягнув славний серед отців Варсануфій. Одначе здобув він їх серед таких спокус, котрі більшість людей не тільки не знесла б, але й навіть на слух не спроможна була б прийняти. Також і важким недугам підлягав преблаженний, але терпів їх з такою мужністю, що, будучи хворим, не тільки не лягав на постелю, але навіть не покидав рукоділля свого.

Святий Варсануфій жив у VI сторіччі за правління царя Юстиніяна. Понад п'ятдесят років жодна людина не бачила його. Тільки раз показався він декільком братам і умив їм ноги, щоб розігнати сумніви про своє існування. І ще під кінець життя розлучився він з дорогою йому безмовністю для добра Церкви. Коли Юстиніян почав утискати вірних, які не приймали вчення афтодокетів (самоуків), тоді Патріярх Єрусалимський умовив великого авву Варсануфія піти до імператора з проханням змінити свій гнів на милість. Переконаний силою слова авви, імператор покинув переслідувати "непокірних" і знову прихилився до Єрусалимської Церкви, приславши їй з Варсануфієм дари.

Помер великий авва близько 563 року.

Другий старець, преподобний Йоан, провадив таке саме безмовне життя, як і Варсануфій, сподобившись, як і той, великих дарувань Духа, головно - прозорливости й пророцтва, тому й називали його пророком.

Звідки був родом і відкіля прийшов до Палестинської обителі преподобний Йоан, - невідомо. Жив він у келії великого Варсануфія, коли той перебрався до іншої, - і мовчав у ній вісімнадцять літ - до самої кончини своєї. Ніхто не бачив, щоб він коли-небудь усміхався, був збентежений або без сліз причащався Божественних Тайн, як засвідчив про нього ігумен обителі.

Преподобний Йоан провіщав багато речей, які точно сповнялись. Предрік також і смерть свою: «У сивинах авви Серида я помру. Якби авва Серид жив довше, то і я би ще п'ять років прожив, але якщо Бог взяв його, то і я помру».

Тоді авва Еліян, молодий літами, пострижений і поставлений на ігумена тої обителі, не знаючи ні монастирських уставів, ні того, як треба управляти братією, почав благати блаженного Йоана: «Хоч два тижні подаруй мені, щоб міг я запитати тебе про монастир і управління братією». Старець з волі Духа Святого відрік йому: «Добре, я зостануся з тобою ще два тижні».

По тому преподобний Йоан прикликав усю монастирську братію до келії своєї та, попрощавшись з кожним осібно, в мирі віддав Богові духа свого.

По кончині преподобного Йоана святий Варсануфій замовк остаточно й більше не давав нікому відповідей, як повідав у другому своєму слові авва Доротей, котрий після умовчання Варсануфія вийшов з тої обителі й заснував окрему спільноту.

Блаженні отці, що з усієї душі любили ближніх своїх, не тільки за життя свого благодіяли їм духовними добродійствами, але й по смерти, залишивши нам душеспасительну книгу богомудрих відповідей своїх - ніби батьківське спадкоємство дітям, щоб, старанно читаючи її, почерпнули ми з неї велику користь душевну.

Книга ця містить 850 відповідей на питання різних осіб: архієреїв та ієреїв, монахів і мирян, старців та молодих, немічних і здорових. Деякі з тих відповідей давав старець Йоан, інші ж - і притому більшу їхню частину - старець Варсануфій через авву Серида.

Гідна подиву така деталь. Великий Варсануфій, прикликавши якось авву Серида, велів йому записати відповідь монахові Миросавської обителі. Авва Серид розгубився, бо знав, що не втримає в умі своєму всіх слів Святого, і гадав, що старець скаже йому принести папір та чорнило, щоб записати все дослівно. Святий Варсануфій прозрів тайну думку

Серида. Обличчя його заясніло, як вогонь, і він мовив: «Піди, запиши і не бійся. Якщо я скажу тобі й незчисленну кількість слів, - знай: Дух Святий не допустить, щоб ти пропустив хоча б одне слово, але наставить руку твою».

Книга ця, повна глибоких роздумувань, навчає нас досконалої покори. Вона - вчитель терпеливости, винищувач нарікання, меч, що відсікає людську волю, сокира, що відтинає бажання догоджати людям, керманич, що веде до істинної смиренномудрости, провісник покаяння, родителька плачу та просителька спасіння душ і досконалости в Христі Ісусі, Господі нашім.


[1] 3 життєпису, що його уклав Никодим Агіорит

[ Назад ]     [ Зміст ]     [ Вперед ]

[ Cкачати книгу: "Святий Йоан Ліствичник" ]

[ Купити книгу: "Святий Йоан Ліствичник" ]


Нагору



Рекомендуйте цю сторінку другові!






Підписатись на розсилку




Християнські ресурси

Нове на форумі

Проголосуй!