Християнська бібліотека. Дмитро Туптало. Житія святих. Листопад. - Пам'ять преподобного отця нашого Никона, учня блаженного Сергія, ігумена Святої Тройці в Радонежі, нового чудотворця Християнство. Православ'я. Католицтво. Протестантизм. Дмитро Туптало. Житія святих. Листопад..
Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий!                І коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю, то я ніщо!                І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю, то пожитку не матиму жадного!                Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається,                не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого,                не радіє з неправди, але тішиться правдою,                усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!                Ніколи любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч існує знання, та скасується.               
УкраїнськоюХристиянський портал

Додатково

 
Пам'ять преподобного отця нашого Никона, учня блаженного Сергія, ігумена Святої Тройці в Радонежі, нового чудотворця
   

Місяця листопада в 17-й день

Преподобний отець наш Никон народивсь у місті, що зветься Юріїв, був благочестивий і доброноровний, що з юного віку зволив Богові служити, і прийшов до святого Сергія в монастир, і молив святого, щоб одягнув його в іночого чина. Святий же Сергій послав його до монастиря, що звався Високий, до учня свого Атанасія, де, за повелінням святого, був пострижений Никон і пробував у тому монастирі на Високому в усякім смиренні. Коли ж прийшов до зрілого віку, поставлений був пресвітером у тому-таки монастирі. І знову прийшов до святого Сергія і від нього навчався іночого життя. Вельми-бо любив його святий Сергій і ученням наповнював душу його. Никон же дбало слухав святого Сергія і в келії пробував із ним. По тому святий Сергій перед шістьма місяцями до своєї кончини закликав усю братію, перед ними всіма поставив ігуменом на своє місце Никона і віддав йому весь монастирський уклад та турботу про братію. Сам же святий пробував у безмовності. Після шести місяців святий Сергій відійшов од цього життя до Господа. Блаженний же із усією братією святе тіло преподобного отця свого Сергія чесно гробу віддав із великими слізьми. І всі, які чув од отця накази, сам од себе виконував, щоб був його приклад достатній для повчання усій братії, як і блаженного Сергія був.

По тому беззаконний цар Єлдегій із безліччю варварів прийшов на все православ'я. Блаженний же в скорботі великій був і у своєму правилі вночі молився Владиці Христу, щоб не було віддано це місце в запустіння і на потоптання безбожним варварам. Коли ж сів трохи спочити, явився йому святий Сергій із двома архиєреями, із Петром святим та Олексієм Чудотворцем, митрополитами всієї Росії, та й рече: "Так зволилося за судьбами Божими, щоб було сюди нашестя варварів; ти ж, дитино, щодо цього не печалься, знову-бо обитель має поширитися". І так благословивши блаженного Никона, святі невидимі стали. Він-бо, прокинувшись, побачив увіч тих святих у монастирі: вони йшли від його келії до церкви.

Після того вищезгадані варвари, що полонять країни, досягли й до обителі святого Сергія; преподобний же отець Никон із братією відійшов звідтіля, даючи місце для наступного гніву, і варвари, на обитель найшовши, вогнем її спалили. Коли ж відступили варвари, блаженний Никон із братією повернувся до обителі й побачив улюблене те місце повойоване, а праці святого отця Сергія вогнем попалені від безбожних ворогів, і сумував щодо того вельми. Відтак приклав старання, невдовзі звів малу церкву, і трапезу, і келії на потребу братії. І знову помалу кам'яну церкву збудував на ім'я святої Тройці над гробом преподобного отця Сергія, прикрасивши іконним писанням та іншими численними прикрасами. Пожив-бо святий у тому настоятельстві 37 років, добре справляючи все отче передання і достатньо навчаючи завжди братію на душевну користь. Глибокої ж старості досяг, побачив, що сам занеміг і до кінця життя свого наближається, причастився Тіла й Крові Господа нашого Ісуса Христа і приготувався до блаженної кончини. Звістився ж і від Божого одкровення про своє спасіння, бо у видінні був показаний покій, уготований йому із предобрим отцем Сергієм, тому і сказав братії при смерті своїй: "Віднесіте мене геть у світлу мою хоромину, що її приготували мені молитви мого отця Сергія, тут-бо не терплю більше бути". І так, довший час до братії говорячи і мир їм віддавши, віддав Господу свою душу в літо 6935 (1427), місяця листопада, в 17-ий день. Братія ж чесно провела блаженного, поблизу гробу преподобного Сергія поклали тіло святого Никона, де обидва лежать і донині і численні зцілення подають тим, котрі приходять із вірою. Богу нашому слава тепер, і завжди, й навіки віків. Амінь.

У той-таки день пам'ять преподобного отця нашого Лазаря, писця, який численні скорботи перетерпів від єретиків-євтихіян, несторян та від іконоборців.


[ Повернутися до змісту книги: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том III (листопад)" ]

[ Cкачати книгу: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том III (листопад)" ]

[ Купити книгу: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том III (листопад)" ]

[ Житія святих. Інші томи. ]

[ Жития святых на русском языке. Все тома. ]

[ Читайте також "Антонио Сикари - Портреты святых" (рос. мовою)]

[ Lives of saints in English ]


Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!

Підписатись на розсилку




Християнські ресурси

Нове на форумі

Проголосуй!