ВСТУП

Невидима боротьба... Щось таємниче криється у цих словах, і нам, сучасним людям, нелегко їх сприйняти. Адже життя навколишнього світу влаштоване на матеріяльних засадах, і коли людині доводиться боротися, то лише за якісь видимі речі. А провадити внутрішню невидиму боротьбу здатний лише той, хто живе життям духовним. Святі Отці часто наголошували, що людина у своїх земних пошуках не зазнає спокою, поки не віднайде Бога. І, очевидно, слід наголосити, що повніше розумітимемо суть цієї боротьби тоді, коли усвідомимо, що вона є боротьбою не проти когось чи чогось, а радше за когось, і полягає в тому, щоби «не віддати» Господа, якого в нас намагається відібрати ворог. А «невидимою» називаємо цю боротьбу тому, що здійснюємо її на духовному рівні, який, як і мета, для нас є невидимим.

Невидима боротьба є важливою ще й для того, хто намагався чинити добро, але через якісь обставини не зміг його здійснити. В такому разі Господь прийме добрий намір як довершену справу. Подібно Бог осудить і зловмисника, якому щось перешкодило скоїти задумане зло. Бо перед Господом відкриті помисли і серце кожної людини. Тому так важливо протистояти всім злим думкам, поборюючи їх.

Будь-яка думка, що віддаляє нас від Бога, якою би доброю не видавалась, походить від диявола, і її потрібно негайно відігнати. Бо ворог повсякчас нашіптує різні мрії, бажання, пропонує розмаїті земні насолоди, лиш би відібрати у людини пам'ять про Бога і віддалити її від Творця. Отож ніколи не слід затримувати увагу на тому, що посилає наша уява, а рішуче відкидати злі помисли й очищати від них своє серце.

Людина переважно діє під впливом думок, які її наповнюють. Особа, що керується своїми бажаннями, не є цілісною, бо потурає своїм пристрастям, які не полишають її, поки не будуть задоволені. У той же час Святий Дух не нав'язує себе людині, а вичікує, бажаючи побачити її прагнення прийняти ЙогоЯкщо ми мужньо противимося злим помислам і пристрастям, Святий Дух починає «керувати» там, де пристрасті поборені. І тоді людина щоразу менше діє під впливом диявола, а живе, ведена Святим Духом. Тому невидима боротьба з гріхом є суттєвою, бо що частіше здобуваємо перемогу, то більше сповнюємося Духом Божим. Ось так і відбувається перехід людського буття від матеріяльного до духовного.

Можемо зауважити, що в сучасному світі багато пишуть та говорять про допомогу бідним, знедоленим, сиротам. Але забувають про те, що всі люди є бідними духовно. Цю бідність можна побачити скрізь: і в брудних хижах, і в розкішних покоях. Як часто у нашому житті трап­ляються випадки, що спонукають збочити з правильної дороги, втратити правдиве розуміння сутности речей та подій. А як страждає тоді людина! Тому нині наголошуємо на важливості духовної боротьби, яку пере­живають не лише монахи. Вона не є привілеєм певного кола християн, а обов'язком кожної людини.

Ми часто уникаємо чи навіть соромимося життя духовного, внут­рішнього, обмежуючись виконанням зовнішніх практик та обрядів, які гублять свій зміст, коли не зумовлені внутрішньою потребою.

Саме тому пропонуємо до уваги сучасного читача книгу, яка впродовж декількох століть була настільним путівником для тих, хто прагнув провадити духовне життя. Історія її написання сягає кінця XVI століття. Італійський священик Лоренцо Скуполі опублікував свої нотатки про духовне життя, які він попередньо робив для власного користування. Двісті років по тому Никодим Святогорець, побачивши, що книга є добрим викладом аскетики, переклав її грецькою, додавши цитати зі Святого Письма й творів Отців Церкви. Ще через сто років Теофан Затворник перекладає «Невидиму боротьбу» російською мовою. При цьому багато місць він усуває й водночас вводить нове, адаптуючи книгу до східної Традиції*. А сьогодні перед нами переклад українською. Хотілося б, щоб кожний, хто читатиме цю книгу, наближувався до Господа, поширював Його Царство, очищав своє серце й ум, бо лише «чисті серцем... побачать Бога» (Mm. 5, 8), і без сумніву та страху, а з довірою до Христа вів невидиму боротьбу.

Ігумен Святоуспенської Унівської Лаври ієромонах Венедикт

Докладніше про історію написання «Невидимої боротьби» див.: Пісня серця. Давні повчання про внутрішню молитву. — Львів: Свічадо, 1993. — 84 с

ПЕРЕДМОВА*

Ця корисна для душі книжечка справедливо називається «Не­видима боротьба». Як багато зі священних і богонатхненних книг Старого і Нового Завіту отримали свою назву від самих предметів, про які вони повчають (книга Буття, наприклад, названа так тому, що розказує про створення й упорядкування всього існуючого із неіснуючого; Вихід — тому, що описує вихід синів Ізраїля із Єгипту; Левіт — тому, що описує устав священнодій для левітського племе­ни; книги Царів — тому, що розказують про життя і діяння царів; Євангеліє — тому, що звіщає нам велику радість, бо народився Спаси­тель—Христос Господь (Лк. 2,10.11), і вказує всім вірний шлях до спасіння та успадкування вічно блаженного життя), так хто не по­годиться, що і ця книга, судячи з її змісту і предметів, якими вона займається, слушно названа: Невидима боротьба?

Бо вона повчає не про яку-небудь чуттєву і видиму боротьбу, і не про ворогів явних і тілесних, але про боротьбу духовну і невиди­му, яку кожний християнин розпочинає з тієї години, як охрестить­ся і дасть перед Богом обіт — воювати за Нього, на славу Його бо­жественного імени, навіть до смерти (тому написане в книзі Чисел (21,14): «Тим то й сказано в книзі»: Господня боротьба - це алего­ричне передання цієї невидимої боротьби); і про ворогів безтілес­них і неявних, під якими треба розуміти різні пристрасті і похоті тіла, і злих та людиноненависних бісів, які день і ніч не перестають воювати проти нас, як сказав блаженний Павло: «Нам бо треба бо­ротися не проти тіла і крови, а проти начал, проти властей, проти правителів цього світу темряви, проти духів злоби в піднебесних про­сторах» (Еф. 6,12).

Воїнами, які ведуть бій у цій невидимій боротьбі, — повчає ця книжка — є всі християни; їх полководцем є Господь наш Ісус Христос, оточений і супроводжуваний тисяцькими і соцькими, тобто всіма чинами ангелів і святих; арена змагань, поле бою, міс­це, де проходить сама боротьба, — є наше серце і вся внутрішня людина; тривалість боротьби - все наше життя.

Що ж то за обладунок, в який зодягає своїх воїнів ця невидима боротьба? Ось послухай. Шоломом для них служить абсолютна не­довіра до себе і абсолютне непокладання надії на свої сили; щитом і кольчугою — смілива віра в Бога і тверде уповання на Нього; бро­нею і нагрудником — повчання в стражданнях Господа; поясом — відсікання тілесних пристрастей; взуттям — смирення і постійне визнання та відчуття своєї немочі; шпорами — терпеливість у спо­кусах і прогнання недбальства; мечем, який вони постійно трима­ють в одній руці, — молитва, як словесна, так і умова — сердечна; списом-тризубцем, який тримають вони в другій руці, — тверда рі­шучість ніколи не піддаватись напасливим пристрастям, а відки­дати їх з гнівом від себе і ненавидіти всім серцем; коштом і їжею, якими вони підкріпляються для опору ворогам, — часте причастя Богоспілкування, як таїнственного від таїнственної жертви, так і духовного; світлою і безхмарною атмосферою, яка дозволяє здалеку помічати ворогів, — постійне тренування ума в пізнанні того, що миле Господу, постійне тренування волі, щоб бажати тільки те, що вгодне Богові — миру і спокою серця.

Тут, у цій «Невидимій боротьбі», або краще сказати в цій боротьбі Господній, Христові воїни навчаються розпізнавати всякі спокуси, різноманітні підступи, хитромудрі лукавства і військові хитрощі, які духовні супостати спрямовують проти них за посеред­ництвом органів чуття, через фантазії, через позбавлення Божого страху, особливо через чотири спокуси, які вони вносять в серце в час смерти (маю на увазі невір'я, відчай, марнославство і пере­ображення їх самих в ангелів світла). Навчаючись розпізнавати все це, вони й самі при цьому примудряються руйнувати такі підступи ворогів і протистояти їм, і пізнають, якої тактики та яких правил боротьби належить їм у конкретному випадку дотримуватися, і з якою мужністю вступати в боротьбу. Отже, завдяки цій книжці кожна людина, яка хоче спастися, навчиться перемагати своїх невидимих ворогів, щоб здобувати скарби істинних і божественних чеснот, і за це отримати нетлінний вінець і вічний завдаток, яким є єднання з Богом, і в нинішньому віці, й у майбутньому.

Прийміть же, христолюбиві читачі, цю книгу радісно і при­хильно. Навчаючись по ній мистецтву невидимої боротьби, старай­тесь не просто воювати, а воювати згідно з правилами, воювати як належить, щоб бути увінчаними. Бо буває, як навчає апостол, що дехто хоч і змагається, але не отримує вінця, якщо змагається не за правилами (2 Тим. 2,5). Зодягніться в обладунки, які пропонує вам ця книжка, щоб вразити на смерть своїх мисленних і невидимих ворогів, якими є згубні для душі пристрасті і ті, що їх влаштовують та розбуджують, — біси. «Одягніться в повну зброю Божу, щоб ви мог­ли дати відсіч хитрощам диявольським» (Еф. 6,1 J). Згадайте, як при святому Хрещенні ви обіцяли перебувати у відреченні від сатани і всіх діл його, і всього служіння його, і всієї гордині його, тобто хти­вости, грошолюбства, марнославства та инших пристрастей. Зма­гайтеся скільки є сил, щоб примусити його втекти, щоб знеславити і перемогти його у всій повноті.

А яку віддачу і нагороду ви отримаєте за таку перемогу? Дуже багату і велику. Послухайте про це із уст самого Господа, який обі­цяє вам у святому Одкровенні: «Переможному дам споживати від дерева життя, що в Божому раю» (Од. 2,7); «Переможний не ушко­диться від смерти другої» (Од. 2,11); «Переможному дам манни сокровенної» (Од. 2,17); «Переможному, і хто зберігає до кінця діла Мої — дам тому владу над язичниками... і дам тому зірку досвітню» (Од. 2,26.28.); «Хто переможний — він одягнеться в одежі білі... і ви­знаю ім'я його перед Отцем Моїм і перед ангелами Його» (Од. 3,5); «Хто переможний, зроблю його стовпом у храмі Бога Мого» (Од. 3,12); «Переможному дам сісти зо Мною при престолі Моїм» (Од. 3,21); «Пере­можний унаслідує це, і буду йому Богом, і він буде Мені сином» (Од. 21,7).

Бачите, які нагороди! Бачите, яка заплата! Бачите цей восьми­конечний і багатоколірний нетлінний вінець, або краще ці вінці, які плетуться для вас, брати, якщо переможете диявола! Ось про це тепер і турбуйтеся, за це змагайтеся і від усього утримуйтеся, «аби ніхто не вхопив вінця твого» (Од. 3,11). Бо воістину ганьба велика, що ті, які вправляються в тілесних і зовнішніх подвигах, у п'ять ра­зів більше від всього утримуються, щоб отримати який-небудь тлін­ний вінець із дикої маслини чи пальмової гілки, чи із фінікової, чи з лаврової, чи з миртової, чи з иншої якої рослини; а ви, маючи отримати такий нетлінний вінець, проводите своє життя байдуже і безпечно. Чи не розбудить вас від цього сну хоч слово св. Павла, який говорить: «Хіба не знаєте, що ті, які біжать на перегонах, біжать усі, але лиш один бере нагороду? Біжіть так, щоб її осягнути! Кожний змагун стримується від усього; однак ті, щоб тлінний вінець здобути, а ми — нетлінний» (1 Кор. 9,24-25). Якщо ж, запалившись ревністю, ви переможете і здобудете ті світлі вінці, то не забудьте тоді, брати мої, помолитися до Господа за прощення гріхів і за того, хто був вам посередником в отриманні такого блага за допомогою оцієї книги. А найперше не забудьте піднести свої очі до неба і воз­дати подяку та славу першому Джерелу і Звершителю вашої пере­моги, Богу і Началовождю вашому Ісусу Христу, звертаючи до Нього оте Зоровавелеве слово: «Від Тебе, Господи, перемога... і Твоя є слава, я ж є раб Твій» (2 Ез. 4,59)**, і друге, сказане пророком Давидом: «Твоя, о Господи, велич, сила, слава, вічність і пишнота» (1 Хр. 29,11), нині і на віки віків. Амінь.