 |
 |
 |
|
|||
| |||
| |||
| |||
|
|
|
|
|
|
Наслідування Христа
Четверта книга Про таїнство святого Причастя Тома Гемеркен Кемпійський Аскетична бібліотека Передмова Побожне заохочення до святого Причастя. ГОЛОС ХРИСТА Прийдіть до Мене всі втомлені й обтяжені, і Я облегшу вас, – каже Господь (Мт. 1128). Хліб, що його Я дам, це – тіло моє за життя світу (Йо. 6,51). Беріть, їжте: це моє тіло. Воно за вас дається. Це робіть на мій спомин. (Мт. 26,26; І Кр. 11,24). Хто споживає тіло моє і кров мою п`є, той у мені перебуває, а я – в ньому. (Йо. 6,56). Дух – ті слова, що їх я вимовив до вас, вони й життя. (Йо. 6,63). Розділ 1 - З якою ж великою шаною треба приймати Христа З якою ж великою шаною треба приймати Христа. СЛОВА УЧНЯ Це Твої слова, Христе, віковічна Правдо. Хоч Ти не промовив їх одночасно й хоч не записані вони в одному місці. Але тому, що вони Твої слова, вони правдиві. Я мушу їх усі прийняти вдячно і вірно. Вони Твої, і Ти їх сказав, але ці слова також і мої, бо Ти промовив їх для мого спасіння. Радо приймаю їх із Твоїх уст і бажаю, щоб вони міцно закарбувалися у моєму серці. Такі милі слова, повні насолоди і любові, заохочують мене, але гріхи тривожать мене і нечиста совість не допускає до того, щоб приймати такі великі Таїнства. Твої солодкі слова закликають мене, але велика сила гріхів мене пригнічує. Наказуєш, щоб я з упованням приступив до Тебе, якщо хочу мати в Тебе свою частку, і щоб прийняв поживу безсмертності, коли бажаю вічного життя та слави. Приходьте, кажеш, до Мене всі втомлені і обтяжені, а Я вас облегшу (Мт. 11,28). О, яке солодке і миле слово для вуха грішника, яким Ти, Господи Боже мій, запрошуєш нужденного бідолаху до Причастя Твого Найсвятішого Тіла! Але, Господи, хто я такий, щоб смів приступити до Тебе? Ось високі небеса не можуть обняти Тебе, а Ти кажеш: "Прийдіть до Мене всі!" Що значить така премилостива ласкавість і ці приятельські запросини? Яким чином я зважуся приходити до Тебе, коли й так нічого доброго за собою не відчуваю, щоб міг насмілитися на це? Яким чином міг би ввести Тебе у свою домівку, коли я так часто ображав Твоє наймилостивіше лице? Ангели і архангели віддають Тобі поклони, бояться Тебе святі і праведні, а Ти кажеш: "Прийдіть до Мене всі". Коли Ти, Господи, не казав би того, хто йняв би віри, що це правда? А коли Ти не велів би, то хто зважився б приступити? Ось Ной, чоловік праведний, сто років працював на будові корабля, щоб із кількома своїми близькими родичами врятуватися. А я, яким чином зможу лише за одну годину так приготуватися, щоб міг побожно прийняти Творця світу? Мойсей, Твій великий слуга і Твій єдиний приятель, збудував ковчег завіту з непорохнявіючого дерева і позолотив його щирим золотом, щоб скласти в ньому таблиці закону. А я, порохняве створіння, зважуся так легко приймати Тебе, Законодавця і Творця життя? Соломон, наймудріший між ізраїльськими царями, сім років будував величний храм на хвалу Твого імені і вісім днів святкував празник його посвячення. Він приніс тисячу мирних жертв і під звуки труб та зі співами велично поставив ковчег завіту на місце, яке було приготоване для нього. А я, нещасний і найбільший бідолаха з усіх людей, в який спосіб маю вести Тебе у свою домівку, коли я ледве пів годинки вмію провести побожно. О, якби я хоч раз тих пів годинки був побожний, як треба! О, Боже мій! Скільки то вони старалися і натрудилися, щоб Тобі сподобалось! Ой, леле! Яке малесеньке те, що я роблю! Яку малу хвилинку я віддаю для того, щоб приготуватися до Святого Причастя! Рідко коли я можу зібрати свої думки докупи, і ще рідше буваю вільним від усілякого розсіяння думок. І певно, що перед милостивим лицем Твого Божества не повинна в мене виринати ніяка негідна думка, також ніяке створіння не повинно займати мене, бо я маю приймати на гостину не ангела, але Господа ангелів. Та ще й дуже велика є різниця між ковчегом завіту, з його святощами і Пречистим Твоїм Тілом, з його невимовною силою, між тими старозаконними жертвами, прообразами прийдешнього, і правдивою жертвою Твого Тіла, що сповнила всі старозавітні жертви. Так чому ж я перед Твоїм пресвятим Лицем ще більше не запалююся жаром побожності? Чому я не приготовляюся з ще більшою пильністю до прийняття Твоїх, Господи, пресвятих Дарів, коли ті старозавітні святі патріархи і пророки, царі й князі з усім народом виявили таку гарячу побожність для богослужіння. Вельми побожний цар Давид танцював з усієї сили перед ковчегом Божим, згадуючи про добродійства, які були зазнали колись батьки. Велів справити всякого роду інструменти, написав псалми і казав їх співати з веселістю, і сам раз у раз співав, граючи на арфі, натхнений благодаттю Святого Духа. Він навчив ізраїльський народ всім серцем хвалити Бога, день у день благословляти і величати Його гармонійно, мов одними устами. Коли тоді процвітала така велика побожність і була пам`ять про Божу хвалу перед ковчегом завіту, яку ж велику честь і побожність мушу мати тепер я і весь християнський народ перед лицем Таїнства, у хвилині прийняття найсвятішого Тіла Христового! Багато людей бігає по всіх усюдах, щоб поклонитися мощам святих та із зачудуванням слухають оповідь про їхні вчинки, оглядають величні будівлі їхніх храмів і цілують святі їхні кості, обвиті шовком і золотом. А ось тут, переді мною на престолі, перебуваєш Ти, Боже мій, Найсвятіший, Творче людей і Господи ангелів! При таких оглядинах не раз буває тільки людська цікавість та небачена ще новина, тому вони приносять невеличкий плід переміни на краще, а найбільше тоді, коли буває така легкодумна біганина без правдивого сокрушення серця. А тут, у Таїнстві Святого Причастя, перебуваєш увесь, мій Боже і людино Христе Ісусе; скільки то разів тут достойно і побожно приймається Тебе, збирається рясний плід вічного спасіння. Але сюди не приваблює ніяке легкодумство, ні цікавість, ані почуттєвість, тільки сильна віра, побожна надія і щира любов. О, невидимий Боже, Творче світу, як чудово Ти з нами чиниш! Як любенько і ласкаво Ти дбаєш про своїх обранців, що їм даєш Себе Самого у Таїнстві споживати! Бо це перевищує всілякий розум, це нечуваною силою притягає до себе побожні серця і запалює їхню любов. Бо ті правдиві вірні Твої раз у раз черпають велику ласку побожності й любов чесноти. О, чудова і таємна ласка Таїнства! Тебе знають тільки Христові вірні, а невірні і гріховні прислужники не можуть Тебе зазнати! У цьому Таїнстві дається духовна благодать, а втрачена сила душі оновлюється, і краса її знівечена гріхом повертається знову. Та благодать не раз буває така велика, що з усією повнотою тієї побожності, влитої в душу, не тільки розум, але і немічне тіло відчуває, що прибуло йому більше сили. Однак треба бути дуже м`яким серцем і жаліти за нашу байдужість і недбайливість, що надто мале бажання спонукує нас до того, щоб приймати Христа. А на ньому основується вся надія і заслуга тих, що прагнуть спастися. Бо Він наше освячення і спасіння, Він потіха для мандрівників на дорозі життя і вічна розкіш святих. Так, треба сприймати все серцем, хоч багато людей так мало зважає на це спасенне Таїнство, що звеселяє небо і увесь світ спасає. Ой леле! Сліпото і закам`янілосте людського серця, що так мало пильнує того невимовного дару, та ще й у щоденній буденності виявляє байдужість до нього. Бо коли б це найсвятіше Таїнство тільки в одному місці правилося і тільки один однісінький на світі священик освячував його, як гадаєш, чи не бажали б люди всім серцем дістатися до того місця і до того священика, щоб могли побачити, як відправляються Божі Таїнства? А тим часом священиків є багато і в багатьох місцях Христос приноситься в жертву, щоб благодать і любов Божу до людини тим більше видно було, чим далі Святе Причастя поширене у світі. Дяка Тобі, преподобний Ісусе, віковічний пастирю, за те, що зволив Ти нас,
бідолашних і вигнанців, покріпляти своїм дорогоцінним Тілом і Кров`ю, і до приймання
того Таїнства ще заохочуєш словами зі своїх власних уст, коли кажеш: "Прийдіть
до Мене всі втомлені і обтяжені, і я вас облегшу". У святому Таїнстві об`являються людині велика доброта і любов Божа. СЛОВА УЧНЯ Надіючись на Твою доброту і Твоє, Господи, велике милосердя, приходжу я недужий до Зцілителя-Спасителя, голодний і спрагнений – до Джерела життя, убогий – до Володаря неба, слуга – до Пана, створіння – до Творця, зажурений – до мого любого Утішителя. Але звідки мені та ласка. Що Ти до мене приходиш? Хто ж я такий, щоб Ти дарував мені Себе самого? Яким світом зважиться грішник явитися перед Тобою? А яким чином Ти волієш приходити до грішника? Ти знаєш свого слугу, що він не має в собі нічого доброго, за що б Ти мав для нього це чинити. Тому я визнаю свою негідність, упізнаю Твою доброту, хвалю Твою милість і дякую Тобі за превелику любов. Бо Ти чиниш це ради Себе самого, а не за мої заслуги, щоб ще більше виявити мені свою доброту, влити в моє серце більше любові і тим докладніше зберегти покору. Так, коли це Тобі до вподоби, і Ти так наказав, то й мені Твоя ласкавість до вподоби, лиш би тільки не стояла на заваді моя гріховність! О, найсолодший і найласкавіший Ісусе! Яка велика честь і подяка, та ще й віковічна хвала належиться Тобі за приймання святого Тіла Твого. Ніхто з людей не в силі вияснити, яка велика в ньому достойність! Але що ж я маю думати у хвилі цього Причастя, у хвилі наближення до Господа мого, якому належно й честі віддати не вмію, а однак бажаю прийняти його побожно? Що ж кращого і спасеннішого я можу подумати над те, що цілком упокорюся перед Тобою, та стану вихваляти Твою нескінчену доброту до мене? Хвалу Тобі віддаю, Боже мій, і велично славлю Тебе повік. Упокорюся перед Тобою і піддаюся Тобі у глибині моєї нікчемності. Оце Ти, Найсвятіший, а я гріховне багно. Оце Ти прихиляєшся до мене, а я негідний навіть глянути на Тебе. Оце Ти приходиш до мене, хочеш бути зі мною, запрошуєш мене до своєї вечері. Хочеш дати мені небесної страви і ангельського хліба (Пс 77,25) покуштувати – та вже ж не чого іншого, а Себе самого, хліба живого, що зійшов з неба і даєш життя світові (Йо. 6,33; 6,51-52). Ось, де джерело любові, а яка велика ласкавість випромінюється з нього! Яка велика дяка і хвала належиться Тобі за них! О, який спасенний і помічний був Твій намір, коли Ти це встановив! Яка то мила і солодка вечеря, коли Ти Себе самого дав на поживу. Яке то чудове діяння Твоє, Господи! Яка могутня Твоя сила! Яка невимовна Твоя правда! Бо Ти промовив слово і все сталося, і тут сталося те, що Ти сам велів. Дивна та річ, але гідна віри, хоча для людського розуму недосяжна, що Ти, Господи Боже мій, правдивий Бог і чоловік, під непоказними видами хліба і вина весь пробуваєш і хто приймає, той споживає Тебе, а не з`їдає. Ти, Господи всесвітній, що Сам нічого не потребуєш, забажав у цьому Своєму Таїнстві перебувати між нами. Збережи моє серце і тіло невинне, щоб я весело і з чистою совістю міг частіше сповняти Твоє Таїнство і приймати його для свого вічного спасіння. Ти розпорядив і встановив його на свою честь і вічну згадку. Радуйся, душе моя, і дякуй Богу за такий дорогоцінний дар і за таку нечувану втіху, яка лишилася для тебе у цій долині сліз. Бо скільки разів повторюєш це Таїнство і приймаєш Тіло Христове, стільки ти здійснюєш діло цього спасіння і стаєш учасником усіх заслуг Христових. Бо любов Христова ніколи не зменшується, а пребагате його примирення невичерпне. Тому маєш завжди зі свіжою обновою розуму приготовлятися до нього і роздумувати над великою тайною спасіння з глибокою увагою. Таким великим, новим і милим воно має тобі здатися, коли правиш Службу Божу
або слухаєш її, як коли б того дня Христос перший раз зійшов у лоно Діви і став
чоловіком, або повис на хресті, терпів та вмер за людське спасіння. Дуже корисно часто причащатися. СЛОВА УЧНЯ Ось я приходжу до Тебе, Господи, щоб із Твого дару мені добро сталося і щоб я звеселився при Твоїй святій вечері, що Ти, Боже, справив за милістю Твоєю убогому (Пс. 67,11). Ось у Тебе є все те, чого я можу і повинен бажати. Ти моє спасіння і мій викуп, моя надія і сила, моя краса і слава. Тому звесели нині душу слуги Твого, бо до Тебе, Господи Ісусе, я підношу душу мою (Пс. 85,4). Бажаю прийняти Тебе тепер побожно і з честю. Прагну ввести Тебе у свою домівку, щоб я заслужив собі, як Закхей, на Твоє благословення і на те, щоб належати до синів Авраамових. Моя душа жадна Твого Тіла. Моє серце прагне з`єднатися з Тобою. Дай мені себе, і буде з мене. Бо крім Тебе, ніяка втіха нічого не варта. Я не можу обійтися без Тебе і без Твоїх відвідин не можу жити. Тому мені треба часто приступати до Тебе для мого спасіння, щоб я часом не знемігся в дорозі, коли хто відніме від мене хліб небесний. Бо Ти, наймилосердніший Ісусе, коли навчав народи і зціляв усілякі недуги, одного разу сказав: "Не хочу відправляти їх додому голодних, щоб, бува, не охляли десь по дорозі" (Мт. 15,32). Зроби ж так тепер зі мною, коли Ти лишив Себе в Таїнстві на втіху вірним. Бо Ти є мила насолода душі, а хто достойно споживатиме Тебе, той буде мати свою частку і спадкоємство у вічній славі. Принаймні для мене, що так часто падаю і грішу, так хутко холону і слабну, конечно треба чистими молитвами, сповідями і святим прийманням Твого Тіла оновлятися, очищатися і зігріватися, щоб я часом, якщо на довший час занедбаю це, не кинув своєї святої постанови. Бо чуттєвість людини вже змалку має нахил до злого і, коли Божий лік не допоможе їм, вони зразу ж падають у ще гірші гріхи. Так Святе Причастя відвертає від злого і скріпляє у доброму. Бо якщо тепер я так часто буваю недбайливий і байдужий, коли причащаюся або служу, то що було б зі мною, якби я не приймав того ліку і не шукав такої великої допомоги? І хоч я не є щодня гідний святої відправи, ані як слід приготовлений, однак буду старатися за кожної нагоди приймати Божі Таїнства і ставати учасником такої великої благодаті. Бо доки вірна душа у смертнім тілі мандрує далеко від Тебе, для неї одинокою і найважливішою втіхою є те, що часто пам`ятаючи про свого Бога, може побожним серцем приймати свого Улюбленого. Яка дивна ласкавість Твоєї любові до нас, що Ти, Господи Боже і Творче, який всі духи оживляєш, волієш приходити до маленької душечки і з цілим своїм божеством і чоловіцтвом її голодну насичувати. О, щасливе те серце і блаженна та душа, яка гідна того, щоб Тебе, Господа Бога свого, побожно прийняти і, приймаючи Тебе, натішитися у цілковиту розкіш духовними радощами! О, якого великого Господа вона приймає! Якого миленького гостя вітає! Якого приємного товариша пригощає! Якого вірного приятеля знаходить собі! Якого гарного і чесного нареченого обіймає – нареченого, котрого повинна любити більше за всіх і за всі улюблені бажання! Перед обличчям Твоїм, найсолодший мій любий, хай замовкне небо і земля з усією
своєю красою; бо вся та хвала і окраса, яку вони мають, походять зі щедрої ласкавості
Твоєї, і вона ніколи не досягне величності Імені Твого, мудрість якого невимірна. Багато ласк набувають ті, що достойно причащаються. СЛОВА УЧНЯ Господи Боже мій, поблагослови слугу свого наперед своєю солодкою благодаттю, щоб я був гідний достойно і побожно приступити до Твого величного Таїнства. Приваб моє серце до Себе і визволи мене з тяжких лінощів. Завітай до мене спасінням Твоїм (Пс. 105,4), щоб я духом скуштував Твоєї солодкої любові, що у цьому Таїнстві, неначе у джерелі, міститься. Просвіти також очі мої, щоб я міг споглядати на таке велике Таїнство і скріпи мене, щоб я непохитною вірою вірував у нього. Бо це Твоє діло, а не людська сила; Твоя свята постанова, а не людська вигадка. Ніхто не може сам собою збагнути і зрозуміти того, що навіть перевищує ангельський розум. То як же ж я, негідний грішник, земля і попіл, зможу збагнути і зрозуміти таку високу і святу тайну? Господи, у простоті серця свого, в добрій і сильній вірі та на Твоє веління приступаю до Тебе з упованням і поклоном і вірую по правді, що Ти перебуваєш тут у Таїнстві, як Бог і чоловік. Таким чином хочеш, щоб я прийняв Тебе і в любові з`єднався з Тобою. Тому благаю Твою ласкавість і молю Тебе, дай мені особливішу благодать для того, щоб я розчинився в любові і увесь занурився у Тебе, і вже більше не дбав ні про яку іншу втіху. Бо це найвище і найсвятіше таїнство є спасінням для моєї душі й тіла, лік на всяку духовну неміч; воно зціляє мої хиби і гнуздає мої пристрасті, перемагає або зменшує натиск спокус, вливає більше благодаті, прибільшує початки чесноти, скріплює віру, підсилює надію, запалює і поширює любов. Бо велику силу всякого добра дав Ти своїм улюбленим, що побожно причащаються, і все ще частіше даєш, мій Боже, опікуне моєї душі, зцілителю людської немочі і подателю всієї сердечної втіхи. Бо на всякі журби Ти наливаєш їхні серця великою втіхою і підіймаєш їх з глибини розпуки до уповання на Твою допомогу, оживляєш і просвічуєш їх новою особливою ласкою. Так, що ті, які спершу були неспокійні і перед Причастям не чули в собі тепла любові, пізніше, підкріпившись хлібом і питтям небесним, бачать, що зайшла в них переміна на краще. Тому ти з таким помислом обходишся зі своїми вибраними, щоб вони справді пізнали і вочевидь пересвідчилися, скільки немочі вони мають самі по собі, а скільки доброти і благодаті вони дістають від Тебе. Бо самі по собі вони холодні, тяжкі і ледачі до молитви, а з Твоєї ласки стають ревними, охочими і побожними. Бо хто, приступаючи покірно до джерела солодкої втіхи, не зачерпне з нього хоч трохи тепла любові? Або хто, стоячи коло великого вогню, не зігріється хоч трохи? І Ти є те джерело, яке завжди повне, аж переливається, Ти вогонь, що вічно горить і ніколи не вгасає. Тому, коли мені ще не вільно черпати з повної криниці і напитися досхочу, то я таки прикладу уста свої до краю небесної цівочки, щоб хоч маленьку крапельку з неї дістати та вгасити спрагу, щоб не зів`янути до останку. І хоч я не можу ще стати увесь небесним ні таким полум`яним з любові, як херувими і серафими, однак буду старатися гаряче молитися і так приготувати своє серце, щоб за покірним прийняттям живого Таїнства я дістав хоч невеличку іскорку Божого полум`я. А чого мені бракує, Ти, предобрий Ісусе, найсвятіший Спасителю, з милості і ласки Своєї за мене надолуж, бо Ти зволив всіх закликати до себе словами: "Прийдіть до мене всі втомлені і обтяжені, і я вас облегшу" (Мт. 11,28). Бо я гарую у поті чола, біль серця мучить мене, гріхи мене обсіли, спокуси не дають спокою, безліч недобрих пристрастей обплутало і придавлює мене. І нема кому допомогти мені, нема кому визволити і врятувати мене, крім Тебе, Господи, Боже, Спасителю мій! Тобі віддаю себе і все, що маю, щоб Ти стеріг мене і запровадив у вічне життя. Прийми мене на хвалу і славу імені Твого, Ти ж дав мені Тіло своє і Кров на страву і пиття. Учини, Господи Боже Спасителю мій, щоб за частим прийманням Твого Таїнства
зростало тепло моєї побожності. Про високу достойність Таїнства і про священичий стан. ГОЛОС УЛЮБЛЕНОГО Коли б ти мав чистоту ангельську і святість святого Йоана, то й тоді б ще не був гідний цього Таїнства ані приймати, ані сповняти. Бо це не належиться людям за їхні заслуги, що чоловік може освячувати і жертвувати Христове Таїнство і приймати на поживу хліб ангельський. Висока та служба і велика гідність священиків! Їм дано те, чого не вділено ангелам. Бо тільки священики, висвячені у Церкві за правилами, мають владу приносити жертви і освячувати Тіло Христове. Однак священик є тільки слугою Божим, що вживає слово Боже за Його наказом і настанові Бога, а Бог Сам безпосередньо діє і невидиме творить; Йому підлягає все, що Він хоче, і слухає все, кому накаже. Так у цьому найсвятішому Таїнстві повинен більше вірити всемогутньому Богові, ніж своїм почуттям або якимсь видимим ознакам. Тому треба приступати до того святого діла із страхом і говінням. Будь обачний і вважай, чию службу віддано тобі положенням рук єпископа. Ось тебе поставлено священиком і висвячено для здійснювання Таїнства; гляди ж тепер, щоб ти вірно і побожно у свій час приносив Богові жертву і сам поводився бездоганно. Ти не полегшив свій тягар, а ще тісніше став прикований до закону і зобов`язаний прямувати до більшої праведності і святості. Священик повинен прикрашуватися всіма чеснотами і іншим людям давати приклад праведного життя. Він має поводитися не по-простацьки і посполитим звичаєм людським, а приставати з ангелами в небі або з праведними мужами на землі. Священик, одягнений у святі ризи, заступає місце Христа, щоб щиро і покірно благати Бога за себе і за весь народ. На грудях і на плечах він носить знак хреста Господнього, щоб постійно пам`ятати про муки Христові. Спереду на ризі він носить хрест, щоб пильно глядіти слідів Христових і ревно старатися в них ступати. На плечах має знак хреста, щоб лагідно ради Бога зносити всякі прикрості, які хто зробить йому. Перед собою носить хрест, щоб каятися у своїх гріхах, за собою – щоб жалісливо плакати і над провинами інших людей, і усвідомлювати, що він посередник, який стоїть між Богом і людьми. І щоб не переставав молитися і приносити святу жертву, аж поки не виблагає благодаті і милосердя. Коли священик приносить жертву, він віддає честь Богові, звеселяє ангелів,
будує Церкву, допомагає живим, вимолює померлим упокій і сам стає присутнім
у всіх ласках. Про приготування до Святого Причастя. Коли подумаю про Твою, Господи, достойність і про свою нікчемність, тремчу, як листок, і сам себе соромлюся. Бо, коли не приступлю до Тебе, втрачу життя, а коли негідно підійду, тяжко провинюся. Що ж мені робити, Боже мій, Ти мій помічник і порада у потребі? Навчи мене простої дороги, порадь, як гідно приготуватися до Святого Причастя. Бо для мене корисно знати, як маю побожно і з говінням приготувати для Тебе
своє серце, щоб прийняти Твоє Таїнство для свого спасіння, і для того, щоб принести
таку велику і Божу жертву. Про іспит совісті й постанову виправитися. ГОЛОС УЛЮБЛЕНОГО Священик Божий має перш за все приступати до освячування, ламання і споживання цього Таїнства з якнайбільшою покорою в серці і побожним говінням, з сильною вірою і щирим наміром на славу Божу. Пильнуй за своєю совістю і скільки зможеш, очисти її та заспокой щирим жалем і покірною сповіддю, так, щоб ти вже не мав ані не був свідомий ніякого тяжкого гріха, який би непокоїв тебе і перепиняв тобі вільний доступ. Кайся у всіх своїх гріхах загалом, а за щоденні прогрішення жалкуй і переймайся більше зосібна. І коли час дозволяє, відкрий Богові глибини серця і всю свою недолю через свої пристрасті. Сприймай серцем і жалій про те, що ти досі ще такий почуттєвий і марнотний, що ти так мало ще умертвив пристрасті і так багато в тебе неспокійних побажань. Так мало спротиву на тілесні почуття, так часто захоплюєшся всілякими пустими мріями. Так схильний до світових речей, а такий недбайливий до душевних справ. Такий похопний до сміху і розпусти, а такий тяжкий до плачу і сокрушення серця. Такий охочий до сваволі і до вигоди, а такий лінивий до швидкого послуху і ревності. Такий цікавий, послухати щось нове і щось гарне побачити, а так нерадий братися до того, що непоказне і упокоряюче. Такий жадний усього, а такий скупий щось давати і скнара. Такий нерозважний у бесіді, такий непоміркований у мовчанні. Такий непорядний у звичках, такий загонистий у діях. Такий ласий на їжу, такий глухий на слово Боже. Такий квапливий до спочинку, а такий повільний до праці. Такий невсипущий до байок, а такий сонливий на нічних молитвах. Такий поквапний до кінця, а такий розсіяний. Такий недбайливий у відмовлянні молитовних часів, такий холодний при відправі Слави Божої, такий сухий при Причасті. Такий будь-чого розсіяний, а так рідко коли цільний у собі. Такий сердитий, такий швидкий комусь гидоту вчинити. Такий осудливий, такий суворий у даванні догани. Такий радісний у щасті, а такий слабкий у нещасті. Такий багатий на добрі постанови, а так мало що виконуєш. Якщо ти ті й ще інші свої хиби з болем серця і великим жалем через свою неміч визнаєш на святій Сповіді і оплачеш, тоді щиро постанови постійно виправляти своє життя і поступати вперед у чеснотах. Потім із цілковитим самозреченням і щирою волею пожертвуй себе в честь мого імені на жертовнику серця свого, як безустанну жертву цілопалення – цебто, щиро віддаючи мені своє тіло і свою душу. Щоб ти таким чином став гідним приступати до принесення Богові жертви і прийняти Таїнство мого Тіла для свого спасіння. Бо немає достойнішої жертви і більшого надолуження за відпущення гріхів над те, коли з жертвою Тіла Христового в Службі Божій і у Святому Причасті щиро і цілковито жертвуєш Богові себе самого. Скільки разів чоловік прийде до мене за прощенням і благодаттю і зробить усе
те, що йому належиться, та щиро покається, - "Як я живу, - каже Господь,
- то я не хочу смерті грішника, але радше хай навернеться і хай живе" (Єз.
33,11), "бо я вже більше не буду пам`ятати його гріхів" (Єв. 10,17),
- все буде йому прощено. Про жертву Христову на хресті і про самозречення. ГОЛОС УЛЮБЛЕНОГО Коли я з розп`ятими на хресті руками і нагий добровільно жертвував себе Богу Отцю за твої гріхи, так, що нічого вже в мене не залишилося, чого б я не віддав геть чисто на жертву поєднання з Богом, так і ти повинен добровільно приносити мені себе щоденно у Службі Божій у жертву чисту і святу, найщиріше, як тільки зможеш, з усіма своїми силами і почуваннями. Нічого більше від тебе не жадаю окрім того, щоб ти прагнув весь віддатися мені. Якщо крім себе даси мені щось, на те я не зважаю, бо шукаю не дарунку твого, але тебе. Як тобі не вистачило б чогось, коли б ти все мав, а мене ні, так і мені ніяк не може сподобатися те, що мені даси, коли себе не принесеш у жертву. Себе мені пожертвуй і віддайся весь Богові, і твоя жертва буде мила. Я ж себе весь жертвував Отцеві за тебе і дав ще й Тіло своє і Кров на поживу, щоб я став увесь твій, а ти, щоб був мій. А коли лишишся при собі і не пожертвуєш себе добровільно моїй волі, твоє жертвування не буде повне і не настане між нами одностайне з`єднання. Тому всі твої справи повинно попереджати добровільне пожертвування себе в руки Бога, коли хочеш досягти свободи і благодаті. Бо тому так мало буває просвічених і вільних у серці людей, що вони не вміють цілковито відректися від себе. Моє слово незмінне: "Хто не відречеться всього, той не може бути моїм учнем" (Лк. 14,33). Отже, коли бажаєш стати моїм учнем, пожертвуй себе мені з усіма своїми почуваннями.
Ми повинні жертвувати Богові себе, всі наші справи й за всіх молитися. СЛОВА УЧНЯ Господи, все Твоє: і те, що на небі, і те, що на землі. Бажаю добровільно пожертвувати Тобі себе самого і залишитися Твоїм назавжди. Господи, у простоті серця свого нині жертвую Тобі себе на дочасного слугу, щоб увесь вік Тебе слухати і приносити Тобі жертву хвали. Прийми мене з цією святою жертвою Твого святого Тіла, яку приношу Тобі сьогодні перед лицем ангелів, що тут невидимо служать, щоб це прислужилось для спасіння мого і всього Твого народу. Господи, кладу перед Тобою на Твоєму жертовнику примирення всі свої гріхи і провини, яких я допустився перед Тобою і Твоїми святими ангелами від дня, коли перший раз згрішив, аж до цієї години. Щоб Ти спалив все те вогнем своєї любові, повиводив усі плями моїх гріхів й очистив мою совість від усякої провини. І повернув мені знову свою благодать, яку я втратив через гріх, прощаючи мені все і ласкаво приймаючи мене до мирного поцілунку. Що ж інше я можу робити за гріхи мої, як тільки покірно визнавати їх, плакати над ними та без упину благати Твого змилування? Благаю Тебе, вислухай мене ласкаво, коли стану перед Тобою, Боже мій. Всі мої гріхи мені надто остогиділи. Вже не хочу їх ніколи більше допускатися, каюся в них і буду каятися, доки буду жити; я готовий покутувати за них і надолужити, скільки буде в мене сили. Прости мені, Боже, прости мені гріхи мої ради імені Твого святого. Спаси мою душу, що її відкупив дорогою Своєю Кров`ю. Ось я здаюся на Твоє милосердя, вручаюся Тобі в руки. Чини зі мною по Своїй доброті, а не по моєму лукавству і по моїй неправоті. Жертвую Тобі також усі мої добрі вчинки, хоч їх так мало і вони такі недовершені. Ти виправ і освяти їх, щоб вони стали добрими і сподобалися Тобі; приводь їх завжди до кращого стану й мене, лінивого і бездарного слугу, доведи до блаженного і славного кінця. Жертвую Тобі також усі побожні бажання богомільних душ усі потреби батьків, приятелів, братів, сестер, усіх дорогих мені осіб і тих, що мені чи іншим людям з любові до Тебе вчинили щось добре. І тих, що бажали собі і просили мене, щоб я за них і за всіх їхніх осіб молився і жертвував Служби Божі, чи вони ще живуть на світі, чи вже цей світ покинули. Щоб усі вони почули в собі підмогу благодаті Твоєї, допомоги Твоєї втіхи, охорону від небезпек і звільнення від кар; хай вони, вийшовши з усіх бід, з веселим серцем складають Тобі величну подяку. Жертвую Тобі також молитви і жертви примирення особливо за тих, що мене чим покривдили, засмутили або зневажили, або зробили мені якусь шкоду чи прикрість. А ще й за тих усіх, що я їх коли-небудь засмутив, образив, утискав і згіршив словами чи вчинками, свідомо чи несвідомо. Щоб Ти всім нам простив наші гріхи і взаємні образи. Віддали геть із наших сердець усіляку підозріливість і все те, що може образити любов і зменшити братню милість. Змилуйся, змилуйся, Господи, над усіма тими, що благають Твого милосердя, подай
благодать тим, що її потребують, і дай нам так жити, щоб ми гідні були тішитися
Твоєю благодаттю і йшли вперед дорогою до вічного життя. Амінь. Не треба через будь-що маловажити Святим Причастям. ГОЛОС УЛЮБЛЕНОГО Мусиш раз у раз прибігати до джерела благодаті і Божого милосердя, до джерела доброти і всієї чистоти, щоб ти міг очистити себе від пристрастей і від гріхів і наповнитися силою і стійкістю проти всіх спокус і хитрощів диявола. Ворог знає плід і величезну цілющу силу Святого Причастя, тому він усіма способами і при кожній нагоді старається, як тільки може, відтягнути і не допустити до нього вірних і побожних людей. Бо не один саме тоді, коли хоче приготуватися до Святого Причастя, зазнає тяжких спокус від диявола. Той злий дух, як пише книга Йова, йде між синів Божих, щоб своїм звичайним лукавством занепокоїти, перелякати і потривожити їх і щоб тим самим ослабити їхнє бажання або своїми напастями відібрати в них віру, щоб вони або зовсім відступили від Святого Причастя, або приступали до нього з холодним серцем. Але не треба звертати ніякої уваги на його хитрощі і мани, які б вони не були погані і страшні, але все це треба відкинути геть від себе. Ним, нужденним, треба погордити і кпити собі з нього, а через його напади і неспокої, якими він хоче нас занапастити, не треба відступатись від Святого Причастя. Не раз на перепоні стає також завелика турбота про те, чи маємо таку побожність, як треба, і якийсь ляк перед сповіддю. Роби так, як радять мудрі люди, і відганяй від себе страх і неспокій совісті, бо він перепиняє Божу благодать і нівечить побожність серця. Не полишай Святого Причастя через якийсь маловажний неспокій чи прикрість, але йди чимшвидше висповідайся і радо прости іншим людям усі їхні образи. А коли ти кого образив, проси покірливо прощення, то й Бог радо простить тобі. Для чого тобі зволікати із сповіддю або відкладати Святе Причастя? Очисти себе чимшвидше і виплюй миттю із себе гріховну отруту, чимдуж приймай лік і почуєшся значно краще, ніж коли будеш довго відкладати. Коли сьогодні відступаєш через ту причину, завтра може появитися якась ще більша, і так можеш тривалий час не приступати до Святого Причастя і ще більше зледащіти. Чимдуж стряси з себе свою теперішню безвладність і лінь, бо не варто надто турбуватися, довго побиватися і через щоденні перепони відсторонитися від Божих дарів. Навпаки, дуже шкодить довго відкладати Святе Причастя, бо це призводить до великої байдужості. О, леле! Деякі байдужі і легкодумні радо зволікають зі сповіддю і бажають відкладати Святе Причастя, щоб більше не потребувати пильнувати себе. Ох, як мало любові і яку слабеньку побожність мають у собі ті, що так легко відступаються від Святого Причастя. Який щасливий і який Богу милий той, хто так живе і таку чисту совість зберігає, що готовий навіть щодня причащатися, і побожно до того приготувався б, коли було б дозволено йому, і він міг робити це бездоганно. Коли часом хто стримується від Святого Причастя з покори або із законної причини, то за таке пошанування треба його похвалити. Але коли найде на нього байдужість, він повинен підбадьорити себе і робити все те, що в його силі, а Господь ради доброї волі, яку Він особливо цінить, допоможе його бажанню. Коли ж існує законна перепона, то все-таки залишається добра воля і святе бажання причащатися і тому не втратиться плодів Таїнства. Бо кожний богомільник може кожного дня і кожної години для свого спасіння без перепони приступати до духовного Причастя Христового. Однак у певні дні і у визначений час вони повинні зі сердечним говінням приймати в Таїнстві Тіло Спасителя свого і більше зважати на хвалу і честь Божу, ніж шукати для себе втіхи. Бо скільки разів побожно роздумується над тайною втілення Христового і суками його і запалюється більшою любов`ю до Нього, стільки разів причащається тайною і невидимо оживляється. А хто не готується інакше, як тільки тоді, коли настане свято, або коли звичай того вимагає, той не раз буде не приготований. Не розтягуй дуже відправу Служби Божої і не спішися, а зберігай добрий звичай тих, з котрими живеш. Ти не повинен чинити іншим людям прикрості ані осоружності, але маєш зберігати
загальну міру за звичаєм предків і більше турбуватися про користь інших людей,
аніж про свою побожність чи свій настрій. Тіла Христового і Святого Письма побожна душа якнайбільше потребує. СЛОВА УЧНЯ О, Найсолодший Господи Ісусе, які то великі солодощі у побожній душі, що разом з Тобою споживає Твою вечерю, де дають скуштувати їй не якусь страву, а тільки Тебе, єдиного її Улюбленця, жаданого понад усі бажання серця. І мені теж солодко було би перед лицем Твоїм виливати з глибини серця сльози і разом з побожною Магдалиною омивати ними Твої ноги. Але де та гаряча побожність? Де ті потічки святих сліз? Справді, моє серце повинно б перед лицем Твоїм і святих Твоїх ангелів загорітися і заплакати з радості. Бо ж я маю Тебе тут, у Таїнстві, справді присутнього, хоч і закритого чужим видом. Бо мої очі не могли б знести того, щоб побачити Тебе у дійсному Божому сяйві, але навіть і увесь світ не витримав би блиску слави Твоєї величності. Так ти укритий у Таїнстві, щоб допомогти моїй немочі. Я дійсно маю Тебе і поклоняюся Тобі, якому ангели в небі віддають поклін, однак я це у вірі роблю, а вони – на образ Твій без покривала дивляться. Мені треба задовольнитися світлом правдивої віри і в ній жити доти, доки не завітає день вічного сяйва та тіні видів зникнуть. А коли настане завершення (І Кр. 13,10), тоді скінчиться вживання Таїнств, бо святим у небесній славі не треба ліку Таїнства. Вони бо веселяться без кінця-краю перед лицем Бога, оглядаючи Його славу лицем у лице і переходячи з ясності в ясність, у незмірні глибини Божества, розкошують у Слові Божім, що тілом стало, як було споконвіку і буде навіки. Як згадаю ті чудеса, стає мені вже надто важкою всяка, навіть духовна, втіха, бо поки явно не бачу Господа мого в Його славі, за ніщо маю все те, що на світі бачу і чую. Ти, Боже, мені свідком, що ніяка річ не може втішити мене, ніяке створіння не в силі заспокоїти, лише Ти, Боже мій, якого бажаю оглядати повіки вічні. Але це не можливо, поки я підвладний смерті. Тому мені треба зберегти велику терпеливість і упокоритися Тобі у кожному моєму бажанні. Бо й святі Твої, Господи, що вже з Тобою веселяться в Царстві Небесному, поки тут жили, з вірою і великою терпеливістю очікували на прихід Твоєї слави. У що вони вірували, в те й я вірю; на що вони надіялися, на те і я надіюся; туди, куди вони потрапили, і я маю надію за Твоєю Благодаттю потрапити. Тим часом хочу жити у вірі і кріпитися прикладом святих. Також буду мати перед собою Святе Письмо на втіху і як те дзеркало життя, а над усе – це Твоє найсвятіше Тіло на особливий лік і притулок. Бо в цьому житті, як відчуваю, мені найбільше треба двох речей і без них це нужденне життя було б мені нестерпне. Як довго я сидітиму в цьому тілі, наче у в`язниці, потребуватиму двох речей, а саме – хліба і світла. Тому то Ти дав мені, немічному, Своє святе Тіло на поживу душі і тіла і поставив слово Твоє за світило ногам моїм (Пс. 118,105). Без тих двох речей я не міг би праведно жити, бо слово Боже є світлом душі моїй, а Твоє Таїнство – хліб життя. Їх можна назвати теж двома столами, які стоять у скарбниці святої Церкви по один і другий бік. Другий стіл закону Божого, що містить у собі святу науку, навчає правдивої віри і нехибно вводить нас аж всередину, за завісу, де є Святиня Святині. Дяка Тобі, Господи Ісусе, Світло відвічного Світла, за стіл святої науки, що його поставив нам через своїх слуг, пророків, апостолів, інших учителів. Дяка Тобі, Творче і Відкупителю людей, за те, що Ти, бажаючи показати всьому світові свою любов, справив велику вечерю, в якій подав на стіл не праобразне ягня, але Своє найсвятіше Тіло і Кров. Всіх вірних звеселяєш святою вечерею і напоюєш їх чашею спасіння, в якій містяться всі райські радощі, а з ними бенкетують святі ангели, але з більшою розкішшю і більшим щастям. О, яка то велика і яка достойна влада священиків! Їм дано святими словами освячувати Господа величної слави, величати Його своїми устами, тримати своїми руками, споживати своїми устами і подавати іншим людям! О, які чисті повинні бути ці руки, які невинні уста, яке святе тіло, яке непорочне має бути серце священика, в якому стільки разів оселяється Творець чистоти! Із уст священика, що так часто приймає Христове Таїнство, не повинно виходити інше слово, як тільки святе, як тільки чесне і добре. Очі його, що так часто споглядають Тіло Христове, повинні бути невинні і сором`язливі. Чисті і підняті до неба руки, що так часто дотикаються Творця неба і землі. Священиків особливо стосуються слова Закону: Будьте святі, бо Я є святий, Господь Бог ваш (Лев. 19,2). Всемогутній Боже! Твоя благодать хай допомагає нам, що прийняли священичий обов`язок, щоб ми могли достойно і побожно служити Тобі у святості й чистій совісті. А якщо ми не в силі жити в такій невинності, як повинні б, то дай нам хоч сердечно
плакати над гріхами, яких ми допустилися, і дай нам у покорі серця та з щирою
постановою волі відтепер ревніше служити Тобі. З великим старанням треба готуватися до причастя з Христом. ГОЛОС УЛЮБЛЕНОГО Я люблю чистоту і всяку святість. Я шукаю чистого серця і в ньому є місце для мого миру. Прибери для мене світлицю велику вистелену (Мк. 14,15), а я справлю в тебе паску зі своїми учнями. Якщо хочеш, щоб я завітав до тебе і перебував у тобі, вимети старий квас і вичисти для мене домівку в своєму серці. Викинь з нього все, що від світу, і увесь натовп грішних пристрастей, сядь, як пташка самітна на покрівлі (Пс. 101,8), і роздумуй з болем серця над своїми провинами. Бо кожний, хто любить, прибирає своєму любому приятелеві найкраще місце, бо цим пізнається любов того, хто приймає свого милого приятеля. Але знай, що ти не в силі своїми власними вчинками приготуватися до цього як годиться, хоч би ти готувався цілий рік і нічого іншого не мав на думці. Тільки моя любов і ласка допускає тебе до мого столу, неначе б багач закликав жебрака на гостину, а той не мав чим іншим відплатитися йому за добродійства, як тільки тим, що упокориться і подякує. Роби те, що у твоїй силі, і роби старанно не зі звички, не з примусу, але зі страхом, говінням і любов`ю приймай Тіло улюбленого Господа Бога твого, що зволив прийти до тебе. Я закликав тебе, я так наказав чинити, а чого тобі бракує, я те доповню, приходь і приймай мене. Коли даю тобі ласку побожності, дякуй Богові твоєму не тому, що ти гідний того, а тому, що я змилувався над тобою. Якщо не маєш її, але чуєшся висохлим у серці, берися до молитви, зітхай та стукай до мене, і не переставай поки не дістанеш хоч крихітку, хоч крапельку спасенної благодаті. Ти мене потребуєш, не я тебе. І не ти приходиш освячувати мене, але я приходжу освятити і виправити тебе. Ти приходиш, щоб від мене освятитися і з`єднатися зі мною, щоб отримати нову благодать і щоб знову дістати духу для виправлення. Не занедбуй тієї благодаті, а приготовляй з усією старанністю своє серце і приводь до себе свого любого Приятеля. Але треба, щоб ти не тільки перед Причастям приготовлявся до говіння, але щоб ти і після прийняття Причастя старанно в ньому утримував себе. Треба не менше берегти себе опісля, чим побожно приготовлятися перед тим. Бо пильне оберігання опісля є кращим приготуванням для одержання ще більшої ласки. Бо якщо хтось стає надто запопадливим до світових втіх, тим він робить себе дуже несприйнятливим для благодаті. Остерігайся балакучості, залишайся на самоті й утішайся Богом своїм. Бо маєш Того, якого цілий світ не зможе від тебе забрати. Я є Той, кому ти повинен віддаватися увесь, так, щоб ти вже більше не жив сам
собою, а в злуці зі Мною, вільний від усякої журби. Побожна душа повинна всім серцем бажати злуки з Христом. СЛОВА УЧНЯ Хто дасть мені те, Господи, щоб я Тебе єдиного найшов (Пісня. 8,1) і розкрив Тобі моє серце і щоб я тішився Тобою, як того душа бажає; нехай уже ніхто не докоряє мені, хай ніяке створіння не ворушить ані не займає мене, тільки Ти, Єдиний, промовляй до мене, а я до Тебе, як звичайно розмовляє улюблений з улюбленим, і як приятель пристає з приятелем? Того благаю, того бажаю, щоб я увесь з`єднався з Тобою і щоб відірвав своє серце від усіх створінь і зі Святим Причастям, і частим приношенням жертви вчився мати щораз більше вподобання в небесних і вічних речах. Ах, Господи Боже! Коли ж я увесь з`єднаюся з Тобою і ввійду в Тебе, а про себе геть забуду? Ти будь у мені, а я в Тобі, і так зроби, щоб ми обидва з`єдналися. Справді Ти є мій улюбленець, вибраний з поміж тисяч (Пісня. 5,1), в якому моїй душі мило проживати всі дні мого життя. Справді Ти є мій миротворець, в якому буває найбільший мир і правдивий спокій; поза Тобою є тільки боротьба, біль і безмежне горе. Справді Ти є Бог невидимий (Іс. 45,15). Щоб показати свою солодку любов до дітей, зволяєш частувати їх солодким хлібом, що падає з неба. Справді немає іншого такого великого народу, до якого боги так наблизилися, як Ти, наш Боже, (Втор. 4,7) приходиш близенько до всіх вірних своїх і даєш їм споживати себе й тішитися Тобою, щоб їх день у день втішати і серця їх підіймати до неба. Бо який інший народ такий славний, як християни? Або котре створіння на землі таке миле, як побожна душа, до якої сам Бог приходить, щоб нагодувати її своїм пресвятим Тілом? Яка невимовна благодать! Яка дивна ласкавість! Яка незмірна любов, що таким особливим способом прихиляється до людини! Але як я маю відплатитися Господові за ту ласку, за таку превелику любов? Я не можу нічого милішого принести в дар, як тільки те, що своє серце віддам Богові моєму і якнайщиріше з Ним з`єднаюся. Тоді розвеселиться ціле моє серце, коли душа моя зовсім поєднається з Богом. Тоді Він скаже мені: „Коли хочеш бути зі мною, то й я хочу бути з тобою”. А я відповім Йому: „Зволь, Господи, перебувати зі мною, я дуже радий бути з Тобою”. Оце є моє найсокровенніше бажання, щоб своїм серцем бути у злуці з Тобою! Про гаряче бажання Тіла Христового деякими побожними душами. СЛОВА УЧНЯ Яке велике багатство Твоєї, Господи, ласкавості, що її Ти зберігаєш для тих, що бояться Тебе! (Пс. 30,20). Як згадаю про деякі побожні душі, що приступають до твого, Господи, Таїнства з якнайбільшою побожністю і говінням, тоді не раз сам себе стидаюся і від сорому паленію, що я такий млявий і такий холодний приступаю до Твого вівтаря і до престолу Святого Причастя. Що я лишаюся таким сухим і без тепла в серці і що я не горю увесь перед Тобою, Боже мій. Що я не маю в собі такої сильної жадоби і жару серця, як багато побожних людей, що з превеликого бажання Причастя і з гарячої любові в серці не могли стриматися від сліз. Але серцем і устами з глибини душі прагнули Тебе, Боже, живе джерело, і не могли інакше свого голоду ані заспокоїти, ані носити, аж поки з великою втіхою і духовною жадобою прийняли Твоє Тіло. Яка то справді гаряча віра в них, певний доказ Твого святого буття! Такі то по правді пізнають Господа свого по ламанню хліба (Лк. 24,35), в кого серце так сильно горить, коли Ісус іде разом з ними. Мені не раз далеко до такого сердечного почуття й такої побожності, до такої сильної любові і жару. Змилуйся наді мною, мій добрий, солодкий і ласкавий Ісусе, і дай мені, своєму бідному жебракові, хоч деколи скуштувати якусь маленьку крапельку своєї сердечної любові у Святому Причасті. Щоб моя віра ще більше скріпилася, моя надія на Твою доброту росла, а любов, коли вже раз добре розгорілася і закуштувала небесної манни, ніколи не вгасала. А Твоє милосердя теж зможе мені дати бажаної ласки, і як настане день Твоєї святої волі, ласкаво завітати до мене в дусі гарячої любові. Бо, хоч я не горю такою великою жадобою тих вибраних Твоїх побожних душ, однак
за Твоєю благодаттю маю бажання так само гаряче прагнути і благаю Тебе ревно,
щоб я теж став товаришем усіх тих гарячих Твоїх поклонників і належав до їхнього
святого гурту. Ласка побожності набувається покорою і самозреченням. ГОЛОС УЛЮБЛЕНОГО Ласку побожності маєш без упину шукати, за неї гаряче благати, терпеливо і з уповзанням на неї чекати, з вдячністю приймати її, покірно берегти і пильно працювати разом з нею, а Богові лишити час і спосіб небесних відвідин. Над усе маєш упокоритися тоді, коли в серці обмаль, або таки ніякої, побожності не відчуваєш, але не треба надміру падати духом і марно у тугу вдаватися. Бог нерідко в одну мить дає те, у чому довший час відмовляв: Він часом дає при кінці молитви те, що спочатку відкладав. Коли б благодать давалася завжди, і вона приходила на кожне бажання, то немічному чоловікові не легко було б це знести. Тому-то треба дожидатися дару побожності у добрій надії й терпеливій покорі. А коли тобі не дається її або нерозважно відбирається, то приписуй це собі і своїм гріхам. Нерідко буває, що й маленька дрібничка перепиняє і неначе ховає благодать. Коли взагалі можна назвати чимось малим, а не радше чимось великим те, що не допускає такого великого добра. А коли ту саме малу, чи пак велику, перепону відкинеш і цілком переможеш, тоді станеться те, про що ти просив. Бо зразу ж, як тільки цілим серцем віддаси себе Богові і не будеш шукати цього або того за своєю волею або уподобанням, але радше цілком здаси себе на Нього, відчуєш, що ти з Ним з`єднався і заспокоївся; бо ніщо не буде тобі так миле і так подобатися, як любов і виконання волі Божої. Так, хто щирим серцем стане прямувати й зніматися вгору до Бога і очистить себе від усякої невпорядкованої любові чи від схильності до будь-якого створіння, той стане якнайбільше здатний до того, щоб одержати благодать, і буде гідний дару побожності. Бо Господь там дає своє благословення, де знаходить чисту посудину. І чим докладніше хто відрікається від того, що земне, і чим більше хто завмирає сам для себе, нехтуючи собою, тим швидше приходить благодать, тим достатніше її прибуває й вище вона підіймає вільне серце. Тоді гляне і наповниться, і з дива заб`ється й розшириться серце (Іс. 60,5) у його грудях, бо рука Божа з ним, і він увесь навіки віддав себе Йому в руки. Ось так благословляється чоловік (Іс. 127,4), що цілим серцем шукає Бога і не прив`язує душі своєї до марноти. Він, приймаючи Святу Євхаристію, заслуговує собі на велику ласку з`єднання
з Богом, бо він не дивиться на свою власну побожність і втіху, але на Божу славу
і честь, яка вище понад усяку побожність і втіху. Ми повинні звірятися Христові в усіх наших потребах і благати Його ласки. СЛОВА УЧНЯ О, найсолодший і наймиліший Господи! Бажаю прийняти Тебе нині з говінням. Ти знаєш мою неміч і біду, яку терплю, в якій великій недолі і гріхах я перебуваю, як часто терплю тягарі, спокуси, напасті й гидоту. Приходжу до Тебе за ліком, благаю в Тебе втіхи і пільги. Я промовляю до Тебе, Всюдисущого, якому явне ціле моє серце, що єдиний можеш мене цілком втішити і допомогти. Ти знаєш, яких ласк мені над усе треба, який я убогий на чесноти. Ось стою перед Тобою, убогий і нагий, благаю в Тебе ласки і молю Твоє милосердя. Укріпи спрагненого старця свого, зігрій моє холодне серце вогнем своєї любові, просвіти мою сліпоту блиском своєї присутності. Переміни мені всю земну любов на гіркість, усі тягарі і прикрості на терпеливість, усе, що нікчемне і створене, на погорду і забуття. Підійми моє серце до Себе, до неба і не дай, щоб я блукав по землі. Ти єдиний маєш відтепер вже і аж повіки стати моїми солодощами, бо Ти єдиний є моєю поживою і моїм напоєм, моєю любов`ю і моєю радістю, моєю насолодою і всім моїм добром. О, якби то Ти мене своїм прибуттям цілком розпалив, розтопив і перемінив на себе, щоб я став одним з Тобою духом, завдяки благодаті внутрішнього з`єднання з Тобою і завдяки розтопленню в гарячій любові! Не дай, щоб я відходив від Тебе голодним і холодним, лише обійдися зі мною милосердно, як Ти неодноразово чудово обходився зі своїми святими. Яке в тім диво, що я при Тобі увесь вогнем палаю і для себе завмираю, коли
Ти є тим вогнем, що завжди палає і ніколи не вгасає; любов, що очищає серця
і просвічує розум? Про гарячу любов і велике бажання прийняти Христа. СЛОВА УЧНЯ З якнайбільшим говінням, гарячою любов`ю, з усією жагою і жаром серця бажаю прийняти Тебе, Боже, як багато святих і богомільних душ Тебе прагнули у Святім Причасті. Вони завдяки святості життя були Тобі у великій вподобі й жили в якнайгарячішій побожності. О, Боже мій, віковічна любове, все моє добро, щастя без кінця-краю! Бажаю прийняти Тебе з якнайсильнішим прагненням і якнайдостойнішою честю, яку тільки хто-небудь із святих коли мав і зміг відчути. І хоч я не гідний мати всі ті почуття побожності, однак жертвую Тобі все гаряче бажання мого серця, наче б тільки я один мав за Твоєю благодаттю те гаряче прагнення. Але також і все те, що тільки побожний розум може подумати і побажати, приношу і жертвую Тобі з найнижчим поклоном і найгарячішою любов`ю. Не хочу нічого затримати для себе, але хочу пожертвувати Тобі добровільно і якнайохочіше і себе, і все те, що маю. Господи Боже мій, мій Творче і Відкупи телю! З таким бажанням, говінням, з такою хвалою, честю, вдячністю, гідністю і любов`ю, з такою вірою, надією і чистотою бажаю нині прийняти Тебе. Як прийняла і як бажала Тебе Твоя пресвята Мати, преславна Діва Марія, коли ангелові, що благовістив їй тайну Воплочення, відповіла покірно і побожно: „Ось я Господня слугиня: нехай зо мною станеться по твоєму слову!” (Лк. 1,38). І як Твій святий Предтеча, найвизначніший між святими Йоан Хреститель, у радості Духа Святого весело здригнувся перед Тобою, коли ще був у лоні матері, а потім, бачачи, як Ти, Ісусе, ходиш між людьми, низько упокорився і з побожним говінням мовив: „Дружба ж молодого, що стоїть та й слухає, вельми на голос молодого радіє”. (Йо. 3,29). Так і я бажаю розгорітися великим і святим бажанням і відкрити перед Тобою ціле своє серце. Тому жертвую Тобі усі радощі богомільних сердець, їхні гарячі почуття, захоплення розуму, надприродні просвічення і небесні видіння і приношу Тобі їх з усіма чеснотами і хвалами, що ними славило і славитиме Тебе усяке створіння на небі і на землі, за себе і за всіх тих, що вручили себе моїм молитвам, щоб усі достойно хвалили Тебе і навіки прославляли. Прийми, Господи Боже, мої обітниці і моє бажання вічно хвалити Тебе і благословити без кінця-краю, як це Тобі справедливо належиться по великій силі Твоєї невимовної величності. Оце вручаю Тобі і бажаю приносити Тобі кожного дня і кожної хвилини мого життя з милим проханням, та сердечно запрошую і благаю всіх небесних духів і всіх вірних Твоїх, щоб разом зі мною дякували Тобі і славили Тебе. Всі народи, племена й мови нехай хвалять Тебе, а святе і як мед солодке ім`я Твоє нехай величають із найбільшою веселістю і гарячою побожністю. А всі ті, що з честю і говінням освячують і з повною вірою приймають найсвятіше Таїнство, хай сподобляться знайти в Тебе благодать і милосердя і хай моляться покірно за мене грішного. І коли вони досягнуть цієї бажаної побожності і спасенного з`єднання, і з щедрою
втіхою та чудовим покріпленням вернуться від святого престолу небесного, щоб
зволити згадати про мене бідного! Людина повинна досліджувати це Таїнство не з цікавості, а покірно наслідувати Христа, покладаючись на святу віру. ГОЛОС УЛЮБЛЕНОГО Остерігайся з цікавості і без потреби досліджувати це невідоме Таїнство, коли не хочеш загрузнути у безодні непевності. Хто досліджує величності Божі, того придавить слава (Прип. 25,27). Бог може більше зробити, ніж чоловік зрозуміти. Допустиме є побожне і покірне доходження правди, з готовністю кожної хвилі датися повчити і з увагою йти за здоровою наукою святих Отців. Блаженна простота, що не ступає на складні дороги дослідів, а йде рівними і певними стежками заповідей Божих. Багато людей втратили побожність, бо хотіли дійти до пізнання вищих речей. Віри й праведного життя очікується від тебе, а не велемудрого розуміння і проникання у глибину таїн Божих. Коли не можеш зрозуміти ані збагнути того, що нижче від тебе, яким чином збагнеш те, що вище. Піддайся Богові і впокори свій розум перед вірою, а світла знання дасться тобі стільки, скільки буде тобі корисно і потрібно. Деякі люди мають тяжкі спокуси щодо віри і Таїнства, але за те треба звинувачувати не їх, але радше ворога. Не звертай на те уваги, не сперечайся зі своїми думками і не давай відповіді на ті сумніви, що підсуває тобі диявол. А вір словам Божим, віруй святим Його і пророкам, а ворог лукавий відчепиться від тебе. Нерідко це велика користь, що слуга Божий мусить отаке лихо терпіти. Бо диявол недовірків і грішників не спокушає, тримаючи їх міцно у своїх руках, але побожних і віруючих він усілякими способами спокушає і занапащує. Так тримайся й далі щирої і непохитної віри і з покірним говінням приступай до Таїнства. А чого не можеш зрозуміти, те спокійно віддай на всемогутнього Бога. Бог не обманює тебе: помиляється той, хто забагато собі довіряє. Бог пристає з простенькими, покірливим об`являється, малолітнім дає розуміння, чистим умам відкриває таємне значення, а перед цікавими і гордими Він приховує свою благодать. Розум людський слабий і може помилятися, але правдива віра помилитися не може. Всякий розум і всяке природне дослідження повинно йти вслід за вірою, а не перебігати і не підкопувати її. Бо віра й любов у тому найсвятішому і найвеличнішому Таїнстві проявляється якнайбільше і таємничими способами діють в ньому. Вічний і неосяжний Бог, сила якого безмірна, творить великі і невідомі діла в небі і на землі, і предивних Його діл годі збагнути. Коли б діла Божі були такі, що людський розум міг легко їх зрозуміти, тоді вже не можна було б назвати їх ані предивними, ані невимовними. [ Назад ] [ Зміст ] [ Вперед ]
[ Джерело - Всеукраїнська Організація "Тризуб" імені Степана Бандери ] Читайте также по-русски: Фома Кемпийский. О подражании Христу.
Рекомендуйте цю сторінку другові! |
|
|
|
|
|
