Про те, що нічого не треба робити напоказ

Древній патерик

РОЗДІЛ VIII. Про те, що нічого не треба робити напоказ

1. Авва Антоній почув, що однин молодий монах зробив на дорозі таке чудо: побачивши якихось старців, що подорожували й утомилися на шляху, він звелів диким ослам підійти до них і нести на собі старців, поки не дійдуть до Антонія. Коли старці розповіли про це авві Антонієві, він сказав їм: Мені здається, що цей чернець, це — корабель, наповнений благами, але не знаю, чи увійде він у пристань. Згодом авва Антоній почав нараз плакати і рвати на собі волосся й ридати. Учні спитали його: Над чим плачеш, авво? Старець відповів їм: Ось тепер упав великий стовп Церкви, — це він говорив про молодого монаха, — але підіть самі до нього, - казав авва далі, — й погляньте, що сталося. Учні йдуть і бачать, що чернець сидить на рогожі й оплакує гріх, що його він зробив. Коли чернець побачив учнів Антонія, то мовив до них: Скажіть старцеві, щоб він ублагав Бога дати мені тільки десять днів життя, а я сподіваюся очистити свій гріх і покаятися. Але через п'ять днів він помер.

2. Декотрі ченці й браття хвалили авві Антонієві одного монаха. Антоній випробував, чи стерпить він зневагу, а, побачивши, що ні, сказав йому: Ти подібний до села, що спереду гарне, а ззаду розграбоване розбійниками.

3. Оповідали про авву Арсенія і авву Теодора Фермейського, що вони над усе зло ненавиділи славу серед людей. Саме тому авва Арсеній рідко показувався кому-небудь. Авва Теодор, хоч і показувався людям, та був для них, як меч.

4. Авва Ісая сказав: великий і поважний подвиг — поконати чванливість і поступати в Божому розумові. Бо той, що впаде в руки цієї злої пристрасте, чванливосте, не має спокою, і серце його лютує на святих людей, а на довершення зла впадає він у зарозумілість, а така гордість, це — мати всякого зла. Ти ж, вірний Христовий слуго, зберігай сокровенним своє ділання і бережися з журбою серця, щоб через догоджування людям, не згубити нагороди свого ділання. Бо той, що ділає людям напоказ, уже має свою нагороду (Мт. 6, 2), як сказав Господь.

5. Він сказав іще: той, що любить славу людей, не може бути без заздросте, а заздрісник не може набути покірливостіи; а такий віддав свою душу своїм ворогам. Вони втягають її в усіляке зло і гублять її.

в. Іще сказав: уникай чванливосте й досягнеш Божої слави в майбутньому житті.

7. Євлогій, учень святого Йоана, Царгородського архиєпископа, пресвітер і подвижник, постив по два дні, а деколи продовжував піст і весь тиждень, споживаючи тільки хліб із сіллю, і мав славу серед людей. Прийшов він до авви Йосифа в Па-нефо, сподіваючись знайти в нього ще більшу суворість життя. Старець прийняв його радісно і положив перед ним все, що мав. Та учні Євлогія кажуть: Пресвітер, крім хліба з водою і сіллю, нічого иншого не їсть. Та авва Йосиф їв мовчки. Протягом трьох днів свого перебування у Йосифа не чули Євлогій та його учні, щоб Йосиф зі своїми учнями співали або молились; бо вони робили це потайки. Євлогій і його учні відійшли, не скориставши нічого. Та Бог так покерував, що стало темно, і вони збилися з дороги, та й вернулися до старця. Заки вони застукали, почули, що авва Йосиф і його учні співають. Постоявши довго, врешті постукали. Старець прийняв їх із радістю. А що була сильна спека і Євлогія томила спрага, його учні налили в посудину води і подали йому. Вода ця була змішана з морською і річковою, і Євлогій не міг пити. Роздумуючи сам із собою, припав Євлогій до старця і просив його пояснити причину їхнього поступування, кажучи: Авво, що це значить: раніше ви не співали, а тепер, як ми відійшли, почали співати? І, взявши посудину, щоб напитися води, я виявив, що вона солона? Старець відповів йому: Брат необережний і, помилившись, домішав морської води. Євлогій далі просив старця, бажаючи дізнатися правду. А Йосиф сказав йому: Ця невелика чаша вина — це чаша любови, а це — вода, що її завжди п'ють брати. І навчив його розрізняти помисли та й відігнав від нього людське. Євлогій став поблажливим і пізніше їв усе, що йому подавали, навчився і сам робити тайно і сказав старцеві: Справді, ваше діло є правдиве.

8. Якось прийшов брат до авви Теодора Фермейського і перебував у нього три дні, прохаючи в нього поучення. Та авва не відповідав йому — і брат відійшов зажурений. Учень авви каже йому: Авво, чому ти не сказав братові слова, він відійшов зажурений? Старець відповів йому: Правда, я не сказав йому слова, але тому, що він торговець і хоче прославлятися чужими словами.

9. Другий брат спитав його: Чи хочеш, авво, я протягом кількох днів не їстиму хліба? — Добре вчиниш, — відповів авва, — я сам зробив так само. Брат каже йому: Отже, я хочу віднести свою сочевицю до ступи, щоб зробити з неї борошно. Авва Теодор відповів йому: Якщо ти знову хочеш іти до ступи, то зроби собі хліб, — яка ж тепер потреба виносити сочевицю?

10. Инший брат прийшов до нього і почав говорити й обмірковувати такі справи, в яких він ще не вправлявся. Старець каже йому: Ти ще не придбав собі корабля, не поклав на нього своїх пожитків, а вже перед плавбою прибув до міста. Та ж спочатку зроби діло, а відтак приходь роздумувати про те, про Що тепер говориш.

11. Авва Касіян оповідав: прийшов брат до авви Серапіона; старець намовляв його, щоби він проказав молитви за уставом, але брат відмовився, називаючи себе грішником, негідним і самого чернечого образу. Старець хотів омити йому ноги, але брат не допустив його з тієї самої причини. Авва переконав його попоїсти й тоді, як він їв, старався з любов'ю врозумити його, кажучи: Сину мій, коли хочеш для себе користи, то сиди в своїй келії, будь уважний до себе і до свого рукоділля, бо виходячи з своєї келії, ти не здобудеш стільки користи, скільки Маєш, перебуваючи в ній. Брат, вислухавши поучення, засмутився і так змінився на лиці, що це не могло втаїтися від старця. Тому авва Серапіон сказав йому: Ось щойно ти говорив: я грішник, — обвинувачував себе, як негідного життя, а тепер так розсердився, коли я з любов'ю пригадав тобі твою повинність. Коли хочеш бути справді покірним, то вчися твердо зносити те, що скаже тобі другий і не говори порожніх слів. Брат, вислухавши це, розкаявся перед старцем і відійшов від нього, одержавши велику користь.

12. Краєвий володар, чуючи про авву Мойсея, прийшов якось у скит, щоби побачити старця. Сказали про це старцеві. Він встав і побіг до болота. Володар стрінувся з ним і каже йому: Скажи нам, старче, де келія авви Мойсея? Авва відповів: Чого ви хочете від нього? Він дурний і грішний чоловік. Коли володар прийшов до церкви, сказав клирикам: Чув я про діла авви Мойсея і прийшов подивитися на нього. Коли оце по дорозі до Єгипту стрінувся нам старець. Ми спитали його: Де келія авви Мойсея? А він відповів нам: Чого ви хочете від нього, він дурний і грішний чоловік. Вислухавши це, клирики посмутніли і спитали: Як виглядав цей старець, що так зневажав святого? Ім відповіли: Старець був високий і чорний, у старій одежі. Тоді клирики мовили: То сам авва Мойсей, — сказав це на себе самого, тому, що не бажав стрінутися з вами. Володар повернувся, отримавши велику користь.

13. Брат спитав авву Матоя: Якщо я відійду в яке-небудь місце, то як порадиш там жити? Старець відповів йому: В якому місці ти б не жив, не старайся виказувати своє ім'я тим, що ось я ходжу на зібрання, або не споживаю вечері любови. Це придбає тобі пусту славу, а згодом буде тебе непокоїти, бо світські люди, де про це чують, туди й біжать.

14. Авва Несторой Великий якось ходив по пустині з одним братом. Побачивши дракона, вони втекли. Брат каже йому: І ти, отче, боїшся? Старець відповів: Ні, сину, я не боюся, але мені треба було втекти, инакше я не втік би від духа чванливости.

15. Якось володар краю захотів побачити авву Пімена, але старець не дозволив. Після того володар узяв сина його сестри, немовби за якийсь переступ і, посадивши хлопця в тюрму, сказав: Якщо старець хоче, хай просить за нього, і я випущу його. Сестра Пімена прийшла зі слізьми до дверей його келії; але старець нічого не відповідав. Вона почала ганьбити його і взивала: Мідяне серце! Зжалься наді мною, — в мене тільки той один син! Старець послав сказати їй: Пімен не приводив на світ дітей. Сестра так і відійшла від нього. Коли довідався про це володар, сказав: Коли б він наказав мені тільки словом, то я б його випустив. Але старець відізвався так: Досліди за законами: якщо він заслужив на смерть, хай умре, а коли ні, то чини, що хочеш.

16. Авва Пімен мовив: той, хто старанно домагається любови людської, позбавляє себе любови Божої. Не добре всім подобатися, бо сказано: Горе вам, коли про вас усі люди будуть добре говорити (Лк. 6, 26).

17. Іще мовив: Привчай своє серце дотримуватися того, чого навчає твій язик.

18. Іще мовив: Люди досконалі тільки на словах, а роблять дуже мало.

19. Якось авва Адельфій, єпископ Нілопольський, прийшов з братами до авви Сисоя на гору св. Антонія. Це було під час посту. Старець пореконав їх підкріпитися зранку. Коли вони почали їсти, — аж стукає хтось в двері. Старець Сисой сказав своєму учневі: Дай їм трохи каші, вони втомилися. — Ні, — сказав єпископ, — облиш це, щоби не сказали, що авва Сисой їсть зранку. Старець вислухав його і сказав учневі: Йди, дай їм, те що я тобі казав. А ті, побачивши кашу, мовили: У вас подорожні — й чи старець їсть разом з вами? — Так, — відповів брат. Вони стали сумувати і казали: Хай простить нам Бог, що ви змусили старця їсти в цю годину. Чи ви не знаєте, Що за цю малу їду він моритиме себе протягом довгого часу? Коли єпископ почув це, вклонився старцеві і сказав: Прости мені, авво, - я подумав по-людському, а ти зробив, як угодно Богові. Авва Сисой відповідає йому: Якщо Бог не прославить чоловіка, то слава людська нічого не значить.

20. Авва Амун Раїтський говорив авві Сисоєві: Коли я читаю Святе Письмо, то помисел підказує мені шукати вишуканого слова, щоби я міг щось сказати перед людьми. — Немає потреби дбати про це, — сказав йому старець, — а краще в чистоті ума набувай собі те, про що треба думати й говорити.

21. Якось прийшов начальник краю, побачити авву Симона. Авва, почувши про це, виліз на фінікове дерево, щоб очистити його. Ті, що прийшли до нього, кричали: Старче, де тут пустельник? — Тут нема пустельника, — відповів авва. Почувши таку відповідь, вони віддалилися.

22. Иншого разу прийшов ще один начальник подивитися на Симона. Клирики попередили авву і сказали: Авво, приготуйся! Один начальник почув про тебе і йде, щоб отримати від тебе благословення. — Добре, я приготуюся, — сказав Симон. Одягнувшись у кентон[1] і взявши в руки хліба з сиром, вийшов авва до воріт, сів і почав їсти. Начальник прийшов зі своїм оточенням і, побачивши старця, поглянув на нього з погордою та й мовив: То це такий пустельник, що ми про нього стільки чули? І вони повернулися і зараз відійшли.

23. Свята Синклитикія сказала: Як відкритий скарб маліє, так і чеснота, коли про неї довідуються і розповідають, тьмяніє; як тане віск від вогню, так і душа від похвал розсіюється і тратить свою силу.

24. Ще сказала: Неможливо одночасно перебувати і траві, і насінню; так само неможливо, коли нас оточує світська слава, створити небесний плід.

25. Якось під час свята в Келліях, браття трапезували в церкві. Був там брат, що не їв вареної страви. Сказали прислужникові: Один із братів каже: я не їм вареного, тільки сіль. Прислужник закликав иншого брата і сказав перед усім зібранням: Такий-то брат не їсть вареного, — принеси йому соли. Тоді встав один із старців і сказав братові: Краще тобі сьогодні їсти в своїй келії м'ясо, аніж почути таке слово перед усім зібранням.

26. Один брат-подвижник, що не їв хліба, прийшов до одного великого старця. Там зійшлися і инші подорожні. Старець приготовив їм трохи вареної страви. Коли вони сіли їсти, брат-подвижник положив для себе тільки розмочену сочевицю — і вони їли. Коли встали, старець відвів його і на самоті сказав: Брате, коли ти прийдеш до когось, то не виявляй способу свого життя, — а коли хочеш дотримати його, сиди в своїй келії і нікуди не виходь. Переконаний словом старця, він став поблажливим при зустрічі з братами.

27. Оповідали про скитських подвижників: коли хто бачив їхні вчинки, то подвижники вважали їх уже не чеснотою, а гріхом.

28. Старець сказав: Догоджування людям нищить усю соковитість чоловіка й чинить його сухим.

29. Іще сказав: Той, що виявляє й розголошує свої добрі діла, подібний до того, що сіє на поверхні землі: прилітають небесні птиці і з'їдають насіння. А той, хто приховує своє життя, подібний до того, що сіє на бороздах ріллі, — він пожне щедрі плоди.

30. Старець сказав: Або тікай, віддаляючись від людей, або жартуй із ними і зі світом, вдаючи юродивого.

31. Оповідав один із отців: У Палестині, над річкою, коло села, де перебував блаженний Силуан, жив один брат, що зробився юродивим. Коли стрічався з ним инший брат, той одразу ж починав сміятися так, що згодом усі стали цуратися його і віддалялися. Ось трапилося трьом отцям прийти до авви Силуана. Як закінчили молитви, вони попросили його послати з ними кого-небудь, щоби подивитися на братів у їхніх келіях. Вони казали старцеві: Вияви любов, накажи братові повести нас до всіх братів. Старець при них мовив до брата: Поведи їх До всіх отців, а на самоті сказав йому: гляди, не веди їх до юродивого брата, щоб не спокусилися бува. Проходячи по келіях братів, отці говорили проводиреві: Вияви любов, запровадь нас до всіх братів. — Гаразд, казав він їм, але, за словом старця, не водив їх до келії юродивого. Коли вернулися вони До старця, він спитав: Чи бачили братів? — Так, — відповіли вони, — дякуємо! Тільки нам прикро, що не до всіх ходили. Старець каже тому, що їх проводив: Чи не говорив я тобі — до всіх їх поведи? — Я так і зробив, - відповів брат. На відході отці знову сказали старцеві: Щиро дякуємо тобі, що бачили братів, та тільки прикро нам, що не всіх бачили. Тоді на самоті брат каже старцеві: Я не водив їх до юродивого брата. Тільки-но отці відійшли, старець, роздумуючи сам з собою над тим, що сталося, пішов до того брата, що зробився юродивим, та, не постукавши й тихенько прочинивши двері, несподівано зайшов до нього і застав, що він сидить на лавці, а біля нього два кошики - один із правої сторони, а другий із лівої. Тільки-но він побачив старця, то за своїм звичаєм став сміятися. Старець каже йому: Кинь це тепер і поясни мені, що означає твоє сидження? Він знову засміявся. Авва Силуан каже йому: Ти знаєш, що я крім суботи і неділі не виходжу з келії, але сьогодні я вийшов серед тижня, — бо мій Бог послав мене до тебе. Наляканий тим, брат упав перед старцем і каже йому: Прости мені, отче, я щоранку сідаю, маючи перед собою ці камінчики; і як зродиться в мені добрий помисел, — кладу камінчик у той кошик, а як злий, — кладу в лівий кошик. Ввечері ж рахую камінці — і як знайду їх більше в правому, то їм страву, а як в лівому, — то не їм. А якщо рано прийде до мене злий помисел, то кажу собі самому: Гляди, що ти робиш, отже, тобі знову не можна їсти! Як почув це авва Силуан, здивувався і сказав: Воістину, ті отці, що приходили — це святі ангели, що хотіли об'явити чесноту брата, бо з їх приходом з'явилася в мені велика радість і духовна веселість.

[1] Одяг, пошитий з багатьох різнокольорових клаптиків матерії, що його зазвичай носили невільники та вбогі.

[ Назад ]     [ Зміст ]     [ Вперед ]

[ Cкачати книгу: "Древній патерик" ]

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!