 |
 |
 |
|
|||
| |||
| |||
| |||
|
|
|
|
|
|
«Іди, збери всіх юдеїв, що в Сузах, та й постіть за мене, не приймаючи їжі, ані напою протягом трьох днів, так ніч, як і день. Я також із моїми служницями поститиму, і так піду до царя, хоча це й незгідно з законом; і як маю згинути, хай згину!» Книга Естери 4:16 Всі мужі ізраїльські почали з великим запалом взивати до Бога та впокорятись перед ним ревно. Самі вони, жінки їхні, їхні маленькі діти, їхні череди, усі чужинці, наймити й раби їхні надягнули собі на бедра волосяниці. Всі мужі ізраїльські, жінки й діти, що жили в Єрусалимі, впали ниць перед храмом і, посипавши голови попелом, розстелили свої волосяниці перед Господом. Вони вкрили й жертовник волосяницею і взивали однодушно та ревно до Бога Ізраїля - не видати їхніх немовляток на загибель, жінок їхніх на наругу, міста, що належали до них, на загладу і святиню на сором, на ганьбу та наругу поганам. Почув Господь їхній голос і зглянувся над їхнім горем. По всій Юдеї та Єрусалимі народ постив чимало днів, обернувшись обличчям до храму Господа Вседержителя. А первосвященик Йоаким і всі ті, що стояли перед Господом, священики й священослужителі Господні, з волосяницями на бедрах, приносили повсякчасні всепалення, обіти й добровільні дари народу, і, з посипаними попелом завоями своїми, щосили взивали до Господа, щоб він доброзичливо споглянув на дім Ізраїля. Книга Юдити 4:9-15 Там же коло ріки Агави оповістив я піст, щоб нам упокоритись перед Богом нашим та просити в нього щасливої дороги для себе, для наших дітей та для всього нашого майна, бо мені було сором прохати в царя супроводу та кіннотчиків, щоб захистити нас від ворога в дорозі; бо ми, говоривши з царем, сказали: «Рука нашого Бога над усіма тими, що його шукають їм на добро, але його сила й гнів його на всіх тих, хто його покидає.» Постили ми ото й просили Бога нашого про те, й він вислухав нас. Книга Езри 8:21-23 Спаситель розпочав діло нашого спасіння з посту. Подібно і всі, що йдуть слідами Його, утверджують на сій основі начало подвигу свого. Піст бо є зброя, що її споготував для нас Сам Бог. І якщо хтось занедбає його, то чи не докорятимуть йому за це? Якщо постив сам Законоположник, то як не постити нам, зобов'язаним зберігати закон? Тим-то до посту людський рід не знав перемоги, а диявол - поразки від людини; та од сієї зброї знеміг він направду. І Господь наш - провідник і первенець сієї перемоги - возложив на голову людського єства перший переможний вінець. І як тільки противник і мучитель роду людського - диявол - бачить сю зброю на комусь із нас, то трясеться від страху, спогадуючи свою поразку, що її зазнав був від Спасителя в пустині. І сила його відразу никне, а погляд на зброю, даную нам од Провідника нашого, спопеляє його. Зодягнений у зброю посту, чоловік розпалюється ревністю повсякчас. Хто постить, той умом непохитний і готовий одбити всії люті пристрасті ворожі. Хто наповнює черево своє, - розпихає нутрощі; а хто томить його стриманістю, - в того нутро звужується і вже не потребує багато їжі. Святий Йоан Ліствичник. Про вісім головних пристрастей і боротьбу з ними. Тому святі уникали міст і бесід з багатьма більш як заразної недуги, бо бачили, що життя з розпусними людьми веде до погибелі. Тому вони нічого не брали з собою, залишали все своє майно і навіть не наглядали за ним. Тому Ілля залишив Юдею і проживав на горі Кармель (1 Цар. 18, 19), пустельній і повній звірів, де не було нічого з їжі, окрім плодів дерев. Він їв ці плоди, задовольняючи потреби тіла. Єлисей жив майже так само, запозичивши в учителя з иншими добрими звичаями і любов до пустельного життя. І Йоан проживав у пустелі Йордану і їв сарану і дикий мед, показуючи багатьом, які насправді невеликі потреби тіла, і докоряв за пошуки насолод. Ніл-посник Вихованій людині вистачає мало, - тож і на ложі своїм не сопітиме: бо здоровий сон, коли живіт поміркований: людина, вставши вранці, є сама собою; тяжке ж безсоння, нудоту, болі внутрощів - має людина, яка не знає наситу. Ісус Син Сираха 31:19-20 Повелів же відвести його до темниці і не давати нікому від знайомих його приходити до нього, однак, аби не вмер, наказав на всяк день хліба й води йому давати: не знав-бо, окаянний, що "не хлібом самим буде жити людина, але кожним словом, що походить із вуст Божих". Дмитро Туптало "Страждання святого мученика Платона". Спочатку його охоплювали гріховними помислами біси розпусти, розпалюючи його хіть і захоплюючи його до колишньої блудодійного життя, як він сам потім розповідав братам, кажучи так: - Я зазнав настільки великих неприємностей, борючись із жаданнями плотськими, що ледь не порушив обітниці чернечої. Відправившись до авви Ісидора пресвітера, в скит, він повідав йому про свої страждання від похоті плотської. І сказав йому святий Ісидор: - Не бентежся, брате! Ти ще новопочатківець (тобто тільки-но почав боротись), і тому біси із жорстокістю нападають на тебе, думаючи знайти в тобі колишній характер; для відігнання їх раджу тобі тримати щоденний пост і стриманість і не насичувати цілком утроби своєї. Подібно до того, як пес, який звик гризти кістки, що викидаються м'ясоторговцем, - не йде до тих пір, поки місце торгівлі не закриється; але коли торгівлю припинено і немає вже нікого, хто міг би кинути собаці щось для поїдання, тоді він, стомлений голодом, відходить від місця того; так і біс розпусти знаходиться поблизу людини, живиться до пересичення. Але якщо ти будеш постійно дотримуватися посту і стриманості, і умертвляючи члени свої земні і зачиняючи двері пересичення постом, не допускаючи увійти в себе пересичення, розпалює гріховні прагнення, тоді біс, немов утомлений від голоду, відійде від тебе з сумом. Дмитро Ростовський "Преподобний Мойсей Мурін" Але ще один вельможа на ім'я Афродисій, родом перс, всіляких на християн мук найлютіших досвідчений винахідник, просив у царя, щоб звелів йому тих мучеників взяти, аби погубити їх. І взявши, повів у дім свій, і поставив перед ними найбагатшу трапезу для частунку, переконував їх, щоб їли й пили з ним і возвеселилися. Ті ж говорили: "Ми годуємося небесною їжею і питтям, той, хто її їсть і п'є, не зголодніє ніколи, але перебуватиме навіки веселий". І з того часу розпалився духом до ревного дівства свого оберігання, його ж повстримністю великою берегти намагався, втікаючи від усілякої солодкої їжі, пияцтва та пересичення. Дмитро Туптало "Житіє святого отця нашого Григорія Богослова, патріярха Константинограда" Про цього преподобного отця нашого Євтимія повідомляє преподобний Киріяк, самітник, учень його, таке: "Ніколи не бачив [казав] щоб їв він, окрім суботи і неділі, ані не говорив ні з ким, хіба з великої потреби, ані ніхто не бачив, щоб він відпочивав на боці, лише сидячи і трохи дрімаючи, часом же — стоячи і тримаючись обома руками за шнур, для того в одному куті натягнутий, трохи сну приймаючи на потребу тілесну. Дмитро Туптало "Житіє преподобного отця нашого Євтимія Великого" Господь, Бог сил, вас кликав того дня, щоб ви плакали-голосили, щоб голову голили, вереття надягали. Аж ось - веселощі та радість: убиваєте биків, ріжете овець, їсте м'ясо, п'єте вино, мовляв, їжмо та пиймо, бо взавтра помремо! І об'явив мені Господь сил у вуха: «Цього гріха ви не спокутуєте, аж поки не помрете», - промовив Господь, Бог сил. Ісаї 22:12-14 Не насичуй себе будь-якими ласощами, не накидайся на страви, бо ж ніяк не здорово - їсти понад міру, і ненасить провадить до важкої недуги. З-за ненажерства численні вже вмерли, хто ж зважає на себе - життя своє продовжає. Сираха 37:29-31 Те, що найбільше справляло на нього враження або поглинало його, - це був Бог, Пресвята Трійця в тому нескінченному світлі, яке проникало у нас до глибини душі. Згодом він казав: «Ми горіли в тому світлі, який - Бог, і не згорали! Який Він - Бог?.. Невідомо!.. Це вже точно ми ніколи не зможемо сказати. Але як шкода, що Він такий сумний! Якби я міг Його втішити!» Те, що Бог і Діва могли бути такими сумними, не давало йому спокою. Він говорив своїй двоюрідній сестрі: «Ти не помітила, що Мадонна в останній місяць була така сумна, коли просила, щоб грішники більше не ображали Бога, який і так вже дуже ображений? Я хотів би втішити нашого Господа, а потім навернути грішників, щоб вони Його більше не ображали». І з цією метою він почав приносити «жертви любові і спокутування», про які просила Діва. «Як нам приносити жертви?», - запитували один одного троє дітей, які і саме значення слова розуміли з трудом. Першу жертву винайшов Франсіско, слідуючи своєму захопленню тваринами: віддамо наш сніданок вівцям! І для них це був перший день посту. Потім вони зрозуміли, що краще віддавати сніданок маленьким жебракам. Замість нього вони жували те, що їм вдавалося знайти: насіння з соснових шишок, їстівні квіти, чорницю, гриби, жолуді, зрідка який-небудь плід. Потім вони зробили відкриття, що кропива обпалює і так може служити для покаяння. Потім, хоча вони ніколи про це не чули, вони навчилися плести грубі мотузки і туго зав'язувати їх собі на стегна, як волосяницю. Але найбільшим стражданням були переслідування і нескінченні допити. Антонио Сикари "Блаженные Франсиско и Хасинта Марто" Іноді, подумавши трохи, вона говорила: «Як багато людей потрапляє в пекло! Як багато їх потрапляє в пекло!» «Не бійся, - заперечувала Лусія, щоб заспокоїти її, - ти потрапиш на небо!» Але вона відповідала: «Так, я туди потраплю, але хочу, щоб і вони теж потрапили». Вона користувалася будь-якою можливістю: відмовлялася пити, коли відчувала спрагу, не їла фіги і виноград, які дуже любила. Вона теж носила на поясі свою примітивну волосяницю і так затягувала її, що їй було дійсно дуже боляче. Одного разу під час гри вона випадково доторкнулася до куща кропиви, тут же відвела руку, а потім ще сильніше схопила цю пекучу траву, кажучи Лусії і Франсіско: «Подивіться-но! Ось чим ми ще можемо себе умертвляти!» Вона першою зрозуміла, що такою можливістю було і не уникати людей, які приходили до них з наполегливими питаннями, не тікати і не ховатися від них (як вони звикли робити): «Я не буду ховатися, - говорила вона, - хочу принести нашому Господу цю жертву». Іноді вона відмовлялася від їжі, «щоб спокутувати гріхи тих, хто їсть занадто багато». Часом, коли вона вже була хвора, насилу тягнучи ноги, вона ходила до церкви навіть в будні дні - «за грішників, які не ходять до церкви і в неділю». Антонио Сикари "Блаженные Франсиско и Хасинта Марто" Піст його був безмірний, часом і цілий тиждень нічого не куштував, а часом і чотирнадцять днів без їжі і пиття проводив. Одного разу став на відкритому місці посеред терня, руки ж і очі, разом і ум, до неба підніс — пробув так чотирнадцять днів і чотирнадцять ночей у богомисленій молитві непорушний, стояв, наче стовп, анітрохи тілом з місця не зрушився, ані нічого не їв у ті дні, ані не сказав нічого ні до кого, не задрімав, ані не знеміг природною неміччю, ані ума свого не схилив до земного, але весь спрямувався до Бога, душевними очима дивився на Нього неухильно, наслідуючи безтілесних. Дмитро Туптало "Житіє преподобного отця нашого Вісаріона" Деякі з них виходять із градів і, всі мирські турботи відкидаючи, у полях, у вертоградах і пустелях пильнують себе від співперебування з будь-якими людьми, живуть, знаючи, що співдружність з тими, що життям невідповідні, — перепона до чесноти. Повстримність і умертвлення плоті мають за основу, на якій же инші добрі діла будують. Ні один з них швидше вечора не їсть і не п'є, а деякі аж до четвертого дня не їдять. Инші, у тлумаченні і розумінні Писання досвідчені, тою духовною у Божественному Писанні богомислення їжею насититися не можучи, аж до шостого дня про тілесну не згадують їжу. Вина зовсім ніхто не п'є, ані не їсть м'яса і нічого з того, що рухається. До хліба з водою — сіль і іссоп — то в них приправи. Дмитро Туптало. Житіє і страждання святого апостола і євангелиста Марка. Бачивши, як він у святу Чотиридесятницю до вечора постив і малу скибку хліба ввечері з водою їв, хлопець Теодор розпалився любов'ю божественною — почав наслідувати його і до вечора також стримувався. Коли ж у час обідній з училища повертався, примушувала його мати, аби їв з ними, але він не хотів. Тоді, щоб не примушували його до їди, перестав вертатися на обід додому, цілий день в училищі затримувався аж до вечора. Ввечері ж спочатку йшов до церкви зі Стефаном на звичні співи і причащався з ним Пречистого тіла і Крови Христа, Бога нашого, — тоді йшов додому і малий шматок хліба з водою приймав, підкріплювався. Переконувала його мати й инші, аби їв варене та инші страви, але ніяк не хотів. ...умертвляю своє тіло і поневолюю, щоб, проповідуючи іншим, я сам, бува, не став непридатним. І Послання Апостола Павла до Корінтян 9:27 Була також і Анна, пророчиця, дочка Фануїла з покоління Асера; вона була вельми похила віком і жила сім років з чоловіком від дівування свого; зоставшися вдовою аж до вісімдесят четвертого року, вона не відходила від храму, служачи (Богові) вночі і вдень постом та молитвою. Євангелія від Луки 2:36-37 Не бувай з тими, що впиваються вином, ані між тими, що обжираються м'ясом, бо п'яниці й ненажери зубожіють, а довге спання їх вбирає у лахи. Приповідки 23:20-21 Повстримности її боялися біси — постом же і подвигами її переможені, втікали, ані приступити до неї не сміючи. Їла-бо то на другий, то на третій день, багато разів і цілий тиждень без їжі перебувала. А коли був їй час прийняти їжу, ані зілля не куштувала, ані сочива, ані вина, ні єлею, ні садового овоча, ні чогось иншого з добрих страв, лише трохи хліба, змочуючи своїми сльозами. Дмитро Туптало "Житіє преподобної матері нашої Євсевії, що була перейменована на Ксенію" Піст представляється похмурим, поки не вступиш у терені його: але почни, - і побачиш, що це світло після ночі, свобода після уз, пільга після обтяжливого життя ... Святитель Феофан Затворник
Рекомендуйте цю сторінку другові!
|
|
|
|
|
|
|
|
