 |
 |
 |
|
|||
| |||
| |||
| |||
|
|
|
|
|
|
Тіло потребує небагато. Потурбуйся про вкрай потрібне для нього, бо ж до часу зв'язаний ти з ним, щоб і тіло твоє стало співучасником у чеснотах твоїх і поступу душі не перешкоджало. А хто журиться про волів, щоденно лічить стада овець, без спочинку доглядає виноградники, гаї, ниви й сади — той хіба матиме час згадати про Бога? Коли йому псалми співати? Коли помолитися? Де взяти час на богомислене споглядання? Якщо й випаде йому вільна хвилина серед багатьох турбот, то як зможе Владиці чисту молитву воздати, коли його помисел зв'язаний багатьма піклуваннями? Як йому встежити за порухами пристрастей, щоби спізнати себе, вчорашнього й сьогоднішнього? Як розібратися у складному сплетінні помислів, що розмаїто й безнастанно змінюють одні одних? Удень журять його справи, а вночі — турбота про них перетворює відпочинок його на муку. Бо тоді на пам'ять спадає, хто переступив межу, хто завдав шкоди плодам, хто перепинив воду для зрошення, хто затруїв пасовище, доводячи тим до шаленства дратівливу силу його душі, спонукуючи до помсти, не даючи йому часу на сон і спокій — що більше — на молитву, яка потребує безмовности й тривалого вільного часу, що його почасти дає саме звільнення від усіх піклувань. Як же не обуритися на того, хто говорить, що зрікся житейського, а насправді цілковито відданий йому? Хвалиться, що зненавидів світ, а з головою поринув у його клопоти. Обіцяв забути все земне, а на ділі виказує брехливість свого обіту. Твердить, що розпрощався із суєтою, а насправді навіть не думає розлучатися з нею. — Вийшов ти з Єгипту — що ж після цього може бути спільного в тебе з рабством? Ідеш пустинею до обіцяної землі, чому ж баришся і клопочешся суєтним і непотрібним? Важка й дальня дорога перед тобою — чому ж блукаєш по роздоріжжях, наражаючись на небезпеку ніколи не дістатися до місця вічного спочинку? Поклав ти руку на рало — для чого ж оглядаєшся назад — як нездатний до Царства Небесного? Позаду себе лишив ти пожарище п'ятьох міст, чому ж обертаєшся, бажаючи побачити попелище від них? Взяв ти хрест? — Слідуй же за Христом і все покинь, бо Господа, що з Ним ти навіки злучився, потрібно любити понад усе. Велика любов до Бога не приймає світу, цурається суспільства, шукає самоти. Така любов спонукала тисячі душ ухилитися із широкого шляху світу й піти в пустелі, щоб бути наодинці з улюбленим Господом. Щоб мати потай побачення із Творцем своїм, Котрий весь – любов, і за іменем, і за суттю. Але насамперед, щоб удостоїтися цього споглядання й зустрічі, ченці й черниці приймають і піст, і труд, і смиренність, і чування, і бідність, і послух, і інші обітниці, тільки щоб удостоїтися цього духовного побачення з Господом своїм. Микола Сербський. Місіонерські листи. Лист 7 Ви пізнали шлюбне життя. Кажете, розчарувалися в ньому. Хіба тільки Ви одна? Хіба не розчарувалися сотні інших, які очікували від шлюбу небесного раю? Зараз говорите: досить шлюбу, більше ніколи! Невже доведеться знову пережити всі ці прикрощі? Одна прикрість — через плотське життя й фізичний сором, інша — через підкорення безбожному, нелюдському чоловікові й залежність від нього, третя — через постійний страх за дітей, народжених і ненароджених, четверта — через смерть чоловіка й дітей. Апостол говорить про дружину як про першу, яка порушила заповідь Божу, що спасеться через народження дітей, якщо пребуватиме у вірі й любові й у святості зі цнотою (1 Тим. 2: 15). Цей шлях Вами пройдений, і Ви не хочете знову ступити на нього. Що ж, добре, тоді в ім’я Боже йдіть у монастир. Микола Сербський. Місіонерські листи. Лист 102 Чернече життя, в розумінні духовної краси, високе, безперечно найвище, бо найближче Богу, найбагатше і найширше, найпросторіше у своїх межах, бо скарби Божі є його скарбами, безкінечний дух є його межею. Але ззовні воно є тіснішим і більш одноманітним, аніж світське життя: адже його поле обмежене малою територією, події світу до нього не доходять. Блаженна Марцеліна Даровська Благословенна самотносте, єдине благословення! (O, beata solitudo, o sola beatitudo!)
Монашество не є запасним варіантом, а монастир - не притулок для тих, хто не може влаштуватися в житті. Архиєпископ Василь Семенюк
Будемо пам'ятати про те, що життя черниці - це життя молитви. блаженна Болеслава Лямент
Цікаво, і чому я не чую більше голос пастуха? Щоб почути голос Бога, треба зробити тихіше звук світу.
За кожним покликанням до священства або до присвяченого Богу життя завжди стоїть чиясь міцна і старанна молитва: бабусі чи дідуся, матері, батька, громади... Папа Франциск
Якби люди знали, які розради отримують в монастирі, вони б штурмом брали стіни монастирів! св. Марія Магдалина де Пацці
Покликання народжуються в молитві та з молитви, і лише в молитві вони можуть зміцнитися і принести плід. Папа Франциск Але якщо монастир виявляється неможливим, то з цього неминуче слідує, що світ повинен стати її монастирем. Антоніо Сікарі "Мадлен Дельбрель" Дівство перемагає світ, вгамовує тілесні бажання, до матері Єви не приєднується. Тій-бо сказано від Бога: "З болем народжуватимеш дітей, і під владою чоловіка будеш". Дівство ж від такого рабства вільне, не в'яне від років, але завжди цвіте і прикрашає життя дівствуючих. З ним невіста Христова в Небесну Оселю Жениха свого входить. Деякі з них виходять із градів і, всі мирські турботи відкидаючи, у полях, у вертоградах і пустелях пильнують себе від співперебування з будь-якими людьми, живуть, знаючи, що співдружність з тими, що життям невідповідні, — перепона до чесноти. Повстримність і умертвлення плоті мають за основу, на якій же инші добрі діла будують. Ні один з них швидше вечора не їсть і не п'є, а деякі аж до четвертого дня не їдять. Инші, у тлумаченні і розумінні Писання досвідчені, тою духовною у Божественному Писанні богомислення їжею насититися не можучи, аж до шостого дня про тілесну не згадують їжу. Вина зовсім ніхто не п'є, ані не їсть м'яса і нічого з того, що рухається. До хліба з водою — сіль і іссоп — то в них приправи. Дмитро Туптало. Житіє і страждання святого апостола і євангелиста Марка. І так чинив весь час свого недовгого в монастирі життя — прожив-бо десь п'ять літ і помер у послушництві, не задовільнивши ні одного свого бажання до якоїсь речі ані з пристрасті нічого не зробивши. Дмитро Туптало "Житіє преподобного отця нашого Доситея, що був учнем преподобного Доротея".
Рекомендуйте цю сторінку другові!
|
|
|
|
|
|
|
|
