Проповіді на Трійцю, Зіслання Святого Духа на апостолів

«Хто йде вслід за Мною, не буде ходити у темряві той, але матиме світло життя»...

Мабуть, усі ми стоїмо, замислившись над цими словами. Вони видаються загадковими на перший погляд, доки не пригадаємо, як, може, колись трапилось у житті, опинившись десь у пітьмі, раптом відчути біля себе живу істоту . І щось незриме підказувало нам, що це не є хтось чужий, ворожий, небезпечний для нас. Ми відчули, що та істота в темній кімнаті, де ми опинилися, відчувши себе на самоті, маленькі й налякані, - наша мати або інша рідна нам людина. І нам стало легко, приємно, ми відчули себе під надійним захистом.

Так дав Господь і людству, коли, заблукані в пустелі, налякані першим місяцем ходи юдеї, які поверталися з єгипетського рабства, опинилися біля Синайської гори. Саме там явився до них Бог. І на знак Його присутности як провідної сили на їхньому шляху , як тієї сили, яка, створивши, провадить через життя і всі народи світу , Він дав їм закон в п’ятдесятий день по виході з Єгипту . І на пам’ять того закону встановлено було день П’ятдесятниці – той день, в який щороку сотні тисяч юдеїв збиралися з цілого світу до Єрусалиму , щоб відзначити свято дарування Богом Закону своєму народові.

День П’ятдесятниці відзначався і через сім тижнів після того, як Христос воскрес із мертвих. І ось саме в цей день приходить відчуття Божої присутности в світі, потужніше за будь-коли пережите людством. Тоді в Єрусалимі перебувала невеличка громада апостолів, яка тяжко переживала свою самоту , особливо протягом останніх десяти днів від Господнього вознесіння. Адже припинилися і періодичні зустрічі із воскреслим Спасителем, до яких апостоли вже почали були звикати. Саме в мить їхньої молитви, коли, може, серед тих сотень тисяч людей, ворожих щодо них, ворожих до Христа, вони відчули себе, як ніколи, самотніми і полишеними, приходить до них не тільки об’явлення Бога Отця, як колись в давнину до їхніх предків. Повертається відчуття присутности Божого Сина – їхнього Небесного Учителя. А з волі Бога Отця, за молитвою Бога Сина приходить третя особа Святої Тройці – Дух Святий, щоб назавжди лишитися у Церкві.

І першим знаком цього було перевтілення людей, які зібралися. Вони лишилися самими собою, вони зберегли свої особистості, але слабкодухість, острах, обмеженість – усе це відійшло в минуле. Вони дістали найцінніше – Божу благодать. І те, що було в них, може, сховане від них самих, ожило і розвинулося за одну мить. І неписьменний рибалка із Г алилеї Петро, в якому тільки Спаситель вмів побачити за рвучкою вдачею відданість і твердість, назвавши його, Симона з Галилеї, Петром, каменем, за твердість віри, на камені якої буде збудовано Церкву , – він відразу промовляє до людей із таким натхненням, що тисячі юдеїв, серед яких, може, були й ті, хто кричав півтора місяці тому: «Розпни, розпни Його», – вони навертаються, вони стають християнами.

Ми багато думаємо зараз про правдивість Церкви. Нам важко зараз визначити, де вона є. Нас привчають до думки, що є багато Церков у сучасному плюралістичному світі і всі вони рівні між собою.

Але ми знаємо: Церква є тільки одна, бо одною була апостольська громада, і віруємо ми в Єдину Святу Соборну Апостольську Церкву . І виділення місцевих помісних Церков, автокефальних Церков, очолюваних власними митрополитами чи патріярхами, не є ознакою поділу Церкви, а тільки виявом її єдности і багатства у розмаїтості.

Ми є єдиною Церквою, доки визнаємо єдине Євангеліє, доки віруємо в одного Триіпостасного Бога, доки приймаємо сім святих Христових таїнств, дарованих цій Церкві, а через Церкву нам усім, доки ми зберігаємо апостольське спадкоємство свячень, в якому благодать Духа Святого, яка зійшла на апостолів у день П’ятдесятниці передається далі і далі їхнім наступникам. Але найголовніше, ми маємо в тій Церкві Божу благодать, яка стає помітною тільки глибоко віруючій людині. Ми пережили за цей час і переживаємо зараз не один експеримент із творенням і поділом Церков.

Ми маємо навіть депутатські групи, які пробують своїми політичними засобами захистити або розсварити, поділити, а по суті роз’єднати Церкви, і щоразу там, де приходить на зміну вірі політика, там приходить і руйнуваня навіть найкращої ідеї. Віруюча людина знає, що можна говорити як завгодно довго про Церкву , можна читати багато історичних праць, але стати церковною людиною можна тільки у молитовному єднанні із Христом; можна, тільки переживши в Церкві те благодатне відчуття, яке переживали ми маленькими дітьми: що тут, серед пітьми світу , перебуває невидиме Світло, Яке просвічує наше життя.

Відчувши, що у своїй розмові з Богом ми не є самотніми, і в наших душах чуємо Його теплу та приязну відповідь, а в нашій долі відчуваємо зміни, що засвідчують присутність у житті Його певної руки, якою Він нас провадить через життя, як провадив старозавітній народ із рабства єгипетського в обрану землю. Переживаючи те особливе, таїнственне єднання з Богом, ми стаємо і свідками, і учасниками тієї події, яку особливо вшановуємо сьогодні. Повів благодатної дії Святого Духа, третьої особи Святої Тройці, яка, зійшовши у Церкву Христову , ніколи її вже не залишає, наповнює Церкву тим світлом життя, яке просвічує нам шлях через усі спокуси до Божого престолу . Амінь.

"П’ятидесятницю святкуймо - Духа Святого пришестя..."

Старозавітна Церква звершувала це свято після 7 седмиць – на п’ятдесятий день від Пасхи і тому у Старому Завіті це свято називалось ще святом седмиць. В день новозавітної П’ятидесятниці, на 50-ий день після Свого Воскресіння, і на 10-ий день після Вознесіння Господь, Який сів праворуч Бога Отця, послав Пресвятого Духа на всіх Своїх учеників та апостолів.

Церква і святі Отці, споглядаючи подію чудесного зішестя Святого Духа, ґрунтуючись на Священному Писанні, цю подію тлумачать так: Дух Святий називається Утішителем, тому що Він «підкріплює нас у немочах наших: бо ми не знаємо, про що молитися, як належить, але Сам Дух просить за нас зітханням невимовним» (Рим. 8, 26). «Дух Святий, - говорить святитель Григорій Богослов, діяв, по-перше, в ангельських і небесних силах; їх досконалість, осяяння і непохитність до зла – від Святого Духа. Потім діяв в отцях і пророках. Після цього діяв в учениках Христових і в них триразово, в міру їх сприйняття, і протягом трьох різних періодів: перше страждання Христового – неявно, після Його Воскресіння – явно і в день П’ятидесятниці – суттєво».

Зішестя Святого Духа на апостолів є здійсненням нового вічного завіту з людьми про який пророкував Єремія: «Ось настають дні, - говорить Господь, - коли Я укладу з домом Ізраїля і з домом Іуди новий завіт, не такий завіт, який Я уклав з батьками їхніми у той день, коли узяв їх за руку, щоб вивести їх із землі Єгипетської; той завіт Мій вони порушили, хоч я залишився у союзі з ними, - говорить Господь. Але ось завіт, який Я укладу з домом Ізраїлевим після тих днів, - говорить Господь: вкладу закон Мій у нутрощі їх і на серцях їхніх напишу його, і буду їм Богом, а вони будуть Моїм народом» (Єр. 31, 31-33; Євр. 8, 8-12). В Новому Завіті місце закону Синайського заступила благодать Святого Духа.

Блаженний Ієронім говорить: «Законовстановлення Синайське і Сіонське було на 50-ий день після Пасхи. На Синаї від землетрусу коливалась гора: на Сіоні захитався дім апостолів. Там серед полум’я і блискавки розносився грім і голос піднесений: тут у вигляді вогненних язиків був шум з небес. Там немов звук трубний загриміли слова закону, тут труба Євангельська – вуста апостолів. Таким чином, день П’ятидесятниці, який був колись щорічним згадуванням дарування закону Божого на горі Синай, став для християн щорічним святом дарування святим апостолам влади навчати, священнодіяти і керувати. Цей день став великим Днем народження Церкви. Апостоли, прийнявши Духа Святого у вигляді вогненних язиків, стали у всій вселеній свідками Ісуса Христа.

Сам Господь наш Ісус Христос наперед говорячи святим апостолам про радісну подію новозавітної П’ятидесятниці, сповнення її відніс до Тройці Єдиносущної і Нероздільної. Про зішестя Святого Духа Господь сказав: «Коли ж прийде Утішитель, Якого Я пошлю вам від Отця, Дух істини, Який від Отця виходить, Він буде свідчити про Мене. Також і ви будете свідчити, бо ви спочатку зі Мною» (Ін. 15, 26, 27). Тому явлення Святого Духа, Який походить від Бога Отця і Якого послав Бог Син, поширило у світі благодатне вчення про таїнство Святої Тройці. З часу зішестя Святого Духа на апостолів постійно приноситься в Церкві Православній в день П’ятидесятниці Богопоклоніння і прославлення Святій Тройці. Тому свято П’ятидесятниці називають ще днем Пресвятої Тройці

Апостол Петро в проповіді слова Божого до багаточисельного народу в день П’ятидесятниці, пояснюючи явлення вогненних язиків, сказав: «Цього Ісуса Бог воскресив, чого всі ми свідки. Отже, Він, будучи вознесений десницею Божою і прийнявши від Отця обітницю Святого Духа, дарував те, що ви нині бачите і чуєте» (Діян. 2, 32, 33). Того ж самого дня три тисячі тих, хто слухав апостола Петра прийняли слово Боже і хрестились в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Так і створення і викуплення і освячення світу звершилось любов’ю Бога Отця, Який послав Спасителя на землю, благодаттю Сина Божого, Який викупив все людство, і пришестям Святого Духа, Який освячує всіх віруючих. Тому то день П’ятидесятниці є святкуванням в славу Бога Отця, від Якого Дух Святий походить, і Бога Сина, Який послав Духа Святого від Отця, і в славу Духа Святого, Який видимо зійшов на святих апостолів і учеників Христових

Після зішестя Святого Духа апостоли кожного року святкували день П’ятидесятниці і заповідали згадувати його всім християнам заради зішестя Святого Духа. В апостольських постановах є пряма заповідь святкувати П’ятидесятницю: «Через десять днів після Вознесіння буває п’ятдесятий день від першого дня Господнього (Пасхи); цей день нехай буде великим святом. Бо в третю годину цього дня Господь Ісус Христос послав дар Святого Духа». В ІV столітті в Євсевія Кесарійського, в святого Василія Великого, Григорія Богослова, Григорія Нісського, Єпифанія та Іоана Золотоустого, також у блаженного Августина часто зустрічається згадування свята зішестя Святого Духа під назвою П’ятидесятниці. Існує передання, що на місці зішестя Святого Духа на апостолів був перший християнський храм, який в ІV столітті оновлений рівноапостольною Оленою.

В Православній Церкві існує благочестивий звичай прикрашати в свято П’ятидесятниці храми Божі і житла зеленим віттям, травами та квітами. Ця традиція ймовірно походить ще від старозавітної Церкви де все прикрашалось також квітами та зеленню. В той період, коли святкувалась старозавітна П’ятидесятниця в Палестині закінчувались жнива і тому євреї приносили до своїх храмів перші плоди. І в свято християнської П’ятидесятниці віття та квіти приносяться до храму як початки Богові від весни, які оновлюються силою Духа Творця. Символічно ці квіти і зелень вказують на духовне процвітання Церкви Христової.

«Юдеї, прикрашаючи кущі листям і плодами, - говорить Григорій Нісський, цим самим зображали новозавітну Церкву, яка проросла після закону». Також є свідчення, що на спомин про явлення Бога Аврааму у вигляді трьох подорожуючих біля Мамврійського дуба християни в день Святої Тройці прикрашають храми віттям дерев і зеленою травою, для того, щоб прибраний храм зображав той Мамврійський дуб і кущ Авраама, де колись явився Триєдиний Бог.

Особливість святкування дня П’ятидесятниця та Пресвятої Тройці полягає в тому, що після Божественної літургії відразу додається і Троїцька вечірня з колінопреклоненими молитвами. Ці три молитви святого Василія Великого читає настоятель храму стоячи на колінах в царських вратах обличчям до народу, який також стоїть під час читання цих молитв на колінах. Церква цими молитвами смиренно молиться до Господа, Який послав Святого Духа на святих учеників і апостолів, освятити тих хто живе на землі і хто вже помер. Після цієї вечірні в Церкві знову відновлюються поклони, яких благочестиві християни не творили протягом всього пасхального періоду.

Під час цієї вечірні Церква вже починає особливе святкування на славу Пресвятого Духа. Але власне понеділок, другий день П’ятидесятниці називається Духовим днем. Назва цього дня походить від святих Отців, в повчаннях яких багато разів згадується день Духа Святого. Духів день є продовженням свята П’ятидесятниці і встановлений для того, щоб після поклоніння Пресвятій Тройці вознести особливе поклоніння Святому Духу

Напередодні Святої Тройці встановлена Церквою друга Вселенська поминальна батьківська субота, яку за звичай називають Троїцькою. Як і перша Вселенська батьківська субота, яка буває за тиждень до Великого посту, так і друга попереджає седмицею піст апостольський, або як в народі говорять «петрівку». В суботу Троїцьку перед днем П’ятидесятниці Церква закликає нас, від часів апостольських, звершувати поминання всіх від віку померлих благочестивих праотців, отців братів і сестер наших, тому що в день П’ятидесятниці відбулося викуплення світу освятительно-дієвою силою животворчого Пресвятого Духа, яка благодатно і спасительно простягається на тих, хто живе і тих, які вже померли.

Із стародавніх часів наші православні співвітчизники шанували поминальну суботу і приходили до храму, щоб звершити молитву за померлих родичів. Це особливе молитвослов’я за померлих знаходить своє продовження у вже згадуваних колінопреклонних молитвах під час Троїцької вечірні. В одній із них ми молимось: «Упокой Господи, душі рабів Твоїх, раніше спочилих отців і братів наших, та інших наших родичів за плоттю, і всіх своїх у вірі, за яких і пам’ять творимо нині».

Через тиждень після П’ятидесятниці розпочинається Петрів піст, який цього року триватиме з 19 червня по 11 липня.

В іконографічній традиції старозавітна Тройця зображається у вигляді трьох подорожуючих ангелів, які явились Аврааму біля Мамврійського дуба. Новозавітна традиція зображає Святу Тройцю у вигляді Бога Отця, Бога Сина і Бога Духа Святого у вигляді голуба. Такий іконопис не вносить змін у вчення про Пресвяту Тройцю, особливо про рівність Її трьох Осіб.

Переполовення П’ятидесятниці

Цей заклик християнської душі зрозумілий кожному, особливо, в наш страшний час, коли мова йде не про "благочестя водами", а в хвилях нечестя, яке все більше і більше заливає весь світ, весь людський рід. Християнська душа, під натиском цього нечестя, і молиться, щоб Господь її, спраглу, напоїв благочестя водами. Немов відповіддю на цей заклик є те Євангеліє, яке ми сьогодні за літургією чули, в якому Господь, як би йдучи назустріч душі, що закликає Його в цьому тропарі, говорить: «Прийдіть до Мене всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас». І знаємо ми ще інші зворушливе місце в Євангелії, де Господь говорить: "Візьміть ярмо Моє на себе і навчіться від Мене, бо Я лагідний і смирний серцем і знайдете спокій душам вашим. Ярмо Моє благо і тягар Мій легкий".

Колись святий апостол говорив, що заповіді Господні не є тяжкими. Ось Господь і закликає нас до того, щоб навчилися від Нього, бо Він лагідний і смиренний серцем. Навчившись від Нього цій лагідності і смирення, ми знайшли б відразу спокій душам нашим. Ось теперішнє життя, з його суєтою, з його брудом, зі всіма його труднощами і складнощами — хіба воно не якесь лихо, яке лежить на людині, під якою вона задихається і втрачає сили. Господь на противагу цьому говорить: "Ярмо Моє — благо, тягар Мій — легкий", зовсім не та така страшна тяжість, яку накладає на своїх чад збожеволілий світ. І ось, якби люди віку цього зрозуміли б заклик Господній і зрозуміли б, що тільки Господь може дати спокій душі і зняти ту тяжість, яка лежить на ній, тоді все життя змінилося б на краще. Але на жаль! З Євангелія ми знаємо і з повчань святих отців ми знаємо, що тьма, яка налягла на людство, дедалі більше густітиме, і наповнюватиметься тьмою

Від цього не потрібно, звичайно, жодним чином в впадати у відчай. Тільки треба пам'ятати, що і Євангеліє і святі отці нас попереджали про те, що життя ставатиме все гірше і важче. Деякі говорять про якесь майбутнє полегшення. Але великий старець Амвросій Оптинський наперед передрік, що ця тьма густітиме і густітиме, і все важче і важче буде людям. Нарешті, наступить та епоха антихриста, в яку ті, хто дійсно вірний Богові, і Церкви випробовуватимуть таку скорботу, яких ніколи ще люди не знали. У той же самий час, будучи вірні Господу, вони сповіщатимуть одночасно, що ярмо Господнє — благо і тягар Його — легкий. Той, хто поклонить свою шию під це благе ярмо і під цей легкий тягар Христовий, відразу відчує, що він вільний, що ярмо Христове не тисне його, що воно не утрудняє його життя, а, навпаки, полегшує. Якби збожеволіле людство нарешті зрозуміло цей Євангельський заклик, звернулося б до Свого Спасителя, Який зве його до себе, і навчилося б від Нього, тому що Він лагідний і смиренний серцем, тоді людство зрозуміло б, де дійсно правда і світло і де брехня і омана. Але, надії немає на те, щоб людський рід напоумився, тому що зовсім не про це говорять слова зі Священного Писання і святих отців. Але падати духом християнинові ніяк не повинно: Господь знає вірних Своїх і зберігає їх, як зіницю ока. Пам'ятай, як підбадьорююче говорить Господь в Апокаліпсисі ангелові Філадельфійської Церкви, під якою розуміються всі вірні Йому. Він говорить: "Оскільки ти зберіг слово терпіння Мого (Його Божественне слово), то і Я збережу від тієї години спокус, яка прийде, щоб випробувати всіх, що живуть на землі". Господь Ісус Христос, як ми з вами дуже добре знаємо, ніколи неправди не говорив — якщо Він так сказав, так і буде! І отже, наша турбота повинна бути про те, щоб зберегти Йому вірність. Якщо ми слово Його терпіння, Його Божественне слово зберігатимемо, як святиню, і виконувати, то і Він виконає Своє слово Божественне і нас може зберегти від тієї скорботи, від тієї години спокус, яка вже наступила і яка все ще продовжується.

БЛАГОДАТНИЙ ДАР П’ЯТИДЕСЯТНИЦІ

Проповіді на Трійцю, Зіслання Святого Духа на апостолів

Сьогодні ми святкуємо велику й славну подію в житті Христової Церкви — Зіслання Святого Духа на апостолів. Цей день був великим днем, бо Зіслання Святого Духа на апостолів стало початком створення Церкви Христової на землі. Прощаючись з учнями та потішаючи їх у розлуці перед Своїми стражданнями і перед Своїм Вознесінням, Ісус Христос обіцяв їм послати іншого Утішителя, Духа Святого. «Ви приймете силу, — говорить Господь їм, — як зійде Святий Дух на вас, і будете Мені свідками в Єрусалимі та по всій Іудеї й Самарії, та навіть до краю землі» (Діян. 1,8).

Учні з глибокою вірою прийняли цю обіцянку, і, як свідчить святий апостол Лука, вони вернулись до Єрусалиму з великою радістю і надією, що здійсниться ця обіцянка. Після Вознесіння Господа нашого Ісуса Христа на небо апостоли весь час перебували в Сіонській горниці в молитві, чекаючи з побожним хвилюванням зіслання їм Духа Утішителя.

Як говорить святий апостол Лука, ранком у празник П’ятидесятниці в горниці, де перебували апостоли, «раптом почувся незвичайний шум з неба, неначе від сильного вітру, і переповнив увесь дім, де вони сиділи». (Діян. 2, 2), повні незвичайного трепету і побожного страху.

Не встигли вони ще отямитись від несподіваності цього явища, як сталося нове, — ніби вогняне полум’я освітило дім і розділені язики його показалися по одному на кожному з них (Діян. 2, 3). Апостоли спочатку не могли отямитися і здивовано дивилися на те, що відбувалося. Але швидко вагання їх розвіялося, коли вони відчули в собі можливість говорити різними, раніш невідомими, мовами, почуваючи в собі благодатну силу і радість.

Апостоли одержали дари Святого Духа, ті дари, про які говорив їм Божественний Учитель перед Своїм вознесінням на небо. І почали говорити апостоли різними мовами, як Дух давав їм промовляти (Діян. 2,4). І проповідь їх була така успішна, що з тих, хто слухав того дня, як промовляв апостол Петро, увірувало в Христа зо три тисячі душ.

Так сталася найвеличніша подія Зіслання Святого Духа на апостолів, яке дало початок існуванню Новозавітної Церкви Христової. До прийняття Святого Духа апостоли були слабі і мляві розумом. Високе вчення Спасителя раніш не завжди для них було зрозуміле, навіть прості притчі викликали в них Благодатний дар П’ятидесятниці іноді нерозуміння. Коли ж зійшов на них Дух Святий, в них зникли всі пересуди. Тайна відкуплення розкрилася перед ними в усій повноті й величі.

З простих неосвічених рибалок апостоли зробилися «ловцями людей», з боязких і нерішучих — мужніми проповідниками розп’ятого Христа.

«По всій землі лунає мова їхня і по всьому світу – слова їхні» (Пс. 18, 5), і тепер немає такого місця на світі, де не приносилась би хвала Богові, і де б не виливалися благодатні дари Святого Духа.

Дух Святий сходить на всіх нас, віруючих, браття й сестри, і в таїнствах Святої Церкви; коли ми не відчуваємо спасенних дій Святого Духа, то це тому, що ми самі не зігріваємо в собі цього благодатного вогню, не стараємось підтримати його в нас власними зусиллями.

«Коли хто Духа Христового не має, — говорить святий апостол Павло, — той не Його» (Рим. 8, 9).

Духові Святому присвоюється Божественним Писанням така сила, що без Нього, хоча б і бажали ми, спастися не можемо (1 Кор. 12, 8). Віруюча людина найперше повинна знати дорогу до неба (Рим. 10, 14). Цього знання досягають тільки через Духа Святого. Він наставляє нас на всяку істину (Ін. 16, 13). «Як дитину водять за руку, — пишуть святі отці,—так Дух Святий, Дух премудрості, «Котрий все досліджує» (1 Кор. 2, 10), веде поступово від однієї істини до іншої».

Улюблені! Для нас, людей віруючих, найбільша радість і втіха, що люблячий Господь Бог дбає про нас, і цей Бог — наш Отець. Наша радість і втіха, що Ісус Христос приніс нам з неба повну істину, що Він дав нам право на всиновлення Боже, відчинив знов нам небо, зачинене нашими гріхами. Наша втіха і радість, що Дух Святий керує Церквою Божою, охороняє її та просвічує кожну віруючу людину. Тож частіше, браття і сестри, будемо благати Утішителя Духа Святого і просити Його благодатної допомоги:

«Царю Небесний, Утішителю, Душе істини, що всюди єси і все наповняєш, Скарбе добра і життя Подателю, прийди і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверни, і спаси, Милосердний, душі наші». Амінь.

† Євгеній ТОЛОЧКЕВИЧ, митрофорний протоієрей, інспектор ЛДС УАПЦ.

День Святої Тройцi. П'ятдесятниця

Сьогоднi, у свято Св. Тройцi, ми згадуємо зiшестя на апостолiв Святого Духа, Який вiчно перебуває в Церквi Христовiй. Ця подiя є вiнцем i завершенням спокутного подвигу Сина Божого. Тому i саме це свято є достойним i радiсним завершенням церковних торжеств на честь i славу Воскреслого Господа.

Людська природа, створена Богом, спасенна Сином Божим i освячена Животворчим Духом, немовби знову одержує буття, краще i досконалiше. Людська природа пiдноситься на доступну для неї висоту честi й слави. I що ми не придумували б i як не намагалися б пiднести людську природу, ми нiколи не пiднесемо її так, як пiднесло її християнство. У християнствi людська природа обожествлена, тобто з'єднана з самим Божеством. А що може бути вище за Бога? Нiчого!

Учення про високе достоїнство людини - це вчення нашої вiри. На перших сторiнках Священного Писання розповiдається про створення людини за образом i подобою Божими, про дарування їй влади над природою i над усiм, що живе. Псалмоспiвець, захоплюючись тим положенням, в яке поставлена Богом людина, вигукує: "Господи Боже наш, яке предивне Твоє iм'я по всiй землi! Ти вознiс славу Свою вище неба. З уст дiтей i немовлят учинив єси хвалу супроти Твоїх супостатiв, щоб угамувати ворога й бунтаря. Коли на небеса споглядаю - твiр Твоїх пальцiв, мiсяць та зорi, що Ти створив, то що є та людина, що Ти пам'ятаєш про неї, або людська iстота, що про неї дбаєш. Мало чим зменшив Ти її вiд ангелiв. Поставив її володарем над творами рук Твоїх, усе пiдбив їй пiд ноги" (Пс. 8, 2-7).

Безперечно, думка про гiднiсть i велич людини дуже популярна серед людей. Вона тiшить людське самолюбство, вона приємна нашiй свiдомостi. Але бiда, коли людина розглядає себе лише з точки зору свого права, свого достоїнства, а не з точки зору своїх обов'язкiв. Бiда, коли ця велич розумiється неправильно або однобоко.

Є велич зовнiшня i є велич внутрiшня. Зовнiшня велич - це становище людини в природi i в суспiльствi. Серед навколишнього свiту людина стоїть вище вiд усiх тварин. А внутрiшня гiднiсть, на превеликий жаль, у деяких людей настiльки опускається, що вони стають нижчими за тварин.

Вiдомi випадки, коли вовчицi вигодовували людських дiтей, а деякi матерi й батьки вiдмовляються вiд своїх власних. Тварина приводить пастухiв до ями, в яку провалилась iнша тварина, щоб врятувати її. А як часто людина залишає в бiдi таку ж людину, як i вона. Премудрий Соломон говорить: "Лiнивець! Пiди до мурашки i навчись її працелюбностi".

Зовнiшнє становище людини в природi i в суспiльствi нiчого не значить, якщо воно не спирається на внутрiшню гiднiсть людини, на її внутрiшнi якостi, якi являють цiннiсть самi собою, незалежно вiд зовнiшнього становища, як коштовний дiамант, незалежно вiд тiєї чи iншої оправи.

У чому ж полягає внутрiшня краса людини? Кожний скаже, що перш за все в розумi людини. I дiйсно, бувають люди талановитi i генiальнi, обдарованi надзвичайною силою i гостротою думки; вони володiють найрiзноманiтнiшими знаннями i прокладають новi шляхи в науцi. Про людей, якi мають такий розум, ми говоримо: великий мислитель, великий вчений, велика людина. Люди благоговiйно ставляться до величi людського розуму. Однак, на жаль, часто ро

зумовi здiбностi стають єдиним мiрилом людських достоїнств, i заради цих здiбностей вибачаються моральнi недолiки. "Розумна людина" - цi слова, на загальноприйняту думку, вважаються найкращою похвалою.

Вiддаючи належне величi людського розуму, не будемо переоцiнювати його. Не в цьому одному полягають достоїнства людини.

У гонитвi за досягненнями розуму ми часто-густо забуваємо про другу внутрiшню велич людини: велич моральну. Вона не така блискуча, не така яскрава, не так б'є в очi, як велич розуму. Але без неї, образно кажучи, - розум свiтить, та не грiє. Коли рослина осявається сонцем, а ?рунт, на якому вона росте, не має вологи, тодi сонце, завжди таке необхiдне i благотворне, сушить i вбиває її. Подiбним чином i наша душа, розвинувши розумовi здiбностi, але залишивши у занедбаннi моральнiсть i життя серця, робиться сухою, жорстокою i егоїстичною.

З теплим почуттям любовi i вдячностi ми зберiгаємо у пам'ятi свiтлi образи тих, хто щиро вiрив i вiрно любив, тих, хто вiдзначався вiдданiстю своєму обов'язку, нiжнiстю i любов'ю, лагiднiстю i великодушнiстю, безкорисливiстю i самовiдданiстю. Не можна наслiдувати розум чи талант, але наслiдувати добрi якостi вiруючого i велелюбного християнина для всiх можливо.

Для моральної величi людини, як i для розумової, - безмежне поле дiяльностi й постiйного розвитку. Але моральна велич - ширша, тому що вона доступна кожному, тодi як вершини розумового розвитку є долею талановитих. До цiєї моральної величi закликанi всi ми у Христi Iсусi. Для розвитку моральних достоїнств, на допомогу нашiй природнiй немочi як сумнiй спадщинi грiха, подарованi нам благодатнi сили Святого Духа.

Якщо Господь пiдняв нашу природу настiльки, що з'єднав її з благодатними даруваннями Святого Духа, то ми повиннi шанувати свою природу i поводитися згiдно з її достоїнством.

Яка релiгiя є iстинна?

Сьогоднi Церква Христова святкує день Святої Тройцi - день, коли Бог благословив вiдкрити людству таємницю Божества. Бог явив Себе у трьох Iпостасях, у трьох Особах: Отця, Сина i Святого Духа. Це є непорушний догмат християнської вiри. Хто не вiрить в Отця, Сина i Святого Духа, той не може називатися християнином.

На землi iснувало й iснує багато релiгiй, але правдивою може бути тiльки одна. Як iстина може бути тiльки одна, так само й iстинна релiгiя - одна. Виникає питання: яка ж релiгiя серед багатьох iстинна? Та релiгiя, яку вiдкрив людям Сам Бог. Бог може бути тiльки єдиним. Де два чи бiльше богiв, там не iснує жодного бога. Чим вiдрiзняється свята Бiблiя вiд священних книг iнших релiгiй? Тим, що в нiй зберiгається вчення про єдиного iстинного Бога. Сам Бог сказав пророку Мойсею на Синайськiй горi: "Я Господь Бог твiй... нехай не буде у тебе iнших богiв" (Вих. 20, 1-3).

Повиннi ми, люди, виконувати заповiдь Божу чи нi? Бог сказав, що нема богiв крiм Нього єдиного. I це є iстина!

Єдиний iстинний Бог послав у свiт Свого Єдинородного Сина, щоб спасти людей вiд грiха i смертi. Син Божий, народившись вiд Духа Святого i Пресвятої Дiви Марiї, вiдкрив людям таємницю Божества. В чому полягає ця таємниця? В тому, що Бог за природою єдиний, але у трьох Особах, у трьох Лицях: Отець, Син i Святий Дух. Жодна релiгiя не має вчення про Святу Тройцю. Людський розум може багато чого пiзнавати i вiдкривати, але таємницю Святої Тройцi вiн не може збагнути. Тiльки християнська релiгiя має вчення про Святу Тройцю. Воно свiдчить, що християнство є iстинна релiгiя. Хто, крiм Бога, мiг вiдкрити людям цю таємницю Божества?!

У п'ятдесятий день пiсля Воскресiння Христового на апостолiв зiйшов Святий Дух, Якого Господь наш Iсус Христос, Син Божий, обiцяв послати Своїм ученикам. Справдились слова Христа Спасителя. I через цю подiю людству вiдкрилася третя Особа Святої Тройцi - Дух Святий. Ось чому зiшестя Святого Духа на апостолiв називається днем Святої Тройцi.

Дух Святий зiйшов на апостолiв у виглядi вогненних язикiв. З Євангелiя ми знаємо, що Дух Святий сходив на Iсуса Христа пiд час Його хрещення в Йорданi у виглядi голуба. Тодi Духа Святого бачили тiльки Iоан Хреститель та Сам Христос Спаситель, а тепер Його побачили апостоли й усi ученики, якi були з ним у сионськiй свiтлицi.

В чому виявилися дiї Святого Духа, чим засвiдчилося Його Божество? У тих надзвичайних явищах, якi вiдбулись з апостолами. Зовнiшнiм проявом дiй Святого Духа був дар мов, яких ранiше не знали апостоли. Коли апостоли вийшли iз свiтлицi, люди, що прийшли на свято в Єрусалим, почули свої мови, якими говорили галилейськi рибалки. Святий Дух дав апостолам дар мов, щоб вони проповiдували Євангелiє Христове усiм народам їхнiми рiдними мовами. Для нас цей факт має велике значення. Проповiдь українською мовою, як i богослужiння, має Божественне пiд?рунтя. Кожний народ має право молитися i проповiдувати рiдною мовою. Хто це заперечує, той iде проти Духа Святого.

Дар мов - це зовнiшнє явище. А що вiдбулось у душах апостолiв, якi внутрiшнi змiни стали очевидними? Дух Святий переродив апостолiв. Збулися слова Христа Спасителя, сказанi Ним Никодиму, що треба народитися вiд води i Духа. В сионськiй свiтлицi апостоли народилися вiд Святого Духа. Насамперед, вони зрозумiли вчення Iсуса Христа так, як треба його розумiти. До цього апостоли багато чого iз слiв Спасителя не розумiли, а якщо i розумiли, то не мали духовної сили виконувати повелiння Господнi. Так, наприклад, ап.Петро сповiдав Iсуса Христа Сином Божим, а коли прийшов час голгофських страждань Христа Спасителя, вiн вiдрiкся вiд Сина Божого, злякався служницi. Але коли апостоли одержали благодать Святого Духа, вони вже не боялися нi книжникiв i фарисеїв, нi багатотисячного натовпу людей. Апостоли, сповнившись благодатi Святого Духа, безбоязно свiдчили про Воскресiння Христове.

Слiд зауважити, що те, що вiдбулось у внутрiшньому життi апостолiв, те ж саме вiдбувалось i вiдбувається з кожною вiруючою людиною, як у давнi часи, так i тепер. Дух Святий дiє Той Самий. В кого Вiн вселяється, той духовно перероджується. На це слiд звернути увагу тим, хто обмежує дiї благодатi Святого Духа канонами. Нiяким законом не можна обмежити благодать Святого Духа. Вiн дiє, де хоче, як про це сказав Сам Господь наш Iсус Христос. Ап. Iоан Богослов говорить: "Закон був даний через Мойсея, а благодать i iстина через Iсуса Христа сталися" (Iн. 1, 17). Там, де є вiра у Св. Тройцю i Христа Спасителя, де є любов, мир, терпiння та iншi християнськi чесноти, там i благодать Божа. А там, де ворожнеча i ненависть, злоба й пiдступнiсть, там не шукай благодатi. Вона не може жити в таких душах.

Благодать Святого Духа дiяла i в часи духовної руйнацiї, коли заборонялося вiдкрито сповiдувати християнську вiру. Завдяки благодатi Святого Духа, люди, не маючи релiгiйної освiти, не вiдвiдуючи храми i богослужiння, зберiгали у своїх душах вiру в Бога. Вона дiє i тепер, коли вiруючi у складних економiчних умовах будують храми Божi, допомагають зубожiлим людям, моляться Богу, шукають дорогу до храму. Це i є дiя благодатi Святого Духа.

В день свята Пресвятої Тройцi помолимося, щоб Дух Святий прийшов i вселився в нас, i очистив нас вiд усякої скверни, i спас душi нашi, i завжди допомагав нам у духовному життi.

Слово Архиєпископа Львівського на свято Святого Духа, Пресвятої Трійці

В другий день Зелених Свят, тобто, у понеділок, літургійний текст пропонує відповідні роздуми із Святого Писання, зокрема, тексти святого апостола Павла до Ефесян. Апостол дуже чітко вказує, що, коли людина шукає правди та світла, а СВІТЛОМ та поавдою є Христос, то усе справедливе буде добром. Він, апостол, не двозначно навчає, щоб шукати того, що до вподоби Господу. Шукати, значить трудитися без зупинки і набувати все більше добра. Хто не буде набувати справедливості і не поступати вперед у любові й добрі, такі особи залишаться у темряві що обертається не тільки безплідними ділами, але й строгою відповідальністю перед Богом. Особа, що не творить справедливості, не випромінює світла, не чинить добрих діл, очевидно, нагромаджує у собі щось таке, таку темряву, що святий апостол народів називає соромним. Соромне не означає незнане, закрите, приховане від усіх. Коли б було так, тоді воно не мало б назви, бо Господь знає про нас усе, кожну таємну думку, кожне бажання, зароджене у глибині нашого серця. Хто не чинить добра, не носить у собі Божого світла, не живе по-християнськи, така особа не залишається в нейтральному положенні, бо Христос виразно сказав: «Хто не зо мною, той проти мене; і хто зо мною не збирає, той розсипає» (Лк 11,23).

Звичайно, потрібно вдивлятися у своє життя та щиро запитувати себе, щоб часом моя особа не знаходилася у непримиренному стані з Богом. Можливо, не виконуємо Господньої волі, живемо на свій лад так, як заманеться, розсипаємо своє життя і вважаємо, що ніхто не має права запитати нас про спосіб такого життя. Ми посідаємо великий дар від Господа: безсмертну душу. Він є той, хто буде вимагати від нас доброго звіту за наше життя. Це - правда, що ми у світ не просилися, але правда й те, що маємо можливість бути вічно у радості та смакувати незмінного щастя. Від цього ніхто не відмовляється! Наше завдання трудитися для нетлінних речей, не шукати задоволення на цьому світі, тому що воно не тривке. Найбільші пограбування й присвоєння чужого майна та скарбів, немає значення чи в держави чи в певних осіб, неописане й неосяжне здобуте багатство не допоможе людині врятувати душу у вічності, коли вона не примириться з Господом і не розподілить справедливо свого достатку. Люди часто помиляються й шукають великої ваги, значення, авторитету у світі, але це давно вже застарілі співанки, бо Господь вказував на душу, її вартість, що буде з нею, коли її заберуть на суд у потойбічне життя. Яким-то буде смішним у вічності матеріальне багатство людей!? А багаті люди побачать себе сміхотворцями й плакатимуть, що вони не вірили у те, що

багатство було їм перешкодою здобувати Небесне Царство, правдивий скарб. Тому пророк без вагання закликав: «Шукайте Господа, покіль його можна знайти! Взивайте до нього, покіль він близько!» (Іс 55,6). Людина, навіть, коли б дуже далеко відійшла від Господа, усе може змінити на краще, коли тільки забажає. «А що ваша думка була звернена на те, щоб блукати геть від Бога, то, навернувшись, удесятеро більш його шукайте” (Вар 4,28). Не барімося! Ось кого, Господа, потрібно шукати, бо шукання дрібних й шкідливих речей не приносить християнину жодної користі, навпаки, ставить людину в дуже трудне становище перед Богом. А Син Божий проголосив непорушну правду: „Блаженні, голодні нині, бо ви насититеся. Блаженні, що плачете нині, бо будете сміятись (Лк 21,6). Отже, голод, плач й матеріальні нестачі, коли прийняті з любові до Господа, не означають втрати, навпаки, стають предметом нагороди.

Звичайно, що святий апостол народів, Павло, мав великий досвід духовного життя. Він постійно мандрував, від міста до міста, проповідуючи слово Боже. Став блаженним свідком Господньої Євангелії. Зустрічався з різними людьми, різними народами котрим проповідував розп'ятого Христа. Його надзвичайно боліло те, що люди немудро поводяться, нехтують Божі дари та віддаляють від себе можливості духовно збагатитися. Думка й настанови святого слуги Господнього були спрямовані на те, щоб людина достойно ставилася до даного їй часу життя, гідно використовувала його. Хто не чинить добра, така особа триває у сні, мертва, не прокинулася ще й досі, та не живе у Христовому світлі. А дар життя й часу потрібно так використовувати, щоб прославляти Господа устами між собою та поглиблювати життя з Богом у нашому серці. Все інше марнота! Гроші, багатство, слава, авторитет, здоров'я, посади, знання, наукові досягнення, особливі відкриття в галузі медицини, культури та плекання спадщини, - усе тимчасове! Трудімося над тим, що небесне, вгорі, що радісне, вічне, незмінне! Так розуміли святі, преподобні, блаженні, мученики, що були завжди готові віддати своє життя за вічне з'єднання з Господом на землі та в небі. Святі Кирило та Методій, покровителі цієї церкви, вважали найбільшим скарбом на землі Христову віру. Для них, посідання Святого Духа та його дарів, було найбільшим добром та найбільшим багатством. Тому Кирило вибрав собі за подругу свого життя Мудрість. Два рідні брати із походження греки, отримавши високу освіту, маючи перспективу у рості мирської кар'єри, знехтували цим, а посвятили своє життя Богу та його народові. Стали місіонарями. Кирило помер у Римі, як священик, а Методія, як монаха, було посвячено у Римі на священика, а згодом на єпископа. Їхнє життя не було легким та простим. Приходилося багато терпіти, навіть від духовних осіб. Але ці святі мужі довіряли своє життя Богові, приймали усе в житті, як Провидіння Господнє. їхня заслуга велика для нас та слов'янських Церков ще й у цьому, що вони переклали слов'янською мовою богослужбові книги. Оборонили це перед Папою Адріаном II, а св. Методій, як єпископ, з гідністю служив народу у Моравській державі.

Хай свято Зішестя Святого Духа стане для нас новим натхненням, щоби часто на протязі дня призивати Святого Духа на поміч. Стараймося не засмучувати його, а просити мужності та відваги до щирого покаяння та праведного способу життя. Хай із самого ранку наш дух лине до Господа, щоб Святий Дух просвічував наш розум й направляв наші кроки на праведну стежку життя (пор. Утреня свята, пісня 5).

ДЕНЬ ПРЕСВЯТОЇ ТРОЙЦІ

Бажаю разом з вами роздумати про деякі доступні нам поняття Святої Тройці, про буття Котрої ми не все можемо зрозуміти. Ісус Христос багато об'явив нам про це, а також Святе Письмо відкриває нам деякі таємниці Пресвятої Тройці. Пресвята Тройця - це основна таємниця християнської віри, що твердить про єдиного неподільного Бога в Трьох Особах - Отця, Сина і Святого Духа. Бог об'являє себе в історії спасіння через "Слово", в котрім присутній Бог, і через Духа, за допомогою якого уможливлює розуміння "Слова". У людей в різні часи виникало питання: "Хто такий Бог?" На це питання відповідали по-різному. Та люди хотіли знати правду про Бога. І Бог бажає дати себе пізнати людині. Ізраїльському народові Бог об'являє себе як могутнього Творителя Всесвіту. На початку книги Буття записано: "На початку створив Бог небо і землю. Земля була порожня..., а Дух Божий ширяв над водами" (Бут 1, 1-2). Уважно прочитавши й обміркувавши ці вислови, зрозуміємо, що у створені світу брали участь Бог Отець, Слово і Святий Дух, тобто Пресвята Тройця. Про створення людини у Святому Письмі читаємо таке; "Створімо людину на наш образ і нашу подобу" (Бут 1, 26). У Новому Завіті Свята Тройця об'явилася при хрещені Ісуса в Йордані. Охрестившись, Ісус вийшов з води, - тоді розкрилося небо і Дух Божий, мов голуб, зійшов на Нього. І голос пролунав з неба: "Це Син мій любий, що його я вподобав" (Мт 3, 17). Перед вознесінням Ісус сказав до апостолів: "Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи: христячи їх в ім'я Отця і Сина і Святого Духа" (Мт 28, 19). Це коментує Св. Іван Золотоустий: "Чи бачиш нерозривність Тройці? Хіба тут є різниця, або зміна, або зменшення?" (св. Ів. Золотоустий, Бесіда 2 на Св. П'ятдесятницю). Це слова Ісуса про три Особи Божі. Єдність і неподільність Божих Осіб для обмеженого людського розуму незбагненні. Християнська наука навчає, що Бог є Буття, живе в єдності трьох Осіб, в яких є одна Божа природа. Усі три Особи є правдивим Богом, але одним, вони однаково вічні, всемогутні, всезнаючі. Людині це тяжко зрозуміти. Духовний світ і його закони не тотожні з матеріальним світом. "Думки бо мої - не ваші думки, і дороги ваші - не мої дороги... Бо так, як небо вище від землі, так мої дороги вищі від доріг ваших і думки мої вищі від думок ваших" (Іс 55, 8-9). Така велика й одночасно інша та недосяжна таємниця Бога у Святій Тройці, що людині неможливо пізнати її розумом до кінця, а лише частину і то через недосконалі порівняння.

Свята Тройця живе у взаємній любові, спільній дії, погодженості всіх трьох Божих Осіб. Святий Августин у творі "Про Святу Тройцю" пише, що таємниця Святої Тройці відкриває нам внутрішнє життя Бога, Боже пізнання, Божу любов та Божу діяльність. Усі три Особи творили світ, беруть участь у його спасінні, освяченні, хоч ми створення приписуємо Отцеві, спасіння - Синові, а освячення - Святому Духові. Господь усе чинить з любові. Людина, створена на образ і подобу Божу, - є іконою Бога, іконою Пресвятої Тройці. Наука про людину стверджує, що людина наділена такими трьома дарами: розумом, волею та почуттями. З цим погоджується навчання Церкви, Їх, ці дари, тяжко розділити. Вони становлять одне ціле, але кожний дар виконує певну функцію, і вони тісно залежні між собою. Можемо порівнювати, що у Всевишнього і в людини існує тісна єдність і неподільність. Тільки в людини вона є між розумом, волею та почуттями, а в Бога - між трьома Особами. Можемо пробувати розуміти єдність Бога на певних порівняннях: батька, матері, дитини. Дитина - вияв любові між батьком і матір'ю, що скріплює їхній союз й об'єднує сім'ю в одне неподільне ціле. Аби людина могла пізнати Божу любов. Син Божий приходить на землю, щоб об'явити людям Бога як люблячого Отця. У Христі ми пізнаємо досконалу людську природу, тільки в людському тілі. Ісус - правдивий Бог, рівний Отцеві: "Хто мене бачив, той бачив Отця... Тож вірте мені, що я в Отці, а Отець у мені" (Йо 14,9; 11). Христос прийшов на землю, аби спасти й освятити нас, завдання Святого Духа - освячувати людей через перебування в людях. Пресвята Тройця постійно підтримує світ в існуванні й освячує людей. Без підтримки Бога світ негайно перестав би існувати, а разом з ним і ми. Під час наших богослужінь ми постійно прославляємо Пресвяту Тройцю. Наші часті славословлення спрямовані на загадування трьох осіб Божих: Слава Отцю і Сину і Святому Духові... Це - гімн Богові, спів для Нього та коротка, але змістовна молитва, котру маємо вимовляти з великою увагою і любов'ю. Бажав би пригадати ще про одну молитву, котру майже всі знаємо та щоденно промовляємо: "Пресвята Тройце, помилуй нас; Господи, очисти гріхи наші; Владико, прости беззаконня наші; Святий, завітай і зціли немочі наші, імені твого ради". Хай це коротке роздумування допоможе нам уважніше промовляти наші молитви та прославляти Бога повсякчасно!

П'ЯТДЕСЯТНИЦЯ. ЗІШЕСТЯ СВЯТОГО ДУХА

Свято Зіслання, або прихід Святого Духа, дуже знане для нашого люду, люблене в нас, очікуване та відповідно відзначуване. Особливо в нашому краї легко впізнаємо його: коли проїжджаємо селами та містами, зауважуємо зелені гілки дерев, квіти, шувар (аїр) тощо, котрими прикрашені помешкання. Що означає цей звичай? Це символ життя, відновлення, повноти сили, радості, дії... а також прямування до певної мети. Це символи сили та могутності Святого Духа, котрого Ісус Христос обіцяв зіслати людям після свого відходу до Отця Небесного. "Ліпше для вас, щоб я відійшов. Бо коли не відійду, то Утішитель до вас не зійде. Якщо ж відійду, - пришлю його до вас" (Йо 16,7). В іншому місці Спаситель говорить: "Отець Небесний дасть Святого Духа" (Лк 11,13). Одного разу Христос говорить, що сам пришле Святого Духа, в іншому місці твердить, що Отець Небесний дасть Духа, бо він - "Дух істини, який від Отця походить" (Йо 15, 26). А це все разом означає, згідно зі словами Ісуса Христа: "Я і Отець - одно" (Йо 10, ЗО). Особа слабкої віри або той, хто не хоче шукати правди, легко може піддатися різним єретичним твердженням, що Син Божий та Отець Небесний не є рівні; а той, хто бажає звести когось з дороги правди, буде вживати вирвані окремі вирази із повноти тексту Святого Письма, замовчуючи інші. Друга особа Божа, Син Божий, по-різному висловлювався, аби переконати та ввійти у спосіб мислення тодішніх людей, щоб вони зрозуміли, що Він рівний з Отцем та Святим Духом. А коли Син Божий говорить, що "Отець більший від мене" (пор. Йо 14,28), то хоче тим ввійти у спосіб думання учнів, тому що вони думали про Нього, як про людину, а Отця визнавали великим. Тому Ісус іде до Отця, котрий сильний та могутній, аби знищити всі біди й утвердити учнів у пізнанні Христового Божества (пор.: св. Ів. Золотоустий, Бесіда 75 на Івана, п. 4). Також і сьогодні нерідко трапляються люди, котрі намагаються захитати слабких у вірі своїми половинчастими або брехливими твердженнями про нерівність Трьох Божих Осіб або закидають у маловірні серця сумнів про їхнє Божество. Свята Церква, покликаючись на Святе Письмо, навчає, що три Особи Божі - рівні, що вони становлять єдиного Бога, будучи трьома Особами. А в "Символі віри" про Святого Духа ми визнаємо, що він з "Отцем і Сином рівнопокланяємий та рівнославимий". Святий Григорій Ниський пише: "Тому, коли честь Отця досконала, досконала й честь Сина, а визнано, що досконалість честі належить і Святому Духові" (Св. Григорій Ніський, "Про Святого Духа. Проти македонян, духоборців").

Апостоли отримали обіцяного Духа, котрий прийшов після вознесіння Ісуса Христа на небо, як "силу": "Я вам пошлю те, що мій Отець обіцяв був. Сидіть у місті, аж поки не одягнетеся силою з висоти" (Лк 24, 49). Учні Христові тепер сильні, тому що охрещені Святим Духом: "Той буде вас христити Духом Святим " (Лк 3, 16). Дія Бога зовсім інша від дії людини або природних явищ. Вогонь має властивість палити, шум розполохує людей, але коли це походить від Господа, воно має свою мету та інше забарвлення. Вогонь не торкнувся трьох юнаків - Сердаха, Мисаха та Авденаго, - що були в печі (пор. Дан 3, 94). Подібно вогонь не зашкодив й апостолам, бо це був Святий Дух у вигляді вогняних язиків. А шум не спонукав людей утікати, а, навпаки, зібрав їх, і вони почули, "остовпілі та здивовані", свою мову від тих, хто її не вчив (пор. Ді 2, 7). Уже відразу, коли зійшов Святий Дух, учні стали безстрашно виконувати заповіт Господній: "Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи" (Мт 28, 19). І народи почали чути своїми мовами величні діла Божі (пор. Ді 2, 11), тому що апостоли отримали могутнього Вчителя:" бо Дух Святий навчить вас тієї години" (Лк 12,12); «Дух істини, він і наведе вас на всю правду» (Йо 16, 13). Усе, що від Бога походить, тривале й незмінне, і ведені й вроджені духом будуть ставати духовними: "а що народжується від Духа - дух" (Йо 3, 6). Ось так народилася Церква Христова, на чолі котрої стоїть Христос, який настановив апостолів, аби служили людям і пильнували за праведністю поширення Його науки на землі.

Нам слід бути дуже обережними, аби не дати себе звести різним лжепророкам, неправдивим учителям (пор. Мт 7. 15), котрі навчають у своє ім'я, - перед цим перестерігав нас Ісус Христос. Люди слабкої віри дають себе легко звести, шукаючи здоров'я в різних знахарів і ворожбитів, цілителів та екстрасенсів, тим самим покидають Бога, а поклоняються всякому злу, котре розкинув злий дух у цьому світі. Ісус Христос наперед заповів нам знаки і чудеса, щоби ми не мали потреби в якихось здогадах та грішних пророцтвах. Св. Іван Золотоустий запитує: що "отримує людина від заклинателів, коли на неї нападають всякі біди? ...Хто такий ворожбит: це - злий демон..." (св. Ів. Золотоустий, розд. 8 на Ісаю). Про таких людей можна сказати, що вони не "можуть прийняти Духа істини" (Йо 14, 17), тому що віддалися батькові брехні (пор. Йо 8,44), тобто йдуть за душогубцем дияволом. Христос звертається до нас: "Прийміть Духа Святого!" (Йо 20, 22). Приймімо це світло, щоб бути синами та дочками світла, а не - темряви. Живімо у правді: "І не засмучуйте Святого Духа Божого" (Еф 4, ЗО), бо Спаситель обіцяв нам: "І проситиму я Отця, і дасть він вам іншого Утішителя, щоб з вами був повіки" (Йо 14, 16). А в Господа обіцяти значить виконати, чинити слова правдою. Тому радіймо в день свята П'ятдесятниці приходові Святого Духа і будьмо вірні цьому Світлу, вогню Любові та вічній Правді, щоб усім стати учасниками вічної радості - Царства Небесного.

Джерело: † Ігор (Возьняк)
Архиєпископ Львівський, УГКЦ

Книга: "Слово Господнє живе та діяльне", Проповіді

Рекомендуйте цю сторінку другові!