Проповіді на Успіння Пресвятої Богородиці

Сьогодні святкуємо одну із подій земного життя Пречистої Діви Марії ? перехід із дочасного життя до життя у Небесному Царстві. Хоч, на перший погляд, смерть витискає сльози із очей, однак, для Богородиці це було успінням й бажаним відходом до вічності по нагороду. На Утрені Успіння молимося: «… однак, уподібнюючись Творцю Твоєму і Сину, ти підкоряєшся природним законам, вище єства; тому помираючи, з Сином вічно перебуваєш» (Утр. Успіння ПДМ, 1 п. Канону). Марія - пренепорочна, в час її земного життя, навіть, тінь гріховна її не доторкнулась. Сьогодні, в свято Успіння Марії пригадаймо, що Пресвята Діва ? це улюблена Дочка Бога Отця, Обручниця Святого Духа, Мати Сина Божого, Другої Особи Пресвятої Тройці. Марія є також нашою Матір’ю і Заступницею перед Богом.

Проживши земне життя і виконавши призначене їй завдання, свята Марія відійшла із землі до неба. Яким був її відхід із землі до неба? - Попрощатися з Марією прибули учні її Сина, котрих Святий Дух чудесним способом зібрав у Єрусалимі - так твердить передання. Вона спокійно заснула й перейшла до неба разом з тілом і душею. Відхід Пресвятої Діви стався без всякого торжества на землі. Скромним і непомітним було земне життя Марії, подібно скромним, спокійним і тихим був її відхід із землі. Вона не здобувала земських багатств, але володіла вищими скарбами, як сама виразилася, що її дух радіє перебуваючи в з Богом (пор. Лк 1,47). Це вище понад усі земні скарби, бо в інший світ речей ніхто не забере, а любов до Бога залишається на усю вічність. Яку зустріч готовило небо для Марії? - Улюблений її Син з любов’ю і радістю вітав свою Матір, яка вигодувала його своїм молоком, носила на своїх руках, тулила до своїх грудей, ділила з ним всі труднощі й терпіння його земного життя. Небесний Отець пригортав свою улюблену дочку, а Святий Дух покрив Марію небесним світлом. Всі небесні сили вітали Царицю неба і землі. Світлі Херувими, Серафими і всі небесні сили схилилися перед Марією у шанобливий спосіб.

І ми, сьогодні, схилімо свої голови перед Богородицею, нашою небесною Ненькою та привітаймо Марію, Царицю неба і землі. Через неї Ісус прийшов на землю, за посередництвом Богородиці Спаситель приходить в наші серця. Часто ми приходимо до Ісуса через Марію. Преблагословенна Діва, відійшовши до неба не покинула своїх дітей на землі. Вона молиться в небі за спасення всіх людей, просить у Бога милосердя і помилування для грішників. Марія появляється то в одному, то в іншому місці на землі й запевнює нас, що вона є завжди з нами. Вона знає всі наші болі і терпіння, що приходять до нас, щоб нам допомогти ставатися більш духовними особами. Богородиця любить нас чуйною материнською любов’ю. Її серце вбирає всі наші прохання, Марія вислуховує їх та приходить на допомогу. Багатьом людям відомі чудесні зцілення у таких місцях появи Пречистої Діви Марії, як: Люрд, Фатіма, Ченстохова, Зарваниця, Почаїв та інші. Там діються чудесні оздоровлення, навіть, невиліковних людськими засобами хвороб, коли люди з вірою прибігають до Марії і просять її про допомогу. Але не обов’язково бути на місці появи, можна з вірою просити Марію про поміч і користуватись водою, іконою, вервицею або чим іншим, привезеним з місця її появи, а вона допомагає. І не тільки це, вона допомагає завжди, коли ми з довірою та любов’ю просимо її, щоб допомогла у нашій потребі. Пам’ятаймо, що серце Марії найбільше уболіває над грішниками, які хворі душею і не думають про своє оздоровлення: навернення і покаяння. Вона говорить про кари, які загрожують не тільки після смерті, але вже тут, на землі, коли люди не покаються. Божа Мати заохочує нас до молитви та посту за грішників, і просить, щоб ми жертвували за них різні терпіння.

Дорогі брати й сестри! Ви чуєте, що говориться про святість життя Марії Діви, а з другого боку про грішний стан людини і це повинно спонукати нас усіх застановитися над нашим особистим станом духа. Ніхто не повинен бути байдужим до ран душі, якщо б вони були, бо кожен гріх – це гниття і сморід духа. І дуже прикро, коли зовні, особа молода чи в силі віку, може бути дуже симпатична, але внутрішньо - посідати смердячий стан, що жодної краси не приносить. Бо краса походить не від зовнішнього вигляду, а чисте серце та праведна душа становлять повну красу людини. Чому ми не чуємо грішного стану погані душі, наприклад, нашим нюхом? – Тому, що ми не могли б цього знести, це - незносний сморід та страшна отрута! Тому, краще внутрішня безгрішність, як зовнішня врода з брудною душею. І дивно, що більшість людей старанно дбають про зовнішній привабливий стан тіла, а не турбуються про внутрішню свободу та безгрішну незалежність душі. Будьмо добрими дітьми нашого Отця Небесного та люблячими синами нашої небесної Матері, як виражається святий апостол: «Бо ми для Бога – пахощі Христові серед тих, що спасаються, і серед тих, що гинуть» (2Кр 2,15). Життя швидко біжить до кінця, стараймося, щоб він був для нас спасенним. Принесімо сьогодні Марії разом з китицею квітів, китицю наших молитов та добрих вчинків. Пресвята Богородице, допомагай нам у ділі нашого спасіння.

Усіх вітаю із столітнім ювілеєм вашої церкви. Це приблизно 4-5 поколінь, які приходили сюди молитися, каятися у гріхах та освячувати свої душі. Користайте зі своєї церкви, освячуйте свої душі, щоб долучитися до мешканців неба, ваших рідних, котрі випередили нас у вічність. Хай благословення Боже спочиває на усіх вас!

Дорогі сестри й брати! Звертаюся до вас із проханням, щоб ви дорожили насамперед, своєю Церквою, як Божою установою, бо тут і там появляються різні люди, які видають себе за священиків-духовників, щоб зводити народ на манівці. Навіть, хтось від вас приходив й ніби залякував мене, що ми попросимо священика Ковпака В., щоб обслуговував нашу громаду. Цей священик та подібні йому не є священиком Католицької Церкви. А ось, ще інші, монахи ЧСВВ з с. Підгірці, проголосили себе єпископами і роблять заколот у нашому народі, критикуючи наших єпископів та священиків. Двоє із них походять з Чехії, один з Словаччини, звичайно, що їм не дорогий наш народ та наша Церква; один – з України. Дехто із «наших» священиків та мирян підтримують їх, навіть, Оксана Білозір. Але я повинен вас попередити, що це секта, яка має план руйнувати святу Церкву. Знаходяться люди, котрі кажуть, що мають право вірити в що хочуть і як бажають. Це – правда, але правда й те, що апостол Юда Іскаріотський, учень Христа, чинив що хотів, але його кінець страшний – повісився на дереві та погубив душу. Не оплатиться покидати своєї Церкви та виступати проти її провідників. Любіть святу Церкву, утверджуйтеся у святій вірі, котру вона несе, бороніть святої правди й уникайте тих, про кого писав інший апостол Юда, брат Господній: «… безбожні, які благодать Бога нашого обертають на розпусту й відрікаються від нашого єдиного Владики і Господа Ісуса Христа» (Юда 4).

Успiння Пресвятої Богородицi

Слово на свято Успiння Богородицi

Проповіді на Успіння Пресвятої Богородиці

Сьогоднi ми святкуємо Успiння Пресвятої Богородицi. Чому ми не говоримо, що вiдзначаємо день смертi Богородицi? Коли людина помирала, нашi предки не говорили, що помер той-то i той-то, а казали "успє", тобто заснув. Смерть християнина вони називали ще "преставленням", тобто переходом iз земного, тимчасового, життя у вiчне.

Таке розумiння бiльше вiдповiдає нашому християнському вiровченню. Господь наш Iсус Христос Своєю хресною смертю перемiг смерть, i тому для нас уже не iснує смертi. Спасова смерть подолала i нашу смерть. Тому свята Церква називає преставлення, або перехiд Пресвятої Богородицi iз земного у вiчне життя - успiнням.

Мiж Успiнням Пресвятої Богородицi i нашим переходом iз тимчасового земного життя у вiчне є рiзниця. Ця рiзниця полягає в тiм, що Божа Матiр перейшла у вiчне життя, в Царство Сина Свого з душею i тiлом, а ми, християни, переходимо тiльки душею, а возз'єднання душi з тiлом буде пiд час загального воскресiння мертвих, тобто в друге пришестя Христове. Це буде так обов'язково! Бо для того i прийшов на землю Син Божий i став людиною, подiбною до нас в усьому, крiм грiха, щоб подолати нашу смерть i визволити нас вiд рабства грiха.

Успiння Пресвятої Богородицi вiдбулося так. Пiсля смертi i воскресiння Господа нашого Iсуса Христа Божа Матiр перейшла жити до улюбленого Його ученика св. Iоана Богослова. Як пам'ятаєте з Євангелiя, вмираючи на хрестi, Iсус Христос сказав Своїй Матерi: "Жоно, це - син Твiй", а ученику (Iоану Богослову): "Це - Мати твоя. I з цього часу прийняв Її ученик до себе" (Iн. 19, 26-27). Померла Божа Матiр в Єрусалимi до його зруйнування римлянами i була похована в Гефсиманському саду в усипальницi поруч з її батьками, святими i праведними богоотцями Iоакимом i Анною.

На поховання Своєї Матерi Господь дивним чином зiбрав усiх Своїх ученикiв, якi в той час уже розiйшлися по всьому свiту для проповiдi Євангелiя Христового. Як свiдчать Церковнi Передання, апостоли прибули в Єрусалим на хмарах. Поховання Божої Матерi було урочистим. Коли похоронна процесiя наближалася до Гефсиманського саду, один єврей на iм'я Афонiй, який ненавидiв Iсуса Христа, Його Матiр i християн, вирiшив вчинити злочин - перекинути грiб з тiлом Божої Матерi. Та коли вiн тiльки доторкнувся до гробу, невидимий ангел вiдсiк йому руки. Господь не допустив наруги над тiлом Своєї Матерi. Спроба злочину була покарана Богом миттєво. Афонiй тут же покаявся у своєму тяжкому грiху, увiрував i був зцiлений апостолами.

Як бачите, Господь може карати людей за злочини миттєво, а може терпiти нашi грiхи довго. Грiх, який вчинив Афонiй, називається святотатством, тому що вiн посягнув на найсвятiше - одушевлений кивот, - кивот, який вмiстив у собi Сина Божого. Всяка людина, що посягає на храм Божий i на все святе, що є в ньому, є святотатець. Господь покарав i карає всiх святотатцiв. Ми є свiдками того, як Бог покарав руйнiвникiв церков i тих, хто глумився над святинями: iконами, Святим Письмом, ризами, богослужбовими книгами... Всiм нам треба розумiти, що грiх i всяке зло не може бути не покараним, якщо людина не покається, бо зло несе кару само в собi.

На похованнi Божої Матерi були всi апостоли, крiм ап. Фоми. I не був вiн у Гефсиманському саду не випадково, а за Провидiнням Божим. В той час ап. Фома проповiдував Євангелiє Христове в Iндiї. Коли ж вiн прибув до Єрусалима, теж на хмарi, - для Бога i неможливе з людської точки зору - можливе, i побажав поклонитися тiлу Божої Матерi, вiдкрили гроб, а тiла там не було. Син Божий взяв тiло Своєї Матерi на небо у Своє вiчне Царство. Ап. Фома засвiдчив Воскресiння Христове. Його невiр'я Церква називає блаженним, тому що воно стверджує вiру церковну у Воскресiння Христове. Вiдсутнiй пiд час поховання Божої Матерi, ап. Фома засвiдчив, що Господь воскресив тiло Пресвятої Богородицi, зробив його нетлiнним i взяв душу i тiло Своєї Матерi у Своє Царство Слави.

Свята Церква шанує Пресвяту Богородицю i сповiдує Її вищою за всiх святих i навiть вищою за всiх ангелiв i архангелiв. Вона називає Божу Матiр чеснiшою вiд херувимiв i славнiшою вiд серафимiв.

Чому так величає Церква Пресвяту Дiву Марiю? Пресвята Дiва Марiя є Богородиця. Вона породила Того, Хто, будучи iстинним Богом, у саму мить зачаття вiд Святого Духа в Її утробi сприйняв у єднiсть Своєї Iпостасi, тобто Своєї Особи, людську природу. Дiва Марiя народила Господа нашого Iсуса Христа не за Божеством Його, а за Його людською природою, яка з самої першої хвилини Боговтiлення стала нероздiльно й iпостасно з'єднана в Ньому з Його Божеством. Дiва Марiя народила не просту людину, а iстинного Бога, i не просто Бога, а Бога у плотi. Вiн прийняв тiло не з неба, а вiд Дiви, i це тiло єдиносущне з нашими тiлами, окрiм грiха. Ось чому ми називаємо Марiю Приснодiвою i Богородицею. I з цiєї причини Син Божий не залишив Свою Матiр у гробi, а взяв Її на небо з душею i тiлом.

Божу Матiр шанують православна i католицька Церкви, а протестантськi конфесiї вважають Її звичайною людиною, хоч i святою. Чому цi християни не шанують Богоматiр? Тому що протестантськi конфесiї беруть свiй початок i починають свою iсторiю з ХVI ст. Вони вiдкинули всю попередню пiвторатисячолiтню iсторiю християнства, перекреслили все церковне життя i взяли з нього лише Бiблiю зi своїм власним тлумаченням, а всього iншого святого цураються. Вони, як говорить народна мудрiсть, вихлюпнули разом з водою i дитину.

Дорогi браття i сестри! Будемо ж не тiльки шанувати Пресвяту Богородицю, а й звертатися до Неї в молитвах, бо Вона є всесильна Заступниця роду християнського. Силу Своїх молитов перед улюбленим Сином Своїм Вона показала через безлiч чудотворних iкон, якi є матерiальними свiдками Її небесної допомоги християнам, що звертаються до Неї з молитвами. Будемо ж благати Божу Матiр i ми, щоб Вона Своїми всесильними молитвами перед Сином Своїм Господом нашим Iсусом Христом допомогла i нам, i всьому нашому народовi, який переживає тяжку економiчну скруту.

Проповідь Митрополита Володимира на Успіння Пресвятої Богородиці

Кожне Богородичне свято - це велика радість, радість перш за все від того, що світ має цю святішу Особу; радість від того, що через Божу Матір наша рідна земля, така близька і грішна, відгукнулася на поклик небес, і небо зійшло на землю; радість від того, що вустами Божої Матері людство відповіло Богу послухом, вірою і відданістю, і Господь став Людиною. Кожне свято Божої Матері - це радість про Господа, радість і в тому, що у нас є Скоропослушниця і Подателька радості.З радістю і торжеством, а разом з тим, зі здивуванням, сьогодні ми молитовно переживаємо свято Успіння Пресвятої Богоматері. О, дивне чудо! У гробі лежить Та, Яка дала Джерелу життя - Христу Свою плоть. Пренепорочна Діва не могла уникнути смерті. Такий закон Божий і така правда! Вона, чиста і нескверна Голубиця, Чесніша від херувимів і Славнійша за серафимів, Вона дала світу Христа, але не уникла людської долі. Вона нині закінчила земне життя, спочила. Але ми віримо, що Вона не залишила світу і після Успіння Свого; Вона і нині жива, бо Її до життя повернув "во утробу Вселивийся приснодевственную". Цю віру Церква висловлює в своїх піснеспівах, називаючи гроб Богоматері ліствицею до небес.

Скільки людських думок, теорій і сподівань розбивалися вщент перед фактом смерті. Віра наша вчить, що смерті немає, а є успіння, яке приводить людину від одного виду життя - тимчасового - до іншого - вічного. У світлі такого вчення багато речей у житті набувають іншого значення. Саме життя отримує новий зміст. По-новому сприймаються радощі та печалі, на які таке багате життя кожної людини. Божа Матір була земною людиною. Їй були відомі життєві переживання. Вона уражалася серцем біля Хреста Свого Сина, страждала Його стражданнями. Вона покірно несла Свій Богоматерній Хрест, пила чашу страждань, зберігши до кінця днів Своїх слухняність і відданість волі Божій. Як радісно і знаменно, що біля Її гробу ми не тільки вчимося всьому святому, вічному і спасительному, але й отримуємо материнське благословення Пречистої Богородиці та Приснодіви Марії. В Ній ми знайшли ліствицю до неба, зв`язок із небом.

Преклоняючись перед Її святим гробом, навчаючись від Неї вищого божественного відання і християнських чеснот, будемо молитися, щоб Вона не розлучалася з нами. Вона обіцяла апостолам, а через них і нам, перебувати з нами до кінця віку. У пам`ять про цю обіцянку святі апостоли після Успіння Пречистої Божої Матері, під час преломління хлібу, залишали за столом місце для Неї, Благословенної, з твердою вірою в Її невидиму присутність. Віримо і ми, що Вона з нами, а через Неї з нами і Син Її - Господь наш Ісус Христос, Який слухає Її молитви і наші прохання, благословляє, карає, врачує і прощає. Мати Божа! Молитвами Твоїми позбав нас від усякого зла і врятуй від смерті душі наші.

Слово Архиєпископа Львівського

на свято Успіння Пресвятої Богородиці

Святкуємо велике свято: Успіня ПДМ. Побожні перекази та праведні автори стверджують, що апостоли, коли прибули до місця поховання Богородиці, не знайшли її тіла. А прибули вони вдруге тому, що апостол Тома спізнився, не був на похороні, але дуже бажав побачити тіло Богородиці. А те, що апостол Тома спізнився, означає, що він проповідував слово Боже дуже далеко від цього місця, де померла Пресвята Богородиця. І, коли не знайшли її тіла, тоді почали переконливо говорити про те, що тіло Марії забрали ангели Божі на небо. Тіло її було святе й непорочне, вона ніколи не вчинила нічого такого, що не подобалося б Господу Богу. Усе, що думала, говорила чи виконувала Пресвята Марія, все було на честь та славу Бога. Відносно свята Успіня Пречистої Діви Марії, то найповажніші свідоцтва твердять, що це свято започаткували і святкували святі Апостоли. Про це свято згадує Папа Римський, святий Дамазій, з IV століття і св. Григорій, Папа. На сході у Церкві, швидше, як на заході можна віднайти ці вшанування. А це було таким урочистим святом, що його спочатку святкували три дні. У східній церкві приготування до свята Успіня започаткувалося двотижневим постом і про це згадує св. Анатазій Синаїт, що ця практика походить з апостольських часів (див. Успіня ПДМ в книгах «Життя святих»).

Відносно таємниці Успіня признаємо, що Пречиста Діва Марія не тільки з душею, але й з тілом вступила на небо. Це - знак, що після Господа Бога вона посідає владу дану їй Господом у небі та в світі. Що відноситься до свята Успіня та забирання тіла Матері Божої в небо це те, що Ісус Христос власною силою в тілі вознісся до неба, а Пречисту Діву Марію, Бог забрав своєю могутністю. Мати Божа померла так, як інші люди, але Бог воскресив її і відразу забрав з тілом у вічність. Про смерть Марії ми говоримо, як про її сон, бо вона з великим спокоєм та надією відійшла до вічності. Можемо твердити з багатьма побожними авторами, що Пресвята Богородиця:

а) Збережена від усякого гріха, також первородного, не повинна була умирати, але, коли помер Божий Син, так і вона померла.

б) Вона прийшла на світ тоді, як уже панував первородний гріх, а слова св. Письма голосять, що «постановлено людям раз померти» і сам Господь Бог не хотів її від цього зберегти. Бо смерть зустріла її не як покарання, а як доведення того, що закон смерті строго виконується на всіх.

в) Вона у всьому уподібнювалася до Спасителя, свого Сина.

г) Мати Божа - посередниця потрібних ласк, духовних дарів, а, особливо в годину смерті. Вона спокійно перемагала спокуси, подібно, допомагає й нам у хвилину смерті відбивати напасті диявола.

д) Смерть - закон природи людини, тіло старіється і повинно вмерти, воно - матерія, підлягаюча змінам. Святий Августин стверджує, що Ісус Христос все одно був би помер, тільки природною смертю, коли б довго жив на землі. Марія померла без жодного терпіння відносно тіла і відносно душі. Пресвята Богородиця ніколи не терпіла жодної хвороби, бо мала найдосконаліше тіло, але відчувала моральне терпіння, терпіла голод і холод, але не хвороби.

В Утрені на свято Богородиці оспівуємо її перехід до вічності такою піснею: «Твоя смерть, Пречиста, була переходом до життя вічного і кращого; переселена була ти, Чиста, щоб у радості бачити Сина твого і Господа» (Утр., Успіня, ірмос піс. 4).

Про 120-річного пророка Мойсея св. Письмо говорить, що він не відчував недуги і недомагань, а зовсім здоровий пішов на гору, щоб віддати Богу душу. Так пишеться про св. Івана Євангеліста, що, будучи поважного віку при доброму здоров'ї, ліг у гробі і помер. І багато інших людей померли не від хвороб, але маючи цілковите здоров'я та силу, бо така воля Бога.

З чого й чому померла Пресвята Богородиця? Мудрець пригадує: «Кожне тіло старіється, як і одежа, бо від віку присуджено: смертю помреш» (Сир 14,17). Тіло Божої Матері не старілося, а вона померла з любові до Бога, з туги за Богом, за Своїм Сином. Письменники по-різному судять про вік смерті Діви Марії. Святий Антоній говорить, що вона померла у віці 60 років, св. Анзельм - 80, св. Євсевій - 63, а св. Бароній - 72 роки і це, здається, найточніше. Пресвята Марія померла в Єрусалимі. Вона проживала там, де відбувалася Тайна Вечеря. Відносно тверджень письменників, - вона померла 12 серпня. І Богородиця знала виразно про об'явлену їй смерть (див. І. Я. Луцик «Ілюстроване життя святих» 15 серпня). По-різному святі письменники висвітлюють присутність апостолів під час похорону Марії. Одні говорять, що вони просто зібралися, інші, що збір апостолів, це чудо, в котрому вони в мить були зібрані. Богослови і старовинні джерела погоджуються з тим, що Пречиста Діва Марія приймала Напуття перед смертю, але не сповідалася, бо була безгрішна. Можливо, лише з покори прийняла Оливопомазання, бо за нею не числилися жодні провини.

Не потрібно великого переконання, що усі перенесемося у свій час до вічності. Потрібно старатися про те, щоб наш перехід відбувся у примиренні з Богом, щоб на душі на тяжів жодний гріх. Для того потрібно щодня готуватися і часто перепрошувати Господа у тайні святої Сповіді за свої гріхи. Часто стараймося повторяти поза сповіддю: Господи, прости мої гріхи, за котрі з великою любов'ю перепрошую тебе. Тому автор псалмів пригадує: «Просвіти мої очі, щоб не заснути смертю, щоб не сказав мій ворог: Я його подужав!» (Пс 13,5). Ми повинні перемогти ворога-диявола любов'ю до Господа та взивати до його Небесної Матері про поміч, щоб чинити справедливість. Бо «справедливість від смерті рятує» (Прип 10,2). Господь Бог бажає нашого спасіння, інакше, чому б Син Божий приходив у людському тілі на землю та терпів страшні муки і ганебну смерть?! Святе Писання навчає нас: «Бо Бог не створив смерть, ані не радіє з погибелі живучих» (Мудр 1,13). І це - велика правда, що Господь бажає спасіння кожної людини (пор. 1Тм 2,4). Таку можливість, спастися, ми з вами теж маємо, її потрібно тільки прийняти у своє життя. А прийняти з вірою, щоб направляти наше життя на бездоганну дорогу.

Молімося до Богородиці, нашої найкращої Матері, котра розуміє нас ліпше від рідної матері, щоб ми простували дорогою правди та любові до Бога й ближнього. Тільки цілковите віддання себе у руки Бога, приведе нас до спасіння! А найкраще це чинити через Марію, бо нам, як нашу матір, Син Божий доручив її, коли помирав на хресті (пор. Ів 19,27). Молімося зі св. Альфонсом, Учителем Церкви: «О Маріє, мати прекрасної любові, випроси мені більше любові й вчини, щоб я не жалів себе з любові до Бога, котрий з любові до мене винищив себе» (св. А. Ліґуорі «Про муки Господа Ісуса», Розважання XI на Страсний вівторок).

Храм Успіня Пресвятої Богородиці, м. Львів, вул. Максимовича

УСПЕННЯ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ

Послухаймо слів, що їх написав святий Іван Богослов у своєму Одкровенні, котрі з певністю можна віднести до Пречистої Діви Марії: "І знамення велике видно було на небі - жінка, одягнена в сонце, і місяць під стопами її, а на голові її вінець із дванадцяти зірок... І дракон стоїть перед жінкою, яка має родити, щоб, коли народить, дитя її пожерти. І народила сина-мужа, що має пасти всі народи жезлом залізним; і вознесено дитя її до Бога та престола його" (Од 12, 1; 12,4-5 ).

Кожен і кожна завдаємо якихось прикрощів, терпінь і страждань одне одному в цьому житті. Ми часто вбиваємо одні одних - думкою, словом і вчинками. Приносимо духовну смерть собі та іншим. Кожна особа внаслідок гріха прародичів успадкувала смерть. Лише Богородиці, котру називаємо в наших літургійних та богословських книгах пренепорочною, не торкнулася жодна гріховна пляма. Яких чудових епітетів вживає наш Кобзар, аби прославити Божу Дівицю у своїй поемі "Марія": "Пресвітлий раю; Святая сило всіх святих, Пренепорочная, благая! Пречистая; Достойнопітая; Всеблагая; Благоуханний зельний крине!" Такі слова - це велике свідчення любові, прив'язання та прославлення Марії, що чинили й продовжують чинити люди. Пресвята Богородиця була тою, яка прийняла до свого лона Боже Слово і привела на світ Другу Особу Божу - Спасителя, що відкупив нас від гріхів, а вона - благодаттю його Божества -була збережена від усякого гріха. Вона - це та жінка, що "одягнена у сонце і місяць під стопами її", що не образила Господа найменшим порушенням Його волі. Вона приносить мир, спокій, вчить лагідності, тому що була завжди слухняна й вірна Богові в малих і відповідальних речах. Місяць - це щось змінне, що з'являється або зникає на небокраї, а вона була незмінна в Божій любові, тому місяць під її ногами.

Адам і Єва, спокусившись, послухали змія, прийняли у своє серце бунт проти Бога і через цей гріх стали глухими до Його тихого, ніжного голосу - почали лякатися Господа. Подібно й ми часто радо слухаємо голосу світу, голосу пристрастей, підшіптування злого духа, всякого роду інших голосів - і слух наш притуплюється на голос Божої волі. Таку руїну приніс до людей гріх перших наших прародичів, котрих обдурив злий дух, який так чинить і з нами. Однак не вдалося йому жодної миті порушити Божого спокою Пресвятої Діви Марії. Вона чітко і ясно сприймала голос Творця, зберігала слова Божі у своєму серці й покірно виконувала Його завдання. Марія з молодих літ прагнула виконувати Божу волю, була залюблена в це, непохитно довіряла безмежній Божій мудрості. Хоч багато чого не розуміла, але покладала надію на Бога, тому стала "благодатною та благословенною між жінками". Нічого не читаємо в Євангелії про спокуси її від злого, але після того, як людина порушила заповідь у раю, Господь так промовив до змія: "Я покладу ворожнечу між тобою і жінкою, і між твоїм потомством та її потомством. Воно розчавить тобі голову, а ти будеш намагатися вп'ястися йому у п'яту" (Бут. З, 15). Отже, вона перемагала злого духа так, як вогонь перемагає комах, що наближаються до нього, пояснює святий Бернард. А кінцеву перемогу над ворогом-дияволом довершив Ісус Христос, Син Марії і Син Божий, - на хресті. Тому вже від початку християнських часів свято Успення Пресвятої Богородиці знаходить підтримку в Отців Церкви та в інших церковних письменників, що писали про її смерть як про сон. І до цього часу не тільки наш народ, але всі вірні святої Церкви збираються навколо Богородиці на свято Успення, як колись апостоли зібралися під час відходу її душі в небесний світ. Зберімося й ми навколо неї та прославляймо її нашими устами, як це чинив святий Іван Золотоустий, і називаймо її: "Матір'ю - тому що вона народила Того, хто хотів бути народженим; рабинею - тому що слід признати її людську природу, проповідуючи про даровану їй благодать; хмариною - тому що від Святого Духа зачала Того, кого безпристрасно народила; весільною світлицею - тому що в ній перебував Бог Слово, як у весільній світлиці; кивотом - тому що не закон вона носила, а поміщала в собі Законодавця. Тому скажемо їй "благословенна ти між жінками", ти одна зцілила печаль Єви..., одна принесла ціну для спасіння світу, тобі одній була довірена дорогоцінна перлина... одна народила Еммануїла, як він сам дозволив" (св. Ів. Золотоустий, том 8, "Про святу Діву").

Аби заохотити людей до любові та прославлення Божої Матері, свята Тереза від Дитятка Ісуса стверджувала, що Богородиця не мала Пресвятої Діви, котру вона могла б любити. Вона не мала того щастя, котре дано нам (пор. "Невыразимая нежность"). Дякуймо Господові за час та дар життя, в котрому можемо свідчити велику шану Пресвятій Богородиці як прекрасному творові Пресвятої Тройці. Просімо Марію Діву, аби навчила нас зростати в любові до Бога та до ближнього, щоб навчила нас не тільки прощати, як вона простила тим, хто розпинав її Сина, а й любити ворогів, як цього вчив Ісус Христос, а Його Мати зберігала це у своєму серці - виконувала. Довіряймо їй наше спасіння та щоденні потреби так, як мале дитятко довіряється обіймам своєї матері. Заносімо наші сердечні молитви до неї з великою простотою і надією на допомогу. Пам'ятаймо прибігати до неї у спокусах, бо вона стерла голову змія. Оспівуймо її Успіння словами Вечірні: "Величне твоє Успіння, пресвята Діво чиста, прославляє безліч ангелів на небі і рід людський на землі. Бо ти - Матір Творця всіх, Христа Бога. Тому благаємо: Не переставай його умолити за нас, що на тебе по Бозі поклали надію, Богородице, всехвальна і пречиста" (Стихири на стиховні).

Нехай свято Успення пригадає нам, що наша зустріч з Богом близька! Хай це свято наповнить нас радістю та довір'ям, просімо, щоб Пресвята Богоматір допомогла нам гідно приготуватися до переходу від земного життя до небесного! Радіймо, що ця Діва, наша Мати, допомагає нам у нашому освяченні та спасінні! Дякуймо їй та прославляймо її щоденно нашими серцями та устами!

Храм Успення Пресвятої Богородиці, м. Львів, вул. Максимовича, 28.08.2004.

Джерело: † Ігор (Возьняк)
Архиєпископ Львівський, УГКЦ

Книга: "Слово Господнє живе та діяльне", Проповіді