|
|||
|
Слово Архиєпископа Львівського на Свято рівноапостольною князя Володимира,священичі свячення о. Олега Луки та о. Олексія Бределева Мт 21,28-32 У цей день наша Церква вшановує святого рівноапостольного великого князя Володимира. Усі знаємо, що цей чоловік був поганином, далеким від віри у правдивого Бога, а ще й войовничою людиною. Під благородним впливом своєї бабусі Ольги, мабуть й інших осіб, він поступово застановлявся й змінював свої поганські погляди на християнські. Князь Володимир аналізував життя, робив висновки, вдивлявся в розвиток Інших християнських держав й прийшов до висновку, що в Русі теж, потрібно привести людей до правдивою Бога. Коли він став князем великої країни з осідком у Києві, в 988 році, порадившись зі своєю старшиною, впроваджував хрещення народу свою просторою краю. Можемо здогадуватися, що цей процес, ця практика не вдавалася легко, тому що люди були призвичаєні почитати різних божків і на прийняття Таїнства Хрещення не всі радо погоджувалися. Але, як би не було, цей процес назрів, був необхідний і він поволі набирав поширення. Народ Русі хрестився, Русь стала християнською державою і роком прийняття хрещення у Русі, рахується 988 рік. Князю Володимиру тоді було приблизно 34 роки.
Не будемо у це заглиблюватися більше, тепер доступні Історичні книжки і про ці факти можна спокійно довідатися з них. Важливо зазначити, що князь Володимир Великий підтримував стосунки із Апостольською столицею і про це існують «відомості на основі літописного збірника - так званого Ніконівського, або Патріаршого літопису. Там згадується про посольство від Папи Івана XV до князя Володимира в 988 році... В 991 році знову прибули до Володимира у Київ папські посли. Літописець розповідає, що князь прийняв їх дуже врочисто...» (А. Й. Григорій Трух «Життя святих», 3 том, святий Володимир Великий). З цього можемо зробити висновок, що хрещення було важливим моментом й залишилося до сьогодні, тоді у Русі, а тепер в Україні. І ми завдячуємо святому Володимирові його рішучий та правильний крок, котрий він зробив і в своєму житті, покинувши завойовницький стиль, і в житті всього руського народу, приводячи його до хрещення. Тому радісно повторімо з побожним автором Ірмос із Утрені на честь св. Володимира: «Сьогодні ангели Божі радіють на небесах у пам'яті твоїй святій; бо ти спас нас від усякого лукавства, і від жертв бісівських визволив безліч людей твоїх і всю землю нашу) (Утр. пісня 5). Інша радість, що наповнює нашу душу, це - поставлення у священство двох дияконів, котрі ретельно до цього готувалися, діючи спільно з волею Бога. Звичайно, що ці особи та й Інші священики приймають Таїнство Священства не з Інших мотивів, але з покликання їх Господом до цього відповідального уряду. Пророк описує, як з поміж приведеного народу на святу гору Єрусалим, Бог чинить свій вибір осіб для духовного служіння: «З них я теж візьму у священики й левіти, - слово Господнє» (Іс 66,21). І вибір не означає гарантії спасіння, бо відомо про апостола Юду, котрого Ісус Христос покликав до служіння, а той погубив своє життя. Син Божий із жалем висловився про свого зрадника: «... горе тому чоловікові, що зрадить Сина Чоловічого] Ліпше було б тому чоловікові не народитись!» (Мт 26,24). Строгі слова, які відносяться до кожної людини, а особливо до вибраних Богом осіб на служіння, як священиків. Люди бояться відповідальності, уникають її, витікають від цього. А священик погоджується з Божим покликанням й бере на себе відповідальність за спасіння доручених йому людей. Звичайно, що священик не розраховує на свої сили, але покладається на Бога, котрий посилає його: «Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи: христячи їх в ім'я Отця і Сина і Святого Духа; навчаючи їх берегти все, що я вам заповідав. Отож я з вами по всі дні аж до кінця віку» (Мт 28,19-20). Бог дає завдання, але дає рівно ж і силу, свою підтримку, щоб виконати його діло. Певний автор вкладає такі слова в уста Господа, котрий звертається до свого священика: «Сину, я дав тобі серце, щоб ти любив, а кого ти повинен любити цілим серцем, як не того, що тобі так багато зробив, приймаючи тебе для служіння Собі? Кого ж сильніше ти повинен триматися як не мого Сина, правдиво] виноградної лози, якою галузкою ти є? Як ти принесеш овочі, якщо через любов ти не будеш (жити) в цій виноградній лозі? Як ти будеш жити, якщо не любиш того, з яким ти є одне тіло і член з члена?» (перекл. о. С. Захарків ЧНІ, «Роздумування про священиче життя», розд. XV. п.З). Господь закликає священика не до чого іншого, як тільки до любові, - Бога та ближнього. І святий апостол Іван відповідально звертався до своїх слухачів, а тепер звертається до нас: «Дивіться, яку велику любов дарував нам Отець, щоб ми дітьми Божими звалися. Ми і є ними» (1Ів 3,1). Бережімо свого священства, всякою ціною, навіть, ціною крові. Святий Альфонс Лігуорі наводить слова кардинала Гугона: «... потьмяніле золото - це грішний священик, який має блистіти Божою любов'ю; але, ведучи грішне життя, став чорним і жахливим на стільки, що відлякує навіть пекло» (св. А. Лігуорі «Велич і обов'язки священика», гл. ІV, п.З). Будьмо священиками гідними Божої любові та Господньої благодаті. Господь закликає нас до святості життя, бажає нам бути світлом у світі та сіллю землі (пор. Мт 5,13-14). Стараймося виправдати довіру Господа, котрий завжди з нами, готовий, щоб подати нам руку допомоги, подібно, як Петрові. Священику, шануй Господнє священство у собі. Дорогі сестри й брати, любімо та шануймо наших священиків. Учитель Церкви так навчає: «Хіба ти не знаєш, хто такий - священик? він - ангел Господа. Хіба він своє говорить? Якщо ти його зневажаєш, то зневажаєш не його, а посвятившого [рукоположившого) його Бога» (св. їв. Золот., Бесіда II на 2 Тм, п.2). Достойні священики, котрих Господь сьогодні поставив моєю тремтячою рукою у священство, будьте вдячні Богу до кінця свого життя за незбагненний дар, який він дарував вам, а разом з тим й усім людям. Доведіть вашу вірність Богові не чим Іншим, а тільки великою любов'ю до нього та ближніх. Бережіть свого священства чистим та достойно ведіть себе на кожному місці. Хай Господь благословляє вас рясними дарами духа! Віддаю вас в опіку Матері Божій та вашим Ангелам-хоронителям. дякую батькам, вихователям духовним, вчителям, молільникам за ваш духовний вклад у цих священиків. Хай Господь усіх благословить! † Ігор (Возьняк) Архиєпископ Львівський, УГКЦ Архикатедральний Собор Святого Юра 28 липня 2010 р.Б.
[ Повернутися до розділу: "Християнські проповіді" ] [ Читайте также: "Христианские проповеди" на русском языке ] |
|