 |
 |
 |
|
|||
| |||
| |||
| |||
|
|
|
|
|
|
Слово Архиєпископа Львівськогов день пам’яті великомученика і цілителя св. ПантелеймонаДияконські свячення Мартинюка Руслана Мр 1,9-15. Господь зберіг тіло непошкодженим та життя святому юнакові. Коли цісар звелів випустити лютих звірів, щоб роздерли Пантелеймона, ті лизали його ноги. Багато із поган, котрі бачили ці муки і чудесний спосіб збереження життя святому, покидали поганство і ставали християнами. Згодом був мучений та стятий мечем священик Єрмолай, а після нього було вбито мечем і святого Пантелеймона. Його тіло залишалося нетлінним, а мощі Господь наділив силою оздоровляти усякі недуги. Це сталося у 305 році, а пам'ять цього святого вшановувалася з давніх часів у нашому народі. Священики, при служінні Служби Божої, кожного разу згадують святого Пантелеймона під час Проскомидії, як чудотворця і безсрібника. «О, мученику Христовий Пантелеймоне, лікарю недужих і пристановище застигнутих бурею, не переставай благати милостивого Бога за спасіння душ наших» (Утреня, Слава: .. на Хваліть Господа...). Достойний дияконе Руслане, Господь моєю рукою поставив тебе для особливого служіння у його Церкві. Святий апостол Павло вимагав, щоб диякони були поважні, правдомовні, тверезі. Він звертав увагу на те, щоб ці служителі в особливий спосіб берегли тайну віри, дбали за чистоту сумління, що необхідна для гідного служіння Богу та його людові (пор. 1 Тм 3,8). Це - Господь, що кличе до свого служіння тих, кого він бажає. Тому й вимагає великої чистоти сумління та чесного життя, щоб з брудною душею не приближуватися до його престолу. Дбай, достойний брате, за гідне служіння своєму Богові, щоб твоя душа завжди була праведною, а твоє зовнішнє служіння відповідало вимогам та уставу святої Церкви. Пильно вивчай рубрики, що приписані дияконові при служінні Служби Божої,
Утрені, Вечірні, Часів та інших богослужінь. Будь зосереджений при престолі
і пам'ятай, що Господь домагається від тебе й від інших служителів уважної
думки на молінні перед ним, єдиним Богом у Пресвятій Трійці. Тут присутні,
теж ангели та Пресвята Богородиця, котрі у невидимий спосіб моляться разом
з нами до Бога, вимолюючи нам потрібних дарів для зростання у Божій любові.
Гідно вживай також, кадильниці, бо кадильний запах символізує молитви,
що її заносить священик разом із вірним народом до Господа. Колись цар
Уззія брав кадильницю, щоб кадити, а це було виключне право священиків.
Тоді священик Азарія попередив царя і сказав йому: «Вийди з святині, бо
ти провинився, і не буде тобі за це чести у Господа Бога» (2Хр 26,18).
Чуєш, дорогий брате, як усе важливо перед Господом, а тим більше, коли
йдеться про чистоту сумління. Хай Господь благословить тебе розумінням
та відповідальним служінням йому і його народові до кінця твого життя.
† Ігор (Возьняк) Архиєпископ Львівський, УГКЦ Архикатедральний Собор Святого Юра, 9 серпня 2010
[ Повернутися до розділу: "Християнські проповіді" ] [ Читайте также: "Христианские проповеди" на русском языке ] |
|
|
|
|
|
У
сьогоднішньому дні в нашій Церкві вшановується пам'ять про святого великомученика
й цілителя Пантелеймона, що походив із Нікодімії (Мала Азія). Його батько
був поганином і дуже багатим чоловіком. Мати - християнка, котра швидко
померла і не могла виховувати сина. Слово Пантелеймон означає «всемилостивий».
Батько виховував його на свій лад. Пантелеймон закінчив школу, а потім
навчався лікарського мистецтва у славного, на той час, лікаря Євфрозина.
Цей хлопець був дуже здібний, тому глибоко освоював лікарську справу.
Одного разу Пантелеймон познайомився із християнином Єрмолаєм, що був
Христовим священиком. Мав з ним таємні зустрічі і так пізнавав християнську
віру. Пантелеймон охрестився й мав великий вплав на свого батька, котрий
певний час не приймав таїнства Хрещення, але згодом охрестився і помер
у цій вірі. Пантелеймон, як лікар, мав великі успіхи у лікуванні хворих,
а, коли розумів, що ліки не допоможуть, звертався до Господа і його іменем
оздоровляв хворих. Він отримав від Бога дар оздоровляти. Так, одного разу,
він повернув зір сліпому іменем Христа Спасителя, Коли про це довідався
цісар Максиміян, велів поставити перед собою Пантелеймона. Той не вагаючись
визнав Христа за Бога. ... Тіло Пантелеймона дерли залізними цвяхами,
а потім кинули у котел з розплавленим оловом.
