Проповіді в день пам’яті Святого пророка Іллі

Люди завжди очікують якоїсь сильної особи, провідника, щоб на їхню думку, ця людина заступилася за них, за слабших, за немічних та опущених. Людина прагне справедливості, очікує її. І коли, на її судження, вона наступає, тішиться, а, якщо це стається на її ворогах, її втішанню немає меж. А Спаситель світу навчав та поступав зовсім по-іншому, не так, як часто очікували його учні і не так, як бажає цього світ. Син Божий голосив добро убогим, голодним, зненавидженим, але не в цьому світі й не на землі, лише у вічності. Він твердив про необхідність любити ворогів та чинити їм добро й, щоб це не було тільки на словах. Теж перестерігав про загрозу нещастя для тих осіб, про котрих усі люди добре говорили б та, хто цього очікував би (пор. Лк 6,20-22; 26-27). А народ, навіть ті, хто себе зараховує до дуже віруючих, прагнуть тільки добрих слів та похвали у свій бік. Ісус Христос, натомість, навчає, щоб боятися похвал, уникати їх до тієї ступені, щоб права рука не знала, що чинить ліва. Значить, у похвалі та признанні міститься небезпека, котра загрожує духовному життю. Людина часто чинить якесь добро, очікуючи похвал, а Ісус Христос пригадує, що в такому випадку Господь не може нагородити таку особу, бо вона отримала свою зарплату, похвалу (Мт 6,1).

У книзі Царів описано про діяльність святого пророка Іллі. В той час царем в Ізраїлі був Ахав, що чинив велике зло в очах Бога та його дружина, безбожна Єзавель. Їхнє життя було грішне і Господь залишив їх, попереджуючи про кару, котра чекає їх, що вони стягають на себе ради негідного життя. Ілля повбивав усіх Ваалових пророків, що не служили правдивому Господу. А Єзавель погрозила Іллі, що він загине так, як він розправився із фальшивими пророками, яких підтримувала цариця. Пророк Господній злякався погрози Єзавелі, не радився з Богом, втікав, щоб рятувати своє життя (пор. 1 Царі9,3). Цар із царицею не переставали грішити перед Богом. Завдяки Єзавелі, підступом було вбито Навота й забрано його виноградник царем Ахавом. Господь послав Іллю до царя попередити його та погрозив йому карою. А про Єзавель, царицю, сказав: «Пси пожеруть Єзавель на єзреельськім полі» (ІЦар 21,23). Ахав чинив негідне в Божих очах, бо до цього його спонукала жінка, Єзавель, «виробляв гидоти над усяку міру, ходивши слідом за бовванами». Вони покинули правдивого Бога, а покланялися мерзотним божкам, а, коли Ілля погрозив цареві, той надягнув на себе вереття і постив. Упокорився і Господь пообіцяв, що за його життя не наведе лиха на нього. Господь дотримав свого слова, лише вкінці життя ізраїльського царя було пробито стрілою із лука і він помер. А безбожну Єзавель було викинуто з дому, вона впала і вбилася на смерть. Пси роздерли її тіло так, що залишився тільки череп, руки та ноги (пор. ІЦар 9,35).

Знаємо, що Господь посилав Іллю у Сарепту сидонську, де вдова за повелінням Божим прокормила пророка, коли панувала посуха. Святий Іван Золотоустий, Учитель Церкви, ставить запитання: чому Ілля був посланий до вдови? Сам й відповідає: «Ілля став прообразом Спасителя, бо його прогнали свої, юдеї, а прийняла його чужинка, вдовиця. Подібно і Христа прогнали юдеї, а приймають погани (пор. св. Ів. Золот., «Бесіда про Іллю та вдовицю», п.5).

Святий пророк, не знаючи цього, став прообразом Божого Сина і то не тільки в цьому випадку. Його життя було постійною мандрівкою. Він був то в одному, то в іншому місці, виконуючи волю Бога. Часами був дуже строгий, бо його боліла душа тому, що його народ віддалявся від Бога, часто служив ідолам, порушував Божий закон. А Господь вибрав Іллю як захисника й провідника служіння правдивому Богові. Про цей факт послухаймо знову повчання святого мужа, який пише наступні слова про Іллю: «Йому було приємно терпіти біди і бачити, як поправляють своє життя юдеї, чим відмінити загрозливу нужду і бачити їх навернутими до попереднього нечестя» (пор. пор. св. Ів. Золот., «Бесіда про Іллю та вдовицю» п.5). Цей же святий стверджує, що пророк навів на юдеїв голод та посуху не через те, що вони його переслідували та гонили, бо Ілля терпів разом з ними, але, щоб явилася його Божественна ревність. До певної міри Ілля був твердого характеру і не бажав просити Господа, щоб той послав дощ на землю, хоч бачив великі терпіння людей, тварин й птахів від браку води. Однак, він бажав, щоб люди зрозуміли свої помилки, відверталися від поклоніння ідолам й навернулися до служіння правдивому Богові.

У Новому Завіті описано про те, що Син Божий преобразився на горі Тавор, а біля нього з'явилися два пророки: Мойсей та Ілля. Святий І. Золотоустий ставить запитання: Чому, коли преображався Ісус Христос з'явився Ілля? І дає таку відповідь, щоб люди не вважали Сина Божого за пророка Іллю, бо так багато думали й говорили про Христа, як про Іллю чи одного із пророків. А крім цього, юдеї звинувачували Спасителя за порушення законів і богохульство, а присутність Іллі на горі Тавор, заперечувало їхні судження та здогади, Ілля, коли б так було, що Ісус порушував закон, не стояв би поряд із Христом (пор. св. Ів. Золот., Бесіда LVI на Мт п.1).

Подивляймо безстрашність Іллі, котрий ради зберігання Божого закону та прослави правдивого Бога часто ризикував життям, не боявся приблизитися до царя та сказати йому правду. Не можемо замовчати й того, що пророк втікав від переслідування та скривався, щоб його не зловили й не стратили. Однак, був ревний за Божу славу і то не тільки, щоб самому довершувати цього, але бажав, щоб слава Божа звершувалася й у ближніх. Візьмімо близько до свого серця життя святого й великого пророка Іллі, та стараймося просити у нього правдивого духа і мужності у служінні Богові та ближнім. Нам не грозить кара так, як грозила Іллі, однак, ми часто порушуємо закон Божий, коли кланяємося різним божкам, коли віримо у ворожбу, в чари, в якісь пороблення. Народ віддаляється від Бога тоді, коли не ходить у церкву в неділі й свята, не молиться, не постить у приписані церквою дні. Християни чинять зле, якщо невірні у подружжі, коли порушують шосту Заповідь Божу, коли допускаються крадежі, очорнюють ближніх, гніваються тощо. Потрібно святого славного Іллі, щоб прийшов до нас й погрозив карами, хоч вони й так приходять через докори сумління, через різні хвороби й нещастя, котрі прикликаємо на себе грішним життям. Не ображаймо Господа! Любімо нашого Бога, а він буде благословити нас й посалити добро, освячення й спасіння. Хай Пресвята Богородиця береже нас від усякого грішного лиха! Святий пророче, славний Іллє, моли Бога за нас!.

Рекомендуйте цю сторінку другові!

Слово Архиєпископа Львівського в день пам’яті Святого пророка Іллі