Проповіді на середу Страсного тижня

СЕРЕДА СТРАСНОГО ТИЖНЯ

Євангеліє: Мт 26, 6-16

Євангельський уривок розповідає нам про жінку, котра прийшла в дім прокаженого Симона, щоб послужити Ісусові - помазати Його дорогоцінним миром. Ця жінка, мабуть, не Марія, сестра Лазаря, хоч одна й друга події відбувалися у місті Витанії. Ці дві жінки в різних місцях виливали миро на голову Спасителя та обтирали Його ноги своїм волоссям. Ми роздумуємо над текстом евангелиста Матея, де описано, що Ісус Христос був у домі якогось чоловіка Симона, котрого, як пізнаємо з тексту, Господь оздоровив від дуже небезпечної хвороби - прокази. Подія викликає увагу тим, що непрошена жінка прийшла в чужий дім і відважилася зняти з голови покривало й обтирати незнайомому чоловікові ноги, що було немислимо в юдеїв. Із цього уривку не довідуємося про мету приходу цієї жінки, бо написано тільки про те, що вона вилила дорогоцінне миро на голову Христа. Але евангелист Лука пише про це детальніше, також і Марко у своєму Євангелії згадує цю саму історію. Що пише Лука? Що це була знана в місті грішниця. Вона прийшла вся у сльозах і не сміла у своїй грішності стати перед Христом, а знайшла собі місце біля ніг Спасителя. Її вдячність для Христа була надзвичайно великою, бо Він не робив їй жодних зауважень чи попереджень, коли вона приступила до Нього, обмивала Його ноги слізьми, цілувала їх і витирала своїм волоссям. Чому її поведінка видається ніби дивною? Симон, котрого оздоровив Ісус, був незадоволений, що ця жінка дозволяє собі такі дії, навіть критикує її у своєму серці. І не тільки її, а й підозрює Христа, бо думає, що, коли б той був пророком, знав би про неї як блудницю і не дозволив би їй наблизитися до себе. А Господь знає, що думає Симон, і розповідає притчу про двох боржників, котрим відпущено різний борг, одному - більший, другому - менший. На питання, хто більше полюбить за подарований борг позикодавця, Симон відповів, що більше буде любити той, кому подаровано більшу суму.

Ця жінка мала велику потребу зустрітися із Сином Божим. Господь оздоровив Симона від прокази, і вона, мабуть, через це, набралася відваги наблизитися до цього виняткового чоловіка - Ісуса, відмінного від інших, котрих вона знала до цього часу. Її щось тягнуло до Нього в інакший спосіб, вона відчувала Його внутрішню відмінність від усіх її попередніх чоловіків. Її потреба велика - звільнитися від тягаря своїх гріхів, котрі пригнічували сумління. Жінка не відчувала спокою, гріхи гнітили її, хоч видавалося, що вона має успіх: її оточують чоловіки, вона заробляє гроші, може дозволити собі купувати дорогі пахучі олійки, котрі допомагають зводити мужчин на блудну дорогу. Таке життя не приносило їй радості, дух томився в ній, і нічого не могло її задовольнити. Чому? Багато вважають, що матеріальні достатки, розгнуздане й неконтрольоване життя, успіхи та вага серед людей - це щось неповторне та достатнє. А тим часом розгнузданість мучить людину, гріх не приносить щастя, не дає спокою, він, мов та колючка, коле в серце та завдає ран. Грішниця хоче знайти спокій, внутрішній спокій, аби не дійти до крайності та не покінчити життя самогубством, як вчинив Юда, зрадивши Спасителя. Вона шукає когось, хто виведе її з цього гіркого та неспокійного стану. Розкаяна в серці, відчула, що Ісус Христос може їй допомогти, не згадує навіть про свої проблеми, але гірко плаче над своїми поганими вчинками і не відходить від Господа. Він знає бажання її серця, котре обплутане гріхами, і звільняє її від цього ярма: "...прощаються її гріхи численні, бо багато полюбила" (Лк 7, 47).

Під час Великого посту багато з наших людей пробують звільнитися від гріховної неволі, сповідаються, щиро б'ються в груди -і Христос прощає. Однак це слабка терапія, коли хтось пробує лише один раз на рік позбутися гріхів, а потім швидко кидається в їхні обійми. Перед Богом повторюємо слова, що обіцяємо не грішити, а може, підсвідомо думаємо, що при нагоді знову це будемо повторювати. Це жарти й насмішка зі самого себе, і святий апостол Павло пригадує: "Не обманюйте себе самих: з Богом жартувати не можна. Що хто посіє, те й жатиме" (Гл 6, 7). А Ісус про цю жінку сказав, що про неї будуть говорити по всьому світі. І справді, про неї голосять у світі по всіх церквах. Про неї говорять як про праведну розкаяну особу, котра покінчила з гріхом і більше до нього не поверталася. А Юда, що був учнем Ісуса, у той час, коли грішниця кається, продає свого Учителя за гроші. Грошолюбство довело його до втрати сумління, а потім - життя. Отже, гріх не приносить радості, можливо, коротке задоволення, але втрачати щасливу вічність за коротке задоволення мудрі люди не наважаться.

Наслідуймо в покаянні цю грішну жінку, котра прийшла до Спасителя, виплакала свої гріхи зі сльозами, показала велику покору, стаючи біля Його ніг; отримала прощення провин і потім була вірна своїй постанові. Ніхто з нас не є паном свого життя: "Бо кожне тіло, як трава і вся його слава, немов цвіт трави: трава всохла і цвіт опав" (1 Пт 1,24). І врода минає, і життя закінчується швидко, а часом дуже швидко. Тому дбаймо про нашу душу, про її стан, борімося за вічне щасливе життя. Господи, допомагай нам в осягненні спасіння!

Собор Св. Юрія, м. Львів, 04.04.2007.

Джерело: † Ігор (Возьняк)
Архиєпископ Львівський, УГКЦ

Книга: "Слово Господнє живе та діяльне", Проповіді

[ До змісту книги: "Слово Господнє живе та діяльне" ]

[ Cкачати книгу: "Слово Господнє живе та діяльне" ]

[ Купити книгу: "Слово Господнє живе та діяльне" ]

[ Повернутися до розділу: "Християнські проповіді" ]

[ Читайте также: "Христианские проповеди" на русском языке ]