Проповіді на свято Положення чесної ризи Пресвятої Богородиці

Сьогодні свято Пресвятої Богородиці, яке називається Положення Ризи. Історія цього полягає на тому, що два сенатори із Царгороду підступним способом викрали одежу Діви Марії в однієї жінки, що мешкала в Назареті. Вони зберігали одежу у домашній каплиці влахернського передмістя. Там почали діятися різні чуда і замовчати цього було неможливо. Розпорядженням царя була збудована церква і одежу Богородиці поклали у ній. Там продовжували діятися численні чуда.

І ми вибрали оте церковне свято, щоб поставити нашого диякона Тараса у священство. Від сьогодні він - священик, слуга Ісуса Христа, правдивого Бога. І до нього дуже відносяться слова Спасителя, сказані до усіх його учнів: «Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи...» (Мт 28,19). Від цього часу, дорогий наш священику, Тарасе, на тебе покладена велика відповідальність та дана тобі влада від самого Господа через твого єпископа, служити у винограднику Христовому. Пам'ятай, що ти дуже пов'язаний із Ісусом Христом, котрий буде керувати тобою, тобто, об'являти свою волю через Церковну владу, зокрема, через єпископа. Довіряй, слуго Господній, словам Ісуса, свого Спасителя, котрий так навчав: «Хто слухає вас, мене слухає; а хто гордує вами, мною гордує; а хто гордує мною, гордує тим, хто послав мене» (Лк 10,16). Тебе повинні слухати вірні, до котрих пошле тебе єпископ, а ти з честю маєш слухатися свого єпископа чи іншої правдивої Церковної влади, що тісно пов'язана із Святішим Отцем, Папою Римським, коли б забракло єпископа.

Цього, також тебе навчали у семінарії і тобі відомо про велику відповідальність перед Богом тих священиків, котрі відмовляють слухняність єпископові, а живуть «своїм богом». Усе незабаром закінчиться і нам усім прийдеться з'явитися перед Суддею-Христом, котрий проголосить над кожною людиною справедливий вирок. На протязі історії життя людей на землі, Господь багато разів показував свою владу та силу над тими, хто йому противився, але він не чинить цього над кожною людиною, бо мудрим людям вистарчить і цих багатьох прикладів. Тому служи вірно Богові та його людові, щоб, коли тебе покличе Господь до вічності, ти міг почути від нього слова, що ти був його вірним слугою. Бо прибуде багато його інших в минулому слуг, але їм бракуватиме привілею вірності. Тільки вірні слуги отримають від Господа вічну нагороду, а невірні почують грізні слова від Господа: «Я вас не знав ніколи! Відійдіте від мене, ви, що чините беззаконня!» (Мт 7,23).

Послухаймо слів певного автора, котрий пише наступне про слухняність єпископові: «Твій настоятель - є твій пастир, твій єпископ, якого поставив мій Дух... Підкорися цілим серцем задля Бога, більше з любові, ніж з конечності.... В покірному підляганні, сину, під керівництвом настоятеля, знайдеш багато спокою, а якщо ти відхиляєшся від послуху, відхиляєшся від ласки. Сину, якщо ти не охоче підлягаєш, це певний знак, що ти є дуже тілесний; що ти не живеш в мені, а живеш в собі і любиш себе не упорядковано, (о. Захарків С. ЧНІ, перекл., автор невідомий «Роздумування про священиче життя», Розділ І_ХХІІІ п.2»)

Плекай, дорогий священику, набожність до Пресвятої Богородиці, вона твоя мати і мати усіх людей. Ось, як говорить побожний автор про значення Богородиці у житті священика: «... Ти є безсилий, я є Бог, що дає силу; Марія, твоя заступниця, щоб випрошувала для тебе мою поміч. ... Клич до Матері, почитай Марію, через неї я вислухаю твої молитви; я покажу їй, що я є її Син, а вона покаже, що вона є твоєю матір'ю» (о. Захарків С. ЧНІ, перекл. автор невідомий «Роздумування про священиче життя», розд. XVII, п.1).

Твоє священство не тимчасове, воно сягає вічності, бо так установив Господь. Про це на багатьох місцях написано у Святому Писанні, наприклад: «Фінеес, наш пращур, за свою велику ревність отримав завіт вічного священства» (1Мак 2,54). Священство не буде зруйноване ніколи. Воно залишається на усю вічність, навіть, коли священик не вірний цьому, в такому випадку воно залишиться для більшого терпіння та кари. Будь вірним Господові, а він поставить «тебе над великим» у Небесному Царстві.

Священику не шукай себе та свого задоволення у твоєму служінні, але шукай Божої слави та гідно виконуй Господню волю. Дбай за освячення своєї душі, це - найголовніше твоє завдання і допомагай вірним в освяченні та у рятунку їхніх душ. Все інше швидко залишиш, бо життя людини не вічне на землі, воно вічне в другому світі. Святий Альфонс Ліґуорі наводить слова Гонорія Авґуста: «Священик - це та людина, що словом і прикладом показує народові дорогу з вигнання до батьківщини - Небесного Царства» («Велич і обов'язки священика», Частина друга, II наука, п.4). Будь добрим прикладом для мирян, які часто споглядають на священиків і хитаються у вірному служінні, коли бачать, що слуги Бога зухвало поводяться у своєму житті. Твоє життя, священику, повинно пройти у мирі та любові з Господом та ближніми. Жоден промах не залишиться без уваги чи відповідальності за нього, тому старайся часто каятися перед Богом за свої невірності, щоби ти, твоя сім'я та вірні, поручені тобі, здобували прощення та милосердя у Господа.

Звертаюся до дружини священика, щоб своїм прикладом життя була вірна Богові, завжди щиро молилася, підтримувала свого мужа-священика, виховувала дітей в глибокому християнському дусі та була доброю порадницею для вірних парафії. Щиро дякую батькам за гідне виховання сина! Дякую усій родині та близьким за ваші молитви, старання й уболівання за добру долю для отця Тараса. Керую слова подяки до нашої спільноти Семінарії, професорів та вихователів, котрі виховували та навчали в минулому семінариста, а тепер уже священика. Хай Господь усіх благословить щедрими ласками!

Тебе, дорогий отче Тарасе, поручаю опіці Матері Божої, ангелові хоронителеві та твоїм святим покровителям! Будь вірний Господу і з достоїнством служи Божому народові, до котрого пошле тебе єпископ! Хай Господь благословить тебе рясними дарами!

Покладення ризи Пресвятої Богородиці

У V сторіччі, за час правління грецького імператора Лева І (474 р.), два сенатори, Ґальбій і Кандид, вибралися на прощу до св. Землі. В Палестині вони відвідували св. місця, освячені перебуванням Ісуса Христа й Пресвятої Діви Марії. Прибувши до Назарета, зупинились у домі однієї старої єврейки. В одну з її кімнат приходило багато хворих людей. Старенька розповіла сенаторам, що в ній у кивоті переховується одежа Матері Божої, яку Пресвята Богородиця ще перед своєю смертю передала одній побожній вдовиці. Та жінка берегла її все життя, а перед смертю передала одній своїй родичці, доручивши їй опікуватися цією одежею. Так вона переховувалася в побожних єврейських жінок аж до приходу сенаторів. Остання опікунка св. одежі журилася, бо вже не мала в своєму роді дівчини, яка могла б опікуватися дорогоцінною одежею.

Сенатори, дізнавшись про цю таємницю, негайно вирушили до Єрусалима. Там вони поклонилися св. місцям і, мабуть, за Божим надхненням, наказали зробити другий такий самий кивот , в якому переховувалася одежа Пресвятої Борогодиці. Вернувшись до Назарета, вони знову зайшли до дому побожної старої і непомітно поміняли кивоти: новий залишили в кімнаті жінки, а старий, з одежею Пресвятої Діви Марії, забрали з собою до Царгорода. Кивот з одежею поставили в своїй домашній каплиці у влахернському передмісті над Чорним морем. Про дорогоцінну одежу нікому не говорили. Але незабаром там почали діятися різні чуда, й сенатори не могли далі приховувати від людей своєї таємниці. Тоді повідомили про все імператора й патріарха. Цар наказав збудувати у Влахерні величну церкву, в якій поклали дорогоцінну одежу Пресвятої Діви Марії. Незнищенна одежа Пресвятої Богородиці стала обороною міста та джерелом чудесних оздоровлень.

Рекомендуйте цю сторінку другові!

Слово Архиєпископа Львівського на свято Положення чесної ризи Пресвятої Богородиці

Покладення ризи Пресвятої Богородиці