Проповіді на Богоявлення Господнє

Безмежно вдячний вам, що ви сьогодні прибули у нашу церкву, щоб разом прославляти Бога та роздумувати про чудесне свято – Богоявлення. Назва цього свята надихає нас думати про те, що явився Бог. Як, де і для кого він з’явився? Святе Писання дуже виразно пише, що «Ісус прибув із Галілеї на Йордан» з метою, щоб христитися. Знавці святих писань навчають, що Спаситель пішки пройшов 96 км на річку Йордан, а це значить, що він показав усім людям, що Таїнство святого Хрещення повинно бути для нас надзвичайно важливим та відповідальним, бо він своєю відповідальністю надавав йому такої важності. Христос став у ріці Йордан, у його водах і це давно передбачував автор псалмів, бо написано наступне про дивну поведінку води: «Що з тобою, море, що ти кинулось тікати, і з тобою, Йордане, що ти назад повернувся?» (Пс 114,5). Побожний автор псалмів хоче відобразити несумісність акту хрещення для Божого Сина, котрий мов грішник став у води й наближався до святого Івана Хрестителя, щоб похреститися. Звичайно, Іван боронився, щоб не виконувати цього обряду та пробував вказувати Ісусові, що це йому потрібно у нього христитися, але Спаситель повідомляє його, що в такий спосіб їм потрібно здійснити всяку правду. Ось так спокійно мудрі та божі мужі вирішують питання. Через хрещення Спаситель прирівняв себе з тими, хто подібно як і він входили у воду та приближувалися до Івана отримати хрещення. А ще у цьому акті хрещення вбачають смерть, як вхід і занурення у воду; та воскресіння Ісуса Христа, коли він вийшов із води. І коли Спаситель став на березі після хрещення сталося щось неймовірного: розкрилося небо, на Божого Сина став сходити Святий Дух у виді голуба, що помазав Месію; теж, пролунав голос Отця із неба: «Це Син мій любий, що його я вподобав» (Мт 3,17). Голос Отця, що почули присутні там люди, був важливим свідоцтвом, як пророцтво, що приходить із неба. В Ісуса було два свідки: голос із неба та пророцтво святого Івана Хрестителя. Отже, в такий спосіб людям об’явилася Пресвята Трійця, а з неї Син Божий, як Друга Особа Божа, котрий не перестав бути Богом, хоч прийняв людське тіло. Це – незвичайна подія, дуже важлива подія для усіх народів землі, в котрій сам Бог Отець став свідком для свого Сина, де з’явився також і Святий Дух, що ширяв мов голуб у небесних просторах, а Божий Син стояв разом із мешканцями землі на березі ріки й скромно приймав свідоцтво про себе, але не для себе, тільки для тогочасних людей й усіх мешканців нашої планети, що за чергою появлялися на землі до сьогоднішнього дня та будуть її мешканцями до кінця світу.

Свідоцтво Отця Небесного, про Ісуса Христа, як свого Сина, означає рівність божества, відображення досконалості Небесного Отця, нашого Творця, ясний образ його єства, його суті. Святий Іван Золотоустий про свідоцтво Отця описує так: «Це – Син мій, разом зі мною послав на себе Святого Духа і в той же час прийняв Духа, котрого послав; він роджений перед віками, а не створений; … Це Син мій по природі, а не по благодаті, Син мій – вічний як я, а не молодший, не отримавши буття пізніше; Син мій – єдиносущний мені, як світло від світла, як життя від життя, як правда від правди, як сила від сили, як Бог від Бога. Я родив, він родиться; між мною, а ним немає чогось посереднього … Назва вродження – людська, а предвічне вродження – таємниче» (св. І. Золотоус., промова на слова «Це Син мій любий…»).

Це важливо для нас, щоб ми знали й були твердо переконані, що Ісус Христос – Бог, один із Пресвятої Трійці, а його родитися, означає сутність й вічність Пресвятої Трійці: Отця, Сина й Святого Духа. Щоб нам збагнути до кінця хто такий Бог – неможливо, бо ми люди, його творіння, нам вистачить знати стільки, скільки знаємо, щоб бути спасенними та вічно щасливими. А він, Син Божий ступив у воду й охрестився, щоб змити гріхи всього світу, людства, що він пізніше довершив, помираючи на хресті й воскресаючи з мертвих. До Никодима Христос відізвався так: «Коли хтось не відродиться з води та Духа, не спроможен увійти у Царство Боже» (Ів 3,5). Ми з вами відроджені з води і Духа, коли прийняли Таїнство святого Хрещення, але це відродження повинно продовжуватися через звільнення себе від різного способу провин, котрі ранять нашу душу протягом життя. Христос залишив для нас інше Таїнство – Покаяння, з котрого ми повинні часто користати, щоб продовжувати освячувати свою душу через каяття за наші провини. Господь залишив нам різні свідоцтва вірності, як своєму народові, знаки на небесних просторах. Пригадаймо сьогодні, коли говоримо про хрещення Ісуса та святимо воду, як силу Бога, в котрій відроджуємося; про союз між Богом та Ноєм, залишений після потопу, як «лук у хмарах». Ця веселка на небі, котру бачимо після дощу чи в інший час повинна пригадувати нам заповіт Бога, що обіцяв більше не губити людей потопом за їхню невірність йому. Це не означає лише випаровування води й утворення певного кольорового луку, веселки, але цей лук повинен нам пригадувати вірність Бога людям й надихати нас бути завжди вірними Богові. Піднесімо очі вгору, щоб бачити знаки, котрі залишає нам Творець, як знаки, що надихають нас для нашого освячення й спасіння. Хай свято Богоявлення, пам'ять хрещення Ісуса у Йордані надихає нас до вірності Богові, до вдячності йому за його стихії, котрі він покликав не просто для існування. Одна із стихій вода – підтримує у нас життя, є складовою нашого тіла, взагалі без неї неможливо уявити собі життя. Тому, бережно ставмося до води, бо у ній знаходимо і життя, і здоров’я. Не забруднюймо її, бо у ній христився Господь. З вдячністю користаймо з неї, бо її існування встановлено Богом. Стихія слухається Бога, виконує його розпорядження, будьмо й ми, як духовні особи й наділені розумом створіння слухняні Волі нашого Небесного Отця.

Проповідь на Богоявлення - 2007

Святий Іван Хреститель вже проповідував у пустині та хрестив людей водою на річці Йордан, коли до нього зближався, стоячи у черзі, той, кому святий пустинник боявся доторкнутися взуття – Ісус Христос. Чому взуття? Ми знаємо, що хвора жінка на кровотечу, а також інші, котрі доторкалися краю одежі Ісуса ставалися здоровими від своїх недуг (пор. Мт 9,20 Мт 14,36). А тут святий Іван Хреститель говорить, що він негідний носити, навіть, взуття Господнього (пор. Мт 3,11). А інший євангеліст пише, що Іван був про себе такої думки, що вважав себе, теж, негідним розв’язати ремінця від його сандалів (пор. Мр 1,7). Міг святий мешканець пустині говорити одне й друге, а євангелісти виразили це окремо у свій спосіб. А взуття, можемо судити, як щось найнижче, йдеться про послугу людини людині, признаючи свою, не тільки нерівність, але, стаючи перед іншими з великим переконанням, про своє пониження перед тими, кому послуговується. Пустиня виховала велику покору у святого Івана Хрестителя, котрий тримав себе дуже низько у своїх очах відносно інших. Відмінну у тому плані думку, подає святий Іван Золотоустий, котрий вважає, що взуття, про котре згадує Іван, означає тайну домобудівництва Господнього, тому що взуттям називається Господнє втілення. А свідоцтвом тому вірш із псальма: «… на Едома сандалом моїм кину…» (Пс 60,10). Втілення Боже знане як підніжжя, тому що воно відбулося на землі і поширилося по всіх краях земної кулі (пор. «На свято Богоявлення», св. І. Золотоустий). З того виходить, що святий Предтеча глибоко розумів значення втілення Господнього і по пророчому навчав, що людині не під силу усього цього в повноті зрозуміти, а тим більше здійснити чи понести як взуття.

Хоч Іван Хреститель був дуже знаний людям як великий аскет, котрий строго постив й провадив загалом, строге життя у пустині, однак вказував на «потужнішого» від себе і не боявся понижуюче говорити про свою негідність перед Ісусом Христом. Люди вважали Івана за більш значнішого від Ісуса, тому що про Христа до цього часу нічого не чули. А чинив Предтеча так з великого переконання та з метою повчити своїх учнів й усіх присутніх про Ісуса Христа, що прийшов «очистити тік свій та зібрати до засіків пшеницю» (пор. Мт 3,12). Великий пустинник бажає керувати свої очі та усіх інших на Ісуса Христа, котрого бачить як «Божого Агнця», що христитиме «Святим Духом й вогнем». І подумаймо, що колись, води за велінням Творця піднялися вгору й закрили гори, і все, що рухається на землі загинуло, - всі люди також (пор. Бут 7,21). Згадуємо про всесвітній потоп… Тут загинули люди, котрі своїми гріхами стягнули на себе кару від стихії, що називається вода, котрій Всевишній дозволив довершити діла знищення людей та усього іншого, що повзало по землі. А в сьогоднішнє свято Ісус входить у воду, щоб змити й втопити у водах Йордану гріхи всього людства. Христос входить у воду, а Іван не хоче його христити, знаючи, що це – Бог. Як він грішна людина буде поливати воду на голову святого Бога!? Ісус ввійшов у воду і відкрилися небеса, та пролунав голос із неба як свідоцтво про нього, що він - улюблений Син Небесного Отця (пор.Мт 3,17; Мр 1,11; Лк 3,21). Замало було відмови Предтечі хрестити Ісуса, не вистарчило ляку вод Йордану, котрі назад повернулися, коли Христос ввійшов у них; аж ось, відкрилося небо і на Ісуса сходив Дух у вигляді голуба, а потім прогримів голос на підтвердження Божества Сина, що мить, як вийшов з води. З води вийшов той, хто ради нашого спасіння прийшов у світ; хто народився від Діви; Цар, що прийшов з небес; хто дає життя усім людям; привертає нам Боже синівство; дає благодать Святого Духа (пор. св. І. Золотоуст., там же). Ісус Христос, святих Пресвятий, ввійшов у воду як грішник, котрий представляв увесь людський рід, щоб змити гріхи усіх людей. Він безгрішний стає у водах разом з грішниками, щоб придбати усіх грішників для неба. На початку створення світу Бог сказав: «Створімо людину на наш образ і на нашу подобу…» (Бут 1,26), а сьогодні один із Пресвятої Трійці стоїть у воді як грішна людина, це - Син Божий. Потім, Отець Небесний свідчить голосом про свого Сина, а Святий Дух у тілесному вигляді немов голуб сходить на Спасителя (пор. Лк 3.22). Відкрилося небо, об’явилася людям Пресвята Трійця, це – знак для нас, що через воду святого хрещення нам відчиняється небесне щастя, ми, люди, стаємося дітьми Божими. Будьмо постійно вдячні Господові за його великі дари та пониження, що він вчинив ради нас, щоб ми називалися Божими дітьми. Змиваймо із себе гріховний бруд у святому таїнстві Сповіді, визнаючи свої гріховні промахи так, як це робили люди, котрі приходили у води Йордану, щоб охреститися від Івана. Очевидно, ми похрещені водою, позначені святим миром, як воїни Христові, прийняли Святого Духа, але через нашу слабість ми втрачаємо цей вогонь любові. Тому прибігаймо часто до духовної води святої Сповіді, щоб обмивати себе від гріховної прокази та бути частим, а не носити духовного бруду. Ніхто не бажає терпіти зовнішнього бруду, навіть на ближньому, коли б така особа з’явилася у такому стані, а тим більше на собі. Відвертаємося від таких людей. А, коли чуємо неприємний запах, можливо зариваємо ніс, щоб виразити наше невдоволення й не відчувати небажаних запахів. А гріх, що пригріваємо у нашій душі, гірший за отруйну змію, видає більш гидкий запах, котрий можна собі уявити і буває, людина мириться з таким «смердячим станом». Тому запалаймо святою ревністю, щоб не носити у собі гріховної прокази, не наражаймо себе на небезпеку, щоб розминутися ввійти у відчинене нам небо. Причиною осудження й втрати вічного щастя стається кожна особа зокрема, причому добровільно. Дай Боже, щоб ніхто із нас не ставив собі перешкод, - бути учасником вічної нагороди й насолоди. Вартує терпіти тепер та признавати свою неміч на відпущення гріхів. Варто входити часто у води покаяння, щоб стати близьким другом Божого Сина у вічності. Хай добрий приклад святого Івана Хрестителя стане нам поштовхом, щоб перемагати наш страх та нашу байдужність у духовному поході. Господи, дай нам усім ввійти у відчинене для нас небо і бути навіки з тобою!

Cлово Архиєпископа Львівського на свято Богоявлення ГНІХ

В прочитаному уривку Святого Писання, апостол Матей описує, що до Івана Хрестителя приходило дуже багато людей, щоб охреститися. Вони теж, сповідалися у своїх гріхах, але спосіб цього сповідання для нас невідомий. Чи вони говорили свої гріхи вголос перед усіма, чи виявляли провини тільки перед Іваном? - Невідомо. Потім, вияв цих провин був повним, чи тільки дещо визнавали із своїх прогрішень? - Не знаємо. Трудно визначити, як довго відносно часу хрестив пророк, в котрому люди могли підійти та охреститися. Чи він хрестив кілька місяців, а може, це тривало впродовж його діяльного життя, подібно, як тепер, священики хрестять тих, хто представляється до цього Таїнства? Можливо, теж, Іван виходив на Йордан зранку й хрестив до вечора, і це служило певним приготуванням людей, котрі пізніше ходили з Ісусом Христом та слухали його проповідей цілими днями? Дуже помітно це, що, навіть багато фарисеїв й садукеїв приходило до Івана хреститися, а він їх строго картав, називаючи «гадючим поріддям». Він не боявся їх та вказував, щоб вони каялися не для виду, не для показу, але закликав, щоб їхнє покаяння було гідним та глибоким, розкаяння духом. А фарисеї та їм подібні, заступалися Авраамом, тобто, своєю приналежністю до його роду і вважали, що це їх оправдовує та спасає. Пророк, натомість, керував їхній погляд на Ісуса Христа, котрий хреститиме по ньому Святим Духом та вогнем. Праведник знав про спосіб життя фарисеїв, садукеїв та їхніх прибічників, тому відважно вказував, що зовнішні традиції та знання закону не рятують від незгасного вогню. Іван вказував, що для спасіння та освячення потрібно чинити добрі діла. Можливо, фарисеї та близькі їм особи, безпосередньо, або через своїх посланців, також, доносили царю Іроду, що Іван критикує його за незаконне життя з дружиною рідного брата. Хоч знаємо, що святий Предтеча, безстрашно, говорив це в очі злобному царю, пригадував йому про негідне життя.

Поміж тими, хто зближався до Івана хреститися, він побачив Ісуса Христа, свого родича, бо мати Івана, Єлизавета, була тіткою Пресвятої Богородиці (пор. Лк 1,36). Це було для святого пророка великою несподіванкою, йому не вкладалося в голову, щоб Ісус, Син Божий, ввійшов у води та приближався до нього, як раба, щоб охреститися. Інші люди сповідували свої гріхи, а тут ввійшов Безгрішний, святий Господь, котрий прийняв на себе гріхи людей усього світу. Можливо, там були черги людей, що стояли на суші, а потім входили у води Йордану, щоб стати перед пустинником й прийняти хрещення. Іван бажав уникнути хрещення Ісуса, однак, коли Спаситель сказав, що їм потрібно це сповнити, син Єлизавети виконав свою повинність бездоганно. Коли Господь вийшов з води, сталася неочікувана подія: розкрилося нобо, на ісуса оходив Святий Дух, немов голуб та було чути голос, Небесного Отця. В такий спосіб об'явила себе Пресвята Трійця: Син Божий стояв на березі, Святий Дух прийняв вид мов голуба, а Бог Отець проявив себе через голос, котрий пролунав, як свідчення про Ісуса Христа, улюбленого свого Сина. Як, цю подію та усе почуте прийняв Іван Хреститель та ці, що були присутні, нічого не описано.? Хоч дуже чітко описав святий Іван євангеліст про те, що Іван Хреститель мав запевнення з неба, що під час хрещення він побачить над Особою Духа, мов голуба, - «Він Син Божий» (Ів 1,34). Ось, які видіння та переживання прийняли святий Предтеча та ті, хто удостоїлися бути при хрещенні Сина Божого. Перед ними стояла Друга Особа Божа, як людина, Богочоловік. Про Божого Сина так оспівано на Утрені Богоявлення: «Всесвітле Слово, ти посланий Отцем, щоб відігнати злу темряву ночі; і грядеш, щоб викорінити гріхи людей, синів же світлих народити твоїм хрещенням у струменях Йорданських, Блаже» (Утреня Богоявлення ГНІХ, ірмос 4-ої пісні). В такий спосіб людям в повноті об'явилася Пресвята Трійця. Це - велике чудо, незбагненна правда про Господа Бога, котрий являється у Трьох Особах. Від нас належиться велика вдячність Богові за те, що він не залишив людей у незнанні, не став повною таємницею для своїх створінь, але відкрив велику правду про себе: Він - Любов, Триєдиний Бог, дар вічного життя.

Святий Іван Золотоустий ставить питання: чому Богоявленням називається день, в котрому Ісус хрестився, а не той день, в котрому він народився? І відповідає, що справжнім є день Богоявлення, в котрому він охрестився й освятив суть вод. У свято Богоявлення Христос став відомим для усіх, бо, коли він народився люди його не пізнали (св. Ів. Золот., «Слово в день Богоявлення», п.2). Сам святий Іван Хреститель потвердив, що після народження люди не знали Спасителя: «Той же стоїть серед вас, якого ви не знаєте» (Ів 1,26). А при хрещенні відкрилося небо і сам Небесний Отець, в присутності багатьох людей та Івана Хрестителя свідчив, що Ісус Христос - його улюблений Син.

Будьмо вдячні Богові за його приближення до нас, за те, що він став подібним до людей в усьому, крім гріха (пор. Євр 4,15). Дякуймо Господові за його народження та хрещення, за об'явлення у Пресвятій Трійці та освячення істоти вод. Учитель Церкви, святий І. Золотоустий (+ 407), котрий заснув в Господі 1602 роки тому, описав, що посвячена вода в це свято зберігається свіжою увесь рік, а часто й кілька років не втрачає своєї суті, не псується (там же). Богоявлення ГНІХ - певний знак, велика спадщина Таїнства Хрещення, очищення від гріхів, освячення людини та запорука вічного щасливого життя! Хай ім'я Господнє завжди святиться у наших душах!

БОГОЯВЛЕННЯ ГОСПОДНЄ

Назва цього свята надихає нас думати про факт Божого явлення. Як, де і для кого Він з'явився? Святе Письмо дуже виразно пише, що "Ісус прибув із Галілеї на Йордан", аби хреститися. Дослідники Святого Письма навчають, що Спаситель пішки пройшов 96 кілометрів до річки Йордан. Христос став у Йордані, у його водах, і це давно передбачував автор псалмів, бо написано таке про дивну поведінку води: "Що з тобою, море, що ти кинулось тікати, і з тобою, Йордане, що ти назад повернувся?" (Пс 114, 5). Побожний автор псалмів хоче відобразити несумісність акту хрещення і Божого Сина, котрий, мов грішник, зайшов у воду й наближався до святого Івана Хрестителя, щоб охреститися. Звичайно, Іван боронився, щоб не виконувати цього, пробував пояснити Ісусові, що це йому потрібно в Нього хреститися, але Спаситель повідомляє, що в такий спосіб їм треба здійснити всяку правду. Ось так спокійно мудрі й Божі мужі вирішують питання. Через хрещення Спаситель прирівняв себе до тих, хто, подібно, як і Він, входив у воду та наближався до Івана, щоб охреститися. А ще в цьому акті хрещення вбачаємо образ смерті - вхід і занурення у воду - та воскресіння Ісуса Христа - коли Він вийшов із води. І коли Спаситель став на березі після хрещення, сталося щось неймовірне: розкрилося небо, на Божого Сина став сходити Святий Дух у вигляді голуба, що помазав Месію; також пролунав голос Отця з неба: "Це Син мій любий, що його я вподобав" (Мт 3, 17). Голос Отця, що почули присутні там люди, був важливим свідченням, що він приходить із неба. В Ісуса було два свідки: голос із неба та пророцтво святого Івана Хрестителя. Отже, у такий спосіб людям об'явилася Пресвята Тройця, а з неї Син Божий - як Друга Особа Божа, котрий не перестав бути Богом, хоч прийняв людське тіло. Це - незвичайна подія, дуже важлива для всіх народів землі, у котрій сам Бог Отець став свідком для свого Сина, де з'явився також і Святий Дух, що ширяв, мов голуб, у небесних просторах, а Божий Син стояв разом із мешканцями землі на березі ріки й скромно приймав свідчення про себе, але не для себе - тільки для тогочасних людей та всіх мешканців землі, що за чергою з'являлися на ній до сьогодні та будуть її мешканцями до кінця світу.

Свідчення Отця Небесного про Ісуса Христа як свого Сина означає рівність божества, відображення досконалості Небесного Отця, нашого Творця, ясний образ Його єства, Його суті. Святий Іван Золотоустий свідчення Отця описує так: "Це - Син мій, разом зі мною послав на себе Святого Духа і водночас прийняв Духа, котрого послав; він роджений перед віками, а не створений; ... Це Син мій за природою, а не за благодаттю, Син мій - вічний, як я, а не молодший, не той, що отримав буття пізніше; Син мій - єдиносущний мені, як світло від світла, як життя від життя, як правда від правди, як сила від сили, як Бог від Бога. Я родив, він родиться; між мною і ним немає чогось посереднього. ... Назва народження - людська, а предвічне народження - таємниче" (св. Ів. Золотоустий, промова на слова "Це Син Мій любий").

Важливо для нас, аби ми знали й були твердо переконані, що Ісус Христос - Бог, один із Пресвятої Тройці. Збагнути до кінця, хто такий Бог, нам неможливо, бо ми - люди, Його творіння, нам вистачить знати стільки, скільки знаємо, щоб бути спасенними та вічно щасливими. До Никодима Христос промовив так: "Коли хтось не вродиться з води та Духа, не спроможен увійти у Царство Боже" (Йо 3, 5). Ми з вами відроджені з води і Духа, коли прийняли таїнство Святого Хрещення, але це відродження має тривати через звільнення себе від різного способу провин, котрі ранять нашу душу протягом життя. Христос залишив для нас інше таїнство - покаяння, з котрого маємо часто користати, аби продовжувати освячувати свою душу через каяття за наші провини. Господь залишив нам різні свідчення вірності, як колись давав вибраному народові знаки на небесних просторах. Пригадаймо сьогодні, коли говоримо про хрещення Ісуса, силу Бога, у котрій відроджуємося; про союз між Богом і Ноєм, залишений після потопу, як "лук у хмарах". Ця веселка на небі, котру бачимо після дощу чи в інший час, має пригадувати нам Завіт Бога, що обіцяв не губити більше людей потопом за невірність Йому. Цс не означає лише випаровування води й утворення певної кольорової дуги - веселки, ця дуга має нагадувати нам вірність Бога людям і надихати нас бути завжди вірними Богові. Піднесімо очі вгору, щоб бачити знаки, котрі залишає нам Творець, як знаки, що надихають нас для нашого освячення й спасіння.

Нехай свято Богоявлення, пам'ять хрещення Ісуса в Йордані, надихає нас до вірності Богові, до вдячності Йому за Його стихії, котрі Він покликав не просто для існування. Одна зі стихій - вода - підтримує в нас життя, є складником нашого тіла - взагалі, без неї неможливо уявити собі життя. Тому бережливо ставмося до води, бо в ній знаходимо і життя, і здоров'я. Не забруднюймо її, бо в ній хрестився Господь. Із вдячністю користаймо з неї, бо її існування встановлено Богом. Стихія слухається Бога, виконує Його розпорядження - будьмо й ми, як духовні особи й наділені розумом створіння, слухняні волі нашого Небесного Отця.

Джерело: † Ігор (Возьняк)
Архиєпископ Львівський, УГКЦ

Книга: "Слово Господнє живе та діяльне", Проповіді

Рекомендуйте цю сторінку другові!

Проповідь Владики Ігоря на свято Богоявлення ГНІХ

Проповідь на Богоявлення - 2007

Cлово Архиєпископа Львівського на свято Богоявлення ГНІХ

БОГОЯВЛЕННЯ ГОСПОДНЄ