Хресна дорога

Хресна дорога [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ]

ХРЕСНА ДОРОГА 1

ВСТУПНА МОЛИТВА

Ісусе, Спасителю наш, на доказ Твоєї безмежної любові до нас і для нашого спасіння Ти прийняв пониження, погорду, несправедливе засудження і найболючішу смерть на хресті.
Щоб Тобі подякувати за ласку спасіння, перепросити Тебе за наші гріхи й випросити ласку витривати в доброму, хочемо розважати Твої муки і смерть.
Прийми нас! З'єднай нас з Твоїм болем, щоб і ми своїми ранами і терпіннями могли сприяти спасінню всього людства.
Дай, щоб ми цю Хресну Дорогу провели на Твою славу й на користь наших душ.
Нехай вона зміцнить нас, щоб ми йшли Твоїми слідами навіть тоді, коли дорога обов'язків стане для нас дуже важкою.

* * * * *

ЗУПИНКА ПЕРША
ПИЛАТ ЗАСУДЖУЄ ІСУСА ХРИСТА

Слава страстям Твоїм, слава довгому терпінню Твоєму, Господи!

"І забрали вони Ісуса; і, несучи для себе хрест, вийшов Він на
місце, зване Череп, а по-єврейськи Голгота" (Йоан 19:17).

Не тільки Пилат засуджує Ісуса. Його засуджують законовчителі, книжники, фарисеї, первосвященики. Засуджують Його і Юда, вояки, розбійник на хресті та люди, які відреклися Його й кричали: "Геть із ним! На хрест Його! Нехай буде розп'ятий!" І ми також часто судимо Ісуса, засуджуємо Його на смерть нашими гріхами. Засуджуємо також тоді, коли судимо інших, бо Він сказав: "Усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших - ви мені зробили"(Мт 25:40).
Ми засуджуємо Ісуса, а Він не хоче засуджувати нікого. "Я не прийшов судити, але спасти." Він єдиний має право судити всіх, бо знає тайни кожного людського серця. Однак, Христос не хоче судити передчасно. Навіть Магдалину, Петра, що тяжко згрішили, і своїх катів Він не засудив. Але прийде час, коли Ісус Христос буде судити всіх, це буде при кінці світу. Тоді ніхто не втече, ніхто не скриється від Його справедливого суду: ні добрі, ні злі. Це пригадаймо собі, як прийде до нас бажання осуджувати когось.
Помолімося за тих, що несправедливо засуджені.

Отче наш…
Богородице Діво…
Слава Отцю…і нині…
Перетерпівший за нас страсті, Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас грішних! (3 рази)

Уже засуд є готовий,
Вже Пилат вмив руки з крові.
На хрест, на хрест засудив Месію,
Христа, Христа, світа всю надію! / 2р.

* * * * *

ЗУПИНКА ДРУГА
ІСУС БЕРЕ НА СЕБЕ ХРЕСТ

Слава страстям Твоїм, слава довгому терпінню Твоєму, Господи!

"І забрали вони Ісуса; і, несучи для себе хрест, вийшов Він на
місце, зване Череп, а по-єврейськи Голгота" (Йоан 19: 17).

Дивись, з якою готовністю бере Ісус важкий хрест на свої плечі і як терпляче зносить удари й штурхани розлюченого натовпу.
Будь-яке терпіння - це також хрест. Так його назвав сам Христос. І коли ми приймаємо терпіння з Ісусом, воно нас очищує, освячує й стає знаменням спасіння та вічної слави.
А ми неохоче приймаємо будь-які хрести, зносимо їх нетерпляче, а навіть, якщо можна, втікаємо від них. Чи ми не знаємо, що без страждання не можна заслужити на небо? Уболіваймо тоді над своєю сліпотою і щиро кажімо Ісусу:
Не Тобі, о солодкий наш Спасителю, а нам належить хрест, який на Твої плечі поклали наші гріхи.
О наш Спасителю, дай нам Своєї ласки й сили, щоб усі хрести, нами заслужені, ми завжди терпляче зносили, щоб ми все життя любили хрест і, обіймаючи Твій хрест, закінчили життя.
Помолімося за тих, що невинно терплять, і за згоду з Божою волею в наших терпіннях.

Отче наш…
Богородице Діво…
Слава Отцю…і нині…
Перетерпівший за нас страсті, Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас грішних! (3 рази)

Смерті знак уже готовий
Знак жертвенної любові.
Ісус, Ісус радо Хрест приймає,
Хресний, хресний похід починає. / 2р.

* * * * *

ЗУПИНКА ТРЕТЯ
ІСУС ПАДАЄ ПІД ХРЕСТОМ ПЕРШИЙ РАЗ

Слава страстям Твоїм, слава довгому терпінню Твоєму, Господи!

"Він наші недуги взяв на себе,
Він ніс на собі наші болі" (Ісая 53:4).

По дорозі на Голготу, під тягарем хреста, Ісус перший раз падає на землю.
Боже, як жахливо Його б'ють і штурхають! Але жодне слово скарги не падає з Його уст - страждає й мовчить. Чому ж ми бідкаємся й нарікаємо, коли на нас падає навіть найменший хрестик або коли хтось зробить нам навіть малу кривду?
Недавно Він був такий сильний і могутній, що все Його слухало: він стримував вітри й утихомирював бурі, на Його слово каліки ходили, сліпі бачили, глухі чули, прокажені очищувались з ропучих ран, навіть мертві вставали.
А тепер Він падає на дорозі у вуличний пил. Чому? Що сталося? — Гріхи людей, наші невірності для Бога це зробили. Вони так обтяжили Спасителя. І люди, які раніше бачили силу Ісуса, не могли цього зрозуміти.
Також і ми не можемо зрозуміти тягару та злоби наших гріхів, що кидають на брудну землю Божого Сина. Так, тягар людських гріхів придавлює і мучить нашого Спасителя. Направду, гріх мусить бути дуже великим злом, коли так тяжко знущається над Ісусом Христом.
Помолімося про щирий жаль у наших упадках і повстання з гріхів.

Отче наш…
Богородице Діво…
Слава Отцю…і нині…
Перетерпівший за нас страсті, Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас грішних! (3 рази)

Звільна Христос поступає
Та під хрестом упадає.
Мліє, мліє з надміру терпіння,
Ллється, ллється кров аж на каміння. / 2р.

* * * * *

ЗУПИНКА ЧЕРВЕРТА
ІСУС ЗУСТРІЧАЄ СВОЮ МАТІР

Слава страстям Твоїм, слава довгому терпінню Твоєму, Господи!

"Цей поставлений для падіння й підняття, він буде знаком
протиріччя, й Тобі самій меч прошиє душу" (Лк 2: 34-35), — сказав
колись праведний Симеон до Марії. І тепер цей меч прошиває її серце.

Мати Божа йде за Ісусом хресною дорогою. Дивиться, як Її Сина б'ють і штовхають, як Він падає на землю і з останніх сил піднімається, бере хрест та йде далі.
І Ісус бачить терпіння своєї Матері.
З мечем болю в серці і сльозами в очах, Пресвята Діва приступає до Нього... Ісус зупиняється, свої закривавлені очі звертає на матір і серцем говорить: "Ненько, я йду, щоб сповнити волю мого Отця. Йду, щоб за спасіння світу звершити жертву мою!"
О, який біль мусив прошити серце Ісуса, яка тривога та гіркота наповнили серце Марії, коли вони зустрілися.
"Слухайте, душі невдячні! - кличе до нас Марія. - Що мій Син вам учинив злого?"
"Чому стільки болю ви завдаєте Моїй Матері? - питає нас Ісус. - Покиньте гріхи ваші, які є єдиною причиною Наших мук і болю.
" Що ж ми можемо на це відповісти?
Помолімося про щиру любов до Божої Матері та її опіку над нашими родинами.

Отче наш…
Богородице Діво…
Слава Отцю…і нині…
Перетерпівший за нас страсті, Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас грішних! (3 рази)

Мати як Сина уздріла,
З болю Свого Серця мліла.
«Сину, Сину!» - жалісно ридала,
Землю, землю сльозами скропляла. / 2р.

* * * * *

ЗУПИНКА П'ЯТА
СИМОН КИРИНЕЙ ДОПОМАГАЄ ІСУСУ НЕСТИ ХРЕСТ

Слава страстям Твоїм, слава довгому терпінню Твоєму, Господи!

"Схопили Симона Киринея,
що повертався з поля, і поклали
хрест на нього, щоб ніс за Ісусом"
(Лк 23: 26).

Симон не хотів нести хреста незнайомого йому засудженого. Противився, боронився, перечив, але вояки примусили його...
І нам нерідко інші люди накладають на плечі хрест. Тоді ми відмовляємось, противимось, боро- нимось і не хочемо його прийняти. А треба знати, що й такий хрест, незнаний, накинений й силуваний, є Христовим, і що його варто нести.
Ісус приймає цю неохотну поміч Симона й ділить з ним свій тягар. Також і ми навчімось приймати поміч від інших та покірно визнавати свої слабості й немочі. Будьмо завжди готові помагати іншим у двиганні хреста. Може вони вже так обезсилені, що не спроможні самі нести далі свій хрест...
Помолімося, щоб випросити правдивої любові до ближніх і відваги до несення свого хреста.

Отче наш…
Богородице Діво…
Слава Отцю…і нині…
Перетерпівший за нас страсті, Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас грішних! (3 рази)

Так Христа хрест придавляє,
Що йти далі сил не має.
В поміч, в поміч Симеона дали.
Нести, нести хрест йому казали. / 2р.

* * * * *

ЗУПИНКА ШОСТА
ВЕРОНІКА ВИТИРАЄ ІСУСУ ОБЛИЧЧЯ

Слава страстям Твоїм, слава довгому терпінню Твоєму, Господи!

"Не було в Ньому ні виду, ні
краси, ні вигляду принадного не
було в Ньому" (Ісая 53: 2).

Ісус весь вкритий ранами і брудом. Голова, лице, руки й ноги поплямлені кров'ю, потом, плювотинням, дорожним пилом. Вероніка не може глядіти на таке пониження Спасителя. Повна співчуття, підходить і хустиною обтирає лице Ісуса; те лице колись таке миле, ласкаве, милосердне — всіх до себе притягало, а тепер так збезчещене і зневажене злобою людей. Вероніка привертає красу обличчя Ісуса, опоганеного гріхами людей і нашими невірностями. Обтерла та, здивована, побачила, що обличчя Ісуса відбилось на її хустині. Була це нагорода за її співчутливу і щиру любов.
Ми також в душі носимо образ Божий. Але, як часто він забруднений і зогиджений гріхами. Тому стараймося доброю і частою сповіддю змивати бруд з нашої душі і привертати їй красу Божого образу. Цей образ ми відновляємо також і тоді, коли служимо ближньому, і знімаємо ганьбу, яка вкриває його обличчя перед іншими людьми.
Помолімося за тих, що бояться приступати до сповіді, і за тих, що помагають іншим.

Отче наш…
Богородице Діво…
Слава Отцю…і нині…
Перетерпівший за нас страсті, Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас грішних! (3 рази)

Вероніка із любові
Подає платок Христові.
З крові, з крові лице витирає,
Образ, образ на платку лишає. / 2р.

* * * * *

ЗУПИНКА СЬОМА
ІСУС ВДРУГЕ ПАДАЄ ПІД ХРЕСТОМ

Слава страстям Твоїм, слава довгому терпінню Твоєму, Господи!

"Він же був поранений за
гріхи наші, роздавлений за беззаконня наші.
Кара, що нас спасає, була на Ньому, і Його ранами
ми вилікувані" (Ісая 53: 5).

Придавлений тягарем хреста, Ісус знову падає на землю. Падає, але, хоч знесилений до краю, одразу встає. Тим нас навчає, що й ми після падіння завжди повинні підноситися. Учить Ісус, що й ми самі не в змозі йти так, щоб ніколи не спотикнутися і не впасти.
Христос сильно впав під хрестом аж три рази. А ми, слабкі й немічні, можемо впасти навіть багато разів. Але по кожному упадку в гріх нам треба чимскоріш підноситись і йти далі доброю дорогою. Бог не вимагає від нас такої святості, що не потребувала б жалю і поправи, але бажає покірного визнання нашої немочі, відвернення від землі й піднесення душі до неба.
Христова жертва така велика, що вирівнює все, направляє найтяжчі упадки, але треба людині признаватись до своїх гріхів, жалувати, перепрошувати й завертати із злої дороги.
Помолімося, щоб випросити відваги й сили скоро вставати по наших упадках у гріх.

Отче наш…
Богородице Діво…
Слава Отцю…і нині…
Перетерпівший за нас страсті, Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас грішних! (3 рази)

Сила Христа опускає,
Христос знову упадає.
Часті, часті гріхи є причина
Того, того впадку Бога-Сина. / 2р.

* * * * *

ЗУПИНКА ВОСЬМА
ЖІНКИ ПЛАЧУТЬ НАД СТРАЖДАЮЧИМ ІСУСОМ

Слава страстям Твоїм, слава довгому терпінню Твоєму, Господи!

Хресний похід перепиняють
"жінки, що плакали за Ісусом та
голосили. Ісус же обернувся до
них і сказав: "Дочки єрусалимські,
не плачте на до мною, а плачте
над собою і над вашими дітьми"
(Лк 23: 27-28).

Жінки співчувають над терпіннями, які Ісусові спричиняють чоловіки: кати, вояки, жидівські священики й законоучителі, Пилат, Ірод та інші.
Часто мужчини тяжко зневажають Христа через ненависть, несправедливість, жорстокість, невірність, байдужість до віри, п'янство та інші гріхи.
Ісус приймає співчуття невіст, але нагадує, що вони також не раз винні, бо не виховували дітей у побожності й любові до Бога, а ці діти, як виростуть, будуть Христа зневажати, подібно як ті, що Його засудили й розп'яли.
Також жінки, які можуть, а не хочуть мати дітей, або їх позбуваються перед народженням, повинні багато плакати над собою.
Помолімося за добре виховання дітей і їх вірність для Христової Церкви.

Отче наш…
Богородице Діво…
Слава Отцю…і нині…
Перетерпівший за нас страсті, Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас грішних! (3 рази)

Це жінки побожні бачуть
І над Христом жалко плачуть.
Плачте, плачте, та не наді мною.
Радше, радше плачте над собою. / 2р.

* * * * *

ЗУПИНКА ДЕВ'ЯТА
ІСУС ВТРЕТЄ ПАДАЄ ПІД ХРЕСТОМ

Слава страстям Твоїм, слава довгому терпінню Твоєму, Господи!

"Зневажений, останній між
людьми, чоловік болів... Він був
поранений за гріхи наші, роздавлений
за беззаконня наші" (Ісая 53: 3-5).

Ісус, ослаблений до краю тягарем хреста, падає третій раз. Але жорстокі кати не мають над Ним милосердя - вони Його шарпають, штовхають, копають і змушують, щоб скоро вставав та йшов далі. З останніх сил наш Божественний Спаситель підноситься та, похитуючись, ступає вперед дорогою на гору Голготу.
Цей третій упадок Ісуса вчить нас, щоб ми на вид чужих упадків уміли співчувати й подавати помічну руку. Ніколи не судімо тих, що впадають! Поможімо їм піднестися та йти далі дорогою за Спасителем. Ніколи не тішмося з чужих упадків. Не додаваймо зла до зла, бо також і ми дуже легко можемо спіткнутися й впасти, і то навіть ще тяжче. Не довіряймо собі, а покірно признаваймось до своєї немочі.
Помолімося за навернення грішників.

Отче наш…
Богородице Діво…
Слава Отцю…і нині…
Перетерпівший за нас страсті, Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас грішних! (3 рази)

Сила Христова маліє,
Ісус втретє паде-мліє!
Тілом, тілом до землі впадає,
Духом, духом до Отця злітає. / 2р.

* * * * *

ЗУПИНКА ДЕСЯТА
З ІСУСА ЗДЕРТО ОДЯГ

Слава страстям Твоїм, слава довгому терпінню Твоєму, Господи!

"Тоді вояки взяли Його одіж
та зробили чотири частини, по
одній кожному воякові, і хітон. Та
був хітон не пошитий, лиш увесь
від верху тканий. Тому домовилися
між собою: "Не дерімо його,
а киньмо на нього жереб, на кого
впаде" (Йоан 19: 23-24).

Кати діляться одіжжю Ісуса, і Він це бачить... Для катів Ісус непотрібний, для них Він безвартісний... За те цінна їм Його одіж...
Нагий Син Божий стоїть і глядить на своїх мучителів і вбивць. Дивиться і на нещасний Єрусалим, який Його відрікся і засудив на смерть.
Люди звільнили Спасителя з одежі, а себе з Божої ласки й гідності Божих дітей. Як часто ми, задивлені в якусь земну користь чи земні багатства, вибираємо їх, а залишаємо на боці Бога та Його благодать. Як часто міняємо вічне й Боже на дочасне й проминаюче!
Господи, прости наш нерозум і глупоту. Від нині на далі вже ніколи не будемо так робити!
Помолімося, щоб усі ми більше цінили Божу ласку в собі та в душах ближніх.

Отче наш…
Богородице Діво…
Слава Отцю…і нині…
Перетерпівший за нас страсті, Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас грішних! (3 рази)

Вийшов на Голготу-гору
Цар Архангельського хору!
Одяг, одяг там з нього здіймають,
Жовчю, жовчю його напувають. / 2р.

* * * * *

ЗУПИНКА ОДИНАДЦЯТА
ІСУС ПРИБИТИЙ ДО ХРЕСТА

Слава страстям Твоїм, слава довгому терпінню Твоєму, Господи!

"Як прийшли на місце, що
зветься Череп, там Його розп'яли" (Лк 23: 33).

"А з Ним двох інших: по одному
з кожного боку, Ісуса ж - посередині" (Йоан 19: 18).

Ісус послушно простягає руки й ноги на хрест. Він, мов ягня, жертвує себе за спасіння світу.
Грубі й шорсткі цвяхи продірявлюють пресвяті руки й ноги Спасителя одну за одною. Свіжа, тепла кров скроплює тверде й сухе каміння гори Голготи.
І нас нерідко проколюють болючі цвяхи: обмов, обчернень, наклепів, кривди, погорди, пониження й багато подібного. Ми не вміємо їх приймати спокійно — гніваємося, ображаємося, злостимось, грозимо помстою...
Ісус учить нас приймати спокійно цвяхи терпінь і понижень, бо Він не дивиться на людей, а на волю свого Небесного Отця, який ту чашу Йому приготовив. Вчімося від Ісуса у всяких терпіннях дивитися на волю Божу.
Помолімося, щоб собі випросити терпеливості у терпіннях.

Отче наш…
Богородице Діво…
Слава Отцю…і нині…
Перетерпівший за нас страсті, Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас грішних! (3 рази)

До хреста Христа прибили,
Руки й ноги пригвоздили.
Тече, тече кров дорогоцінна.
Злоба, злоба гріхів тому винна! / 2р.

* * * * *

ЗУПИНКА ДВАНАДЦЯТА
ІСУС ВМИРАЄ НА ХРЕСТІ

Слава страстям Твоїм, слава довгому терпінню Твоєму, Господи!

"При хресті Ісусовім стояли
Його Мати, сестра Його Матері,
Марія Клеопова та Марія Магдалина"
(Йоан 19: 25).

Син Божий висить на хресті між небом і землею. Тут завершуєтсья Його діло - відкуплення і спасіння людського роду. Тут кінець туземного життя нашого любого Спасителя.
Свідомий цього, Ісус прощається. Прощається найперше з ворогами: "Отче, відпусти їм, не знають бо, що роблять" (Лк 23, 34). Отче, відпусти їм, тим, що мене зненавиділи, мучили, розіп'яли; забудь їхній гріх, бо не знають, що чинять.
Прощається з розкаяним розбійником: "Сьогодні будеш зо мною в раї" (Лк 23, 43).
Прощається зі своїми найлюбішими: Матір'ю і учнем. "Ось син Твій... ось Матір твоя" (Йоан 19, 26- 27). Ненько, Я Тебе лишаю, але від нині він - мій любий учень, буде Тобі сином. А ти, мій друже, прийми її. Вона буде тобі Матір'ю. "І від тієї хвилі учень узяв її до себе" (Йоан 19, 27).
"Отче, у руки Твої віддаю духа мого!" Сказавши це, віддав духа" (Лк 23, 46). Тіло Ісуса затримтіло, голова схилилась, очі замкнулись, серце перестало битися. Спаситель помер... Помер за наше спасіння, помер, щоб ми жили...
Помолімося за нашу добру смерть.

Отче наш…
Богородице Діво…
Слава Отцю…і нині…
Перетерпівший за нас страсті, Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас грішних! (3 рази)

Полишив Престол Небесний,
Вибрав тут жертовник хресний:
Себе, Себе за нас жертвувати,
Всіх нас, всіх нас з Небом поєднати! / 2р.

* * * * *

ЗУПИНКА ТРИНАДЦЯТА
ІСУС ЗНЯТИЙ З ХРЕСТА

Слава страстям Твоїм, слава довгому терпінню Твоєму, Господи!

"Коли настав вечір, Йосиф
Ариматейський прибув і, сміливо
ввійшовши до Пилата, попросив
тіло Ісуса. Пилат видав Йосифові
тіло" (Мрк 15: 42-45).

За життя Ісус помагав усім: хворих уздоровляв, голодних хлібом кормив, у небезпеках рятував, засмучених потішав. Для себе не потребував помочі ні від кого, бо Він був Божою силою і життям. Тепер Він людям дав і своє життя, віддав нам себе повністю, і треба, щоб хтось з людей Його похоронив. Христос уже не належить до себе, а до нас.
Син Божий, приходячи на світ, віддав себе Матері, і коли зі світу сходить, знову лежить на лоні Матері.
І нам усім Христос віддає себе у Пресвятій Тайні Євхаристії. Дає себе цілого, з усім багатством ласк і надприродних скарбів.
У св. Причасті приходить до нас Христос живий, бо Він є Життям. "Я - хліб живий, що з неба сходить, щоб той, хто їстиме його, не вмер. Коли хтось цей хліб їстиме, житиме повіки" (Йоан б, 51). Тому приймаймо Ісуса щоденно з пошаною, з вірою і великою любов'ю. Віддаймо себе Йому, щоб у нас жив і приготовляв до зустрічі з Ним у небі.
Помолімося, щоб усі ми гідно і з вірою приступали до св. Причастя.

Отче наш…
Богородице Діво…
Слава Отцю…і нині…
Перетерпівший за нас страсті, Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас грішних! (3 рази)

Тіло Боже з хреста зняли,
Рідній Матінці віддали.
Мати, Мати тіло Свого Сина
Слізьми, слізьми своїми зросила. / 2р.

* * * * *

ЗУПИНКА ЧОТИРНАДЦЯТА
ТІЛО ІСУСА ВКЛАДАЮТЬ ДО ГРОБУ

Слава страстям Твоїм, слава довгому терпінню Твоєму, Господи!

"Йосиф з Ариматеї і Нікодим
узяли тіло Ісуса, обв'язали Його
запашним полотном і поклали у
новій гробниці, прикотивши до
входу великий камінь, вийшли"
(Мт 27: 57-60; Йоан 19: 39-41)

"Марія ж Магдалина й Марія,
Мати Йосифа, дивились, де Його
покладено" (Мр 15: 47).

Багатостраждальна Мати йде в цьому сумному поході... Своїми пречистими руками помагає вкладати до гробу Пресвяте, скатоване Тіло свого Сина, і з Ним прощається.
Виглядає, що все закінчилося з похороном. Усім здається, що остання крапка історії Ісуса Христа - це гріб. Та Він виразно сказав: "Я — воскресіння і життя. Хто в Мене вірує, той навіть і вмерши — житиме!" (Йоан 11, 25).
Вірмо в перемогу Ісуса! Вірмо і в наше воскресіння. Для тих, що вірують у Сина Божого, нема смерті, нема безнадії, бо Він нас запевнив: "У світі страждатимете. Та бадьортеся! Я подолав світ" (Йоан 16, 33). "Іду бо напоготовити вам місце. І коли вам місце споготую, то повернуся і вас до Себе візьму, щоб і ви були там, де Я" (Йоан 14, 2-3).
Помолімося за душі терплячі в чистилищі і за померлих з наших родин.

Отче наш…
Богородице Діво…
Слава Отцю…і нині…
Перетерпівший за нас страсті, Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас грішних! (3 рази)

Тіло Боже в плащаниці
Положили до гробниці.
Бога, Бога живого в Сіоні
Земля, земля скрила в своїм лоні. / 2р.

* * * * *

КІНЦЕВА МОЛИТВА
Божественний наш Спасителю! З глибини душі дякуємо за всі ті терпіння, що їх Ти зволив прийняти для нашого спасіння. Дай нам ласку все більше любити Тебе та користати з Твоєї смерті для освячення наших душ.
Небесний Отче, жертвуємо Тобі терпіння, ганьбу, засуд і смерть Твого Сина, а нашого Господа Ісуса Христа за відпущення наших гріхів, за навернення грішників і на злагіднення кар душам у чистилищі. Дай, щоб терпіння і смерть Ісуса були запевненням нашого спасіння й вічної слави в небі.
Амінь

Помолімося в наміренні Святішого Отця, щоб отримати відпуст повний.

Отче наш…
Богородице Діво…
Слава Отцю…і нині…

Марна була втіха ада,
Марна всяка хитра зрада.
Марна, марна і печать ворожа,
Славно, славно встане правда Божа. / 2р.
Тож ми Христу поклонімся
І всі щиро помолімся.
Христе, Христе, славим Твої Страсти.
Зволь же, зволь же й наші душі спасти! / 2р.

Джерело: http://molytva.at.ua/

ХРЕСНА ДОРОГА 2

ЗУПИНКА І

Ісуса засуджують на смерть

Ісусе, Ти став перед судом людини, Хоч Ти є Предвічний Бог – сама правда.

Ти вмів говорити, як ніхто з людей, але не скористався силою слова. Ти, Слово Боже і відвічна Мудрість, промовив до всіх найпереконливішою мовою – терпінням. Ти хотів нас, вразливих на справедливість і кривду, навчити глибини мовчання.

Ми є найближче до Тебе, якщо в терпінні вміємо мовчати. Царство Боже будується у тиші. Мій Спасителю, Ти стояв перед Пилатом і мовчав.

Стань при мені, коли прийдуть тяжкі дні випробувань і терпінь. Хорони мене від бунту, жалю, замкнутості серця. Дай мені Твого Духа.

Будь зі мною, Христе, засуджений і терплячий. Вірю, що у час випробувань мені допоможе Твоя Всемогуча Божа рука.

ЗУПИНКА ІІ

Ісус Христос бере на Свої рамена хрест

Мій Ісусе, хрест, який поклали на Твої плечі, був Твоїм хрестом. Поклали його люди, але дав його Отець Небесний. Ти любив той незвичайний дар – символ справжньої любови. Ти заслужив у Отця на велике довір’я, і Він нагородив Тебе хрестом відкуплення.

Ти також маєш до мене довір’я, якщо ділишся зі мною терпінням – Своїм хрестом. Я є часткою Твого Містичного Тіла.

У це важко повірити, але мірилом Твоєї вибраності є терпіння.

Мій хрест є виключно моїм хрестом, який вибрав для мене Отець, а поклала Твоя Христова терпляча, а отже вирозуміла рука. Будь зі мною, щоб я витривав у любові до кінця під його тягарем.

ЗУПИНКА ІІІ

Ісус Христос перший раз падає під тягарем хреста

Спасителю, Ти впав на каміння. Пригнічений не стільки тягарем хреста, скільки тягарем зла. Яким же Ти був знесиленим!

Ісусе, Ти знаєш мої упадки.

Як у кольоровому калейдоскопі, пропливають: сумніви, відступництва, відречення, зради, брак любови. Ти все це знаєш, Ти бачиш мене наскрізь.

Ти, котрий падаєш на землю, – був і є моєю силою до підняття.

Ти знаєш, як важко людині піднестися до нового життя.

Твій погляд, повний муки, іде за мною, переслідує мене. Твоя ласка – палюча, невідступна.

Бачу, скільки Ти зусиль докладаєш, щоб я сьогодні міг постійно, знову і знову вертатися до Тебе. Ісусе терплячий. У Тобі вся моя надія і сила.

ЗУПИНКА ІV

Ісус зустрічає Свою Матір

На Твоїй Хресній Дорозі перед Тобою стала Твоя Мати. Що відчуло тоді Твоє Серце? Адже мав таке вразливе Серце, Спасителю.

Ти плакав так звичайно, по-людськи над Єрусалимом, над гробом Лазаря-приятеля.

Твоя любов була такою сильною навіть у ті тяжкі дні. Ти назвав їх – "Це моя година”. Ти не боявся завдати болю Матері. Її терпіння було Твоїм. Ти брав на свої плечі не лише біль Матері, але біль усього світу – і мій також.

Нині, Ісусе, Ти стоїш біля мене і разом із терпінням даєш мені Себе. Ти вирізьблюєш Свій образ у моєму серці.

Шукаю і віднаходжу Твій погляд, як колись Пречиста Мати – Марія.

Мене підтримує Твоя велика любов. Вона наказує мені довіряти великим, хоча й таким таємничим Твоїм планам щодо мене.

ЗУПИНКА V

Симон з Киренеї допомагає Ісусові нести хрест

Тяжким є хрест світу. Терпіння завжди є тягарем, який забирає останні сили.

Киренейчик змушений нести хрест – допомагає.

Чи справді Ти не міг донести хреста на Голгофту?

Ти був всемогутнім, навіть і тоді, коли ніс хрест на Голгофту. Однак, незважаючи на це, людська допомога виявилася необхідною.

Моя участь у терпінні є найпрямішою дорогою до Тебе. Коли ми беремо Твій хрест із любов’ю, це розв’язує важку проблему терпіння.

Ти ніс свій хрест величчю своєї любови. Сьогодні Ти також, як колись із Киренейчиком, ділишся зі мною Своїм хрестом, бо любиш мене.

Ти так близько у моїй самотності! Ти найліпше розумієш мене, коли люди не розуміють. Ти чекаєш, коли моє серце почне битися для Тебе.

ЗУПИНКА VI

Вероніка обтирає Ісусові обличчя

Твоя ласка така різна: вона нагинає, підносить, пориває, стишує.

Такою ласкою, наче вогонь, палючою, Ти запалив серце Вероніки. Вона пробилася крізь юрбу, щоб обтерти Твоє Боже, понівечене, обпльоване Лице. Вона була відважною жінкою.

Ти і від мене жадаєш відваги. Відваги довготривалої, на кожен день. Справжня відвага є терпеливою. Тоді ми все розв’яжемо з любов’ю.

Поняття часу є людською річчю. Вчини, Господи, щоб дні, які відділяють мене від Тебе, стали "моєю годиною” – нехай вони будуть наповнені Тобою, як серце Вероніки.

ЗУПИНКА VII

Ісус Христос падає вдруге під тягарем хреста

Ти лежиш на дорозі лицем у поросі і бруді. Безсилий, зламаний болем. Мовчиш, а міг же силою Слова Божого кинути на коліна бездушну юрбу.

Так дуже ранять нас гострі, шорсткі слова. Обурює кожна несправедливість. В ту мить ми забуваємо, що завжди належимо до Тебе. Ми є членами Твого Містичного Тіла, Голови, укоронованої терням.

Ти обрав тяжкий вид смерті, який упокорює, щоб промовити до нас найбільшою любов’ю. Наша любов є надто легка. Ми хочемо перебувати з Тобою, але з тим Ісусом, прославленим, з гори Тавор, але боїмося бути при Тобі, коли Ти принижений.

Ісусе, будь зі мною. Нехай Твоя сила скріплює у часі мого терпіння.

ЗУПИНКА VIII

Ісус утішає плачучих жінок

Жінки оточили Тебе. Жаліють Тебе. Ти даєш їм, на перший погляд, жорстку відповідь: "Над собою плачте, а не наді Мною”.

Сьогодні ми розуміємо Тебе, о Христе.

Жалість – то не любов, а любов – це не слова.

Пустота наших слів вражає. Тому ми мусимо взяти щось від Твоєї Муки, щось від Вероніки і щось від принишклого Киренейчика.

Потрібно заглибитися у себе. Там ми відшукаємо Тебе через участь у нашому хресті, який є завжди Твоїм хрестом.

ЗУПИНКА ІХ

Ісус падає втретє під хрестом

Ти не втримався на зболілих ногах, лежиш, придавлений хрестом. Тобі відомий кожен різновид болю.

Ти бажаєш, щоб я завжди був сильним, але хочеш, щоб я пізнав свою слабість.

Проте Ти вимагаєш, щоб я підвівся з упадку. Ти впав, щоб мені вислужити силу підняття, неустанного починання спочатку.

Як же Тобі не довіряти, Господи!

І все-таки, незважаючи на все: як це важко для мене – довіряти!

Навіщо слова – Ти й так усе знаєш. Я весь перед Тобою. Увійди в закутки і щілини моєї душі і серця. Захищай її від сумнівів і вагань. А коли вони надійдуть – нині вже прошу: дозволь мені підвестися Твоєю силою.

ЗУПИНКА Х

З Ісуса здирають одіж

Ісусе, у тебе відібрали все: свободу, можливість діяти, приятелів. А зараз здирають присохлу до зраненого тіла одіж. Ти й цього собі не залишаєш. Забирають хітон – подарунок Твоєї Матері.

Обнажений Бог стікає кров’ю.

Моє тіло знищене хворобою, спалене гарячкою, понівечене стражданням, тривалими роками праці, безвладне, вимагає людської допомоги. Воно, як і Тіло Христа, є обнажене. Розумію нині, скільки це коштує. Вслухаюся в те, що Ти мусив пережити на Голгофті. Дозволь, нехай спільне терпіння – Твоє велике і моє маленьке – виєднає всім людям силу витривання у доброму до кінця.

ЗУПИНКА ХІ

Ісуса прибивають до хреста

Досі, мій Спасителю, Ти ще міг рухатися. Тепер Тебе розкладають на дереві хреста, прибивають, роблять нерухомим.

Божі долоні, прибиті до хреста, вже не можуть відповідно діяти. Ти повис між небом і землею. Твоя Кров спливає і всякає в землю, зрошує і відроджує світ, спасає людей.

У Твоєму великому болю маліють всі мої терпіння. Мої гріхи, провини згладжує Твоя Божа Мука. Усе затихає у мені, коли бачу Тебе на хресному дереві.

Коли я єднаюся з Тобою – мої сірі, безнадійні дні набирають вартості.

Вони також мають взяти участь у Твоїх терпіннях і принести хоч маленьку користь у Твоїй великій справі відкуплення людського роду.

ЗУПИНКА ХІІ

Ісус Христос умирає на хресті

Ісусе, Ти помираєш… "Отче, в руки Твої віддаю духа Мого”.

Смерть народжує нас для нового життя. Вона є переходом до дому Отця Небесного. Уже сьогодні, Господи, віддаю Тобі ту найважливішу хвилину мого життя – годину моєї смерті.

Під хрестом стоїть Твоя Пресвята Мати. Ти обіймаєш її постать останнім поглядом. Ти поручаєш Її Св. Йоанові, кажучи: "Сину, ось Мати твоя”.

Ти бачиш і нас; зауважуєш і мене особисто. Ти знав, що в кожному болю найпотрібнішою є мати.

Саме під хрестом Марія стала матір’ю всіх людей. Кожне народження мусить бути болісним. Як найчистіша з усіх людей на землі, вона породила свого Сина беж жодного болю. Але стоячи під хрестом свого Сина, – вона породила нас до нового життя, життя ласки, у невимовних болях і муках.

З мого страждання також народиться нове життя. У майбутньому, коли стану перед Тобою, побачу тих, для яких моя неміч була силою, а мій біль – ласкою.

ЗУПИНКА ХІІІ

Ісуса знімають із хреста

"Звершилося…” Ти врятував світ. Твоє змучене тіло знімають.

Хрест порожній. Ти виконав великий задум Твого Отця. "Немає більшої любові, як життя своє віддати за своїх приятелів…”

Моє життя із Твоїм тісно пов’язане. Ти купив мене Своєю Кров’ю. Ти – моя Дорога, Правда і Життя. Колись і в мене Ти забереш хрест.

А поки що, Христе, коли я є підвладний смерті, навчи мене виконувати Твою святу волю.

Кожна людина іде своєю дорогою, призначеною Небесним Отцем. Ти знаєш мою непостійність. Вчини, щоб усе моє життя було Твоїм і щоб я у всьому довіряв тільки Тобі.

ЗУПИНКА ХІV

Ісуса вкладають до гробу

Поховали Тебе, Христе, у гробі. Від народження аж до смерті ти живеш як людина.

Ми віримо, що Твоє Воскресіння є прообразом нашого воскресіння.

Кожен день на землі наближає мене до Тебе, до Твоєї любові.

Я розумію, мій Ісусе, що страждання не є карою, а Твоєю ласкою. Воно має приготувати мене до зустрічі з Тобою. Ти відкрив мені цю велику правду. Я, Господи, з Твого виноградника.

Ти знаєш труди людського життя.

Прошу Тебе, Сину Божий і Сину Людський, будь зі мною у моїй дорозі до Бога. Віддаю себе цілого у твої Руки, бо Ти найліпше розумієш терпіння, болі світу і мій особистий біль. Христе, Ти є початком і кінцем усього.

Джерело: http://sluzebniczki.org.ua/

Хресна дорога 3

Хресна дорога для дітей.

"Господи Ісусе, хочемо зараз піти з Тобою Хресною Дорогою. Ти дуже любиш мене, а я хочу бути біля Тебе. Не засмучуйся, що Твої учні покинули Тебе. Діти неодмінно залишаться з Тобою."

Перше стояння: Ісуса видано на смерть

Злі люди засудили Ісуса на смерть. Прийняти несправедливий вирок дуже тяжко. Але Ісус не заперечує, бо любить нас більше за життя. Він учить, що любов важливіша за страждання.

Господи Ісусе, допоможи також і мені, щоб я не засуджував своїх друзів та інших людей. Навчи мене говорити про інших із любов'ю та повагою.

Друге стояння: Ісус бере хрест на Свої плечі

Господь Ісус не злиться, коли люди кривдять Його. Він тихий і покірний, як ягня. Відчуває великий тягар на своїх плечах, і цей тягар – наші гріхи. Але з любові до нас Він бере Хрест і йде. Так Ісус учить нас терпеливості в доброті.

Господи Ісусе, допомагай і мені робити добро, страждати за когось, хто цього потребує, щоб стати кращою людиною. Ти вистраждав значно більше.

Третє стояння: Ісус падає під тягарем хреста

Господь Ісус падає, бо Хрест дуже важкий. Але це тільки початок гори, на яку Він хоче піднятися, щоб добре було видно, як сильно нас любить. Він не здається, бо є Любов'ю, а любов терплива.

Ісусе, я знаю, що дуже мало люблю Тебе. І через це не так сильно люблю інших людей. Мені бракує сили й витривалості. Але з Тобою я все можу.

Четверте стояння: Ісус зустрічає Свою Матір

Тут зустрічаються дві святі й невинні особи, які дуже страждають. Ісус і Марія не нарікають, бо знають, що все в руках Божих. Ми також страждаємо, хоча нас люблять батьки, брати й сестри. Завдяки їхній любові ми ніколи не здаємося.

Господи Ісусе, прошу Тебе, допоможи мені втішати й допомагати тим, кого люблю, особливо тоді, коли вони страждають.

П'яте стояння: Симон із Киринеї допомагає Ісусові нести хрест

Симон із Киринеї не хоче нести Ісусового Хреста – його просто до цього змушують. І все-таки Симон допомагає Ісусові. Навіть діти можуть допомагати Богу та людям тоді, коли люблять інших людей і за них моляться.

Господи Ісусе, допоможи мені бачити Тебе в кожній людині. Навчи мене допомагати моїм близьким і друзям, навіть тоді, коли мені цього менше за все хочеться або коли не вірю, що зможу зробити для них щось добре.

Шосте стояння: Вероніка витирає Ісусове обличчя

Вероніка відважно виходить із натовпу та витирає змучене лице Ісуса. У нагороду вона отримує відбиток Його обличчя на своїй хустині. Коли відважно допомагаю людям, яких образили, то Ісус залишає Свій відбиток у моєму серці. З таким Приятелем я відчуваю в собі силу.

Господи Ісусе, хочу молитися про те, щоб мати сміливість, щоб захищати ображених і висміяних людей. Хочу завжди вдивлятись у Твоє обличчя, яке дивиться на мене з великою любов'ю.

Сьоме стояння: Ісус падає під хрестом удруге

Знову важкий Хрест кидає Ісуса на землю. Ісусові стає все тяжче, але Він нас любить, тому знаходить сили встати та піти далі. Коли дивлюся на Ісуса, то мені легше підвестися з лінощів та інших гріхів.

Господи Ісусе, допоможи мені швидко вставати, коли піддаюся лінощам і заздрості. Дай мені мудрість робити не те, що легке або приємне, а те, що важливе та потрібне.

Восьме стояння: Ісус утішає заплаканих жінок

Ісус утішає жінок, які плачуть, адже вони співчувають Йому, що так сильно страждає. Ці жінки не такі мудрі та сильні, як Матір Божа або Вероніка. Вони не розуміють, що Ісус мучиться також із їхньої провини, бо вони та їхні близькі дуже мало люблять.

Ісусе, я часто співчуваю Тобі, а також іншим людям у їхніх стражданнях, але рідко замислююся, скільки разів через мене хтось плакав. Бо я не святий. Часто про це забуваю і думаю, що мені вже не треба змінюватися на краще. Прошу Тебе, Ісусе, допоможи мені виразніше чути моє сумління.

Дев'яте стояння: Ісус утретє падає під тягарем хреста

Уже втретє Ісус падає під тягарем хреста – наших гріхів. Це падіння ранить навіть більше, ніж два перші. Але Ісус піднімає навіть найтяжчі наші гріхи, щоб нас від них звільнити.

Господи Ісусе, дякуємо Тобі, що Ти й цього разу підвівся. Шкодую, що я не завжди маю сили й натхнення устати й робити добро. Але коли Ти поруч, я можу підвестися з найтяжчих падінь.

Десяте стояння: З Ісуса здирають одяг

Солдати безжальні, вони брутально здирають одяг з Ісуса. Це завдає більшого болю, ніж усе, що стерпів Ісус раніше.

Господи Ісусе, не хочу ніколи насміхатися з інших людей, але часто моя поведінка нагадує поведінку тих солдатів з-під хреста. Так роблю, коли висміюю або засуджую когось. Хочу зараз сказати Тобі, Ісусе, а також і тим людям, тільки одне – перепрошую.

Одинадцяте стояння: Ісус прибитий до хреста

Солдати пробивають руки й ноги Ісуса цвяхами, але попри біль, якого не можемо собі уявити, Ісус не тікає від страждання та знущань.

Господи Ісусе, мені дуже сумно, що Ти так сильно страждав заради мене. Нагадуй мені про це щоразу, коли хочу зробити зло та кривду. Бо тоді я вбиваю наступний цвях до Твоїх рук та ніг.

Дванадцяте стояння: Ісус умирає на хресті

Господь Ісус в останні хвилини Свого життя не втратив довіри до Отця: «Отче, у Твої руки віддаю духа Мого». Ми всі можемо довіряти Богові – більше, ніж людям і навіть самим собі.

Господи Ісусе, часто запитую Тебе, чому люди помирають? Чому хворіють? Чому є так багато воєн і переслідувань? Коли розмірковую про твою смерть на Хресті, то Ти відповідаєш на всі ці питання. Я довіряю Тобі.

Тринадцяте стояння: Ісуса знято з хреста й віддано на руки Матері

Ісус помер після трьох годин страждання на хресті. Його Тіло віддали Матері. Ісус повертається до Отця на небо, але не забуває про нас. Після Воскресіння Він знову прийде, бо так сильно любить нас, що ніколи не покине.

Господи Ісусе, коли не можу порадити собі зі стражданнями та смутком, пригадую, що колись настане час зняття з хреста. Допоможи мені пам'ятати те, що найважче тоді, коли я відходжу від Тебе.

Чотирнадцяте стояння: Ісуса покладено до гробу

Це остання сумна зупинка. Ісус знав, що коли хтось страждає за добру справу, то пізніше відчуває радість. Як же добре, що і я вже про це знаю! Дякую Тобі й уже не боюся ні гробу, ні смерті. Бо справжня смерть існує тільки тоді, коли хтось не любить.

Господи Ісусе, прошу Тебе, навчи мене жити так, аби в моїх словах і вчинках було видно, що твоя любов живе в Мені. На кінець хочу сказати, що дуже люблю Тебе. Дякую Тобі, Ісусе, за Твоє Воскресіння.

Джерело: http://kmc.media/

Хресна дорога 4

Хресна дорога ненародженої дитини, версія 1

Скачати аудіо версію цієї хресної дороги ненародженої дитини.

Можеш вмити руки, як Пилат,
Але чи стане від цього чистішим твоє серце...

Vita Natalino

До вашої уваги молитва Хресної дороги ненародженої дитини, яку написала Наталя Назар.

Читає молитву Оля Шаповал.

"Не бійся прочитати ці слова,
Хоч на хвилинку залишись зі мною,
Йдучи з Ісусом хресною ходою,
Бо лиш любов довершує дива.
Не закривай поспішно сторінок,
Твоя молитва так мені потрібна,
Я помогти сама собі не здібна,
І цим ти знімеш з голови вінок,
Вінок терновий з Голови Ісуса.
Не будь байдужим до німого крику.
Ми ще колись зустрінемось з тобою
У Світлі Преображенного Лику...
Не будь хоч ти бездумною юрбою.
Я так надіюся на твою допомогу.
Не зрадь мене, будь-ласка..."

Голос Христа: "Хто прийме цю малу дитину в Моє Ім'я, той Мене приймає; а хто Мене приймає, той прий має Того, хто Мене послав: бо хто найменший поміж усіма вами, той великий. Блаженні милосердні! Блаженні милосердні! Все, що ви вчинили одному з отих найменших Моїх - ви мені вчинили. Хто прийме цю малу дитину в Моє Ім'я, той Мене приймає".

Стояння 1. Засуд. Вирок смерті.

Поклоняємось Тобі, Христе, і величаємо Тебе, Бо Ти через хрест Свій відкупив світ.

"Тоді Пилат бажаючи догодити юрбі, відпустив їм Варавву, Ісуса ж, убичував ши, видав, щоб Його розп'яли" (Мр. 15, 15).

"Пилат вмиває руки — та намарне:
Вода не змиє з рук Невинну Кров.
Обличчя Бога вчора було гарне.
О, як далеко йде Твоя Любов!
Це не вони, це Ти даєш розп'ясти
Й прибити Тіло Своє Пресвяте.
А я? Я хочу жити, не вмирати!
Чому ніхто не зважує на те..."

Помолися за навернення лікарів, які радять аборт замість того, щоб допомогти жінці прийняти дар нового життя.

Отче наш...

За нас Ти страждав, за нас був розп'ятий, Ісусе наш Спасе, помилуй нас.

Стояння 2. Хрест.

Поклоняємось Тобі, Христе, і величаємо Тебе, Бо Ти через хрест Свій відкупив світ.

"I забрали вони Ісуса, і несучи для себе хрест, вийшов Він на місце, зване Череп, а по-єврейськи Голгота" (Йоан 19, 17)

“Вони собі придумали закон
Твоя смерть була для них законна,
І вбили Бога... так, без перепон...
Я теж як Ти істота безборонна. ...
А лікар каже, що не заболить,
І плаче мама в своїй лютій злості.
Ось їх закон мене розчавить вмить,
Поклавши хрест на так безсилі кості".

Помолися за навернення тих, хто приймає нелюдські закони, які суперечать Божим Заповідям.

Радуйся Маріє...

За нас Ти страждав, за нас був розп'ятий, Ісусе наш Спасе, помилуй нас.

Стояння 3. Перше падіння під хрестом.

Поклоняємось Тобі, Христе, і величаємо Тебе, Бо Ти через хрест Свій відкупив світ.

"Він наші недуги взяв на себе, Він ніс на Собі наші болі" (Ісая 53, 4).

"Ти падаєш у немочі людини, Всесильний
Боже... і не можеш встати.
Я в темряві очікую години.
В котрій мені призначено вмирати.
Думки про смерть - моє страшне падіння,
Я їх не в силі, Господи, прогнати.
Мої батьки... Їх не болить сумління.
Ось лоно матері для мене — місце страти".

Помолися за жінок котрі переживають жахлитву спокусу: вбити власну дитину і перемоги для них Силою Святого Духа.

Слава Отцю...

За нас Ти страждав, за нас був розп'ятий, Ісусе наш Спасе, помилуй нас.

Стояння 4. Зустріч з Матір'ю.

Поклоняємось Тобі, Христе, і величаємо Тебе, Бо Ти через хрест Свій відкупив світ.

"Цей поставлений для падіння й підняття, Він буде знаком протиріччя, й Тобі самій меч прошиє душу" (Лк 2, 34-35).

"В самотності на дні терпіння й спраги,
Ісусе милий, Ти не був один.
Пречиста Діво, о Жоно Відваги,
В Твоїх очах знайшов розраду Син.
Я ж не знайду в очах своєї мами. Це незбагненно!
Мама вб'є мене
І лиш по тому глибину збагне,
Що я на старість не торкнусь руками
Її щоки з дитинною любов'ю".

Помолися, щоб Пресвята Богородиця, Матір Життя, навчила всіх людей в кожній небажаній дитині розпізнати страждального Христа.

Отче наш...

За нас Ти страждав, за нас був розп'ятий, Ісусе наш Спасе, помилуй нас.

Стояння 5. Допомога Симона Киринея.

Поклоняємось Тобі, Христе, і величаємо Тебе, Бо Ти через хрест Свій відкупив світ.

"Схопили Симона Киринея, що повертався з поля, і поклали хрест на нього, щоб ніс за Ісусом" (Лк. 23, 26).

"3 юрби німої вийшов Кириней,
Твій погляд зранив серце охололе.
Він саме перед тим засіяв поле.
Ти прийняв допомогу, мов єлей.
А я? Іду. Куди іду? Чекаю...
Й нема нікого. Злоба мого тата:
Для свого сина не бажає брата.
Я одинокий в глибині відчаю".

Помолися за навернення чоловіків, які, нажаль, дуже часто, замість того, щоб виявити себе мужем справедливості і відваги, вмивають руки, як Пилат, або ж намовляють жінку на аборт.

Радуйся Марія...

За нас Ти страждав, за нас був розп'ятий, Ісусе наш Спасе, помилуй нас.

Стояння 6. Вероніка витирає Найсвятіший Лик Христа.

Поклоняємось Тобі, Христе, і величаємо Тебе, Бо Ти через хрест Свій відкупив світ.

"Не було в Ньому ні виду, ні краси, ні ви гляду принадного не було в Ньому” (Ісая 53, 2).

“Хтось ніжно доторкнувся Твого Лику,
Ісусе, Ти стрічаєш Вероніку. І в мене є надія ще, Владико:
Що хтось за мене обізветься криком,
Що хтось накаже матері спинитись,
Що хтось за мене схоче помолитись,
Що хтось не буде мовчки споглядати.
Я ще надіюсь на порозі страти..."

Помолися за всіх дітей, які є під загрозою знищення, щоб попри все вони народилися і своїм життям прославили Животворящу Тройцю, Єдиного Бога Отця, Сина і Святого Духа.

Слава Отцю...

За нас Ти страждав, за нас був розп'ятий, Ісусе наш Спасе, помилуй нас.

Стояння 7. Друге падіння під хрестом.

Поклоняємось Тобі, Христе, і величаємо Тебе, Бо Ти через хрест Свій відкупив світ.

"Він же був поранений за гріхи наші, роздавлений за беззаконня наші. Кара, що нас спасає була на Ньому, і Його ранами ми вилікувані" (1сая 53, 5).

"Босоніж, горілиць Ти лежиш на камінні.
Хто Тебе зрозуміє, Ісусе, у Твоєму терпінні.
Горілиць, босоніж... і нічого не вчиниш, бо ж
Твій Закон під ногами юрби, о Ісусе, лежить також.
Твій Закон під ногами урядових вельмож,
Їх закон визначає — що є правда, що лож...
Я упав і мій біль не болить їх зовсім,
Чи збагнуть, що без мене є спустошений дім".

Помолися, щоб державні закони не суперечили Божим як в Україні, так і в цілому світі.

Отче наш...

За нас Ти страждав, за нас був розп'ятий, Ісусе наш Спасе, помилуй нас.

Стояння 8. Зустріч Ісуса з плачучими жінками.

Поклоняємось Тобі, Христе, і величаємо Тебе, Бо Ти через хрест Свій відкупив світ.

"Ішов за ним великий натовп людей і жінки, що плакали за ним та голосили. Ісус же обернувся до них сказав: "Дочки Єрусалимські, не плачте надо мною, а плачте над собою і над вашими дітьми!” (Лк. 23, 27-28).

"О Ісусе, я молюся до Тебе: пробач!
Дай жонам за дітьми убієнними - Плач.
Біль. Каяття. Матусю, слізно...
Роки спинять швидкість твого кроку,
Старість не привітно, дуже грізно
Не позбавить вас свого уроку.
Але все могло б бути чудово,
Якби я на світ цей народився,
Я б на вдячність серцем не скупився,
З мого б серця лилось тепле слово".

Помолися за дар покаяння і довір'я у Боже прощення для жінок, що довершили аборт і всіх тих, хто будь-яким чином спричинився до його звершення і щирої сповіді для них.

Радуйся Маріє..

За нас Ти страждав, за нас був розп'ятий, Ісусе наш Спасе, помилуй нас.

Стояння 9. Падіння... Останнє...

Поклоняємось Тобі, Христе, і величаємо Тебе, Бо Ти через хрест Свій відкупив світ.

"Зневажений, останній між людьми, чо ловік болів... Він був поранений за гріхи наші, роздавлений за беззаконня наші" (Ісая 53, 3-5).

"Видовище... Хто в Тобі Бога пізнає?
Це вже востаннє падаєш Ти.
У безсиллі добровільному не встати...
Юрба скажений погляд напуває Твоєю мукою.
На дні самоти Лежу і я.
Все заплановано: Третя година! — вже розраховано.
Ісусе, я так боюся терпіння!
Пробуди їхні сумління!"

Помолися, щоб Святий Дух через заступництво Своєї Пречистої Обручниці Преблагословенної Діви Марії просвітив світову спільноту, яка гріх дітовбивства називає правом жінки і відкрив серця до покаяння.

Слава Отцю...

За нас Ти страждав, за нас був розп'ятий, Ісусе наш Спасе, помилуй нас.

Стояння 10. Обнаження.

Поклоняємось Тобі, Христе, і величаємо Тебе, Бо Ти через хрест Свій відкупив світ.

"Тоді вояки взяли Його одіж та зробили чотири частини, по одній кожному воякові, і хітон. Та був хітон не пошитий, лиш увесь від верху тканий. Тому домовились між собою: "Не дерімо його, а киньмо на нього жереб, на кого впаде" (Йоан 19, 23-24).

"Твоє Пречисте Тіло,
Обнажили себе із благодати.
Ісусе, Ти мовчав, Тебе боліло
Опльованим й нагим отак стояти.
Не Ти, для них хітон Твій головне,
Хоч Плоть Твоя присохла до тканини...
І так за мить позбудуться мене,
Цінуючи усе, окрім ЛЮДИНИ”.

Помолися за чистоту і навернення молоді, бо це гріх нечистоти є причиною дітовбивств.

Отче наш...

За нас Ти страждав, за нас був розп'ятий, Ісусе наш Спасе, помилуй нас.

Стояння 11. Розп'яття.

Поклоняємось Тобі, Христе, і величаємо Тебе, Бо Ти через хрест Свій відкупив світ.

"Як прийшли на місце що зветься Череп, там Його розп'яли” (Лк. 23, 33).

"Ти весь тремтиш на вигляд їхніх “прав".
Залишилася мить і тріснуть сухожилля.
О Господи, Ти знав, Ти наперед це знав,
Прийнявши з людськістю й моє німе безсилля.
Мені також залишилося трішки,
Усі чекають мого небуття,
І викинуть в лоток мої безсилі ніжки,
І викинуть в смітник моє святе життя”.

Помолися за святість родин, щоб вони були колискою для нового життя а не домовиною смерті.

Радуйся Маріє...

За нас Ти страждав, за нас був розп'ятий, Ісусе наш Спасе, помилуй нас.

Стояння 12. Смерть.

Поклоняємось Тобі, Христе, і величаємо Тебе, Бо Ти через хрест Свій відкупив світ.

"При хресті Ісусовім стояли Його Мати, сестра Його Матері, Марія Клеопова та Марія Магдалина" (Йоан 19, 25).

“Вже кінець. Ти висиш, як суцільна роз'ятрена рана.
I Пречиста торкалась вустами до прибитих і зболених ніг,
А юрба скаженіла, ревла і від смерті Твоєї аж п'яна,
Не збагнувши ні Слова, ні краси Твоїх світлих доріг.
Вже немає мене. Безіменне моє існування.
Я помер як не всі: без народження й погляду ввись.
І ніхто не згадає мого болю і мого конання,
Мої Мрії вмирають зі мною, вони не збулись".

Помолися за всіх тих, хто будь-яким чином стоїть в обороні ненародженого життя і Дарів Святого Духа для них.

Слава Отцю...

За нас Ти страждав, за нас був розп'ятий, Ісусе наш Спасе, помилуй нас.

Стояння 13. Зняття з хреста. Ісус на руках Матері.

Поклоняємось Тобі, Христе, і величаємо Тебе, Бо Ти через хрест Свій відкупив світ.

"Коли настав вечір, Йосиф Ариматeйський прибув і, сміливо ввійшовши до Пилата, попросив тіло Ісуса. Пилат видав Йосифові тіло” (Мр 15, 42-45).

"Мертве Тіло Твоє, о Ісусе, оплакує Мати,
Притуливши до Серця знімає терновий вінок.
І повіки ніхто не збагне материнської втрати,
Бо убивши Тебе, убивають невинних діток.
Ось моє пошматоване тіло, мов кривава мозаїка злоби.
Моя мама ніколи не хотіла торкатись мене.
Їх жахає не гріх, лиш інфекція і мікроби,
Але де ж ваше щастя, чому ваше серце сумне?”

Помолися за навернення фармацевтів, які через пропаганду контрацепції теж причетні до загибелі ненароджених, оскільки контрацептиви завжди заперечують Божий задум щодо людини, і здебільшого мають абортативну дію.

Отче наш...

За нас Ти страждав, за нас був розп'ятий, Ісусе наш Спасе, помилуй нас.

Стояння 14. Похорон.

Поклоняємось Тобі, Христе, і величаємо Тебе, Бо Ти через хрест Свій відкупив світ.

"Йосиф з Ариматеї і Нікодим узяли “тіло Ісуса, обв'язали Його запашним полотном і поклали у новій гробниці, прикотивши до входу великий камінь, вийшли” (Мт. 27, 57-60; Йоан 19, 39-47).

"Сумна хода зближається до гробу,
У пам'яті подій ще свіжий відгомін,
Земля приймає Бога в свою німу утробу.
А я? За мною не заплаче дзвін.
Ніхто не знає де моя могила. Я мученик по духу і по крові,
Я пісня недоспівана, безсила,
я жертва зради, жертва Нелюбові".

Помолися, щоб кожне людське життя, що є Безцінним Даром Господа було прийняте і пошановане з любов'ю.

Слава Отцю...

За нас Ти страждав, за нас був розп'ятий, Ісусе наш Спасе, помилуй нас.

NATALINO: "Я не суддя, я голос тих, Які надіються, що обізвусь за них.
I зустріч наша — справа Провидіння.
Не погаси святого мерехтіння.
Ми будемо і дзвоном, й відгомоном!
Життю безмовному, Життю — життє поклоном.
Ми рознесемо світові оте: Життя від Бога і тому святе!
Збагни Одвічний незбагненний План,
Що Бога привітав не цар, не пан,
Що Ненародженого Бога в лоні Діви
Вітав ще Ненароджений Йоан.
Щоб там у Вічності зустрівши
Правду ту, не засудили нас за німоту".

Помолися за дар сильної віри у Правду:

ЖИТТЯ ПЕРЕМОЖЕ СМЕРТЬ!

В намірах Святішого Отця: Отче наш... Радуйся Маріє... Слава Отцю...

Джерело: http://radiomaria.org.ua/

Хресна дорога 5

Хресна дорога ненародженої дитини, версія 2

Стація 10. Зривання одягу

"Придивляюся уважно до нового стану Твоєї муки, Господи! Здирання з тебе одягу причинило подвійний біль - перший, фізичний. Відкрилися рани, до яких присохла закривавлена одежа. А другий - моральний, насміхання з людської гідності. Усе це не мало жодного значення для вояків, які в такій ситуації могли на безборонній людині вилити свою злобу, ненависть. Господи, і мене трактують так само. Моя мама каже, що якби я не народився, то погіршив би фінансовий стан та добробут. Батько трактує мене як перешкоду на шляху до його службового росту - кар'єри. Лікар, який буде робити аборт, знає, що добре заробить. Всі вони бачать вигоду, їх совість мовчить навіть в ситуації, коли стоять перед мордуванням людини, мордуванням своєї власної дитини. Тепер вони знімають з себе маску людяності, так, бо це саме маска, і відкривають свої власні обличчя. Я уже не вірю, що ці люди здатні на любов. Ісусе, дай благодать прозріння тим, які за усяку ціну прагнуть особистої вигоди - навіть за ціну смерті власної дитини..."

Все ближче до останньої межі...

Ісуса одяг, весь просяклий кров'ю,

Здирають вояки. Гріхи чужі

Спокутує Він з болем і з любов'ю.

І з мене зараз одяг мій зірвуть -

Плаценту, у якій я мав зростати.

І тільце безпорадне розітнуть,

Щоб легше з лона матері дістати.

Я відчуваю - боляче і їй,

Та все ж не хоче від гріха звертати.

Не стихне, мамо, цей нестерпний біль,

Тобі з ним жити, а мені вмирати...

Стація 11. Прибиття до хреста

Терпіння, і моя смерть відбувається згідно з правом. Правом, яке установили самі люди. Усі ці права ведуть лише на хрест, з усіх них повстає хрест. Чи життя, котре тепер знищується, не нагадує хресної дороги та хресної смерті? І мені без різниці яку назву дадуть для заспокоєння самопочуття: «операція», «переривання вагітності». Знаю лише одне: я мушу померти, мене чекає смерть. Страшна смерть в нелюдських тортурах зі свідомістю, що всі чекають, коли я нарешті зникну з цього світу. Ісусе, котрий через смерть на хресті визволяє і з'єднує родини, вчини щоб право мордування зникло з поверхні землі. Ісуса прибивають до хреста. Ще більш зростають нестерпимі муки Бліді, від болю скусані уста, Пронизані цвяхами ноги й руки.

Щораз, в собі вбиваючи маля,

В своїй душі вбиваємо Ісуса.

Гріхом кривавим скроплена земля,

І ті гріхи примножує спокуса.

Дитя моє! Мені не стало сил,

Щоб зберегти життя твоє тендітне.

Не буде моря для твоїх вітрил,

Твоя весна ніколи не розквітне.

Мій біль, мій сум, прибитий до хреста,

Ганебний гріх, тяжка моя провина.

Не перепишеш з чистого листа

Життя, убивши донечку чи сина.

Стація 12. Смерть

Христе, Ти, підвішений над землею з хреста, побачив свою Матір і учня, який стояв біля Неї і розпочав той дивний діалог, в якому виразив свою волю: «Жінко, ось Син Твій», «Ось Матір Твоя». Ці слова додали сили новому материнству і новому синівству. Марія приймає нас усіх за своїх дітей, як прийняла Твого улюбленого учня Йоана. Чи і я, Господи, буду Її дитиною? Христе, конаючий на хресті, котрі з Твоїх слів мають бути моєю дійсністю: «Боже мій, Боже мій, чому мене покинув? Отче, в Твої руки віддаю Духа мого»? Мамо, я помираю, покидаю цей світ, так і не побачивши його. Я помираю, бо ти так хочеш, але волаю до Бога: «Боже милосердний, зглянься над моєю мамою, пробач моїй мамі, бо не знає, що робить». О Мати страждаюча, будь Матір’ю особливої чуйності і любові до дітей небажаних, для дітей відкинутих, для дітей з будинків малюка, дітей, які не пізнали батьківської любові від своїх батьків.

Ісус зробив в житті останній крок,

І зупинилось Найсвятіше Серце.

Чи зрозуміє людство цей урок?

Щоб тільки не дарма стерпів Він все це.

Помер Він і за мій найтяжчий гріх,

За те дитя, що я не народила.

Не виправдання – вказувать на всіх,

Що всі вбивають – от і я убила.

Не виправдання – говорить собі,

Що іншого я вибору не мала.

Замість полегшення – душа в журбі…

Мене за те й саму убити мало…

Стація 13. Зняття з хреста

Тепер моє тіло справді не нагадує людини. Мамо, ти хотіла побачити мене мертвим, то ж подивися, не відвертай погляду від мого мертвого, пошматованого тіла. Лікар, щоб упевнитися, що по частинці видер мене цілком з-під серця моєї матері, старанно укладає всі частинки мого тіла: пошматовані ноженята та рученята, видерте серце, відірвану голову. А ти дивися, дивися на свою дитину, яку ти вбила. Може, цей страшний вигляд промовить до тебе. По кому передзвін? Невже його ніхто не чує? Невже не чути поминального дзвону по тих хто відходить? Невже у мертвій тиші цього мовчання не чути голосу тривоги і перестороги? Спаси! Спаси ненароджене, аби спасти себе самого, щоб самому не вмерти морально. Знищуючи без розголосу людей ненароджених, ми самі стаємо суспільством мертвих людей. Пам'ятаймо слова Христа: «все, що вчинили одному з найменших братів моїх, Мені вчинили». Власне, це вони, ці найменші, осудять нас колись іменем Христа. Мати страждаюча, будь з тими, які в смерті зазнали тяжких тортур. Огорни молитвою тих, хто залишається в тіні смерті – гріхові.

Зняли Ісуса мертвого з хреста,

Де Він терпів страшні, нелюдські муки,

Цей шлях обрав свідомо неспроста,

Все людство взяв тим самим на поруки.

А я – людина грішна і лиха,

І в світі ще таких, як я – без ліку

Я не зніму з хреста свого гріха,

Мені тепер той хрест нести до віку.

Як часто легковажимо життям:

Сьогодні – насолода, завтра – плата,

Чи не занадто дорога – дитя,

Що мало в лоні матері вмирати?

Стація 14. Гріб

Господи, Ісусе, знайшлися люди, які не залишили Тебе і після смерті. Йосип з Ариматеї і Никодим доклали всіх зусиль, щоб спасти Твоє тіло, вкласти Тебе до гробу. Ти хоч є Сином Божим, але на землі мав як людина своє місце народження, життя та смерті. Я не маю місця народження, бо знайшов смерть у лоні матері, а частинки мого тіла викинули геть на смітник. Я не маю навіть могили. Тіло моє знищене абсолютно, не залишилося жодного сліду. Залишається тільки безвинно пролита кров, яка голосно взиває до Бога із землі. Залишається смуток, почуття провини і похмуре обличчя сучасної людини, яка чинить зло. Залишаються докори совісті, приречене серце, яке ставить знак рівності між добром і злом. А ця рівність між добром і злом є смертю душі. О, Ісусе, борони всіх від вічної смерті.

Звершилось! Укладають в гріб Христа,

Оплакує Його Пречиста Мати.

І я своє оплакую дитя,

Котре сама ж дала пошматувати.

Що зроблено того не відміню.

І каменю цього з душі не скину.

У покаянні Господа молю,

Аби простив і дав мені дитину.

Я вже люблю цю мрію, це дитя,

У нім моя надія і спасіння,

Щоб дарувати світові життя,

І славити Христове воскресіння.

На завершення теми - поради для жінок, які здійснили аборт.

• щиро і докладно висповідатися зі всіх гріхів смертельних і повсякденних (аборт – один із найбільших смертельних гріхів).
• часто сповідатися і причащатися.
• заховувати заповіді Божі і церковні.
• добровільно накладати на себе якусь покуту (це робити лише з дозволу свого сповідника);
• жінка, яка має шлюбного чоловіка і ще може народжувати дітей, нехай постановить собі, що при Божій помочі народить дитину, а як Бог поблагословить – то і більше дітей народити. Така пожертва себе самої для дітей буде найкращою частковою спокутою за аборти.
• постановіть собі, що у подружньому житті ніколи не будете вживати жодних протизаплідних пігулок і цю християнську повинність будете поширювати у своєму оточенні.

Джерело: http://golgofa.at.ua/index/0-1

---

Хресна дорога 6

Хресна дорога в Колізеї 2013 р.

Ці роздуми Хресної Дороги, за дорученням попередника нинішнього Папи, Бенедикта XVI, підготували двоє молодих ліванців під проводом маронітського патріарха, кардинала Бешари Бутроса Раї.

ВСТУП

«Прибіг один, упав перед Ним навколішки й почав Його питати: Учителю благий, що мені робити, щоб успадкувати життя вічне?» (Мк 10,17)

Ісус відповідає на це питання, яке непокоїть глибини нашого єства, – йдучи Хресною дорогою.

Ми дивимося на Тебе, Господи, на цій дорозі, яку Ти пройшов перший, і на кінці якої «проклав свій хрест як поміст до смерті, аби люди могли ним пройти з країни смерті до життя» (св.Єфрем Сирієць, Гомілія).

Заклик іти за Тобою скерований до всіх, зокрема до молодих і тих, хто зазнає поділів, війн чи несправедливості, і хто бореться, щоби між своїми братами бути знаком надії та будівничими миру.

Тому ми стаємо перед Тобою з любов’ю, приносимо Тобі наші страждання, скеровуємо наші погляди й серця до Твого Хреста, а, сильні Твоєю обітницею, молимося: «Нехай буде благословенний наш Відкупитель, який своєю смертю дав нам життя. Відкупителю, сповни в нас таємницю Твого відкуплення – через Твої страждання, смерть і воскресіння» (Маронітська літургія).

Стояння 1

Ісуса засуджено на смерть

З Євангелія від св.Марка (15, 12-13.15)

«Пілат знову заговорив і мовив до них: Що ж мені робити з тим, що ви звете царем Юдейським? А ті знову закричали: Розіпни його! Тоді Пілат, бажаючи догодити юрбі, відпустив їм Варавву, Ісуса ж, убичувавши, видав, щоб його розіп’яли».

Перед можновладцем Пілатом Ісус міг добитися справедливості. Пілат же мав владу визнати Ісуса невинуватим і відпустити Його. Однак римський намісник волів послужитися логікою особистих інтересів, поступаючись перед політичним та суспільним тиском. Він засудив невинуватого, аби вдовольнити бажання натовпу, всупереч вимогам правди. Віддав Ісуса на хресні муки, хоча й знав Його неповинність – ще до того, як умив руки.

У сучасному світі є чимало «Пілатів», які смикають за мотузочки влади, служачи тим, хто сильніший. Багато таких, хто слабкий і гнилуватий перед такими натисками влади, використовує свій авторитет задля виправдання несправедливості й топче гідність людини та її право на життя.

Господи Ісусе, не дозволь, аби ми виявилися зарахованими до неправедних! Не дозволь, аби впливові люди використовували зло, несправедливість і деспотизм. Зміцни їх у надії та освіти сумління тих, хто володіє цим світом, аби керували ним справедливо. Амінь.

Стояння 2

Ісус бере хрест

З Євангелія від св.Марка (15,20)

«Коли ж над ним наглумилися, зняли з нього багряницю й одягнули його в його одежу. Опісля ж повели його на розп’яття.»

Ісус Христос стоїть перед солдатами, які гадають, що мають над Ним усю владу. А однак то Він є тим, через кого «постало все, і ніщо, що постало, не постало без нього» (Йн 1,3).

Людина в усіх епохах вважала, що може заступити Бога й сама визначати добро і зло (пор. Рим 3,5), не посилаючись на свого Творця і Спасителя. Вона вважала себе всемогутньою, спроможною усунути Бога життя – життя свого та інших, заради розуму, влади чи грошей.

Так само й нині світ прогинається перед спробами усунути Бога з життя людини, такими як сліпий лаїцизм, який пригнічує цінності віри й моралі в ім’я нібито-захисту людини, або як агресивний фундаменталізм, що використовує як привід «захист релігійних цінностей» (див. Апостольське повчання «Церква на Близькому Сході», 29).

Господи Ісусе, який прийняв приниження і ототожнив себе зі слабкими, Тобі ввіряємо всіх людей і всі народи, принижувані й стражденні, особливо на замученому Сході. Нехай у Тобі вони віднаходять сили надалі нести свій хрест разом із Тобою. Кладемо у Твої долоні всіх загублених, аби завдяки Тобі вони знайшли правду і любов. Амінь.

Стояння 3

Ісус уперше падає під хрестом

З книги пророка Ісаї (53,5)

«Він же був поранений за гріхи наші, роздавлений за беззаконня наші. Кара, що нас спасає, була на ньому, і ранами його ми вилікувані.»

Той, хто у своїй божественній долоні тримає небесні світила й перед ким тремтять небесні сили, ось падає без сил на землю під важким тягарем хреста.

Той, хто приніс світові мир, – зранений нашими гріхами, падає під тягарем наших провин.

«Погляньте, віруючі, на нашого Спасителя, який долає шлях на Голгофу. Прикутий до ганебного стовпа гірких страждань, Він втрачає сили. Ходімо побачити цю неймовірну подію, яка перевищує можливості розуму й важко піддається описанню. Струсу зазнали земні основи, а страшна тривога охоплює присутніх, коли їхній Творець і Бог повалений тягарем хреста й дозволяє провадити себе на смерть, з огляду на любов до всього людського роду» (Халдейська літургія).

Господи Ісусе, підведи нас із наших падінь, приведи наш розгублений дух до Твоєї Істини. Не дозволь, аби людський розум, що його Ти створив для себе, задовольнявся частковими правдами, наукою чи технологіями, не ставлячи собі основоположних питань про сенс існування (пор. Апостольський лист «Двері віри», 12).

Дай нам, Господи, відкритися на діяння Твого Святого Духа, щоби Він привів нас до повноти правди. Амінь.

Стояння 4

Ісус зустрічає свою Матір

З Євангелія від св.Луки (2,34-35.51б)

«Симеон же благословив їх і сказав до його матері Марії: Ось цей поставлений для падіння й підняття багатьох в Ізраїлі; він буде знаком протиріччя, та й тобі самій меч прошиє душу, щоб відкрилися думки багатьох сердець. А мати його зберігала всі ці слова у своєму серці.»

Зранений і стражденний, несучи хрест людства, Ісус зустрічає свою Матір, а в Її особі – все людство.

Марія, Матір Бога, була першою ученицею Вчителя. Приймаючи слова ангела, вперше зустріла Втілене Слово і стала святинею Бога Живого. Вона зустріла Його, не розуміючи, як Творець неба і землі міг обрати якусь дівчину, слабке створіння, аби втілитися на цьому світі. Зустріла Його у невпинному шуканні Його Обличчя, у тиші серця і в роздумах над Словом. Гадала, що то Вона Його шукає, тоді як то Він Її шукав… Тепер ось знову зустрічає Його, коли Він несе хрест.

Ісус страждає, бачачи стражденну Матір, а Марія – бачачи страждання Сина. Але з цього спільного страждання народжується нове людство. «Радуйся! Вітаємо Тебе, о Свята, сповнена слави, Пріснодіва, Мати Божа, Мати Христа. Занеси наші молитви перед обличчя Твого возлюбленого Сина, нехай простить нам гріхи наші» (Теотокіон із коптського Орологіону, Аль-Агбіа 37).

Господи Ісусе, також і ми у своїх сім’ях зазнаємо страждань, що їх батьки завдають дітям, а діти – батькам. Вчини, Господи, щоб у ці важкі часи наші родини були місцем Твоєї присутності, де б наші страждання перетворювалися на радість. Будь підтримкою для наших сімей і зроби їх оазами любові, миру та погідності, на взірець Святої Родини з Назарета. Амінь.

Стояння 5

Киринеянин допомагає Ісусові нести хрест

З Євангелія від св.Луки (23,26)

«І як вони Його повели, схопили якогось Симона Киринея, що повертався з поля, і поклали хрест на нього, щоб ніс його за Ісусом.»

Зустріч Ісуса з Симоном і Киринеї відбулася мовчки. Це життєвий урок: Бог не хоче страждання ані зла. Те ж саме стосується людини. Однак страждання, прийняте з вірою, перетворюється на шлях спасіння. Приймімо його, як Ісус, і допомагаймо його зносити, як Симон Киринеянин.

Господи Ісусе, Ти включив людину в несення Твого хреста. Ти закликав нас поділяти Твоє страждання. Симон із Киринеї подібний до нас і навчає нас приймати хрест, який ми стрічаємо на життєвих дорогах.

Наслідуючи тебе, Господи, також і ми несемо сьогодні хрест страждання і хвороби, але ми приймаємо його, бо Ти з нами. Він може прибити нас на місці, але не перешкодить нам у прагненнях; може затьмарити нам погляд, але не сумління; може оглушити нас, але не завадить нам слухати; може відібрати в нас мову, але не відніме прагнення істини; може пригнічувати наш дух, але не відбере нашої свободи.

Господи, ми прагнемо бути Твоїми учнями, аби нести Твій хрест на щодень. Понесемо його з радістю й надією, бо Ти несеш його з нами, бо Ти заради нас переміг смерть.
Дякуємо Тобі, Господи, за кожного хворого чи стражденного, який уміє свідчити про Твою любов, і за кожного «Киринеянина», якого Ти ставиш на нашому шляху. Амінь.

Стояння 6

Вероніка втирає обличчя Ісуса

З Книги Псалмів (Пс 27,8-9)

В твоєму імені серце моє каже: «Обличчя моє шукайте!»

Твоє обличчя, Господи, я шукаю.

Не ховай обличчя твого від мене,

Не відпихай слуги твого в гніві.

Ти моя поміч, не відкидай мене

І не залишай мене, Спасителю мій, Боже!

Вероніка шукала Тебе посеред натовпу. Шукала Тебе – і нарешті знайшла. Коли Твій біль досяг вершини, вона запрагнула втишити його, обтерши Твоє обличчя хусткою. Дрібний жест, але він виражає всю любов до Тебе й усю віру в тебе. І він відбився в пам’яті нашої християнської традиції.

Господи Ісусе, то Твого обличчя ми шукаємо. Вероніка нагадує нам, що Ти присутній у кожному стражденному, який долає свій голгофський шлях. Господи, вчини, щоб ми знайшли Тебе в убогих, Твоїх найменших братах, аби висушити сльози заплаканих, потурбуватися про страждальців і підтримати тих, хто слабшає.

Господи, ти нас навчаєш, що жоден зранений і забутий не втрачає своєї цінності ані гідності й залишається знаком Твоєї прихованої присутності у світі. Допоможи нас обтерли з Твого обличчя сліди нужди і несправедливості, аби Твоє обличчя, приховане в кожному, проявилося й засяяло.

Молимося за тих, хто шукає Твого обличчя і знаходить його в бездомних, убогих і дітях, яким загрожує насильство і використання. Амінь.

Стояння 7

Ісус падає вдруге

З Книги Псалмів (22,8.12)

Всі, хто на мене дивиться, глузують з мене,

Кривлять губи, кивають головою.

Не віддаляйсь від мене, бо нещастя близько,

Бо допомогти нікому.

Ісус самотній під внутрішнім і зовнішнім тягарем хреста. Чергове падіння, коли тягар стає надто важким і здається, що вже немає меж несправедливості й насильству…

Але Ісус підводиться знову, сильний безконечною довірою, яку має у своєму Отцеві. Перед лицем людей, полишених напризволяще, міць Духа підносить Його, повністю єднає з волею Отця, з волею любові, яка може все.

Господи Ісусе, у Твоєму другому падінні ми розпізнаємо наші різні ситуації, які здаються безвихідними. Серед них і ті, що виникають з упереджень і ненависті, які роблять наші серця затверділими і провадять до релігійних конфліктів.

Освіти наші сумління, щоби ми побачили, попри «людські та релігійні розбіжності», що «якийсь промінь правди осяює всіє людей», покликаних іти разом – шануючи релігійну свободу – до правди, яка є в Богові самому. В такий спосіб різні релігії зможуть «з’єднатися в служінні спільному благу і сприяти розвиткові кожної людини та розбудові суспільства» (Апостольська адгортація «Церква на Близькому Сході», 27-28).

Прийди, Святий Духу, аби втішити і зміцнити християн, особливо з Близького Сходу, аби, з’єднані з Христом, вони були на землі, яку роздирають несправедливість і конфлікти, свідками Його всезагальної любові. Амінь.

Стояння 8

Ісус зустрічає єрусалимських жінок

З Євангелія від св.Луки (23,27-28)

«Ішов за ним натовп людей великий і жінки, що плакали за ним та голосили. Ісус же обернувся до них і сказав: Дочки єрусалимські, не плачте надо мною, а плачте над собою і над вашими дітьми!»

На голгофському шляху Господь зустрічає єрусалимських жінок. Ці жінки оплакують скорботи Ісуса так, якби йшлося про страждання без будь-якої надії. У хресті вони не бачать нічого іншого, крім дерева, знаку прокляття (див. Втор 21,23), тоді як Господь хотів його як знаряддя Відкуплення і Спасіння.

У Страстях і Воскресінні Ісус дає своє життя для відкуплення багатьох. У такий спосіб Він дав відпочинок пригніченим і втішив стурбованих. Обтер сльози єрусалимських жінок і відкрив їхні очі на пасхальну істину.

Наш світ сповнений стурбованих матерів, жінок, поранених у їхній гідності, поневолених різними формами дискримінації, несправедливістю і стражданням (пор. Апостольська адгортація «Церква на Близькому Сході», 60). О Христе стражденний, будь для них миром і бальзамом на їхні рани!

Господи Ісусе, своїм втіленням із Марії, «благословенної поміж жінками» (Лк 1,42) Ти підніс гідність кожної жінки. Своїм Втіленням Ти об’єднав людський рід (пор. Гал 3,26-28).

Господи, нехай зустріч із Тобою буде прагненням наших сердець. Наша дорога, сповнена страждань, нехай буде шляхом надії, з Тобою і до Тебе, який є нашим притулком і нашим Спасінням. Амінь.

Стояння 9

Ісус падає втретє

З Другого послання св.Апостола Павла до коринтян (5,14-15)

«Бо любов до Христа спонукує в нас цю думку: Коли хтось один умер за всіх, то всі вмерли. А він умер за всіх, щоб ті, що живуть, жили вже не для самих себе, а для того, хто за них умер і воскрес.»

Утретє Ісус падає під хрестом, обтяжений нашими гріхами, і також утретє намагається підвестися, збираючись на силах, що в Нього залишилися, аби продовжити шлях на Голгофу. Він не дозволяє розчавити себе, відкидає думку піддатися спокусі.

Почавши від свого Втілення, Ісус несе хрест людського страждання та гріха. Він повністю й навіки прийняв людську природу, показуючи людям, що перемога можлива, і що шлях Божого усиновлення залишається відкритий.

Господи Ісусе, Церква, народжена з Твого пробитого боку, нині пригнічена хрестом поділів, що віддаляють одних християн від інших та від єдності, якої Ти для них прагнув; і так вони відходять від Твого бажання «аби всі були одно» (Йн 17,21), як Отець із Тобою. Цей хрест тяжіє всією своєю вагою на їхньому житті й на їхньому спільному свідченні. Вділи, Господи, мудрості й смирення підвестися і йти вперед дорогою єдності у правді та любові, не піддаючись спокусі керуватися перед лицем поділів виключно критеріями особистих та групових інтересів (пор. Апостольська адгортація «Церква на Близькому Сході», 11).

Дай нам благодать відкинути ментальність поділів, «аби не став безуспішним хрест Христовий» (1Кор 1,17). Амінь.

Стояння 10

З Ісуса знято одяг

З Книги Псалмів (22,19)

Одежу мою ділять між собою,

І на хітон мій жеребок кидають.

Коли настала повнота часів, Ти, Господи Ісусе, прийняв нашу людську природу – Ти, чиї «поли риз наповнювали храм» (Іс 6,1); і ось Ти йдеш посеред нас, а ті, хто доторкається краю твого одягу, дістають зцілення. Але тепер із Тебе знято й ці шати, Господи! Ми вкрали Твій одяг, а Ти віддав нам також і свій плащ (пор. Мт 5,40). Ти дозволив, аби заслона Твого тіла роздерлася, щоб ми знову мали доступ перед обличчя Отця (пор. Євр 10,19-20).

Ми гадали, що реалізуємося самі, незалежно від Тебе (пор. Бут 3,4-7). А виявилося, що ми – нагі. Але Ти у своїй безконечній любові наново нас одягнув у гідність синів і дочок Божих, у Твою освячувальну благодать.

Уділи, Господи, синам Східних Церков – оголених різними труднощами, інколи навіть переслідуваннями, ослаблених еміграцією – відваги залишатися у своїх країнах, аби проголошувати Добру Новину.

О Ісусе, Сину людський, який дав себе оголити, щоб об’явити нове створення, воскресле з мертвих: здери з нас заслону, яка відділяє нас від Бога, і витчи в нас Твою Божу присутність.

Дай нам подолати страх перед життєвими подіями, які нас оголюють і залишають неприкритими. Дай нам одягнутися в нову людину нашого Хрещення, аби ми проголошували Добру Новину про те, що Ти – єдиний істинний Бог, який керує історією. Амінь.

Стояння 11

Ісуса прибито до хреста

З Євангелія від св.Йоана (19,16.19)

«І тоді видав він його їм на розп’яття. Пилат же звелів написати напис і на хресті його примістити: Ісус Назарянин Цар Юдейський».

Ось очікуваного Месію повішено на дереві хреста поміж злочинцями. Обидві долоні, які благословляли людей, пробито. Обидві стопи, які ступали по нашій землі, аби проголошувати Добру Новину, – підвішено між землею і небом. Очі, повні любові, які одним поглядом зцілювали хворих, прощали наші гріхи, – тепер дивляться тільки у небеса.

Господи Ісусе, Ти був розіп’ятий за наші підлоти. Молишся до Бога Отця і заступаєшся за людство. Кожен удар молотка розлягається як удар Твого серця, складеного в жертву.

Які прекрасні на горах Голгофи стопи того, хто сповіщає Добру Новину про Спасіння!

Твоя любов, Ісусе, сповнює Всесвіт. Твої пробиті долоні – то наш притулок у терзаннях. Вони приймають нас щоразу, коли нам загрожує відхлань гріха; ми знаходимо у Твоїх ранах зцілення і прощення.

О Ісусе, просимо Тебе за всіх молодих, охоплених розпачем, за молодь – жертви наркотиків, сект і збочень.

Визволи їх із поневолення. Нехай вони підведуть очі та приймуть Любов. Нехай відкриють щастя в Тобі. Спаси їх, наш Спасителю. Амінь.

Стояння 12

Ісус помирає на хресті

З Євангелія від св.Луки (23,46)

«Ісус закликав сильним голосом: Отче, у Твої руки віддаю духа мого! Сказавши це, він віддав духа.»

З висоти хреста – крик: крик самотності в момент смерті, крик довіри у стражданні, крик народження нового життя. Ось Тебе повішено на Дереві Життя, і Ти ввіряєш свій Дух в руки Отця, дозволяєш вихлюпнутися щедрому джерелу життя й формуєш нове створіння. Також і ми боремося нині з викликами світу цього: відчуваємо, що хвилі неспокою нас огортають, топлять і підривають нашу довіру. Дай нам, Господи, міць внутрішньої певності, що жодна смерть нас не подолає, доки ми спочиваємо у Твоїх долонях, які нас сформували і нас супроводять.

Нехай кожен із нас зможе вигукнути: «Вчора я був розіп’ятий разом із Христом, сьогодні перебуваю разом із Ним у славі. Вчора я був мертвий з Ним, нині я разом із Ним живий. Вчора мене поховали разом із Ним, сьогодні я разом із Ним воскрес» (Григорій Назіанзин).

У темряві наших ночей ми дивимося на Тебе. Навчи нас звертатися до Всевишнього, до Твого небесного Отця.

Нині ми молимося, щоб усі ті, хто пропагує аборти, усвідомили, що любов не може бути нічим іншим, як тільки джерелом життя. Думаємо також і про прихильників евтаназії та про тих, хто підтримує і поширює біомедичні техніки, що загрожують людському життю. Відкрий їхні серця, щоб вони пізнали Тебе в істині, щоби включилися у формування цивілізації життя й любові. Амінь.

Стояння 13

Ісуса знято з хреста і довірено Матері

З Євангелія від св.Йоана (19,26-27а)

«Бачивши Ісус матір і біля неї учня, що стояв, – а його ж любив він, – мовить він до матері: Жінко, ось син твій. А тоді й до учня мовить: Ось матір твоя.»

Господи Ісусе, ті, хто Тебе любить, перебувають біля Тебе і зберігають віру. В час агонії та смерті, коли світ гадає, ніби зло перемогло, ніби голос правди і любові, справедливості та миру замовк, – їхня віра не гасне.

О Маріє, у Твої долоні кладемо нашу землю. «Як же сумно виглядає ця благословенна земля, що страждає, чиї діти заповзято ранять один одного і вмирають!» (Апостольська адгортація «Церква на Близькому Сході», 8). Здається, ніщо не стримає зла, тероризму, вбивств, ненависті. «Перед хрестом, на якому Твій Син розклав свої непорочні долоні за наше спасіння, о Діво, нині схиляємо голови: вділи нам миру» (Візантійська літургія).

Молимося за жертв війн і насильства, які в цей час нищать різні країни Близького Сходу, як і інші частини світу. Молимося, щоб ті, хто був змушений утекти й емігрувати, могли якнайшвидше повернутися до своїх домівок, до своєї землі. Вчини, Господи, аби кров невинних жертв стала зерном нового Сходу, більш братнього, спокійного, справедливого, і щоби цей Схід віднайшов славу свого покликання бути колискою цивілізації, духовних і людських цінностей.

Зірко Сходу, вкажи нам настання Світанку. Амінь.

Стояння 14

Ісуса покладено до гробу

З Євангелія від св.Йоана (19,39-40)

«А надійшов і Никодим, який раніше приходив уночі до нього, та й приніс мішанину зі смирни та алое, мірок зо сто. І взяли вони тіло Ісуса та обв’язали його запашним полотном, як ото ховають за юдейським звичаєм.»

Никодим приймає тіло Спасителя, ставиться до нього з турботою і кладе у гріб посеред саду, який нагадує про Сад Творіння. Ісус дозволяє поховати себе, так само як дозволив і розіп’ясти себе, в такій же самотності, повністю «довірений» рукам людей і «досконало з’єднаний» із ними «аж по сон під гробовою плитою» (св.Григорій Нарек).

Прийняття труднощів, болісних подій, смерті вимагає міцної надії, живої віри. Камінь, покладений при вході до гробу, буде відсунуто, і зійде нове життя. Воістину, «ми поховані з Ним через хрещення на смерть, щоб, як Христос воскрес із мертвих славою Отця, і ми теж жили новим життям» (Рим 6,4).

Ми маємо свободу Божих дітей, щоб уже не повертатися до неволі; життя нам дане у повноті, щоб ми більше не задовольнялися життям, позбавленим краси і значення.

Господи Ісусе, вчини нас дітьми світла, які не бояться темряви. Просимо Тебе сьогодні за всіх тих хто шукає сенсу життя, й за тих, хто втратив надію, – щоби увірували в перемогу над гріхом і смертю! Амінь.

За матеріалами: http://osbm.org.ua/

---

Хресна дорога 7

Милосердний Ісусе, Ти ніс тяжкий хрест і помер на ньому заради нашого спасіння. Прагну бути з Тобою на цій хресній дорозі, розділивши Твої страждання, проявити свою любов і співчуття. Усім серцем каюсь за всі мої гріхи. Знаю, що саме гріх став причиною Твоєї смерті. Пробач мені, Ісусе, і вчини, щоб я Тебе більше не ображав. Нехай роздумування над Твоїми стражданнями пробудить в мені велику любов до Тебе і ближніх, в яких неустанно страждаєш. Нехай зміцниться моя довіра до Тебе, щоб у тяжкі хвилини я не зневірювався, а єднався з Твоєю жертвою на хресті для спасіння світу.

Стояння 1. Ісус, засуджений на смерть

Біля всіх стоянь на початку кажемо: “Поклоняємось Тобі, Ісусе Христе, і благословляємо Тебе, бо через хрест і муку свою світ відкупив”.

Пілат умиває руки, але жодна вода землі не змиє злочину вбивства Бога. Найсвятіший і найневинніший Ісус засуджений на смерть. Бог-Суддя засуджений людьми…

Милосердний Ісусе, чую вирок смерті, даний Тобі замість мене. Благаю, не дозволь, щоб в день суду я почув від Тебе вирок осудження. Одна крапля Твоєї пресвятої крові омиє мене від усіх гріхів. Ісусе, прояви своє безмежне милосердя, бо лише в Тобі вся моя надія.

Після кожного стояння:

“Котрий за нас терпів рани, Ісусе Христе, змилуйся над нами”

Стояння 2. Ісус бере хрест на свої плечі

Як дитина до матері, так смиренний Ісус простягає свої руки до хреста, дерева болю, приниження і смерті. З великою любов’ю бере його і кладе собі на плечі. Це дар Небесного Отця, єдина надія для грішного людства.

Милосердний Ісусе, несучи свій хрест, Ти дивишся на мене і промовляєш: “Коли хтось хоче йти за мною, нехай зречеться себе самого, візьме хрест свій і йде за мною” (Мт 16, 24) Прошу Тебе, дай мені ласку, щоб свої хрести я ніс зі спокоєм і довірою.

Стояння 3. Ісус вперше падає під хрестом

Виснажений кривавим потом, безсонною ніччю, бичуванням, терновим вінцем, обтяжений тяжким хрестом, спотикається Ісус на кам’янистій дорозі і падає. Поглянь на Христа!

Падає, щоб тебе підняти, щоб ти не зневірювався в щоденних слабкостях, а з довірою і надією вставав після кожного падіння.

Ісусе, будь моєю надією і силою! Без Твоєї допомоги не поправлюся зі своїх недоліків, не зможу піднятися з гріхів, які так засмучують Твоє найчистіше Серце. Вся моя надія на Тебе, наймилосердніший Ісусе.

Стояння 4. Ісус зустрічає свою Матір

Справжня любов пізнається в стражданні. Ніхто не любив Матері так, як Ісус, і ніхто так не любив Сина, як Пресвята Матір. Ісус, якого усі залишили, зауважує у натовпі свою Матір, переповнену болем, співчуттям і любов’ю. Яка промовиста і зміцнююча ця зустріч, хоча відбувається без слів. Любов вимагає присутності.

Мати Милосердя, вірю, що Ти є присутня в моєму житті. Якщо я буду страждати, якщо прийде смуток або нещастя, зміцни тоді в мені надію, щоб міг вірно йти слідами Твого Сина.

Стояння 5. Симон із Киринеї допомагає Ісусові нести хрест

Не ангелів, а бідну людину змушує Провидіння Боже допомогти Ісусові. І нас на дорозі життя вигляд біди змушує, щоб поспішати на допомогу ближнім. “Усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших — ви Мені зробили” (Мт 25, 40), — говорить милосердний Ісус.

Господи Ісусе, Ти даєш мені стільки можливостей, щоб Тобі прислужитися, щоб проявити любов до Тебе в людях страждаючих і потребуючих допомоги. Зміцни мою віру, щоб завжди в них я бачив Тебе і ніколи не пройшов байдуже біля людини, яка потребує моєї допомоги. Ісусе, довіряю Тобі!

Стояння 6. Вероніка витирає Ісусові обличчя

Вероніка не зважає на труднощі і людей, щоб витерти Ісусове обличчя, яке стікає кров’ю і потом. Справжня любов здатна подолати все. Ісус із вдячністю приймає цей милосердний вчинок і нагороджує його власним образом, який залишається на хустині мужньої жінки.

Ісусе, Ти дуже добрий! Дай мені ласку, щоб я мужньо і з довірою виконував вчинки милосердя, щоб на моєму серці відбився Твій образ.

Стояння 7. Ісус вдруге падає під хрестом

Ісус напружує ослабле тіло, щоб через море страждань пронести на плечах наші гріхи, наше спасіння. Очі затуманюються, легеням бракує повітря, ноги плутаються… Засуджений Бог втрачає рівновагу і знову падає.

Ісусе, скільки разів я обіцяв виправитися, стільки разів Ти мені пробачав, а я знову падаю. Моя гордість, прагнення бути вище за інших, чуттєвість, лінощі так жахливо Тебе пригнічують! Ісусе, тихий і сумирний серцем, зроби моє серце схожим на Твоє! Ісусе, довіряю Тобі!

Стояння 8. Ісус втішає жінок, що плачуть

Кілька вірних жінок протискаються крізь натовп, наближаються до Ісуса і, бачачи Його страждання, починають голосно плакати. Цей прояв співчуття зворушує Ісуса. Він знаходить для них слова потіхи і перестороги: “Не плачте надо мною, а плачте над собою і над вашими ДІТЬМИ…”

Наймилосердніший Спасителю, зміцни в мені слабі сили, щоб я у своїй любові до ближніх не обмежувався тільки співчуттям і сльозами, а вчинками свідчив про неї, щоб пам’ятав, що віра без учинків — мертва.

Стояння 9. Ісус втретє падає під хрестом

Сумна хресна процесія щораз ближче підходить до Голгофи. Ідучи під гору, Ісус падає втретє. Повністю виснажений, не може встати. Прокльони, жорстокі удари, шарпання за мотузки… не можуть підняти тихого Агнця.

Це найважче падіння — моє узалежнення від гріха, якого я не хочу позбутися. Скільки років воно пригнічує в мені Ісуса? Щоб тільки не став причиною вічного падіння. Милосердний Ісусе, подай мені свою руку, як колись Петрові, що тонув, бо сам встати не можу. Наповни довірою моє серце, щоб я повірив, що з допомогою Божої благодаті можу жити з чистою душею і навіть стати великим святим, бо Твоє милосердя безмежне. Ісусе, довіряю Тобі!

Стояння 10. З Ісуса здирають одяг

Господи неба і землі, який одягаєш лілії, годуєш і піклуєшся про людей, роздягнутий, напоєний вином, змішаним із жовчю, невдячними. Як вогонь палять Спасителя рани від бичів, гарячка і сором. Гріх нечистоти і брак стриманості, що так принижують гідність людини, приносять тобі ці страждання.

Непорочний Агнче Божий, це я повинен бути на Твоєму місці. Помилуй мене, Милосердний Ісусе. З Тебе здерто одежу для того, щоб я був вкритий одягом благодаті і милосердя, одягом невинності і любові. Покрий моє тіло й серце стриманістю і скромністю у думках, прагненнях, словах і в усіх моїх вчинках. Для Тебе немає нічого неможливого, тому безмежно довіряю Тобі, Ісусе!

Стояння 11. Ісуса прибивають до хреста

Ці повні доброти руки, які роздавали хліб, пригортали дітей, благословили – розпростерті на хресті, прибиті цвяхами. Ці стопи, так натруджені, які шукали грішників — грубі цвяхи розривають. Ось подяка за любов, доброту, милосердя. “Люду мій, люду, чим тобі завинив?”

Милосердний Ісусе, знаю, що кожен тяжкий гріх наново розпинає Тебе у серці людини. Стільки разів я вчинив це думкою, словом і вчинком! Ісусе, врятуй мене від підлої невдячності до Тебе! Від тяжкого гріха обережи мене! Нехай будуть розіп’яті мої пристрасті, тільки не Ти, милосердний Ісусе! Вірю в силу Твоєї благодаті і в Твоє милосердя, бо не хочеш смерті грішника, але щоб жив з Тобою навіки.

Стояння 12. Ісус вмирає на хресті

Впади на коліна! Бог-Чоловік конає на Голгофі. Вмирає на хресті у страшних муках, що сягають дна Його душі, тому що кричить: “Боже мій, Боже мій, чому Ти мене покинув?” (Мт 28, 46) Отець Небесний не покинув “Того, хто не знав гріха, Він за нас зробив гріхом, щоб ми стали Божою праведністю в ньому” (2 Кор 5, 21). Отець прийняв криваву жертву Свого Сина і Своїм безмежним милосердям огорнув ціле грішне людство. За цілковиту пожертву, за безмежну любов до мене, прославляю Тебе, найдорожчий Ісусе!

Вчини, щоб моє серце палало Твоєю любов’ю і щоб я став Гостією неустанного винагородження за ненависть, невдячність, байдужість тисяч людей. Тільки щоб світ почув Твій голос вибачення і любові! Тільки щоб довірився Твоєму безмежному милосердю!

Стояння 13. Ісуса знімають з хреста

Страждання Ісуса завершилися. Вигляд мертвого тіла Сина збільшив страждання його Матері: “О гляньте, подивіться, чи є біль, як мій біль, що мені заподіяно” (ПлЄр 1, 12). Пресвяте Тіло, без краплі крові, ціле розтерзане, руки і ноги пробиті, Серце відкрите… Страждаюча Матір! Теплими сльозами омиваєш Ісусові рани, причиною яких були мої гріхи. Випрошуй для мене милосердя у Свого Сина і будь мені Матір’ю Милосердя тепер, а особливо в годину моєї смерті.

Стояння 14. Ісуса покладено до гробу

Гріб — останнє стояння для Ісусового тіла. Клякаю в душі при Ісусовій могилі, що приносить надію перемоги над смертю і проголошує воскресіння!

Милосердний Ісусе, кожним ударом мого серця дякую Тобі за все, що Ти для мене зробив, за кожну краплю крові, за пожертвуване життя, за безмежне Твоє милосердя над цілим людством. Віддаю Тобі моє серце, мій розум, мою волю… Відірви мене від зла, вчини, щоб відсьогодні я йшов Твоїми слідами аж до кінця життя і так дійшов до воскресіння!

Маріє, Мати Милосердя, веди мене до Ісуса! Ісусе, довіряю Тобі!

Молитва після хресної дороги

Христе, Божий В’язню любові у Пресвятих Дарах, у всіх Храмах на цілій земній кулі проходиш хресну дорогу. Покинутий вірними, забутий, поглумлений, поневірюваний святотатством, навіть приречений на розп’яття сатаністами. Прагну цілою душею належати до Тебе, прагну бути Киринеянином, Веронікою, Магдалиною, Йосипом з Ариматеї, щоб нести допомогу, щоб винагороджувати зневаги, щоб любити Тебе понад усе на земній Голгофі і у вічному Фаворі навіки. Амінь.

Щоб отримати цілковитий відпуст, відмовляємо у намірах Святішого Отця:

Отче наш… Радуйся, Маріє… Слава Отцю… Вірую…

Котрий за нас терпів рани, Ісусе Христе, змилуйся над нами, і Ти, яка співтерпіла, Скорботна Мати, молися за нас.

Джерело: CREDO: https://credo.pro/2020/02/112206

---

Повернутися до розділу "Молитви"

Читати молитовник

Скачати молитовник

Рекомендуйте цю сторінку другові!