|
|||
|
Упродовж перших трьох віків християни зазнавали майже постійних гонінь, спочатку від юдеїв, що не увірували, а потім від язичників. Юдеї, не прийнявши обіцяного Богом Спасителя Господа Ісуса Христа і віддавши Його на смерть, несамовито волали: "Кров Його на нас і на дітях наших". Убивши багатьох християн, вони отримали покарання за всі свої беззаконня. Єрусалим і храм Божий були зруйновані римськими військами дощенту, коли євреї вчинили заколот. Так у 70-у році справдилося пророцтво Господа. Місце, де раніше стояв храм Божий, було заоране плугом, так що не залишилось там каменя на камені. Народ єврейський був розсіяний по всій землі. Понад мільйон євреїв було знищено, кілька десятків тисяч їх було продано в рабство. Замість євреїв у Палестині оселилися вихідці з інших народів і відбудували міста, в тому числі й місто Єрусалим. Віра ж Христова стала утверджуватися серед язичників. Поширення віри християнської між язичниками викликало гоніння на християн з боку римських язичницьких імператорів. Прихильники язичництва переконували імператорів, нібито християни – вороги держави, імператорів і всіх людей. Гоніння на християн були такі жорстокі, що важко піддаються описові; християн піддавали найжахливішим, неймовірним мукам. Перше жорстоке гоніння почалось у 64-у році після Різдва Христового (через 30 років після Воскресіння Христового), за імператора Нерона. Нерон підпалив місто Рим і потім усю провину переклав на християн. За його наказом християн розшукували і хапали, віддавали у цирки на розшматування звірам, зашивали в шкури звірів і цькували псами, розпинали на хрестах, обливали смолою й запалювали замість смолоскипів по ночах для освітлення садів Нерона. В цих гоніннях постраждали в Римі апостоли Петро і Павло (в 67 р.). Павло був усічений мечем, а Петро був розіп`ятий на хресті, але, на його власне прохання, був розіп`ятий вниз головою, бо вважав себе негідним умерти так, як помер Господь Ісус Христос. Найстрашнішим було гоніння на християн у часи імператора Діоклетіана. Це останнє гоніння тривало з 303 р. до 313 р. після Р. Х. Тоді вбивали сотні тисяч християн, застосовуючи найрізноманітніші тортури. При цьому гонінні відбирали і спалювали книги Святого Письма. Сучасник тих гонінь, відомий християнський письменник й учитель філософії з Нікомидії Лактанцій писав: "Якби я був стоустим і мав залізні груди, то й тоді я не зміг би перелічити усіх видів тортур, яких зазнали віруючі". В одному місці катували від десяти до ста чоловік у день; багатьох змучених і покалічених знову лікували, а потім мучили ще і ще. При цьому не зважали ні на стать, ні на вік. "Я сам був очевидцем цього, – писав історик Євсевій, – так, що залізо затуплювалось і ламалось, а самі вбивці, втомившись, почергово змінювали один одного". Однак страждання і подвиги мучеників зміцнювали і поширювали віру Христову серед інших людей. Багато язичників, бачачи віру і подвиги християнських мучеників та чудеса, які чинилися при цьому, самі переконувались в істинності Христової віри і приймали християнство. Чим більше гнали і мучили християн, тим більше міцніла віра християнська. [ Повернутися до змісту книги: "Закон Божий" ] [ Cкачати книгу: "Закон Божий" ] Джерело: www.hram.kiev.ua
Рекомендуйте цю сторінку другові!
|
|