Апостольський собор у Єрусалимі

Коли християнство стало поширюватися по всьому світу і велика кількість язичників стала приймати християнську віру, між християнами виникли непорозуміння. Християни з юдеїв твердили, нібито християни з язичників повинні суворо дотримуватись обрядового закону Мойсеєвого (насамперед обрізання, тобто що слід спочатку навертати їх у єврейську віру), бо інакше вони не зможуть спастись. З цього приводу серед християн точилися запеклі суперечки.

Жоден з апостолів не міг самостійно, окремо, вирішити такого важливого питання. Це змусило св. апостолів спільно з пресвітерами (священиками) згідно з заповіддю Христовою (Див.: Мф 18, 17) зібратися на перший Апостольський Собор в Єрусалимі у 51 р. після Р. Х.

Після тривалих суперечок і розмірковувань взяв слово ап. Петро, він підвівся і сказав, що Господь, обравши його спочатку для навернення язичників, не робив ніякої різниці між язичниками та юдеями і всім однаково дарував Духа Святого, а тому християнам з язичників не обов`язково виконувати обрядовий закон, Мойсеїв. "Ми віруємо, – закінчив свою промову апостол, – що благодаттю Господа Ісуса Христа спасаємося".

Промова ап. Петра справила глибоке враження. Про це красномовно свідчила тиша, яка запанувала на багатолюдному зібранні. Враження посилилося, коли апостоли Павло і Варнава розповіли про знамення й чудеса, які Бог учинив через них у язичників.

Після всього підвівся, щоб висловити свою думку, св. апостол Яків – "брат Господній", який головував на Соборі. Йому, як єпископу Єрусалимської Церкви і голові Собору (першому між рівними), належало останнє слово. Думка його була важливою й тому, що він сам суворо дотримувався закону, за що не тільки від християн, а й від юдеїв дістав імення "праведний". Вагомим було і його становище у Церкві, він був першим Єрусалимським єпископом, поставленим Самим Господом. Св. Яків провадив суворе аскетичне життя (у стриманості, чернече), носив на собі "петалон", тобто золоту дощечку, яку носили тільки первосвященики. Він проводив у храмі цілі години один у молитві за свій народ. В Єрусалимі його шанували, називаючи "оплотом народу".

Св. Яків схвалив думку ап. Петра, довівши, що це узгоджується з пророцтвом (Див.: Ам. 9, 11–12), а отже, з Божественним призначенням. Він запропонував не утруднювати християн з язичників виконанням обрядового закону Мойсеєвого; але вони повинні жити у чистоті і святості і не робити іншим того, чого не хочуть собі.

Пропозиція ап. Якова була прийнята апостолами, пресвітерами і всією громадою, тобто усім Собором, одностайно, як резолюція (постанова) Собору. Про це дано було знати усім християнам письмово (Соборним посланням), яке починалось словами: "Угодно Духові Святому і нам..." Так Апостольський Собор вказав християнам, що постанови Собору, згідно зі словами Господа (Див.: Ін 16, 13; 14, 16), є настановами Святого Духа.

Послання Апостольського Собору викликало в християн велику радість та втіху.

(Див.: Діян. 15, 1–35).

[ Повернутися до змісту книги: "Закон Божий" ]

[ Cкачати книгу: "Закон Божий" ]

Джерело: www.hram.kiev.ua

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!