 |
 |
 |
|
|||
| |||
| |||
| |||
|
|
|
|
|
|
Тоді Ісус Христос з учениками Своїми пішов у землі Кесарії Филипової. Дорогою Він запитав їх: "За кого люди вважають Мене?" Вони відповідали: "Одні за Іоана Хрестителя, другі за Іллю, інші – за Єремію або за одного з давніх пророків, який воскрес". "А ви за кого Мене вважаєте?" – запитав Ісус Христос. Апостол Петро відповів за всіх: "Ти є Христос, Син Бога Живого". Спаситель похвалив Петра за таку віру і сказав йому: "Ти Петро, тобто камінь (за вірою своєю); і на цьому камені (на такій вірі, що Я – Син Божий) Я збудую Церкву Мою, і врата пекла не здолають її. І дам тобі ключі Царства Небесного (таку владу у Моїй Церкві); і що зв`яжеш на землі, те буде зв`язане на небесах, і що розв`яжеш на землі, те буде розв`язане на небесах" (тобто: кому з числа віруючих, що належать до Церкви, ти не простиш гріхів, тому не прощені вони будуть від Бога; а кому ти простиш гріхи, тому прощені вони будуть від Бога). Таку саму владу Спаситель дав і всім іншим апостолам Своїм (Див.: Ін 20, 22–23). Петрові ж Він сказав раніше, ніж іншим, тому що апостол Петро першим з усіх сповідав перед Ним свою віру, – що Він є Христос, Син Божий. З цього часу Ісус Христос почав відкривати (тобто відкрито говорити, провіщати) ученикам Своїм, що Йому для спасіння людей належить багато постраждати від старійшин, первосвящеників і книжників, і бути вбитим, і на третій день воскреснути. Петро ж, відізвавши Спасителя, почав Йому заперечувати: "Будь милостивий до Себе, Господи! Нехай не буде цього з Тобою!" З цих слів Петра видно, що він мав юдейське поняття про Месію і не розумів ще вчення про спасіння людей через страждання Христа, в ньому ще переважали почуття земні над духовними. Петрове прохання було подібне до спокуси диявола, який також пропонував Господу замість духовного – земне, замість Царства Небесного – царство (світу) цього. Тому Ісус Христос відповів йому: "Відійди від Мене, сатано! Ти спокуса Мені, бо думаєш не про Боже, а про людське". І потім, покликавши учеників, сказав: "Якщо хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе (не думає про свої вигоди), і візьме хрест свій (прикрощі, страждання і всі тяготи, які Бог посилає) та йде за Мною. Бо хто хоче свою душу (життя) зберегти, той погубить її, а хто погубить душу свою заради Мене, той збереже її. Яка бо користь людині, якщо вона (прагнучи земного збагачення) здобуде весь світ, а душу свою занапастить (для Царства Божого, для вічного життя). (Див.: Мф 16, 13–28; Мк 8, 27–38, 9, 11; Лк 9, 18–27). [ Повернутися до змісту книги: "Закон Божий" ] [ Cкачати книгу: "Закон Божий" ] Джерело: www.hram.kiev.ua
Рекомендуйте цю сторінку другові!
|
|
|
|
|
|
