Бесіда про перебування пророка Іони у череві кита

"Поверхневі і невіруючі критики, – каже вчений Артур Гук, – вважають, неначе існує чимало перешкод, щоб припустити, що Іону насправді проковтнув кит і що пророк знаходився у череві його три дні і три ночі, а потім був вивержений на сушу.

По-перше, жодна людина, віруючи у Христа, не може сумніватися щодо пригоди з пророком Іоною, бо Сам Христос послався на цей оспорюваний предмет, коли Він сказав: "Бо як Іона був у череві кита три дні і три ночі, так і Син Людський буде у серці землі три дні і три ночі" (Мф 12, 40). Тут Христос відкидає – принаймні наскільки це стосувалось Його учнів – думку, що книга пророка Іони є алегорією з переносним значенням, як вважають критики. Бо ж якщо сказано в переносному сенсі, що Іона знаходився в череві кита, тоді треба зробити висновок, що перебування Христа в серці землі протягом трьох днів і трьох ночей також має значення тільки алегорії. Тут ми маємо приклад того, як заперечення Старого Завіту прокладає шлях до заперечення Самого Христа і Його слів".

Заперечувати історію з пророком Іоною рівнозначно запереченню всього Святого Письма, тобто це означає відмовитися від віри. Невже для людини все ще недостатньо тих численних поразок, так званих "наукових спростувань" Св. Біблії? Скільки разів заперечення "мудреців віку цього" Св. Біблії оберталися проти них самих! Бо просте ознайомлення з текстом оригіналу і певні наукові знання вже дають нам багато в чому відповідь.

Загальновідомо, що оригінал Св. Біблії писано єврейською мовою.Так ось, слово кит єврейською – "танін". У Біблії ж морська жива істота, яка проковтнула Іону, названа не словом "танін", а словом "даг", а слово "даг" означає "велику рибу" чи "страхіття глибин".

Св. Церква свідчить про це вже десятки століть, називаючи істоту, яка проковтнула Іону, "водним звіром". Так, приміром, в ірмосі 6-ї пісні п`ятничного канону на ранній, у главі 8-й, говориться: "У водного звіра в утробі руки Іона хрестовидно простягнув, спасительну страсть прообразувавши явно". В 6-й пісні ранішнього канону, у вівторок, глас 5-й, сказано: "Бо пророка від звіра визволив Ти, Господи, і мене з глибини невтамовних пристрастей звільни, молюся".

Відомо, що існує багато видів китів. Так, приміром, є вид китів з 44 зубами в нижній щелепі і завдовжки 60–65 футів. Однак горло у них невеличке. Ймовірно, це і дало привід стверджувати, що Іона не міг бути поглинутим китом.

Є інший вид кита, так званий "пляшконіс" чи "дзьобоніс". Він порівняно невеликий, завдовжки до 30 футів. Але горло має доволі об`ємисте, і він міг би проковтнути людину, але що стосується пророка, то це неможливо, бо цей кит має зуби і пережовує їжу.

Є кити беззубі, але з "китовим вусом". Між ними є й так звані "ФінБак". Вони бувають завдовжки до 88 футів. Шлунок такого кита має від 4 до 6 камер, причому в будь-якій з них могла б вільно розміститися невелика група людей. Ці кити дихають повітрям і мають у голові повітряну камеру, яка є розширенням носових порожнин. Перш ніж проковтнути надто великий предмет, кит "Фін-Бак" проштовхує його в цю камеру. У випадку, якщо в голові цього кита виявиться щось надто велике, то він пливе до найближчої суші, лягає на мілину і викидає ношу.

Вчений д-р Гарвей свідчить, що його приятель, маючи вагу 200 фунтів, вповз з пащі мертвого кита у цю повітряну камеру. Цей же вчений розповідає, що пес, упавши за борт китобійного судна, через 6 днів був знайдений в голові кита живим. Із сказаного видно, що Іона міг пробути у "череві", тобто у повітряній камері такого кита, три дні і три ночі і залишитись живим. Бо ж простір у цій камері має об`єм близько 700 кубічних футів. Так з наукових даних можемо бачити, що Іону міг проковтнути і кит.

Франк Буллен, відомий автор праці "Плавання кашалота", встановив, що кашалот (один з видів хижих китів) часто, вмираючи, вивергає усе, що міститься у його шлунку.

Але біблійне слово "даг" вказує на "велику рибу". Відтак можемо зробити висновок, що Іону справді проковтнула морська істота – велика риба. В такім разі слід вказати на рибу, іменовану "китова акула" чи "кістяна акула".

Свою назву "китова акула" отримала через те, що не має зубів. Китова акула досягає 70 футів у довжину; проціджує їжу через великі пластинки (вуса) в роті. Ця акула має шлунок цілком достатнього розміру, щоб там вмістилася людина.

Стосовно ж того, що Іона пробув у череві великої морської істоти три дні і три ночі і залишився живим, можна передовсім сказати: "В Бога все можливо". Утім, цікаво згадати і про повідомлення в "Літерарі Дайджест" про те, що одного моряка проковтнула китова акула. Через 48 годин (тобто через дві доби) акулу було вбито. Коли ж китову акулу розітнули, то у всіх присутніх не було меж подиву, коли знайшли проковтнутого моряка живим, щоправда, без тями. Притому моряк не зазнав якихось наслідків свого перебування у череві китової акули, крім втрати волосся і декількох пухирів на шкірі. Потім моряк розповідав, що тільки страх не давав йому спокою, поки він жив у череві кита. Як тільки він приходив до тями і розумів, де він знаходиться, то знову миттєво втрачав свідомість.

"На Гавайських островах, – пише о. І. С., – японські рибалки вбили велику білу акулу. В її шлунку знайшли повний скелет людини. Виявилося, що це був занесений у список дезертирів солдат у формі зразка Пн.-Ам. Армії."

Отже, бачимо, що Іону могла проковтнути велика риба і навіть без порушень природних законів. Відпадають усі "безглуздя" і "суперечності". Вірне і незмінне Слово Боже, воно ніколи не може бути в суперечності з істинною наукою.

Та все ж необхідно зазначити, що для нас, віруючих людей, цілком очевидно: у пригоді з пророком Іоною, безумовно, діяла сила Божа. Бо Господь, як Творець і самих законів природи, вільний правити ними, якщо це Йому потрібно, за Своєю усемогутньою промислительною дією.

Геніальний вчений Паскаль сказав: "Останній крок розуму полягає в тому, щоб визнати існування безлічі таких речей, які виходять за межі нашого пізнання, і якщо розум не приходить до цього пізнання, то він досить слабкий розум". Роберт Майєр каже: "Якщо поверхневі уми бравують запереченням існування чогось вищого, надматеріального і надчуттєво сприйнятого світу, то таке жалюгідне визнання окремих умів не можна ставити в провину науці".

(Складено за кн. "Достовірність Біблійних чудес" Арт. Гука та ст. "Прор. Іона і мала горлянка кита" протопр. П. Калиновича).

[ Повернутися до змісту книги: "Закон Божий" ]

[ Cкачати книгу: "Закон Божий" ]

Джерело: www.hram.kiev.ua

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!