Закон Божий - Про порядок церковних богослужінь - Післямова Християнство. Православ'я. Католицтво. Закон Божий. Про порядок церковних богослужінь - Післямова
Не журіться про життя, що ви будете їсти, і ні про тіло, у що ви зодягнетеся.                Бо більше від їжі життя, а тіло від одягу.                Погляньте на гайвороння, що не сіють, не жнуть, нема в них комори, ні клуні, проте Бог їх годує. Скільки ж більше за птахів ви варті!                Хто ж із вас, коли журиться, добавити зможе до зросту свого бодай ліктя одного?                Тож коли ви й найменшого не подолаєте, то чого ж ви про інше клопочетеся?                Погляньте на ті он лілеї, як вони не прядуть, ані тчуть. Але говорю вам, що й сам Соломон у всій славі своїй не вдягався отак, як одна з них!                І коли он траву, що сьогодні на полі, а взавтра до печі вкидається, Бог так зодягає, скільки ж краще зодягне Він вас, маловірні!                І не шукайте, що будете їсти, чи що будете пити, і не клопочіться.                Бо всього цього й люди світу оцього шукають, Отець же ваш знає, що того вам потрібно.                Шукайте отож Його Царства, а це вам додасться!               
УкраїнськоюХристиянський портал

Додатково

 
Про порядок церковних богослужінь - Післямова
   

В наш час занепаду віри іде наступ темних сил зла, які борються проти правди Божої. І нам, віруючим, треба особливо пам'ятати, що ніхто інший як ченці - посники і молитвеники - є передовими борцями проти сил зла. Бо Сам Господь сказав: "Цей рід (сатанинський) виганяється тільки молитвою і постом" (Мф 17, 21). їх - цих подвижників Христових -ми повинні пам'ятати і любити, всіляко допомагати, просячи у них допомоги духовної.

Ми, православні християни, знаючи велику силу молитви і посту, повинні щоденно творити молитву і мірою сил наших пости-тися у визначені дні, щоб набути стриманості, зміцнити душу у добрих і святих намірах і виробити у собі духовну силу, щоб з поміччю Божою можна було протистояти підступам диявольським.

"Скільки мудреці світу мучили і мучать себе та інших дослідженнями про блаженне життя, - каже святитель. - Кого вони зробили блаженним? їхня наука, звичайно, не для дитячого розуміння і діяльності, бо їхнє власне розуміння ніколи не виходить остаточно з боротьби з власними непорозуміннями: їхня власна діяльність не пам'ятає їхнього вчення (тобто вони самі не виконують свого вчення). Ось нікчемність гордості людської. І навпаки, ось велич простоти Божої: Бог прорік небагато простих заповідей, і в них виклав учення про життя, яке і для мудрих глибоко знаменне, і для дітей доступне, і несвідомих просвіщає, й освіченими керує, і душі людські очищає, і суспільства людські охороняє, і тимчасове життя добровпорядковує, і вічне влаштовує".

Але не слід забувати, що тільки тоді заповіді Божі для нас будуть дійові і спасительні, коли в серці у нас пануватиме свята любов Христова до Бога і ближнього. Про те сказав Сам Господь:

"На цих двох заповідях — на любові до Бога і до ближнього — стоїть увесь Закон і Пророки", тобто справжнє й істинне життя.

Бо можна знати істини віри одним розумом і пам'яттю, але яке убоге, нежиттєве і безплідне таке пізнання! Можна дотримуватися істин віри, обертаючи їх на правила життя; але й це пізнання, хоч і значно вище за перше і необхідне для вдосконалення, - холодне, сухе, і замість втіхи часто творить дух рабства на страх (Див.: Рим. 8, 15). Тільки живе відчуття серця робить ярмо самозречення благом і тягар заповідей легким (Див.: Мф 11, ЗО); тільки живе відчуття в душі небесного і божественного ріднить людину з небом і дає їй змогу зрозуміти життя будучого віку (Див.: Символ віри); тільки свята любов укладає більш-менш тісний і справжній союз людини з Богом і Христом, а тому така людина має живу віру і живе уповання.

Таку живу віру і живе уповання, тобто справжнє, істинне життя, ми можемо мати, якщо перебуватимемо у святій соборній, апостольській, православній Церкві Христовій і житимемо життям Церкви, яка є союз любові та в якій незмінно, за обітницею Божою, перебуває Дух Святий, посилаючи Свої благодатні дари в Таїнствах Церкви, для зміцнення нас на шляху спасіння.

Маючи такий неоціненний скарб - святу православну Церкву, ми з цілковитим усвідомленням цієї великої радості приєднаємо свій голос до голосу, усім нам дорогого і вікопомного о. Іоана Кронштадтського, який засвідчив істину своїх слів багатьма чуде сами як за життя, так і після смерті. Він каже: "О Церква Божа, Свята Соборна, Апостольська! Яка ти велична, премудра, правед на і спасаюча!.. Слава Церкві Православній! Слава Христу Богові - святійшому Главі, єдиному Главі Церкви Божої на землі".

АМІНЬ.


[ Повернутися до змісту книги: "Закон Божий" ]

[ Cкачати книгу: "Закон Божий" ]


Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!






Підписатись на розсилку




Християнські ресурси

Нове на форумі

Проголосуй!