Закон Божий - Використання перебору і його значення Християнство. Православ'я. Католицтво. Закон Божий. Використання перебору і його значення
Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий!                І коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю, то я ніщо!                І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю, то пожитку не матиму жадного!                Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається,                не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого,                не радіє з неправди, але тішиться правдою,                усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!                Ніколи любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч існує знання, та скасується.               
УкраїнськоюХристиянський портал

Додатково

 
Використання перебору і його значення
   

Перебір, або похоронний чи погребальний дзвін, виражає смуток і скорботу за померлим. Він дзвониться, як вже зазначалося, у зворотному порядку до передзвону, тобто повільно вдаряють по одному разу у кожен дзвін, від найменшого до найбільшого, а

відтак б'ють одночасно в усі дзвони. Цей жалібний дзвін обов'язково закінчується коротким тридзвоном, який виражає радісну християнську віру у воскресіння спочилого.

З огляду на те, що в деяких посібниках інколи даються вказівки не бити тридзвону при відспівуванні спочилих, що не відповідає церковній практиці, то з цього приводу дамо деякі пояснення.

Повільний перебір дзвонів, від найменшого до найбільшого, символізує собою плин життя людини на землі, від віку немовляти до зрілості і змужніння, а одночасний удар дзвонів означає припинення земного життя людською смертю, коли усе, надбане людиною для життя цього, залишається. Як це і виражено в піснях при відспівуванні: "Вся людська марнота не лишається після смерті; не лишається багатство, не йде разом слава, бо коли приходить смерть, усе це минається. Тому взиваймо до безсмертного Христа: представленого від нас упокой в оселі, де всі радісні".

Друга частина пісні прямо вказує на радість в майбутньому житті з Христом. Ось вона і виражається, на закінчення скорботного перебору, тридзвоном.

За православним звичаєм чинити панахиди і відспівування слід у світлих облачениях. Звичай робити це в чорних ризах прийшов до нас із Заходу і зовсім не властивий духу православ'я; але він широко розповсюдився у нас - настільки, що тепер нелегко його викорінити... Для істинного християнина смерть - це перехід до кращого життя: радість, а не скорбота, як чудово виражено це в найзворушливішій колінопреклонній молитві, яка читається на вечірні в день П'ятдесятниці: "Бо, Господи, немає рабам Твоїм смерті, яка походить від тіла; вони до Тебе, Бога нашого, приходять, преставляючись від печалей до солодкого (життя), на упокоения і радість".

Тридзвін, нагадуючи про воскресіння, благодійно впливає на віруючу християнську душу, що журиться через розлуку з ближнім спочилим, і дає їй внутрішню втіху. Позбавляти християнина такої втіхи нема ніяких підстав, тим більше, що цей тридзвін міцно увійшов у побут православного народу і є вираженням його віри.

Таким чином, при несенні спочилого на відспівування у храм дзвониться скорботний перебір, а при внесенні його у храм -тридзвін. Після відспівування, при винесенні спочилого з храму, б'ють знову перебір, який закінчується тридзвоном.

При відспівуванні і похованні ієреїв, ієромонахів, архиманд-ритів та архиєреїв дзвониться трохи інший перебір. Спочатку вдаряють у великий дзвін 12 разів, потім іде перебір, знову 12 разів у великий дзвін і знову перебір... При внесенні тіла у храм дзвониться тридзвін також після читання розрішальної молитви -тридзвін. Під час винесення тіла з храму знову вказаний перебір, а після опускання тіла у могилу буває тридзвін. В деяких же місцях дзвонять звичайним похоронним перебором.

Існує ще так званий красний (особливо урочистий) дзвін у всі дзвони.

Красний дзвін буває при кафедральних соборах, монастирях, лаврах, тобто там, де є багато дзвонів, у т. ч. великих.

Красний дзвін дзвониться кількома дзвонарями.

Красний дзвін буває у великі свята, при врочистих і радісних подіях у Церкві, а також для віддання пошани епархиальному архиєреєві.

Крім того, слід ще згадати про "суцільний", чи "набатний", дзвін, який має суспільно-побутове значення.

Суцільний дзвін - безперервні, часті удари у великий дзвін. На сполох били під час тривоги, викликаної пожежею, повінню, бунтом, нашестям ворогів тощо.

Перемога над ворогом і повернення полків з поля битви сповіщалася радісним, урочистим тридзвоном у всі дзвони...


[ Повернутися до змісту книги: "Закон Божий" ]

[ Cкачати книгу: "Закон Божий" ]


Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!






Підписатись на розсилку




Християнські ресурси

Нове на форумі

Проголосуй!