Закон Божий - Боротьба українців за свободу православної церкви Християнство. Православ'я. Католицтво. Закон Божий. Боротьба українців за свободу православної церкви
Хай не буде тобі інших богів передо Мною!                Не роби собі різьби і всякої подоби з того, що на небі вгорі, і що на землі долі, і що в воді під землею. Не вклоняйся їм і не служи їм, бо Я Господь, Бог твій, Бог заздрісний, що карає за провину батьків на синах, на третіх і на четвертих поколіннях тих, хто ненавидить Мене, і що чинить милість тисячам поколінь тих, хто любить Мене, і хто держиться Моїх заповідей.                Не призивай Імення Господа, Бога твого, надаремно, бо не помилує Господь того, хто призиватиме Його Ймення надаремно.                Пам'ятай день суботній, щоб святити його! Шість день працюй і роби всю працю свою, а день сьомий субота для Господа, Бога твого: не роби жодної праці ти й син твій, та дочка твоя, раб твій та невільниця твоя, і худоба твоя, і приходько твій, що в брамах твоїх. Бо шість день творив Господь небо та землю, море та все, що в них, а дня сьомого спочив тому поблагословив Господь день суботній і освятив його.                Шануй свого батька та матір свою, щоб довгі були твої дні на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі!                Не вбивай!                Не чини перелюбу!                Не кради!                Не свідкуй неправдиво на свого ближнього!                Не жадай дому ближнього свого, не жадай жони ближнього свого, ані раба його, ані невільниці його, ані вола його, ані осла його, ані всього, що ближнього твого!               
УкраїнськоюХристиянський портал

Додатково

 
Боротьба українців за свободу православної церкви
   

Після проголошення унії 1596 року польський уряд вважав, що православна Церква у Польщі припинила своє існування. Адже православні єпископи у більшості своїй перейшли в унію, а за ними, на думку польського уряду, те саме повинні були зробити священики і народ. У Польщі почалося переслідування православної Церкви. Уніати, маючи на своєму боці короля, латинське духовенство, польських магнатів, усю владу, почали вести боротьбу з православними. Іпатій Потій, який після смерті Михайла Рогози став уніатським митрополитом, протягом 15 років нищив православних. Історичні документи свідчать про страшну картину переслідувань.

За свою віру та Церкву православні не тільки терпіли, а й боролися всіма можливими для них засобами. Братства, духовенство, міщани, селяни та представники шляхти, які зберегли вірність православ'ю, виявили велику активність і волю до перемоги. Тоді писали твори проти унії, вносили протести і прохання, об'єднувалися на виборах, щоб послати до сейму захисників православ'я, укладали союзи з протестантами для політичної боротьби з католиками.

Коли король Сигизмунд III наказав воєводі Київському князю Костянтину Острозькому відібрати у православних велику святиню - Києво-Печерський монастир, князь не виконав цього наказу, а послане польське військо збройно відбив архимандрит Печерського монастиря Никифор Тур.

Духовна боротьба православних - словом, проханнями, літературними творами, шкільною освітою - не змогла ослабити натиску католицтва та унії. І тоді на захист православної Церкви і на захист прав і вольностей українського народу прийшла нова сила в українській історії - козацтво.

За прикладом інших українських міст у 1615 р. в Києві на Подолі було засновано братство на честь Богоявления Господнього. До Богоявленського братства вступив прославлений гетьман Петро Сагайдачний з козацтвом. Київське братство стало осередком у боротьбі за відродження гнаної православної Церкви.

Під охороною гетьмана Сагайдачного та козацтва в 1620 р. було відновлено православну ієрархію, бо після смерті єпископів Гедеона Балабана (1607 р.) та Михайла Копистенського (1610 р.) православні залишилися без єпископів, а польський уряд не дозволив висвячувати нових православних ієрархів.

Скориставшись проїздом через Україну патріарха Єрусалимського Феофана, Сагайдачний із козаками ублагали його висвятити православних єпископів. Тоді було таємно поставлено на митрополита Київського Іова Борецького, а крім нього, єпископів на кафедри - Луцьку, Переяславську, Холмську, Пінську, Володимир-ську, Вітебську.

Польський уряд, звісно, не визнав цих ієрархів, а вони не ризикували їхати кожен до своєї кафедри, тому перебували в Києві та на Київщині, під охороною козацтва. Але вони висвячували священиків і підтримували православних, переслідуваних за віру.

Утиски православної Церкви послабилися лише після смерті короля Сигизмунда III, коли королем був обраний його син Владислав IV (1632 p.), який забезпечив свободу віри, - дотримуючись інших поглядів, ніж його батько-фанатик, бо потребував у своїх державних планах допомоги українського козацтва.

Тоді ж, 1633 року, православні посли у польському сеймі та інші представники православної шляхти і братств обрали Київським митрополитом архимандрита Печерського монастиря Петра Могилу. Бо польський уряд так і не визнав ієрархії 1620 року, висвяченої патріархом Феофаном.


[ Повернутися до змісту книги: "Закон Божий" ]

[ Cкачати книгу: "Закон Божий" ]


Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!






Підписатись на розсилку




Християнські ресурси

Нове на форумі

Проголосуй!