У 1569 р. Польське королівство і велике князівство Литовське уклали Люблінську унію і об'єдналися в єдину Річ Посполиту Польську. У католицькій Польській державі Українська Православна Церква зазнавала постійних утисків, влада намагалася керувати нею. З'явилося і швидко поширилося згубне для незалежності та авторитету ієрархії право патронату, що давало королю повноваження поставляти православних митрополитів, єпископів та ігуменів монастирів замість традиційного в Українській Православній Церкві їх соборного обрання. Цим правом часто зловживали. Єпископські кафедри надавали за гроші, за вислуги, за протекцією; нерідко їх посідали особи, не гідні цього високого становища. Залежні від державної влади єпископи перетворювалися на виконавців її волі, зраджували свій народ. Багатьох священиків призначали магнати, на землях яких були православні парафії. Це неминуче призводило до повної залежності духовенства. Церковні Собори осуджували зловживання, які суперечили канонам Церкви, але поширена практика тривала і далі.
Для православних у Польській державі створювалися такі умови, за яких вони змушені були переходити в католицтво. Українська шляхта, намагаючись утримати своє становище в суспільстві та зберегти маєтки, полонізувалася, зрікалася батьківської віри. Але народ віддано тримався православної віри та Церкви, яка була для нього не тільки духовною матір'ю, а й джерелом збереження національної самобутності.
[ Повернутися до змісту книги: "Закон Божий" ]
[ Cкачати книгу: "Закон Божий" ]
Нагору
Рекомендуйте цю сторінку другові!
