Закон Божий - Останнє століття Київської Руси Християнство. Православ'я. Католицтво. Закон Божий. Останнє століття Київської Руси
І коли рука твоя спокушає тебе, відітни її: краще тобі ввійти до життя одноруким, ніж з обома руками ввійти до геєнни, до огню невгасимого,                де їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь.                І коли нога твоя спокушає тебе, відітни її: краще тобі ввійти до життя одноногим, ніж з обома ногами бути вкиненому до геєнни, до огню невгасимого,                де їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь.                І коли твоє око тебе спокушає, вибери його: краще тобі однооким ввійти в Царство Боже, ніж з обома очима бути вкиненому до геєнни огненної,                де їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь!               
УкраїнськоюХристиянський портал

Додатково

 
Останнє століття Київської Руси
   

Незважаючи на нестабільне політичне становище в Київській княжій державі протягом ХН-ХШ століть, православна Церква в ній розросталася і розвивалася, служила духовним потребам народу.

Одна за одною виникали нові єпархії - Полоцька, Смоленська, Галицька, Рязанська, Володимирська (з осідком у Володимирі-над-Клязьмою), Перемишльська та Угрівська. До монголо-татар-ської навали в Русі існувало 16 єпархій, вони охоплювали всю територію Київської держави, зокрема ту її частину, що не належить тепер до України.

Київ був серцем і душею Церкви у княжу добу. З нього в усі куточки величезної держави насаджувалося християнське благочестя, поширювалися богословська наука, релігійно-духовна література, мистецтво, освіта.

У 1169 р. на Київ напало військо суздальського князя Андрія, який володів північно-східними околицями Київської Руси, де тепер корінна Росія. Це було перше, але не останнє вторгнення північного сусіда в українські землі. Хоч суздальці і називали себе християнами, але вони, як варвари, сплюндрували місто, з якого засяяло колись і їм світло віри Христової. "Узятий же був Київ місяця березня у дванадцятий день, у середу другого тижня посту.

Грабували вони два дні все місто - Поділ, і Гору, і Софію, і Десятинну Богородицю. І не було помилування нікому і нізвідки: церкви горіли, християн убивали, а інших в'язали, жінок вели в полон, силоміць розлучали з чоловіками їхніми, діти ридали, дивлячись на матерів своїх. І взяли вони майна безліч, і церкви оголили од ікон, і книг, і риз, і дзвони познімали... Запалений був навіть монастир Печерський святої Богородиці, але Бог молитвами святої Богородиці оберіг його од такої біди", — розповідає літописець. Тоді з України було викрадено одну з найшановаціших у народі святинь: ікону Вишгородської Божої Матері. Північні завойовники привласнили і перейменували її на Володимирську, під цією назвою вона і тепер перебуває в Росії.

Київ, зруйнований військом суздальського князя, після того нападу вже не зміг повернути собі попередню велич і значення. А невдовзі зі сходу прийшло нове лихо - монголо-татарські орди хана Батия.


[ Повернутися до змісту книги: "Закон Божий" ]

[ Cкачати книгу: "Закон Божий" ]


Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!






Підписатись на розсилку




Християнські ресурси

Нове на форумі

Проголосуй!