 |
|
|
|
|
Після хрещення киян Христова віра поступово ширилася серед слов'янських
племен Київської держави, по "всіх містах і селах", як каже
давній літопис. У цій великій справі сам князь Володимир, який на час
прийняття християнства був у розквіті сил (30-ти років), брав безпосередню
участь. Коли ж повиростали сини, Володимир посадив їх на князівства і
доручив їм поширити Христову віру в своїх князівствах. Він посилав до
них священиків, наказував учити людей нової віри, будувати церкви. Християнство
ширилось і внаслідок проповіді, а ще більше - за прикладом вищих верств
тодішнього суспільства. Літописець свідчить, що люди з радістю йшли хреститися,
кажучи, що "якби ця віра була недоброю, то князь і бояри не прийняли
б її". Без сумніву, знаходились і вперті язичники, які продовжували
визнавати тільки язичницьких богів. Але треба сказати, що язичництво наших
прадідів, яке було обожненням сил природи, а найперше - сонця, не було
розвиненим і не мало сильної організації, яка противилась би новій вірі.
Жерців як релігійного стану в нас не було, а "волхви" і "чарівники"
були не в силі протистояти новій вірі, яку прийняли князь і бояри, тобто
вірі державній.
Від українсько-слов'янських племен християнство поширилося далі
на північ, серед племен, які були прадідами російського народу, пізнішої
Московщини, для якої Київ був церковно-релігійним центром, звідкіля й
для неї засяяло світло Христової віри.
[ Повернутися
до змісту книги: "Закон Божий" ]
[ Cкачати
книгу: "Закон Божий" ]
Нагору
Рекомендуйте цю сторінку другові!
|
|
|
| Підписатись на розсилку |
|
|
|
| Християнські ресурси |
|
|
|
| Нове на форумі |
|
|
|
| Проголосуй! |
|
|
|
|
