Передмова

Що б ми зробили, якби дізналися, що нам залишилося жити лише рік чи один-однісінький день? Думаю, відповіді зійдуться в одному: кожен хотів би прожити життя ще раз, але більш свідомо. Одні вирішили б розпочати навколосвітню подорож, другі — помиритися з дорогими їм людьми, а треті — подумати про те, що сказати найближчим, або як знайти мету свого життя і усвідомити сенс своєї смерти? Инші ж почали б роздумувати: що в житті найважливіше? Знайшовши відповідь на це питання, одразу ж намагалися б втілити її у життя. У кожному з цих випадків усвідомлення смерти посилює прагнення жити. Це можуть підтвердити особливо ті, хто пережив «життя після життя» (тобто мав досвід близької смерти (ДБС)), завдяки чому усвідомив, що його буття — великий дар. Кожного дня вони дякують за те, що живуть. Вони навчилися радіти життю, кожну хвилину приймати з вдячністю, а зустріч з иншою людиною — з відкритим серцем.

У всіх розповідях людей, що пережили клінічну смерть, присутній момент зустрічі з яскравим світлом, яке сприймалося як живу істоту, як особу. «Любов і тепло, які випромінювало це світло, неможливо описати. Вмираючи, людина почувалася наче оповита цією істотою, поглинута нею, відчувала, що віднайшла внутрішній спокій» (Р. Муді). Християни ототожнюють цю світлосяйну істоту з Ісусом Христом, євреї — з ангелом, якого Бог вислав їм назустріч. Звичайно, це не є доказом того, що, помираючи, ми зустрічаємо Ісуса Христа, адже люди, які описують клінічну смерть, могли пережити лише те, що хотіли пережити. Проте найважливішим у цьому є той факт, що вони змінили своє ставлення і до життя, і до смерти, що перестали її боятися, а досвід клінічної смерти став для них викликом — вони більше не хочуть жити так, як жили раніше. Тепер вони прагнуть жити свідомо, творчо, прагнуть реалізувати той неповторний Божий задум, який стосується саме їхнього життя.

Досвід «життя після життя» вчені намагалися пояснити з точки зору медицини та психології як переживання людини, що перебуває в певному неврологічному стані, або як галюцинації та марення. З точки зору богослов'я, не можна приділяти надмірну увагу переживанням людини під час клінічної смерти. Хоч вони й не доказують, що життя і воскресіння існують, проте можуть зміцнити віру багатьох людей і зменшити страх перед смертю.

А як би ми прожили день, усвідомивши, що завтра можемо померти?

Переклад з польської Лілії Рицар За виданням: AnselmGrùm, Zyciezesmierci, Krakow1997.

Вступ

ПОТОЙБІЧНЕ ЖИТТЯ ЯК ПРОБЛЕМА СЬОГОДЕННЯ

«Щодо цього я — скептик»

Загалом люди вже не вірять у Бога і в Небо, а тільки в ціну золота і в ліки.

«В автобусі о.Гастон стояв між жінками і чоловіками, які виглядали нещасливими. Йому здавалося, що вгадував причину: у кінці списку податків, цін на світло, воду і телефон... вони бачили тільки рахунок за похорон» (Брюс Маршалл).

Ця книжка присвячена багатьом людям, які, хоч і є «віруючими», проте думають: «Чи можливе життя після смерти? Хто знає!.. Побачимо... але, мабуть, пізніше!».

А коли хтось згадує про паранормальні явища, що підтверджують життя після смерти, зарозуміло відповідають: «Так, я чув про це, але не вірю..., бо воно не цікавить мене: може, це галюцинації, спричинені ліками і послабленням мозку».

Натомість мали б казати: «Я можу не думати про смерть, забуваюся в постійних клопотах цього світу. Розмови про «потойбічне» життя лякають мене і змушують сумніватися».

Коли смерть уже близько, ми ховаємо голову в пісок, як страус, і страх стає ще більшим. А крім того, за таких обставин людина не готова до щасливого майбутнього.

Правда, є старі або зневірені люди, які вже не відчувають задоволення від життя, які погоджуються спати без снів, стираючи назавжди все те, чим жили і що любили і навіть бажають «згаснути», як та вже вигоріла свічка. У результаті такого сумного стану духа людина робить висновок, що життя — це тільки ілюзія без усякого змісту. І хто думає, що це правда, той уже заживо похований.

Хай людина не розділяє того, що злучив Бог

У книгарнях можна побачити багато книг, автори яких намагаються пояснити людям передбачене потойбічне життя. Але майже завжди вони розділяють те, що злучив Бог: в усіх релігіях існує добра новина життя після смерти, якого сягають ті, хто обрав моральні й релігійні цінності; існують також певні знаки, котрі допомагають багатьом людям вірити в те життя.

У світських книгах описують явища, не пов'язані з релігійною вірою, які спонукають думати про життя після смерти. Проте жоден твір не наводить переконливих для загалу аргументів, які виправдують перед філософією безсмертність духа.

Висловлюючись метафорично, розбирати автомобіль починають з коліс. Очевидно, «автомобіль» релігійних вір може рухатися і без коліс, якщо його пхають по дорозі. Але це дуже важко, і ніхто довго не може цього робити. Самі ж колеса, хоч і з'єднані між собою, не можуть перевозити ні людей, ні багажу.

А висновок такий: як колеса, так і кузов окремо є непридатні, і більшість людей не зважає на них, оскільки боїться, щоб сумніви про потойбічне життя не збільшилися.

У цій книзі я зібрав те, що існувало окремо: філософські та релігійні погляди, світські переконання, і сподіваюся, що цей малий автомобіль допоможе тим, які схочуть скористатися ним, які замислюються над рядом очевидних ознак проявів духа.

Перешкоди для віри у потойбічне життя

Сьогодні для модерного світогляду, вихованого на фізико-хемічних науках і просякнутого матеріялізмом, надзвичайно важко вірити у життя після смерти. Проведені нещодавно опитування свідчать, що багато практикуючих вірних серйозно сумніваються у цьому.

Актуальним, передусім у так званих розвинутих державах, є питання про смерть і можливість потойбічного життя (Андре Реш (AndreaResch), доцент кафедри парапсихології Латеранського університету, Рим)).

Це настирливе питання часто замовчується. Натомість людей намагаються зацікавити питаннями віри і водночас атеїзму, явищ НЛО, магії, повернення «ангелів», сатанізму, перенесення душ і Нової Епохи (NewAge). «Це — неправда, але я вірю в це».

Модерна наука вже давно поглибила взаємну залежність між функціонуванням мозку і психічною та духовною діяльністю. Здається, можна дійти висновку, що із знищенням мозку психіка і дух перестають існувати.

Очевидно, віра в Ісуса Христа і деякі ґрунтовні філософські докази суперечать тим висновкам: але пересічного вірного, не схильного до філософії й не сильного у вірі в Ісуса Христа, огортає страх, що віра і складні філософські міркування підтримуються, передусім, афективними причинами, потребою психіки людини виключити повне знищення себе і своїх рідних.

Свідчення ДБС

Паранормальні явища і засвідчені досвіди близько смерти (далі ДБС; англійською: NDE, NearDeathExperiences) дають тому, хто їх серйозно розглядає, ряд підтверджень релігійної віри, а водночас спростовують думку, що в людській особі діють тільки закони фізики, хемії та біології.

Через паранормальні (тобто без посередництва медіюмів) спонтанні явища, які науково вивчають у багатьох університетах, видно, що деякі люди у певних обставинах можуть (завдяки природній здатності людського духа) пізнавати світ, не використовуючи тіла і почуттів. Тобто читати, дізнаватися про думки инших (телепатія); бачити, не залучаючи очі, дуже далекі події (прозорливість); дізнаватися про майбутні події (ясновидіння, пророцтва); рухати або змінювати предмети без фізичного контакту (телекінез); приймати спонтанні появи і перекази (без посередництва медіюмів) від померлих, які об'являють невідомі події, що потім здійснюються.

Такі явища підтверджені численними і гідними віри свідками, перевірені науковцями, у фаховості яких не можна сумніватися.

Я впродовж 20 років вивчав ДБС (достовірні й обґрунтовані документально) і написав про них та про їх початкове відношення до простої й природної віри дві книжки («Життя після смерти» і «Свідчення (ознаки) потойбічного життя») Основні твердження в них збігаються, в останній вони тільки осучаснені точнішими деталями.

У книзі «Підстави для того, щоб вірити сьогодні» подаю думки визначних дослідників про паранормальні явища, що підтверджують існування життя після смерти. Ця книжка була надрукована чотирнадцятьма видавництвами. В одному з розділів я стверджую: якщо такі явища засвідчені документально і добре проаналізовані, то становлять провіденційний і сучасний докази віри у безсмертність людського духа, що є основою всіх релігій і християнського об'явлення.

Критичний аналіз ДБС

У стані науково засвідченої клінічної смерти (коли серце і легені не функціонують, з рівною електроенцефалограмою) багато людей бачить (раніше, ніж їх повернуть до тями) особи й обставини, які вважають неземними, події цього світу (потім задокументовані як дійсні), які підтверджують правдивість потойбічного видіння.

Вищезгадані паранормальні явища і ДБС особливо цінні у підтвердженні релігійних вірувань тому, що були відкриті й проаналізовані науковцями, які часто не вірили в життя після смерти. Стається так, якби описи того, хто відкрив якийсь новий острів, точно відповідали описам инших дослідників, які бачили той острів, не знаючи инших описів.

Сьогодні наука стала покірнішою, і тому багато досвідів, підтриманих різними об'єктивними зіставленнями, вартують набагато більше, ніж ті міркування і принципи, які дотепер уважали непорушними.

Перш ніж почати аналіз ДБС, варто зауважити, що скептицизм чи, краще, утримання від їх оцінки, є обгрунтованими і обов'язковими. І справді, ці свідчення й досвіди пройшли через суворі й ретельні дослідження численних науковців різних галузей. Тільки так можна обгрунтовано виключати як фальсифікації, так і омани та патологічні й галюцинаційні явища.

Аналіз ДБС вимагає такого ж критичного підходу, який використовують в оцінюванні свідчень у цивільних і карних процесах.

Неможливо все перевірити за допомогою розрахунків, оскільки це допускається тільки в природничих науках. А для оцінки психічної врівноваженосте осіб і правдивосте їхніх свідчень достатньо великої ймовірносте, що може збільшуватися і стати моральною певністю, якщо є багато однакових свідчень, і якщо до них долучаються об'єктивні зіставлення, які можна перевірити.

Здоровий розум не забороняє думати, що сьогодні Бог дає на підтвердження релігійних вірувань таке велике число правдивих свідчень про життя після смерти, бо не хоче, щоб через брак релігійної віри ми дивилися на життя після смерти як на щось цілком незнане, неймовірне і страшне, і вірили в нього тільки зусиллям сліпої волі.

Не можемо перешкодити Богові засвітити ще одну милосердну свічку для тих, хто знаходиться в повній темряві.

Первісна, чи природна, віра, спільна для всіх релігій

ДБС, про які говоримо, можна б назвати «окремими приватними об'явленнями», які Бог давав у всі часи різним народам, і які сьогодні дає багатьом звичайним особам, віруючим і невіруючим. Вони допомагають тій вірі, яку можна б назвати «первісною», що є у всіх релігіях, а також у центрі християнства.

Первісна віра полягає у визнанні існування Бога як милосердного і справедливого винагородителя, який після життя на землі кожній людині дає плід і наслідки вчинків та моральних виборів, можливість відшкодувати лихий вибір, у якому вона перед смертю може покаятися.

«Хто приступає до Бога, — сказано в Біблії, — мусить вірити, що Він існує і дає нагороду тим, які Його шукають» (Євр. 11,6).

Первісна віра необхідна, щоб будь-яке життя, навіть найнещасливіше, мало сенс, щоб витерпіти соціальну нерівність, яку бачимо в цьому світі, щоб жити по совісті й щоб осягнути краще життя після смерти.

Свідчення осіб, що пережили ДБС, є знаряддям для инших, щоб усвідомити для чого і як жити. Адже більшість людей не є християнами, отже, серйозно сумнівається в існуванні життя після смерти.

ЗНАКИ ЖИТТЯ ПІСЛЯ СМЕРТИ: СВІДЧЕННЯ ОЧЕВИДЦІВ І ДУМКИ НАУКОВЦІВ

«НЕОСТАТОЧНІ ВИХОДИ З ТІЛА»

Чи можна ДБС вважати галюцинаціями?

«Усі ми — дослідники. Як би ми могли спокійно дивитися на двері протягом цілого життя і не відкрити їх?» Роберт Баллард (RobertBallard).

Чи можливо відкрити хоч на одну хвилину таємничі двері потойбічного життя?

Свідчення осіб, які пережили клінічну смерть й описують дещо з того, що бачили і досвідчили поза їх земним життям, відомі вже з давніх часів.

Новими є висновки багатьох лікарів і науковців, які після тривалих експериментів ставляться до таких свідчень серйозно.

Подібні випадки описані ще кілька століть тому, наприклад, у творах грецьких письменників, у дуже давній тибетській «Книзі Мертвих» і в «Діялогах» святого Григорія Великого (VIст.).

Але сучасні поступи електронної техніки в діягностиці значно збільшили число таких досвідчень клінічної смерти. Великий успіх книжки американського лікаря Раймонда Муці, який перший навів 150 оповідань-свідчень, спонукав инших науковців опитувати пацієнтів, які повернулися до життя. Ці науковці вважають, що ДБС — не сон і не галюцинації, оскільки, суб'єкти бачили й потім детально описали події, що сталися під час їхньої клінічної смерти і що робили тоді лікарі.

У багатьох випадках (55% з тих, що зібрав психіятр професор Фенвік (Fenwick) в Англії) хворим не давали ні знеболювальних, ні инших ліків, оскільки ДБС траплялися після автомобільної катастрофи або інфаркту.

За дослідженнями Фенвіка, дуже мало людей (приблизно 2%) читали про ДБС. Особлива цінність зібраних оповідань полягає у тому, що особи розказують про ДБС набагато раніше, ніж про це почали говорити і писати в пресі.

«Першими провели статистичні аналізи два американські фізики Рассел Нойз (RusselNoyes) і Рональд Слимен (RonaldSlymen), які виділили у всіх зібраних свідченнях три основні стани. Найпоширенішим був такий: «Думки — прискорені, самосвідомість була більш інтенсивна, здатність бачити і чути — проникливіша. Другий стан описували так: «Я» було відлучене і перебувало далеко від тіла, почувалося дивним і нематеріальним. Люди помічали втрату емоційности й змінене почуття переходу часу. Четверта частина опитаних переживала третій стан, «містичний», що полягав у відчутті великого розуміння, гармонії та єдности, радости й об'явлення».

«Нема двох однакових описів, але є таємничі подібності. І ці подібності не залежать від статі чи віку, чи (що більш неймовірне) від релігії та культури; отож психіятр Брюс Ґрейсон (BruceGreyson) накреслив план типового досліду такого типу» (P. Fenwick, Laveritanellaluce(Правда у світлі), с. 8, 9, 13, 19).

За опитуванням доктора Джорджа Ґаллапа (GeorgeGallupJr.) з Інституту статистики, майже половина тих, хто через випадок або хворобу перебували між життям і смертю, детально описують такий досвід. І точно пам'ятають його впродовж багатьох років; часто він помітно змінив на краще їх моральне та релігійне життя, «а це не стається після галюцинацій».

«Чи не були то, — питає Фенвік, — сни або галюцинації? Якщо так, то чому стільки осіб мали подібний або той самий сон чи ту саму галюцинацію?».

Мета цієї книжки — довести, що оповідання таких людей, які мають різні культурні і релігійні погляди чи просто є атеїстами, узгоджуються між собою і з релігійними вірами, включаючи і християнську, про існування Бога, справедливого і люблячого, про життя після смерти, що відповідає моральному вибору, зробленому за життя на землі. Крім того, бачимо їх відповідність раціональним та інтуїтивним доказам багатьох філософів усіх століть щодо безсмертности людського духа.

Науковці, свідчення ДБС і можливість їх перевірки

Багато лікарів, психологів та инших науковців зібрали й опублікували спогади людей, які повернулися до життя за останні ЗО років. Більшість учених є американцями, але такі дослідження починають проводити й в инших країнах.

Першими публікаціями про такі явища (кін. XVIIIст.) є Записки Асоціації психічних досліджень («SocietyforPsuchicalResearch») в Лондоні, які зібрав у другому виданні (1943 р.) Ґ. Тайлер (G. N. М. Tyrrel).

Швейцарський психіятр Елізабет Кубле-Росс (ElisabethKubleh-Ross), яка працювала з людьми, що вижили й повернулися з гітлерівських таборів, була однією з перших, хто почав опитування на цю тему у своїй лікарні. Вона писала статті і друкувала свідчення людей, які пережили клінічну смерть. Їй належить книжка «Про смерть і останню хвилину» («OnDeathandDying»).

Перший розповсюдив ці свідчення по світу, як ми вже казали, був професор Раймонд Муді, доцент кафедри філософії Університету у Східній Кароліні. Він вивчав також і медицину, щоб краще науково досліджувати ті оповідання, 150 з них опублікував у 1975 р. у бестселері «Життя після життя» («LifeafterLife»). Книжку переклали п'ятнадцятьма мовами, її тираж склав 10 мільйонів примірників. У ній автор переконує у вірогідності фактів (незважаючи на фармакологічні, психологічні заперечення, наслідки усамітнення, сни і галюцинації і т. д.). Потім опублікував дослідження і свідчення в инших творах, серед яких «Світло по той бік життя», у якому резюмує багато своїх досліджень та досліджень инших лікарів і психологів за останні 30 років (1965—1996).

Доктор Мавріс Равлінґс (MauriceRawlings) з Чаттануґа, штат Теннессі, відомий кардіолог і хірург Американського військового флоту, опублікував свою книгу «За дверима смерти» («BeyondDeath'sDoor») у 1978 p. Спочатку він був атеїстом, а пізніше став віруючим.

«Я ніколи не був у якійсь церкві, бо абсолютно не вірив. Я мав відразу до релігії», — стверджував він. Одного дня його пацієнт утратив свідомість внаслідок інфаркту. Коли прийшов до тями, розповів про те, що бачив, і скептик Равлінґс зрозумів, що сталося щось серйозне. Відтоді кардіолог систематично опитував усіх своїх пацієнтів після операції. І те, що з'ясував, його приголомшило. Він описує численні випадки, які точно аналізує з раціонального і наукового погляду, щоб відкинути ті, які схожі на сни чи галюцинації. Цінність його досліджень полягає в тому, що лікар міг опитувати хворих відразу після реанімації чи операції.

Доктор Мелвін Морс (MelvinMorse), педіятр із Сіетла, Вашингтон, почав вивчати ДБС дітей. Його дослідження є особливо важливі, тому що на дітей набагато менше впливають релігійні чи культурні обумовлення. А факт, що їх досвід є однаковий з досвідом дорослих, має велике значення.

«Довгий час я був скептиком, — сказав він професору Муді. — Потім, одного дня я прочитав у медичному журналі велику статтю, у якій пояснювали ДБС як дивний удар мозку. Жодне подане там пояснення не мало для мене значення, тому що я вже детально розглянув це явище. Нарешті мені стало зрозуміло, що той дослідник не звертав уваги на очевидне пояснення: ДБС є дійсними факторами. Він відкинув можливість, що душа може справді рухатися».

Із 200 розмов з дітьми доктор Морс записав 33 точні описи ДБС, а доктор Давид Херцоґ (DavidHerzog), також педіятр, опублікував деякі в журналі «CareMedicine». Колектив Морса з певністю довів, що досвід абсолютно не міг бути пов'язаний з ліками проти депресії, заспокійливими, знеболювальними і т.д. Якраз тому, що діти культурально є менше обумовлені, ніж дорослі, їх свідчення ще більше підтверджують основний опис ДБС.

Але ці оповідання ще не були науково проаналізовані. Кеннет Рінґ (KennethRing), професор університету в Хартфорді (штат Каннектікут), сконтактувався з лікарнями, церквами і лікарями, детально опрацював свідчення 102 пацієнтів і довів, що такі фактори, як релігійна віра чи невіра або расова приналежність цілком не впливають на (передсмертні досліди) ДБС.

Результати його досліджень опубліковані у книзі «Життя у смерті. Наукове дослідження досвідів близько смерти» («Life at Death: A Scientific Investigation of the Neath-Death-Experience»). У тому дослідженні він стверджує, що особи, які пізнали «инший світ» під час клінічної смерти, незалежно від віку, статі, рівня культури і характеру говорять про вирішальний досвід, який визначив їх дальше існування на землі».

Професор Рінґ старанно здійснив певні перевірки. Поставив питання, чи ці явища не були викликані ліками або анестезією. І встановив, що часто пацієнтам не давали жодних ліків, або що ті ліки практично не могли викликати такі реакції.

Розглянув також можливості галюцинацій. Проте зазначив, що у стані галюцинації «видіння» є уривчасті, без взаємозв'язків і дуже змінюються від особи до особи. Натомість в аналізованих випадках свідчення є послідовні і досить реальні.

Чи можливо, щоб близька смерть спонукала уяву творити радісні образи?

Але кільканадцять осіб навіть не припускало, що їхні дні були вже пораховані. Инші не мали жодної надії на майбутнє життя, а шестеро з них спробувало вчинити самогубство з надією піти у забуття. Ці останні незабаром зустріли позасмертне життя без спокою і радости.

«Тоді Рінґ подумав, що то були короткі й химерні епіфеномени, трохи подібні до попереджувальних "блискавок", завдяки яким ще за кілька секунд до дзвінка відчуваємо, що телефон має ось-ось задзвонити. Очевидно, так не могло бути. Досвід, справді, не є миттєвим і часто впливає на особу, її здатність любити, поведінку, систему цінностей. "Я переконаний, — стверджує Рінґ, — що описані факти, є абсолютно правдиві"» (К. Рінґ. «Життя після смерти: говорять лікарі» (цитований за М. A. O'Roark, La vie apres la mort: des medicins parlent, Selection du Reader's du Readet, Paris, Oct. 1981, 53)).

«Більшість лікарів не випитує про це явище, — каже доктор Майкл Сабом (Michael Sabom), асистент кафедри кардіології Еморського університету в Атланті, — люди бояться, щоб з них не сміялися, і воліють мовчати».

А це є ще одною запорукою достовірности, яка свідчить, що ДБС не були викликані розмовами чи лектурами про це явище.

І продовжує: «Коли минув початковий скептицизм щодо подібних оповідань, я вирядив разом із ще одним асистентом-психіятром опитати таких людей».

За чотири роки Сабом зібрав і проаналізував 116 випадків. Він переконався, що то були правдиві позатілесні досвіди, і опублікував книжку «Спомини про Смерть: медичне дослідження» («RecollectionsofDeath: AMedicalInvestigation»). Особливо його зацікавили люди, які розповідали, що відчували, коли покидали тіло і спостерігали його ззовні, переважно з висоти.

«Коли я почав перевіряти їхні оповідання, — пояснює він, — я побачив, що дехто був здатий детально описати точний порядок операції, яку переніс. Один з них пам'ятав, що ширяв над операційним столом і придивлявся до лікарів, які оперували. Описав знаряддя, вигляд свого серця і навіть операційну процедуру. Я був здивований. Ніщо з його попереднього життя не вказувало на те, що він міг знати про це раніше. Инший чоловік, серце якого зупинилося на чотири чи п'ять хвилин, детально розповів те, що з ним робили під час операції. Для мене це є найкращим доказом, що тут нема галюцинації чи фантазії».

Сабом вирішив порівняти описи процесу реанімації, які подали 32 пацієнти ДБС з описами 25 експертів медицини. Результат такий: 23 експерти забули дещо у своїх описах, а в описах «воскреслих» пацієнтів не було жодної помилки. А це є, очевидно, доказом, що пацієнти справді бачили своє тіло ззовні.

Сабом хотів заперечити теорію Моріса Равлінґса і Кеннета Рінґа, але, провівши власні обстеження, дійшов до тих самих висновків.

Доктор Джорж Річі (GeorgeRitchie), доцент кафедри психіятрії в Чарлотсвіл, Вірджинія, у книзі «Моє життя по смерті» («Mylifeafterdyning») описав подорож без тіла під час своєї клінічної смерти, коли був ще молодим, у котрій бачив, крім досвіду потойбічного життя, дійсні місця і події цього світу, від Техасу до Вірджинії. Пізніше ці свідчення були перевірені (GeorgeRitchie, Ritornodall'Aldilait(Повернення з потойбічного). Varese1990). Цей твір перекладено чотирнадцятьма мовами.

Майкл Ґроссо (MichaelGrosso), філософ Колумбійського університету, довго перевіряв дані, зібрані иншими вченими і досліджував зв'язки між ДБС та основними постулатами філософії: у результаті він змінив свої філософські та релігійні погляди.

Він думає, що ДБС пов'язані парапсихічними явищами. «Існує багато инших доріг до світу духа, і більша частина з них — набагато легша від смерти».

Роберт Салліван (RobertSullivan), психолог Пенсільванського університету, проаналізував 40 випадків і зробив такі самі висновки.

Джен Стівенсон (JanStevenson), доцент кафедри психіятрії Вірджинського університету, упродовж двадцяти років аналізував велику кількість фактів, що спонукають думати про життя духа після розлуки з тілом. Учений вважає, що кожний повинен мати свою думку. Його ж думка — зрозуміла: «Усе більше фактів свідчать про те, що справді існує життя після смерти; і я вважаю, що буде мудро готуватися до нього».

Але сучасний матеріялістичний світогляд надзвичайно скептично ставиться до цього погляду. Доктор Фред Шунмейкер (FredW. Schoonmaker), директор відділу серцевих захворювань лікарні св. Луки в Денвері, зібрав значну медичну документацію на цю тему. За двадцять років він має 2300 свідчень осіб, що ледве вирвалися від смерти. А більше як 1400 з них заявило, що пережили досвіди, подібні до тих, про які писали инші дослідники ДБС.

Скептики пояснювали такі випадки браком кисню в мозку.

Деколи наставала смерть мозку, в инших випадках вимірювання сучасними апаратами лікарні св. Луки доводили, що кисню не бракувало. Припущення, що ДБС сталися внаслідок порушення діяльности мозку в останні хвилини життя, не можна підтвердити. Справді, у певного числа осіб, що бачили потойбічне, Шунмейкер зафіксував нульову енцефалограму; а це означає, що не було ніякої діяльности мозку.

Після тривалих досліджень доктор Джордж Ґаллап у своїй книзі пише: «Результати приголомшили мене: від 5 до 15 відсотків американців пережили незвичайний досвід (подорож поза тілом, ДБС)». Ґаллап брав інтерв'ю у тисячі осіб і констатував 500 випадків ДБС.

Багато инших лікарів і дослідників також підтвердили існування ДБС. Рассел Нойз, Станіслав Ґроф (StanislavGrof), Філ Арватер (PhillisArwater), Марґо Ґру (MargotGreu), Деваврін (Devawrin), Креґ Лундол (CraigLundhal), Брюс Ґрейсон, Арвін Ґібсон (ArvinGibson), Евелін-Сара Мерсьє (Evelyn-SarahMercier) і т. д. «Сьогодні, — пише П'єр Джованеві (PierreJovanevi), — книжки про ДБС становлять стос доказів і свідчень, яких юридично вистачило б, щоб звинуватити тисячу разів у шахрайстві традиційне поняття про смерть» (Дослідження існування ангелів, 1995).

В Італії лікар Паола Джоветгі (PaolaGiovetti) написала кілька книжок на цю тему (Qualcunoetornato, Viaggisenzacorpo, ArmeniaEd.) і статті про парапсихологію та життя після смерти. «Я провела в Італії два паралельні дослідження, — пише вона, — про «досвіди у хвилини смерти» і про «досвіди поза тілом»... Зараз можу стверджувати, що дані, зібрані в инших державах різними дослідниками, є подібними, а подібність у випадках спонтанних явищ є одним із найбільш значущих доказів».

Ще один італійський лікар Люсія Павезі (LuciaPavesi) зібрала десять ґрунтовних свідчень у книзі «По той бік життя». Усі свідки — італійці, подано їхні імена, вік, професію і адреси.

В Ісландії лікарі Ірленду Харалдсон (ErlendurHaraldson) і Карл Озіс (KarlOsis) провели детальне дослідження з допомогою лікарів і санітарів, спершу в Індії потім у США, щоб з'ясувати вплив релігійних вірувань і культури на такі досвіди. Висновок: свідчення були, по суті, ті самі, незважаючи на великі відмінності релігійних вірувань та культур.

Професор Антон Келлер (AntonKeller) з Ґранца (Австрія) в книзі («У царстві тіней») і угорський архітектор Стефан Янкович (StefanfonJankovich) у журналі «Exotera» описали свої свідчення, що збігаються з тими, які ми подали вище.

Дослідження продовжуються і зараз під керівництвом Міжнародної Асоціації ДБС (IANDS — International Association for Near-Death-Studies, Department of Psychiatry, University of Cunneticut Health Center, Famington, Ст. 06032. M.S.A.). Ця спілка має філії в різних країнах.

Наприклад, Давид Рафт (DavidRaft) і Джефрі Андресен (JeffryAndresen) досліджували, як змінюється людська самосвідомість після ДБС; Мартін Равер (MartinRauer) — зв'язок між ДБС і зміною поведінки. Сетвант Пасріга (SatwantPasricha) досліджував ДБС в Індії, які, хоч і мають усі важливі складники, спільні з тими, що стаються у християнських краях, виявляють різницю культури і релігійного виховання.

Джеан Річі (JeanRitchie) недавно опублікував майже 50 випадків (вибраних з більше як 300 свідчень), зібраних переважно в Англії, подаючи імена, професії та адреси людей (J. Ritchie, Death'sDoor(Двері потойбічного), 1994).

Вільям Сердахлі (WilliamSerdahely), доцент кафедри медицини Університету штату Монтана так був вражений ДБС своїх пацієнтів, що почав дуже докладно досліджувати 80 випадків і опублікував свої результати в «JournalofNearDeatnStudies» (пop. Springч. 10,1992, c. 171).

У 1985 p. після катастрофи католицький священик Стівен Шнер (StephenSchneir) у лікарні Віґіта (Wichita), Канзас, пережив ДБС. Піз-ніше він їздив по всій країні і розповідав про свій досвід.

Професор Пітер Фенвік, член Королівської Колегії психіятрів і нейропсихіятрів Англії, знаний по цілому світу як професор Інституту психіятрії в Лондоні. Він є консультантом кількох відомих кліник Англії (JohnRadcliffeHospitalofLondon, BroadmoonSpecialHospitalі в MandslayHospital— наймодерніша лікарня в Англії). Водночас він є також експертом ДБС і президентом англійського відділу Міжнародної Асоціації ДБС (LANDS) та точно перевірив 300 випадків ДБС, що сталися в Англії.

Він пише, що раніше, ніж пересвідчився у науковій достовірності ДБС, «був захоплений тими оповіданнями, але як науковець, був скептиком і підозрював (як часто буває між європейськими науковцями), що «Каліфорнійський фактор» мігвпливати на це; тобто здавалося, що деякі дослідження і досвіди, зроблені в тій країні світу (СІЛА) ніколи не могли переплисти через Атлантичний океан» (EterandElisabethFenwick, Laveritanella(Правда на світлі), Roma1999, c. 12).

Але потім, вислухавши сотні англійців, яких вважав людьми серйозними й абсолютно правдивими, змінив свої погляди.

Китайські лікарі Фенґ Ші-Їнґ (FengZhi-Ying) і Лін Ян-Хун (LinJian-Xun) інтерв'ювали тих, що пережили страшний землетрус у 1976 р. на Тянь Шані і здивувалися, коли 42% тих осіб розказали про свої ДБС. Їхні описи дуже подібні до свідчень людей західного світу, що пережили ДБС.

Психолог Сетвант Пасріча з Індії та Джен Стівенсон, психіятр з Вірджинського університету (СІПА) провели дослідження ДБС в Індії. Вони знайшли відповідності з ДБС західного світу і більше подібностей з китайськими досвідами; а це спонукає думати, що, очевидно, культура відіграє важливу роль у структурі досвіду.

Дослідження з цієї теми публікуються і зараз. Лікар-психолог Мар-ґо Ґрей (MargotGrey) описує також і свій досвід клінічної смерти.

У США ДБС досліджує лікар Брюс Ґрейсон з Університету в штаті Коннектікут.

Написані також книжки, в яких автори сумніваються у достовірності ДБС. Та це не має дивувати: досвіди, на перший погляд, схожі справді на казку. Спочатку навіть нам, людям, які вірять у потойбічне життя, важко їх сприйняти; а що говорити про маловіруючих, які повинні б заперечити своє минуле матеріяльне життя і починати невигідну дорогу навернення. Дивує факт, що проводилося стільки досліджень, які підтверджують ДБС, і результати описані не тільки для звичайного народу, але і в наукових журналах для спеціалістів.

Є багато осіб, що досвідчили ДБС. Може і дехто з читачів пережив цей досвід або чув про нього від инших людей.

Автор цієї книги зустрів у своєму житті абсолютно нормальних осіб, які розповіли про свої досвіди поза тілом. Такі факти цілком відрізняються від фантазій чи галюцинацій; пізніше ці досвіди мали величезний позитивний вплив на їхнє життя.

ОСОБЛИВОСТІ ДБС

Свідомість виходу з тіла

Треба зазначити, що досвіди осіб, які пережили ДБС, дуже часто суперечать попереднім уявленням про потойбічний світ. Багато людей навіть не вірило в те, що дух покидає тіло і в життя після смерти.

Особа свідомо досвідчує вихід свого духа з фізичного тіла.

«Я, носій свідомосте, волі, пам'яти, здатности вирішувати і т. д., виходить з тіла і може бачити та пізнавати його разом з навколишнім оточенням, включаючи й оточення особи» (PaolaGiovetti, Parapsico-logiaesopravivenza(Парапсихологія і виживання), про випадки ДБС, досліджувані нею та иншими дослідниками).

«Досвіди поза тілом, — пише Фенвік, — є явищами, які найчастіше згадують особи, що пережили смерть. Приблизно дві третини осіб, які відповіли на наші запитання, сказали, що бачили свої тіла в якійсь хвилині ДБС» (цит. тв. с. 28). Важливим є факт, що коли тіло клінічно померло, то люди можуть описувати події, які справді відбулися навколо них.

Це явище є найважливим, бо свідчить, що поза тілом людський дух може існувати, бачити і чути (очевидно, в инший спосіб, ніж ми бачимо очима і слухємо вухами), думати, іти в різні місця, спілкуватися з иншими духами і діяти. Отож можна зробити висновок, що дух живе також після смерти; що самосвідомість і думання не отожнюються з нейрохімічною діяльністю мозку. Далі подано деякі докази, що виключають у таких випадках уяву, ілюзії й галюцинації.

Ось лише деякі свідчення: «Мені було сімнадцять років, — оповідає один юнак, — і я працював з братом у парку атракціонів. Одного дня, пополудні, я разом з багатьма иншими хлопцями пішов плавати. Хтось сказав: "Перепливімо озеро". Я часто робив це, але того разу, не знаю чому, я поплив на середину озера... Плавав я сюди-туди і раптом відчув, ніби відокремився від свого тіла, є сам, у просторі. Я бачив своє тіло і був від нього на відстані якихось 15 см. Воно то підносилося, то знижувалося. Я бачив його ззаду, трохи з правого боку. Я відчував, що мав повну тілесну форму, хоч був поза своїм тілом. Я відчував майже невимовну легкість. Як пір'я...».

«Рік тому мене завезли до лікарні через хворе серце, і на другий день вранці я відчула сильний біль у грудях... Дихання припинилося, серце перестало пульсувати. Санітарки дали сигнал тривоги, я відчувала, що дух виходить з мого тіла... і починає поволі підноситися. У цей час я побачила, як десять санітарів вбігали до палати і мій лікар, що обходив инших пацієнтів, також прийшов».

«Я їхав з моїм приятелем в автомобілі... На одному перехресті — удар: я почув страшний гуркіт, бік машини розбився... В одну мить мені здалося, що я перейшов через темний простір. Усе сталось дуже швидко. Потім я відчув, ніби плаваю на відстані 20 см від дороги і 5 м від машини, а гуркіт втихав. Я бачив також, як багато людей збиралося навколо автомобіля та як мій приятель виходив з нього в стані шоку. Видно було моє тіло в розбитій машині, а також людей, що намагалися витягнути його з неї. Я бачив свої поламані ноги і скрізь кров».

«Я думала, що померла, проте це не було для мене неприємне, тільки не могла уявити собі, куди я мала б іти. Думка і свідомість не відрізнялися від того стану, коли я була жива... Я думала: "Куди йду тепер? Що маю робити?"».

«Я втратив контроль над автомобілем... Відчув, ніби моє єство, або моє "я", або мій дух, звіть його як хочете, — виходив з мене, з голови. І я не відчував болю; це було щось таке, що підносилось і стояло наді мною».

«Через якийсь час я перестала дихати... Раптом відчула, що перебуваю поза тілом, стояла кілька кроків від нього, і дивилася з цікавістю на пожежників, що робили мені штучне дихання та масаж. Мати бризкала воду на моє лице... Один поліцейський із сумом хитав головою, дивлячись на годинник, і казав, що серце не б'ється вже три хвилини. Моя мати страшно налякалась, а я хотіла кричати, що дуже добре себе почуваю. Справді я почувалася щасливою, безтурботною... визволеною від обмежень тіла і матеріяльного світу».

Професор Кеннет Рінґ наводить слова однієї жінки, у якої були тяжкі пологи: «Через пів години після народження дочки Патті у мене сталася кровотеча, тиск понизився і я знепритомніла. Потім я покинула своє тіло і опинилася в кутку палати біля стелі, звідки бачила лікарів, що намагалися оживити мене. Мені стало дуже жаль мого чоловіка і моєї дочки, але я не переживала жодних почуттів до них».

Евелін Мерсьє (EvelyneMercier), президент IANDSу Франції, наводить свідчення однієї жінки: «Мій чоловік вів машину. З правого боку дороги було урвище. Якась вантажівка їхала попри нас. Раптом одна машина почала переганяти її і на повній швидкості понеслася на нас. Я подумала: «Смерть!» І в ту ж мить опинилася над моїм тілом та бачила машини, що мали зіткнутися, але все відбувалося дуже повільно. Час ніби сповільнився».

Вероніка Метьюз (VeronikaMatthews) з Ліверпуля (Англія) після тяжких пологів без болезаспокійливих засобів пригадує: «Потім раптом я віддалилася, колихаючись, вгору до правого кута палати. Я бачила мою сестру, сина, лікарку коло мого тіла, покритого зеленим простирадлом. Лікарка мала білі чобітки, аж до колін цілком заплямлені кров'ю. Усі були дуже занепокоєні, а мені було цілком спокійно. Біль зник».

Одна англійка розповідає: «Я була дуже здивована, бо відчувала, що була собою без мого тіла» (Фенвік).

Психіятр Джордж Річі оповідає з усіма деталями свою подорож поза тілом з Техасу до Вірджинії і назад, і про те, як потім вів машину з приятелями, знаючи місця, в яких ніколи не був (GeorgeRitchie, Ritornodall'Aldila(Повернення з потойбічного світу), Varesi1990).

Бачать себе поза власним тілом і навколишнім середовищем. Легко можуть переноситися в инші місця

Суб'єкт бачить своє тіло ззовні, звичайно згори.

У таких досвідах людина у стані клінічної смерти раптом розуміє, що споглядає своє тіло ззовні, будучи «глядачем» або «третьою особою», або тим, хто дивиться на людей або на події «на сцені» чи в «кіно» Р. Муді.

«У якійсь хвилині відчуваю, що лежу в ліжку, але водночас можу бачити ліжко і лікаря, що лікував мене... Я дуже переживав, коли побачив стривоженого лікаря».

«Я звик бачити самого себе на знімку або віч-на-віч у дзеркалі. А ось, раптом, я — чи моє тіло — було там і я міг бачити його. Міг бачити його добре... з відстані якихось п'ятнадцяти сантиметрів».

«Я бачила своє тіло в машині, серед усіх тих, що зібрались там... Я знала, що то було моє тіло, але нічого не відчувала».

«Я вийшов зі свого тіла і дивився на нього з відстані 10 метрів, але далі думав, як у фізичному житті...».

«Я тяжко захворів, і лікар наказав завезти мене до лікарні. Одного ранку мене огорнула сіра і густа мряка — я вийшов зі свого тіла. Мені здавалося, що плавав по воді, коли захотів подивитися, то побачив себе на ліжку і не відчув жодного страху».

Одинадцятилітній Жазон, пацієнт д-ра Муці: «Не пам'ятав удару, а дивився на все згори. Я бачив своє тіло під велосипедом... З одною зламаною ногою, що спливала кров'ю. Я поглянув навіть на свої очі: вони були закриті. Я був високо...».

Кеннет Рінґ розповів про невіруючу єврейську дівчину, яка впала з мотоциклу і вдарилася головою об землю; її завезли до лікарні, бо думали, що померла: «Несподівано я відчула неймовірний спокій. Я побачила себе під стелею і коливалася над моїм ліжком та бачила своє тіло без життя. Мені тяжко було зрозуміти, в якому стані я була, усвідомити, що то була я, але не у своєму тілі».

«Я чула як казали, що моє серце зупинилося, але я була високо і могла все бачити. Я летіла під стелею, і тому, коли побачила своє тіло, не зрозуміла, що воно було моє. Пішла в коридор і побачила маму, що плакала. Тоді я спитала, чому вона плаче, але вона не могла мене чути. Лікарі думали, що я померла».

Боб Едмонт (BobAdmont) з Солт Лейк Ситі, СІЛА: «Згори я побачив мій мотоцикл під заднім колесом шкільного автобуса. Я не відчував жодного болю. Скрізь було спокійно; мені було приємно і спокійно».

Сорока трирічний Артур Kapp (ArthurСагг) з Південного Окрендону (Англія), у 1982 році мав приступ серця. «Біль поступово збільшувався, аж доки я раптом не побачив себе дев'ять-десять метрів над землею і почав придивлятися згори до свого тіла, оточеного лікарями і медсестрами. Почув голос одного лікаря, що казав устромити голку в руку. Медсестра відповіла: "Я вже встромила голки в ноги, а не в руки". Лікар додав: "Не буде чути нічого".

Коли я дивився на все згори, несподівано зауважив, що я жив: моє правдиве "я" не було фізичне, що лежало внизу, а та частина, що висіла в повітрі. Земне тіло, що колись належало мені, не викликало в мене жодної цікавости, ні найменшого почуття любови. Ніколи я не був такий вільний і задоволений... Чому раніше ніхто не сказав мені, що життя продовжується після смерти?

Тоді я поглянув на колір свого обличчя. Воно мало страшний сірий колір... Я збентежився... І почув з-за плечей голос, що, наче впізнав мої думки, і сказав: "Ти — сірий тому, що нічого не зробив, щоб покращити себе. Навіть пальцем не ворухнув для цього, правда? Ти не був собою. Ти маєш бути собою, маєш бути доброю людиною"».

Бачать фізичні події, що можна перевірити

Суб'єкт справді бачить і чує людей і фізичні події, що відбуваються навколо його тіла, або переходить в инше місце і бачить та чує, що там відбувається. Потім, повернувшись до тіла, оповідає те, що бачив і чув, а присутні підтверджують те, що сталося.

«Коли намагалися оживити мене, я чула, як казали, скільки кубічних сантиметрів яких ліків мали дати мені, але я не відчула уколу».

«Ми намагалися оживити її, але безрезультатно, і я думав, що вона вже померла. Я сказав иншому лікарю: "Спробуймо ще раз". І тоді серце почало пульсувати — вона повернулася до життя. Пізніше я спитав її, що вона пам'ятає про свою "смерть". Відповідала, що все бачила і чула... і, між иншим, що чула моє: "Спробуймо ще раз"».

«Я легко рухалась, ніби гойдалася на воді під стелею. Звідти я бачила, як мене оживляли. Моє тіло лежало на ліжку... я добре його бачила... Я почула, як одна санітарка сказала: "Боже мій! Померла!!!" А инша схилилася, щоб робити штучне дихання. Коли вона схилилася наді мною, я дивилася на її потилицю. Ніколи не забуду, яке було у неї волосся: коротка стрижка. У ту хвилину я побачила, що принесли якийсь прилад і приклали мені до грудей електроди. Коли це зробили, моє тіло здригнулося на ліжку, і я почула, що кожна кістка мого тіла хрускотіла... Я думала: "Чому вони так клопочуться? Мені тепер добре"».

«Коли я дивилася на тих, хто намагався оживити мене, я думала: "Не хочу, щоб це тіло використовували як труп для дослідів"».

«Відчуття слуху і зору не тільки залишаються незмінні, а здається, що є ще більш досконалі. Один чоловік згадує, що його зір здавався йому кращим: "Не можу зрозуміти, як я міг бачити так далеко"» Р. Муці.

Одинадцятилітній Ясон: «Я побачив своє цілком синє тіло... Лікарі були зажурені, а я хотів сказати, що я — здоровий; за хвилину один з лікарів поклав мені на груди якісь ракетки, і моє тіло підскочило...».

Відомий психіятр Карл Юнґ (CarlYung) у своїй книзі «Синхронізація» описує такий випадок: «Одна пацієнтка (не маю приводу сумніватися в правдивості її слів) оповідала мені, що під час важких пологів вийшла з тіла... Дивилася вниз з якогось місця під стелею і відчувала все те, що відбувалося в палаті... Повернувшись, вона покритикувала поведінку лікаря..., назвавши його некомпетентним та "істериком..." перед одною санітаркою. Санітарка енергійно спростувала її критику... Коли ж пацієнтка розповіла детально про те, що сталося під час її непритомности, санітарка визнала, що пацієнтка точно бачила всі події так, як вони дійсно сталися».

Зі свідчення лікаря Окланда Ґеді (SirAucklandGedee) перед членами Королівського Товариства Медицини (RoyalSociatyofMedicine) в Лондоні 26 лютого 1927 p.: «Поступово я зрозумів, що міг бачити не тільки своє тіло і ліжко, на якому я лежав, але і все те, що було в хаті і в садку... Усвідомив, що був повністю вільний в часовому вимірі, в якому "тепер" відповідало, в якийсь спосіб, "тут" тривимірному просторові, до якого ми звикли».

У 1976 р. Чарлі Х'юґз (CharlieHughues) з Бірмінгема, Англія, після інфаркту написав: «Покинувши своє тіло, я міг все помічати зі свого привілейованого положення... Я бачив двох чоловіків у мундирах, які входили до автобуса з одною санітаркою... Санітарка зірвала з мене сорочку і почала давати мені ляпаси, а я нічого не відчував. Чув, що один чоловік, який сидів позаду мене, говорив до жінки: "Він, певне, п'яний", — а я хотів кричати, що це не правда. Але з моїх уст не виходили звуки... Там, на стелі, я почував спокій, приємність...».

Випадки, коли особи бачать не очима і слухають не вухами, чисельно представлені в парапсихології і підтверджені документами білокації (одночасне перебування людини в двох місцях) та ясновидіння (передбачення майбутнього чи недоступного иншим), в якому дух бачить особи і майбутні події.

Суб'єкт невидимий для живих людей

Живі люди не бачать і не чують суб'єкта, який відділився від свого тіла. Але він бачить і чує їх, бачить також і инших духів і спілкується з ними. Може з'явитися перед живими людьми, говорити з ними і зникати.

«Лікарі й санітарки били мене по тілі, щоб оживити, а я повторював: "Дайте мені спокій... Припиніть". Але вони не чули мене. Тоді я силувався відіпхнути їхні руки, але даремно. Не знаю, чи моя рука переходила через їх руки, або оминала їх... Я відчував, що не стискав нічого...».

Суб'єкт з відчаєм намагався сказати про це иншим, але відчуває, що ніхто не може чути чи бачити його. Ось що свідчить одна жінка, яку занесли до реанімації: «Я бачила їх, як оживляли мене. Справді, дивна річ. Я не була дуже високо... Намагалася говорити, але ніхто не міг мене чути, ніхто не слухав мене...».

«Тільки бажання бачити маму спонукало мене повернутися до кухні так, наче стіни не було. Мама готувала каву, брат їв і слухав радіо. Я говорив до мами, але вона не зауважила мене; я потянув її за рукав, щоб зрозуміла, що я був коло неї, але даремно. Те саме я робив з братом, але результат був той самий...» (Паола Джоветті).

Суб'єктові здається, що має «етерне» (неземне) тіло

«Етерне» (неземне) тіло можна порівняти із прозорою хмарою, воно може мати вигляд людини, особливо такої, якої суб'єкт мав у цьому світі.

«Дуже часто особи, з якими я говорив, казали, що почувалися в иншому тілі, коли вийшли зі своєї фізичної оболони...». «Духовне тіло не є твердим: речі проходять через нього, і воно не може ловити, стискати речі чи особи... Лікарі, санітарки чи инші особи, присутні коло фізичного тіла, дивляться на нього, на його тіло "духовне" і не дають жодного знаку, що бачать його» (Р. Муді).

«Люди приходили з усіх сторін до розбитої машини... Коли наближалися до мене, я відступав, щоб лишити їм місце, але вони проходили через мене».

«...Я намагався відпихати їх руки..., але даремно... Не знаю, чи моя рука проходила через їхню руку або обходила їх... Я не відчував жодних рукостискань...»

«Коли я вийшов з мого фізичного тіла, то сталося так, якби я виходив з тіла і входив у щось инше... я був в иншому тілі..., що відрізнялось від попереднього..., воно мало форму, але не колір...».

«Инша особливість духовного тіла — воно не має ваги. Більша частина спостерігає це, коли бачить, що летить до стелі в кімнаті або в повітрі. Багато каже, що "коливається", або що не відчуває тягаря».

Різні форми «етерного» тіла

«Духовне тіло має вигляд, обриси (деколи кулястої або безформної хмари), часто є подібне до фізичного тіла і має частини..., подібні до рук, ніг, голови» (Р. Муді).

«Воно не було людським тілом, але і не було матерією. Мало форму, але не мало кольору. І знаю, що мало щось, що можна б визначити руками».

«Я завжди був у тілі — але не у фізичному, — це було радше щось таке, що я міг би назвати концентрацією енергії. Якби я хотів описати його, то сказав би, що це було прозоре... духовне єство..., яке складалось із різних частин».

Швидкі перенесення, ясний розум

Суб'єкт переноситься з одного місця на инше, коли і як захоче, з найбільшою у фізичному світі швидкістю. Думка також є дуже ясна.

«Був великий рух і багато людей бігло до швидкої. І кожного разу, коли я дивилася на якусь особу, питаючи себе, що вона думала, то несподівано опинялася коло неї... Коли я хотіла бачити когось, хто був дуже далеко, одна частина мене, як ракета, летіла до тої особи. І мені здавалося, що я могла бути в будь-якій частині світу».

«У такому стані вільним є не тільки рух, а й думка. Переважно я чув від суб'єктів ДБС, що, коли вони звикли до нового становища, то починали думати значно ясніше і швидше, ніж у фізичному існуванні» (Р. Муді).

Наведемо свідчення людей: «У такому стані неможливе стає можливим. Розум є дуже ясний. Стає приємно. Мій розум діяв і думав, хоч я не мусів докладати більше зусиль».

«Я відчув, що ми могли йти туди, де нам подобалося і негайно ж».

«Поступово, коли я перераховувала лікареві найточніші деталі, а передусім коли я описала найменші подробиці палати реанімації лікарні в Пармі, колір підлоги й назви деяких ліків, що мені давали, коли сказали, що я померла, він почав дивитися на мене иншими очима... А ви могли і чути все те якраз тоді, коли ми пробували відновити серцебиття?» (Сільвія Брускі (SilviaBruschi), соціяльна асистентка в Мілані).

Суб'єкт бачить і чує, що констатують його смерть

Багато осіб чуло, як лікар чи хтось инший казав, що вони померли. «Я чула, як кардіолог ішов до телефону і набирав номер. Потім він сказав: "Докторе Джеймсе, я убив вашу пацієнтку, пані Мартін". А я знала, що не померла».

«Я опинилася у повній темряві, а мій чоловік, який, здавалося, був дуже далеко, казав: "Ось, цього разу — кінець!". І я також думала: "Так, прийшов кінець"».

Суб'єкт чує звуки

Суб'єкт чує звуки: дзижчання або дзвін, звук труби і т. д.

Один чоловік, якого до лікарні привезли як мертвого, згадує: «Я чув далекий звук дзвіночків, який, напевно, доносив вітер». Инші кажуть, що чули дзижчання, дзвоніння, свист, подібний до вітру.

«Я знаходився в тунелі й летів неймовірно швидко до якогось світла... Чув також неймовірний звук, ніби всі оркестри світу грали разом... звук був сильний, могутній, але водночас підбадьорював».

Суб'єкт має враження, що швидко летить через тунель

Суб'єкт швидко летить через темряву, подібну до тунелю, до якогось світла.

«Потім я рухався у довгому і темному просторі. Здавалося, що то підземний канал чи щось подібне. Не можу точно описати його...».

«Мені здавалося, що йшов через глибоку і темну долину. Темнота була така непроглядна, що я не міг бачити нічого, але це був такий гарний досвід, вільний від турбот, що його тяжко собі уявити».

«Почуття миру і глибокого спокою, жодного страху, я опинилася в якомусь тунелі».

«Раптом я побачила себе зі стелі... Сказала сама собі: "Дивно, я тут і на ліжку". Потім повернулася і з неймовірною швидкістю перейшла через якийсь тунель, чула дуже високий звук».

«Я сказав сам до себе: "Отож я помер!". І, озираючись довкола, я побачив тунель зі світлом укінці... У тунелі дві особи допомагали мені; я побачив їх, коли ми вийшли на світло».

Деякі суб'єкти бачать уявні краєвиди

У кінці тунелю дехто бачить краєвиди з лугами, квітами, деревами і озерами.

«Я бачив найгарніші озера... найгарніші квіти... ніхто тут, на землі, не бачив таких чудесних квітів, як ті, що мені дано бачити».

«Панували мир, радість, гармонія, світло... Я побачив якесь єство, що сиділо коло мене, єство спокійне в білому одязі... Воно потішало мене під час останніх хвилин моєї подорожі... Ми сиділи одне біля одного на обірваній скелі, з якої було видно дуже гарний краєвид. Кольори мали такі відтінки, яких я ніколи не бачив, а їх яскравість перевищувала будь-який чудесний сон» (К. Рінґ).

Суб'єкт зустрічає дорогих людей

У кінці тунелю, у світлі суб'єкт зустрічає померлих рідних і дорогих осіб, що люб'язно вітають його.

«Багато людей, що пережили клінічну смерть, сказали, що зауважили присутність инших осіб коло себе..., які помагали їм у їхній подорожі» (Р. Муді).

«Я народжувала дитину, і чула, як лікар сказав, що я вмираю. У ту хвилину я помітила присутність инших осіб. Це були ті, яких я знала, і які вже померли: моя бабуся, подруга, з якою я ходила до школи... Усі були щасливими. Це була радісна зустріч, і я відчувала, що вони прийшли, щоб охороняти і провадити мене. Мені здавалося, що я повернулася додому, а вони були там для того, щоб вітати мене. Я відчувала, що було легко і гарно».

Лікар Паола Джоветті наводить слова сімнадцятилітньої дівчини: «Етером мого нового Всесвіту була любов, любов така чиста і щедра, що я не бажала нічого, хіба тільки залишитися там. Я зустріла мого померлого дядька, ми впізнали один одного і були разом. Ми рухалися в морі світла, з яким я чимраз більше ототожнювалася».

«Почуття спокою, радости наповнило мій дух: я бачив краще, світліше... Раптом зауважив біля себе в повітрі присутність... одної "особи", вона простягала до мене руки й усміхалася. Я розгубився, коли впізнав у ній жінку, яка померла майже рік тому і яку я дуже любив...».

Кардіолог Мавріс Равлінґс наводить слова одного чоловіка, що мав дуже складну операцію на серце: «Я бачив чудовий краєвид у дивному світлі. На тій дорозі зустрів маму, батька і брата... Ми наближалися до лінії горизонту, я міг упізнати будівлі, навіть лікарню, в якій лежав. Ангел зійшов і лишив мене в тій палаті, в якій я "з висоти" бачив лікарів, що робили мені операцію. Думаю, що після такого досвіду неможливо залишитися атеїстом».

«У ту хвилину я відчув себе вільним й спокійним... Увійшов у тунель і, коли вийшов з другого кінця, побачив брата, що помер три роки тому».

Зустрічає «ангелів» чи прихильних духів

Часто суб'єкт зустрічає одну або більше світлих істот, деколи у вигляді людей, що з прихильністю телепатично говорять до нього. А він вважає, що це ангели.

У деяких випадках вмираючий переконаний, що істоти, які зустрів, є його ангелами-хоронителями.

«Ось що дізнався один чоловік від духа, який явився йому: "Я допомагав тобі у твоєму житті, а тепер доручу тебе иншим". Одна жінка казала, що зауважила присутність двох духів, які назвали себе "духовними помічниками"» (Р. Муді).

«Я часто питав себе, що сталося, коли я помер. Завжди одержував умовну відповідь від одного з них. Я вмирав, але все проходило добре. Тому я ніколи не відчував тривоги».

«Лікар Мелвін Морс зізнається, що у своїй практиці особливо був захоплений першим випадком ДБС у дитини. Це була семилітня Крістел Мерлок (KrystelMerwlock), яка втопилася. її серце не билось 19 хвилин. Це цілком неймовірний випадок в історії медицини, з якого дізнаємося про три необхідні умови клінічної смерти: відсутність серцебиття, рівна електроенцефалограма і зупинка дихання».

«Крістел не пам'ятала, як вона впала в басейн, але була певна, що "потім" почувала себе добре, тому що Єлизавета делікатно супроводжувала її, щоб побачити Отця Небесного й Ісуса Христа... "Скажи, Крістел, хто така Єлизавета?". Дівчина поглянула кругом і просто відповіла: "Це мій ангел- хоронитель"... Отець Небесний спитав її, чи вона хоче залишитися з Ним чи повернутися до батьків. Вона вирішила залишитися з Ним, але коли побачила, як її брати і сестри бавилися, змінила думку».

«Коли Крістел описала мені свою зустріч з Отцем Небесним, я зрозумів, що вона не марила, тому що подала абсолютно неймовірні детальні описи того, що сталося під час операції. У житті та у фільмах хворим звичайно ставлять трубку в рот, а Крістел каже: "Я бачила, що ти впихав мені трубку в ніс". Неймовірно: у ту хвилину дівчинка була без свідомосте, мертва. Вона описала лікарів, знаряддя, переказала те, що ми казали в операційній».

«Ось недавно ми одержали висновки подібних свідчень дітей в Японії, і вони є такі самі, як наші» (М. Морз).

«Коли я вийшла з тунелю, то зустріла три "істоти зі світла". Коли дивилася на них, мені здавалося, що то була приймальна комісія. Ми не говорили між собою: ми розумілися, як телепати. Я знала, що то були ангели, чи, точніше, істоти зі світла, з власною свідомістю, точно такою, як наша» (Н. Майєр).

Кеннет Рінґ наводить свідчення Беверлі (Beverly), яка перед ДБС була невіруючою: «Через якийсь час до мене долучилася істота, вся у білому мінливому світлі. Вона летіла так, як я, але не мала крил. Коли я обернулася, то відчула пошану до неї і, водночас, страх. Це був ангел чи якийсь дух, Його вислали, щоб визволити мене. Та істота випромінювала таку любов, таку ніжність, що мені здавалося ніби стояла перед Месією. Ніжно взяла мене за руку, і ми пройшли крізь вікно... Тихий океан простягався перед нами в червоному заході».

Арвін Ґібсон (ArvinGibson) проаналізував сто випадків ДБС.

«Через якийсь час я зауважив, що хтось був коло мене... Я не боявся його тому, що він випромінював любов і спокій. Це не був Ісус Христос, але я знав, що Він вислав його».

«Ангели співали побожну і незвичайну мелодію, якої я ще не чув... Коли перестали співати, «одна» з них прийшла до мене, щоб привітати. Була дуже гарна і приваблива, але відчував, що мій подив не міг абсолютно виявитися фізично, а так, якби я був немовлям» (К. Рінґ).

Джон Ліллі (JohnLilly), математик і лікар з Чикаго у своїй книзі «Око циклона» розповідає: «Коли людина покидає своє тіло, несподівано в долині з'являються дві точки свідомости, наче промені любови, свідомости, тепла... передають заспокійливі думки...».

«Розумію, що вони — вищі істоти...». «Бачу їх, та не зором, а маю точний образ їхньої присутности».

«З'явилася дуже гарна жінка, що була частиною світла, краще випромінювала світло... Її обличчя було сповнене любови. Покликала мене на ім'я і простягнула до мене руки. Її голос був делікатний і солодкий ... лунав у моєму розумі. Легше було говорити так, ніж словами... Я спитала її хто вона, і та відповіла, що була моєю охоронницею. Любов, яку вона випромінювала, огортала мене повністю, і я швидко вклала свої руки в її...».

Глорія Тейлор (GloriaTaylor) в тунелі зустрічає дуже гарну двадцятип'ятирічну дівчину, у білій одежі, босу, із золотим, не дуже довгим волоссям,. Вона з любов'ю підбадьорює Глорію йти через весь тунель (Дж. Річі).

Зустрічає «істоту зі світла»

Деякі люди, які пережили клінічну смерть, бачать Істоту, що випромінює набагато сильніше світло ніж инші істоти, світло, що не засліплює, і відрізняється від земного.

Серед опитаних Кеннета Рінґа його бачать 16% суб'єктів; в инших дослідників відсоток більший. Може це особи, що потребують більшої сили, щоб покращити своє майбутнє земне життя.

«Найбільш неймовірним у випадках, що я аналізував, і, без сумніву, тим, що найбільше вражає людей, є зустріч із дуже сильним світлом. Спочатку світло є помірним, але чимраз сильнішає і стає неймовірно яскравим. Незважаючи на те, що світло є надзвичайно блискуче, багато людей наголошує, що воно не шкодить зору, не засліплює і не перешкоджає бачити инші речі».

«Хоча деколи видно незвичайне світло, ніхто ніколи не сумнівався, що тут йдеться про конкретну істоту; про добре означену особистість. Любов і теплота, які людина, що вмирає, відчуває від тої Істоти зі світла, є абсолютно невимовні, вона ніби повністю просякнута цією любов'ю...» (Р. Муді.)

П'ятдесятидволітній Джойс Беннет (JoyceBennett), поліцейський з Олдхому (Англія): «У кінці тунелю я побачив дуже яскраве світло... і одного усміхненого чоловіка, одягненого в дивний білий одяг. Я знав, що то був Бог або Ісус Христос. Обличчя дуже гарне..., очі привітні, й він весь випромінював тепло... Рішучим, але люб'язним голосом він сказав до мене: «Повертайся назад, ще не прийшов твій час».

«Лікарі сказали, що я помер якраз тоді, коли відчув, як падав, рухаючись в якомусь темному просторі, як в якійсь огорожі. Нема слів, щоб описати це. Абсолютна темрява. Десь далеко я бачив дуже яскраве світло. Коли наближався, воно ставало сильніше. Я пробував підійти до того світла, бо відчував, що то був Ісус Христос. Намагався дійти до місця, де Він знаходився. Це не лякало мене, навіть було приємно».

«Я пройшла через стіну веранди так, якби вона не існувала, і залишилась у ясному світлі, білому і блискучому, як кришталь. Воно було гарне і дуже яскраве, але не засліплювало. Світло, яке людською мовою неможливо описати».

«Тоді я побачив, що це було світло, і якийсь чоловік, точніше, чоловік зі світла, увійшов у кімнату. Я був упевнений, що стою перед Сином Божим».

Кеннет Рінґ наводить слова Беверлі, невіруючої: «Пам'ятаю, що я пройшла великий простір, щоб дійти до світла; мені здавалося, що я швидко летіла, але все було поза часом. Нарешті я дісталася до цілі. Та коли перейшла на другий бік, то зауважила, що мій провідник зник. Але я не була сама. Там, передо мною, було світло, в якому я відчула увесь розум, співчуття, любов і правду. Та Істота не мала форми, ні статі, але поєднувала в собі все... І з глибини моєї душі виринали абсолютна певність і вдячність, я знаходилася перед Богом».

Бетті Мальз (BettyMalz) у книзі «Моє миттєве бачення Вічности» («MyGlimpsofEternity»): «Коли я йшла з ангелом..., то відчула, що ми могли йти куди хотіли. Спілкування між нами відбувалося через обмін думок... Потім з'явилося дуже сильне світло... Несподівано я зрозуміла, що тим світлом був Ісус Христос... Я відчула, як промені тої могутньої, проникливої й люб'язної енергії огорнули мене».

У Лайн Кларк (LionClark) після автомобільної аварії у Вест Валлі, Юта, електроенцефалограма була рівна: «Майже відразу я опинилася у повітрі і з висоти дивилася на ту жінку, яка лежала на столі... Потім я побачила яскраве, гарне світло, яке собі тільки можна уявити, і якого я ніколи не бачила. Я відчувала також і музику, але не слухом. Занурена у спокій, красу, любов, я зрозуміла, що то було те місце, де я завжди хотіла перебувати».

Стефано Ґреко (StefanoGreco), двадцятидев'ятирічний торговець з Неаполя, був поранений кулею і так описує події 16 березня 1978 p.: «Мене освітило дуже сильне світло, з якого лунав голос: "Я є Безмежне Світло. Це моє царство і мені належить уся влада. Так, ти виконав свій обов'язок, єдине завдання, що є важливим: ти любив. Але час твого життя ще не скінчився. Мусиш повернутися і продовжувати йти своєю дорогою добра"».

Істота зі світла випромінює любов

Істота зі світла виливає глибоку радість і спокій та огортає «померлого» любов'ю і розумінням. «Померлий» відчуває себе творцем усіх речей.

За статистикою Галлапа на 100 клінічних смертей тільки 10% «померлих» мали привілей «зустрічатися» з Істотою зі світла, відчували невимовну радість Йованович. Більша частина «померлих» бачила її й пережила дуже позитивні відчуття.

«Померлий відчуває, що Істота зі світла огортає його любов'ю і приймає до своєї компанії. Відчуває непереможний й магнетичний потяг до неї» (Р. Муді).

«Незалежно від попередньої віри, люди, які вижили, переконані, що відчули випроміїгювання найвищої й теплої Присутності та побачили Потойбіччя» (К. Рінґ).

«Не можу сказати, що я бачив особу в тому світлі, а таки, без сумніву, вона є. Це світло абсолютного розуміння й абсолютної любови. Я відчув, що у тому світлі з'явилася думка: «Любиш ти мене?...». І весь час я відчував любов, співчуття, що перемагали все...».

«Я нічого не бачив під час своєї «смерти»... Але усвідомлював присутність якогось Єства — надзвичайної сили, що було тільки любов'ю коло мене».

«Я був поза тілом, у цьому не сумніваюся, бо міг його бачити на операщйному столі... Потім з'явилося дуже яскраве світло... З цієї хвилини, коли світло почало говорити до мене, я почував себе дуже добре, був упевнений, що оточений любов'ю. Любов, яку випромінювало світло, є неймовірна, надзвичайна. Це була особа, перебувати з якою було цікаво. Вона мала добре почуття гумору. Потім світло спитало, чи я готовий умирати... Тепер думаю, що голос, який говорив до мене, добре знав, що я ще не дійшов до кінця свого життя. Цей голос радше мене випробовував».

«Внутрішньо я був переконаний і знав, що світло любило мене. Воно випромінювало надзвичайної сили любов, без усяких умов, дивну любов, що перевищувала найбільш божевільні мрії».

«Потім я справді опинилася в білому світлі, де кожний атом тремтить палкою любов'ю. Єднатися з тим світлом, розчинятися в ньому — означає повертатися до своєї хати, входити в необумовлену любов. Такий є мій досвід пізнання Бога» (Н. Майєр).

Вірджінія Фале (VirginiaFalce), Італія: «Мене переповнила хвиля спокою й абсолютної любови, що виходила з яскравого світла. Я ніколи не була практикуючою християнкою. Просто не бачила потреби у цьому, але зараз зрозуміла, що тим світлом був Бог, у ньому зосередилося стільки любови й радости, що я мала тільки одне бажання: йти до нього навіки».

Сорокарічна Глорія Вудвард (GloriaWoodevard) з Коннектікут (США): «Я не бачила Бога, але досвідчила Його: у тому світлі відчувала всю Його могутність і любов, набуваючи того, що я окреслила б як усвідомлення, пряме розуміння всього... Він був у повітрі, яким я дихала, і мене оповила всемогутність Його любови... Я вихована в католицькій вірі, читала Біблію і знала християнську науку, але до того часу не розуміла її основне значення. Отже, раніше я не могла справді пізнати Бога» (Дж. Річі).

Телепатичне спілкування з иншими духами

«Померлий» телепатично спілкується з Істотою зі світла, з дорогими йому людьми, з ангелами і різними духами. Він «читає» їхні думки, а вони — його.

«Щодо "слуху" духовного тіла, то він називається так тільки за аналогією. Більшість каже, що не чула голосів чи звуків, а сприймала думки присутніх...».

«Я могла бачити людей і розуміти, що вони казали. Я не чула їх так, як тепер чую вас. Це було так, якби я знала, що вони думали... Я розуміла їх раніше, ніж вони відкривали уста...» (Р. Муді).

Лікар Муді: «Ти казав, що ті дві особи, які допомагали тобі в тунелі, говорили до тебе. Що вони сказали?». Джейсон, 11 років: «Ні. Я міг знати те, що вони думали, а вони знали те, що я думав».

Кеннет Рінґ пригадує слова Беверлі, невіруючої єврейської дівчини: «Тоді я поставила їй (Істоті зі світла) багато питань, просячи пояснити несправедливість, яку я бачила на землі... Я з'ясувала, що Бог знає всі наші думки і відповідає телепатично... Я поставила питання, яке мучило мене ще з дитинства — про причину страждань мого народу. Пам'ятаю відповідь: Є якась причина всього того, що стається, навіть того, що є страшне. Я зрозуміла, що незабаром отримала всі відповіді... Поступово питання вичерпалися, бо раптом я відчула, що мудрість наповнила мене...».

«Я пояснила лікареві, що мої видіння не були матеріяльними, але я сприймала світ. Не використовуючи жодне з п'яти почуттів, я могла ловити думки, чути слова, бачити жести...» (С. Брускі).

Істота зі світла питає: «Яким було твоє життя?»

Істота зі світла телепатично питає «померлого», як він жив з погляду моралі.

«Майже відразу після своєї появи постать зі світла починає спілкуватися з умираючим... Усі кажуть, що не чули, щоб вона вимовляла слова або чіткі звуки, які було чути. Тут маємо пряме передавання думки, без обмежень і перепон, з ясністю, яка абсолютно виключає можливість непорозумінь або обману» (Р. Муді).

«Особи, з якими я говорив, намагаються передавати думку за допомогою питань: "Ти — готовий до смерти?". "Ти готовий умирати?". "Що ти зробив у своєму житті, що міг би мені показати?". "Що цікавого ти зробив у своєму житті?"».

«Один чоловік розповів, що під час своєї "смерти" почув голос, який спитав його: "Це вартувало?" А це означало: чи життя, яке я прожив, гідне того, про що я тепер дізнався?».

Усі наголошують, що питання... не звучать з осудом. Та Постать не питає, щоб звинувачувати когось або комусь погрожувати. Вмираючий відчуває зі сторони світла абсолютну любов і повне прийняття, незалежно від відповіді. Здається, що питання має радше намір спонукати вмираючого до роздумів. Воно подібне до сократівського питання, що має на меті не інформувати, а допомогти віднайти правду...» (Р. Муді).

Йоанна (27 літ) пробувала закінчити життя самогубством. Коли увійшла в тунель, подумала: «"Боже мій, дай мені знати, чи Ти простиш мене раніше, ніж помру..." Раптом з того світла хтось простягнув до неї дві великі руки і з любов'ю та жалем сказав до неї: "Прощаю тебе й даю другу можливість"» (цитує професор Вільям Сердахлі, доцент медицини Університету штату Монтана).

Швидкий перегляд минулого життя

Суб'єкт швидко переглядає, яку фільмі, своє минуле життя, передусім добрі і погані вчинки.

«Істота зі світла представляє вмираючому панораму його життя. Вона бачить ціле життя особи і не потребує жодної інформації. Тільки хоче, щоб людина замислилася...».

«Для багатьох цей спогад був дуже швидкий, а навіть "миттєвий". Усе з'явилося в одну мить, і вони миттєво змогли все зрозуміти і прийняти».

«Деякі особи, у яких я брав інтерв'ю, казали, що не могли пояснити цього, але перед ними пройшло їхнє минуле життя, вони побачили все, що вчинили... Инші казали, що відтоді пам'ятали події свого життя з неймовірною точністю».

«Дехто вважає, що ці спогади — виховний засіб Постаті зі світла. Коли вони дивляться на своє життя, Постать акцентує увагу на важливості двох речей: навчитися любити инших і набути знання...» (Р. Муді).

«Постать зі світла була там, дивилась на мене через той "фільм минулого" ("flashback")... і час від часу пояснювала дещо... І весь час підкреслювала важливість любови... Але у всьому тому не було найменшого звинувачення. Коли доходила до хвилин, у які я був егоїстом, здавалося, казала тільки, що в тих ситуаціях я чогось навчився... Акцентувала увагу на тому, коли я здобував знання, і тоді казала, щоб я далі навчався. Говорила, що коли життя повернеться до мене, завжди матиму бажання про щось дізнаватися. Сказала, що навчатися — це постійний процес, так що мені здавалося, що воно продовжуватиметься навіть після смерти».

«Потім Ісус Христос запитав: "Що з того, що ти зробив у житті, хочеш показати мені?". Хлопець пробує пригадати якийсь епізод з дитинства, але потім лякається, думаючи, що не має про що розповісти; вважає, що він замолодий, щоб вмирати. Ісус Христос не погоджується з його думкою: "Ніхто не є замолодий, щоб вмирати, бо смерть є тільки переходом з одної дійсности до иншої"» (Дж. Річі «Повернення з потойбічного»).

«Моє життя почало плисти у трьох вимірах, і все було таким справжнім, як і те, що ми тепер говоримо. Усвідомлення впливу наших вчинків на инших дозволяє зрозуміти, ким ми є насправді».

Ще одне свідчення: «Епізоди мого життя пройшли перед очима, як у фантастичному фільмі: я бачив свої вчинки, осіб, яких я засмутив або розвеселив; постійно вловлював кожний відтінок їхніх почуттів» (Фабіо Тедескі (FabioTedeschi), торговець з Мессіна, який «помер» у Неаполі після автомобільної катастрофи 22 березня 1981 p.).

Радість або докори сумління як наслідок морального вибору

З більшості оповідань стає зрозуміло, що суб'єкти відчувають повний спокій, волю і радість, більші від тих, які переживали в земному житті. А той, хто має нечисте сумління і не покаявся, опиняється у тривожній темноті, оточений ворожими істотами, які докоряють йому і навіть ненавидять його.

«Коли мене поранили в голову, відчув страшний біль, що потім зник. Мені здавалося, що я плавав у темному просторі. День був дуже холодний, але у тому просторі я відчував тільки тепло і безмежне почуття добробуту, якого до цього не було. Пам'ятаю, що подумав тоді: "Я, напевно, помер"».

«Я мав тільки приємне відчуття самотности й спокою... Усе було гарне, панував спокій».

«Я відчув глибоке полегшення. Не чув болю і ніколи не почував себе так вільно. Мені було дуже приємно, і все йшло добре».

«Я не був ні схвильований, ні зляканий. Я був спокійним, нічого не боявся. Очевидно, відчував, що це була смерть».

«Шість куль влучили в мене (у В'єтнамі), і я "помер" від ран..., але зовсім не хвилювався. Навпаки, розумом я відчував радість... Загалом я почувався добре, і не було нічого страшного».

Одна пані з Брешії: «Минулого року я пережила клінічну смерть внаслідок страшного дорожнього випадку. Досвід дуже гарний, і справді, абсолютно не хотілося б залишатися далі на землі у фізичному тілі. Я знаходилася на висоті приблизно трьох метрів. Бачила перевернутий автомобіль, своє мертве тіло, людей, що збиралися на краю дороги. Я чула все те, що вони казали... Там усе зберігається, тобто людина продовжує мислити. Я почувала себе щасливою, ніби щойно народилася; я була справді щасливою, сяяла від радості...».

Пам'ятаю, були люди, які, на відміну від инших, боялися, панікували і в розпачі хотіли повернутися до свого тіла: вони були відлучені від Істоти зі світла. У своїй другій книзі «Життя поза життям» Раймонд Муді наводить свідчення осіб, що не знайшли в ДБС спокою і радости, а темноту і смуток між духами «погаслими» і «живими мертвими», або між єствами лихими і ворожими до них, чи такими, що ображали і ненавиділи себе. Инші ж здалека бачили «неясні» місця. Причиною страждань була відмова любити Бога і прийняти Його Любов.

Щось подібне описують Дж. Річі (GeorgeRitchie, Laportadell'Aldila(Двері до Потойбічного) та Дж. Мак-Кормік (JanМс Cormack). «Багато людей, — пише Муці, — сказали мені, що бачили єства, "обв'язані тенетами" нещасливого становища. Описи цих "розгублених духів" дуже подібні. Передусім ті єства не здатні позбутися фізичного світу. Один чоловік розповів, що духи, яких він бачив, "не могли перейти на другий берег, тому що їхній бог живе на тому березі", або їм здавалося, що були прив'язані до якоїсь речі, особи, звички...».

Професор Фенвік стверджує, що «багато людей, які мали негативні враження, не хочуть розповідати про свій досвід...». «Одна жінка сказала нам: "Двадцять років тому я пережила досвід, що довів мене до місця, схожого на пекло, і той епізод переслідує мене ще й тепер"». Та жінка відмовилась описати инші деталі (Laveritanellaluce(Правда у світлі), с. 162).

«Один атеїст пам'ятає темноту, в якій виднілося дуже далеке світло, відчував також якийсь жах і бажання не входити до тої темноти» (с. 64).

Психолог Марґо Ґрей опитала п'ятьох осіб, які мали негативний досвід — відвідали пекло. Ось дещо з її записів: «Я хотів кричати, але не міг видати жодного звуку; мені здавалося, що дух чи совість були далеко і знаходились під надто товстим покривалом, щоб чути голос... Я почув себе абсолютно безсилим» (с. 163).

Лікар Равлінгз розповідає про одного чоловіка, у якого були серцеві приступи: кожного разу, коли серце починало битися, він кричав: «Я у пеклі!».

Поза часом

У ДБС усе відбувається поза часом, тобто люди не відчувають, що він минає. Хоч досвіди є різні, проте дух присутній у різних станах: у спокої, радости й Любови, у смутку і докорах сумління.

«Майже всі говорять про "позачасовість" цього окремого становища. Багато людей жаліється, що мають описувати часовими висловами (бо людська мова потребує часу) своє перебування в етерному тілі, а час не входив у їхній досвід, як входить у фізичне життя» (Р. Муді).

«Пам'ятаю, що пройшла велику відстань, щоб дійти до світла; думала, що летіла дуже швидко, але все виглядало поза часом. Нарешті дійшла до цілі».

«У такому стані, не існувало поняття часу дійсного, а все ставалося одночасно. Це було так, немовби знаходишся в театрі та бачиш виставу, в якій різні дії відбуваються одночасно на різних частинах сцени» (С. Брускі).

Одностайність свідчень

Оповідання людей, які пережили стан клінічної смерти, подібні між собою і узгоджуються з досвідами минулих століть незалежно від рас, культур, релігійних вірувань і очікувань щодо потойбічного. Навіть суб'єкти, які не вірили в Бога, мали ті досвіди.

«Обставини, що супроводжують клінічну смерть, відмінні між собою, як і особи, що пережили її. Неймовірною є подібність самих досвідів».

«Йдеться про спостереження людей, які абсолютно свідомо відмежовують сон і фантазії від дійсности. Це врівноважені і цілком нормальні люди. Вони розповідають про свої досвіди не як про сни, а події, що дійсно сталися» (Р. Муді).

А схожість оповідань є дуже великою ознакою достовірності.

В Індії ДБС проаналізував лікар Пасріха. За результатами його досліджень, 75% опитаних супроводжували посланці; 50% усвідомили нікчемність свого життя; 62% були відіслані назад і повернулися у своє фізичне тіло; 25% змінили життя.

У ДБС, зібраних у Китаї лікарями Фенґ і Лін, 43% мали досвід виходу з тіла; 16% перейшли через тунель; 15% бачили неприродне яскраве світло; 52% відчували спокій або радість; 51% бачив панораму минулого життя; 28% бачили померлих осіб або релігійні постаті; 43% досвідчили прискорення часу.

«Я справді був здивований, коли покинув своє тіло. Не міг зрозуміти, як це сталося, але все було насправді. Я дуже добре, але здалеку, бачив своє тіло. Мій розум не хотів сліпо вірити в щось або вигадувати. Я нічого не придумав, бо зовсім не був у такому стані».

«Я мав галюцинації, коли в лікарні мені дали кодеїн. Але це сталося набагато раніше, ніж моє серце перестало битися. Цей досвід не був галюцинацією».

«Але хоч ці досвіди є достовірними і важливими, усі розуміють, що наше суспільство не є ідеальним середовищем, щоб прийняти з симпатією і розумінням такі оповідання» (Р. Муді). Тому ніхто не розказував про це иншим (хіба дуже близьким особам) раніше.

«Люди не є схильні вірити тобі так, як би ти хотів. Та й не всім хочеться розповідати про свій досвід».

«Коли хтось довго розказує мені про свій досвід, я кажу йому, що й инші люди оповіли мені ті самі події й поділились тими самими враженнями: часто було так, що та особа відчувала глибоку розраду» (Р. Муді).

«Це цікава річ — дізнатися, що й инші мали такий досвід, бо й не уявляв собі... Тепер я радію, що дізнався».

«У проаналізованих мною випадках ніхто однозначно не описав потойбічне; ніколи я не чув, що на небі є двері з перлин, дороги із золота і крилаті ангели, що виграють на арфах; ні про розпалене пекло з чортами, які вимахують вилами» (Р. Муді).

Погодженість з давніми описами

Стосовно описів ДБС спостерігаємо дивні подібності з давніми текстами різних цивілізацій, культур і епох. Ось деякі приклади.

«З певністю знаємо, — пише Муді, — що досвіди у хвилини смерти були записані вже від початку історії. У Новому Заповіті (2 Кор. 12, 2-4) святий Павло описує свій досвід: "Я знаю чоловіка у Христі, що чотирнадцять років тому — чи то було в тілі, не знаю, чи то було без тіла, не знаю, Бог знає — був він узятий... у рай і чув слова несказані...". Папа Григорій Великий в VIст. зібрав свідчення таких досвідів, чи докази потойбічного життя. Карол Залескі (CarolZaleski), відомий богослов Ґарведського університету, знайшов докази ДБС в грецьких, римських, єгипетських та близькосхідних легендах і міфах. Я здивувався, коли в його Other-worldJourneyпрочитав, що в деяких культурах смерть трактують як подорож, остаточною метою якої є пізнання своєї правдивої природи» (М. Morse, Рій viciniallaluce(Ближче до світла), с. 14).

«Тибетська книга померлих» була зібрана на основі повчань мудреців у часи доісторичного Тибету і написана, очевидно, у VIIIст. по Христі.

«В описі різних етапів, коли душа переживає фізичну смерть, свідомість людини не зникає..., вона може чути гуркіт, грім, свист, подібний до вітру... і відчуває, що оповита сивою хмарою світла... Дивується, бачачи, що вийшла з тіла. Відчуває і бачить батьків і приятелів, які плачуть над її тілом і готують його до похорону; але коли намагається говорити, вони не чують і не бачать її...».

«Помічає, що вона знаходиться в якомусь тілі, названому "світлим", яке не зроблене з фізичної матерїї. Може проходити крізь скелі, мури і навіть гори, не відчуваючи опору. Перехід з одного місця на инше є майже миттєвий. Думки і можливості відчуттів є менш обмежені: розум стає ясний, відчуття — гостріші, досконаліші й подібні до божественних...».

«Буває, що душа зустрічає инші єства, які мають тіло, і ту істоту, що випромінює чисте і ясне світло. Книга радить вмираючому, що наближається до світла, намагатися відчувати тільки любов до инших і розуміти їх».

«У книзі сказано також про почуття безмежного спокою і безтурботносте, які відчуває вмираючий, і про «дзеркало», в якому відбивається ціле його життя, добрі чи лихі вчинки, щоб він сам й істоти, що судять його, могли все бачити» (TheTibetanBookoftheDeath(Тибетська Книга про Смерть), NewYork, OxfordUniversity, 1957).

Платон, один з найбільших мислителів усіх часів, що жив у Атенах від 428 до 348 р. до Хр., вірив у важливість розуму і логіки; але був переконаний, що найважливіші одкровення можна пізнати досвідом освітлення. У своїх численних діялогах, як «Федон», «Ґорґіяс», «Республіка», описує смерть як відділення нетілесної частини людського єства, духа від фізичної частини, тіла. Безтілесна частина має набагато менші обмеження; час не існує у царствах, які не є фізичними і матеріальними...

Дух, вийшовши з тіла, може зустрічати духи померлих, говорити з ними; духи охоронці провадять його в переході... Тіло — це в'язниця духа, а смерть — це втеча, або визволення з в'язниці... Дух, який вийшов з тіла, може думати і міркувати набагато краще, ніж міг це робити у в'язниці тіла... Невдовзі після смерти Боже єство вказує духові всі морально добрі чи лихі вчинки, які він зробив у житті... (R. Moody, La vita oltre la vita (Життя після життя), c. 100—103).

Емануель Свіденборґ (Emanuel Swedenborg) (Стокгольм, 1688— 1772) у свій час був відомий як дослідник анатомії, фізіології і психології. У своїх пізніх творах пише, що пережив початки смерти та, що був поза своїм тілом. «Розум, мій дух якби був витягнутий, виведений з тіла... Внутрішнє життя, думки залишились непорушними: я бачив і пам'ятав все, що ставалось і стається, як живі люди».

Він пише, що під час такого досвіду зустрів єства, яких ототожнює з «ангелами», і які спитали його, чи він готовий умирати. Спілкування між духами відбувається через обмін думками, і нема обману чи непорозуміння. Духи говорять між собою мовою, яку знають всі. Кожна людина, відразу після смерти, володіє тою мовою».

Людина не розуміє, що вона померла тому, що не знаходиться в «тілі», яке в багатьох випадках подібне до фізичного. «Дивуюся, що маю тіло і всі чуття, які мала раніше». Сприйняття, думка і пам'ять є досконаліші, а час і простір вже не становлять перепон, як для фізичного тіла.

Людина у стані клінічної смерти деколи зустрічає духів померлих, яких знала у земному житті і які допомагають їй перейти до потойбічного світу. «Духи... пізнають його, і приятелі, й ті, яких він знав у житті, вони навчають його, у чому полягає життя вічне...».

Минуле життя проходить як сон. Пам'ятає кожну дрібницю і неможливо щось приховати. Свіденборґ описує також «світло Господа», яке пронизує потойбічне; світло невимовної ясности, правди і розуміння (R. MoodyLavitaoltrelavita(Життя після життя)).

Неможливо описати все

ДБС неможливо описати: вони дуже відрізняються від земних досвідів, снів і галюцинацій.

«Ті, що пережили той досвід, не можуть про нього розказати. Багато з них твердить, що «немає слів, щоб описати те, що хотіли б, або що нема точних прикметників чи висловів» (Е Муді).

«Наш світ, той, в якому живемо, має три виміри. Инший світ не має вимірів».

«Мій досвід — усе те, що сталося зі мною — був чудесний, але немає слів, щоб його описати. Я хотів, щоб инші були зі мною, пізнали мій досвід, я відчував, що ніколи не зміг би описати комусь те, що бачив...».

Дух суб'єкта не хотів би повертатися у тіло

Померлого повідомляють, що він мусить повертатися до тіла, щоб закінчити своє завдання на землі. Але він такий вільний і щасливий, що вже не хотів би цього робити.

«Коли я наближалася до того місця, то відчула, що зможу перейти через темряву. Враження було дуже гарне, радісне: немає слів, щоб описати. Але моя година ще не прийшла, бо несподівано з'явився мій дядько Карл, який вже давно помер. Він зупинив мене і сказав: "Повертайся, твоя праця на землі ще не закінчена". Я не хотіла повертатися, але не було иншого вибору, і я відразу опинилася у своєму тілі...».

«Коли людина у стані клінічної смерти вже почала той досвід, то не хоче повертатися, навіть деколи намагається не входити знову в тіло. Це найчастіше буває тоді, коли вона побачила Істоту зі світла» (Р. Муді). «Я не хотів, зовсім не хотів відходити від тої Істоти», — наголошував один чоловік.

«Я питала себе, чи повинна залишитися там? Коли поставила це питання, то подумала про свою родину, трьох дітей, чоловіка. Це дуже тяжко пояснити: у мене були приємні відчуття в присутності світла, і я справді не хотіла повертатися.... Врешті-решт я вирішила повернутися, адже усвідомлювала обов'язки стосовно своєї родини».

«Потім мене запитали: "Ненсі, що хочеш робити: залишитися тут чи повертатися?" Я мала дві дочки і маленького сина, але не хотіла повертатися..., навколо було так чудово..., словами не можна переказати того, що я відчула. Тоді я спитала: "Якщо повернуся, то чи це буде добре для моєї родини?" А світло відповіло мені: "Так, передусім для твого сина". І я послухалась його».

«Моє побоювання справдилося, коли провідник сказав, що прийшов час мені повернутися, але я повинен пам'ятати, що те місце може бути моїм домом і в майбутньому сюди можна повернутися. Я відповів, що не можу повертатися до колишнього життя на землі насамперед через те, що пережив, але провідник сказав, що не маю вибору, бо повинен ще багато зробити».

Лука Анджелотгі (LucaAngelotti), двадцятитрирічний будівельник у Лоді (Lodi), 30 квітня 1981 року пережив стан клінічної смерти внаслідок нещасного випадку на роботі: «Голос якогось таємничого і блискучого єства затримав мене: "Зупинись, Луко... Ще не настав кінець твого життя. Ти повинен закінчити складні і важливі справи. На тебе чекають тяжкі випробування, але будеш відповідно винагороджений... Тут ти навчився дихати всесвітньою любов'ю... Намагайся передавати її"».

Зміни в духовному житті людини після ДБС

Усі дослідники ДБС (Муді, Сабом, Рінґ, Ґрейсон, Ґрей, Морз та ин.) одностайні у твердженні: коли суб'єкт швидко переглядає кадри свого минулого життя, то знає, що його оцінюють за любов, яку виявляв до инших людей.

Повернувшись до фізичного життя, він часто демонструє великі духовні зміни: а) уже не боїться смерти; б) вірить у Бога як у Любов; в) розуміє, що страждання, прийняте усвідомлено, допомагає духовному поступу; г) намагається бути кращим, добрим до инших та розуміти їх; ґ) протягом усього життя точно пам'ятає деталі пережитого досвіду.

«Більшість людей, — пише Фенвік, — вважає той досвід суттєвішим з усіх, що може мати... Усі кажуть, що вже не бояться смерти... Здається, що такий стан клінічної смерти має багато спільного з иншими видами містичних досвідів, наприклад, з тими, у яких суб'єкт відчуває, що він дійшов аж до суті всесвіту, до його остаточної структури. Часто ті особи відчувають, що тут йдеться про досвід всесвітньої любови, і що основною структурою світу є любов. Суб'єкти, що пережили ДБС, часто описують почуття, які пронизують всесвітня й повна любов» (цит. тв., с. 16).

Ця зміна у духовному житті є дуже важлива, бо свідчить, що суб'єкт досвідчив дійсність: бо неможливо змінити життя лише через сон чи галюцинації.

«Багато сказало, що їх життя змінилося, поглибилося, що вони самі стали схильними розмірковувати» (Р. Муді).

«Я відчув бажання поглибити свої знання, коли пережив той досвід. Але не думав, щоб хтось ще знав про це... Мені здавалося, що я раптом «розвинувся» після того, що сталося зо мною, бо той досвід показав мені инший світ, про існування якого я ніколи не знав».

«Відтоді я завжди думав про те, що вчинив у своєму житті й про те, що ще зроблю... З часу моєї "смерти" я почав запитувати себе, чи я поступав у житті лише задля загального чи власного добра. Раніше я слухався інтуїції, тепер я добре все обдумую, спокійно і довго... І намагаюся не бути упередженим, не осуджувати нікого. Хочу робити вчинки, що приносили б користь усім, а не тільки мені... І мені здається, що тепер я краще розумію речі».

«Майже всі наголошують на своєму бажанні більше любити инших. Один чоловік відчув, що Істота зі світла любила й приймала його таким, яким є, коли він закінчував перегляд свого життя, то зрозумів суть "питання", яке поставила йому Істота: чи він здатний так любити? А тепер той чоловік відчуває, що його мета на землі — навчитися любити так, як Істота зі світла» (Р. Муді).

«Коли я повернувся до свого тіла, то приніс із собою кілька чудових вражень, які отримав там. Багато днів я їх відчував. Тепер також деколи про них згадую».

«Після повернення до тіла я плакав цілий тиждень, бо, побачивши потойбічний світ, змушений все-таки жити на цьому світі».

«Після того досвіду мені здається, що я наповнений новим духом. Багато людей кажуть, що я заспокійливо впливаю на инших... І мені здається, що тепер я перебуваю в сопричасті з иншими, що можу краще розуміти їхні думки».

«Численними є також випадки, що доводять важливість поглиблення і поширення свого знання, бо здатність пізнавати продовжується і в потойбічному» (Р. Муді).

Передусім варто поглибити знання про великі істини: життя, любов, Бога.

«Логічно припускають, що досвід клінічної смерти глибоко впливає на ставлення до фізичної смерти, особливо, коли йдеться про осіб, які не вірили у потойбічне життя. Майже всі стверджували, що вже не бояться смерти» (Р. Муді).

«Цей досвід, — каже А. Салліван, — змінив моє життя. Я вже не тільки не боюся смерти, але охоче прийняв би її, бо знаю, яке гарне потойбічне життя».

Зміни відбуваються тому, що досвід не є сном. Деякі вислови очевидців повторюються: «Я знаю, що все те було насправді», «Все природне», «Це — найбільший досвід, який я набув у житті». Кеннет Рінґ (KennethRing), один з найвизначніших дослідників у цій сфері, у книзі «TheOmegaProjekt» («Проект Омега») наголошує, що після такого досвіду всі суб'єкти стали більш ввічливі, співчутливі, уважні до инших, більш релігійні й зацікавлені в духовному житті.

Двадцятивосьмирічну Дженіфер Маллет (JenniferMallet) такий досвід визволив від усякого страху смерти та змінив її ставлення до життя... «Не знаю, чи я вірила перед тією подією. Я відчувала, що Бог існував, що існував рай. А тепер я абсолютно впевнена в цьому» (J. Ritchie, Laportadell'Aldila, (Двері потойбічного), c. 65).

Пенсіонер Білл Вілер (BillWheeler), англієць, пожежник, вважає, що його життя змінилося внаслідок ДБС, який трапився з ним у 1982 р. «Відтоді я не тільки переконаний в існуванні потойбічного, але і впевнений, що смерть є відчуттям чуда і задоволення. У такі хвилини я повністю усвідомлював, що прямував до місця призначення, до мети, яку палко бажав осягнути... Мені здається, що маю бути вдячний комусь, і що єдиним способом сплатити цей борг, є допомога иншим. Я також почав молитися з великим задоволенням уранці і ввечері» (там само, с. 84).

Католицький священик Стефан Шнейр (StephenSchneir) пережив ДБС у лікарні Вічіта, Канзас, внаслідок автомобільної катастрофи в 1985 р. Він зустрів Ісуса Христа, який показав його минуле життя. Воно було схоже на дерево без плодів, а причина цього — вчинки Стефана. Пресвята Богородиця заступилася за нього. Тому, коли дух повернувся до тіла, священик змінив стиль життя і скрізь розповідав про свій досвід.

«Через кілька років наукових досліджень, об'єктом яких були ДБС дітей, — пише Мелвін Морз (MelvinMorse), — я вирішив знову опитати тих самих дітей, свідчення яких аналізувалися у Сіетлі». Усі ті діти змінилися: у них покращились стосунки зі своєю родиною, усі мали неймовірний рівень зрілости й мудрости. А все це приписували тому досвідові. «Досвіди у хвилини смерти, — пише він на с. 180, — можна порівняти із наверненням..., не можна недооцінювати здатність ДБС змінювати осіб» (М. Morse, Рій viciniallaluce(Ближчі до світла)).

Перевірка правдивости досвідів

Тисячі осіб, що описали ДБС, кажуть, що впевнені в тому, що бачили. Це не були ні сни, ні галюцинації. У снах і галюцинаціях немає ніякого зв'язку; у них людина не керує собою, бачить картини, що безладно і нелогічно змішуються.

Натомість суб'єкти ДБС впевнено і без вагання кажуть: «Те, що я бачив, було насправді, як от речі, які бачу в цьому світі», «Я повністю володів собою», «Чуття і розум були ясні й жваві», «Це не був сон».

Якщо відомо, що такими суб'єктами є нормальні особи, тоді можна довіряти їхній здатності відрізняти дійсність від уяви. Але люди, що не пережили такого досвіду, можуть і далі сумніватися. І це правильно. Тоді треба вдатися до зіставлень і порівнянь, тобто до фактів, об'єктивних і непередбачених у цьому світі, що сталися під час клінічної смерти, які бачив і засвідчив «померлий», та підтвердили присутні при цьому особи.

У такому випадку ті, які не пережили ДБС, повинні повірити у їхню достовірність, навіть якщо є повна і апріорна недовіра до існування потойбічного.

Кардіолога Майкла Сабома в достовірности ДБС переконали свідчення тих, які вижили. Чи можливо, щоб якийсь рільник чи дитина, які ніколи не бачили операційної перед випадком, могли точно описати, як студент-медик, різні етапи операції (кнопки, на які натискав хірург, кольори і форми пляшечок, що подавали санітарки, деталі перебігу реанімації, зовнішній вигляд людей, родимка на обличчі медсестри і т.д?

«Я взявся за дослідження, — пише Сабом, — з великим скептицизмом... Завжди зосереджувався на фізичному, а не на духовному житті людини... Мене зацікавив автоскопічний, чи позатілесний досвід (коли люди бачать себе, як у дзеркалі). Здавалося, хто пережив ДБС, міг детально бачити все те, що ставалося.

Про свій ДБС мені розказав ветеран з В'єтнаму, який тепер працює у військовій лікарні Атланти. Цей чоловік був тяжко поранений і мав позатілесний досвід на полі бою: він бачив на віддалі своє тіло і в'єтнамців, що стягали з нього все: годинник, автомат, навіть взуття. Дивлячись зверху, бачив також американців (останні пізніше підтвердили це): вони вклали його тіло в чорний мішок, поклали на вантажівку, щоб завезти до трупарні і забальзамувати.

Але коли мали уприскувати плин, лікар попробував ліву стегнову вену і побачив надмірний вилив крові... Як дослідник, — пише Сабом, — я хотів якогось доказу. "Дозвольте поглянути на ваш лівий пах", —

сказав я і побачив невеликий шрам, на якихось два сантиметри, якраз на лівій вені.

Як би там не було, не знаю, коли я почав вірити, що ці епізоди є правдивими. Дуже багато осіб пережило досвід клінічної смерти. Саме тому, що всі розповідали ті самі факти, я почав досліджувати, чи ті люди раніше чули про ці події, читали або знали досвід когось иншого, "воскреслого"... Ні. Більша частина тих людей походила з північної Флориди і не була обізнана із засобами масової інформації. Ті люди рідко читали книжки і тільки деколи — часописи... Поволі факти переконали мене у правдивості ДБС» (М. Сабом).

«Багато лікарів казало мені, що були спантеличені, коли їхні пацієнти без жодної медичної освіти детально описували методи, які використовували лікарі, коли у пацієнта була клінічна смерть» (Р. Муді).

Одна дівчина «вмираючи» і вийшла зі свого тіла та пішла до иншої палати лікарні, у якій побачила свою старшу сестру, що плакала і казала: «Катю, не вмирай, прошу тебе, не вмирай. Та сестра була спантеличена, коли Катя точно оповіла їй, де її бачила і що вона казала».

«Коли все скінчилося, лікар сказав мені, що я пережила найгірші хвилини. Я відповіла: "Так, я знаю". Він спитав: "Звідки ви це знаєте?" Я сказала: "Чи можу описати вам усе те, що сталося?". Він не повірив, і тоді я описала йому все: від хвилини, коли перестала дихати, і аж до хвилини, коли прийшла до тями. Він розхвилювався, що я знала все те, що сталося. Не знав, що казати; приходив кілька разів та випитував мене про це...».

«Коли я прийшов до тями після випадку..., то розповів своєму батькові, хто витягнув мене з будівлі, що він казав, який був колір його одягу. Батько сказав: "Це правда, усе було саме так". Але увесь той час моє тіло було неживе, я не міг бачити людей, чути розмови, якби не був поза тілом».

ДБС Міллі Бул (MillyBull) допоміг заарештувати дорожнього злочинця, який наїхав на неї на шосе між Едмонтоном та Інфілд в Англії з такою швидкістю, що автомобіль три рази перевернувся. Перебуваючи над місцем катастрофи у повітрі, Міллі побачила модель, колір і номер автомобіля, що поїхав далі. Тих деталей вона не могла бачити зі свого автомобіля, але на підставі її свідчень поліцейські знайшли шофера, заарештували і засудили (JeanRitchie, Laportadell' Aldila(Двері до потойбічного), c. 104—105).

«Лікар Вільям Сердахлі з Університету Штату Монтана наводить історію восьмирічного хлопчика Джиммі, який утопився і п'ять хвилин залишався під водою. Хлопець вижив і через два дні вийшов з коми. "Знаю, що сталося, коли я впав з мосту", — сказав лікареві. Хлопець детально описав як його рятували, навіть ім'я офіцера поліції, який намагався його оживити; як прилетів вертоліт і дії лікарів у ньому та в лікарні. Він знав усе те, бо, як стверджує, був ззовні свого тіла, але близько біля нього весь той час» Мелвін Морз (MelvinMorse, Рій vi-сіпі allaluce(Ближче до світла), с. 113). «Після констатації великої кількості подібних випадків, які я і колектив лікарів перевірили і задокументували, — каже Морз, — можемо стверджувати, що "щось" (розум, я, самосвідомість) може існувати і бачити ззовні мозку».

Відповіді скептикам

Морз і його колектив дослідників довели, що треба справді пережити хвилини смерти, щоб мати такий досвід. Це відкриття змусило замовкнути багатьох скептиків, які казали, що все те було галюцинаціями, які має важкохворий пацієнт. Порівнюючи науково досвіди важкохворих з досвідами тих, що пережили хвилини смерти, колектив дослідників стверджує, що той поріг справді треба перейти...

Після тривалих досліджень науковці стверджують, що ДБС є дуже добрими доказами існування духа і тому всі припущення скептиків, нібито ДБС є галюцинациями після вживання ліків, психічних та фізіологічних стресів, не мають підстав з наукової точки зору. Жодна з цих причин не спричиняє глибоких досвідів, які ми описали вище. Звернемося до книги «Ближче до світла» Мелвіна Морза і Паули Перрі (PaulaPerry) (с. 193 і наст).

а) Кислота LSB, викликає спотворене уявлення, зорові галюцинації кольорів, форм та широку гаму химерних образів і емоцій. Натомість особи, що пережили ДБС, завжди бачать, як вони покидають своє тіло і переходять через тунель. Про це не розповідають ті, що беруть LSD.

б) Морфій та героїн: галюцинації, які вони викликають, цілком не подібні до досвідів у хвилини смерти. Крім того, багато ДБС трапилося, коли люди не приймали наркотиків чи ліків.

в) Легкі наркотики: вже доведено, що легкі наркотики не викликають таких досвідів, як ДБС.

г) Знеболювальні речовини також не викликають галюцинацій.

ґ) Хетамін: його вже не використовують, тому що він має негативні психічні наслідки. Пацієнти, котрим його давали, часто оповідали жахливі досвіди поза своїм тілом, цілком відмінні від приємних спогадів, що лишали ДБС.

д) Хвилева деперсоналізація. За цією теорією Рассела Нойза, пацієнти, що пережили хвилини смерти, емоційно покидають своє тіло. Життя втрачає значення й інтенсивність..., а розумові процеси виглядають дивні й несправжні. У свідченнях ДБС маємо цілком инші явища.

е) Спогади народження (гіпотеза астронома Карл Саґана (CarlSagan). Навіть припустивши, що справді було б можливо пам'ятати ті хвилини, такі спогади були б подібні тільки при описі тунелю й світла, а не інших елементів. Крім того, такий спогад не був би надто приємний, тому що, народжуючись, новонароджений покидає тепле і приємне середовище, і не відчуває приємності.

є) Автоскопічні галюцинації (ніби бачать себе, як у дзеркалі). Це психічні відхилення, коли людина бачить себе, як у дзеркалі, дублета. У ДБС суб'єкт знаходиться справді поза своїм тілом і помічає те, що стається навколо нього та в близьких кімнатах чи місцях.

ж) Ендорфін. Ендорфін — це хемічна речовина, подібна до морфію, що виробляється в мозку, щоб тамувати біль. Лікар Даніель Кар (DanielСагг), автор цієї гіпотези каже, що нема приводу припускати, що ендорфін спричинює ДБС.

з) Гіпосіємія: брак кисню в мозку. У жодного з пацієнтів, що пережили ДБС, не знайшлося меншої кількості кисню ніж у групі осіб, які не пережили ДБС.

ПОТОЙБІЧНЕ ЖИТТЯ ЗАСВІДЧЕНЕ ПО ЧИСЛЕННИХ РОКАХ ПІСЛЯ СМЕРТИ В МІСТИЧНИХ ДОСВІДАХ

Ми вважаємо, що розумно не довіряти чудесам і появам духів, перш ніж спеціалісти критично вивчать і дослідять ці явища. Але маємо факти, для яких ті дослідження є зайвими.

Як ДБС, чудеса і появи не є науковими доказами надприродного чи посмертного життя, а тільки ознаками. Християнська віра, а також просте вірування в потойбічне є інтуїцією, тобто вільною вірою, що не примушує погоджуватися, а тільки спонукає до цього.

У Біблії наведено багато чудес і появ. Ісус Христос подає, як центр своєї науки, крім Божого Батьківства і Любові, своє і наше воскресін-ня, а отже, Життя вічне. Він вчинив багато чудес, щоб помогти вірі (після них, сказано в Євангелії, багато людей увірувало) і заповідав своїм учням робити чудеса в його ім'я аж до кінця світу.

Правдиві чудеса і появи, допомагають вірити в надприродне атеїстам, а маловіруючим — зміцнити природну віру в потойбічне життя.

«Що легше сказати, — питав Ісус Христос фарисеїв, — "Твої гріхи відпущені?" чи "Встань і ходи"? Так щоб ви знали, що Син Чоловічий, що має владу на землі відпускати гріхи, каже немічному: "Встань, візьми твої ноші та й іди до твого дому"» (Мт 9,1 нп.).

Після ґрунтовних досліджень церква підтвердила достовірність багатьох появ Пресвятої Богородиці і святих, а також недавніх чудес, і дозволила будувати на їх честь храми. Щоб проголосити святим християнина, церква вимагає свідчень очевидців чуда.

Наведені факти є тільки незначною частиною багатьох, які підтверджують потойбічне життя: дух, вийшовши з тіла, продовжує своє життя після смерти тіла, а не тільки протягом кількох хвилин «клінічної смерти». Дух може з'явитися і підтвердити свою появу правдивими чудесами, що суперечать усяким природним законам.

Отже, кілька хвилин ДБС свідчать, що життя триває ЗАВЖДИ, бо якщо дух бачить, думає, спілкується і діє протягом короткого часу ПОЗА ТІЛОМ, то він має таку природу, яка може діяти так завжди.

Папа Іван XXIIIтри роки після своєї смерти з'являється і зцілює

Третього квітня 1988 р. на п'ятому каналі італійського телебачення транслювали репортаж Франко Бакареллі (FrancoBucarelli), присвячений 25-літтю з дня смерти папи Івана XXIII(1881-1963).

Було опитано трьох осіб, які навели об'єктивні докази появи папи через ари роки після його смерти. Найважливішим свідком була монахиня Сестер Любови Катерина Капітані (CaterinaCapitani), яка у травні 1966 p., після сімох місяців лікування та перенесеної операції, що не дали результату, перебувала в Неапольській лікарні Морського Флоту. Усі лікарі, казали, що це були останні години її життя. У неї був геморагічний гастрит, ускладнений фістулами і варикозом, а також перитоніт, склеростомія та инші важкі захворювання.

Вона свідчить, що 25 травня, умираючи, тривалий час просила ласки у папи Івана XXIIIі бачила, як він входив до її палати. Підійшов до неї й усміхаючись сказав: «Ти багато молилася, і я прийшов зцілити тебе. Подзвони, заклич медсестер, одягайся і вставай. Завтра результати обстеження підтвердять, що ти здорова!». Поговорив ще трохи з нею, поблагословив її й зник. Від тої хвилини монахиня Катерина стала здоровою. Завідувач лікарні професор Джузеппе Заніні (GiuseppeZanini) й инші лікарі, професори Д'Авіно (D'Avino), Байл (Bile), Джісонні (Gisonni), Вінджані (Vingiani) і Арґо (Argo) свідчать, що таке миттєве одужання не можна пояснити науково. Цей факт Церква використала для беатифікації папи Івана XXIII.

Инші померлі святі миттєво зцілюють

У Люрді Міжнародне бюро медичних експертиз («BureauInternationaldeConstationsMedicales») та Асоціації лікарів, спеціялістів з різних хворіб, в инших містах слідкують за тим, щоб не трактувати як чудо помилки в діягностиці, уявні зцілення через навіювання, одужання як наслідок природної реакції тіла або лікування. Природні зцілення ніколи не є миттєві, а завжди потребують часу. Щоб проголосити святим християнина, Церква вимагає принаймні два чуда або зцілення, які наука не може пояснити.

Отець Марчелло Мастріллі (MarcelloMastrilli, S.J.), мученик і апостол Філппінів, пригадує події, що відбулися у грудні 1633 р. у Неаполі, коли робітники малювали церкву. Одному з них з високої драбини вислизнув молоток і вдарив отця по голові. Після трьох тижнів лікування найкращі лікарі передбачали близьку смерть. Увесь той час отець молився до святого Франциска Ксаверія, який помер ще 80 років тому. Цей святий багато разів являвся йому, говорив з ним і потішав. Третього січня 1634 р. св. Франциск миттєво зцілив отця після чого той сам одягнувся, добре поїв, а на другий день відправив Службу Божу на здивування усім жителям Колегії Єзуїтів. У Колегії ще й тепер зберігають свідчення о. Мастріллі, який детально описує цю подію: розмови зі святим, що являвся йому. Отець Мастріллі через кілька місяців після зцілення поїхав до Філіппін, де в 1637 р. загинув мученицькою смертю.

Уранці 8 липня 1930 р. Ґабріель дель Адолората (Gabrieledell' Addolorata), що помер у 1862 p., з'явився у лікарні міста Лангіано (центральна Італія) молодому паралізованому столяреві Радолфо Ненна (RadolfoNenna), у якого був розрив щитовидної залози і порушення серцевосудинної системи. «Як так сталося? Так багато молишся до мене, і не впізнаєш мене?». Торкнувся його горла, провів рукою від плеча по цілому тілу. Потім, вказуючи на одяг, сказав: «Вставай і одягайся, бо ти одужав!». Юнак встав, а після обіду завідувач лікарні доктор Болоґна (Bologna) з иншими лікарями детально оглянули його. Тяжка хвороба зникла; лишилися достовірні документи обстеження (StanislayBattistelli, VitadiSanGabriemedell' Addolorata(Життя св. Гавриїла дель Адолората), с. 219—223).

У Сеззе (Sezze), недалеко від Риму, п'ятдесятилітня Бруно Понте-корво (BrunoPontecorvo) миттєво одужала у ніч з 23 на 24 травня 1934 р. У жінки зникла злоякісна пухлина шлунку після розмови зі святим Джузеппе дель Буфальо (GiuseppedelBufalo), який помер 97 років до цього. Свідками були лікарі, а документація знаходиться у Ватикані (Конгрегація канонізації святих, Документ-досьє про чудеса св. Джузеппе дель Буфальо, Е 4).

Уночі 8 грудня 1946 р. св. Леопольд Мандік (LeopoldoMandic), який помер у 1942 р. і не був проголошений блаженним, з'являється прооперованої Терезі Пеззо (TeresaPezzo) у Боволоні (Верона, Італія), довго говорить з нею і миттєво зцілює її від дуже тяжкої хвороби печінки (R. Bernardi. IlbeatoLeopoldoMandic(Блаженний Леопольд Мандік), Padova1976, с. 508 нп.).

У жовтні 1950 р. ліванський монах св. Чабел Маклуф (CharbelMakluf), що помер 56 років до цього, з'явився, говорив з ковалем Томасом Александром Абейдом (TomasAlexandreUbeid) у Баадбаті (Ліван), і миттєво вилікував його від сліпоти, що настала внаслідок розриву сітківки та инших ускладнень правого ока. Спеціялісти Американського університету в Бейруті заявили, що таку сліпоту вилікувати не можливо. Сім професорів медицини письмово засвідчили, що такий факт не підлягає законам клінічної патології. Жодне лікування чи сугестія не може відновити ті цілком знищені тканини (ArchividelProcessoApostolicoperlaCanonizzazione(Архів Апостольського процесу для канонізації), Ватикан, 1955).

Шістдесятишестирічний Франческо Саверіо Ранер (FrancescoSave-гіо Ranier) помирав від Гангрени на правій нозі, яку спричинив ендоарт-ритом в кількох місцях. Кілька днів він молився до св. Максимільяна Кольбе, що шість років тому помер в Авшвіці. П'ятого серпня 1950 р. Франческо миттєво виздоровів у лікарні Порто Сан Джорджіо (Анкона, Італія): це засвідчили вісім лікарів разом з головним лікарем, професором Фраґоні (Frugoni) (Конгрегація проголошення святих, Св. Макс Кольбе; 13, Ватикан).

Шістнадцятилітній Жозе Ґомес (JoseBarrientosGomez), на якого наїхала двотонна вантажівка, з тяжкими ранами живота і тазу, умирав в одній з лікарень Чілі. Уночі 15—16 березня 1953 р. за посередництвом св. Антоніо Пуцея (AntonioМ. Pucej) був зцілений. Чотири свідки, з них — два лікарі підтвердили ці події.

Джон Фоґан (JohnFogan) на 51-му році життя, миттєво був зцілений 6 березня 1967 р. у Ґлазґо (Шотландія) від злоякісної пухлини шлунку і кишковику з допомогою св. Джона Ґілві (JohnGilvie), який помер у Шотландії 1615 р. (ArchivioCauseCanonizzazione(Архів процесів канонізації), Vaticano; свідчення лікарів).

Появи инших померлих

Появи померлих можна вважати правдивими, якщо вони засвідчені документально. У різних біографіях, які написані на підставі історичних документів, розповідається, що багато святих з'являлося після смерти і доводили, що це справді вони, розповідаючи деталі свого життя чи даючи відомості про події, які були і будуть незабаром. Існують такі документи і про померлих, яких не визнали святими на землі. Спілка Психічних Досліджень (SocietyforPsychicalResearch) у Лондоні наводить випадок Чаффіна (Chaffin). Американський рільник Джеймс Чаффіїт помер у 1921 p., залишаючи в заповіті (написаному в 1905 р.) усе своє майно одному з чотирьох синів, иншим трьом — нічого.

У кінці червня 1925 р. він з'явився одному зі своїх синів Джеймсу і сказав: «Заповіт знайдеш у спідній кишені мого пальта» і зник. Джеймс пішов до свого брата Джона і знайшов старе пальто батька. З внутрішньої кишені він вийняв згорток паперу, обв'язаний стрічкою: почерк був його батька. Батько писав: «Читайте 27-ий розділ Буття у старій Біблії мого батька». У хаті моєї матері разом з кількома свідками я знайшов стару Біблію... У 27-ому розділі ми побачили написаний батьком заповіт... «Моя спадщина... хай буде рівно поділена між моїми чотирма синами... Засвідчено моєю рукою і мною закрито. Джеймс Чаффін. 16 січня 1919 р.».

Почерк другого заповіту був визнаний десятьма присяжними свідками і спеціалістами автентичним, суд визнав його справжнім. Ніхто із синів не знав про другий заповіт.

Святий Тома з Аквіну у своєму богословському творі «SummaTheologiae» пише, що спонтанні появи померлих (не медіюмні) можуть бути правдиві й сприятимуть вірі в потойбічне життя. «З волі Божого Провидіння деколи душі, які залишили тіло, з'являються людям, святий Августин розповідає як мученик св. Фелікс явився жителям Нолі (Італія), коли варвари оточили місто» (І, 89,8, ad2).

Святий Августин наводить такий приклад «Коли я був у Іппоні, мені розповіли такий випадок. Помер один чоловік, а його сина попросили сплатити борг, який залишив померлий. Син зажурився, тому що його батько в заповіті нічого не згадував про той борг. Невдовзі померлий з'явився йому у сні і сказав, що вже сплатив борг, і назвав місце, де син міг знайти квитанцію про сплату. Син знайшов її, показав судді й тим самим викрив обман» (Опіка померлих, 10; PL40, 800).

У тому ж творі св. Августин розповідає про инші появи, які вважали достовірними: померлі з'являлися, щоб вказати місце, де знаходилось їхнє тіло і просили поховати його. «Тіло знаходили у вказаному місці... Не можна заперечувати таких фактів, — пише святий Августин (що, очевидно, не був наївним), бо про них детально розповідали особи, яким можна вірити».

Доцент кафедри філософії Браунівського університету у Провіденсі (Род-Айленд) і президент Американської спілки філософів, професор Курт Джон Дукасс (CurtJohnDucasse) в одній статті пише: «Між різними видами паранормальних явищ, які вказують на потойбічне життя, найбільше вражає «поява померлих»... особливо тоді, коли вона відбувається за реальних обставин, яких ніколи не знав той, хто бачив появу» (ProceedingoftheSocietyPsychicalResearch(Метод Спілки Психічних Досліджень), 6.1889-1890; с. 17-20).

Лікар Боні (Вопі) розповів, як семилітньому хлопцеві Ульдеріко Крочетті (UldericoCrocetti) з'явилась його мама, трагічну смерть якої від нього приховали. Плачучи, він розповідав, що бачив маму, яка стояла коло його ліжка, довго дивилася на нього, а потім зникла (G. DeВопі, L'uomoallaricercadell'апіта (Людина у пошуках душі), Міlаno1957).

Відомо, що в історії всіх народів і релігій, як первісних, так і розвинених, згадують про такі появи, підтверджені документально.

Появи Пресвятої Богородиці

В історії християнства знаходимо инші явища, що допомагають християнській вірі та простому природному віруванню в потойбічне життя. У минулому і навіть у наші часи відбулося багато появ Ісуса Христа, його Матері — Марії і померлих святих. Ті появи вважають дійсними, якщо вони, передусім, миттєво зцілюють від тяжких тілесних хворіб. Ці появи не можуть бути спричинені суґестіями, через них дізнаються про майбутні події, що потім здійснюються, або про ще невідомі події сьогодення.

Усе це описано в біографіях святих, книжках та журналах про Люрд, Фатіму, Меджугір'я (Хорватія) та инші місця, випадки документально підтверджені лікарями і науковцями в серйозних біографіях святих, а саме: про отця Піо, св. Леонарда Мандіча, св. Максимільяна Кольбе, Терезу з Калькутти і т. д.

Марія, Мати — Ісуса Христа, померла майже 2000 років тому. Її численні появи в різних місцях і в різний час підтверджені чудесами, які після серйозних наукових досліджень вважають доказами потойбічного життя.

Погляньмо на останнє двадцятиріччя. Досить достовірним є факт, що від червня 1981 р. навернення до Бога і примирення з Ним багатьох людей було викликане щоденною появою Пресвятої Богородиці шістьом людям (віком від 10 до 17 років) із села Меджугір'я (південна Хорватія). Ці появи відбувалися і в 2000 році.

Імовірність цих появ, які досліджують і визнають богослови, лікарі та психологи (серед яких відомий богослов Рене Лаурентін (ReneLaurentin)), базується на особистості «ясновидців», їхньому духовному поступі й живій вірі, на погодженості їхніх свідчень з Євангелієм, та на значній кількості навернень паломників, що приходили до того місця.

У своїх Посланнях Пресвята Богородиця закликала усіх до щоденної молитви, віри, миру, довіри до Бога, братньої любови, злуки в родинах, посту, покаяння, прощати ворогам, нехтувати багатствами, контролювати пристрасті. Пресвята Богородиця часто говорить і про потойбічне життя: «Молитвою переможете Сатану», «Бажаю, щоб ви всі прийшли до неба» (3 листопада 1984 p.), «Не надавайте значення дрібницям на землі: прагніть Неба» (25 липня 1987 p.), «Моліться за душі в чистилищі» (6 листопада 1986 p.).

Поява Пресвятої Богородиці дуже змінила життя молодих людей, які почали більше дбати про духовні потреби. Щодня протягом багатьох років вони приймають сотні паломників і відповідають на їхні питання. Якби це була омана, то невже б вона не виявилася до цього часу?

Правдивим чудом Меджугір'я є те, що жителі села, які спочатку ворогували між собою, помирились і живуть повним християнським життям. Сюди приходять сотні тисяч паломників, відбуваються численні навернення до палкого християнського життя невіруючих, байдужих чи людей, які скоїли гріхи (пор. приклад Вайна Вейбла (WayneWeible), американця, лютеранина, що навернувся; Medjugorje, Ilmes-saggio, Rusconi, Milano1992).

У 1982 p. до Меджугір'я приїхав відомий нейропсихіятр і психотерапевт Людвік Стопар (LudvikStopar). Протягом двох тижнів він досліджував «ясновидців». Його тривалі й скрупульозні обстеження подібні до тих, які проводили инші дослідники: «Діти здорові й нормальні. Якщо стверджують, що бачать Пресвяту Богородицю і говорять з нею — кажуть правду, і ніхто не впливає на них».

У 1984 р. колективи дослідників з різних галузей медицини і психології почали проводити важливі наукові дослідження. Італійські лікарі Марія Федеріка Маґатті (MariaFedericaMagatti), Луціано Капелло (LucianoCappello), Маріо Ботта (MarioBotta) та Анна Франчіні (AnnaМ. Franchnii) були першими, хто вивчав «ясновидців» під час появ, використовуючи різні пристрої. Їх висновок був позитивний.

У тому ж 1984 р. «ясновидців» обстежив лікарський колектив з Франції під керівництвом проф. Генрі Джоєкса (HenryJoyeux) (Університет Монпельє). Ці лікарі були в Меджугір'ї чотири рази: у березні, червні, жовтні й грудні. Вони обстежували «ясновидців» перед, під час і після появ Богородиці за допомогою електроенцефалограм, електрокулограм, електрокардіограм. Таке дуже детальне і кваліфіковане обстеження встановило, що появи були правдиві. Різні аналізи остаточно заперечили припущення, що «ясновидці» у хвилини появ були в епілептичному, істеричному, неврозному стані, спали, мріяли, були у патологічному екстазі, чи в стані каталепсії. «Ці діти, — сказав проф. Джокс, — не є брехунами, знедоленими, мрійниками, стривоженими. Це здорові, щирі, вільні, щасливі особи, які добре живуть у своєму селі і в сучасному світі». На початку 1985 р. ще один колектив італійських лікарів і психологів провів свої дослідження, і результати були такі ж, як і в попередніх лікарів.

Проведені наукові дослідження багатьох чудесних зцілень, що там відбулися. Майже тридцять з них є надзвичайними, засвідчені лікарями у документах, де вказувалась хвороба, її стан і миттєве зцілення, що було цілком невідоме медицині (журнал «Medjugorje», Турин, жовтень 1995).

Одне зцілення у Меджугір'ї

«Мене зцілила Пресвята Богородиця Меджугір'я в 1989 p., — каже лікар Антоніо Лонґо (AntonioLongo) з Портічі (Неаполь) — 3 1983 р. у мене була злоякісна пухлина в кишковику лікарі казали що мені залишилось жити ще 15 днів. Діягноз хвороби вже від початку був відомий, тому від того часу я був під наглядом добрих спеціялістів. Усі були абсолютно впевнені, що то була злоякісна пухлина».

Життя доктора Лонґо згасало... Він почав молитися до Пресвятої Богородиці в Меджугір'ї, про появу якої читав у часописах, благаючи зцілити його. «Увечері, 9 квітня 1989 p., як завжди, я довго молився до Пресвятої Богородиці... Вранці мене розбудив мій син, щоб зробити звичні процедури. З неймовірним здивуванням ми побачили, що рана від останньої операції, яка місяцями не загоювалась, цілком зникла...». Лікарі — спеціалісти перевірили і заявили, що я абсолютно одужав, але науково це неможливо пояснити (RenzoAllegri, LeguarigioniaMedjugorje(Зцілення в Меджугір'ї), журнал «Medjugorje», Torino, жовтень 1995).

ПАРАНОРМАЛЬНІ ЯВИЩА ЯК ВКАЗІВКИ І ЗНАКИ ПОТОЙБІЧНОГО

Паранормальні спонтанні явища (немедіюмні)

У людському мозку і нервовій системі психічні й фізіологічні процеси відбуваються паралельно і взаємно залежні. Коли мозок ушкоджений травмами, ранами або клітинним старінням та атеросклерозом, то це впливає на чуття, пам'ять, уяву і сам розум, вони вже не можуть добре функціювати. Матеріялісти з цього роблять висновок, що із знищенням мозку, зі смертю нервової системи перестають існувати «я», думка, знання і спілкування з иншими.

Але численні факти пізнання екстрасенсорного, здається, доводять, що людський дух може пізнавати і спілкуватися без допомоги мозку.

Проф. Вільям МакДуґал (WilliamМас Dougall) і особливо Джозеф Бенкс Райн (JosephBanksRhine), доцент Університету св. Дюка в Дюргамі (Північна Кароліна), провели багато дослідів на особах, не дуже обдарованих паранормальними здібностями, і науково довели, що всі звичайні люди у будь-якій хвилині, «вгадують» думку инших або далекі майбутні події набагато більше, ніж за теорією ймовірностей. Багато людей могло б робити це значно частіше.

Парапсихологію зараз вивчають як науку в різних університетах Европи й Америки, і навіть у Ватиканському Університеті.

Численними документами вона доводить, що у сфері наших земних досвідів, якраз правдивими є ті події, які з погляду віри здаються неймовірними: Бог, а з його допомогою і святі, знають наші думки, бачать події в кожній частині світу, знають майбутнє, впливають на матерію.

Дослідження паранормальних явищ, які засвідчені документально, доводять, що і в земному житті людський дух дуже рідко і лише за певних обставин може мати таку здатність. Серед можливостей духу називають: 1) ясновидіння — коли особи без посередництва чуттів і мозку, спонтанно і без медіюма, знають і бачать минуле і майбутнє; 2) телепатія — за певних обставин люди читають думки инших осіб; 3) пророцтво — деколи особи точно знають майбутні події; 4) психокінез — явище, коли особи діють на матерію, рухаючи чи змінюючи її; 5) білокація (здатність перебувати у двох місцях) — думка осіб переноситься у різні місця, бачить, що там стається, з'являється, дає вказівки, зникає, повертається у своє тіло; усе це підтверджене розповідями особи, душа якої перейшла в инше місце, і тих, хто це бачив і чув.

У книзі «Докази потойбічного» я наводжу 107 випадків білокації, підтверджених документально свідками і біографами, серед яких св. Бернард, св. Франциск з Асижу, св. Катерина із Сієни, св. Тереза з Авіля, св. Пилип Нері, св. Альфонс Лігуорі, св. Іван Боско, Натуцца Еваліо і отець Піо; а також багато звичайних осіб, яких не вважають великими святими.

Під час білокації тіло того, хто переходить в инше місце, спить, а дух миттєво являється дуже далеким особам і говорить до них. Отець Піо миттєво зціляв хворих. Якщо пізніше особи, яких він відвідав, зустрічають його, він підтверджує, що був з ними «своїм духом», хоч тілом залишався на місці свого звичного перебування. Особи, яких він відвідав, його не знають, але пізнають, коли бачать.

Явище білокації та подорожі поза тілом, які описані документально у книжках, можна пояснити так: дух може виходити з тіла і без нього подорожувати, бачити, з'являтися і спілкуватися. А це свідчить про безсмертність духа.

Константа позасенсорних здатностей

У наш час, детально дослідивши паранормальні явища, можна констатувати, що дух (коли виходить із тіла) існує незалежно від мозку. Явища телепатії, ясновидіння, білокації й пророцтва експериментально підтверджують, що дух може виходити з тіла, бачити і розуміти незалежно від органів чуття і мозку (бачити не очима, розуміти не мозком).

На думку спеціалістів, різниця між паранормальними і містичними явищами полягає у тому, що перші походять від природної здатности духа і здійснюються через природні причини, відбуваються з рідкісно обдарованими особами. Паранормальні явища дають змогу пізнати, у позасенсорний спосіб, події цього світу.

Натомість містичні явища стаються з Божого почину і з релігійною метою. Вони допомагають глибше пізнати присутність, любов та послання Божі або позасенсорно пізнати майбутні й непізнавальні чуттями фізичні події. Можна припускати, що Бог у цьому випадку активізує паранормальну здатність духа або дає нові можливості.

У паранормальних і містичних явищах можна побачити константу: позасенсорна здатність стає активнішою, коли сенсорна здатність є менша або її взагалі нема (тиша, закриті очі, інтимне зосередження духа, розважання і, передусім, екстаз, нечутливість, транс).

Усе це узгоджується з таким припущенням: коли серце, легені, органи чуття і мозок під час ДБС перестають тимчасово діяти, а під час смерти вони взагалі не функціонують, то дух продовжує виконувати без перешкод і нормально все те, що іноді можна спостерігати протягом паранормальних і містичних явищ.

Медіюмні явища

Инше важливе підтвердження природного пізнання потойбічного життя дають медіюмні явища.

Церква на основі Біблії застерігає, що ми помиляємось, якщо думаємо, що в цих явищах бере участь померлий. Часто медіюм має паранормальну здатність телепатично дізнаватися інформацію про померлого, дух якого викликає на прохання людини, яка цього хоче (гіпотеза психічна).

В инших випадках допускають втручання облудних духів, що хочуть віддалити присутніх від віри або християнського життя «об'явленнями», які суперечать їм (гіпотеза духова).

Під час медіюмних сеансів можна чути голос померлої особи, яку добре знав прохач, але не медіюм. Медіюм у стані трансу пише послання почерком особи, яку викликав, не будучи художником, малює як померлий митець, грає на інструментах, на яких грав померлий, і на яких не вмів би грати, якби був при свідомості. У трансі без помилок говорить іноземною мовою, якої не знав до цього.

Деколи невидимий померлий, якого викликали, промовляє з порожнього простору, сповіщає про майбутні події, що здійснюються, або матеріялізує предмети чи переносить їх через мури, а може навіть з'явитися в иншому вигляді. Про усе це говорять свідки, які здатні викрити трюки чи обман.

Очевидно, це не дає права будь-кому брати участь у таких сеансах, оскільки це небезпечно для віри християнина, його моральної поведінки, психічного стану. Адже є випадки, коли духи вселяються в людину. Церква дозволяє зрілим особистостям, особам з сильною вірою, досвідченим у тих справах, бути присутніми для вивчення таких явищ.

Але тут йдеться про паранормальну здатність медіюма, послання викликаних померлих чи присутність инших духів. Ці явища в основному підтверджують те, у що сучасній людині важко повірити: в існування невидимого світу духів, які можуть бачити нас, знати наші думки і спілкуватися з нами.

Отже, дух людини чи диявола може існувати, думати і діяти без чуттів і обмежень матерії.

У Біблії неодноразово засуджується викликання духів померлих: «Щоб не було в тебе (Ізраїлю), нікого... хто нашіптує або викликає духів, або віщує, розпитує мерців. Бо огидний для Господа кожен, хто це робить» (Втор. 18,11—12). Але Біблія визнає, що деколи викликаний померлий з'являється і відповідає на питання. Померлий пророк Самуїл дійсно являється медіюмові-жінці з Ен-Лорі та передбачає Саулову поразку і смерть (пор. 1 Сам. 28).

Існування диявола

«У минулому, — пише богослов Луїджі Серторі (LuigiSertori), — люди вірили в присутність диявола скрізь, сьогодні ж навпаки: заперечують будь-яке диявольське існування. У деяких випадках Церква допускає втручання заклинателів, які отримали дозвіл єпископа».

Психіятри стверджують, що деколи в людині говорить і діє дух, який немилий Богові.

Можна припустити існування диявола, коли є: а) байдужість чи тимчасова і сильна ворожість до осіб Бога; б) мінлива особистість (її поведінка дуже відрізняється від звичної), разом з тим у неї нема психічних хворіб (параної, шизофренії, істеризму); в) парапсихологічні явища (пророцтва, психокінез; особа вільно говорить мовами, яких не вивчала, знає про деякі події, яких неможливо осягнути органами чуття і т. д.).

Для вірних авторитетом є Боже Слово, Біблія. У ній пізнаємо і досвідчуємо Бога, що є Любов'ю і Спасінням, а також дізнаємося, що на світі існують злі духи.

В Євангелії сказано, що Ісус Христос визволяв людей, в яких оселився сатана.

На думку християнських богословів, Бог дозволяє сатані існувати, щоб пояснити деякі гріхи та спіритичні сеанси, щоб випробувати, очистити душу, спонукати її до молитви і навернення, щоб охороняти від лихих духів, невидимих спокусників, щоб допомагати нам вірити у безсмертність людських душ.

ПОТОЙБІЧНЕ Є ВІЧНИМ: ФІЛОСОФСЬКІ ДОКАЗИ

У дорогу до цієї країни можна взяти собі за товаришів фантазію й почуття, але за провідника треба брати тільки розум і віру. Знаємо, що тільки розум є головним знаряддям фізико-математичних наук і технології (пізнання матерії). Інтуїція, на думку багатьох філософів, є частиною розуму. Раціональна інтуїція випереджує розум, сприяючи відкриттям фізичних наук і технології, але вона необхідна передусім для наук психологічних, суспільних, моральних і релігійних, щоб зрозуміти себе самого та инших, щоб зрозуміти голос нашого сумління (духа) і, з поміччю Ласки щоб дійти до зрозумілої та раціональної релігійної віри. Два різновиди нашого розуму (раціональний та інтуїтивний) взаємодоповнюють один одного.

Сам розум (що ступає малими кроками, починаючи від чуттів) без інтуїції впадає в релігійний скептицизм і філософське вчення, яке називають «слабким». А сама інтуїція (що не є почуттям, а глибоким і далекоглядним сприйманням правди) без розуму залишається вгадуванням і не може пояснювати свої переконання.

Філософське переконання, що дух кожної особистости є безсмертний, базується на двох різновидах розуму: на раціональних доказах безсмертносте, відкритих і розроблених численними християнськими і нехристиянськими філософами; на доказах пізнання дійсносте, яку досвідчуємо у цьому світі. Основа філософії — факти, які можна перевірити.

Філософи, що стверджують безсмертність духа людини

«Останній крок розуму — це визнати, що існує безмежна кількість проблем, які перевищують його» Блез Паскаль (BlaisePascal). Найважливішою й найскладнішою є проблема: Бог і потойбічне життя. Але разом з інтуїцією розум бачить, що дійсніть нашого єства і світу дає нам багато доказів на користь існування Бога і вищого існування після життя на землі.

«Невидиме Бога, — каже святий Павло, — після створення світу, роздумуванням над творами, стає видиме» (Рим. 1,20). «Користуючись філософською термінологією, ми могли б сказати, що цим важливим висловом святий Павло стверджує метафізичну здатність людини», тобто здатність пізнавати правду без чуттів (Іван Павло II, Енцикліка «Віра і розум», ч. 22).

У Святому Письмі, у книзі «Сираха» мудрою названо людину, яка любить і шукає великі правди (пор. Сир. 14,20—21). «Особливість, що вирізняє біблійний текст, полягає в переконанні, що існує глибока і нерозривна єдність між знанням розуму і знанням віри» (Енцикліка «Віра і розум», ч. 16).

Розумом філософ здогадується про дещо з того, що Боже об'явлення дає йому, і те ж об'явлення спонукає розум та інтуїцію до подальшого пошуку та кращого розуміння того, про що здогадується. «Розумію, щоб вірити, вірю, щоб розуміти», — каже святий Августин. Розум, інтуїція і віра доповнюють одне одного.

Подаємо імена деяких великих мислителів та назви філософських течій, які стверджують існування Першопричини всього доброго в космосі (Бога) і безсмертність людського духа.

Індійська і китайська філософії (дух продовжує своє існування, переселяючись в инших — реінкарнація, — щоб очиститися і потім з'єднатися з Богом); ісламська філософія; грецька течія орфічно-пітагорична та її філософи Сократ, Платон; стоїки: Сенека, Епіктет, Юстин, Климент Олександрійський; християнський платонізм — Ориген, Плотин, Августин з Іппони, Боецій, Кассіодор, Ісидор з Севілії, Беда, Алкуїн, Скот Ерівґена, Рабан Мор, Авіценна, Ансельм з Аости, Ал Газалі, Абеляр, Бернард із Клерво, П'єтро Ломбардо, Альберт Великий, Бекон, Бонавентура з Баньорежіо, Тома з Аквіну; аристотелісти-томісти — Микола Кузано, Телезій, Галилей, Декарт, Паскаль, Віко, Мальбранш, Джордж Берклі, Ляйбніц, Монтеск'є, Еммануїл Кант, Паскуалє Ґаллюппі, Жан-Жак Руссо, Фридрих Шляєрмахер, Франсуа Мен де Біран, Равасон; німецькі й французькі спіритуалісти — й Сорен Кіркеґор, Олле-Лапрюн, Вільгельм Вундт, Моріс Блондель, Еміль Бугру, Джон Ньюмен, Анрі Берґсон; інтуїціоністи — Вільям Джеймс, Вінченцо Дзоберті, Луї Лявель, Антоніо Розміні, Етьєн Жільсон, Ле Сенне, Ґабрієль Марсель; християнські екзистенціялісти — Еммануєль Мун'є; персоналісти — Карл Ґустав Юнґ, Макс Шелер, П'єр Теяр де Шарден, Жак Маритен, Карл Ясперс, Ґуццо, Фридрих Бонгефер, Луї Парейсон, Корнеліо Фабро, Карл Ранер, Мольтман, Лонерґау, Бальфур, Паненберґ, Еммануїл Левінас, Поль Рікер, Іанс Урс фон Бальтазар, Жан Ґітгон, Микола Бердяєв, Едіт Штайн, Володимир Соловйов...

Ці та инші філософи визнавали продовження духовного життя людини після фізичної смерти. Наводжу докази, що, на мою думку, є більш доступними для загалу. Деколи здається, що вони повторюються, це через те, що розглядають те саме явище в різних аспектах.

Докази існування ДБС є раціональними, тому що базуються на окремих перевірених фактах. Свідчення, які наводимо нижче, є філософські, тому що базуються на загальних фактах усіх часів та усіх місць.

Вони поділяються на: а) докази метафізичні (Платон, св. Тома з Аквіну, Декарт і т. д.), що розглядають зв'язок між матерією (виміри і множинність частин, що є підставою сполучення і розкладу тіла, і детермінізму природних законів, що керують ними) і духом (єдність без частин раціональної ідеї); об'єднання в ідеї того, що є множинне (матеріяльний об'єкт пізнання); свобода як протиставлення детерміністичним законам матерії;

б) докази моральні (св. Августин, Кант, Кіркеґор, екзистенціялізм), які досліджують людське етичне сумління й необхідність Бога як остаточної справедливости поза цим світом;

в) докази поступу (св. Августин, Анрі Берґсон, Теяр де Шарден і їх послідовники), які досліджують безперервність зв'язку між еволюцією природи, суспільним і особистим духовним поступом, які не закінчуються в цьому житті (прагнення Безмежного, святі, герої, динамічна релігія, всеосяжна Любов, Бог як Любов).

Людська природна потреба поступу

Бог створив два різновиди мавп: консервативних і прогресивних. З останніх Бог створив людських осіб, які рухаються вперед, будуючи надхмарні замки.

Це ж очевидно, що людина (навіть консервативна), якщо пізнає глибину свого духа, відчує природну вимогу поступу. І не тільки наукового та технічного, але і морального, релігійного та духовного. Ця вимога є актуальною у всі часи та у всіх місцях, отож є природною вимогою, яку сам Бог вклав у людину.

Наше єство запрограмоване, щоб дбати про наш матеріяльний і духовний розвиток. Можемо не виконувати цієї програми, але тоді не будемо щасливими.

Усі природні вимоги і потреби можна задовольнити: око потребує форм і кольорів, розум — пізнавати правду, серце — любити, слово потребує комунікації.

Отож якби людське життя закінчувалося нічим, найбільша природна вимога була б марною для всіх, передусім для природного найдосконалішого єства — людини.

Природна вимога людини, що пізнає глибину свого духа, — підноситись до «кращого», удосконалювати знання, дбати про справедливість, волю, стійке Щастя, Бога, глибоку любов до всіх.

Розважання, молитва серця, любов до родини, прийняття нещасть у житті ДБС, клінічна смерть підтримують таку вимогу.

Незважаючи на це, усі ми бачимо, що більша частина людей у кінці свого життя осягає мізерний рівень моральних і релігійних цінностей. Навіть ті, що дійшли до високого рівня, далекі від досконалости й мали б ще багато працювати, щоб осягнути повноту миру і радости, що йдуть від тотальної мудрости й чесноти.

Отже, після смерти дух очищується. У католицькому богослов'ї такий поступ називають «чистилищем».

«Якщо я бачу в людях, — пише Клайв Люїс (CliveStaplesLewis), — бажання безмежного, якого жодний досвід на цьому світі не може вдовольнити, то найбільш імовірним поясненням цього є те, що я створений для иншого світу».

Основне — довіра

«Усе те, що я бачу в природі, людях, вчить мене довіряти Богові, який створив ще й все те добро, якого не бачу» Ральф Емерсон (RalfW. Emerson).

Недовіра бачить тільки дірку від бублика. Довіра — увесь бублик.

Філософ Пітер Верст (PeterWurst) перший розглянув альтернативу між «первісними довірою і недовірою».

Людина, яка не довіряє, думаючи, що надії й жертви у житті — це дорога, яка веде до нічого, каже «ні» проблематичній дійсності цього світу. Тим «ні» людина відгороджується від дійсносте, замикається. Але це «ні» неможливо використовувати послідовно на практиці, бо воно робить життя надто тяжким і нищить ентузіязм, прагнення осягнути будь-яку мету і любов.

Навпаки, людина, яка довіряє, говорить дійсності й світу «так», яке може послідовно використовувати в практиці: і тоді часткову недовіру і розчарування можна погодити з основною довірою у глобальній дійсності.

Очевидно, довіра допомагає сміливо боротися з труднощами і сумнівами. Але це — здоровий розум.

«Можу бути песимістом щодо лобови, справедливосте на цьому світі, щодо успіху цього почину, навіть щодо щастя мого земного життя, але можу зберігати надію, основану на тому великому добрі у світі, яке в Бозі переможе все лихо; надію, що у Творчій Любові існує можливість відшкодувати вчинене зло каяттям і бути винагородженим за пережиті нещастя» Ганс Кунґ (HansKung).

Абсолютне щастя не існує у цьому світі, а є тільки деякі його частинки. Пляшка з кількома краплями смачного лікеру на дні каже здоровому розумові, що існує хтось, хто виробляє цей напій.

Правдива юність є не періодом життя, а станом духа. Правдива юність — це довір'я до остаточної доброти всесвітньої дійсносте.

Світ стає чорним або різнокольоровим залежно від того, що ми підкреслюємо в ньому: Любов і Життя чи егоїзм і смерть.

Дісність поступу в природі та людині

«Дорога, — пише Сервантес, — завжди є краща від заїзду». Поступ до кращого не є тільки потребою і людською надією, а всесвітнім фактом: основне завдання природи — біологічна еволюція людського духа — здійснювати поступ, як суспільний, так і особистий, як економічний, так і моральний.

Усяка природна еволюція й людське удосконалення спричинені зміною попереднього способу існування. Спочатку відбувається повільна і поступова зміна, а потім — якісний стрибок, тобто — смерть і воскресіння. Воскресіння не у значенні повороту до попереднього способу існування, а перехід до вищого способу життя.

Поступ йде дорогою, яку пройшов ультравірус, щоб дійти до симфонії Бетховена, до Нобелівських премій за відкриття, до любови Франциска з Асижу і Терези з Калькутта.

І та дорога продовжується. «Щабель драбини існує не для того, щоб відпочивати, а щоб підніматися другою ногою трохи вище» Т. Гакслі (Т. Huxley).

З біологічною еволюцією розвивається рід. Коли з'являється перше дерево, світ мінералів вже не існує сам, і зароджується рослинний світ. Після нього починається тваринний світ. На зміну первісним тваринам з примітивними звичками приходить новий рід, з новими ознаками. Перші людські істоти перестають бути тільки тваринами, бо починають думати.

У ході людського спільного поступу кожний новий виток історії приводить до закінчення однієї культури нижчого рівня життя та розвитку нових технологій, суспільних систем, філософій, релігійних понять, моральних цінностей та нового способу мислення.

Відбувається поступ у психічних процесах: закінчується життя зародка і починається життя дитини. Після дитинства починається навчання. Коли людина освоїла якийсь фах, вона йде працювати. Минає самотність, людина закохується — і життя продовжується вдвох. А далі з'являється ніжність і материнсько-батьківські почуття. Зменшується недосвідченість і незнання, поволі з'являється уміння і вченість.

Моральний поступ людини

Моральний і духовний поступ людини, підкріплений роздумами і зобов'язанням, може продовжуватися, навіть коли зникають инші задоволення. Людина, яка дивиться вгору, не питає себе, змінюватися їй чи залишатися такою самою. Минуле — це трамплін запуску, а не гамак-диван.

Поглиблюється питання про сенс життя, збільшується розуміння инших і милосердя до їхніх хиб, зникає байдужість до Бога, переборюються лихі звички, егоїзм поволі згасає й з'являється щира і велика любов. Повільні чи швидкі навернення доводять, що людський дух потребує розвиватися.

Але духовний поступ не є автоматичним: він можливий тільки тоді, коли його справді хочуть. Швидкий огляд минулого життя в ДБС має на меті спонукати до роздумів про духовний ріст. Це загальний закон, що стосується всього, що існує.

Отож кожна людина, яка хоч трохи прагне духовного поступу, виходячи з тлінного тіла, переходить до якісно вищого і досконалішого життя.

Для чого прагнути поступу?

Смерть заперечує поступ, що здійснюється у всіх єствах. І такий факт робив би марним, абсурдним попередній мільйоннолітній поступ усього живого. Справді, еволюція в природі приводить до появи і розвитку людства, а розумовий, суспільний, моральний і релігійний поступи удосконалюють людину. Різні філософії разом з християнською релігією стверджують, що людина — людська особа — є найбільшою цінністю, остаточною метою природи та історії.

Кожна людина доброї волі природно прямує до якогось Досконалого і Вічного Розуму, до Любови, братерства, мудрости, діялогу, миру, повноти й радости, до досконалости, якої не може осягнути тут, на землі. У Біблії сказано, що не можемо знайти спокою доти, доки не будемо повністю брати участь у житті Бога.

Атеїсти вважають, що земне життя, крім деяких коротких вдоволень, є убогою тотальністю нашого існування, а це наше теперішнє життя нічим не закінчиться.

Натомість віра в Потойбічне (яка освітлена релігійною вірою і підтримана інтуїцією у глибині свого сумління відчуває, що життя для того, хто шукає Бога та моральні цінності, еволюціює до досконалого Добра) є етапом у наближенні до Безмежного разом із всесвітнім законом поступу.

На цьому світі бачимо частинки краси, радости, любови, добра... Вони не є завершеним мистецьким твором, але спонукають припускати, що такий твір десь існує.

Релігії

«Бог створив нас з нічого, але не для нічого» Джо Могана (JoaoMohana). Справді, у всіх релігіях, від найпростіших до найбільш розвинених, сказано, що джерелом цієї складної дійсности є справедливий і добрий Творчий Розум, що помагає нам вибирати моральне добро і після земного життя винагороджує страждання та добру моральну поведінку безмежним щастям.

Пізнання, прийняття Бога і поклоніння йому походить від здивування. Гармонія в природі, моральна свідомість у людині й цінності, якими живе велика кількість людей (мудрість, любов, солідарність, свобода...) є справжніми чинниками, які змушують думати, що релігія не походить від бажання потіхи перед фактом смерти, а від здивування із факту існування світу і життя.

Сила одної людини, що вірить, є більшою від сили 99 людей, які тільки думають.

Існує щось, що надає величі та значення існуванню, життю: ідея, що існує, та хтось чудесний, чарівний, який підтримує те існування, те життя.

«Майже неможливо, щоб глибоко релігійна людина впала в невроз» Карл Ґустав Юнґ (CarlGustavJung).

«У вищому житті зходиш Джерело, з якого дійшли до тебе тільки деякі крапельки роси» (св. Августин).

У Корані (75, 22) читаємо, що «житло винагороди» — це рай, в якому «ті, що вірували і виконували добрі діла, насолоджуватимуться задоволенням Бога».

В індуїзмі існують монотеїстичні течії, які вважають, що «визволення з циклу переселення душі» полягає у досконалій злуці з останнім Початком усіх речей (Парам-Ішвара). Він чекає на тих, які впускають його до себе, покладаються на нього. Свята книга «Бгаґавад Жіта» навчає йти до віри (зрадда) і до любові, що дається Богом. Вона визволяє людину з гріха, веде її до миру душі й вводить у вічну радість Господа.

Буддизм також визнає існування потойбічного життя: нірвана — це стан найбільшого щастя для тих, які покинули будь-яке земне бажання і присвятили життя розважанню та спогляданню Абсолютного Єства.

Деякі східні релігії вірять у переселення душ як у спосіб злуки з Абсолютом. Вони мають дві подібності з католицькою наукою про потойбічне життя:

а) чистилище, в якому людина очищується від провин минулого життя;

б) воскресіння, з якого починається наше життя після смерти, але не у вигляді духа, а з «одухотвореним» тілом.

Герої

Рівна дорога не веде вгору. Герой — не альпініст духа. Він відчуває, що всі ми є «щось одне» і що віддавати життя за инших не означає знищувати себе.

В історії бачимо героїчні постаті, що жили і померли за якийсь великий ідеал. Героями є не тільки ті, кого вбили на полі бою, бо вони охороняли свій народ, а також і мученики, що кров'ю засвідчили свою віру, і місіонери, що жертвували своїм життям задля поширення віри і підвищення культурного рівня народів, матері й батьки, що тяжко працювали для своїх дітей, і всі ті, що присвятили життя вихованню молоді, лікуванню хворих, боротьбі із суспільними несправедливостями, і, нарешті, ті, які померли, щоб врятувати життя инших людей.

Усі ті люди не мали б такої моральної сили, якби не передчували, що Бог — це Любов, і що він винагороджує даром Свого вічного життя тих, які присвячують своє земне життя любові до инших.

Це ж не випадково, щоб після ДБС люди прагнуть змінити своє життя для добра инших.

Присвятити своє життя якомусь безсмертному ідеалові означає припустити безсмертну досконалість, подібну до нього, тобто дух також безсмертний.

Бог є Джерелом сумління. Отже, той справедливий, хто жертвує собою за справедливість і любов, не очікуючи на цьому світі нагороди і радости за свої моральні вчинки, а осягає їх у потойбічному житті.

Святі

Якщо зі свого життя ти хочеш зробити аеростат, то, може, вийде м'ячик, а якщо ти хочеш зробити з нього м'ячик, може вийти мильна бульбашка.

Не можна заперечити, що на цьому світі жили і живуть люди осяйної духовности, які літали на аеростаті любови до Бога і до людей: святий Франциск, свята Катерина, Дон Боско, о. Пій, Тереза з Калькутти і тисячі-тисячі инших.

Чесна і з добрим серцем людина — це одна із лісових квіток, посіяних Богом по світу, а свята людина — це чудесний ботанічний сад.

Хто читає життєпис якогось святого, то захоплюється ним. Якби Бог дозволив, щоб смерть знищила дух святого, був би повністю непослідовний і несправедливий. Він сам знищив би свій шедевр і не дозволив би втішатися плодами тому, хто з такими трудами і слухаючись його, вирощував їх. А мученики, що часто у тяжких стражданнях дають своє життя за віру в нього?

Нема нічого великого, важливого, що було б легким. А святість — це велич і цінність, що перевищує людські сили. Кожний святий своїм життям продовжує діло Бога у світі, його любов до нас і вищість людського духа, створеного на образ і подобу Вічного Творця.

Очевидно, що святі належать до нашого роду і що їх дух має ту саму природу, що і наш.

Людський дух знає вічні правди

Віддавна людські відкриття пояснювали тим, що люди, на відміну від тварин, можуть думати.

Очевидно, що існує суттєва різниця і протиставлення між матерією і духом: матерія (включаючи органи чуттів і мозок) — це множинність частин: вони можуть поєднуватися і приєднуватися (спорудження предметів і зачаття, народження і розвиток живих істот), і можуть поділятися, розкладатися, псуватися (розпад або знищення предметів, старіння, хвороба, смерть живих). Людське тіло — це матерія, і тому є мінливе і смертне.

Оскільки матерія складається з частин, про перед неї не можна знати правду. Бо знання — це з'єднання в одній ідеї суті всіх частин і якостей одного предмета чи явища і різних явищ, що належать до одного роду. Наприклад, загальна ідея «хати» містить різні форми, кольори, матеріяли, величини, архітектурні стилі, які мають тільки одну спільну властивість, ту, що дух схоплює — загальну ідею «хати». Матерія не може з'єднувати того, що є множинне, бо сама становить множинність.

Ідея про суть речей (наприклад, ідея волі, справедливости, доброти, краси, швидкосте, особи і т.д.) не має простору, що міг би розкладатися, і є вічна, завжди та сама. Ідея і думка цілком відрізняються і є вищі від процесів, що проходять у мозку.

Дух — це пізнання суті речей, здатність вибирати моральне добро та глибоко любити, навіть страждаючи. Правдива любов є вічна. Теорема Пітагора справджується у всі часи.

Але результат мусить бути наслідком причини: жодне єство не може дата того, чого не має. З цього робимо висновок, що дух, здатний творити вічні ідеї і давати себе навіки, є також безсмерний.

Полярність

Один з найвідоміших сучасних філософів і богословів, німець італійського походження, Романо Ґуардіні (RomanoGuardini) (1885-1968), який працював в університетах Бонна, Тубінга і Берліна, відкрив і проаналізував у своїх творах та лекціях, що «полярність», тобто поєднання «протилежних і додаткових» є основним і структуральним приципом усього того, що існує, джерелом життя і поступу (L'opposizioneроїгге (Полярне протиставлення), Fabbri, Milano1954).

Полярність — це схожість й взаємне притягання між парами істот або складників одної істоти, в яких є щось відмінне. Дві істоти чи їх складники притягують одне одного, з'єднуються, доповнюються, і таким чином породжують щось нове і досконаліше (троїста двополярність).

Ця таємнича енергія, яка в речах, у нижчих живих істотах та в їхніх складниках є несвідомою симпатією, бажанням й ефективністю, у вищих істотах (наділених духом) є правдивою любов'ю.

Ця філософія — «індуктивна», тобто починається від спостереження того, що бачимо, а не від абстрактних припилів, щоб дійти до пізнання того, що прямо не бачимо (дедуктивна філософія).

Инші філософи знали про метафізичну полярність між матерією (невизначена здатність приймати різні типи досконалосте) і формою (сукупність специфічних якостей, відповідно до яких єство належить до визначеного роду: наприклад, кварц, дуб, кінь, людина і т. д.). А також між сутністю (суттєві якості свого роду) і другорядними характеристиками (високий, низький, білий, червоний, м'який, твердий і т. д.), між тілом та душею.

Ґуардіні виділяє вісім різновидів полярних явищ з погляду метафізики, що входять у структуру кожної дійсносте.

Я розвинув принцип, аналізований Ґуардіні, пристосовуючи його до всіх рівнів дійсносте:

— астрономічний: взаємне притягання-тяжіння, за яким маси взаємно притягаються;

— «любов» між зорями творить галактики. Взаємне «залицяння» планет і Сонця творить сонячну систему;

— фізичний і хемічний: доповнення між ядром та електронами творить атом, злука атомів творить молекулу, «захоплення» водню киснем творить воду, «сентиментальні зустрічі» кисню з азотом творять повітря, а «заручини» вуглецю з иншими елементами творять органічні з'єднання;

— електричний: «симпатія» між полюсом позитивним і полюсом негативним викликає електричний струм й електромагнітне притягання;

— рослинний: біполярність схиляється до злуки між квітковим пилком і яєчком, творячи плід і насіння, насіння з'єднується з вологою землею і породжує нову рослину, дерево;

— рослинно-тваринний: біполярне притягання зветься потребою: шлунок мріє про їжу, і, отримавши її, відтворює поживні речовини для крови; легені «відчувають симпатію» до повітр'я, і з нього походить їх окислення, серце любить клітини і постачає їм потрібні елементи, за допомогою яких вони і функціюють, а кожна залоза дає їм свої гормони;

— чутливий: око шукає кольори та освітлені форми, разом вони витворюють зір; вухо, поєднуючись із звуком, витворює слух, ніс із запахом — нюх і т. д.;

— інстинктивний: унаслідок небезпеки організм витворює адреналін; самець і самиця — паруються і взаємно допомагають одне одному.

Людські двополярності

У людях двополярний-троїстий зв'язок здійснюється повніше. Розум прагне пізнати дійсність і доходить до правди. Пам'ять разом із збереженою ідеєю, дає спогад. Воля поєднується з конкретною цінністю, яку можна зреалізувати; так постає рішення. Коли якась подія вражає чутливість, з цього виринає почуття.

Двополярність виражається також тілесно: у співпраці між очима, вухами, носом, устами, руками, персами, легенями, нирками, ногами.

В економічному житті людина відчуває матеріяльні потреби, і, задовольняючи їх, працює, щоб жити краще.

Тема троїстої двополярности актуальна також у політичному, суспільному, лікарському, юридичному, технічному, історичному житті.

Прагнення людини прекрасного викликає у неї естетичну насолоду. Творча ідея обдарованої людини поєднується із засобами вираження (мова, кольори, мармур і т. д.) і творить мистецькі шедеври.

Зустріч людини і природи приводить до панування людини над природою (праця, технологія, екологія).

У певних ситуаціях моральна свідомість викликає акти чеснот (любов, співчуття, солідарність, терпеливість...).

Тіло людини і гармонія форм творять тілесну красу.

Зв'язок людини з тваринами приводять до панування людини над тваринами.

Із поєднання двополярних людських якостей з'являються також нові роди досконалости.

Розум має поєднатися з емоційністю, обов'язок або закон — зі свободою, точність — з глибиною, думка — з діяльністю, математика — з поезією, віра — з ділами, культ Бога — з любов'ю до людей.

Фізичний добробут має супроводжувати внутрішній спокій, економічний поступ супроводжується допомогою убогим; час, призначений на відпочинок, з часом, відведеним для родини і приятелів, пристрасть з самоконтролем.

Ніжність доповнюється силою, обережність — відвагою, розум — інтуїцією. Взаємно удосконалюються фізичні науки і моральні, об'єктивність — і суб'єктивність, практичність — і естетика. Діяльність потребує споглядання, справедливість — любові, аналіз — синтезу.

У кінці маємо взірець усіх троїстих полярностей: правдива любов між особами.

— ЧОЛОВІК-ЖІНКА: ВЗАЄМНИЙ ДАР СЕБЕ, навіть тільки духовний;

— чоловік — жінка — дитина;

— мати — дитина — материнська любов;

— батько — дитина — батьківська любов;

— дитина — батьки — дитяча любов;

— людина, що може допомагати — людина в потребі — солідарність і допомога;

— людина з певними якостями — людина з додатковими якостями — приязнь;

— особа — громада — соціум (любов до батьківщини, любов до всіх людей).

Аналізуючи усі ці троїсті двополярності, треба припустити, що Творець Всесвіту вложив у кожне створіння якийсь блідий образ себе самого. Адже ніхто не може дати того, чого не має. Деякі філософи твердять, що, якби у Творця не було двополярности й Любови, найвищі якості не існували б на світі.

У кожній людині є потяг до тотальної й вічної Любови: якщо встановиться контакт з інтуїцією і надприродним об'явленням Бога, Краси і Любови до кожної людини, то виринає Любов: Творець — створіння — взаємний дар себе.

Протилежності

Протилежності — це якості або єства без взаємодії і без діялогу, що борються один з одним і нищать себе: добро і зло, світло і темрява, музика і тотальна тиша, дух, непоєднаний з мозком (тупість), розум, неприсвячений пізнаванню дійсносте (неуцтво), слово, не з'єднане з розумом (брехня), сумління, що не володіє над інстинктами (провина, моральне зло, погана звичка, злочин), сильний, що не шанує слабого (варварство), частини композиції, що не становлять єдиної естетичної ідеї (потворність), члени тіла, що не співпрацюють для добра цілого організму (хвороба), зовнішня випадкова подія, що перериває людську діяльність (нещастя), і, понад усе, смерть, що нищить тілесне життя.

Протилежні явища не походять від Бога, що є двополярністю і Любов'ю.

У фізичному житті — це наслідки того, що матерія нижча, ніж дух (вона не розуміє і не любить, створена з частинок, що розкладаються, отже, їй властиве псування). У людському житті протилежності походять від неправильного використання свобідної волі, коли особа вибирає пряму матеріяльну насолоду замість духовної й тривалої радосте чесноти.

Двополярність і безсмертність

Двополярність, життя і поступ завжди проходять 3-й фази: а) початковий стан, коли один елемент (якість чи особа) відокремлений від свого полярного елемента (нижче життя); б) поєднання обох (смерть нижчого життя); в) результат поєднання (воскресіння або вхід у вище життя).

Дотепер ми представили полярність, яку бачимо у цьому світі. Отже, є факт, що можемо пізнати те, чого не бачимо.

З того, що полярність у цьому світі є загальним принципом, ототожнюється з еволюцією, поступом, моральним добром, робимо висновок, що вона походить від Розуму, який керував біологічною еволюцією, не протистоїть свободі, запрошує людину голосом моральної совісти до духовного поступу.

Отже, людина, яка намагалася на землі чинити духовно і морально та бути в добрих стосунках з Творцем, своєю фізичною смертю не виключається із двополярного троїстого закону.

Тоді існувала б тричленна схема: нижче життя — смерть нижчого життя, пов'язана з псуванням тіла — воскресіння, або вище життя духа. Дотепер — це філософські припущення.

У християнському об'явленні Бог — це Любов Двополярна і Троїста. У ньому відбувається абсолютний Дар Спокою, Радости й Життя (Отець) — тотальне Прийняття, Вдячність (Син) — взаємна досконала вічна Любов (Дух Святий).

Поза ним, у створіннях, наділених свідомістю, Бог дарує себе створінню — відбувається вільне прийняття і вдячність створіння під час нижчого життя — і взаємна вічна Любов. Такі є, за християнським віруванням, дві найвищі полярності.

Дух не є функцією мозку

А тоді, чому, коли мозок ушкоджений, дух не функціонує? Більша частина філософів відповідає, що мозок і нервова система є знаряддям, необхідним для духа, доки останній перебуває в тілі. Мозок, як комп'ютер: будучи матерією, не може знати правди, ні відчувати почуттів чи вибирати. Натомість дух керує комп'ютером: якщо машина псується, результати є негативні, але «програміст» залишається зі своєю вищою природою навіть тоді, коли не може виявляти її через поламаний комп'ютер.

Можемо помітити, що дух, доки є в тілі, бере від чуттів і від спогадів мозку елементи, які має об'єднувати в загальну ідею. Ці елементи є матеріяльними, тому що складають образи окремих предметів чи осіб і дій, які мають означені виміри, кольори і форми у просторі й часі; натомість загальна ідея знаходиться на вищому рівні.

Мозок, через те що є матеріальним, може зазнавати ушкоджень, давати ненормальні образи і почуття, або розкластися і не давати жодного образу. Після втрати розуму приходить дурість або смерть.

Але дух, коли виходить з тіла, може бачити, думати, спілкуватися і краще діяти, не використовуючи ні чуттів, ні мозку. Цього навчають філософії й релігії, а підтверджують ДБС, телепатія, ясновидіння, білокація. У справжніх містичних екстазах суб'єкт бачить правдиві події, не користуючись органами чуття.

Мистецтво

Подив — це джерело не тільки релігійного поклоніння, але і науки та мистецтва, яке полягає у вмінні дивитися на речі по-новому.

Справжнє мистецтво є одним з найвищих плодів людського духа. Воно дає твори, естетична цінність яких — вічна.

Правда, викрита музикою, у деяких випадках перевищує істини філософії (Бетговен).

Музика найкраще виражає те, чого не вимовиш словами.

Наука, правда і краса — це сестри Божественного. Великі композитори, винахідники, мудреці, генії думки, поети, малярі, скульптори, психологи, соціологи, фізики, астрономи, белетристи, лікарі, архітектори, філософи спонукають нас думати, що існування та життя — це велика тайна, за якою ховається Хтось дуже-дуже великий.

Правдива краса творів мистецтва не залежить від часу, отож має безсмертну цінність. Дух, що витворює чи вміє оцінити її, також має бути безсмертний.

В Енцикліці «Віра і розум» читаємо: «Література, музика, малярство, різьбярство, арітекгура та инші плоди людського розуму стали шляхами, якими виявляється бажання (бажання і ностальгія за Богом)» (ч. 24).

Наука

«Наука для декого є великою богинею, а для инших — це добра корова, що дає людям масло» Ф. Шиллер (F. Schiller).

В одному і другому висловлюванні є доля істини. Якщо наука і її постійний поступ співпрацюють з філософією і релігією, то це свідчить про людське прагнення до повної правди у процесі поступу. Це доказ, що людський дух природно бажає «Завжди» правди, тобто (хоч деколи несвідомо) Бога.

Людський дух знає філософські, історичні та наукові істини, які завжди є правдиві, вічні.

Кожне поодиноке матеріяльне єство і подія залежить від часу і від простору, є правдивим тільки в означеному часі та просторі. Натомість кожна ідея і наукове твердження (історичне, філософське, фізичне і біологічне) правдиве завжди і будь-де.

Дух, що відкриває або пізнає їх, не може бути нижчим від них. Причина завжди є більша або того самого рівня досконалосте, що і її результат, бо ніхто не може дати того, чого немає. Пам'ятаймо, що суб'єкти ДБС свідчать: поза фізичним тілом розум діє набагато сильніше та ефективніше.

В Енцикліці «Віра і розум» сказано: «Людина є єдиним єством зі всіх видимих створінь, яка не тільки здатна знати, але і усвідомлює, що вона знає, і тому цікавиться дійсною правдою того, що їй появляється» (ч. 25).

Етичне сумління і намагання багатьох людей виконувати його навіть з труднощами

Усі ми маємо компас, стрілка якого завжди, обов'язково вказує на правду і справедливість. Навіть коли ми зрушимо її, вона повертається до первісного напряму. Єдиним виходом для тих, які не хочуть іти за її вказівками, є закрити її постійними неуважністю і легковажністю. Але незважаючи на це, вона знову часто відкривається.

«Дві речі, — казав Кант, — дуже дивують мене: зоряне небо наді мною і моральний закон в мені».

Усі можуть сказати, що в кожній людині моральне сумління вимагає оминати зло і чинити добро. Сумління — це Бог, присутній в нас, що авторитетно накладає свої норми як обов'язкові, хоч ми деколи не хочемо їх слухати.

Сумління не є наслідком виховання, тому що часто не погоджується з ним.

«Якби потойбічне життя не існувало, Бог не був би чесним» Віктор Гюґо (VictorHugo). А це тому, що в земному житті дуже часто добрі люди страждають, а лихі радіють.

Якби у цьому світі усі праведні зажди були щасливі, навіть матеріяльно, моральність була б вигідна й егоїстична: люди чинили б добро не задля нього самого, а задля своєї користи. Те саме сталося б, якби всіх лихих людей завжди карали матеріяльно.

Бог постановив, щоб моральне добро було нагородою само по собі, і таким воно стає передусім тоді, коли дух визволяється з тлінного тіла і від страждань, які походять з нього. Вічне життя не є казковою країною постійних розваг і радощів, а станом душі того, хто дійшов до морального досконалого добра і любов'ю злучений з Богом та насолоджується його досконалістю.

Свобода волі

Час летить. Але пам'ятай, що ти керуєш кораблем. Досвід підказує, що в багатьох наших моральних виборах ми усвідомлюємо, що відповідальні за добро чи зло, яке чинимо. І якщо наш вчинок не був добрий, ми знаємо, що завинили.

Доведено, що люди, схожі за характером, які живуть у тому самому середовищі й одержали те саме виховання від своїх батьків чи вихователів, думають і поводяться инакше, їх вчинки діаметрально протилежні з релігійної і моральної точки зору.

Людина може вибирати задоволення, що походить з нижчих інстинктів (зовнішня і приємна насолода), або задоволення, які походять від бажань духа (насолоди вищі, внутрішні, пізніші, часто з якоюсь жертвою для тіла).

Це — свобода волі, і вона є винятковою властивістю людини. Це приводить до висновку, що свідомість-сумління (дух) не є матерією, тому що матерія підпорядковується визначеним законам (в однакових умовах виникають завжди ті самі результати), і не може вибирати.

«Бути людиною — це якраз бути відповідальним» (Антуан де Сент-Езюпері).

Безмежна моральна цінність людини, яка вибирає добро, базується на понятті свобідної волі. Любов до Бога і до инших людей не була б справжньою і не давала б радости, якби не була вільним вчинком.

Заперечувати свобідну волю — це вигідний спосіб, щоб не відчувати відповідальності за свої вчинки. Думка, що ми не могли діяти инакше, потішає, коли не виконуємо нашого обов'язку.

За християнським об'явленням, Бог завжди допомагає робити добро. Допомагає виправляти зло каяттям і спасінням. Але, шануючи свобідну волю, хоче, щоб кожна людина відповідала за наслідки, за свій моральний вибір. За добро і страждання в цьому житті приходить спокій і любов у потойбічному житті, за зло (тяжке і без каяття) часто приходять матеріяльні вигоди в цьому житті, й усамітнення в потойбічному. У ДБС єство зі світла питає духів, як вони провели своє життя, щоб заохотити до добра, коли вони знову повернуться до життя.

Творець морального сумління, яке вимагає справедливосте, був би дуже несправедливим, якби не давав нам безсмертносте й винагороди за наші добровільні вчинки. Несправедлива, лиха людина, що часто панує в земному житті, зі смертю, яку вважає за перехід в ніщо, мала б ту саму винагороду, що і праведник та мученик, які страждали за добро.

Вічне життя не робить моральність вигідною й егоїстичною

Правдива християнська мораль не є мораллю винагородження, вигідносте й егоїзму, мораллю, що спонукає до добра за винагороду в цьому житті або в потойбічному. Не «даю, щоб мати». Так, в Євангелії сказано про винагороду, але пояснено, що тою винагородою буде сама Любов Божа, тобто вічні мир і радість.

Отже, можемо зробити висновок: отрута вбиває, а добрий харч дає життя. Наше єство призначене для певних цінностей: можемо не хотіти їх, але тоді не будемо щасливі. Правдива любов не хоче иншої нагороди, крім вірної присушости люблячої особи і духовної злуки з нею. Ось у чому полягає рай. Мир, радість, афективна злука з Творчою Любов'ю і зі стількома братами і сестрами, злученими з нею, є плодом любови.

Потреба релігії

У всіх народів, давніх і сучасних, існують релігії. На перший погляд немає зв'язку між людським бажанням поступу і релігією. Крім того, невіруючі думають, що будь-яка релігія є ворогом поступу.

Але таке поняття стосується поверхової релігії, що звертається до Бога тільки через те, щоб мати від нього матеріяльні блага: це «статична релігія», яка полягає у звичках.

Натомість у глибині людського духа, навіть невіруючих, знаходиться ясна чи прихована потреба «правдивої релігії», як каже французький філософ Анрі Берґсон (HenriBergson). Це бажання абсолютної досконалости, таємне прагнення Досконалого і Вічного; потреба злуки життя з Творчою Любов'ю та иншими людьми.

Глибинне щастя, яке деякі переживають у ДБС, спілкуючись з Єством зі світла, могло б означати, що любовна злука з Богом є найбільшою потребою духа, хоч її мало помічають в житті чуттів і тіла.

На цьому світі щастя є тільки в майбутньому житті, тому що на цьому світі нема нічого досконалого і постійного.

Боги багатьох наших сучасників знаходяться в банках і в тілесних насолодах. Але це модерне ідолопоклонство ніколи нікого повністю не задовольняє. Усі пеконуються, що людина бажає Досконалого, Безмежного. Релігії — це тільки припущення, що Єство Досконале, Безмежне і Вічне існує, і що Воно є Джерелом і Метою людини.

Людське бажання Безмежного і Вічного символічно спонукає людину сходити на недоступні вершини, перевищувати спортивні рекорди, відкривати нові таємниці природи, постійно покращувати культурний, суспільний, технологічний, філософський, моральний і релігійний рівні. Прагнення людського поступу в цьому світі таємничо пов'язане з природним бажанням безмежного у всіх вимірах, тобто самого Бога.

Ми свідомо мали б посилювати в собі потребу досконалої й вічної Любови, що є нашою суттю, бо, якщо вона помре, як пташка, що не має крил, то і наше життя не матиме змоги літати.

Бог — це близьке Сонце, на якому ніколи не були: його неможливо повністю описати, але його притягання є постійне, тож неможливо не зважати на нього.

«На цьому світі нема того щастя, яке ми шукаємо. Якщо думаємо, що знайшли його тут, то бачимо, що воно є обмежене, а не те, якого ми хочемо — необмеженого, Бога» Морис Блондель (MauriceBlondel).

В Енцикліці «Віра і розум» сказано: «Людина хоче такого Абсолюта, що міг би дати відповідь усім її очікуванням» (ч. 27).

Значення людського життя

«Краса — як квітка, що з'являється і незабаром вмирає. Найсумніша казка — та, що зветься молодістю, бо вона була колись, а зараз її немає» Трілусса (Trilussa). Український поет писав: «А молодість не вернеться, не вернеться вона».

У природі все має смисл, визначений законами (листя, квіти, корені, легені, шкіра, м'язи, кістки, зуби, печінка, нирки, серце, кров, очі, вуха, руки, інстинкт збереження, спрага, голод, сон, інстинкт сексуальний, інстинкт материнський...).

Кожне єство є здоровим і має смисл, якщо може задовольнити свої бажання: пташка — літати, риба — плавати, легені — дихати, око — бачити...

Якщо ми не прямуємо до вищого життя, наше існування, само по собі не має значення. Передусім для тих, які живуть ним в самотності, хворобі, убогості, депресії. Це стосується і тих, хто є щасливий і все має: добру родину, здоров'я, гарну працю, успіхи, забави, хороших знайомих... Адже таке щастя не є тривале, клопотів ніколи не бракує. Старість і смерть приходять завжди надто швидко і забирають все.

Передусім трагічним і позбавленим смислу є факт, що на цьому світі багато праведних людей страждають, а лихі веселяться.

Без щасливого життя після існування на цьому світі люди не можуть усвідомити чеснот і жертв, яких воно вимагало.

Кожна людина бажає тривалого щастя. У перші роки молодости про нього мріють, а потім приходять розчарування, суперечності, горе, між радостями та стражданнями старіємо і вмираємо. На цьому світі нема нічого постійного, крім... нестійкости.

Натомість життя має смисл, якщо воно для тих, які шукають моральний поступ, переростає у вище життя, яке відповідає на їхнє природне очікування досконалої, постійної, всеосяжної любови.

«Неможливо зносити цей світ таким, яким він є. Отож я потребую місяця, або щастя, або безсмертности, чогось, що було б навіть божевільним, але що не було б з цього світу» Альбер Камю (AlbertCamus).

Хто справді любить инших, той передчуває безсмертність

Дзеркало, як і вікно, зі скла. Але, якщо в першому бачимо тільки себе самих, то у вікні бачимо инших.

Хто правдиво й активно дарує себе родині, особам, яких знає, які терплять, усім людям, відчуває, що любов є найбільшою цінністю нашого життя і що вона є вічна.

Глибока і вічна любов — ДУХОВНА, тобто суттєво відрізняється від сексуального потягу, що полягає в інстинктах і почуттях, залежних від нервової системи і навіть від зміни погоди.

Духовна любов не може походити з нічого або від сліпої й нечутливої матерії. Джерелом духовної любови є найбільша Прихильність: Бог—Любов.

Відомо, що глибока любов існує у світі, це метеорити, які падають із сонячної системи, якою є Бог.

Якщо Бог є Любов'ю, то біди цього світу, не походять від Нього, а від того, хто протистоїть Богові. Темнота не походить від Сонця, а від перепон його світлу.

«Як вірити в Бога, якщо не вірити, що Добро перемагає зло?» Жан Делюмо (JeanDelumeau).

Правдива людська любов — це один бік монети, це доказ, що існує ціла монета, що існує «фабрика», яка карбує її.

А думаючи, що Бог є найвища, найбільша, безмежна Любов, легко повірити у безсмертність.

Бог є Любов, він робить нас своїми синами, не нищить нас смертю, а (якщо намагалися хоч трохи поступати морально) переводить до вищого життя, щоб брати участь в Його божому і безсмертному житті.

Якщо Бог — Любов, то не можна приписувати йому біди цього світу, а лише вірити в істини християнського об'явлення, а саме, що Він прийшов на землю як наш брат, щоб брати участь у наших стражданнях і помагати нам осягнути життя Бога.

Нема правдивої приязни, ні правдивої любови, які мали б закінчуватися. Любов Бога до нас є гідною, правдивою тільки тому, що хоче завжди тривати, тому, що її мета — перемога часу, і Бог здійснює це завдання.

Бачити Бога, постійно єднатися з ним, любити Його, знати, що Він любить нас, це також одержувати від Нього на вищому рівні всю радість і задоволення, які на цій землі зазнаємо у малих дозах під час чарівних хвилин любови з істотою, обдарованою внутрішньою і зовнішньою красою, у приязному діялозі, у глибокій любові до всіх людей і створінь.

«Хто не відчуває здивування й радости, думаючи про Бога, є мертвий, його очі згасли» Айнштайн (Einstein).

Якщо життя є лихом, то чому воно нам дається? А якщо є добром, то чому його від нас забирають? — запитував Шопенгауер. Ісус Христос і релігії відповідають: земне життя є добром, але неповним, дається нам, щоб ми чинили морально, а відбирається, щоб перенести нас у вище життя.

«Коли кандидат в актори приходить до мене перший раз, хочу, щоб вимовив тільки ці два короткі речення: "Люблю тебе" і "Вірю в Бога". Ціла душа знаходиться в цьому» Елі Казан (ElieKasan).

На цьому світі бачимо щасливих негідників і невинних бідолах

Наша людська совість обурюється, що багато людей живе дуже добре, не заслуживши цього, а багато инших, живуть як раби, одні здорові, инші хворі, в одних завжди успіхи, в инших — завжди невдачі, одні живуть довго, а инші вмирають молодими.

А ще більше обурює те, що деяким нечесним людям все легко дається, а чесним усе дається тяжко, деякі злочинці не покарані, а невинних — тяжко карають.

Та сама совість спонукає чесних боротися всіма силами, щоб справедливість панувала на цьому світі. Коли тим, що були пригнічені, що терплять несправедливість, стане краще? Чи будемо в цьому світі мати повагу до прав людини?

«Людська справедливість — як павутиння: ув'язнює маленьких комах, а не чіпає великих звірят» Ф. Бекон (F. Bacon). Людську несправедливість досить легко зносити. Те, що нас хвилює, є так звана «справедливість сама в собі».

Звідки ж походить наша вимога справедливости, як не від Творця? А якщо він вклав у нас таку вимогу, це знак, що він хоче справедливости більше від нас усіх, і впровадить її, коли закінчиться період випробування.

Бог (давши такий напрям нашій совісті) є найсправедливіший і хоче нагородити у вищому житті тих, хто терпить нерівність і несправедливість цього короткого життя від людського егоїзму. Порядок, який Бог хотів завести у природі й у людському житті, був порушений численними людськими провинами, минулими і сьогоднішніми.

Страждання і розчарування приходять раніше чи пізніше в житті для всіх, навіть для лихих. Але Бог допомагає тому, хто його просить, добувати духовний поступ із суперечностей, покидати короткотривалі задоволення цього світу та шукати і знаходити ті релігійні й моральні цінності, які пом'якшують теперішні страждання і ведуть до вищого і безсмертного життя.

Людина є учнем, а суперечності — учителями (Ґанді).

Страждання спонукає шукати щось вище.

Вірити в Бога — не означає тільки думати, що існує творчий Розум, але цінувати і шанувати його. Якби Бог у потойбічному житті не відшкодував несправедливостей цього життя, воно б не мало значення і Він був би спільником злочинців.

Божа справедливість не полягає в негайному покаранні й винагороді (це робило б мораль корисливою, егоїстичною, рабською), а в допомозі людині вільно вирощувати насіння добра і волі, щоб кожна людина збирала плоди того, що посіяла.

Так думає багато християнських філософів, що визнають безсмертність духа, і так сказано в Біблії.

Потенційна велич і краса людини

Людина — це обрій, що відділяє небо і землю: у ній також знаходиться лінія між матерією і духом. У всесвіті й житті криється велика тайна. Не хаос, загадка, якої цілком не розуміють. Тайна — це сукупність людських дійсностей, які бачимо, в яких переплітаються злиденність, злість і темнота з величчю, красою і світлом, як сліди, що на деяких частинах дороги не вказують ні на що, і вказівки, що ведуть до когось.

Тайна полягає в тому, що рівень одної частини людства — нижчий від тваринного, рівень більшосте — трохи вищий за тваринний, є ще частина людей, яка значно перевищує їх. Ця остання частина доводить, що в кожній людині знаходиться безсмертний дух.

Доведено, що всі види живих створінь розвивалися у той самий час, у тому самому середовищі і тих самих умовах. Багато в чому людство подібне до тварин, проте набагато вище від них.

Людина, така нікчемна і така священна, залежить від природи і є її володаркою, є одночасно диявольським створінням і такою божественною. Яке велике її бажання любови й вічного поступу, і яке коротке її життя на цьому світі, вона не здатна все розуміти, і постійно перебуває в пошуках правди у всіх сферах знання.

Філософи й представники естетичного богослов'я кажуть, що природа є невимовно гарна і гармонійна, усе найкраще вона втілила в людині: артистична цінність людського тіла і духовне та фізичне сяйво деяких облич свідчать, що людство було створене, щоб наближатися до якогось божества.

Існують люди, що випромінюють неземне духовне світло. Вони доводять потенційну велич людського духа, він може безмежно перевищувати закони тваринного інстинкту і матерію.

Здогадуємося, що Бог створив безсмертними таких духів і після цього короткого та тяжкого життя нагороджує їх за пережиті страждання.. Але констатуємо, що дух звичайних осіб і наш не має иншої природи від їхнього, і деколи сяє, бажанням або дійсністю, їхнім сяйвом. Якби смерть нищила людську духовну красу, естетична гармонія природи, що її підтримує, не мала б смислу. А Любов Творця, яка навіки дарує своєму створінню себе саму, велично доповнює естетичну красу природи.

Ми — дух і матерія: наші біди походять від зловживання свобідною волею, коли наш дух дозволяє матерії панувати над ним, а наша вищість над створіннями походить від духа, що керує тваринними інстинктами і матерією.

«Я — малий, але водночас і великий; підлий і шляхетний; смертний і безсмертний; звірина і ангел, матерія і дух» (Григорій з Назіянзу).

«Людина — це проблема, розв'язок якої знаходиться тільки в Бозі» (Блез Паскаль).

Обмежена у своїй природі, безмежна у своїх бажаннях, людина — це бог, занепалий, що невиразно пам'ятає небо, з якого походить. Альфонс Ламартін (AlphonseLamartine).

Тіло одухотворене

При описі ДБС говорять про «етерне» тіло, коли «я» покинуло фізичну оболонку. Суб'єкт не почуває себе чистим духом, а людською «фігурою».

Філософія і християнська віра спонукають думати, що людина у вищому житті має «тіло». Воно є одухотвореним, не потребує їжі, сну, не піддається хворобам, старінню й иншим вадам біологічного життя, але залишається тілом.

Поступ удосконалює, а не докорінно змінює природу єства. А людська природа є, можливо, чимось проміжним між тілом і духом.

Утішатися красою, переходити в різні місця, бачити те, що відбувається на цьому світі, говорити з иншими особами, виявляти приязнь і любов, почуття... усе це є формами людського життя, де дух взаємодіє з тілом.

На землі краса, коли вона є духовно-тілесна, виглядає як велике сяйво світла, що приходить з иншого світу.

Людська краса, яка полягає не тільки в привабливості форм, є очевидним виявом нашого покликання до Божого життя і даровитої Любо-ви навіки, отже, має сяяти і в потойбічному світі.

На землі «краса, як квітка, що проростає і швидко вмирає. Але хто шанує Творця, того Він освітлює інтуїцією, що стала Дійсністю, існує як джерело дійсности-тіні, яка на цьому світі з'являється і зникає. Людина бажає сталої Дійсности, бо створена для того, щоб дійти до неї».

«Ім'я Бога намальоване на пелюстках квітів, виблискує на піні хвиль, знаходиться на вершинах гір» (Таґор).

Виблискує передусім людською красою, коли тіло відображає дух. Неможливо думати, вірити, щоб Бог-Митець знищив свій шедевр.

Потойбічне християнського об'явлення не може бути нудним

Перспектива навіки споглядати і хвалити Бога, — як часто кажуть, — лякає багатьох. Це, напевне, тому, що уявляємо Його собі по-своєму, по-земному.

Фауст, герой поеми Ґете, у хвилини щастя вигукує: «Зупинись, хвилино, прекрасна ти!». Ми знаємо, що час забирає все — радість і страждання. Передбачення, що гарні години скінчаться, не дозволяють нам повністю втішатися ними.

Також нас бентежить ідея, що щось має тривати ВІЧНО. Усі відчувають, що на цьому світі те, що повторюється, хоча й спочатку було приємним, згодом набридає і навіть стає нестерпним. Уявімо собі, якби воно було вічним! А тим більше якби було вічним співом Божої хвали, як кажуть, про небо. Ми потребуємо змін, бо в земному житті не знаходимо всього того, що бажаємо.

Але і на цьому світі завжди є щось нове, що нас захоплює, наприклад, здатність розуміти, знати, спілкуватися, творити щось гарне, корисне, а передусім любов, сильна і щира, з її взаємними виявами.

Любов завжди є новою. Але, щоб вона давала радість вічно, треба, щоб краса, прихильність та инші чесноти особи, яку люблять, вміщували всі можливі роди краси, любови, чесноти, розуму, сили... Цього немає в обмежених істот. Вічне полягає не лише у повторенні актів, у ньому триває щастя, і нема страху, що воно скінчиться. Одним словом: час затримається і все буде гарним, приємним...

Розглянемо значення слова «життя».

Життя — це активність, приємність, любов, діяльність, взаємне єднання, відкриття нового, творчість, постійна новизна радости, що не заснована на зміні досвідів. Коли маємо повноту життя, тоді ми є щасливі без жодної причини, щасливі тільки через усвідомлення того, що ми любимо і що нас люблять, без страху, що це все закінчиться.

Якраз ці дійсності роблять завжди молодою любовну і видиму злуку з Джерелом краси і дару себе. Часто в земному житті наша любов до цього Джерела є рідкісна і слабка і не викликає сильного задоволення. Наше тлінне тіло не дозволяє нам бачити Бога. Дух рідко вбачає Його в ділах і внутрішніх просвітліннях. Неможливо жити в тілі й бачити Бога, — сказано в Біблії (Вих. 33, 20).

Але релігії кажуть, що Бог з'явиться нам і навіє привабливість і повну любов, які є більші від тих, що викликає в нас надзвичайно гарна, розумна, добра і люб'язна людина. Довіряймо тому, хто створив нас і дуже добре знає, які ми є. Тому що він є джерелом, усі радості, які можна досвідчити в цьому житті, знаходяться в ньому; найдосконаліші й найприємніші, навіть любовний діялог чоловіка і жінки, коли їх любов є правдива.

ДБС не є блаженним видінням навіть для тих, хто бачить Єство зі світла. Можливо, це можна порівняти із екстазом містиків. Дух почувається неймовірно щасливим у присутності Єства не через різні й приємні досвіди у цьому житті, а тому що повністю і безперервно одержує від нього мир, волю, радість і любов.

З огляду на існування духовного тіла і спільноти, християнському баченню вічного життя властиве переконання, що в цьому житті також будуть різні види пізнання та діяльности. Нам не стали б у пригоді очі та инші органи, якби не було краси, що її можна споглядати, вчинків, які можна здійснювати, та людей, котрих можна любити і з котрими можна спілкуватися.

Багато богословів, починаючи від святого Томи з Аквіну, вважають, що через воскресіння удосконалиться все добре і гарне, що існує на цій землі, включно з духовним любовним доповненням між жіночою красою і чоловічою силою, між чоловіком і жінкою.

Отож можна припускати, що у вічному житті буде все те, що маємо на землі, але у найбільшій досконалості, без будь-яких недоліків. Ми радітимемо, що завжди будемо із людьми, яких любимо, та із Джерелом краси і любови.

Бог є безмежний у своїй досконалості, тому і безмежними будуть можливості пізнавати їх, вдовольнитися ними.

ЗАКЛЮЧНІ МІРКУВАННЯ

Різниця між біблійними відомостями і природним знанням про потойбічне

Є два способи, щоб отримати відомості про потойбічне життя: перший — надприродний, прийнятий християнською вірою, яка походить від об'явлення Бога (Біблія, християнське богослов'я, надприродні харизми, появи як (Люрд, Фатіма), містичні досвіди святих); другий — природний, що походить від філософії, людських досвідів перед смертю, паранормальних явищ, медіюмних спілкувань з померлими і т.д.

Не треба змішувати ці два типи відомостей, тому що перспектива біблійного і християнського навчання відрізняється від природного знання, яке нам дають філософія і паранормальні досвіди.

За Біблією надприродним знанням, головним є не потойбічне, а Бог, що об'являється кожній людині, закликаючи до віри в Нього і в Його Слово, до злуки з Ним, яка є спасінням людини. Отож «потойбічне» є плодом і вічним результатом любови до Бога і людей, відсутність такої любови буде лихом.

Натомість у природному знанні потойбічного центром є не Бог, що об'являється, а людина зі своєю тілесною і духовною природою. Отож доводять духовність і безсмертя душі.

Ці природні досвіди існування людини поза тілом (ДБС) є ймовірними, бо залежать від об'єктивних зіставлень та перевірок. Під час медіюмних сеансів можуть бути присутні духи, ворожі Богові, тому відомості не завжди збиваються з Біблією. Але і через них досвідчуємо присутність духів, що живуть, думають і діють без тіла.

Натомість паранормальні ДБС, здається, узгоджуються з Біблією.

Відповідність і зв'язки між вірою природною і надприродною

Людина, що мало вірить або й цілком не вірить у християнське об'явлення, сумнівається, чи існує потойбічне життя.

Натомість головним твердженням цієї книжки є те, що свідчення як християнського об'явлення, так і містичних досвідів, імовірних появ Пресвятої Богородиці та святих, усіх релігій (первісних чи розвинених, медіюмних правдивих зв'язків та ясновидіння далеких подій і білокацій, ДБС, які критично аналізують в останні тридцять років) показують, що людський дух живе навіть без тіла, отже, потойбічне життя існує. Дух кожної людини думає, «бачить», діє й спілкується з иншими духами, не маючи ні чуттів, ні мозку.

Для багатьох, що мають тільки природне знання і не вірять в Ісуса Христа, Бог і майбутнє життя є тільки припущенням, яке є можливим, залежно від їх зацікавлености в цій проблемі.

Правдива віра в Ісуса Христа є моральним переконанням, тому що підтверджена внутрішнім просвітлінням.

Залежно від сили віри ми часто відчуваємо, присутність Бога і його любови, що підтримує нас. Ми чуємо його шепіт, відчуваємо мир, радість, любов, віддаємо своє життя у його руки. Доказом цього є здатність спокійно приймати життєві начала, любити всіх, прощати, панувати над своїми інстинктами, і відчуваємо, що ми не могли б робити цього тільки завдяки нашим силам.

Наприродне пізнання за допомогою віри — це доторкатися в темноті до того, що розум тільки припускав чи вважав імовірним. Це подібне на мале пробування-смакування вічного життя, ніби дитя, що спить на руках матері, несвідомо відчуває її любов.

Деякі факти і приклади можуть спонукати маловіра-християнина просити Бога збільшити в ньому надприродну віру, яка подібна до вогника, що жевріє.

Лише здогадуємося, що людське життя мало б продовжуватися після смерти, тому що Бог повинен бути справедливим і люблячим. Це — «практичний привід» Канта. Посилення природної віри спонукає шукати надприродну віру в Ісуса Христа, центром якої є Бог—Любов.

Зустріч з Богом та потойбічним життям не лякає, якщо ми готуємося до цього

Потойбічне життя викликає страх, бо ми не знаємо, що буде після смерти.

Досвід людини, яка пережила ДБС, можна порівняти із досвідом того, хто вже один раз вистрибнув із літака з парашутом. Другий стрибок не лякає його. Його оповідання, що все у тім «стрибку» є природне й пропорційне із людськими можливостями, дає відвагу тим, які не мали такого досвіду. Подаю кілька цитат-описів.

У свідченнях людей стосовно ДБС, які жили в мирі з Богом і покаялись у своїх гріхах, ніхто не каже, що відчув біль або страх, коли покидав своє тіло. Навпаки, усі говорять про невимовну радість і спокій, про дуже приємне визволення.

Одна жінка після серцевого приступу і «клінічної смерти» розказувала: «З'явилися дуже гарні відчуття. Я відчувала тільки спокій, добробут, радість. Зникли всі турботи, і я подумала: "Я спокійна і зовсім не страждаю"».

«З'явилося біле і блискуче світло..., воно було чудесне та заспокоювало. На землі нема нічого подібного. Разом із світлом мені на думку спали такі слова: "Хочеш умирати?" І я відповів, що не знаю, бо нічого не знав про смерть. Тоді світло сказало: "Перейди цю лінію і дізнаєшся...". Коли я переступив через лінію, то відчув мир, спокій, визволення від усяких тривог».

«Мені було тоді десять років, але з того часу я глибоко переконаний, що потойбічне життя існує, і я не боюся вмирати... Під час війни мені приставляли до скроні револьвер, але я не боявся, бо думав: "Навіть, якщо помру..., знаю, що житиму далі"».

«Коли я повернувся до свого тіла, то взяв із собою деякі чудесні почуття, що відчув. Протягом багатьох днів я згадував їх. І тепер також деколи їх переживаю».

«Відколи я пережила той досвід, уже не боюся смерти. Усякий страх зник. Вже не сумую на похоронах. Якимось чином радію, бо знаю, що сталося із померлим».

«Тепер уже не боюся смерти. Не те щоб мені хотілося померти... власне зараз. Я не хочу жити тепер в тому иншому світі, бо було вирішено, що живу в цьому. Але я не боюся померти тому, що знаю, куди потраплю, коли покину землю, знаю тому, що там вже побував».

«Останнє, що мені сказало Світло перед тим, як я вернувся у своє тіло, до життя... словом, суть у тому, що я ще повернуся... Гадаю, це буде дуже схоже на те, що я вже пережив, але краще, бо тепер я знаю, що мене чекає, і не буду вже такий заскочений».

«Пам'ятаєте, що я говорив про поняття "анулювання", в якому смерть порівнюється із сном або забуттям. Особи, що пережили ДБС, вважають, що це перехід з одного стану до иншого, або вхід у вищий рівень свідомосте..., "повернення додому", "пробудження", "втеча з в'язниці"».

«Відбувається перехід, як з одного шкільного року до другого, з одного стану в инший».

«Життя подібне до в'язниці. На землі не можемо зрозуміти, якою в'язницею є наше тіло. Смерть — це визволення, це втеча з в'язниці. Це найкраще порівняння, яке можна знайти».

«Поява того Світла викликала в мене почуття. Не можу сказати, що то було таємниче або надзвичайне почуття. Це був повний спокій, глибока безтурботність... Світло не хотіло, щоб я відчував страх, коли мій дух покидатиме тіло..., казало..., що буде біля мене» (Дж. Річі).

Відповідності між ДБС, релігіями і філософіями

У наш час, у споживацькому світі є багато людей, які повністю живуть матеріяльними інтересами, не вірять у Бога і безсмертність людського духа або сумніваються у них, не зробивши серйозних пошуків об'явлення, яке Бог дав нам.

Сподіваюсь, що ДБС є провіденційною Божою поміччю для сучасних людей, яка наблизить їх до двох основних правд релігійних вір: Бог є особою доброю і справедливою, і судить нас за наш моральний вибір у цьому житті; людський дух може жити без тіла й увійти в инше життя, в якому знайде наслідки своїх моральних виборів: щасливі або нещасливі.

ДБС підтверджують, що:

а) у нас, крім тіла, є також дух;

б) дух може бачити, думати, рухатись, відчувати, діяти, спілкуватися з иншими духами;

в) поза тілом можна сприймати Бога як «світло духовне» і, передусім, як Розум і особисту Любов;

г) Бог говорить до нас і слухає нас без слів, але думкою;

ґ) він дав нам земне життя, щоб виконувати моральний поступ, передусім у братній любові до всіх людей; він бачить наше минуле і теперішнє життя, наші думки;

д) Бог є безмежно співчутливий і милосердний до грішників, але його любов не може увійти в того, хто відкидає Його;

е) вічне життя, щасливе в Бозі, залежить від морального і релігійного поступу, виконаного в цьому житті;

є) через те, що Бог є повною і безумовною Любов'ю, стає ймовірним його втіленням, щоб спасти нас від зла, щоб бути з нами під час життєвих труднощів і вказувати нам, якою дорогою йти.

З тих припущень, що походять з ДБС, маловір починав шукати, щоб дійти до розсудливої й повної віри в об'явлення, що Бог дав нам через Ісуса Христа.

Такий пошук треба підтримати частою молитвою (щоб одержати внутрішнє світло) і роздумами, відповідно до своєї культури, щоб вірити в Ісуса Христа, у його Особу і науку. Не знайти навіть чверть години на день на такі розмови з Творцем-Любов'ю — означає повністю занедбати суть нашого життя і стати обмеженою людиною.

Учинки і свідчення сотень людей, зібрані і визнані як ймовірні науковцями, психологами і лікарями, є підтвердженням віри в Бога і потойбічне життя. Підтвердження є вражаюче і вагоме тому, що приходить у ці останні роки, в які віра, навіть проста, послабилась у багатьох, і тому що виходить з оточення логічного й наукового, яке апріорно виключає релігію і навіть досвіди-факти осіб, що пережили ДБС і змінили своє життя.

Не змішувати ДБС із спіритизмом і «Новою Епохою»

Для сучасності характерна увага до священних і трансцендентних явищ. У західному світі безліч сект захоплюють, повертають «ангельські об'явлення» і сатанічні культи. У нових модних сектах, з яких най-відомішою є «Нова Епоха», чи Епоха Водолія, панує синкретизм, індивідуалізм, в яких знаходиться все: від спілкування з інопланетянами до містичного екологізму, від різних форм присвоєного буддизму до неймовірних самоодужань, екзотичних практик і магії.

Людина, яка не може змиритися жити без вартостей в атмосфері атеїзму й споживацького нігілізму, та вважає, що дорога, вказана Ісусом Христом, є невигідною, шукає потаємних значень, таємних планів, екзотичних утеч, які через якийсь час жорстоко її розчаровують.

Безнадійні пошуки надзвичайних і чудесних фактів знаходяться також і в християнських колах. Натомість досвіди ДБС і паранормальні спонтанні явища належать, як ми вже бачили, до иншого виду фактів.

ДБС можна назвати «неостаточною смертю»

Такі досвіди можна б назвати «неостаточними виходами з тіла» або «тимчасовою смертю», якщо смерть — вихід з тіла і вхід у світ духа (навіть якщо потім дух повертається до тіла).

Біблія називає мертвими тих, у чиє тіло дух повернувся задля молитов Єлисея (2 Цар 4, 32 нп.) — святого Петра (Ді. 9, 36), святого Павла (Ді. 20, 9 нп.) і трьох, кого Ісус Христос воскресив (Лк. 7, 14; Йо. 11; Лк. 8, 53-55).

Наприклад, дванадцятилітня дочка Яіра: «Сміялися з нього, бо знали, що вмерла. А він узяв її за руку і голосно промовив: "Дівчино, пробудися!" І дух її повернувся до неї, і вона миттю встала» (Лк. 8, 53-55).

ДБС не є науковими доказами, а добрими ознаками

Мета цієї книга — стверджувати, що знаходяться серйозні ознаки того, що людський дух виходив з тіла і, ззовні його, продовжував своє життя: свідомість самого себе, «бачення» не очима, спілкування з иншими духами. А це означає, що потойбічне життя існує після остаточної смерти. Отже неможливо, щоб усі ті досвіди були оманою, брехнею.

ДБС не дають математичної певності й не є «науковими» доказами, а є тільки численними й солідними ознаками потойбічного життя. З них можна мати більшу чи меншу моральну певність, як у процесі зі свідками. Але для того, хто втратив дорогу особу, вони дають, якщо поєднані з релігійною вірою, обґрунтовану потіху.

ДБС посилюють слабу чи недосконалу релігійну віру в тих, що з якоюсь тривогою ставлять собі проблему, основну для всіх, про значення життя, страждання і смерти... І разом із недосконалою релігійною вірою спонукають покращити моральне життя. Палких християн вони заохочують до глибших роздумів над Божим Словом і довірливого діялогу з Ним. Так сталося з кількома особами, яких знаю.

У ДБС не вірять раціоналісти та апріорні скептики, проте сучасні чуда, появи Пресвятої Богородиці, паранормальні явища добре підтверджені документами.

ДБС підтверджують на перший погляд незначний, але вельми важливий аспект релігій та об'явлення

У християнському об'явленні, як і в єврейській та мусульманській релігіях сказано про суд Божий, що відбувається після смерти людини. У ДБС такого суду нема, тому що вони не є закінченням земного життя, а тільки відступом, здатним спонукати до покращення морального і релігійного життя.

У ДБС Світло випромінює любов, і ті (близько 40%), хто бачить його, складають іспит сумління. Єство зі світла питає: «Як ти дотепер поводився у житті? Яким вартостям ти надавав перевагу? Як ти жив: справедливо і з любов'ю до людей? Чи думаєш змінитися?».

Земне життя не закінчується. У хвилини ДБС «мертві» шкодують, що мають повертатися до тлінного тіла.

ДБС не є вічним щастям і остаточним судом Божим

Християнське об'явлення говорить про надприродне вічне щастя в Бозі для тих, хто жив на землі відповідно до заповідей Божих і науки Ісуса Христа. У ДБС тільки деякі люди бачать Єство зі світла, яке розуміє навіть їхні гріхи. Але спокій і радість, які вони там відчувають, ще не є вічним щастям.

Вважають, що Єство зі світла бачать ті, хто в житті ставився з добротою й любов'ю до Бога та людей, і хто щиро розкаявся у своїх гріхах, ті, яким потрібен такий досвід, щоб сильніше вірити і навернутися на добру дорогу. Єство зі світла прощає навіть найтяжчі гріхи (якщо люди у них розкаялися), а це відповідає науці Ісуса Христа про доброту і милосердя Боже до грішників.

Самопокарання

Християнське об'явлення говорить про можливість вічної розлуки з Богом, яка призведе до нещасливого існування тих, хто свідомо, добровільно і без каяття відкидають Бога та Його моральний закон, вписаний у сумління кожної людини.

«Катехизм Католицької Церкви вчить, що хто так чинить, сам себе "виключає" із сопричастя з Богом і святими. Бог не створив пекла. Пекло творять вільні створіння, люди, які віддаляються від Бога. Бог також не скеровує нікого до пекла. Це робить сам грішник, який віддаляється від Бога і не хоче входити у батьківську хату. Бог, — каже святий Іриней, — властиво не хоче карати грішників, а вони самі, відмовляючись від усіх дібр, карають себе (Проти єресей, V, 27,2). Подібну ідею висловив святий Августин (Пояснення Псалмів, 5,10): Бог насправді не посилає жодного лиха на грішника, а робить усе, щоб спасти його. Людина сама заподіює собі лихо. Отже, пекло не суперечить ідеї безмежної доброти Бога. Воно тільки доводить безмежну пошану Бога до волі людей, створених на його подобу» (CommentoteologicoalCatechismodeltaChiesaCattolica(Богословське пояснення Катехизму Католицької Церкви), RinoFisichella, Piemme1993).

У Катехизмі для дорослих є така цитата Оригена: «Кожний грішник сам собі запалює вогонь. Ніхто не занурює його у вогонь, запалений раніше кимось иншим. Кормом і речовиною цього вогню є гріхи грішника» (Принципи, 2,10,4).

Наслідком такого самовідчуження від близьких відносин із Джерелом Любови є повне нещастя; воно суперечить щонайглибшому природному прагненню людського духа, суть якого полягає у взаємному і досконалому даруванні себе; таке нещастя залишає свій слід і на воскреслому тілі («вогонь»).

Бог є любов

Бог є Любов, тому Він не може проклясти нікого, а любить усі свої створіння, навіть лихі. Так об'являє Ісус Христос: «Любіть ворогів ваших, чиніть добро тим, що ненавидять вас... і будете синами Всевишнього, бо він благай для злих і невдячних» (Лк. 6, 27-38).

А тоді чому Ісус Христос каже: «Ідіть від мене геть, прокляті...» (Мт. 25,41)? Богослови, які використовують пояснення Біблії, зване «інтринсицизмом» (сутністю) і визнане Католицькою Церквою, відпо-відають, що «проклинати» означає бажати чи чинити зло иншим або собі самому. Може проклинати не Бог, а лихі люди. Отож вони самі себе проклинають, коли назавжди відлучаються від Божої Любови, яка є життям і радістю духа після воскресіння людини. Тому «прокляття» Ісуса Христа лихих людей є тільки Божою санкцією (підтвердженням) того, що вони усе вибрали самі своїми лихими вчинками, в яких не розкаялися.

«Бог хоче, щоб усі люди спаслися і прийшли до розуміння правди» (1 Тмт. 2,4). «Добрий Господь до всіх, і його милосердя виливається на всі його створіння» (Пс. 145, 9).

Вічна розлука з Богом (пекло) є справді самопокаранням для того, хто вільно, свідомо й остаточно перейшов поріг неповороту. «Гнів Божий» — це його повне незадоволення від того, що деякі Його діти вибирають зло і віддаляються від Нього, зрікаючисть Його любови, а отже, вічного щастя.

«Пекло» — це самоненависть, самопокарання. «Твоя власна безбожність тебе покарає і твої відступства докором тобі будуть» (Євр. 2, 19). «Злоба лихого упаде на голову йому ж самому» (Пс. 7-17; 34,22). «Дім, збудований на піску того, що не виконує Слова Божого, руйнується ділом того, що його так збудував» (Мт 7, 26). «Чим хто грішить, тим і карається» (Муд 11, 16).

Болісні ДБС

Дехто з тих, хто пережив ДБС, каже, що відчув тривогу, докори сумління і присутність ворожих духів. Можна припустити, що багато инших, які не були у добрих стосунках з Богом і своїм сумлінням, також пережили неприємний досвід у ДБС, але не говорять про це.

Отож ДБС не розрізняють праведних і лихих. Страх кари за злі вчинки є стримуючим фактором.

Хочемо наголосити: усі релігії і здоровий розум спонукають думати, що за хороші або лихі вчинки у цьому житті людина буде відповідати у потойбічному житті. Це закон пропорційносте між причинами і наслідками, який у східних релігіях зветься кармою.

Радісні ДБС

Більша частина ДБС, що ми описали, говорить про мир і радість. Раймонд Муді наголошує, що у багатьох випадках ті, хто мав такі ДБС, відкидає поняття Божого гніву на великих грішників і нагороді чи кари в потойбічному житті. Таке переконання є особисте, суб'єктивне, бо не узгоджується з тим, що Біблія каже про остаточний стан розлуки з Богом і про муки, які лихі одержують після смерти.

Досвіди ДБС не є досвідами останнього й остаточного суду Божого після смерти, бо ж ті, що його пройшли, повертаються жити на землі. Вони досвідчили, зрозуміли, що є Єство зі світла, яке «не хоче смерти грішника, а хоче, щоб він навернувся і жив», як каже Біблія. І тому повертає їх на землю, дає їм можливість зробити серйозний іспит совісти, щоб більше не грішили, і не потрапили після смерти до пекла за свої лихі діла без можливості розкаятися і навернутися.

ДБС самовбивців

Люди, що пробували вбити себе, переживають ДБС з тривогою. Але такі досвіди не є початком «пекла». Справді, багато самовбивців — це люди із психічними відхиленнями, які вчинили такі дії несвідомо. Неприємне ДБС можна пояснити як продовження крайнього відчаю, що спонукав до безглуздого вчинку, і як повчання не повторювати його. Ми вже казали, що також деякі не-самогубці говорили про неприємне ДБС.

У ДБС нема повної християнської науки

Звичайно в ДБС не знаходимо посилання на християнські правди-догми (Пресвята Трійця, Ісус Христос і т.д.). Це можна пояснити, якщо припустимо, що ДБС є Божою допомогою «простій вірі» (Бог існує і любить нас, існує потойбічне життя і його щасливе майбутнє чи прокляття залежить від моральних і релігійних виборів у цьому житті).

У наші часи бачимо, як важко вірити у потойбічне життя. Проста віра є доступніша більшості сучасних людей (християнам слабкої віри і нехристиянам), ніж глибока віра. У всіх релігіях стверджують, що проста віра є важлива, щоб побороти зло і дійти до вічного життя.

Ісус Христос об'явив існування потойбічного життя

Щоб добре бачити зблизька (якою дорогою йти сьогодні), треба дивитися далеко (на кінцеву мету, задля якої ми одержали життя).

Віра в Ісуса Христа і в потойбічне життя дає нам змогу бачити далеко. Але це є грою, яка має назву «пошук скарбів». Хто не шукає, той скарбу не знаходить. Хто ж шукає — знаходить численні вказівки і знаки.

Ісус Христос говорив про безсмертя, воскресіння, винагороду. Нечисленними є в Новому Завіті вислови, які звіщають про потойбічне життя: «вічне спасіння», «вічне життя», «спадщина небес», «радість без кінця», «участь в Божім житті», «Божа обіцянка», «надія, що не розчаровує», «воскресіння», «бути синами і спадкоємцями Бога», «Царство Небесне», «завжди будемо з Господом», «будемо бачити Його так, як Він є», «покаже нам світло Свого обличчя». У «Діяннях апостолів» сказано, що Апостоли центром свого проповідування вважають воскресіння Ісуса Христа, який є взірцем нашого воскресіння.

«Одержиш твою нагороду у день воскресіння праведних» (Лк. 14, 14); «Хто в мене вірує, той, навіть і вмерши, житиме» (Йо. 11,23); «У воскресінні будуть як ангели на небі» (Мр. 12,18-27); «Христос перемінить наше понижене тіло» (Флп. 3,21); «Апостоли звіщають в Ісусі воскресіння мертвих» (Ді. 4, 2); «Я воскрешу його останнього дня» (Йо. 6,44).

У Біблії говориться про тіло фізичне і про «тіло одухотворене». Найдавніші Отці Церкви (Іриней, Тертуліян, Ориген, Юстин, Климент Лекс, Амброзій, Єронім, Василій, Лактанцій...) кажуть, що «тіло одухотворене» (етерне) є у нас уже в цьому житті й залишається злучене з душею після смерти. Ми бачимо його в появах померлих і в білокаціях. «Душа, — каже Ориген, — завжди перебуває разом з матерією в будь-якому стані: спочатку матерія тілесна, після смерти — матерія тонша і. чиста — духовна» (Про приципи, 2, 3, 2). Натомість святий Августин думає, що дух після смерти має не тіло, а «образ тіла», «...тому може бачити і бути баченим» (Лист 159. Патр. 33,699); (пор. Lavitafuoridelcorpo(Життя поза тілом), Elledici, Torino1989, c. 47-55).

Точні науки можна порівняти з сонцем над пустелею: воно не припускає сумнівів, але освітлює тільки пісок. Моральна ж певність віри в Ісуса Христа і Його воскресіння скидається на місяць, що височить над пагорбами і горами; він не дає змоги розгледіти подробиці, але освітлює стежку, вздовж якої шукаємо сенс життя.

Віра надприродна і віра природна

Щогодини на світі вмирає 180 тис. осіб.

Голова індіянців Нога Орла казав: «Що таке життя? Це — вогник світлячка вночі, віддих зубра в зимовий день, мала тінь, що біжить по траві й губиться у заході сонця».

У всьому Новому Завіті зосереджено увагу на «Добрій Новині», яку сповіщає Ісус Христос (Євангеліє — це грецьке слово, що означає якраз «Добру Новину»).

Наука Ісуса Христа є Доброю Новиною, бо каже, що Бог, Джерело життя і любови, любить нас, як батько і провадить нас через радості й страждання цього життя до спасіння і вічного життя. У «Діяннях» і «Листах апостолів» сказано, що воскресіння Ісуса Христа є знаком і причиною нашого воскресіння.

Якщо довіримося Йому, Бог Отець буде дбати про нас завжди, випромінюватиме Любов передусім у хвилину нашої зустрічі з Ним, визволяючи нас від усякого страху смерти і вводячи нас у вищий спосіб життя, подібний до Його життя.

Віра в Ісуса Христа не є почуттям розради і втіхи, а вільним вибором на основі інтуїцій і міркувань над конкретними фактами. Історичні факти свідчать про єдину в історії особистість — Ісуса Христа та про моральні і фізичні чудеса, ним вчинені. І свідчення його сучасників, численних і ймовірних, що написали про нього і про його життя.

А також факти про гідні подиву постаті святих, які у століттях його наслідували. Духовна революція, що він вчинив у понятті про Бога і людей, головно найнижчих, яких треба шанувати і допомагати. Факти про глибокий спокій і радість, що ми самі досвідчуємо, коли з його поміччю намагаємося жити за його вказівками. Факти про ймовірні появи Пресвятої Богородиці й миттєві зцілення від невиліковних недуг, одержаних за заступництвом Пресвятої Богородиці чи святих.

Зв'язки між ДБС і католицьким богослов'ям

В авторитетному журналі католицького богослов'я «TheologicalStudies» з'явилася велика стаття богослова Джона Гені (JohnJ.Heaney) (FordhamUniversity, NewYork, SomeImpliflcationsofParapsychologyforTheology(Зв'язки парапсихології й богослов'я), TheologicalStudies, Baltimore, L.S.A. 10,1979, c. 474-494). Автор викладає тезу моєї книги. Численними цитатами з наукових творів підтверджує, що вже тридцять років парапсихологію вважають «наукою».

«Обговорюватиму, — пише він, — деякі недавні твори з парапсихології, передусім, коли дослідники детально розглядають богословські висновки, що стосуються потойбічного життя».

Телепатію та ясновидіння тепер вважають ймовірними та природними явищами, які спонукають думати, що людський дух може бачити і пізнавати, виходячи з тіла, без посередництва чуттів і мозку. Особливо ДБС, які зібрали й проаналізували численні науковці (Муді, Озіс, Ґаралдсон, Нойз), спонукали їх відхиляти, з переконливих причин, усякі можливі галюцинаційні й ілюзійні пояснення. Найбільш послідовною гіпотезою, до якої дійшли ті науковці, є така, що смерть веде до досвідчення явища переходу до иншого життя.

До того самого висновку доходять дослідники досвідів поза тілом (ОВЕ — OutBodyExperiencesy), далі ДПТ; появи померлих і медіюмні явища засвідчені документально. Католицькі богослови аристотельотомічної школи трактують людську особу як нерозривну єдність тіла-душі. Після смерти й перед воскресінням людина мала б суттєві стосунки з матерією-тілом через якусь злуку з фізичним космосом. Або була б з'єднана Богом з «одухотвореним» тілом, як пише святий Павло в 1 Кор. 15 і 2, Кор. 5. Це могло б бути тіло «астральне» або «парасоматичне», досвідчене в ДПТ і ДБС.

Автор закінчує статтю цитатами з творів богословів, які писали про зв'язки між парапсихологією й богослов'ям, і словами знаного католицького богослова Е. Шелебекса (Е. Schillebeeckx): «Богослов'я знаходить себе не поза иншими науками, а у злуці з ними».

Як приготуватися до потойбічного життя?

На закінчення скажу, що найкращою підготовкою до потойбічного життя є праця над власною духовною зміною по лінії любови до Бога і до людей так, як зробив дехто, хто пережив ДБС.

Хто повернувся до земного життя: а) уже не боїться смерти, тому що знає, що Бог — це Доброта; б) поглиблює свою віру в Бога, як Любов, і говорить з ним молитвою серця; в) розуміє, що страждання, яке приймають без бунту, допомагає в духовному поступі; г) намагається збільшувати свою доброту і розуміти инших.

Підкреслюємо, що на цьому світі знаходяться «шматочки» значення, уламки правдивих цінностей, уривки смислу життя: трохи щирости, чесности, моральної краси, правдивої любови й радосте. Боже об'явлення і сам розум звіщають нам: якщо в земному житті є дрібки артистичного шедевру, то в потойбічному житті знаходиться весь шедевр і Творець. Факти і документальні свідчення людей підтверджують це.

Правдива приязнь, правдива любов не можуть бути обмеженими в часі. Ми цінимо Божу любов і дивуємося, тому, що вона не зменшується, а триває вічно.

«Бог не створив би любов такою гарною і не дав би нам серця, щоб цінити її, якби не мав наміру створити нас безсмертними» Натаїл Гавторн (NatanielHawthorn). Бенджамин Франклін (BenjaminFranklin), що замолоду був друкарем, хотів, щоб на надгробній плиті був такий напис: «Тут лежить тіло Бенджамина Франкліна, як стара пошарпана книга. Але цей твір не пропаде, тому що, відновлений і поправлений, з'явиться в новому виданні».

Після того, як прочитаємо цю книжку, зрозуміємо, що потойбічне життя залишається об'єктом віри, тобто є сумішшю світла і темноти.

Кожна людина сама шукає приклади, що допомагають прийняти віру і поглиблювати її, або залишається зі своїм скептицизмом, що є вигідний, бо не вимагає перевершення себе самого. Але треба визнати, що ця віра не є убогою бабусею, заляканою й неосвіченою, яка спить у бідній халупі. Віра — це університетський доцент, вклад якої не завжди зрозумієш, але він живе у домі, збудованому на скелі.

Наріжним каменем цього дому є віра в те, що на світі існує правдива любов і що мусить існувати Першеджерело цієї любови. А якщо Бог є Любов, то існує також щасливе потойбічне життя для тих, хто потрапляє туди.

Другим наріжним каменем є Ісус Христос і його наука, центром якої є Добра Новина, тобто, що Бог є нашим Батьком і нашим вічним життям.

Третій наріжний камінь — це усвідомлення розумом, що потойбічне життя також належить до природи людини.

Четвертий камінь — це ряд вказівок, як підтвердження, як свідчення тисяч сучасних людей, які описують свої досвіди виходу з тіла.

Ця віра — це певний провідник у житті (пор. Ragionipercredereoggi(Причини, щоб вірити сьогодні), Elledici, Torino1991; PerchecredoinDio(Чому вірю в Бога), Vigodarzere, Padova, 1998.

 

БІБЛІОГРАФІЯ

Aa.Vv., Parapsicologia e soprawivenza, Ed.Mediterranee. Roma 1984.

Ancilli E., Visioni e rivelazioni, in DES, Dizionario Enciclopedico di Spiritualitа, Roma, Studium 1975.

Balducci Corrado, La possessione diabolica, Roma 1982.

Bender Hans, Telepatia, chiaroveggenza e psicocinesi, 1981.

Bender Hans, La realta nascosta, Edizioni Mediterranee, Roma 1990.

Boros L., Ha senso la vita?, Concilium, 1970, 1784 наст.

Congar Y, La credibilite des revelations prives, La vie spirituelle supplement, 53, 1937, 29-48.

Feng Zhi-Ying e Lin Jan-Xun, NDE among survivors of the 1976 Tangshan earthquake, Journal of Near Death studies, 39-48.

Fenwick Peter e Elizabeth, La verita nella luce, Hermes Edizioni, Roma 1999.

Gabriele di S.M. Maddalena, Visioni e rivelazioni nella vita della Chiesa, Vita Cristiana, Firenze 1941.

Giovetti Paola, I fenomeni del paranormale, Edizioni Paoline, 1990.

Giovetti Paola, Imisteri intorno a noi, Rizzoli, Milano 1988.

Grey M., Return from death, Arkana, London 1985.

Guitton Jean, Poteri misteriosi della Fede, Piemme 1994.

Lochet L, Apparitions, Desclee, Paris 1968.

Martinetti Giovanni, La vita fuori del corpo, Elledici, Torino 1989.

Martinetti G, Le prove dell' Aldila: tracce e indizi di una vita ultraterrena, Rizzoli, Milano 1990.

Moody Raymond A., La vita oltre la vita, Mondadori 1997.

Moody Raymond A., La luce oltre la vita, Oscar Mondadori 1997.

Morse M., Perry P., Piuvicini alla luce, Sperling, Milano 1999.

Pasricha Satwante, Stevenson I., A systematic survey of Near Death Experiences in South India.

Penfield Wilder, The Mistery of the Mind: A Critical Study of Consciousness and the Human Brain, Princeton University Press, Princeton, N.Y 1975.

Pozo C., Teologia dell' Aldila, Edizioni Paoline 1972.

Ranher K., Visioni e profezie, Vita e Pensiero, Milano 1955.

Rawlings Maurice, Beyond Death's Door, 1978.

Ryzl M., La Parapsicologia, Ed. Mediterranee, Roma 1984.

Ryzl M., Parapsicologia, Ed. Mediterranee, Roma 1971.

Ring Kenneth, Life at Death: A Scientific Investigation of the Near-Death-Experience.

Ritchie J., La porta dell' Aldila, Armenia, Milano 1997.

Sabom M., Recollections of Death: A Medical Investigation.

Vernette J., Reincarnazione, Resurrezione, comunicare con l'Aldila, Elledici, Torino 1991.

Volken L., Le rivelazioni nella Chiesa, Roma, Ed. Paoline.

Urs von Balthasar N., Inovissimi nella teologia contemporanea, Queriniana 1967.

Wolman B., L'universe della Parapsicologia, Armenia, Milano 1979.

* * *