 |
 |
 |
|
|||
| |||
| |||
| |||
|
|
|
|
|
|
Зміст: "Вражена блискавкою" Коли в моїй Книзі життя ми дійшли до п'ятої заповіді, я подумала: нарешті матиму спокій, адже нікого не вбила. Але в очах Господа все виглядало зовсім інакше... Якось моя подруга Естела звернулася до мене з такими словами:"Тобі уже тринадцять, а ти й досі не позбулася цноти... Це дивно". Я була вражена її словами, адже моя мама завжди казала, що цнота - це дар, який дівчина може пожертвувати Богові, і що дуже важливо до одруження зберігати цноту. "А моя мама відвела мене до гінеколога, щойно у мене почалися місячні, і тепер я вживаю протизаплідні засоби", - нахвалялася Естела. Тоді я навіть не знала, що таке протизаплідні засоби, тож подруга пояснила мені, що це таблетки, які не дозволяють завагітніти, і зізналася, з якими чоловіками вже спала. У неї було багато хлопців та молодих чоловіків і вона стверджувала, що інтимні стосунки дуже приємні. А відтак запропонувала, що відведе мене в таке місце, де я зможу дечого навчитися. Мені було страшно, однак я таки пішла з нею і ще з кількома подругами до кінотеатру на показ порнографічного фільму. Але що, окрім сорому і відрази, могла відчути тринадцятилітня дівчина, в батьківському домі якої не було навіть телевізора?.. Коли ми дивилися порнографічні сцени, мені здавалося, що я потрапила до пекла, тож ледве досиділа до кінця сеансу. Того ж дня пішла з мамою на Богослужіння, і поки мама молилася перед вівтарем, вирішила висповідатись, бо почувалася не найкраще. Сповідалася, як завжди, в одного й того ж священика, тож він знав усі мої гріхи напам'ять: була неслухняна, списувала домашні завдання, не виконала всієї хатньої роботи... Однак, коли я сказала, що втекла з дому, аби піти в кіно, священик обурився і мало не закричав: "Як?! Втекти з дому? Без відома мами піти в кіно?!" Я подумала: якщо він кричить через такі дрібниці, то що робитиме, коли довідається, який фільм я дивилася - хіба що мене поб'є, тож вирішила затаїти правду. Відтоді диявол почав діяти у мені. Я зрозуміла, що можу вибирати: казати все священикові чи ні. Так почалося для мене святотатство сповіді. Я приймала причастя, хоч знала, що висповідалася нещиро. Це був початок моєї духовної смерті, а наприкінці свого життя я вже не вірила в існування диявола, і навіть вважала чеснотами деякі свої гріхи. Там, в потойбіччі, Господь показав мені, як я йшла, тримаючись за Його руку, коли ще була дитиною, яку велику довіру відчувала до Нього, і як мої гріхи віддаляли мене від Бога та Його спрямовуючої руки. Господь сказав мені, що кожен, хто негідно приймає Його Тіло і Кров, робить це на суд собі. В своїй Книзі життя я побачила, що дванадцятилітньою ще вірила в Бога і ходила в мамою на адорацію, а диявол через це лютував. Але щойно почалося моє грішне життя, як в моєму серці оселився неспокій. Коли я сказала подругам, що мене мучить сумління і що я хочу піти до сповіді, вони здивувалися: "Ти що, з глузду з'їхала?! І перед ким ти сповідатимешся? Перед священиком, який має більше гріхів, ніж ти?". В моїй душі почала точитися боротьба поміж тим, що говорили мої подруги, і тим, що я чула від моєї мами та що підказувало мені моє сумління. Аргументи подруг здалися переконливішими, тож я втратила бажання сповідатися взагалі. Диявол виявився передбачливим: в 13 років він відсунув мене від сповіді і підібрав для мене товариство таких подруг, які вважали себе розумнішими за всіх батьків. Розмови про Бога в цьому товаристві вважалися недоречними, несучасними. Сучасним було усе корисне і приємне. Споживацтво, задоволення своїх потреб - ось що було для них сучасним. Але я забула сказати, що тоді, над прірвою, коли я раптом почула голос Господа і всі демони пощезали, один таки залишився. Бог дозволив йому залишитися, бо то був демон гордині, яка оселилася в моєму серці і спричинялася до всіх інших гріхів. Саме цей демон тримав мене якнайдалі від сповіді і через те, що я померла в стані смертного гріха, мав право оскаржувати мене після смерті перед Господом. Адже за щораз, коли я грішила, боргувала дияволові за кожен свій гріх, тож він залишав чорне тавро на моїй, колись такій чистій і світлій душі, яку, через святотатство сповіді, Ісус вже не міг очистити й оздоровити. Отож завжди, готуючись до Тайни сповіді, маємо просити Святого Духа і нашого Ангела-Охоронця, щоб просвітили наш розум, аби його темрява роз'яснилася. Бо диявол зумисне затемнює розум і переконує нас в тому, що ніякого гріха в наших вчинках немає і що не треба сповідатися у священика, бо він ще більш грішний, ніж ми, та й сама сповідь давно вже вийшла з моди. Власне так протягом тривалого часу думала і я, тож мені було зручніше взагалі не сповідатися.
Зміст: "Вражена блискавкою" Скачати книгу: "Вражена блискавкою" Джерело: www.gloriapolo.net English: The Testimony of Gloria Polo. Deutsch: Gloria Polo. Der Blitz hat eingeschlagen. Polski: Orędzie Glorii Polo. Slovenská: Svedectvo pani dr. Glorie Polo. Русский: Глория Поло. Свидетельство. (перевод с немецкого)
Рекомендуйте цю сторінку другові!
|
|
|
|
|
|
