Заповіт

Повернутися до змісту книги "Теодор Студит. Поучення"

Заповіт

Преподобного і богоносного отця нашого та ісповідника Теодора, ігумена Студійського

Чуючи Божественного Давида, який говорить: «Спішивсь я і не барився» (Пс. 119, 60) і «Бадьорим стало моє серце, Боже» (Пс 57, 8), я нині, невиліковно захворівши моїм окаянним тілом, завчасно складаю вам цей мій заповіт, бо вважаю це благопотрібним для вашого утвердження. Прийшов час моєї кончини, та я не маю змоги зібрати всіх вас, чада мої, браття і отці, оскільки монастирі розсіяні по різних місцях і дехто з братів відсутні. Я хочу, щоб усі ви почули моє останнє слово і довідались, як я вірую і кого залишаю по смерті своїй ігуменом, щоб усі ви мали між собою згоду і мир у Христі, такий мир, який Господь залишив святим Своїм учням, коли хотів вознестись на небеса. 

Про віру

Отож я вірую в Отця і Сина і Святого Духа, у Святу єдиносущну і безначальну Тройцю, в ім'я якої я хрестився, відродився і прийняв помазання. Ісповідую Бога Отця, Бога Сина, Бога Духа Святого - триєдиність за Божеством, рівно ж як єдинотрійцю за іпостасями. Бо єдиний Бог є Свята Тройця за єдиносущністю, хоча й розділяється за відмінністю іпостасей. Сповідую також Єдиного у Тройці Господа нашого Ісуса Христа, який з безконечного чоловіколюбства прийшов у плоті, тобто для спасіння нашого роду прийняв плоть від Святої і Пренепорочної Богородиці без людського сімені і, згідно з Писанням, від її утроби народився за природнім законом; двоякого (за природою), оскільки Він цілком звершений як Бог і, незмінно залишаючись Ним, цілком звершений і як людина, сприйнявши все людське (окрім гріха); Він єдиний і той самий за іпостассю, але пізнаємо Його у двох природах, у двох волях і способах дії, відповідно до яких Він вершив як Божественне, так і людське.

Понад усе відрікаюся всілякої омани єретицького спілкування, слідуючи шістьом Вселенським Соборам, а також і (сьомому), який недавно скликався в Нікеї вдруге - проти (іконоборців), які зводять наклепи на християн. Поклоняюся і шаную чесні і святі ікони Господа нашого Ісуса Христа, Богородиці, апостолів, пророків, мучеників і всіх преподобних і праведних і випрошую їх святих молитов, які умилостивляють Бога. Поклоняюся з вірою і благоговінням пресвятим їх мощам як сповненим Божої благодаті.

Приймаю також кожну богонатхненішу книгу Старого і Нового Завітів, а разом з тим життя і священні писання всіх Святих Отців, учителів і подвижників. Я говорю це задля пошкодженого розумом Памфіла, який прийшов сюди зі сходу і оббрехав преподобних Марка, Ісаю, Варсануфія, Доротея та Ісихія. Не тих Варсануфія, Ісаю і Доротея, які наче безголові разом з безголовими (акефалами) і десятирогі разом з десятирогими підпали анатемі від святого Софронія у його Лівеллі. Я приймаю вчення інших, однойменних, яких я визнаю завдяки переданню отців, удосговірившись через запит до Святійшого Патріарха Тарасія, який священноначальствував у той час, і через запити до інших, гідних довір'я осіб, як тутешніх, так і східних. Мене переконує також те, що образ Варсануфія стоїть у великій церкві разом з іншими образами святих отців в ряду святих ікон, а саме, святих Антонія, Єфрема і багатьох інших, і тим, що не знайшов у їхньому вченні ніякої помилки, а, навпаки, знайшов велику користі для душі.

Якщо ж після соборного розгляду буде доведена яка-небудь в них помилка чи те, що вони або деякі інші, які впали в єресь, підпадають анатемі, - то анатема їм, ще раз анатема і всеанатема від Отця і Сина і Святого Духа.

Разом з цим ісповідую, що монаший образ високий, піднесений, ангельський і очищає всякий гріх досконалим життям, тобто якщо це життя провадиться згідно із зведеним для подвижників у закон уставом Божественного і Великого Василія, а не так, як деякі: одне приймають, а інше відкидають. Бо крім трьох, вказаних у Божественній Ліствицї устроїв (монашого життя), як-небудь інакше провадити законне життя неможливо. Також ніхто не повинен придбавати ані раба, ані скота жіночої статі, оскільки це невідповідне з нашим життям і небезпечне для наших душ.

Все це я коротко виклав (тепер не час висловлювати це докладно) для того, щоб мені не приписали неправильного способу думання, коли я, натомість, вірую та ісповідую правильно.

Про настоятеля

На завершення належить сказати і про ігумена. Отож, по-перше, я залишаю вам (як наставника) пана та отця мого і отця вашого, преподобнійшого затворника, і отця, і світило, і учителя. Бо він у Господі вищий і від мене, і від вас. Він - наш голова, хоча й підкорив себе, к живучи безмовно, смиренням наслідуючи Христа. Я вірю, що його настановами і молитвами ви спасетесь, якщо виявите йому належну покірливість і послух. А тоді кого загальними виборами боголіпно поставите настоятелем за попередньою отцівською порадою і кого буде бажати усе братство, на вибори того і я дозволяю.

Але прийди, отче і брате, хто б ти не був, ось я перед Богом і вибраними Його ангелами вручаю тобі ціле у Христі братство, щоб ти його прийняв. Як же ти його приймеш? Якими порадами будеш його наставляти? Як будеш берегти його? Бережи, як Христових ягнят, як найдорожчі члени твого тіла, зігріваючи їх, турбуючись про них і люблячи однаковою мірою любові. Бо у кожній людині любов до всіх членів тіла однакова. Отож відкрий своє серце милосердям, прийми всіх з милістю, виховай їх, преобрази їх, доведи їх до звершеності у Господі. Нагостри твій ум проникливістю, розпали мужністю твою ретельність; утверди своє серце вірою і надією; будь прикладом для братів у всякому доброму ділі; ратуй за них проти мисленних ворогів, захищай, наставляй; введи їх у місце чесноти, зроби їх спадкоємцями землі безпристрасності. Ось чому я заповідаю тобі ці правила, яких ти мусиш неухильно дотримуватись.

Заповіді настоятелеві

1. Не змінюй без конечної потреби устав і правило, прийняті що всього мною, смиренним.

2. Не придбавай нічого з речей цього світу. Не збирай для себе окремо ані одного срібняка.

3. Не відривай задля якої-небудь пристрасті чи турботи твоєї душі і серця від довірених тобі Богом і переданих мною - тих, що стали твоїми духовними дітьми і братами. Не використовуй того, що належить обителі, на твоїх родичів за плоттю, друзів або товаришів ані за свого життя, ані після смерті ані у вигляді милостині, ані у вигляді спадку вищеназваним. Бо ти не від світу, щоб мати спілкування з тими, хто живе у світі, хіба що хтось перейшов би із світського життя у наше життя. Тоді, за прикладом Святих Отців, потурбуйся про них.

4. Не придбавай раба ані для своєї потреби, ані для своєї обителі, ані для полів, бо і він - людина, створена за образом Божим. Це, як і шлюб, дозволене тільки мирянам. А ти повинен в дуті вважати себе рабом однодумних з тобою братів, хоч назовні ти вважаєшся і їхнім паном, і учителем.

5. Відречися цілковито від жіночої статі, не тримай скоту жіночої статі для необхідних робіт ні в обителі, ні на полях, бо цього не робив ніхто із преподобних і Святих наших Отців, та й з самої природи це суперечить (монашому способові життя).

6. Не їздь на конях і на лошаках, окрім необхідності, а за прикладом Христа ходи пішки. Якщо ж необхідно, то їздь на робочому скоті

7. Пильнуй, щоб у братів чисто все було спільним і нероздільним. Ніхто з них ні над чим не повинен мати влади, навіть над голкою. А твої душа і тіло повинні бути розділені однаковою любов'ю до всіх твоїх духовних дітей і братів.

8. Не укладай братства чи кумовства зі світськими людьми, оскільки ти відрікся від світу і від шлюбу. Отців цього не було, а якщо б десь і було, то рідко, і це не закон.

9. Не споживай їжу з жінками, крім рідної матері і сестри, - ані зі світськими, ані з монахинями, хіба що примусить якась нужда чи необхідність. Так заповідають Св. Отці.

10. Не роби частими твої виїзди і виходи, без потреби залишаючи твоє стадо. Бо краще, залишивши зовнішні справи, перебувати за парканом, щоб мати можливість спасати свавільних і далеко блукаючих словесних овець Христових.

11. Притримуйся незмінно того, щоб ти або хто-небудь інший з твоїх чад читав поучення тричі на тиждень, а також щовечора, бо так передано від Отців, і це спасительно.

12. Не допускай, щоб хто-небудь приймав так званий Малий образ, а потім Великий, бо образ один, як і хрещення. Так звичайно робили Святі Отці.

13. Не порушуй законоположень і правил Святих Отців, а особливо Божественного і Великого Василія. А коли щось робиш або говориш, то чини як такий, що має потвердження цього у Божественних Писаннях або за звичаєм Отців, не порушуючи Божу заповідь.

14. Не залишай свою паству, щоб перейти до іншої, і не приймай вищого сану без згоди твого братства.

15. Не заводь дружбу з монахинею; не барися у жіночому монастирі. Не бесідуй наодинці ані з монахинею, ані з мирянкою, хіба з необхідності. І тоді нехай будуть присутні по дві особи з одного і другого боку. Бо відомо, що наодинці швидше наражаються на спокуси.

16. Не відчиняй воріт обителі жінкам, окрім великої потреби. Якщо ж ти можеш поговорити з ними (за їх потребою) не відкрито, то і це не відкидається.

17. Не влаштовуй ночівлю ані для себе, ані для своїх духовних дітей у світському домі, в якому є жінки, і не вчащай туди; а коли є потреба зупинитись або переночувати поза монастирем, вибирай доми благоговійних мужів.

18. Не тримай з пристрасті у твоїй келії учнем юнака, а приймай послуги від особи, яка не подає приводу до спокуси, і від будь-кого з братів.

19. Не май одежі вишуканої і барвистої, окрім священної, а за прикладом Отців май одяг і взуття смиренне.

20. Не влаштовуй розкішної трапези ані для себе, ані для відвідувачів, надмірно піклуючись про це, бо це властиве для чуттєвого життя.

21. Не нагромаджуй у своїй обителі золота, а весь надлишок від чого б то не було віддавай потребуючим, для яких двері твої повинні бути відчинені. Такий приклад подали Святі Отці.

22. Не запроваджуй ані замкнених на ключ комор, ані надмірної турботи про економію. Ось тобі ключі - піклування про душі; розрішай і зв'язуй згідно Писання. Золото і те, що потрібно, вручай економам, келларіям і кожному - відповідно до послуху. Зберігай владу над усім і давай призначення кожній особі, як розсудиш ти з старшими братами. Вимагай звіт за кожний послух.

23. Не віддавай перевагу ніякій іншій людській особі, знатній і могутній за мірками нинішнього віку, перед користю братії. Не відступай до крові від дотримання Божих законів і заповідей, хоч би й довелося покласти за них свою душу.

24. Не роби і не розпочинай на власний розсуд ніякої справи, незалежно від того, чи душі, чи тіла вона б стосувалася, по-перше, без поради і благословення владики і отця твого, а потім (братів), які досягай успіху в розумі і благочесті, - одного, двох або трьох чи й більше, залежно від справи, як ми по-батьківськи заповідали і як самі у свій час виконували.

Все це та інше, що ти прийняв, пильнуй і бережи, щоб добре тобі було. Благоуспішним будеш тоді у Господі. А про протилежне до цього не хотів би я ні говорити, ні думати.

Заповіді братам

Прийдіть і ви, діти мої і браття мої, та прийміть моє розчулене слово. Прийміть Ігумена, якого ви всі вибрали. А шукати іншого життя, крім уставного, нікому ні в якому разі не дозволено: це узи (що зв'язують нас) у Господі. Вітайте його як мого наступника, дивлячись на н нього благоговійно і з пошаною. Дотримайте заповіді про послух йому, як мені самому, не принижуючи його через те, що він недавно поставлений у Господі. І не вимагайте від нього більше понад те, що йому подароване від Духа Святого. Бо достатньо з нього, якщо збереже те, що я, смиренний, заповів. І якщо ви любите мене, діти мої, то збережіть заповіді мої і майте мир між собою. Збережіть непорушно ваш ангельський обіт, провадячи небесне життя.

Зненавидівши світ, не вертайтесь до справ світу. Звільнившись від пут пристрасті, не пов'язуйте себе знову плотськими путами.

Відрікшись від усяких суєтних насолод цього життя, не відмовляйтеся з малодушності від подвижницької вашої покори, щоб не стати посмішищем бісів.

Перетерпіть до кінця на поприщі послуху, щоб отримати нев'янучий вінець правди.

Керуючись смиренномудрістю, відрікайтесь вашої власної волі, приймаючи тільки те, що схвалив ігумен. «Знавши те, щасливі будете, коли так чинитимете» (Йо. 13, 17); бо прийме вас лик мучеників, і ви, увінчані в Небесному Царстві, будете насолоджуватися вічними благами.

Закінчення

Отож, діти мої, спасайтесь! Бо я піду тепер у путь безповоротну, куди відійшли всі, які були від віку, куди і ви трохи згодом підете, звершивши служіння цього життя.

Але не знаю, браття, куди піду, який суд мене зустріне, яке місце очікує мене, бо я не зробив перед Господом жодної доброї справи і винний у кожному грісі. Проте я радію і веселюся, що йду від світу на небо, з тьми у світло, з рабства на свободу, з мандрів у справжнє житло, з країни чужої та іноземної у свою, «бо я - приходень у тебе, як усі мої батьки - перехожий» (Пс. 39, 13). Скажу і ще дерзновенніше: іду до Владики, до Господа і Бога мого. Його ж возлюбила душа моя, Його я пізнав як Отця, хоч і не послужив Йому як син, Його я отримав замість усього, хоч і не попрацював для Нього, як істинний раб. Не в мудрості говорю. Сказав же це заради вас, щоб ви були старанні і молилися за моє спасіння. Якщо я цього сподоблюся, то даю оце слово перед істиною: невмовчно буду молитися Господеві і Владиці моєму за всіх вас, щоб ви були благополучними, спаслися і щоб вас числом побільшало. Надіюся, кожного з вас після відходу з цього світу побачити, прийняти і обцілувати. Бо уповаю на те, що Його доброта як тут, так і в будучому віці, збере вкупі всіх вас, що жили за Його заповідями, оспівувати всесвяту Його владу.

Згадуйте, дітоньки, смиренні мої слова, збережіть передання у Христі Ісусі Господі нашому, Йому ж слава і влада на віки віків. Амінь.

Почив Святіший Отець наш і великий Ісповідник Теодор, маючи 67 літ від роду, 11 листопада, у неділю, в 6 годині, індикту 5-го, в літо 6335-е.

[ Cкачати книгу: "Теодор Студит. Поучення" ]

[ Купити книгу: "Теодор Студит. Поучення" ]

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!