Про те, що ми не повинні віддаватися ганебним пристрастям

Повернутися до змісту книги "Теодор Студит. Поучення"

Поучення 86-е

На Воздвиження Хреста. - Про те, що ми не повинні віддаватися ганебним пристрастям і не повиннні вважати любострастя правдивою насолодою

Браття і отці! Ми вельми радіємо, і справедливо, коли настає Господній празник, бо тоді ми просвіщаємося, роздумуємо і розглядаємо його таїнство, як-от і тепер, у Воздвиженні Чесного і Животворящого Хреста. Незмірно радісне і незрівнянне його таїнство, бо древо, що є «підніжком стіп» (Пс. 132, 7) Господа нашого Ісуса Христа, на якому Він був розп'ятий і пролив Свою животворящу кров, ми сподобились не тільки бачити, але й цілувати. Скільки трудиться дехто, щоб добути золота, яке може втратити. А ми в одну мить отримали дар, бо одночасно і хрест цілували, і здобували просвіщення, освячення і відпущення гріхів. Як близько благодать! І хто з вірою приходить, той без труду отримує дар. Однак необхідно молитися, щоб що благодать зберегти і щоб її не було відібрано, - ми бо скоро губимо те, що, не заслуживши, отримуємо. Ми ж, браття, пильно берегтимемо дар, не осквернятимемо наших освячених уст брехливими, скверними і пустими словами, не затьмарюватимемо блудними поглядами наші просвіщенні очі, не осквернятимемо наше просвітлене серце гріховними помислами і, як говорить апостол, «нехай не панує гріх у смертнім вашім тілі, щоб вам коритися його пожадливостям, і не видавайте членів ваших гріхові за знаряддя неправедности, але віддайте себе Богові, як ожилих із мертвих, а члени ваші, як зброю праведности. Бо гріх не буде більш над вами панувати: ви бо не під законом, а під ласкою» (Рим. 6. 12-14). Чи бачиш, що у підзаконний час панував гріх, а благодать Євангелія, що царствує у правді, звільняє нас від усякого гріха, як і Святе Письмо про це говорить. Бо ми хрестилися, освятилися і оправдалися «іменем Господа Ісуса Христа і Духом нашого Бога» (1 Кор. 6, 11).

Благаю вас, браття, благоговіймо перед даром очищення і бережімо святиню. Навіщо ми, отримавши честь І славу від Христа Спасителя, скидаємо себе у безчестя? Навіщо ми догоджаємо тілу і так сильно про нього турбуємося, особливо про здорове, якщо маємо лишити його у гробі? Чому ми вважаємо любострастя насолодою, хоч насправді воно - скорбота і смертна болізнь? Бо любострастя - це диявольська приманка, воно - як жар невгасимого вогню. Однак усі ми, як полонені раби, прагнемо цього полум'я, щоб у ньому горіти. Я чув, як один чоловік, полонений плотською пристрастю, говорив, що для нього було б краще, якби його повісили або віддали на люту в смерть, аніж відстати від гріха. Любострастя подібне до злого володаря, н який повеліває своїм рабом і говорить «йди», і той іде, «прийди» - і приходить, «роби це» - і робить. Так і ще гірше чинить гріх з тим, хто в ним поневолений, бо повеліває ним і говорить «скажи скверне слово» - і той говорить, «чини зло» - і чинить. Такий уподібнюється до Каїна, стає «втікачем і волоцюгою» (Бут. 4, 12): коли пливе по морю, боїться, щоб не втонути; коли переходить пустинним місцем, уявляє собі, що за ним женуться розбійники; коли загримить у небі, думає, що грім - задля нього; блисне блискавка - боїться, щоб вона не спалила його. Такий і бачачи не бачить і чуючи не чує, бо гріх розтлив його чуття. Що гірше і гіркіше такого життя? Я думаю, що для такої людини краще б було, якби її віддали диким звірям, аніж те, що вона віддалася згубним пристрастям, бо звірі з'їдають тіло, а пристрасті загублюють і тіло, і душу.

Та не такий доброчесний - вільний від гріха, і не тільки від любострастя, але й від усякої іншої пристрасті. Він лише радіє і веселиться, царює завдяки правді й не лякається, чи на морі, чи на землі перебуваючи, бо має Бога зі собою, і до Нього в прикрий час взиває: «я не боюся лиха, бо ти зо мною» (Пс. 23, 4); «Я не боюся безлічі людей, що навколо мене обсіли» (Пс. З, 7); «Тим не злякаємось, хоч би й земля провалилась і гори захиталися серед моря» (Пс. 46, 3). Чи бачиш добре і святе життя? Це - блаженне життя. Божою милістю міцно його тримаймось. У ньому перебуваймо та постараймося його здобути, понад усе уболіваючи за благоговіння, будьмо в усьому послушними, засвоймо собі душевну й тілесну чистоту і тримаймо перед очима близьку смерть. Недавно відійшов від нас святий отець наш духовний Петро, святійший митрополит Нікейський, кончина якого  була блаженною. Він помер у вигнанні. О, якби сподобились ми наслідувати з ним Царство Небесне, у Христі Ісусі Господі нашому, якому належить слава і влада з Отцем і Святим Духом, нині і повсякчас і на віки віків. Амінь.

[ Cкачати книгу: "Теодор Студит. Поучення" ]

[ Купити книгу: "Теодор Студит. Поучення" ]

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!