Про вузьку й скорботну дорогу і про добре пристанище вічного життя

Повернутися до змісту книги "Теодор Студит. Поучення"

Поучення 85-е

Про вузьку й скорботну дорогу і про добре пристанище вічного життя

Браття і отці! Будь-яка людина, що йде важкопрохідною і довгою дорогою, терпить великі прикрощі від трудностей подорожі. Але в надії на добре пристанище переносить в дорозі страждання, будучи ревною і постійно принукуючи себе, доки не досягне місця.

Що означає ця притча? Те, що й ми, іноки, йдемо в цьому житті дорогою вузькою, прикрою, а особливо - довгою і сповненою страждань. Як це заперечити, коли ми ціле своє життя повинні зберігати дівство і чистоту, покору і строгий послух, а також очищувати помисли, «руйнувати задуми і всяку гордість, що повстає проти спізнання Бога, і брати в полон усякий розум на послух Христові» (2 Кор. 10, 5) і все інше, що в монашому  житті за цим прийде. Але дуже радісний кінець цієї путі. Що ж це таке? Це вічне життя, що його обіцяє дати наш Бог, який не обманює, тим, які терплять заради Нього.

Ось чому і ми, браття, вдячно і непохитно переносімо всі прикрощі цього тимчасового життя, заради життя вічного, «прославляючи Бога в тілах і душах наших». Але як прославляти Бога? На це подам вам один приклад. Два дні тому прийшли відвідати нас миряни і, коли побачили, що всі ми, сидячи разом, в руках тримаємо і чистимо червону цибулю, а уста наші співають Давидові псалми, то прославили і - благодарили Бога і отримали користь. Таким чином сповнилось сказане Господом: «Так нехай світить перед людьми ваше світло, щоб вони, бачивши ваші добрі вчинки, прославляли вашого Отця, що на небі» (Мт. 5, 16). Ось ви в цьому ділі прославили Бога і тілом вашим, і духом. Тож прославляйте Його завжди, в різний час і різними способами, провадячи боговгодне життя. Бо ми, люди, здебільшого змаганням запалюємось до чесноти, про що і Божественне Писання говорить: «Не палай гнівом на злочинців, творящим беззаконня не завидуй. Вони бо, як трава, швидко поникнуть, - зів'януть, як рослина яра» (Пс. 37, 1-2). Завидуй тим, хто творить добро. Навіть у цьому дочасному житті, бажаючи навчитися мистецтву, люди йдуть вчитися не до поганого художника, чи то зодчого, чи живописця, а до хорошого і вправного, намагаючись стати такими ж, як і він. Та й взагалі ніхто не піде до недосвідчених і невчених, а піде до вмілих художників. Якщо ж ми поступаємо так в матеріальному і тлінному, то тим більше в оцій науці й мистецтві мистецтв ми повинні спрямовувати своє життя за прикладом святих мужів, а не грішних. Тому, браття, наслідуймо тих, які від юності до старості зберігали покору. Я не кажу про давніх святих, а про тих, які просіяли в нашому братстві. Наслідуймо тих, які простотою перемогли підступи диявола, тих, які провадили добре життя в незаперечному послухові і звершили подвижницький шлях. Якщо хочете, будемо наслідувати того, який повеліває нам: «Будьте моїми послідовниками, як і я - Христа» (1 Кор. 11, 1). І ще говорить: «Будьте, отже, послідовниками Бога, як любі діти, і ходіть у любові, за прикладом Христа, що полюбив вас і видав себе за вас, як принос та жертву приємного Богові запаху» (Еф. 5,1-2). Невже ж ми не перенесемо з вдячністю навіть малих прикрощів? Христос зазнав паплюження, як і Письмо говорить: «зневаги зневажаючих тебе на мене впали» (Пс. 69, 10). Ми ж - невже не потерпимо навіть малої братньої образи й зневага? Як же ми будемо разом зі святими, якщо не наслідуватимемо їх і не йтимемо їм услід? Як ми будемо царювати з Христом, якщо не уподібнимось до Нього в Його смерті, не прилучимося до Його пречистих страстей? «І коли праведник ледве спасеться, то грішник і безбожник де з'явиться?» (1 Пт. 4, 18) Чи ви бачите строгість нашої святої віри? Насилу спасається навіть праведник. Як же буде праведником нетерпеливий, той, хто не переносить труднощів подвижництва і пам'ятає стару ворожнечу і старі образи, хто запалюється збентеженням і не має миру й любові до Бога? Хто має в собі ці пристрасті і послушний їм, той неминуче буде й відлучений від союзу спільноти, а відпавши від нього - з необхідністю а мусить зазнати вічного осуду. В суєті знову говорю вам те, що раніше говорив: «Чи я не був послушником? Чи не мав ігумена, економа, духовного і плотського батька і братів по духу і по плоті? Між ними я  перебував, як у вогні. Мене притягувало туди й сюди, і я боровся поміж  двома протилежними життями. Але звільнитися від усього цього не міг нічим іншим, як тільки терпінням і сповіддю, і тим, що всі гріхи приписував собі. Бо ніщо, як терпіння, не може примирити збентежену душу. А ви все такі ж, як і були. Сказаного досить. Ви відкидаєте мене, о коли я вас поучую, і нехтуєте мною, як невігласом і таким, що не знає  того, чому поучує. А між тим і дітям ясно, що ви дієте за диявольською намовою. Ви не скоряєтеся під міцну Божу руку, де є відрада, спокій і життя без клопотів. Ви думаєте, що сповідаєтесь, але робите це нещиро: це не сповідь, а суперечка і взаємне звинувачення, як на мирському судилищі, - на погибель ваших душ, приниження мого сану і на шкоду для всіх, хто це чує. Думаю, що вас засмутило те, що я сказав, і бачу, що ви скорбите. Але я тому і бесідую, що уболіваю за вас. До того ж і в день Божого суду буду відповідати за кожного з вас. І оскільки написано: «Ось тепер - час сприятливий, ось тепер - день спасіння» (2 Кор. 6, 2), то відкиньмо від наших душ лукавство, навчімось творити добро, будьмо чистими перед Богом, який освятив нас. Зробім це до того, ніж прийде страшний і грізний Господній день, в який відповімо навіть за пусте слово (бо смерть так близько до нас, як наша тінь). Щоб отримати вічне життя у Христі Ісусі Господі нашому, якому належить слава і влада з Отцем і Святим Духом, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

[ Cкачати книгу: "Теодор Студит. Поучення" ]

[ Купити книгу: "Теодор Студит. Поучення" ]

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!