Про те, що на перший погляд є великою скорботою в спільнотному житті, а по суті є великою радістю

Повернутися до змісту книги "Теодор Студит. Поучення"

Поучення 84-е

Про те, що на перший погляд є великою скорботою в спільнотному житті, а по суті є великою радістю з огляду на очікувані, приготовлені нам на небесах, блага

Браття І отці! Те, що життя ченців важке і прикре, - це видно із сказаних Христом слів: «Коли хтось хоче іти за мною, нехай зречеться себе самого, візьме хрест свій і йде за мною» (Мт. 16, 24). Зрештою, і світське життя досить гірке і прикре, про що кричать самі діла. Та й хто може їх, так багаточисленних, перелічити? Поговоримо хоча б про тих, які уникли війни. Що сталося з ними? Чи не всі вони втратили своє майно і нагі врятувалися від рук чужинців? Чи не зазнали декотрі з них, а навіть великі сановники і властителі, побоїв і вигнання? Декотрі позбавлені своїх санів, інші від страху переховуються то тут, то там і після всього тремтять перед смертю, яка на них чекає. А згрішили вони в тому, що не встояли на полі бою і не відважились вмерти. Ось якої покори і самовідданості вимагають царі від своїх воїнів: щоб для царської служби вони не щадили ні тіла, ні душі. Наші ж, браття, прикрощі розчиняються радістю Святого Духа, так що і прикре на перший погляд містить для нас радість завдяки надії на блага, приготовлені нам на небесах. Тож чи не соромно нам, що вони заради марної слави і честі так багато терплять, не сміючи й слова сказати тим, хто повеліває, а ми заради великих небесних дарів не хочемо знести терпеливо навіть малих прикрощів? І що ж це за прикрощі? Що не до смаку нам може бути послух і наказ, чи їжа й пиття, чи ряса й сорочка, чи взуття і сандалі, чи місце і характер послуху, чи інше щось подібне баламутить розум. Але хоч це і тяжко, та не настільки, щоб ухилятися від належного: «страждання нинішнього часу негідні майбутньої слави, яка має нам з'явитися» (Рим. 8, 18). Заради цих благ, навіть якби нас палили щодня, ми повинні терпіти, а не видумувати пустих відмовок. 

Я говорю це не для того, щоб засмутити вас, а щоб ми пізнали любов, якою полюбив нас Бог. Він взяв нас від світу, щоб ми перебували у цьому священному небесному житті. І притому Він, як самодостатній і невичерпний всеблагий Господь, навіть те, чого домагається від нас, не для себе потребує, а тільки заради нас, щоб нас, смиренних, обдарувати і спасти. Ось чому облишмо, браття, всіляку малодушність і в терпінні зберігаймо наші душі, тримаймось вище всякої спокуси, що зустрінеться нам, не даваймо себе полонити жодному помислу, хоч би й допущені були в нашому житті прикрощі для досвідчення і випробування. Щоб і ми говорили з апостолом: «Нас тиснуть звідусіль, але ми не пригноблені; ми в труднощах, та ми не втрачаємо надїї; нас гонять, та ми не покинуті; ми повалені, та не знищені. Увесь час носимо в тілі мертвоту Ісуса» (2 Кор. 4, 8-10), щоб стати спадкоємцями Небесного Царства і вічного життя, у Христі к Ісусі Господі нашому, якому належить слава і влада з Отцем і Святим Духом нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

[ Cкачати книгу: "Теодор Студит. Поучення" ]

[ Купити книгу: "Теодор Студит. Поучення" ]

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!