Про благодарення і терпіння

Повернутися до змісту книги "Теодор Студит. Поучення"

Поучення 79-е

Про благодарення і терпіння

Браття мої, отці і діти! Оскільки ми маємо в собі запалений світильник - любов до Господа і прагнення вічних благ, то повинні щоденно доливати єлей, необхідний, щоб світильник не згас і не залишив нас у пітьмі, а ми, блукаючи тут і там, ніби вночі, не бідували від пристрастей. Що ж це за єлей? Це пам'ять, спогад, роздум і відхід від колишніх гріхів, теперішніх і майбутніх. Отож згадаймо про дні нашої юності, коли ми ходили у пітьмі нерозуму, бідували, як у морі, від хвилювання за справи і потопали в любострасті, наче в пучині. Згадаймо, звідкіль покликав нас благий Бог, від чого нас звільнив, від яких і скількох пристрастей вихопив, подав нам руку і підняв нас, показав нам праву путь і подвиг нас прибігнути до цього світлого і святого образу. І в той час, як стільки наших родичів, друзів і знайомих залишились там, тільки ми звільнились, ніби від єгипетської роботи, і піднялись на високу гору цього життя, дивимось звідси і бачимо людей, ніби у глибочезному рові, як вони хвилюються і зіштовхуються один з одним, всує і марно трудячись над тим, що гине, минає і стліває, як багато вони проливають поту і безнастанно працюють. Та якби цим кінчалося, і вони не були піддаш вічним мукам!.. Яку вдячність повинні ми мати до Бога тільки за це звільнення! Чим відплатимо Господеві за все, чим Він нас обдарував? Ця відплата полягає у відречені і віддаленні від світу, відреченні від батьків, віддаленні від близьких і у блаженному житті покори.

Пізнавши Божу милість, благодарімо Його і провадьмо дні цього життя, немов би святкуючи, співаючи й оспівуючи паче ізраїльтян: «Заспіваю Господеві, славно бо прославився; коня і вершника скинув у море» (Вих. 15, 1). І оскільки ми позбулися цього, то тепер мусимо боговгодно перейти пустелю цього життя: бути послушними і покірними, терпеливими і благодушними, перебувати у дівстві й берегти і, заповіді. Не нарікаймо, як древні ізраїльтяни, не будьмо непокірливими, плотолюбцями і сластолюбцями, зухвалими і перечливими, противниками Законодавця. Не згадуймо про єгипетське м'ясо і казани, про червону цибулю і часник - я розумію під цим те, що ми Божою силою залишили і від чого відреклися. Ні, благаю вас, будьмо, як святі Божі люди. Не засмучуймо, а благодогоджаймо, слухаймось і йдімо туди, куди нам повелівають, коли і де хоче цього настоятель. Нехай нас ведуть його повеління, а ми, де б не трапилося і де буде вказано, будемо шествувати і переносити скорботи на дорозі, чи то буде брак їжі чи пиття, чи іншого чогось потрібного. Якщо ми так будемо слухатись, то ангел Божий буде ходити перед нами, і Господь буде за нас поборювати пристрасті, як іноплеменні народи, а ми увійдемо не в Аморейську землю, а в «землю лагідних» і праведних, «в землю, в якій течуть мед і молоко» святе, безсмертне і невситиме, та успадкуємо всі обіцяні блага і будемо царствувати: з Владикою Христом.

Отож дивіться, браття, на воздаяння, що нас очікують, роздумуйте про насолоди, що для нас готуються, і навпаки - про муки, що чекають на тих, які живуть недбало. Роздумуйте про те, що потерпіли непокірливі люди і яких благ досягають послушні. Звершімо старанно наш плин життя з великою радістю, веселістю та великим і непереможним терпінням, благоговійно справляючи наше служіння, як сини Кегата і Мерарі (Чис. 4, 4наст.) берегли священний посуд. Не лінуючись, збудуймо скинію Господнього Завіту - Його Євангельський Закон. Отже, ніхто нехай не буде непослушним, не нарікає, не доносить, не обмовляє, не буде безсоромним, обманщиком, сміхотворцем, не породжує ворожнечі, не заздрить, не буде неробою, наклепником, не принижує святого життя. З усіх наших сил звершуймо все приємне Богові, щоб, завдяки цьому успішно закінчити подвиг і увінчатися вінцем правди у Христі Ісусі Господі нашому, якому належить слава і влада з Отцем і Святим Духом нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

[ Cкачати книгу: "Теодор Студит. Поучення" ]

[ Купити книгу: "Теодор Студит. Поучення" ]

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!