Про те, що ми мусимо бути мужніми в духовних подвигах

Повернутися до змісту книги "Теодор Студит. Поучення"

Поучення 78-е

Про те, що ми мусимо бути ретельними і мужніми в наших духовних подвигах, щоб сподобитися вінців терпіння

Браття, отці й діти! Добре не приховувати Божого благодіяння, а за вимогою часу оповідати про нього, щоб завдяки цьому ми ставали стараннішими, що й бачу я сьогодні у вас. Бо ви за благодаттю Христовою завдяки частим поученням, настановам, щоденним бесідам вже досягли успіхів у духовному, досягли благого наставлення і боголюбивої ретельності. А що я говорю правду, про це ви самі свідчите. Свідчить істина, свідчу і я, окаянний, отримавши полегшу в трудах і з душевною радістю досягнувши, ніби пристані, невимушеності вашого благочинства. Воістину правдиво говорить Письмо: «Усяка кара на хвилину здається не чимсь веселим, а сумним, та згодом тим, що на собі її зазнали, вона приносить мирний плід праведности» (Євр. 12, 11). Втім, це не мій подвиг і не моя заслуга, це Божий дар, ваша старанність і отцівська допомога. А так як і я, непотрібний, причетний до чужих трудів, то веселюся й радію. Всі ми одно, я - у вас, а ви в мені, і подвиг зачислюється обом сторонам. Нехай же Господь, страшний в силі і кріпкий, відтепер і надалі подасть мені силу, щоб я міг мужньо і преподобно проповідувати, досвідчувати і досліджувати Його святі заповіді. Нехай подасть і вам, діти мої, неложну покору, нелицемірний послух і чисту віру. Нехай збереже вас і допильнує, щоб ви мали ще більше успіхів у чеснотах, нехай учинить вас найстараннішими, щоб ви мужньо йшли на всякий духовний подвиг і безбоязно - на всяку скорботу, з твердістю переносили притиски, покарання, служіння, страждання, голод і спрагу та були старанні у всіх інших блаженних подвигах, щоб вийшовши непереможеними, отримати вінець терпіння в день воздаяння праведного Судді.

Воістину, браття, добра наша купівля, бо, залишивши тлінне, ви отримали нетлінне, позбавлені батьків, здобули Отцем Господа. Відійшовши від родичів, ви стали співжителями святих, «родом вибраним, царським священством» (1 Пт. 2, 9); замість батьківщини, яка вас виховала, - вишня митрополія стала вашою батьківщиною, їй же - «Бог будівничий і засновник» (Євр. 11, 10). Замість тлінного і тимчасового дому ви здобули скинії преподобних і праведних, замість марної і минущої слави та нетривкої шани - Божественну й ангельську гідність, замість тілесного вшанування і насолоди- насолоду вічними благами; завдяки покорі й відітненню волі - веселість з мучениками; за усамітнення і віддалення від родичів - спорідненість з усіма святими. Чого ж ми лінуємося? За чим сумуємо? Навіщо нарікаємо? Скажімо з Давидом; «Чому пригноблена, душе моя, і тривожишся у мені? Надійсь на Бога, бо знову прославлятиму його» (Пс. 42, 12). Бо хоча ми, подвизаючись, страждаємо, та за це увійдемо з Ним у Царство. Це також мученицькі вінці, бо кеновійне братство називається тереном мучеництва. Як? Блаженний послушник. Далі? Дивовижний ісповідник. Затим? Богоблаженний вірний і непохитний у заповідях. Ось чому, браття мої, не зневірюймось і не ухиляймось, не будьмо прикрими, не відступаймо назад, не відставаймо, не вертаймось назад, о сподвижники, о друзі! Плоть минає, не жаліймо її, як говорить Письмо: час короткий, і життя наше нетривале. Якщо проживемо тут сімдесят чи вісімдесят років, то це є ніщо порівняно з тими незліченними віками. Отож відправмо трохи мідних, щоб отримати тьму золотих. Заздалегідь відішлімо декілька років, щоб здобути незліченні віки. Потерпімо тимчасові скорбота, щоб досягнути заспокоєння у безконечні віки. Поплачмо часину, щоб сміятися безнастанно блаженним сміхом. Заплачмо задля Христової любові, щоб веселитися безконечною веселістю. 

Гей, браття мої! Предстаньмо перед світлим лицем Господа Вседержителя, щоб бути визнаними і на землі, і на небесах. Наслідуючи отців, нагадуймо один одному про будучий вік не зі звинуваченнями і риданнями, але з радістю, веселістю і хваленням. Коли настане час відплати за діла, коли Суддя стане на престолі Своєї слави, тьма святих ангелів буде предстояти і тисячі будуть Йому служити, і всі сотворіння будуть предстояти; коли будуть виголошені страшні вироки, коли стояння праворуч і ліворуч явить усіх, коли праведники з честю і славою будуть входити в Царство Небесне для вічного торжестування, а грішники зі стидом і соромом будуть вкинені у безконечні муки, туди, «де  черв'як їхній не вмирає і вогонь не вгасає» (Мр. 9, 48). На жаль, це  страшно чути! Як гірко оповідати про те, на що буду наражений я сам  за мої гріхи. Ви ж, подвизаючись добрим подвигом, радійте, споглядаючи почесті вишнього звання, поки не досягнете часу кончини і не перейдете з цього тимчасового життя в життя вічне, в Христі Ісусі Господі нашому, якому належить слава і влада на віки віків. Амінь.

[ Cкачати книгу: "Теодор Студит. Поучення" ]

[ Купити книгу: "Теодор Студит. Поучення" ]

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!