Про перенесення всіх скорбот, щоб отримати Царство Небесне

Повернутися до змісту книги "Теодор Студит. Поучення"

Поучення 77-е

Про перенесення всіх скорбот, що трапляються з нами у спільноті, щоб отримати Царство Небесне

Отці мої, браття і діти! Щодня я благодарю Бога Отця мого за те, що Він укріплює і утверджує вас у страдницькому подвигу вашого послуху, і смиренно молю Господа, щоб Він ще більше відкрив ваші мисленні очі, аби ви бачили всі Його путі і сприйняли бажання Божественної любові до Нього. Також прошу, щоб Він приборкав усілякі плотські пожадання і щоб ви перемогли пристрасті і були досконалими і виповненими добрих діл. А це, як вам відомо, діти, стається не без труду і страждань, і не за короткий час, а великим трудом і подвигом: день і ніч спонукувати себе і принукувати своє єство, і зносити все скорботне, що трапляється з нами у нашій спільноті, чи то від людей, чи від бісів. Бо хто в цьому не знесилюється, а за Божою благодаттю зносить і перетерплює докір, тяжкий наказ, епітимію або відлучення, чи суху їжу, предстояння, ганьблення і тому подібне, той «матиме від Господа благословення і ласку від Бога свого спасіння» (Пс. 24, 5) і сподобиться Царства Небесного.

Дуже похвально і вельми блаженно мужньо зносити такі скорботи, щоб бути і причасниками Господніх страстей, щоб не вважати за тягар і не зражуватися скорботами, тобто не гнівитися, не сваритися, не бути зухвалими і гордими, - не перечити і не ворогувати, не бути самовольними і не сперечатися, не бути уїдливими і наклепниками, ябедниками й обманниками, не обмовляти і не заздрити, не вслухуватись і не жартувати; смію сказати - не змагатися у боротьбі й бігу, бо чую, що дехто з вас дійшов тепер і до такого безумства. Та як можуть такі йти за Христом і бути Його дітьми? Чи не будуть вони швидше дітьми гніву, непокірливими синами і спадкоємцями не вічних благ, і безконечних мук? Бо ж чи не ангельський ваш чин, браття? Чи не святе ваше життя? Чи не Богом вказана вам путь? Послухай, що говорить великий апостол: «Бо коли я знову відбудовую те, що зруйнував був, то я себе самого оголошую переступником» (Гал. 2, 18). Ми відреклися ветхої людини, тлінної через обман многоликого змія. Ми відкинули колишню гірку спробу непослуху, через який увійшла у світ многоболісна смерть. Ми покинули гріхи нашого страдницького існування спочатку водою святого Хрещення і Святим Духом, а потім за великим Божим чоловіколюбством - вдруге, хрещенням покаяння і послуху. Ваші обіти написані в Бога при свідченні Його святих ангелів. Вони написані і в мене, окаянного, коли ви були пострижені, просвітились і облачились у нову людину, створену за Богом у преподобності й правді. Навіщо ж ви знову повертаєтесь назад? Навіщо знову повертаєтесь у свою блювотину? Чому ж ви, за словом Господнім, виявляєтесь не підготовленими до Царства Небесного, бо «поклав[ши] руку на плуг... озирає[тесь] назад» (Лк. 9, 62)? Господь свідок, що я люблю вас, а тому й говорю вам це, скорблячи, переживаючи й піклуючись про вас. Що сказано в Старому Завіті про ізраїльтян? Те, що вони своїм серцем вернулись у Єгипет, тому що згадували про червону цибулю, про м'ясо, про єгипетські казани і тамтешнє окаянне життя (див. Бих. 16,3). Так і ми звернулись до світу і до того, що у світі; і що ми робили там, те саме робимо і тут.

Який жаль! Ми повинні б бути, як ангели, а тим часом не дорівнюємо і благочестивим мирянам, бо від лінощів мало-помалу впадаємо навіть у смертні гріхи. Та благаю вас, нехай це моє смиренне поучення послужить для тих, які не падали, утвердженням, для тих, які згрішили, - ліком, для лінивих - пересторогою, для старанних - заохоченням, для поборюваних - допомогою, для засмучених - підтримкою і, коротко кажучи, «всім - усім». Якщо ви любите своє спасіння, то задля вас - і моє слово, і моє дихання, бо я усвідомлюю мій нерозум і мою безсловесність. Нехай же Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа поправить те, в чому ми згрішили, і поправлене - утвердить, і нехай поповнить те, що оскудіває. І як Він вивів нас із мирського Єгипту і з пустелі гріха, так нехай переведе вас і через лукаве море пристрастей, розсуваючи і висушуючи його і роблячи зручною дорогу до чесноти. І як Він назвав нас, так нехай назве і ще: «рід вибраний,... народ святий» (1 Пт. 2, 9), і нехай оселить нас на землі благ-чеснот, а після смерті - на землі лагідних. Бо Йому належить слава нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

[ Cкачати книгу: "Теодор Студит. Поучення" ]

[ Купити книгу: "Теодор Студит. Поучення" ]

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!