Християнська бібліотека - Про страшні страсті Господа нашого Ісуса Христа Християнство. Православ'я. Католицтво. Протестантизм. Теодор Студит: Поучення
Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий!                І коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю, то я ніщо!                І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю, то пожитку не матиму жадного!                Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається,                не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого,                не радіє з неправди, але тішиться правдою,                усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!                Ніколи любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч існує знання, та скасується.               
УкраїнськоюХристиянський портал

Додатково

 
Про страшні страсті Господа нашого Ісуса Христа
   

Повернутися до змісту книги "Теодор Студит. Поучення"


Поучення 68

У святу Велику п'ятницю. - Про страшні страсті Господа нашого Ісуса Христа

Браття і отці! Коли благочестива людина роздумує про святі страждання Господа нашого Ісуса Христа, то завжди і в усякий час вони викликають у ній розчулення і сльози і приводять душу до глибокого смирення. З особливо ж силою це переживається у ці святі дні, коли все звершилось. Що саме? Рада, скликана для винесення смертного вироку; ув'язнення, коли Його взяли, зв'язали і потягнули на суд, як злочинця; Його предстояння на суді перед Пилатом, тортури і допит, коли Його водили по інших судах до Ірода, Анни й Каяфи, протягом цілої ночі - биття в лице, опльовування, насмішки, наруга, зішестя на хрест, прибивання рук і ніг, прийняття жовчі й оцту, проколення ребра та інше. І разом з цим - прослава і осяяння, чого цілий світ не може збагнути і чого висловити належно ніхто не може - не тільки людська мова, але й мова усіх ангелів.

Задумаймось, браття, і розгляньмо велич цієї невимовної тайни. Проти Того, Хто виявляє сердечні ради і від Кого не затаїться жодна думка, ані задум людський, - проти Того виносять рішення умертвити Його. Того, Хто тримає і править цілим світом за повелінням Своїм і Своєю Божественною силою, - віддають в руки грішних людей. Того, Хто наказує хмарам дощити на землю, - зв'язаним тягнуть на суд Того, «хто небеса зміряв п'яддю, зібрав у мірку земний порох, важив на вазі гори чи пагорби на терезах» (Іс. 40, 12), - раб б'є в лице. Хто прикрасив землю квітами, рослинами, усілякими деревами і травами, - голову Того увінчали нині терновим вінком. Того, Хто посадив у раю древо життя, - Того одягнули нині у червлену одіж і повісили на дереві кари. Яке страшне й неприродне видовище! Це побачило сонце і сховало своє проміння. Побачив місяць і затьмарився. Відчула земля і від страху затрепетала і захиталася. Побачили скелі і розкололись. Знітився цілий світ і всі творіння збентежились від страждань свого Творця.

А що ми, браття? Якщо бездушні й нечутливі стихії, немов одухотворені й живі, жахнулися від побаченого і змінили свій чин від страху Господнього, то ми, розумні люди, що отримали від Бога стільки благодіянь, за які Христос помер, - чи ми не зворушимось і не заплачемо у ці дні? А якщо ні - то чи не будемо ми тоді безсловеснішими і нерозумнішими від безсловесних тварин і нечутливішими навіть від каміння? Ні, браття, ні. Навпаки, зі страхом і трепетом оспівуймо і прославляймо Божественні страсті Спасителя Христа Бога нашого, змінюючись на краще і розпинаючись разом з нашим Владикою чи то покорою і відсіканням своєї волі, чи то відреченням від плотських насолод і недобрих пожадань. Погляньмо, як багато речей спонукують нас до Божої любові. Бо хто з нас задля любові до свого друга був кинутий до в'язниці або захотів померти за нього? Благий же наш Бог не одну чи дві, а численні страсті зволив перетерпіти заради нас, осуджених. Роздумуючи про це, блаженний Павло справедливо сказав: «Бо я певний, що ні [сама] смерть, ні життя, ні ангели, ні князівства, ні теперішнє, ні майбутнє, ні сили, ні висота, ні глибина, ані інше якесь створіння не зможе нас відлучити від Божої любови, що в Христі Ісусі» (Рим. 8, 38-39). Бо таку любов до нас Бог виявив, «що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, а жив життям вічним» (Йо. З, 16). Тому й святі хотіли якось віддячитись Богові за таку велику любов Його до нас, а оскільки вони не мали що принести в дар, то одні, а саме, мученики, принесли свою кров, другі, преподобні і праведні, - виснажили і висушили своє тіло постом та іншими подвижницькими трудами, а треті роздали своє майно як милостиню, співаючи з Божественним Давидом: «Чим Господеві я віддячу за всі його добродійства для мене?» (Пс 116,12). І ми, браття, завжди повторюймо ці слова, служімо Йому з невситимою любов'ю і бажанням нашої душі, щоденно докладаючи зусиль і старань у ділі нашого спасення, щоб ми стали спадкоємцями вічних благ зі святими у Христі Ісусі Господі нашому, якому належить слава і влада з Отцем і Святим Духом, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Cкачати книгу: "Теодор Студит. Поучення" ]

Купити книгу: "Теодор Студит. Поучення" ]


Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!

Підписатись на розсилку




Християнські ресурси

Нове на форумі

Проголосуй!