Про спасительні Христові страсті

Повернутися до змісту книги "Теодор Студит. Поучення"

Поучення 67-е

У святу Велику середу. - Про спасительні Христові страсті, про смиренномудрість і терпіння

Браття і отці! Сьогоднішній день святий, і ми поклоняємось йому. З цього дня починаються святі страждання Господа нашого Ісуса Христа, що їх Він витерпів задля спасіння світу, як і провістив про це пророк Давид у другому псалмі: «Чого метушаться народи, і люди задумують марне? Встають царі землі, князі зговорюються разом на Господа і на його Помазаника» (Пс. 2, 1-2). Бо зібралися найбеззаконіші юдейські старшини і лукаво постановили умертвити Христа і Бога нашого. Юда, облесливий учень, відрікся Учителя і облесним, підступним поцілунком видав Його ворогам і убивцям юдеям. Вони ж, зв'язавши Владику світу, потягли Його і поставили перед судом, допитували Його і мучили. Він же відповідав з великим смиренням. А коли Він відповідав - страшно навіть і чути - один з присутніх там рабів ударив Його по щоці, говорячи: «Ось так відказуєш первосвященикові?» А Він терпеливо витримав це і мовив: «Якщо я зле сказав, доведи, що воно погано. А якщо добре, то за віщо б'єш мене?» (Йо. 18, 22-23). Після цього беззаконники глумляться над Ним, допікають Йому, ганьблять, опльовують, б'ють по тілу і по лиці. Вкінці, він йде на хресну смерть, але й тоді не гнівиться на убивць, а молиться за них: «Отче, відпусти їм, не знають бо, що роблять» {Лк. 23, 34). Вони ж не вдовольнились цим заподіяним Йому злом, а додали ще: напоїли Його жовчю і оцтом. І тоді вмирає безсмертний. Але й після цього всього вони не вгамували гніву й люті проти Нього, а пробили Йому списом ребро.

Ось, коротко, про Христові страсті. Хто сприймає це всією своєю душею, той ніколи не впадає у гнів, не спокутується, не гордиться, не заздрить, не ворогує проти свого брата, не любить виставлятися задля славолюбства, але упокорюється, сокрушується і вважає себе землею і попелом. Такий бажає бути спільником Христових страстей і старається вмерти за Христа, щоб здобути насолоду і славу Його воскресіння. Ми, браття, також маємо відвагу, бо дещо прилучилися і прилучаємося до страстей Владики. Бачите бо, де ми знаходимось? Чи не у вигнанні - переслідувані за сповідування православної віри? А перед цим - чи не були ми у в'язниці? Чи не стікали ми кров'ю від численних побоїв? Чи не мученицькою була кончина у Господі декого з наших братів? Отож задля такого дару ми пишаємось цим у Господі. Але через мінливість людської волі, не можна нікого остаточно вшановувати до смерті (див. Сир. 11, 28). Як говорить премудрий Соломон, ми не знаємо, що буде на ранок. Тому благаю вас: стійте твердо й непохитно, переносячи страждання з Євангельською вірою немов би єдиним духом і єдиною душею, щоб не злякатися погроз ворогів віри і не ухилятися від жодного благочестивого діла. Навпаки, як Божі служителі, будьте готові до всякого доброго діла: послуху, смиренномудрості, великодушності, довготерпеливості. «Вам бо треба терпеливости» (Євр. 10, 36), щоб виконати Божу волю і отримати вічне життя. Ще недовго, і гряде Господь заспокоїти і прославити тих, які трудяться і страждають за Його Святе ім'я. І прийти не забариться. Чому ми вважаємо обтяжливими спокуси і скорботи і не терпимо заради Господа щоденних прикростей за Його любов? Адже апостол говорить: коли ми помремо за ім'я Його, «то разом з ним будемо й жити» вічно. «Коли страждаємо, то [разом] з ним будемо й царювати» на небесах. «Коли його зрікаємося, то й він зречеться. Коли не віруємо, то він зостається вірним, бо сам себе зректися не може» (2 Тим. 2, 11-13).

Згадаймо, браття, в якій великій радості будуть перебувати святі, коли побачать Господа нашого Ісуса Христа, грядущого з небес з силою-силенною святих ангелів і сил в невимовній радості, щоб їх покликати й увінчати і щоб вони були з Ним на віки віків. Якої печалі і сорому зазнають ті, які не послухали Євангелія і зневажили святі Заповіді - вони будуть осуджені на вічні муки з дияволом і бісами його!

Отож завжди роздумуймо про це і про ще більше. Доки живемо тут, «очистьмо» нашу душу ї просвітімо її сльозами покаяння, від усякої нечистоти і «скверни тіла і духа, довершуючи наше освячення в Божому острасі» (2 Кор. 7, 1), будучи ревними у справах, угодних Богові, ненавидячи усякий порок, ретельно вивершуючи всяку чесноту. Любімо один одного братньою любов'ю, один одному поступаймося та чинімо все інше, що заповідає апостол (див. Фил. 2, 3). Старанно і без лінощів виконуймо правило, як закликає апостол, «духом горіть, Господеві служіть, веселі в надії, в горі терпеливі, в молитві витривалі» (Рим. 12, 11-12), щоб у такій чистоті й доброчесному житті ми і цю Пасху святкували, і сподобились насолоди вічних благ у Христі Ісусі Господі нашому, Якому належить слава і влада з Отцем і Святим Духом, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

[ Cкачати книгу: "Теодор Студит. Поучення" ]

[ Купити книгу: "Теодор Студит. Поучення" ]

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!