Про те, що ми повинні бути мужніми в ділі, до якого нас покликав Бог

Повернутися до змісту книги "Теодор Студит. Поучення"

Поучення 66-е

У Квітну Неділю. - Про те, що ми не повинні журитися, а повинні бути мужніми в ділі, до якого нас покликав Бог

Браття і отці! Божественний апостол Павло, бажаючи розбудити нас від лінощів до пильності й старанності, говорить: «Браття, «радуйтеся завжди у Господі; знову кажу: «Радуйтеся!» (Флп. 4, 4). Завжди майте, каже він, духовну радість, яку не поборюють і не знищують світські турботи. Тому й каже: «у Господі», тобто живучи і подвизаючись за Богом, здобувайте і Божу благодать. «Хай ваша доброзичливість [і смиренномудрість] буде всім людям відома. Господь близько! Ні про що не журіться» (Флп. 4, 5-6). Інакше: Господь близько біля вас, щоб звільнити від усякої нужди і спокуси, а тому не бійтеся, «але в усьому появляйте Богові ваші прохання молитвою і благанням з подякою» (Флп. 4, 6). Бо Він готовий помагати тим, хто молиться Йому.

Отож, не будьмо недбалими у Божественних подвигах, навпаки, кріпімось і старанно вершімо діло, до якого покликав нас Бог від світу і привів у монаший, а краще б сказати ангельський чин. Він одягнув нас у цю одіж спасіння і в хітон нетління й веселості. «Христос нас визволив на те, щоб ми були свобідні. Тож стійте і під кормигу рабства не піддавайтеся знову» (Гал. 5, 1). Не будьмо невільниками плотських пристрастей. Той, хто, бувши рабом якого-небудь нечестивця і злочинця, отримав свободу, - чи захоче знову за своєю волею бути рабом цього варвара? Навпаки, чи не буде він, наскільки можливо, тікати від нього, радіючи, що звільнився від тягару рабства? Втім, якщо хтось є рабом людини, то це ще не велике зло, бо апостол говорить: «Рабом тебе покликано?» - Не думай, що рабство є тобі перешкодою для благочестя і для спасення твоєї душі. «Навіть коли ти можеш стати вільним» краще терпи у покорі, щоб через тебе прославилось Боже ім'я. Бо хто раб людини і разом з тим вірний і благоговійний перед Богом, той вільний. І знову, хто вільний, той раб Христа, тим більше ми, яких звільнив Христос від гріха і диявольського рабства (див. 1 Кор. 7, 21-22).

Тому ми, наскільки можливо, повинні щонайдалі втікати від гріха. Чи ви не знаєте, скільки зла нам причинив гріх? Чи він не увів у світ смерть, тоді як ми були безсмертними? Чи не скинув нас із неба і не увергнув у це багатостраждальне земне життя? Чи не від гріха почалося і починається усяке зло? Утікаймо ж від нього, як від справжнього зла, і, як належить, зненавидьмо його. Возлюбім же, навпаки, чесноту, яка спонукує ангелів любити людей і чинити їх рівними собі, і не тільки ангелами, але й богами, як сказано у псалмі: «Я мовив: «Ви - боги й сини Всевишнього усі ви» (Пс. 82, 6). А в чому полягає сила чесноти? У віддаленні від світу і любові до Бога. „Ніхто не може двом панам служити... Не можете, - каже Господь, - Богові служити - і мамоні» (Мт. 6, 24), тобто, грошолюбству і чесноті. Не можемо бути друзями чесноти і гріха: «Що спільного між світлом та темрявою?» або - між Христом і дияволом? (2 Кор. 6, 14). Неможливо для людини і плотські пожадання любити, і творити діла чесноти. І якщо ми досягай міри досконалої чесноти, то слава Святому Богові, від якого сходить «всяке добро і всякий досконалий дар». Перебуваймо у страсі Божому твердими, непохитними і береженими. Якщо ж ми не досягли міри досконалості, то постараймося, поки маємо час для ді-лання, - утверджувані вірою, окрилювані надією, зв'язувані любов'ю, просвічувані послухом, світячись сповідуванням і прикрашаючись іншими чеснотами, як справжні іноки, як неложні сини послуху і покори, як мудрі у Христі і як раби Господні, щоб і це життя провести доброчесно й мирно, і майбутніх благ досягти у Христі Ісусі Господі нашому, якому належить слава і влада з Отцем і Святим Духом, нині і повсякчас і на віки віків. Амінь.

[ Cкачати книгу: "Теодор Студит. Поучення" ]

[ Купити книгу: "Теодор Студит. Поучення" ]

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!