Християнська бібліотека - Поучення перед відчиненням дверей монастиря Християнство. Православ'я. Католицтво. Протестантизм. Теодор Студит: Поучення
Не журіться про життя, що ви будете їсти, і ні про тіло, у що ви зодягнетеся.                Бо більше від їжі життя, а тіло від одягу.                Погляньте на гайвороння, що не сіють, не жнуть, нема в них комори, ні клуні, проте Бог їх годує. Скільки ж більше за птахів ви варті!                Хто ж із вас, коли журиться, добавити зможе до зросту свого бодай ліктя одного?                Тож коли ви й найменшого не подолаєте, то чого ж ви про інше клопочетеся?                Погляньте на ті он лілеї, як вони не прядуть, ані тчуть. Але говорю вам, що й сам Соломон у всій славі своїй не вдягався отак, як одна з них!                І коли он траву, що сьогодні на полі, а взавтра до печі вкидається, Бог так зодягає, скільки ж краще зодягне Він вас, маловірні!                І не шукайте, що будете їсти, чи що будете пити, і не клопочіться.                Бо всього цього й люди світу оцього шукають, Отець же ваш знає, що того вам потрібно.                Шукайте отож Його Царства, а це вам додасться!               
УкраїнськоюХристиянський портал

Додатково

 
Поучення перед відчиненням дверей монастиря
   

Повернутися до змісту книги "Теодор Студит. Поучення"


Поучення 64

В середу шостого тижня. – Про закінчення посту. Поучення перед відчиненням дверей монастиря

Браття і отці! Оце з Божою поміччю ми досягли закінчення святого посту. Свята Чотиридесятниця, як бачите, закінчується. З боголюбивих розповідей ми знаємо, що в цей день наші святі отці, вернувшись з пустелі, де вони подвизалися, збиралися в Єрусалим. Як такі, що досягли високої міри чесноти, вони приносили всещедрому Богові і Владиці нашому настільки ж великі душевні дари. Зрештою, і ваша любов принесла Богові нині благі й вельмичесні дари, і я тішуся, як своїми, добрими ділами вашої гідності, бо гідність синівська переходить і на особу батька. Хтось із вас приніс першу з чеснот і царицю - любов, інший - Богосяйну смиренномудрість, третій - Христонаслідувальний послух, четвертий - мужність і терпеливість у чуванні та предстоянні на молитві й співі, а ще інший - терпеливе перебування в рукоділлях і монашому послусі. Окрім цього, я хвалю і дуже ціную стриманість у сміху, бережений очей, пристойність у ході, мудрість і смирення в словах і відповідях, ненависть до зухвальства, здержливість у їжі, відмову від зайвого сну, читання псалмів. На завершення всього назвемо основу чеснот - блаженне й мученицьке усікновення своєї волі й самочинства, чого, як апостольської та істинної жертви, чекає від нас Бог.

Кожну з цих чеснот чоловіколюбивий Господь приймає як благий дар. Я надіюся на Бога: серед вас нема нікого, хто порожнім (тобто ні з чим) явився би перед Ним. Кожен прийде з цими чесними дарами. Через мене, смиренного, на основі вашого подвижництва ви поклали золото, срібло, самоцвіти, як навпаки мають згоріти злі діла – дрова, сіно, солома(1 Кор. 3. 12) діла гріха і злоби. Але так як з Божою допомогою упродовж цих днів ми здобулися на ці похвальні і корисні для душі діла, то будьмо тепер обачними, щоб втримати їх, коли зміняться дні, щоб нічого з нашої праці не загинуло, і вона не виявилася б марною. Та нехай за Божим повелінням змінюються час і дні - ви ж, як говорить Господь апостолам, «в любові моїй перебуватимете» (Йо. 15, 10). Не будьмо мінливими, утвердімось у кращому. 3 іскри малої чесноти перетворімось у світлий і сяючий світильник, і з зорі, перетворившись, зробімось сонцем. Ніколи не зупиняймося на шляху вироблення чесноти і не захоплюймося тим, що жадане для світу, що приносить насолоду на короткий час, але обпалює і мучить безконечно. Те, що пропонується задля випробування людських нахилів, легко відкидають благоговійні й богобоязливі. А для обжерливих і плотолюбців воно виглядає великим і дивовижним. О, якщо би Бог дарував мені слово виразити побажання моєї смиренної дуті ті для вашої любові, я побажав би вам мати успіхи і з теплим сердечним старанням продовжувати розвиватися у чеснотах за Богом. А втім, ви самі мудрі й розумні і можете навчити добра і себе, й інших. Я дещо відхилився, та знову повертаюся до свого предмету і завершу його. За традицією, якої ми дотримувались раніше і дотепер тримаємося, ми влаштуємо передпразденственне торжество Ваій: відчинимо монастир і приймемо мирян, які увійдуть, виявимо до них приязнь, побесідуємо з ними, як належить і як подобається Богові. Нехай все стається на славу Божу, щоб ті, які нас побачать, сказали: «Воістину, з такими отцями перебуває Бог». Якщо ж виявиться необхідним навіть вийти з монастиря задля якоїсь потреби, будьмо також уважними й обережними. Якщо вчинимо так, то будемо боговгодно святкувати велику і священну Пасху і прилучимося до Христових страстей, і світлом воскресіння просвітимося у Христі Ісусі Господі нашому, якому належить слава і влада з Отцем і Святим Духом, нині і повсякчас і на віки віків. Амінь.

Cкачати книгу: "Теодор Студит. Поучення" ]

Купити книгу: "Теодор Студит. Поучення" ]


Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!

Підписатись на розсилку




Християнські ресурси

Нове на форумі

Проголосуй!