Ті, які переносять скорботи, сподобляться від Бога великої радості

Повернутися до змісту книги "Теодор Студит. Поучення"

Поучення 63-є

У п'яту неділю посту. - Ті, які ціле своє життя, не засмучуючись, переносять скорботи й утиски, сподобляться від Бога великої, невимовної радості

І В ПАМ'ЯТЬ СВЯТОГО ПЛАТОНА

Браття і отці! Кожна справа, за яку береться людина, спочатку здається їй важкою і незручною. Та коли людина закінчить її, то радіє і веселиться. Так буває із землеробом: сіє він зі сльозами, а жне - з радістю і веселістю. І воїн - на битву йде понурий і сумний, а повертається радісний. Так і ми, браття, наблизившись до кінця Святої Чотиридесятниці, вже не пам'ятаємо ваготи минулих трудів, а радіємо теперішнім благам і прославляємо Владику Христа. Нехай буде так і надалі; прикрашаймо наше життя такими подвигами. Засвідчую перед Богом, що час посту ви провели мирно, чинно, терпеливо, у зворушенні, - кожен проходив своє служіння бездоганно, як і належить. Слава Святому Богові, що укріпив нас звершити путь святого посту.

Нехай це послужить для нас, браття, подобою кончини цього дочасного життя, коли відпочине кожен від своїх діл, «коли ж Христос, ваше життя з'явиться, тоді й ви з ним з'явитесь у славі» (Кол. 3, 4), «коли то він передасть царство Богові й Отцеві», як написано, «коли знищить усяке начальство й усяку владу й силу» (1 Кор. 15, 24). Тоді й святі не згадають більше трудів і напастей, перенесених тут заради чесноти, і отримають вічні блага. Хто ж це такі? Це - праведники, що жили до закону, як-от Авель, Сиф, Енох, Ной, Авраам та інші патріархи; у підзаконний час - славні пророки, як Мойсей та інші; у Новій благодаті - це святі апостоли, переможні мученики і весь лик святих, а особливо - великий Йоан Предтеча, якого наслідував і продовжував преподобний отець наш Платон, що проявив мужність і викрив перелюб царя. Нині ми сподобились святкувати пам'ять преподобного отця нашого Платона.

А оскільки учні доброго учителя і самі мусять бути добрими - нехай пізнається дерево від плоду - то благаю, браття, вашу любов: творімо й ми ті самі діла, які творив він та інші наші отці. І не занедбаймо нашого подвижницького життя або ісповідання святих ікон. Адже ви чули, що зробив окаянний Олександр і як він відрікся послуху та ісповідання. А чому це з ним сталося? Не через щось інше, як тільки через те, що жив сам по собі, за своєю власною волею (ось чому я і заповідаю всім вам не жити окремо, самим по собі), і через те, що віддався грошолюбству, як Іуда. Обидва вони продали Христа: Іуда - євреям, а Олександр - іконоборцям, однодумним з євреями. Цілком справедливо говорить апостол: «...корінь усього лиха - грошолюбство» (1 Тим. 6, 10). Дехто потрапив через це у великі спокуси і печалі.

Окрім цього, задля справедливості я хочу викрити й вас. В чому? Би добре знаєте, що цей окаянний любив славу і першість, а ви йому потурали, говорили, що він гідний бути навіть єреєм. Він дійсно досяг цього підвищення, і його осліпило диявольське марнославство. І що сталося з цим окаянним? Його затягнула безодня, він відрікся віри, втратив православ'я, втратив багатство чесноти і засмутив мене, смиренного, і Божу Церкву. Та благий Бог «не хоче смерти грішника, але щоб він навернувся і жив», нехай і йому подасть просвічення побачити, в яку безодню загибелі він упав, і повернутись до покаяння. Нехай простить і вас за легковажність і нерозумні слова, які ви йому говорили, і всіх вас нехай сподобить свого небесного Царства у Христі Ісусї Господі нашому, якому належить слава і влада з Отцем і Святим Духом, нині і повсякчас і на віки віків. Амінь.

[ Cкачати книгу: "Теодор Студит. Поучення" ]

[ Купити книгу: "Теодор Студит. Поучення" ]

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!